Їстівний
Потребує обробки
Установіть місцезнаходження, щоб побачити дані для свого регіону.










Рядовка земляна (Tricholoma terreum) — поширений шапинковий гриб із родини рядовкових, який утворює мікоризу з хвойними деревами, переважно соснами. Вирізняється повстисто-волокнистою, сірою або попелястою шапинкою та білувато-сірим м'якушем із м'яким, землистим смаком. У багатьох регіонах Європи, особливо на півдні, її традиційно збирають і цінують у кулінарії, хоча через можливість сплутування та сучасні токсикологічні дискусії вона вимагає обережності й помірності в споживанні.
Розпізнавання, оселище та найважливіші відмінності.
Грибар
Будова плодового тіла
- Тип будови плодового тіла
- Тип будови плодового тіла: Шапинка.
Тип будови плодового тіла: ніжка.
Шапинка
- Форма шапинки
- у молодих плодових тіл: Форма шапинки: конічний або дзвоникоподібний.
Форма шапинки: опуклий або плоский.
Форма шапинки: напівкулястий або конічний. - Поверхня шапинки
- Поверхня шапинки: сухий.
Поверхня шапинки: матовий. - Покрив шапинки
- Покрив шапинки: повстиста і волокниста.
Покрив шапинки: луската (дрібні лусочки). - Колір шапинки
- Колір шапинки: сірий.
Колір шапинки: сіро-коричневий. - Контур краю шапинки
- у зрілих плодових тіл: Контур краю шапинки: хвилястий.
- Тріщини та розриви краю
- у сухому стані: Тріщини та розриви краю: з радіальними тріщинами.
- Покриття краю
- Покриття краю: волосистий.
- Діаметр шапинки
- Діаметр шапинки становить 30–80 mm.
- Центр шапинки
- Центр шапинки: з виразним горбком.
Низ шапинки
- Тип гіменофора
- Тип гіменофора: пластинки.
Пластинки біля ніжки
- Прикріплення гіменофора до ніжки
- Прикріплення гіменофора до ніжки: прирослий до ніжки (пластинки).
- Низхідність гіменофору по ніжці
- Низхідність гіменофору по ніжці: низхідний зубцем (пластинки).
- Колір гіменофора
- Колір гіменофора: попелясто-сіра (світлий відтінок).
Колір гіменофора: білий.
Колір гіменофора: сіруватий. - Макроскопічна будова вільного краю пластинок
- Макроскопічна будова вільного краю пластинок: зубчасте або пилчасте.
- Відстань між пластинками
- Відстань між пластинками: помірно густі.
- Висота пластинок
- Висота пластинок: 7–13 mm.
- Наявність коротких пластинок
- Наявність коротких пластинок: наявний.
Ніжка та основа
- Форма ніжки
- Форма ніжки: циліндричний.
- Колір ніжки
- Колір ніжки: білий або сіруватий.
- Покрив поверхні ніжки
- Покрив поверхні ніжки: шовковиста і волокниста.
у верхній частині ніжки: Покрив поверхні ніжки: борошнистий. - Внутрішня будова ніжки
- у старих плодових тіл: Внутрішня будова ніжки: порожнистий.
- Довжина ніжки
- Довжина ніжки: 30–80 mm.
- Діаметр ніжки
- Діаметр ніжки: 3–15 mm.
М'якуш
- Колір м’якуша
- Колір м’якуша: білий або сіруватий.
Колір м’якуша: білувате. - Смак м’якуша
- Смак м’якуша: неприємний.
- Стійкість м’якуша до перелому або розриву
- Стійкість м’якуша до перелому або розриву: крихкий.
- Колір м’якуша після пошкодження
- Колір м’якуша після пошкодження: без зміни кольору.
- Запах м’якуша
- Запах м’якуша: невиразний.
Запах м’якуша: землистий, слабкий.
Запах м’якуша: борошнистий, слабкий.
Запах м’якуша: виключена нотка запаху: борошнистий.
Запах м’якуша: відсутній. - Категорія товщини м’якуша
- Категорія товщини м’якуша: тонкий (м’якуш шапинки).
Де і коли росте
- Оселище
- Оселище: хвойний ліс.
Оселище: мішаний ліс. - Субстрат
- Субстрат: ґрунт.
- Характер росту плодових тіл
- Характер росту плодових тіл: групами.
Характер росту плодових тіл: поодинці.
Характер росту плодових тіл: розсіяні групи. - Частота трапляння
- Частота трапляння: звичайний.
- Період плодоношення
- Плодові тіла з’являються з серпня до листопада.
- Територія поширення
- Територія поширення: підтверджено.
Їстівність і кулінарія
- Їстівність
- Їстівний
- Необхідна обробка
- Потребує обробки
Право
- Охорона
- Вид не внесено до польського переліку охоронюваних видів грибів.
- Торгівля
- Вид не внесено до польського переліку грибів, дозволених до обігу.
З чим можна сплутати
Tricholoma portentosum
Найважливіші відмінності
Рядовка землиста (Tricholoma terreum) та споріднені з нею види з цієї групи мають делікатніші, менш масивні плодові тіла, шапинки, вкриті дрібними волокнистими лусочками, а також сірі або білуваті пластинки й ніжки, повністю позбавлені жовто-зелених тонів.
FAQ
Чи є рядовка земляна їстівним грибом?
Так, вона вважається їстівним грибом, проте потребує обов'язкової термічної обробки та помірності в споживанні з міркувань рекомендованої обережності.
У який період року з'являються її плодові тіла?
Плодові тіла виростають переважно з вересня до листопада, а за м'яких температур і в теплішому кліматі їх можна зустріти навіть у грудні та січні.
Поблизу яких дерев росте рядовка земляна?
Вона утворює мікоризні зв'язки передусім із соснами, особливо із сосною звичайною, значно рідше — з іншими хвойними деревами, такими як ялини чи модрини.
Яким ґрунтам віддає перевагу цей вид?
Найчастіше вона росте на піщаних, проникних і бідних ґрунтах, а також на вапняних субстратах у сухих соснових борах.
Чи можна вживати рядовку земляну сирою?
Ні, сирі плодові тіла можуть викликати шлунково-кишкові розлади; перед споживанням необхідно їх ретельно відварити або протушкувати.
Чому в Каталонії цей гриб називають «fredolic»?
Назва пов'язана з холодом і приморозками, оскільки плодові тіла цього виду з'являються пізньої осені, слугуючи традиційним провісником приходу зими.
Під якою назвою рядовка земляна відома у Франції?
У французькій традиції цей гриб називають «petit gris» або «charbonnier», і він має велику популярність на регіональних ринках.
Для чого використовують цей вид, крім кулінарії?
Його використовують у ремеслі для природного фарбування вовни й тканин у сірі та бежеві відтінки, а в лісівництві — для мікоризації саджанців сосни на бідних ґрунтах.
Який смак має рядовка земляна?
Вона характеризується делікатним, м'яким смаком із ледь відчутною землистою та борошняною ноткою, без гострих чи гірких відтінків.
Хто офіційно описав цей вид для науки?
Вид описав у XVIII столітті Якоб Крістіан Шеффер, а до роду Tricholoma його відніс у 1871 році німецький міколог Пауль Куммер.
Любитель
Назви та історія
- Чинна національна назва
- Gąska ziemista
- Чинна таксономічна назва
- Tricholoma terreum
- Інші національні назви
- Gąska ziemistoblaszkowa, Gąska szarobrązowa
Спостереження вдома
Споровий відбиток
- Необхідні матеріали
- свіжа, зріла шапинка, аркуш паперу, склянка або чашка, вода
- Час
- 2–24 h
- Виконання
- Покладіть шапинку нижньою стороною на папір.
- Додайте краплю води зверху та накрийте.
- Через 2–24 годин підніміть шапинку та огляньте осад.
Що шукати
- Колір спорового відбитка
- Колір спорового відбитка: білий.
Під мікроскопом
- Необхідні матеріали
- світловий мікроскоп, предметне й покривне скельця, голка, вода, спори зі спорового відбитка
- Виконання
- Перенесіть голкою трохи спорового відбитка на скельце.
- Додайте краплю води, накрийте покривним скельцем і розгляньте спори.
Що шукати
- Форма спори
- Форма спори: еліпсоїдний. Форма спори: широкоеліпсоїдний. Форма спори: майже кулястий. Форма спори: еліпсоїдний. Форма спори: еліпсоїдний (видовжений).
- Поверхня спори
- Поверхня спори: гладенький. Поверхня спори: гладенький.
- Розміри спори
- Довжина 5–7 µm, ширина 3,5–5 µm.
Розміри порівнюйте після калібрування шкали мікроскопа.
Екологія та поширення
- Реакція ґрунту
- Реакція ґрунту: лужний.
- Гранулометричний склад ґрунту
- Гранулометричний склад ґрунту: піщаний.
Гранулометричний склад ґрунту: суглинкова. - Вапнистість ґрунту
- Вапнистість ґрунту: вапняний.
- Родючість ґрунту
- Родючість ґрунту: родючий.
- Мікоризні партнери
- Загальний зв’язок виду: Мікоризні партнери: Pinus (загальний перелік партнерів).
Загальний зв’язок виду: Мікоризні партнери: Pinus sylvestris (загальний перелік партнерів). - Тип живлення
- Тип живлення: Мікоризний.
Некулінарне застосування
У традиційному позакулінарному ремеслі плодові тіла рядовки землистої знаходять застосування в природному фарбуванні текстилю. Разом із відродженням історичних ремісничих технік цей гриб цілеспрямовано збирають для приготування фарбувальних ванн для натуральної вовняної пряжі та шовку. Залежно від застосованого мінерального протравлювача, такого як калієвий галун або сполуки заліза, майстри фарбування отримують різноманітну палітру кольорів: від витончених відтінків попелу й сизо-сірого до стриманих бежевих і землисто-коричневих тонів.
Другою важливою практичною галуззю є господарське лісівництво та рекультивація деградованих територій. Плодові тіла та спори цього виду заготовляють для виготовлення біопрепаратів для інокуляції сіянців сосни звичайної в лісових розсадниках. Уведення цього міцелію в кореневі системи молодих дерев використовується під час заліснення промислових пустирів і піщаних кар'єрів, що значно підвищує приживлюваність культур на вкрай неродючих землях.
Цей вид також широко використовується в природничій освіті та музейній справі як зразковий матеріал для створення дидактичних моделей, мікологічних гербаріїв та експозицій на періодичних освітніх виставках.
Історія та культура
Рядовка землиста посідає особливе місце в народній культурі Західної та Південної Європи, будучи елементом регіональної ідентичності сільських спільнот. У Каталонії цей гриб, знаний як «fredolic» (від каталонського слова, що означає холод або мерзляка), є символом настання перших осінніх приморозків. У місцевому фольклорі збереглися давні прислів'я, що пов'язують появу фредоліка з часом завершення циклу польових робіт та необхідністю обігріву осель перед зимою. Каталонські осінні грибні ярмарки (firaires), які проводяться століттями, визнають цей вид ключовим елементом торговельної традиції.
У Франції цей вид закріпився під назвою «petit gris des pins» або «charbonnier», ставши мотивом у провансальській літературі, що описує повсякденне життя села та ритм пір року. В етнографічних записах і регіональних хроніках південної Франції XIX століття цей гриб поставав як приклад дару лісу, що дозволяв бідним верствам населення задовольняти потреби в холодні місяці. У науковій систематиці вид був описаний у XVIII столітті німецьким натуралістом Якобом Крістіаном Шеффером, а до роду Tricholoma його зарахував у 1871 році Пауль Куммер, назавжди ввівши його в класичну європейську мікологічну літературу.
Їстівність і безпека
Рядовка землиста традиційно вважається їстівним грибом, що вирізняється м'яким смаком і крихким м'якушем. Споживання вимагає безумовної термічної обробки — плодові тіла мають пройти ретельне відварювання або тушкування, оскільки в сирому вигляді можуть спричинити розлади травного тракту. Основною умовою безпечного вживання є дотримання помірності в кількості та уникнення споживання цього виду багаторазово через короткі проміжки часу.
Культура споживання цього виду помітно відрізняється залежно від країни. У Франції, де цей гриб відомий під традиційною назвою «petit gris», він користується великою повагою і є звичним товаром на місцевих ринках. Особливим визнанням він користується також в іспанській Каталонії, де вважається одним із найбажаніших осінніх делікатесів. У Польщі та інших країнах Центральної Європи ставлення до рядовки землистої стриманіше; її збирають небагато поціновувачів, а чимало споживачів відмовляються від її заготівлі через обережність і специфічний землисто-борошнистий присмак.
Оселище та зростання
Рядовка земляна поширена в зоні помірного клімату майже по всій Європі, а також в Азії, Північній Африці та Північній Америці. Вона є мікоризним видом, тісно пов'язаним із хвойними деревами, передусім із сосною звичайною (Pinus sylvestris), а на півдні континенту також з іншими видами сосен, такими як сосна чорна чи сосна алепська. Значно рідше вона зустрічається під ялинами або модринами.
Типовим оселищем є світлі соснові бори, мішані ліси з переважанням хвойних дерев, а також соснові насадження на дюнах і піщаних ділянках. Цей гриб віддає перевагу легким, проникним, піщаним або піщано-глинистим субстратам, часто з нейтральною або вапняною реакцією. Трапляється як на низовинах, так і в нижніх гірських поясах.
Сезон плодоношення розпочинається наприкінці літа й триває протягом усієї осені, зазвичай із вересня до листопада, а за м'якої погоди — навіть до грудня. У Центральній Європі пік появи припадає на жовтень. У басейні Середземного моря, де зими м'які, плодові тіла з'являються пізньої осені та ростуть протягом усієї зими, нерідко аж до лютого.
Дослідник
Їстівність і кулінарія
Дані джерел: їстівність, споживання та використання
- Їстівність
- Їстівний — джерело визначення
Marek Snowarski — przeglądowa karta Tricholoma terreum, odczytana w Chrome · TRESC-10015:jadalna; zalecenia źródła i dyskusja toksykologiczna pozostają rozdzielone.
- Необхідна обробка
- Потребує обробки
DGfM Positivliste21.01.2024 · s.1:lista gatunków jadalnych po dostatecznym ogrzaniu i w odpowiedniej ilości;s.12:T.terreum. To zalecenie towarzystwa, nie wymóg obgotowania w wodzie ani dowód określonej toksyny.
Наукові назви та таксономія
- Чинна наукова назва
Tricholoma terreum
- Zakres ujęcia taksonomicznego
Tricholoma terreum(Schaeff.)P.Kumm. według dokładnego zaakceptowanego dopasowania GBIF5241808. Starsze i szersze ujęcia terreum/myomyces/bisporigerum/gausapatum pozostają przy swoich źródłach. Wzmianka o synonimii nie scala odrębnych wpisów rejestru ani nie potwierdza tożsamości molekularnej dawnych kolekcji.
[18]
Лабораторна діагностика
Структуровані дані
Базидії
- Оптичний вигляд базидії
- Оптичний вигляд базидії: гіаліновий. [9]
- Довжина стеригми базидії
- Довжина стеригми базидії: 4–6 µm. [9]
- Кількість спор на базидії
- Кількість спор на базидії становить 4. [9]
- Довжина базидії
- Довжина базидії: 20–30 µm. [9]
- Форма базидії
- Форма базидії: булавоподібний. [9]
- Ширина базидії
- Ширина базидії: 6–9 µm. [9]
- Пряжки
- Пряжки: відсутній. [9]
Гіменіальні цистиди
- Ступінь диференціації цистид
- Ступінь диференціації цистид: слабко диференційовані. [9]
- Довжина гіменіальної цистиди
- Довжина гіменіальної цистиди: 15–30 µm. [9]
- Оптичний вигляд гіменіальної цистиди
- Оптичний вигляд гіменіальної цистиди: гіаліновий. [9]
- Форма гіменіальної цистиди
- Форма гіменіальної цистиди: циліндричний. [9]
Форма гіменіальної цистиди: булавоподібний. [9] - Товщина стінки зазначеної гіменіальної цистиди
- Товщина стінки зазначеної гіменіальної цистиди: тонкостінний. [9]
- Ширина гіменіальної цистиди
- Ширина гіменіальної цистиди: 3–9 µm. [9]
- Наявність плевроцистид
- Наявність плевроцистид: відсутній. [9]
Інші лабораторні ознаки
Шкірка шапинки
- Оптичний вигляд гіф шкірки шапинки
- Оптичний вигляд гіф шкірки шапинки: гіаліновий (у нижньому шарі шкірки шапинки). [9]
- Розташування гіф шкірки шапинки
- Розташування гіф шкірки шапинки: радіальний (у нижньому шарі шкірки шапинки). [9]
- Довжина елементів шкірки шапинки
- Довжина елементів шкірки шапинки: 40–80 µm (у нижньому шарі шкірки шапинки). [9]
- Форма елементів шкірки шапинки
- Форма елементів шкірки шапинки: еліпсоїдний (роздуті, у нижньому шарі шкірки шапинки). [9]
Форма елементів шкірки шапинки: еліпсоїдний (роздуті, широкі, у нижньому шарі шкірки шапинки). [9]
Форма елементів шкірки шапинки: еліпсоїдний (роздуті, видовжений, у нижньому шарі шкірки шапинки). [9]
Форма елементів шкірки шапинки: циліндричний (роздуті, у нижньому шарі шкірки шапинки). [9] - Ширина елементів шкірки шапинки
- Ширина елементів шкірки шапинки: 4–15 µm. [9]
Ширина елементів шкірки шапинки: 10–40 µm (у нижньому шарі шкірки шапинки). [9] - Забарвлення гіф шкірки шапинки
- Забарвлення гіф шкірки шапинки: жовто-коричневою. [9]
- Клас стінки гіфи шкірки шапинки
- Клас стінки гіфи шкірки шапинки: тонкостінний (у нижньому шарі шкірки шапинки). [9]
Клас стінки гіфи шкірки шапинки: тонкостінний (зазвичай). [9]
Клас стінки гіфи шкірки шапинки: товстостінний (іноді). [9] - Будова шкірки шапинки
- Будова шкірки шапинки: кутис (місцями переходить у регулярно впорядковану триходерму). [9]
Спори
- Середнє відношення довжини спори до її ширини
- Середнє відношення довжини спори до її ширини: 1,55 (стандартне відхилення: 0,12, середнє значення). [9] [10]
- Колір спор під мікроскопом
- Колір спор під мікроскопом: гіаліновий. [7]
- Краплі всередині спори
- Краплі всередині спори: наявний. [19]
- Відношення довжини спори до її ширини
- Відношення довжини спори до її ширини: 1,08–2. [9]
- Форма спори
- Форма спори: еліпсоїдний. [7]
Форма спори: широкоеліпсоїдний. [19]
Форма спори: майже кулястий. [19]
Форма спори: еліпсоїдний. [9]
Форма спори: еліпсоїдний (видовжений). [9] - Товщина стінки спори
- Товщина стінки спори: тонкостінний. [9]
Трама гіменофора
Матеріал і методи досліджень
Опис ознак — джерело та обсяг
Materiał: Źródłowy opis smaku miąższu T. terreum w ČMS; nie własna próba organoleptyczna.
Zakres odczytu: Pełny tekst.
Ograniczenia: Brak liczebności i niezależnego testu smaku; atlasowy opis chuť mírná.
[7]Мікроскопічні дані — джерело та обмеження
Materiał: Źródłowe podsumowanie Q dla 40 zarodników T. terreum, 2 owocników i 2 kolekcji w chińskim ujęciu Cui i współautorów (2026).
Zakres odczytu: Pełny tekst.
Ograniczenia: Średnia Q nie jest zakresem pojedynczych zarodników i nie jest pomiarem polskiej populacji.
[9]Дослідження складу та активності — матеріал та обмеження
Materiał: Ekstrakty z kolekcji T. terreum_Bz (Bolzano) i T. terreum_Gr (Grosseto), oznaczenie autorów wsparte ITS PP101944 i PP101945. Protokoły ekstrakcji i analiza TLC/HR-LC-MS/NMR opisane w źródle.
Zakres odczytu: Pełny tekst.
Ograniczenia: Wyniki tych kolekcji i zastosowanych metod, bez uogólniania na wszystkie populacje.
[23]Materiał: Kolekcja T. terreum_Bz: 1,05 kg świeżych owocników, ekstrakcja i izolacja saponaceolidu B z ekstraktu A. 49 mg kryształów; źródłowe przeliczenia 47 mg/kg świeżej masy oraz 9,3 mg/g ekstraktu A.
Zakres odczytu: Pełny tekst.
Ograniczenia: Uzysk izolacji, nie całkowite stężenie, średnia gatunkowa ani bezpieczna dawka. Źródło podaje masy ekstraktu A 5,4 g i frakcjonowanego materiału 5,25 g; nie odtwarzano niepodanego mianownika.
[23]Metody i zapisy źródłowe — Mikroskopowy opis T. terreum z sekcji 77 Cui i in. 2026, ujęcie chińskie. Próba 40 zarodników / 2 owocniki / 2 kolekcje dotyczy zarodników; nie przypisano jej pozostałym strukturom.
Wygląd optyczny podstawki — zapis źródłowy: „Cui 2026, taxon 77, Description: basidium_optical_appearance” [9]
Wygląd optyczny strzępek skórki — zapis źródłowy: „Cui 2026, sekcja 77, Pileipellis/Cheilocystidia: pileipellis_hypha_optical_appearance” [9]
Układ strzępek skórki — zapis źródłowy: „Cui 2026, sekcja 77, Pileipellis/Cheilocystidia: pileipellis_hypha_arrangement” [9]
Długość sterygmy podstawki — zapis źródłowy: „Cui 2026, taxon 77, Description: basidium_sterigma_length” [9]
Liczba zarodników na jednej podstawce — zapis źródłowy: „Cui 2026, taxon 77, Description: basidia_spore_count” [9]
Długość podstawki — zapis źródłowy: „Cui 2026, taxon 77, Description: basidium_length” [9]
Kształt podstawki — zapis źródłowy: „Cui 2026, taxon 77, Description: basidium_shape” [9]
Szerokość podstawki — zapis źródłowy: „Cui 2026, taxon 77, Description: basidium_width” [9]
Stopień zróżnicowania cystyd — zapis źródłowy: „Cui 2026, sekcja 77, Pileipellis/Cheilocystidia: hymenial_cystidium_differentiation” [9]
Długość cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „Cui 2026, taxon 77, Description: hymenial_cystidium_length” [9]
Wygląd optyczny cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „Cui 2026, taxon 77, Description: hymenial_cystidium_optical_appearance” [9]
Kształt cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „Cui 2026, taxon 77, Description: hymenial_cystidium_shape” [9]
Grubość ściany dokładnie określonej cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „Cui 2026, taxon 77, Description: hymenial_cystidium_wall_thickness” [9]
Szerokość cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „Cui 2026, taxon 77, Description: hymenial_cystidium_width” [9]
Typ tramy hymenoforu — zapis źródłowy: „Cui 2026, taxon 77, Description: hymenophoral_trama” [9]
Klasa ściany strzępek tramy — zapis źródłowy: „Cui 2026, taxon 77, Description: hymenophoral_trama_hypha_wall_class” [9]
Szerokość strzępek tramy — zapis źródłowy: „Cui 2026, taxon 77, Description: hymenophoral_trama_hypha_width” [9]
Grubość ściany — zapis źródłowy: „Cui 2026, sekcja 77, Pileipellis/Cheilocystidia: microscopic_cell_wall_thickness” [9]
Szerokość — zapis źródłowy: „Cui 2026, taxon 77, Description: microscopic_cell_width” [9]
Długość elementów skórki kapelusza — zapis źródłowy: „Cui 2026, sekcja 77, Pileipellis/Cheilocystidia: pileipellis_element_length” [9]
Kształt elementów skórki kapelusza — zapis źródłowy: „Cui 2026, sekcja 77, Pileipellis/Cheilocystidia: pileipellis_element_shape” [9]
Szerokość elementów skórki — zapis źródłowy: „Cui 2026, taxon 77, Description: pileipellis_element_width” [9]
Szerokość elementów skórki — zapis źródłowy: „Cui 2026, sekcja 77, Pileipellis/Cheilocystidia: pileipellis_element_width” [9]
Barwa strzępek skórki kapelusza — zapis źródłowy: „Cui 2026, taxon 77, Description: pileipellis_hypha_colour” [9]
Klasa ściany strzępki skórki — zapis źródłowy: „Cui 2026, sekcja 77, Pileipellis/Cheilocystidia: pileipellis_hypha_wall_class” [9]
Organizacja skórki kapelusza — zapis źródłowy: „Cui 2026, sekcja 77, Pileipellis/Cheilocystidia: pileipellis_structure” [9]
Obecność pleurocystyd — zapis źródłowy: „Cui 2026, taxon 77, Description: pleurocystidia_presence” [9]
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „Cui 2026, taxon 77, Description: spore_shape” [9]
Grubość ściany zarodnika — zapis źródłowy: „Cui 2026, taxon 77, Description: spore_wall_thickness” [9]
Metody i zapisy źródłowe — Źródłowy gatunkowy opis zarodników T. terreum.
Identyfikacja kropli: nierozstrzygnięta.
Barwa zarodnika w mikroskopie; Długość zarodnika; Kształt zarodnika; Powierzchnia zarodnika; Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „Popis:5–7×4–5µm,elipsoidní,průsvitné,hladké.” [7]
Metody i zapisy źródłowe — Źródłowy gatunkowy opis zarodników T. terreum.
Identyfikacja kropli: nierozstrzygnięta.
Krople wewnątrz zarodnika; Długość zarodnika; Kształt zarodnika; Powierzchnia zarodnika; Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „TRESC-10013:5–7×4–5µm,szeroko elipsoidalne do prawie kulistych,gładkie,z kroplami.” [19]
Metody i zapisy źródłowe — T. terreum w chińskim ujęciu Cui i współautorów (2026): 40 zarodników, 2 owocniki, 2 kolekcje. Fig. 96 cytuje Ding i współautorów (2023) i kolekcje KUN-HKAS69401/69914; nie przyjęto, że jest to dokładnie cały materiał próby 40 zarodników.
Identyfikacja kropli: nierozstrzygnięta.
Długość zarodnika — zapis źródłowy: „Cui2026,T.terreum,Description(s04-sub-279):[40/2/2](5–)6–7×3.5–5µm; długość5–7 ze skrajnością.” [9]
Iloraz długości i szerokości zarodnika — zapis źródłowy: „Cui2026,T.terreum,Description:Q=(1.08–)1.3–1.8(–2); pełne min–max1.08–2, nie Qm.” [9]
Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „Cui2026,T.terreum,Description:3.5–5µm szerokości.” [9]
Обсяг таксона та історичні назви
Dwa polskie określenia: Wojewoda 2003 zestawia nazwę gąska ziemistoblaszkowa (Wojewoda 1999) i gąska ziemista (Chełchowski 1898) przy T. terreum sensu lato. Obie nazwy zachowano. Zestawienie nazw w dawnym ujęciu nie jest nowym potwierdzeniem, że każda opisana nim kolekcja należy do identycznie ograniczonego współczesnego taksonu.
Terreum i myomyces: Heilmann-Clausen i współautorzy (2017) nie znaleźli zgodności typowo stosowanych różnic osłony i skórki dla nazw myomyces/gausapatum z odrębnymi liniami ITS w obrębie T. terreum. Zachowano to ujęcie jako stanowisko autorów. Nie scala ono automatycznie wpisów katalogu; T. scalpturatum, T. equestre i T. pardinum są tu odrębnymi taksonami.
[30] [26]Хімічні дослідження та дискусія щодо їстівності
Doświadczenie z 2014 roku: Abstrakt Yin i współautorów (2014) opisuje 15 wyizolowanych triterpenoidów oraz doświadczenia doustne na myszach z izolowanymi saponaceolidami B i M. Podaje LD50 odpowiednio 88,3 i 63,7 mg/kg i wzrost aktywności kinazy kreatynowej. To wynik dla związków i modelu zwierzęcego; nie jest opisem zatrucia człowieka po zjedzeniu oznaczonej gąski. Pełnego pierwotnego artykułu nie odczytano w tym przeglądzie.
Komentarz z 2016 roku: Davoli i współautorzy (2016) zakwestionowali przejście od takich doświadczeń do oceny toksyczności całego gatunku dla ludzi. Oddzielili doniesienia dotyczące T. equestre i opowiedzieli się za pozostawieniem T. terreum wśród gatunków jadalnych. Jest to komentarz krytyczny, a nie nowe badanie spożycia u ludzi.
Dwie kolekcje z Włoch: Clericuzio, Serra i Vidari (2024) badali kolekcje z Collalbo/Bolzano (3 sierpnia 2021, voucher TT 2022/1) i Castell’Azzara/Grosseto (23 grudnia 2022, AGMT13648). Identyfikację wsparto ITS, PP101944 i PP101945. Zastosowano kilka protokołów ekstrakcji, TLC z odczynnikiem sulfowanilinowym, HR-LC-MS i NMR. W tych próbkach wykryto saponaceolid B; nie wykryto terreolidów, terreumoli ani saponaceolidów H–S. Nie oznacza to wyniku dla każdej populacji ani próby klinicznej.
Uzysk izolacji, nie typowe stężenie: Dla kolekcji Bz z 1,05 kg świeżych owocników otrzymano 5,4 g ekstraktu A, a po oczyszczeniu 49 mg kryształów saponaceolidu B. Autorzy przeliczyli ten uzysk na 47 mg/kg świeżego materiału. Jest to uzysk izolacji z jednej kolekcji, nie bezpośredni pomiar typowego stężenia ani średnia gatunkowa. Osobny źródłowy zapis 9,3 mg/g ekstraktu A (0,93%) ma inny mianownik. Nie wyprowadzono z tych liczb progu spożycia dla człowieka.
[28] [24] [23]Вихідна мікроскопія та обсяг матеріалу
Pomiary źródłowe: ČMS podaje zarodniki 5–7×4–5 µm. W chińskim ujęciu Cui i współautorów (2026) zapisano (5–)6–7×3,5–5 µm oraz Q=(1,08–)1,3–1,8(–2). Qm 1,55±0,12 jest osobną średnią z odchyleniem standardowym próby. Zapis [40/2/2] oznacza 40 zarodników z 2 owocników i 2 kolekcji. Nie uśredniono różnych zakresów i nie przedstawiono tych pomiarów jako polskiego materiału.
Metoda i sprzążki: Ogólna metodyka Cui 2026 obejmuje preparaty w 5% KOH, Congo red w razie potrzeby, odczynnik Melzera do amyloidalności i mikroskopię fazowo-kontrastową 1000×. Są to informacje o metodzie, nie cechy kształtu grzyba. Brak sprzążek zapisano wyłącznie dla wszystkich tkanek owocników badanych w tym źródłowym ujęciu. Fig. 96 cytuje Ding 2023 i okazy KUN-HKAS69401/69914; sam podpis nie utożsamia całej próby 40 zarodników z tymi fotografiami.
Rozbieżne opisy zapachu: Atlas Snowarskiego podaje zapach mąki. ČMS opisuje zapach niewyróżniający się lub lekko ziemisty, a Zarzyński na drukowanej stronie 140 zaznacza brak mącznego zapachu. Zachowano te różnice ze źródłami. Braku jednej nazwanej nuty nie zamieniono na całkowitą bezwonność.
[7] [9] [19] [5]Регіональні назви в каталонських джерелах
Zapis historyczny: Notatka ICHN z 1931 roku na drukowanej stronie 192 podaje dla tego grzyba nazwę fredolic w Prades i brunet w Camp de Tarragona. Są to konkretne nazwy regionalne z dawnego źródła, a nie nazwy wszystkich gąsek ani nowy dowód tożsamości każdej historycznej kolekcji.
[27]Польські спостереження та розрізнення сезонів
Dolny Śląsk: Z podpisów atlasu Snowarskiego zachowano dwa znaleziska: lasy milickie 30 lipca 2000 (ID000730-24) i okolice Twardogóry 19 lipca 1998 (ID980719-12). Dwa zdjęcia drugiej kolekcji nie są dwiema niezależnymi obserwacjami. Daty pochodzą z podpisów, a nie z samego numeru pliku.
Bory Tucholskie: Grzesiak i współautorzy (2024) badali 25 powierzchni PN Bory Tucholskie dwa razy w miesiącu od maja do listopada 2021. T. terreum odnotowano na powierzchniach 2,10,11,14,15,16,17,18,22 i 25, łącznie we wrześniu–listopadzie, na glebie wśród piasku, porostów i pod sosnami. Jest to zakres zaobserwowany w tym badaniu. Nie przypisano tym miejscom identyfikatorów z odrębnego badania 2020 ani rejonów Saba 2016.
Sezon regularny i daty okazów: Opis Snowarskiego podaje VIII–XI, Zarzyński 137 podaje IX–XI, a historyczny wykaz Wojewody 438–439: VIII–IX w ujęciu sensu lato. Lipcowe okazy z Dolnego Śląska zachowano jako obserwacje, bez rozszerzania nimi regularnego sezonu. Czeski zakres IX–XII z ČMS pozostaje przy źródle czeskim i nie zastępuje polskiego kalendarza.
[20] [25] [19] [30] [7]Уточнення ознак і повного діапазону мікроскопії
Charakter smaku i ocena przyjemności: Czeskie chuť mírná oznacza łagodny charakter smaku. Ocena Snowarskiego jadalna, ale niesmaczna dotyczy przyjemności spożycia. Nie zamieniono jej na gorycz, ostrość ani intensywność. Są to różne osie opisu.
Pozostałe szczegóły opisu Cui: W sekcji 77 zarodniki opisano jako nieamyloidalne, gładkie i cienkościenne, ze stosunkowo dużym apikulusem. Podano osobne średnie osi 6,2 i 4 µm. Cheilocystydy są słabo zróżnicowane; pleurocystyd nie stwierdzono. Podhymenium tworzą strzępki szerokości 2–5 µm — nie jest to grubość całej warstwy. Skórka jest kutis z miejscowymi przejściami do trichodermy. Jej strzępki mają 4–15 µm szerokości, przeważnie cienkie ściany, czasem pogrubione do około 1 µm. Subpellis składa się z promieniście ułożonych, rozdętych, cienkościennych i bezbarwnych komórek: elipsoidalnych, szeroko elipsoidalnych, wydłużonych do walcowatych, 40–80 × 10–40 µm. Każdy zakres dotyczy wskazanej struktury; nie przeniesiono go na komórki końcowe.
[7] [19] [9]Доповнення з повної картки атласу Сноварського
Źródło i zakres ponownego odczytu: Po zalogowaniu odczytano pełną kartę Marka Snowarskiego pod adresem /pelna/gatunki/Tricholoma_terreum.htm. Zachowany odczyt zawiera wybrane dosłowne fragmenty i szczegółowe omówienie, a nie kopię całego oryginalnego HTML. Wcześniejsza karta przeglądowa i wszystkie jej dane pozostają zachowane.
Blaszki: Pełna karta podaje szerokość 7–13 mm. ČMS podaje do 10 mm bez dolnej granicy; jego zapis pozostał w oryginale i historii, a pole obejmuje granice 7–13 mm podane w źródłach. Ostrze opisano jako drobno piłkowane. Wzmianki o często porozrywanych dojrzałych blaszkach nie zamieniono na wyszczerbione ostrze: cel tego określenia nie został tak dopowiedziany. Międzyblaszki są obecne. Początkowa biel przechodzi w barwy szarawe, wodnistobiałe i jasnopopielate; źródło podaje ciemniejszą barwę ku brzegowi kapelusza. Nie utożsamiono tej lokalizacji z barwą samego ostrza. Średnia gęstość i połączenie z trzonem ząbkiem potwierdzają istniejące zapisy; nie utworzono ich kopii.
Miąższ, smak i zapach: Pełny odczyt atlasu podaje słaby mączny zapach lub jego brak. Oba wyniki zapisano w jednym polu Zapach; brak mącznej nuty z książki pozostaje osobnym wynikiem, bez utożsamiania go z bezwonnością. Oryginalne brzmienia i wcześniejsze wydania dokumentacji zachowano.
[21]Верифікація трапляння — межі та обмеження
Materiał: Krajowy wykaz Polski i źródłowe kolekcje atlasowe.
Zakres odczytu: Fragmenty źródeł.
Odczytano fragment źródła; pełny tekst i metody nie zostały zweryfikowane.
Data przeglądu: 04.11.2026.
Ograniczenia: Oznaczenia autorów źródeł, bez własnego przeoznaczenia; bez niepodanych współrzędnych.
[30] [20]Materiał: Dolny Śląsk: lasy milickie 30.07.2000 i okolice Twardogóry 19.07.1998.
Zakres odczytu: Fragmenty źródeł.
Odczytano fragment źródła; pełny tekst i metody nie zostały zweryfikowane.
Data przeglądu: 04.11.2026.
Ograniczenia: Oznaczenia autorów źródeł, bez własnego przeoznaczenia; bez niepodanych współrzędnych.
[20]Materiał: Lista A.1, 10 powierzchni z T. terreum wśród 25 monitorowanych powierzchni PN Bory Tucholskie, maj–listopad 2021, dwa razy miesięcznie.
Zakres odczytu: Pełny tekst.
Data przeglądu: 04.11.2026.
Ograniczenia: Powierzchnie tego badania; brak niepodanych współrzędnych; brak wnioskowania o identyczności z badaniami z innych lat.
[25] [29]Охоплення опрацювання
Необхідні перевірки виконано.
Правова основа та межі оцінки
Правила для місцезнаходження: Польща
Підстава відомостей про охорону
Tricholoma terreum nie figuruje w załącznikach ochrony gatunkowej grzybów rozporządzenia2014/1408. Nie jest to zniesienie ograniczeń terenowych ani prawa własności.
[1]Підстава відомостей про торгівлю
Tricholoma terreum nie figuruje w załączniku1 wykazu grzybów dopuszczonych do obrotu lub produkcji przetworów w tekście jednolitym2026/258. Wpis Tricholoma equestre dotyczy odrębnego gatunku.
[2]Аналітичні результати
Склад і лабораторна активність
- Результат виявлення компонента в матеріалі
- Результат виявлення компонента в матеріалі: виявлено (сапонацеолід B, екстракт, ідентифікований у джерелі). [23] [6]
Результат виявлення компонента в матеріалі: не виявлено (терреоліди, екстракт, ідентифікований у джерелі). [23] [6]
Результат виявлення компонента в матеріалі: не виявлено (терреумоли, екстракт, ідентифікований у джерелі). [23] [6]
Результат виявлення компонента в матеріалі: не виявлено (сапонацеоліди H–S, екстракт, ідентифікований у джерелі). [23] [6]
- Вихід ізоляції сполуки
- Вихід ізоляції сполуки: 9,3 mg/g (сапонацеолід B, у перерахунку на масу екстракту, екстракт A у дослідженні Clericuzio та ін., наведене значення). [23] [6]
Вихід ізоляції сполуки: 49 mg (сапонацеолід B, маса виділеної речовини, свіжі плодові тіла, дослідження Clericuzio та ін., наведене значення). [23] [6]
Вихід ізоляції сполуки: 47 mg/kg (сапонацеолід B, у перерахунку на свіжу масу, свіжі плодові тіла, дослідження Clericuzio та ін., наведене значення). [23] [6]
Оселище та зростання
Підтверджений ареал поширення
Усі території підтверджені в збережених даних джерел.
| Країна | Регіони та місцезнаходження | Плодоношення | Джерела |
|---|---|---|---|
| Польща | Нижня Сілезія — діапазон, названий джерелом (VII); PN Bory Tucholskie — ділянка 2 (дослідження 2021, Grzesiak 2024) (XI); PN Bory Tucholskie — ділянка 10 (дослідження 2021, Grzesiak 2024) (X–XI); PN Bory Tucholskie — ділянка 11 (дослідження 2021, Grzesiak 2024) (X); PN Bory Tucholskie — ділянка 14 (дослідження 2021, Grzesiak 2024) (X); PN Bory Tucholskie — ділянка 15 (дослідження 2021, Grzesiak 2024) (IX–XI); PN Bory Tucholskie — ділянка 16 (дослідження 2021, Grzesiak 2024) (X); PN Bory Tucholskie — ділянка 17 (дослідження 2021, Grzesiak 2024) (X–XI); PN Bory Tucholskie — ділянка 18 (дослідження 2021, Grzesiak 2024) (X); PN Bory Tucholskie — ділянка 22 (дослідження 2021, Grzesiak 2024) (X–XI); PN Bory Tucholskie — ділянка 25 (дослідження 2021, Grzesiak 2024) (X–XI) | VIII–XI |
|
Джерела
- 2014/1408
- 2026/258
- Zarzyński 2021, Grzyby polskich lasów, druk137 i140
- Clericuzio 2024 i Grzesiak 2024 — rozdzielone źródłowe wyniki
- ČMS — Tricholoma terreum
- Y.-Y. Cui et al. (2026), An updated molecular phylogeny and Chinese species diversity of Tricholomataceae (Agaricales), Fungal Diversity, DOI 10.65390/fdiv.2026.136010
- tricholoma_terreum.cui 2026.Qm.normalization
- GBIF exact Tricholoma terreum
- Marek Snowarski — przeglądowa karta Tricholoma terreum, odczytana w Chrome (також [20])
- Marek Snowarski — pełna karta Tricholoma terreum, odczyt Chrome
- M. Clericuzio, S. Serra & G. Vidari (2024), No Evidence Was Found for the Presence of Terreolides, Terreumols or Saponaceolides H–S in the Fruiting Bodies of Tricholoma terreum, Molecules 29(8): 1794, DOI 10.3390/molecules29081794
- P. Davoli, M. Floriani, F. Assisi, K. Kob & N. Sitta (2016), Comment on Yin et al., Chemistry—A European Journal 22:5786–5788, DOI 10.1002/chem.201406655
- B. Grzesiak et al. (2024), Macrofungal sporocarp community in the lichen Scots pine forests, Open Life Sciences 19:20220973, DOI 10.1515/biol-2022-0973
- J. Heilmann-Clausen, M. Christensen, T.G. Frøslev & R. Kjøller (2017), Taxonomy of Tricholoma in northern Europe based on ITS sequence data and morphological characters, Persoonia 38:38–57, DOI 10.3767/003158517X693174
- Institució Catalana d’Història Natural, Butlletí de la ICHN, vol. XXXI, nos. 7–9 (1931), p. 192
- X. Yin et al. (2014), Chemical and Toxicological Investigations of a Previously Unknown Poisonous European Mushroom Tricholoma terreum, Chemistry—A European Journal 20:7001–7009, DOI 10.1002/chem.201400226
- Ponowny odczyt Grzesiak 2024, Cadí 2019 i abstraktu Yin 2014
- W. Wojewoda, Checklist of Polish Larger Basidiomycetes, Biodiversity of Poland 7, W. Szafer Institute of Botany PAN, Kraków, 2003