Їстівний
Потребує обробки
Установіть місцезнаходження, щоб побачити дані для свого регіону.










Їжовик жовтуватий (Hydnum repandum) — популярний їстівний лісовий гриб із родини їжовикових, характерною рисою якого є шипики на нижньому боці шапки замість пластинок чи пор. М'якуш щільний, білуватий, із приємним грибним ароматом і легким пікантним присмаком у зрілому віці. Вид утворює мікоризу з багатьма деревними породами, росте поодиноко або утворює щільні групи та «відьомські кола» у лісах помірного поясу, приваблюючи грибників стійкістю до ураження личинками та відмінною текстурою.
Розпізнавання, оселище та найважливіші відмінності.
Грибар
Будова плодового тіла
- Тип будови плодового тіла
- Тип будови плодового тіла: Шапинка.
Тип будови плодового тіла: ніжка.
Шапинка
- Форма шапинки
- у молодих плодових тіл: Форма шапинки: опуклий.
у зрілих плодових тіл: Форма шапинки: плоский.
Форма шапинки: увігнутий. - Поверхня шапинки
- Поверхня шапинки: сухий.
- Рельєф поверхні шапинки
- Рельєф поверхні шапинки: гладенький.
Рельєф поверхні шапинки: ямчаста. - Покрив шапинки
- у молодих плодових тіл: Покрив шапинки: замшева.
у старих плодових тіл: Покрив шапинки: луската.
Покрив шапинки: гола. - Колір шапинки
- Колір шапинки: кремовий.
Колір шапинки: жовто-помаранчевий.
Колір шапинки: бежевий.
Колір шапинки: білувате.
Колір шапинки: помаранчевий (світлий відтінок).
Колір шапинки: помаранчево-вохристий.
Колір шапинки: помаранчевий. - Положення краю
- у молодих плодових тіл: Положення краю: підгорнутий усередину.
Положення краю: загнутий усередину. - Контур краю шапинки
- у старих плодових тіл: Контур краю шапинки: хвилястий.
у старих плодових тіл: Контур краю шапинки: лопатевий.
у зрілих плодових тіл: Контур краю шапинки: хвилястий.
у зрілих плодових тіл: Контур краю шапинки: лопатевий. - Діаметр шапинки
- Діаметр шапинки становить до 150 mm.
- Центр шапинки
- Центр шапинки: Вдавлений.
Низ шапинки
- Тип гіменофора
- Тип гіменофора: шипики.
- Прикріплення гіменофора до ніжки
- Прикріплення гіменофора до ніжки: прирослий до ніжки (шипики).
- Низхідність гіменофору по ніжці
- Низхідність гіменофору по ніжці: низхідний (шипики).
- Колір гіменофора
- Колір гіменофора: кремовий.
Колір гіменофора: жовто-помаранчевий.
Колір гіменофора: помаранчевий (світлий відтінок).
Ніжка та основа
- Положення ніжки
- Положення ніжки: поза центром.
- Форма ніжки
- Форма ніжки: циліндричний (нерівний контур).
Форма ніжки: булавоподібний (незначно). - Колір ніжки
- Колір ніжки: білувате.
Колір ніжки: кремовий.
Колір ніжки: білий.
Колір ніжки: світло-коричневий. - Рельєф поверхні ніжки
- Рельєф поверхні ніжки: гладенький.
- Внутрішня будова ніжки
- Внутрішня будова ніжки: суцільний.
- Забарвлення поверхні ніжки після пошкодження
- Забарвлення поверхні ніжки після пошкодження: вохристо-коричневий (поверхня ніжки).
Забарвлення поверхні ніжки після пошкодження: без зміни кольору (поверхня ніжки). - Довжина ніжки
- Довжина ніжки: до 70 mm.
- Діаметр ніжки
- Діаметр ніжки: до 40 mm.
у верхній частині ніжки: Діаметр ніжки: 7–14 mm. - Вологість поверхні ніжки
- Вологість поверхні ніжки: сухий.
М'якуш
- Колір м’якуша
- Колір м’якуша: білий.
Колір м’якуша: жовтуватий.
Колір м’якуша: білувате. - Щільність м’якуша
- Щільність м’якуша: щільний.
- Смак м’якуша
- Смак м’якуша: кислий, слабкий.
у старих плодових тіл: Смак м’якуша: гіркий.
у старих плодових тіл: Смак м’якуша: гострий, слабкий.
у старих плодових тіл: Смак м’якуша: кислий.
Смак м’якуша: солодкий. - Колір м’якуша після пошкодження
- Колір м’якуша після пошкодження: без зміни кольору.
- Запах м’якуша
- Запах м’якуша: невиразний.
Запах м’якуша: солодкуватий, невиразний. - Характер смаку м'якоті
- Характер смаку м'якоті: м’який.
- Виразність смаку м'якуша
- Виразність смаку м'якуша: невиразний.
Де і коли росте
- Оселище
- Оселище: листяний ліс.
Оселище: хвойний ліс.
Оселище: мішаний ліс. - Субстрат
- Субстрат: ґрунт.
- Характер росту плодових тіл
- Характер росту плодових тіл: групами.
Характер росту плодових тіл: поодинці.
Характер росту плодових тіл: рядами.
Характер росту плодових тіл: колами.
Характер росту плодових тіл: зрослі плодові тіла. - Частота трапляння
- Частота трапляння: дуже поширений.
- Період плодоношення
- Плодові тіла з’являються з липня до листопада.
- Територія поширення
- Potwierdzono występowanie w Polsce.
Їстівність і кулінарія
- Їстівність
- Їстівний
- Необхідна обробка
- Потребує обробки
Право
- Охорона
- У Польщі вид не підлягає видовій охороні.
- Торгівля
- У Польщі вид дозволено для торгівлі та виробництва грибної продукції.
З чим можна сплутати
Cantharellus cibarius
Найважливіші відмінності
Гіднум виїмчастий (Hydnum repandum) може нагадувати лисичку зверху, проте під шапкою має виразні, густі, ламкі шипики замість східних складок.
Лисичка справжня (Cantharellus cibarius), звана в народі куркою, може нагадувати гіднума виїмчастого забарвленням та м'ясистою структурою плодового тіла, а нерідко росте в тих самих місцях. Відрізняється будовою нижньої частини шапки: лисичка має зморшки й товсті, розгалужені складки, тоді як гіднум має виразні, ламкі шипики.
Hydnum rufescens
Найважливіші відмінності
Їжовик рудуватий (Hydnum rufescens) відзначається більш інтенсивним, помаранчево-рудуватим забарвленням і стрункішою ніжкою. У літературі існують розбіжності щодо способу прикріплення гіменофору: Сноварський та атлас ČMS зазначають, що шипики їжовика рудуватого не сходять на ніжку, тоді як Зажинський наводить протилежну ознаку — сильнішу низхідність шипиків, ніж у їжовика жовтого. Отже, саме лише сходження шипиків не є однозначним критерієм розмежування в усіх трактуваннях.
Їжовик жовтий (Hydnum repandum) зазвичай відрізняється більшими та світлішими плодовими тілами, більш кремезною ніжкою, що плавно переходить у шапинку, та виразніше низхідними шипиками. За даними AMINT, плодові тіла H. repandum часто зростаються між собою, що в H. rufescens буває рідко. Інший опис ступеня низхідності шипиків у публікації Зажинського залишається поодинокою розбіжністю.
Sarcodon imbricatus
Найважливіші відмінності
Саркодон черепичастий (Sarcodon imbricatus) утворює виразно більші плодові тіла, темного, сіро-коричневого забарвлення, вкриті на поверхні шапинки великими лусками, що стирчать. Попри те, що народна назва «sarniak» часом розмовно застосовується до їжовика виїмчастого, це два окремі таксони.
FAQ
Чи є їжовик жовтуватий їстівним грибом?
Так, це добрий їстівний гриб із щільним м'якушем. У їжу зазвичай вживають молоді екземпляри після попереднього відварювання, оскільки старі гриби можуть гірчити.
Чому старі їжовики можуть мати гіркий присмак?
Гіркота природно накопичується у м'якуші з віком гриба, переважно в шипиках гіменофору. Її можна видалити, зрізавши шипики та відваривши гриб перед готуванням.
Чи потрібно зрізати шипики під шапкою перед приготуванням?
У зрілих грибів шипики краще зішкребти, бо вони легко обсипаються та містять гіркоту. У молодих грибів шипики ніжні, тому їх можна залишати.
Де найчастіше росте їжовик жовтуватий у природі?
Він поширений у хвойних, мішаних і листяних лісах, утворюючи симбіоз із буком, дубом, сосною та ялиною на вологих моховитих ділянках або лісовій підстилці.
У який період року можна знайти цей вид?
Сезон триває з липня до листопада, досягаючи піку в серпні та вересні, а в теплих регіонах плодоношення може продовжуватися навіть до початку грудня.
Чи часто цей гриб уражається хробаками та личинками?
Завдяки щільній структурі м'якуша та специфічним речовинам цей гриб дуже рідко буває червивим, зберігаючи високу якість навіть пізньої осені.
Чи можна вживати їжовик жовтуватий у сирому вигляді?
Ні, вживати його сирим не рекомендується. Гриб обов'язково потребує теплової обробки для покращення засвоюваності та усунення можливої гіркоти.
Як цей гриб використовують у текстильному ремеслі?
Його застосовують для фарбування вовни та шовку: залежно від мінеральних протрав гриб дає стійкі природні барви від кремових до оранжево-коричневих.
Звідки походить народна назва «гриб-їжак»?
Назва виникла через вигляд спороносного шару з нижнього боку шапки, що вкритий численними м'якими голчастими шипиками, схожими на голки їжака.
Чи підходить цей вид для сушіння та гербарних колекцій?
Так, сухі зразки добре зберігають свою характерну форму й шипики, завдяки чому вид часто використовують у навчальних ботанічних експозиціях.
Любитель
Назви та історія
- Чинна національна назва
- Kolczak obłączasty
- Чинна таксономічна назва
- Hydnum repandum
Спостереження вдома
Споровий відбиток
- Необхідні матеріали
- свіжа, зріла шапинка, аркуш паперу, склянка або чашка, вода
- Час
- 2–24 h
- Виконання
- Покладіть шапинку нижньою стороною на папір.
- Додайте краплю води зверху та накрийте.
- Через 2–24 годин підніміть шапинку та огляньте осад.
Що шукати
- Колір спорового відбитка
- Колір спорового відбитка: білий.
- Відтінок спорового відбитка
- Відтінок спорового відбитка: блідо-кремовий.
Під мікроскопом
- Необхідні матеріали
- світловий мікроскоп, предметне й покривне скельця, голка, вода, спори зі спорового відбитка
- Виконання
- Перенесіть голкою трохи спорового відбитка на скельце.
- Додайте краплю води, накрийте покривним скельцем і розгляньте спори.
Що шукати
- Форма спори
- Форма спори: кулястий. Форма спори: яйцеподібний (широкий). Форма спори: яйцеподібний (широкий). Форма спори: кулястий (майже). Форма спори: майже кулястий. Форма спори: широкоеліпсоїдний. Форма спори: майже кулястий.
- Поверхня спори
- Поверхня спори: гладенький. Поверхня спори: гладенький. Поверхня спори: гладенький.
- Розміри спори
- Довжина 6–9 µm, ширина 5–7,5 µm.
- Розміри спори
- Довжина 7,8 µm, ширина 6,8 µm.
Розміри порівнюйте після калібрування шкали мікроскопа.
Екологія та поширення
- Реакція ґрунту
- Реакція ґрунту: лужний.
- Гранулометричний склад ґрунту
- Гранулометричний склад ґрунту: глиниста.
- Вапнистість ґрунту
- Вапнистість ґрунту: вапняний.
- Мікоризні партнери
- Загальний зв’язок виду: Мікоризні партнери: Picea (загальний перелік партнерів).
Загальний зв’язок виду: Мікоризні партнери: Fagus (загальний перелік партнерів). - Тип живлення
- Тип живлення: ектомікоризний.
Некулінарні застосування
Основним практичним некулінарним застосуванням їжовика жовтуватого є традиційне фарбування натуральних волокон у текстильному ремеслі. Гриб здавна використовується майстрами художнього фарбування для надання вовні, шовку та рослинній пряжі стійких природних відтінків. Залежно від застосованих мінеральних протрав і віку плодових тіл, за допомогою цього виду отримують барвну гаму від ніжних палевих і бежевих тонів до насичених гірчичних, золотаво-жовтих і теплих оранжево-коричневих кольорів.
У сучасному декоративно-прикладному мистецтві сухі плодові тіла та порошок із них слугують основою для виготовлення натуральних художніх пігментів, які застосовуються в авторському живописі та ручному виготовленні екологічного паперу. Пігменти вирізняються світлостійкістю та м'яким землистим відтінком, популярним серед майстрів натуралістичного живопису.
Крім того, висушені зразки їжовика жовтуватого є традиційним матеріалом для формування мікологічних навчальних колекцій, музейних діорам і гербаріїв в освітніх закладах. Його характерні гіменофорні шипики добре зберігають форму після сушіння, що робить вид класичним демонстраційним об'єктом під час практичних занять з лісознавства та на спеціалізованих виставках дикої природи.
Історія та культура
Їжовик жовтуватий має тривалу історію відображення в європейській культурі та мікологічній літературі. Науковий опис виду бере початок із фундаментальної праці Карла Ліннея 1753 року «Species Plantarum», де натураліст закріпив за ним першу бінарну назву, зафіксувавши статус гриба в академічній традиції доби Просвітництва.
У народній культурі багатьох європейських країн цей гриб отримав виразні фольклорні назви через свою незвичну анатомію нижнього боку шапки. У французькому фольклорі він відомий під назвою «pied-de-mouton» («бараняча нога»), що відображає його тісний зв'язок із сільськими пасторальними традиціями. В англомовних краях за ним закріпилася назва «hedgehog mushroom» («гриб-їжак»), а в скандинавських і слов'янських мовах побутують споріднені асоціації з їжаками та колючками, які у традиційних повір'ях символізували захищеність лісу від злих духів.
Гриб фігурує в класичних ботанічних ілюстраціях XVIII–XIX століть, зокрема в альбомах Джеймса Сауербі та П'єра Бюйяра, де служив наочним прикладом розмаїття спороносних структур. У Франції та Північній Італії традиція офіційної ринкової торгівлі цим видом налічує кілька століть, виступаючи важливим елементом регіональної спадщини та ярмаркової культури осінніх провінцій.
Їстівність і безпека
Їжовик жовтуватий належить до категорії їстівних грибів доброї якості, які цінуються за щільну пружну консистенцію та самобутній смак. У молодому стані його смакові якості м'які, із легким горіховим відтінком, проте зі старінням у плодових тілах з'являється виразна гіркота, а м'якуш стає дещо жорстким.
Для безпечного споживання та усунення гіркого присмаку зрілі екземпляри потребують попередньої підготовки: перед подальшим використанням їх обов'язково піддають короткочасному відварюванню з наступним зливанням відвару. У старих грибів також рекомендується механічно зішкрібати ламкі шипики з нижнього боку шапки, оскільки саме вони накопичують найбільшу концентрацію гірких сполук і в процесі термообробки надають неприємного присмаку. Сирими ці гриби не вживають через ризик травного дискомфорту.
Гастрономічне ставлення до виду помітно різниться в різних культурах. У Франції, Італії та Іспанії цей гриб традиційно високо котирується на муніципальних ринках і вважається вишуканим сезонним продуктом, який цінують за збереження структури під час термообробки. Натомість у багатьох регіонах Східної Європи ставлення до нього стриманіше: його нерідко вважають умовно-їстівним другорядним грибом і заготовляють переважно через малу червивість пізньої осені.
Оселище та поширення
Їжовик жовтуватий у вузькому розумінні (sensu stricto) достовірно підтверджений для Європи, тоді як у Північній Америці поширений сестринський вид H. neorepandum, а в Японії — H. repando-orientale (водночас верифікація в Європі не доводить відсутності в інших невивчених регіонах). В Україні та сусідніх країнах Центральної Європи він трапляється як у рівнинних лісових масивах, так і в гірських поясах Карпат.
Основними біотопами для виду є мішані, хвойні та листяні ліси різного віку. Гриб віддає перевагу ділянкам із помірно зволоженими лужними ґрунтами, нерідко оселяється на підстилці серед опалого листя чи хвої, а також у заростях моху. Важливим чинником його присутності є наявність симбіотичних деревних партнерів: серед листяних порід це найчастіше бук лісовий, дуб черешчатий, граб звичайний і береза, а серед хвойних — сосна звичайна, ялина європейська та ялиця біла.
Сезон плодоношення розпочинається у середині або другій половині літа (зазвичай у липні) та триває до пізньої осені, нерідко аж до кінця листопада чи перших стабільних приморозків. У південних і приморських регіонах із м'яким морським кліматом поодинокі екземпляри трапляються навіть у грудні, тоді як у гірських районах пік появи припадає на серпень і вересень, значно раніше згасаючи з настанням осіннього похолодання.
Джерела
- Opracowanie zakresu taksonu oparte na dokładnym dopasowaniu GBIF oraz Niskanen, T. i in. (2018), Identifying and naming the currently known diversity of the genus Hydnum with an emphasis on European and North American taxa, Mycologia 110(5): 890–918, DOI 10.1080/00275514.2018.1477004.
- Zarzyński, P. (2021). Grzyby polskich lasów. Centrum Informacyjne Lasów Państwowych, hasło „Kolczak obłączasty”, drukowana s. 190.
- Tejkal, K. (b.d.). Lišák zprohýbaný (Hydnum repandum L.). Česká mykologická společnost, Myko atlas. https://www.myko.cz/myko-atlas/Hydnum-repandum/
- Kuo, M. (2020, wrzesień). Hydnum repandum. MushroomExpert.Com. https://www.mushroomexpert.com/hydnum_repandum.html
- Snowarski, M. (b.d.). Kolczak obłączasty (Hydnum repandum). Grzyby.pl. https://www.grzyby.pl/gatunki/Hydnum_repandum.htm
Дослідник
Їстівність і кулінарія
Дані джерел: їстівність, споживання та використання
- Їстівність
- Їстівний — джерело визначення
Snowarski, M. (b.d.). Kolczak obłączasty (Hydnum repandum). Grzyby.pl. https://www.grzyby.pl/gatunki/Hydnum_repandum.htm · Їстівні чи отруйні?:Їстівний.
- Необхідна обробка
- Потребує обробки
Marttaliitto. Hydnoid fungi: Preparation. · Приготування: гідноїдні гриби, молоді плодові тіла; смажити та ретельно термічно обробляти.
Наукові назви та таксономія
- Чинна наукова назва
Hydnum repandum
Наукові назви та таксономія
Гіднум виїмчастий (Hydnum repandum L.) був науково описаний Карлом Ліннеєм у 1753 році в другому томі праці «Species plantarum» (с. 1178). Згідно з базою Species Fungorum належить до родини гіднових (Hydnaceae), порядку кантарелальних (Cantharellales), класу агарикоміцетів (Agaricomycetes), відділу базидіомікотових (Basidiomycota) та царства грибів (Fungi). У таксономічній ревізії Нісканена та співавторів становить типовий вид роду Hydnum, а також підроду та секції, що носять ту саму назву.
Наукові назви та таксономія
У реєстрі Species Fungorum зафіксовано 27 синонімічних позицій для цього таксона:
- Hypothele repanda (L.) Paulet, Icon. Champ. (Paris): tab. 35:1-2 (1812)
- Dentinum repandum (L.) Gray, Nat. Arr. Brit. Pl. (London) 1: 650 (1821)
- Tyrodon repandus (L.) P. Karst., Rev. Mycol., Toulouse 3(no. 9): 19 (1881)
- Sarcodon repandus (L.) Quél., Enchiridion Fungorum in Europa media et praesertim in Gallia Vigentium: 189 (1886)
- Hydnum flavidum Schaeff., Fung. bavar. palat. nasc. (Ratisbonae) 4: 99 (1774)
- Hydnum rufescens Schaeff., Fung. bavar. palat. nasc. (Ratisbonae) 4: 95 (1774)
- Sarcodon repandus var. rufescens (Schaeff.) Quél., Enchiridion Fungorum in Europa media et praesertim in Gallia Vigentium: 189 (1886)
- Sarcodon rufescens (Schaeff.) Quél., Fl. mycol. France (Paris): 447 (1888)
- Hydnum clandestinum Batsch, Elench. fung. (Halle): 113 (1783)
- Hydnum repandum var. clandestinum (Batsch) J. Kickx f., in Kickx, Fl. Crypt. Flandres (Paris) 1: 251 (1867)
- Hydnum medium Pers., Observ. mycol. (Lipsiae) 2: 97 (1800) [1799]
- Lophium medium (Pers.) Fr., K. svenska Vetensk-Akad. Handl., ser. 3 39: 113 (1818)
- Hydnum bulbosum Raddi, Mem. Mat. Fis. Soc. Ital. Sci. Modena, Pt. Mem. Fis. 13: 353 (1807)
- Hydnum bicolor Raddi, Mem. Mat. Fis. Soc. Ital. Sci. Modena, Pt. Mem. Fis. 13: 353 (1807)
- Hydnum aurantium Raf., J. Bot. (Desvaux) 1(5): 237 (1813)
- Hydnum repandum var. albidum Fr., Observ. mycol. (Havniae) 1: 139 (1815)
- Hydnum repandum var. denudatum Fr., Observ. mycol. (Havniae) 1: 138 (1815)
- Hydnum repandum var. flavidum Fr., Observ. mycol. (Havniae) 1: 138 (1815)
- Hydnum repandum var. intermedium Fr., Observ. mycol. (Havniae) 1: 139 (1815)
- Hydnum repandum var. rufidum Fr., Observ. mycol. (Havniae) 1: 139 (1815)
- Hydnum album Pers., Traité champ. Comest. (Paris): 249 (1818)
- Hydnum diffractum Berk., London J. Bot. 6: 323 (1847)
- Sarcodon repandus var. albus Quél., Fl. mycol. France (Paris): 447 (1888)
- Hydnum repandum var. album (Quél.) Rea, Brit. basidiomyc. (Cambridge): 630 (1922)
- Dentinum repandum var. album (Quél.) K.A. Harrison, Publs Dep. Agric. Can. 1099: 19 (1961)
- Hydnum washingtonianum Ellis & Everh., Proc. Acad. nat. Sci. Philad. 46(3): 323 (1894)
- Hydnum repandum var. albidum Cejp, Fauna Flora Cechoslov., II, Hydnaceae: 82 (1928)
Цей перелік документує історію використання назв у мікологічній літературі, охоплюючи зокрема два окремих розуміння різновиду albidum та датування Hydnum medium з 1800 [1799] р.
Наукові назви та таксономія
В історичній мікологічній літературі цей вид переносили до інших родів, утворюючи комбінації Dentinum repandum, Hypothele repanda, Tyrodon repandus та Sarcodon repandus. У синоніміці фігурує також Hydnum rufescens Schaeff. з 1774 року, авторство якого є істотним, оскільки він не є тотожним Hydnum rufescens Pers. з 1799 року (визнаного в ревізії з 2018 р. окремим таксоном — їжовиком рудуватим). Крім того, у польському атласі Сноварського зафіксовано історичну форму Hydnum repandum Fr. f. minor Nikol.
- Zakres ujęcia taksonomicznego
Hydnum repandum L. w dokładnym zaakceptowanym dopasowaniu GBIF2554716 oraz europejskim ujęciu rewizji Niskanen i in.2018. Historyczne opisy szerszego kompleksu, wzmianki północnoamerykańskie i etykiety sekwencji pozostają przy własnych źródłach; nie dostarczają automatycznie obecnemu gatunkowi zasięgu lub cech jego sobowtórów.
[2] [3]
Екологія та поширення
- Частота трапляння
- Польща: Частота трапляння: дуже поширений. [18]
Лабораторна діагностика
Структуровані дані
Базидії
- Пряжки
- Пряжки: наявний. [16]
Гіменіальні цистиди
- Наявність гіменіальних псевдоцистид
- Наявність гіменіальних псевдоцистид: наявний. [16]
- Форма гіменіальних псевдоцистид
- Форма гіменіальних псевдоцистид: циліндричний (переважно). [16]
- Ширина гіменіальних псевдоцистид
- Ширина гіменіальних псевдоцистид: 3–8 µm. [16]
- Довжина гіменіальних псевдоцистид
- Довжина гіменіальних псевдоцистид: 30–40 µm. [16]
Інші лабораторні ознаки
Шкірка шапинки
- Оптичний вигляд гіф шкірки шапинки
- Оптичний вигляд гіф шкірки шапинки: гіаліновий. [16]
- Розташування гіф шкірки шапинки
- Розташування гіф шкірки шапинки: переплетені. [16]
- Ширина елементів шкірки шапинки
- Ширина елементів шкірки шапинки: 2–6 µm. [16]
- Забарвлення гіф шкірки шапинки
- Забарвлення гіф шкірки шапинки: вохристого кольору. [16]
Спори
- Середнє відношення довжини спори до її ширини
- Середнє відношення довжини спори до її ширини: 1,15 (середнє значення). [3]
- Колір спор під мікроскопом
- Колір спор під мікроскопом: гіаліновий. [18]
Колір спор під мікроскопом: гіаліновий. [16] - Довжина спори
- Довжина спори: 6,5–9 µm. [18]
Довжина спори: 7,8 µm (середнє значення). [3]
Довжина спори: 7–9 µm. [9]
Довжина спори: 7–8,5 µm. [3]
Довжина спори: 6–8 µm. [16] - Відношення довжини спори до її ширини
- Відношення довжини спори до її ширини: 1,08–1,25. [3]
- Форма спори
- Форма спори: кулястий. [18]
Форма спори: яйцеподібний (широкий). [18]
Форма спори: яйцеподібний (широкий). [9]
Форма спори: кулястий (майже). [9]
Форма спори: майже кулястий. [16]
Форма спори: широкоеліпсоїдний. [16]
Форма спори: майже кулястий. [3] - Поверхня спори
- Поверхня спори: гладенький. [18]
Поверхня спори: гладенький. [9]
Поверхня спори: гладенький. [16] - Товщина стінки спори
- Товщина стінки спори: тонкостінний. [3]
Матеріал і методи досліджень
Опис ознак — джерело та обсяг
Матеріал: Вихідний опис виду; без власного зразка і без типового протоколу.
Обсяг зчитування: Повний текст.
Мікроскопічні дані — джерело та обмеження
Матеріал: Вихідний опис виду; без власного зразка і без типового протоколу.
Обсяг зчитування: Повний текст.
Дослідження складу та активності — Çayan F (2021)
Матеріал: Висушені плодові тіла H. repandum, зібрані у Фетхіє, провінція Мугла, Туреччина, у 2018 р.; матеріал подрібнено до часток розміром бл. 0,5 мм. У статті зазначено, що зразки з номерами ваучерів депоновано в гербарії Університету Мугла Ситки Кочман, проте номер ваучера H. repandum не вказано в опрацьованому тексті.
Обсяг опрацювання: Повний текст.
Обмеження: У цій ревізії враховано лише результати для H. repandum; дані чотирьох інших видів не віднесено до цього таксона. Точний номер ваучера H. repandum відсутній в опрацьованому описі матеріалу. Таблиця 1 наводить значення зі знаком ±, проте не вказує, чи це середні значення, і чи є невизначеність SD або SEM. Збережено наведене значення та невказаний тип ±.
Дослідження складу та активності — Rašeta M
Матеріал: Дикорослі плодові тіла H. repandum зібрано в січні 2021 р. на горі Тара, у населеному пункті Митроваць у Сербії. Визначення здійснила др Елеонора Чапеля з лабораторії Profungi в Університеті в Новому Саді; ваучер передано до гербарію цього університету під номером BUNS 12-00710.
Обсяг опрацювання: Фрагменти джерел.
Опрацьовано фрагмент джерела; повний текст і методи не були перевірені.
Підготовка матеріалу: Екстракт 70% етанолом із 10 г матеріалу H. repandum; джерело не наводить об'єму етанолу, використаного для мацерації. 1. екстракція — етанол.
Підготовка матеріалу: Екстракт 80% метанолом із 10 г матеріалу H. repandum з використанням 100 мл розчинника. 1. екстракція — метанол.
Обмеження: Збережений файл Figshare є додатком PDF; він не є окремо завантаженим повним текстом видавця. Вимірювання походять з одного збору плодових тіл; обсяг біологічної вибірки не наведено. Підпис Figure S1 визначає дані як середнє ± SD і наводить тест Тьюкі HSD; кількість повторів не вказана в збереженому матеріалі. У цьому зведенні враховано значення для екстрактів 70% EtOH і 80% MeOH, згадані в анотації; значення з графіків не відтворювалися. Результати з таблиці додатка збережено в окремому зведенні.
Дослідження складу та активності — Çayan F (2021)
Матеріал: Гексановий та метанольний екстракти з висушених, подрібнених у порошок плодових тіл H. repandum; Фетхіє, Туреччина, 2018.
Обсяг зчитування: Повний текст.
Обмеження: Для меж >0,50 мг/мл не вказано числової невизначеності або кількості незалежних біологічних зразків.
- Результати, наведені в джерелах — Кількість спор на базидії
- Liczba zarodników na jednej podstawce wynosi 4. [3] [16]
- Результати, наведені в джерелах — Довжина спори
- 7–8,5 µm [3]
6–8 µm [16]
6,5–9 µm [18]
Materiał badania: Ujęcie taksonomiczne Hydnum repandum w pracy Niskanen i in. (2018); praca wyznacza epityp z Finlandii i zawiera diagnozę gatunku opartą na omawianym materiale taksonomicznym. Z kolców każdego owocnika zmierzono 20 zarodników, pomijając najmniejsze. Średnia długość zarodnika w badanym materiale wynosi 7,8 mikrometra. [3]
7–9 µm [9] - Результати, наведені в джерелах — Ширина спори
- Materiał badania: Ujęcie taksonomiczne Hydnum repandum w pracy Niskanen i in. (2018); praca wyznacza epityp z Finlandii i zawiera diagnozę gatunku opartą na omawianym materiale taksonomicznym. Z kolców każdego owocnika zmierzono 20 zarodników, pomijając najmniejsze. Średnia szerokość zarodnika w badanym materiale wynosi 6,8 mikrometra. [3]
5–7,5 µm [9]
5,5–7 µm [18] [16]
6,2–7,5 µm [3]
Metody i zapisy źródłowe — Opis Hydnum repandum Michaela Kuo w MushroomExpert.Com, wersja z września 2020 r.; obejmuje osobne noty o rozmiarach struktur i ich wyglądzie w KOH.
Metoda źródłowa. Technika: mikroskopia świetlna (LM). Medium: KOH. Opis metody w źródle: Źródło podaje KOH; stężenia nie podano.
Wygląd optyczny strzępek skórki — zapis źródłowy: „Cap surface hyphae hyaline in KOH.” [16]
Układ strzępek skórki — zapis źródłowy: „Surface hyphae tangled; pileipellis not clearly differentiated.” [16]
Obecność pseudocystyd hymenialnych — zapis źródłowy: „Pseudocystidia 30–40 × 3–8 µm.” [16]
Kształt pseudocystyd hymenialnych — zapis źródłowy: „Mostly more or less cylindric.” [16]
Szerokość pseudocystyd hymenialnych — zapis źródłowy: „Pseudocystidia 3–8 µm wide.” [16]
Liczba zarodników na jednej podstawce — zapis źródłowy: „Basidia 4-sterigmate.” [16]
Długość podstawki; Szerokość podstawki — zapis źródłowy: „Basidia 29–34 × 5–6 µm.” [16]
Kształt podstawki — zapis źródłowy: „Basidia subclavate.” [16]
Długość pseudocystyd hymenialnych — zapis źródłowy: „Pseudocystidia 30–40 µm long.” [16]
Szerokość elementów skórki — zapis źródłowy: „Surface hyphae 2–6 µm wide.” [16]
Barwa strzępek skórki kapelusza — zapis źródłowy: „Cap surface hyphae ochraceous in KOH.” [16]
Barwa zarodnika w mikroskopie — zapis źródłowy: „Spores hyaline in KOH.” [16]
Długość zarodnika; Kształt zarodnika; Powierzchnia zarodnika; Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „Microscopic Features: source sizes and separate KOH colour context; no medium attached to shape or measurements.” [16]
Metody i zapisy źródłowe — Ujęcie taksonomiczne Hydnum repandum w pracy Niskanen i in. (2018); praca wyznacza epityp z Finlandii i zawiera diagnozę gatunku opartą na omawianym materiale taksonomicznym. Z kolców każdego owocnika zmierzono 20 zarodników, pomijając najmniejsze.
Długość sterygmy podstawki — zapis źródłowy: „Sterigmata 3–6 µm; not spore appendage.” [3]
Liczba zarodników na jednej podstawce — zapis źródłowy: „Basidia 4-spored.” [3]
Długość podstawki; Szerokość podstawki — zapis źródłowy: „Basidia 35–45 × 6–8 µm.” [3]
Długość zarodnika; Kształt zarodnika; Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „Hydnum repandum species description: PDF p21–22; spores 7–8.5 × 6.2–7.5 µm, Q 1.08–1.25; basidia 35–45 × 6–8 µm, 4-spored, sterigmata 3–6 µm.” [3]
Długość zarodnika — zapis źródłowy: „Reported average spore length 7.8 µm; not range extrema.” [3]
Iloraz długości i szerokości zarodnika — zapis źródłowy: „Reported Q 1.08–1.25; not derived from independent extrema.” [3]
Grubość ściany zarodnika — zapis źródłowy: „Spores thin-walled.” [3]
Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „Reported average spore width 6.8 µm; not range extrema.” [3]
Metody i zapisy źródłowe — Opis mikroskopowy Hydnum repandum przytoczony przez Marka Snowarskiego na stronie Grzyby.pl; ujęcie atlasowe, a nie własny pomiar zapisany w tym dokumencie.
Barwa zarodnika w mikroskopie — zapis źródłowy: „Bezbarwne; medium niepodane.” [18]
Długość zarodnika; Kształt zarodnika; Powierzchnia zarodnika; Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „Zarodniki: 6,5–9 × 5,5–7 µm; kuliste do szeroko jajowatych, gładkie, bezbarwne.” [18]
Metody i zapisy źródłowe — Mikroskopowy opis Hydnum repandum w atlasie Myko České mykologické společnosti, w sekcji „Výtrusy”; stronę opracował Karel Tejkal.
Długość zarodnika; Kształt zarodnika; Powierzchnia zarodnika; Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „Popis: výtrusy 7–9 × 5–7,5 µm, široce oválné až téměř kulovité, hladké.” [9]
Перевірка поширення — обсяг та обмеження
Матеріал: Epityp H6003710 z Ruissalo, Turku; pojedyncza lokalizacja.
Обсяг вивчення: Повний текст.
Дата огляду: 30.10.2026.
Обмеження: Одна колекція не визначає повного ареалу Фінляндії.
Чиста культура міцелію — матеріал та обмеження
Матеріал: Чисту культуру міцелію було отримано з плодових тіл, зібраних восени 2008 р. у сосновому лісі в провінції Синоп у Туреччині.
Обсяг вивчення: Повний текст.
Обмеження: Автори описують визначення як конвенційне, за Phillips (1994); вони не зазначають номера ваучера, послідовності ДНК, ідентифікатора штаму або акцесії. Результати стосуються контрольованого росту міцелію та вегетативного інокуляту; вони не є вимірюванням природної маси плодового тіла чи врожаю плодових тіл. Таблиці 1–3 подають середні та літери групування за тестом Данкана, без SD або SEM. Таблиця 4 позначає результати як ns; не наводить SD або SEM.
Чиста культура міцелію — протокол результатів
Умови культивування: У темряві, на 18-й день культивування. Результати за цих умов:
Таблиця 4 — середня швидкість росту міцелію зазначена в джерелі як 1.08 cm/day (= 10.8 mm/day) у торфі. Інокулят у пляшці 1 L: 800 mL субстрату зволожені 200 mL рідкого MEPA; чотири диски міцелію діаметром 5 mm; 20±2 °C, темрява; n=4 пляшки на варіант. Ріст вимірювали щодня у двох частинах; довжину росту повідомляли для 18-го дня. SD/SEM відсутні; ефекти варіанта в таблиці позначені ns.
Таблиця 4 — середня швидкість росту міцелію зазначена в джерелі як 1.07 cm/day (= 10.7 mm/day) у суміші торфу:вермикуліту 1:4 (v:v). Інокулят у пляшці 1 L: 800 mL субстрату зволожені 200 mL рідкого MEPA; чотири диски міцелію діаметром 5 mm; 20±2 °C, темрява; n=4 пляшки на варіант. Ріст вимірювали щодня у двох частинах; довжину росту повідомляли для 18-го дня. SD/SEM відсутні; ефекти варіанта в таблиці позначені ns.
Таблиця 4 — середня швидкість росту міцелію зазначена в джерелі як 1.06 cm/day (= 10.6 mm/day) у суміші торфу:вермикуліту 1:6 (v:v). Інокулят у пляшці 1 L: 800 mL субстрату зволожені 200 mL рідкого MEPA; чотири диски міцелію діаметром 5 mm; 20±2 °C, темрява; n=4 пляшки на варіант. Ріст вимірювали щодня у двох частинах; довжину росту повідомляли для 18-го дня. SD/SEM відсутні; ефекти варіанта в таблиці позначені ns.
Таблиця 4 — середня швидкість росту міцелію зазначена в джерелі як 1.14 cm/day (= 11.4 mm/day) у суміші торфу:вермикуліту 1:8 (v:v). Інокулят у пляшці 1 L: 800 mL субстрату зволожені 200 mL рідкого MEPA; чотири диски міцелію діаметром 5 mm; 20±2 °C, темрява; n=4 пляшки на варіант. Ріст вимірювали щодня у двох частинах; довжину росту повідомляли для 18-го дня. SD/SEM відсутні; ефекти варіанта в таблиці позначені ns.
Таблиця 4 — середня швидкість росту міцелію зазначена в джерелі як 0.94 cm/day (= 9.4 mm/day) у суміші торфу:вермикуліту 1:10 (v:v). Інокулят у пляшці 1 L: 800 mL субстрату зволожені 200 mL рідкого MEPA; чотири диски міцелію діаметром 5 mm; 20±2 °C, темрява; n=4 пляшки на варіант. Ріст вимірювали щодня у двох частинах; довжину росту повідомляли для 18-го дня. SD/SEM відсутні; ефекти варіанта в таблиці позначені ns.
Умови культивування: За температури 15 градусів Цельсія, у темряві, на 15-й день культивування. Результати за цих умов:
Таблиця 1 — середній діаметр колонії: 58.98 mm через 15 днів, при 15 °C і темряві, на PDYA; середнє для шести початкових значень pH: 4.0, 4.5, 5.0, 5.5, 6.0 і 6.5; по 5 чашок на кожну комбінацію pH і температури. Таблиця не наводить SD чи SEM.
Умови культивування: За температури 20 градусів Цельсія, у темряві, на 15-й день культивування. Результати за цих умов:
Таблиця 1 — середній діаметр колонії: 80.10 mm через 15 днів, при 20 °C і темряві, на PDYA; середнє для шести початкових значень pH: 4.0, 4.5, 5.0, 5.5, 6.0 і 6.5; по 5 чашок на кожну комбінацію pH і температури. Таблиця не наводить SD чи SEM.
Таблиця 1 — середній діаметр колонії: 86.18 mm через 15 днів, на PDYA, за початкового pH 5.5 і температури 20 °C, у темряві; n=5 чашок для цієї комбінації. Таблиця не наводить SD чи SEM.
Умови культивування: За температури 25 градусів Цельсія, у темряві, на 15-й день культивування. Результати за цих умов:
Таблиця 1 — середній діаметр колонії: 76.88 mm через 15 днів, при 25 °C і темряві, на PDYA; середнє для шести початкових значень pH: 4.0, 4.5, 5.0, 5.5, 6.0 і 6.5; по 5 чашок на кожну комбінацію pH і температури. Таблиця не наводить SD чи SEM.
Таблиця 1 — середній діаметр колонії: 88.21 mm через 15 днів, на PDYA, за початкового pH 5.5 і температури 25 °C, у темряві; n=5 чашок для цієї комбінації. Таблиця не наводить SD чи SEM.
Умови культивування: За температури 25 градусів Цельсія, у темряві, на 11-й день культивування. Результати за цих умов:
Таблиця 2 — середній діаметр колонії через 11 днів: 53.98 mm; середовище PDYA з додаванням ксилози (xylose) у концентрації 20 g/L; 25 °C, темрява; n=9 чашок на варіант. Таблиця наводить середні та літери групування Данкана; SD/SEM не наведено.
Таблиця 2 — середній діаметр колонії через 11 днів: 59.26 mm; середовище PDYA з додаванням лактози (lactose) у концентрації 20 g/L; 25 °C, темрява; n=9 чашок на варіант. Таблиця наводить середні та літери групування Данкана; SD/SEM не наведено.
Таблиця 2 — середній діаметр колонії через 11 днів: 52.79 mm; середовище PDYA з додаванням сахарози (sucrose) у концентрації 20 g/L; 25 °C, темрява; n=9 чашок на варіант. Таблиця наводить середні та літери групування Данкана; SD/SEM не наведено.
Таблиця 2 — середній діаметр колонії через 11 днів: 68.05 mm; середовище PDYA з додаванням мальтози (maltose) у концентрації 20 g/L; 25 °C, темрява; n=9 чашок на варіант. Таблиця наводить середні та літери групування Данкана; SD/SEM не наведено.
Таблиця 2 — середній діаметр колонії через 11 днів: 82.72 mm; середовище PDYA з додаванням манітолу (mannitol) у концентрації 20 g/L; 25 °C, темрява; n=9 чашок на варіант. Таблиця наводить середні та літери групування Данкана; SD/SEM не наведено.
Таблиця 2 — середній діаметр колонії через 11 днів: 81.65 mm; середовище PDYA з додаванням глюкози (glucose) у концентрації 20 g/L; 25 °C, темрява; n=9 чашок на варіант. Таблиця наводить середні та літери групування Данкана; SD/SEM не наведено.
Таблиця 2 — середній діаметр колонії через 11 днів: 73.15 mm; середовище PDYA з додаванням декстрози (dextrose) у концентрації 20 g/L; 25 °C, темрява; n=9 чашок на варіант. Таблиця наводить середні та літери групування Данкана; SD/SEM не наведено.
Таблиця 2 — середній діаметр колонії через 11 днів: 48.87 mm; середовище PDYA, контроль без джерела вуглецю (C-free control); 25 °C, темрява; n=9 чашок на варіант. Таблиця наводить середнє та літери групування Данкана; SD/SEM не наведено.
Таблиця 3 — середній діаметр колонії через 11 днів: 56.63 mm; середовище PDYA з додаванням (NH4)2HPO4 у концентрації 2 g/L; 25 °C, темрява; n=9 чашок на варіант. Таблиця наводить середні та літери групування Данкана; SD/SEM не наведено.
Таблиця 3 — середній діаметр колонії через 11 днів: 66.47 mm; середовище PDYA з додаванням NH4NO3 у концентрації 2 g/L; 25 °C, темрява; n=9 чашок на варіант. Таблиця наводить середні та літери групування Данкана; SD/SEM не наведено.
Таблиця 3 — середній діаметр колонії через 11 днів: 80.27 mm; середовище PDYA з додаванням пептону (peptone) у концентрації 2 g/L; 25 °C, темрява; n=9 чашок на варіант. Таблиця наводить середні та літери групування Данкана; SD/SEM не наведено.
Таблиця 3 — середній діаметр колонії через 11 днів: 86.20 mm; середовище PDYA з додаванням Ca(NO3)2 у концентрації 2 g/L; 25 °C, темрява; n=9 чашок на варіант. Таблиця наводить середні та літери групування Данкана; SD/SEM не наведено.
Таблиця 3 — середній діаметр колонії через 11 днів: 72.59 mm; середовище PDYA з додаванням солодового екстракту (malt extract) у концентрації 2 g/L; 25 °C, темрява; n=9 чашок на варіант. Таблиця наводить середні та літери групування Данкана; SD/SEM не наведено.
Таблиця 3 — середній діаметр колонії через 11 днів: 69.66 mm; середовище PDYA з додаванням дріжджового екстракту (yeast extract) у концентрації 2 g/L; 25 °C, темрява; n=9 чашок на варіант. Таблиця наводить середні та літери групування Данкана; SD/SEM не наведено.
Таблиця 3 — середній діаметр колонії через 11 днів: 72.69 mm; середовище PDYA, контроль без джерела азоту (N-free control); 25 °C, темрява; n=9 чашок на варіант. Таблиця наводить середнє та літери групування Данкана; SD/SEM не наведено.
Обсяг розробки
Перед завершенням запис потребує доповнення або розрахунку.
- Зареєстрована джерельна інформація очікує на вирішення.
- Нові джерела вимагають урахування відомостей, виявлених під час огляду.
Інформація, що очікує на вирішення: 6
Правова основа та межі оцінки
Правила для місцезнаходження: Польща
Підстава відомостей про охорону
Чинне розпорядження Dz.U. 2014 поз. 1408 не вносить Hydnum repandum ані їжовика виїмчастого до списків видової охорони грибів у додатках 1–4.
Підстава відомостей про торгівлю
Hydnum repandum L. figuruje під порядковим номером 14 додатка № 1 до чинного єдиного тексту, оголошеного в Dz.U. 2026 поз. 258. § 2 абз. 1 цього розпорядження визначає додаток № 1 як перелік грибів, дозволених до обігу або виробництва продуктів переробки та харчових продуктів, що містять гриби.
Аналітичні результати
Склад і лабораторна активність
- Кількісний вміст компонента в матеріалі
- Кількісний вміст компонента в матеріалі: 0,037 mg/100g (4-гідроксибензойна кислота, препарат із плодових тіл, повторні вимірювання, кількість повторень: 3, неуточнений показник розсіювання, поданий як ±, у перерахунку на суху масу, сухий порошок із плодових тіл, використаний у дослідженні Çayan та ін., наведене значення після знака ±: 0,002, наведене значення). [1]
Кількісний вміст компонента в матеріалі: 0,001 mg/100g (п-кумарова кислота, препарат із плодових тіл, повторні вимірювання, кількість повторень: 3, неуточнений показник розсіювання, поданий як ±, у перерахунку на суху масу, сухий порошок із плодових тіл, використаний у дослідженні Çayan та ін., наведене значення після знака ±: 0,001, наведене значення). [1]
Кількісний вміст компонента в матеріалі: 0,001 mg/100g (ферулова кислота, препарат із плодових тіл, повторні вимірювання, кількість повторень: 3, неуточнений показник розсіювання, поданий як ±, у перерахунку на суху масу, сухий порошок із плодових тіл, використаний у дослідженні Çayan та ін., наведене значення після знака ±: 0,001, наведене значення). [1]
Кількісний вміст компонента в матеріалі: 0,023 mg/100g (галова кислота, препарат із плодових тіл, повторні вимірювання, кількість повторень: 3, неуточнений показник розсіювання, поданий як ±, у перерахунку на суху масу, сухий порошок із плодових тіл, використаний у дослідженні Çayan та ін., наведене значення після знака ±: 0,001, наведене значення). [1]
Кількісний вміст компонента в матеріалі: 0,08671 mg/g (фумарова кислота, препарат із плодових тіл, повторні вимірювання, кількість повторень: 3, неуточнений показник розсіювання, поданий як ±, у перерахунку на суху масу, сухий порошок із плодових тіл, використаний у дослідженні Çayan та ін., наведене значення після знака ±: 0,00005, наведене значення). [1]
Кількісний вміст компонента в матеріалі: 0,011 mg/100g (кавова кислота, препарат із плодових тіл, повторні вимірювання, кількість повторень: 3, неуточнений показник розсіювання, поданий як ±, у перерахунку на суху масу, сухий порошок із плодових тіл, використаний у дослідженні Çayan та ін., наведене значення після знака ±: 0,003, наведене значення). [1] - Відновна здатність у визначенні Фоліна–Чокальтеу
- Відновна здатність у визначенні Фоліна–Чокальтеу: 27,44 mgGAE/g (метод Фоліна–Чокальтеу, екстракт, у перерахунку на масу вихідного матеріалу, у перерахунку на суху масу, стандартне відхилення: 0,32, екстракт, отриманий із використанням 70% етанолу, калібрувальний стандарт: галова кислота, середнє значення). [7]
Відновна здатність у визначенні Фоліна–Чокальтеу: 28,29 mgGAE/g (метод Фоліна–Чокальтеу, екстракт, у перерахунку на масу вихідного матеріалу, у перерахунку на суху масу, стандартне відхилення: 3,62, екстракт, отриманий із використанням 80% метанолу, калібрувальний стандарт: галова кислота, середнє значення). [7]
Окремі вихідні аналітичні результати
- п-гідроксибензойна кислота
- Результат визначення становить менше ніж 3,05 нг/мл. Базис маси не наведено в джерелі. Метод згідно з джерелом: LC-MS/MS analysis.[7]
- п-гідроксибензойна кислота
- Результат визначення становить 16,84112 нг/мл. Базис маси не наведено в джерелі. Метод згідно з джерелом: LC-MS/MS analysis.[7]
- п-гідроксибензойна кислота
- Результат визначення становить 6,352015 нг/мл. Базис маси не наведено в джерелі. Метод згідно з джерелом: LC-MS/MS analysis.[7]
- п-гідроксибензойна кислота
- Результат визначення становить 2,814165 нг/мл. Базис маси не наведено в джерелі. Метод згідно з джерелом: LC-MS/MS analysis.[7]
- п-гідроксибензойна кислота
- Результат визначення становить 11,98769 нг/мл. Базис маси не наведено в джерелі. Метод згідно з джерелом: LC-MS/MS analysis.[7]
- протокатехова кислота
- Результат визначення становить менше ніж 1,525 нг/мл. Базис маси не наведено в джерелі. Метод згідно з джерелом: LC-MS/MS analysis.[7]
- протокатехова кислота
- Результат визначення становить 19,09858 нг/мл. Базис маси не наведено в джерелі. Метод згідно з джерелом: LC-MS/MS analysis.[7]
- протокатехова кислота
- Результат визначення становить 4,82905 нг/мл. Базис маси не наведено в джерелі. Метод згідно з джерелом: LC-MS/MS analysis.[7]
- протокатехова кислота
- Результат визначення становить 9,404285 нг/мл. Базис маси не наведено в джерелі. Метод згідно з джерелом: LC-MS/MS analysis.[7]
- протокатехова кислота
- Результат визначення становить 16,92327 нг/мл. Базис маси не наведено в джерелі. Метод згідно з джерелом: LC-MS/MS analysis.[7]
- 2,5-дигідроксибензойна кислота
- Результат визначення становить менше ніж 1,525 нг/мл. Базис маси не наведено в джерелі. Метод згідно з джерелом: LC-MS/MS analysis.[7]
- 2,5-дигідроксибензойна кислота
- Результат визначення становить 5,66008 нг/мл. Базис маси не наведено в джерелі. Метод згідно з джерелом: LC-MS/MS analysis.[7]
- 2,5-дигідроксибензойна кислота
- Результат визначення становить менше ніж 1,525 нг/мл. Базис маси не наведено в джерелі. Метод згідно з джерелом: LC-MS/MS analysis.[7]
- 2,5-дигідроксибензойна кислота
- Результат визначення становить 2,340995 нг/мл. Базис маси не наведено в джерелі. Метод згідно з джерелом: LC-MS/MS analysis.[7]
- 2,5-дигідроксибензойна кислота
- Результат визначення становить 5,743895 нг/мл. Базис маси не наведено в джерелі. Метод згідно з джерелом: LC-MS/MS analysis.[7]
- хінна кислота
- Результат визначення становить менше ніж 1,525 нг/мл. Базис маси не наведено в джерелі. Метод згідно з джерелом: LC-MS/MS analysis.[7]
- хінна кислота
- Результат визначення становить 676,0725 нг/мл. Базис маси не наведено в джерелі. Метод згідно з джерелом: LC-MS/MS analysis.[7]
- хінна кислота
- Результат визначення становить менше ніж 1,525 нг/мл. Базис маси не наведено в джерелі. Метод згідно з джерелом: LC-MS/MS analysis.[7]
- хінна кислота
- Результат визначення становить 648,5988 нг/мл. Базис маси не наведено в джерелі. Метод згідно з джерелом: LC-MS/MS analysis.[7]
- хінна кислота
- Результат визначення становить 531,3731 нг/мл. Базис маси не наведено в джерелі. Метод згідно з джерелом: LC-MS/MS analysis.[7]
- хризоеріол
- Результат визначення становить 4,18907 нг/мл. Базис маси не наведено в джерелі. Метод згідно з джерелом: LC-MS/MS analysis.[7]
- хризоеріол
- Результат визначення становить 2,16884 нг/мл. Базис маси не наведено в джерелі. Метод згідно з джерелом: LC-MS/MS analysis.[7]
- хризоеріол
- Результат визначення становить менше ніж 1,525 нг/мл. Базис маси не наведено в джерелі. Метод згідно з джерелом: LC-MS/MS analysis.[7]
- хризоеріол
- Результат визначення становить менше ніж 1,525 нг/мл. Базис маси не наведено в джерелі. Метод згідно з джерелом: LC-MS/MS analysis.[7]
- хризоеріол
- Результат визначення становить менше ніж 1,525 нг/мл. Базис маси не наведено в джерелі. Метод згідно з джерелом: LC-MS/MS analysis.[7]
- аментофлавон
- Результат визначення становить 61,66483 нг/мл. Базис маси не наведено в джерелі. Метод згідно з джерелом: LC-MS/MS analysis.[7]
- аментофлавон
- Результат визначення становить 34,73948 нг/мл. Базис маси не наведено в джерелі. Метод згідно з джерелом: LC-MS/MS analysis.[7]
- аментофлавон
- Результат визначення становить 21,629 нг/мл. Базис маси не наведено в джерелі. Метод згідно з джерелом: LC-MS/MS analysis.[7]
- аментофлавон
- Результат визначення становить 17,14022 нг/мл. Базис маси не наведено в джерелі. Метод згідно з джерелом: LC-MS/MS analysis.[7]
- аментофлавон
- Результат визначення становить 11,8142 нг/мл. Базис маси не наведено в джерелі. Метод згідно з джерелом: LC-MS/MS analysis.[7]
Окремі вихідні аналітичні результати
- кумарин
- Результат визначення становить 0,82 мікрограма на грам. Результат відноситься до сухої маси досліджуваного матеріалу. Невизначеність: 0,09 мікрограма на грам (вид невизначеності не зазначено в джерелі). n = 3 (повтори зазначені в джерелі; біохімічні вимірювання). Метод згідно з джерелом: HPLC-DAD.[1]
- trans-2-hydroksycynamonowy кислота
- Результат визначення становить 0,71 мікрограма на грам. Результат відноситься до сухої маси досліджуваного матеріалу. Невизначеність: 0,06 мікрограма на грам (вид невизначеності не зазначено в джерелі). n = 3 (повтори зазначені в джерелі; біохімічні вимірювання). Метод згідно з джерелом: HPLC-DAD.[1]
- елагова кислота
- Результат визначення становить 0,31 мікрограма на грам. Результат відноситься до сухої маси досліджуваного матеріалу. Невизначеність: 0,04 мікрограма на грам (вид невизначеності не зазначено в джерелі). n = 3 (повтори зазначені в джерелі; біохімічні вимірювання). Метод згідно з джерелом: HPLC-DAD.[1]
- розмаринова кислота
- Результат визначення становить 3,62 мікрограма на грам. Результат відноситься до сухої маси досліджуваного матеріалу. Невизначеність: 0,07 мікрограма на грам (вид невизначеності не зазначено в джерелі). n = 3 (повтори зазначені в джерелі; біохімічні вимірювання). Метод згідно з джерелом: HPLC-DAD.[1]
- транс-корична кислота
- Результат визначення становить 0,26 мікрограма на грам. Результат відноситься до сухої маси досліджуваного матеріалу. Невизначеність: 0,02 мікрограма на грам (вид невизначеності не зазначено в джерелі). n = 3 (повтори зазначені в джерелі; біохімічні вимірювання). Метод згідно з джерелом: HPLC-DAD.[1]
Найважливіші речовини та їхня дія
Найважливіші речовини та їхня дія
У ревізії роду Hydnum з 2018 р. Нісканен та співавтори поєднали морфологічні ознаки з аналізом послідовностей ДНК регіону ITS, розпізнавши у світі 49 видів, зокрема 22 щойно описаних. У межах досліджень згенеровано 46 послідовностей ITS із 18 видів, а остаточна філогенетична матриця охопила 132 послідовності довжиною 695 вирівняних позицій. Аналіз проведено методом максимальної правдоподібності у програмі RAxML 8 з моделлю еволюції GTRGAMMA та 1000 повтореннями бутстрепу.
Найважливіші речовини та їхня дія
Генетичний матеріал ізолювали з висушених шипиків за допомогою набору NucleoSpin Plant, а ампліфікацію проводили праймерами ITS1F та ITS4. Послідовності збирали у програмі Sequencher 4.1, вирівнювали алгоритмом MUSCLE та коригували вручну в інструменті SeaView. До вибірки включили послідовності довжиною понад 400 пар основ, опустивши ідентичні послідовності з того самого регіону та більшість таксонів з Австралазії. Отримане вирівнювання депоновано в базі TreeBASE під номером S21634.
Найважливіші речовини та їхня дія
У філогенетичному дереві Hydnum repandum утворив парафілетичну структуру відносно трьох близьких ліній: H. neorepandum, H. boreorepandum і H. repando-orientale, які отримали бутстреп-підтримку понад 90%. Внутрішньовидова мінливість у цій групі становила менше 0,5%, тоді як міжвидові розбіжності формувалися на рівні близько 1%, що разом із морфологічними та географічними відмінностями послужило підставою для збереження їх як окремих видів.
Найважливіші речовини та їхня дія
В етномікологічних дослідженнях на території Мазовії застосовано метод напівструктурованих інтерв'ю та вільного перелічування відомих грибів, верифікований гербарними зразками, польовими обходами та аналізами ITS. Традиційна група Hydnum repandum sensu lato, що включає також H. ellipsosporum, отримала в дослідженні чотири утилітарні вказівки та індекс культурної значущості Сміта S = 0,0046.
Оселище та поширення
Оселище, ареал і сезонність
У Чехії вид з'являється досить часто з липня по листопад. Росте в листяних і хвойних лісах, утворюючи великі скупчення, іноді розташовані правильними рядами або відьомськими колами.
Оселище, ареал і сезонність
У таксономічній ревізії з 2018 р. зростання Hydnum repandum sensu stricto підтверджено в Європі в період від пізнього літа до пізньої осені. Гриб відзначався в деревостанах з домінуванням ялини звичайної (Picea abies) за участі берези (Betula), сосни (Pinus), тополі (Populus), ліщини (Corylus) або дуба (Quercus), а також у ялицевих (Abies) і букових (Fagus) лісах. Епітиповий зразок зібрано під сосною звичайною (Pinus sylvestris) з дубами, що росли по сусідству.
Оселище, ареал і сезонність
Колишнє широке трактування виду охоплювало Північну Америку та Європу. Філогенетичні дослідження з 2018 р. виявили, однак, наявність окремих видів: північноамериканського Hydnum neorepandum та японського Hydnum repando-orientale. Своєю чергою послідовність JQ063050 з Венесуели, виділена з мікоризи на коренях Pakaraimaea dipterocarpacea, потребує подальшого підтвердження через нетиповий географічний ареал і відмінного хазяїна.
Оселище, ареал і сезонність
У чеській мікологічній базі даних ČMS задокументовано конкретні польові знахідки: 15 серпня 2020 р. у Середньочеському краї (Středočeský kraj, 0071-2020-0142), 18 вересня 2021 р. у Пльзенському краї (Plzeňský kraj, 0071-2021-0273), 11 вересня 2022 р. у Словаччині (0195-2022-0015) та 6 жовтня 2023 р. у Злінському краї (Zlínský kraj, 0066-2023-0289).
Підтверджений ареал поширення
Усі території підтверджені в збережених даних джерел.
Джерела
- Çayan F, Tel-Çayan G, Deveci E, Duru ME. HPLC–DAD characterization of phenolic profile and in vitro antioxidant, anticholinesterase, and antidiabetic activities of five mushroom species from Turkey. 3 Biotech. 2021;11(6): 273. DOI: 10.1007/s13205-021-02819-3. PMCID: PMC8128964.
- GBIF Secretariat. Species Match API, dokładne dopasowanie Hydnum repandum, zapytanie z 30.10.2026. https://api.gbif.org/v1/species/match?name=Hydnum%20repandum&strict=true&rank=SPECIES
- Opracowanie zakresu taksonu oparte na dokładnym dopasowaniu GBIF oraz Niskanen, T. i in. (2018), Identifying and naming the currently known diversity of the genus Hydnum with an emphasis on European and North American taxa, Mycologia 110(5): 890–918, DOI 10.1080/00275514.2018.1477004.
- Podstawa: Rozporządzenie Ministra Środowiska z 9 października 2014 r., Dz.U. 2014 poz. 1408, załączniki 1–4; oraz Obwieszczenie Ministra Zdrowia z 13 lutego 2026 r., Dz.U. 2026 poz. 258, załącznik nr 1, lp. 14.
- Peksen A, Kibar B, Yakupoglu G. Favourable Culture Conditions for Mycelial Growth of Hydnum Repandum, a Medicinal Mushroom. African Journal of Traditional, Complementary and Alternative Medicines. 2013;10(6): 431–434. DOI: 10.4314/ajtcam.v10i6.4. PMCID: PMC3847377.
- Rašeta M, Mišković J, Berežni S, Kostić S, Kebert M, Matavulj M, Karaman M. Antioxidant proficiency in Serbian mushrooms: a comparative study on Hydnum repandum L. 1753 from mycorrhizal and edible niches. DOI: 10.1080/14786419.2024.2341300. Figshare DOI: 10.6084/m9.figshare.25579831.v1.
- Tejkal, K. (b.d.). Lišák zprohýbaný (Hydnum repandum L.). Česká mykologická společnost, Myko atlas. https://www.myko.cz/myko-atlas/Hydnum-repandum/ (також [10])
- Rozporządzenie Ministra Środowiska z dnia 9 października 2014 r. w sprawie ochrony gatunkowej grzybów, Dz.U. 2014 poz. 1408, ELI: DU/2014/1408.
- ELI/Sejm RP. Metryka aktu: Rozporządzenie Ministra Środowiska z dnia 9 października 2014 r. w sprawie ochrony gatunkowej grzybów, Dz.U. 2014 poz. 1408; status sprawdzony 30.10.2026.
- Obwieszczenie Ministra Zdrowia z dnia 13 lutego 2026 r. w sprawie ogłoszenia tekstu jednolitego rozporządzenia dotyczącego grzybów dopuszczonych do obrotu lub produkcji przetworów, Dz.U. 2026 poz. 258, załącznik nr 1, lp. 14.
- ELI/Sejm RP. Metryka aktu: Obwieszczenie Ministra Zdrowia z dnia 13 lutego 2026 r., Dz.U. 2026 poz. 258; status sprawdzony 30.10.2026.
- Kotowski, M. A., Pietras, M., & Łuczaj, Ł. (2019). Extreme levels of mycophilia documented in Mazovia, a region of Poland. Journal of Ethnobiology and Ethnomedicine, 15, 12. https://doi.org/10.1186/s13002-019-0291-6
- Kuo, M. (2020, wrzesień). Hydnum repandum. MushroomExpert.Com. https://www.mushroomexpert.com/hydnum_repandum.html
- Species Fungorum. Hydnum repandum, rekord 225014. https://www.speciesfungorum.org/names/Synonymy.asp?RecordID=225014
- Snowarski, M. (b.d.). Kolczak obłączasty (Hydnum repandum). Grzyby.pl. https://www.grzyby.pl/gatunki/Hydnum_repandum.htm (також [19])
- Zarzyński, P. (2021). Grzyby polskich lasów. Centrum Informacyjne Lasów Państwowych, hasło „Kolczak obłączasty”, drukowana s. 190.