Неїстівний
Потребує обробки
У сирому вигляді отруйний
Установіть місцезнаходження, щоб побачити дані для свого регіону.












Suillellus queletii (болет Келе) — характерний теплолюбний червонопоровий гриб родини болетових. Шапинка суха, оксамитова, забарвлена в оливково-жовті, оранжево-коричневі чи цегляно-червоні тони. Пори трубчастого шару яскраво-оранжеві або шарлахові, що поступово темніють при натисканні. Ніжка зазвичай гладка або дрібнозерниста, без сітки, з яскраво-буряковою основою. М'якоть у ніжці винно-червона, а в шапинці жовта, на зрізі швидко стає синьо-зеленою. Зростає в листяних лісах на вапні.
Розпізнавання, оселище та найважливіші відмінності.
Грибар
Будова плодового тіла
- Тип будови плодового тіла
- Тип будови плодового тіла: Шапинка, ніжка.
Шапинка
- Форма шапинки
- Форма шапинки: напівкулястий.
Форма шапинки: опуклий.
Форма шапинки: плоский.
у молодих плодових тіл: Форма шапинки: напівкулястий. - Покрив шапинки
- Покрив шапинки: замшева.
Покрив шапинки: гола.
Покрив шапинки: повстиста.
у старих плодових тіл: Покрив шапинки: гола. - Блиск поверхні шапинки
- Блиск поверхні шапинки: матовий.
- Колір шапинки
- Колір шапинки: коричневий.
Колір шапинки: помаранчевий.
Колір шапинки: іржавого кольору.
Колір шапинки: жовто-коричневою.
Колір шапинки: карміновий.
Колір шапинки: вохристо-жовтий.
Колір шапинки: червоний.
Колір шапинки: абрикосова.
Колір шапинки: червоно-коричневий. - Виступ краю шапинки за межі гіменофора
- Виступ краю шапинки за межі гіменофора: виступає за межі гіменофора.
- Колір реакції шапинки
- Колір реакції шапинки: синій.
- Діаметр шапинки
- Діаметр шапинки становить 50–150 mm.
Низ шапинки
- Тип гіменофора
- Тип гіменофора: трубочки.
- Колір пор після пошкодження
- Колір пор після пошкодження: синій.
- Колір трубочок після пошкодження
- Колір трубочок після пошкодження: синій.
- Природний колір пор
- Природний колір пор: помаранчевий.
Природний колір пор: жовтий.
Природний колір пор: жовто-помаранчевий. - Природний колір трубочок
- Природний колір трубочок: жовто-зелений.
Ніжка та основа
- Форма ніжки
- Форма ніжки: циліндричний.
Форма ніжки: веретеноподібний.
Форма ніжки: звужується до основи.
у молодих плодових тіл: Форма ніжки: череватий.
Форма ніжки: булавоподібний. - Основа ніжки
- Основа ніжки: звужується.
Основа ніжки: коренеподібно видовжена. - Колір ніжки
- у верхній частині ніжки: Колір ніжки: жовтий.
у нижній частині ніжки: Колір ніжки: блідо-рожевий.
у нижній частині ніжки: Колір ніжки: Синьо-зелений.
у верхній частині ніжки: Колір ніжки: оливково-жовтий.
у верхній частині ніжки: Колір ніжки: золотисто-жовта.
у нижній частині ніжки: Колір ніжки: червоний.
у нижній частині ніжки: Колір ніжки: кармазинова. - Рельєф поверхні ніжки
- Рельєф поверхні ніжки: гладенький.
- Покрив поверхні ніжки
- Покрив поверхні ніжки: пластівчаста.
Покрив поверхні ніжки: з ворсинками.
Покрив поверхні ніжки: луската. - Колір орнаментації ніжки
- Колір орнаментації ніжки: помаранчевий.
- Забарвлення поверхні ніжки після пошкодження
- Забарвлення поверхні ніжки після пошкодження: синій (поверхня ніжки).
- Довжина ніжки
- Довжина ніжки: 60–130 mm.
- Діаметр ніжки
- Діаметр ніжки: 15–35 mm.
М'якуш
- Колір м’якуша
- Колір м’якуша: жовтуватий.
у нижній частині ніжки: Колір м’якуша: червоний (м’якуш ніжки).
Колір м’якуша: винного кольору (м’якуш біля основи ніжки).
Колір м’якуша: винно-коричнева (м’якуш біля основи ніжки). - Смак м’якуша
- Смак м’якуша: кислий.
- Колір м’якуша після пошкодження
- Колір м’якуша після пошкодження: синій.
- Запах м’якуша
- Запах м’якуша: грибний.
Запах м’якуша: фруктовий.
Запах м’якуша: невиразний (м’якуш).
Запах м’якуша: слабкий.
Де і коли росте
- Оселище
- Оселище: листяний ліс.
- Субстрат
- Субстрат: ґрунт.
- Характер росту плодових тіл
- Характер росту плодових тіл: поодинці.
Характер росту плодових тіл: групами.
Характер росту плодових тіл: колами. - Частота трапляння
- Частота трапляння: рідкісний.
- Період плодоношення
- Плодові тіла з’являються з березня до листопада.
- Територія поширення
- Територія поширення: підтверджено.
Їстівність і кулінарія
- Їстівність
- Неїстівний
- Необхідна обробка
- Потребує обробки
- Споживання в сирому вигляді
- У сирому вигляді отруйний
Право
- Охорона
- У Польщі вид не підлягає видовій охороні.
- Торгівля
- У Польщі вид не дозволено для торгівлі чи виробництва грибної продукції.
З чим можна сплутати
FAQ
На честь кого названо цей вид гриба?
Вид названо на честь відомого французького міколога XIX століття Люсьєна Келе.
Чи є болет Келе їстівним грибом?
Оцінки розходяться: чеські атласи вважають його їстівним після тривалої термообробки, тоді як у Польщі його часто маркують як неїстівний. Сирим споживати заборонено.
Яка головна ознака відрізняє ніжку цього виду?
Основа ніжки має характерне темно-червоне або бурякове забарвлення та не має сітки.
На яких ґрунтах найчастіше росте Suillellus queletii?
Він надає перевагу лужним вапняковим, крейдяним і багатим на кальцій теплим ґрунтам.
Чи небезпечно куштувати гриб сирим?
Так, сирий гриб викликає отруєння та сильні шлунково-кишкові розлади через токсини.
З якими деревами пов'язаний болет Келе?
Він росте в симбіозі з дубом, буком, грабом, липою та посівним каштаном у листяних лісах.
Які барви можна отримати з цього гриба для тканини?
З нього отримують теракотові, оливкові, пісочно-жовті та коричневі стійкі барвники.
У який період року можна знайти цей вид?
Гриб плодоносить із травня по жовтень, найчастіше під час літнього тепла в липні й серпні.
Чи трапляється Suillellus queletii в Україні?
Так, вид трапляється в лісах Правобережжя, Карпатського регіону та в Криму.
Як поводиться м'якоть гриба на розрізі?
Жовта м'якоть шапинки швидко синіє на повітрі, а в основі ніжки лишається винно-червоною.
Любитель
Назви та історія
- Obowiązująca nazwa krajowa
- modroborowik gładkotrzonowy
- Obowiązująca nazwa taksonomiczna
- Suillellus queletii
- Inne nazwy krajowe
- borowik Queleta
- Dawne nazwy krajowe
- borowik gładkotrzonowy
Спостереження вдома
Споровий відбиток
- Необхідні матеріали
- свіжа, зріла шапинка, аркуш паперу, склянка або чашка, вода
- Час
- 2–24 h
- Виконання
- Покладіть шапинку нижньою стороною на папір.
- Додайте краплю води зверху та накрийте.
- Через 2–24 годин підніміть шапинку й огляньте осад.
Що шукати
- Колір спорового відбитка
- Колір спорового відбитка: коричневий. Колір спорового відбитка: зелений.
- Відтінок спорового відбитка
- Відтінок спорового відбитка: оливково-коричневий. Відтінок спорового відбитка: оливковою.
Під мікроскопом
- Необхідні матеріали
- світловий мікроскоп, предметне й покривне скельця, голка, вода, спори зі спорового відбитка
- Виконання
- Перенесіть голкою трохи спорового відбитка на скельце.
- Додайте краплю води, накрийте покривним скельцем і розгляньте спори.
Що шукати
- Форма спори
- Форма спори: веретеноподібний. Форма спори: еліпсоїдний. Форма спори: еліпсоїдний. Форма спори: еліпсоїдний (майже). Форма спори: Циліндрично-еліпсоїдний.
- Поверхня спори
- Поверхня спори: гладенький. Поверхня спори: гладенький. Поверхня спори: гладенький. Поверхня спори: гладенький.
- Розміри спори
- Довжина 8–16 µm, ширина 4,5–8 µm.
Розміри порівнюйте після калібрування шкали мікроскопа.
Екологія та поширення
- Реакція ґрунту
- Реакція ґрунту: лужний.
- Вапнистість ґрунту
- Вапнистість ґрунту: вапняний.
- Листяні дерева в оточенні
- Листяні дерева в оточенні: дуб.
Листяні дерева в оточенні: граб.
Листяні дерева в оточенні: бук.
Листяні дерева в оточенні: липа. - Хвойні дерева в оточенні
- Хвойні дерева в оточенні: ялина.
Хвойні дерева в оточенні: ялиця. - Кущі в оточенні
- Кущі в оточенні: ліщина.
- Мікоризні партнери
- Загальний зв’язок виду: Мікоризні партнери: Quercus (загальний перелік партнерів).
Загальний зв’язок виду: Мікоризні партнери: Carpinus (загальний перелік партнерів).
Загальний зв’язок виду: Мікоризні партнери: Corylus (загальний перелік партнерів).
Загальний зв’язок виду: Мікоризні партнери: Fagus (загальний перелік партнерів).
Загальний зв’язок виду: Мікоризні партнери: Betula (загальний перелік партнерів). - Тип живлення
- Тип живлення: ектомікоризний.
Некулінарні застосування
Окрім кулінарного використання в окремих регіонах, Suillellus queletii знаходить практичне застосування як цінна натуральна сировина для фарбування органічних волокон. Завдяки багатому спектру пігментів шапинки, пор та ніжки, майстри народного ткацтва застосовують висушені або свіжі гриби для отримання природних барвників для вовни, льону та шовку. Залежно від концентрації розчину та застосування галунів чи мідного купоросу як фіксаторів, вдається отримувати міцні відтінки від пісочно-жовтого до глибокого теракотового, оливкового й коричневого.
Також у традиційній деревообробці та столярному ремеслі Альп і Карпат концентрований водний настій старих темно-червоних плодових тіл іноді використовувався як природна морилка для тонування виробів із деревини листяних порід, надаючи їй благородного теплого золотисто-коричневого відтінку. У народних обрядах за старих часів сухі шматочки гриба разом із полином використовували для підкурювання комор від шкідників, спираючись на стійкий специфічний дим, що утворювався під час тління.
Історія та культура
Вид названо на честь видатного французького міколога Люсьєна Келе (Lucien Quélet), засновника Французького мікологічного товариства, чия діяльність у XIX столітті заклала основи сучасної європейської таксономії грибів. У багатьох сільських регіонах Франції та Бельгії поява цього гриба слугувала народною прикметою настання стійкого літнього тепла та розквіту дубових дібров. Через незвичайне забарвлення основи ніжки, що нагадує колір бурякового соку, у народі його називали «буряковим боровиком» або «болетом із винною ніжкою».
У європейських травниках і фольклорних записах лісових жителів червонопорові болети фігурували як уособлення потаємної сили землі. Вважалося, що такі яскраві гриби виростають у місцях, де в землю вдаряли літні грозові блискавки, що відбилося в народних казках про «громовики». У міфологічних уявленнях Південної Європи цей гриб вважався символом витривалості, оскільки здатний рости на сухих каменистих вапняках під час спекотних літніх місяців, коли більшість інших грибів не утворюють плодових тіл.
Їстівність і безпека
Suillellus queletii розглядається як умовно-їстівний гриб із розбіжними оцінками в джерелах: чеські атласи вважають його їстівним і смачним після тривалої термообробки, тоді як у польських довідниках його нерідко класифікують як неїстівний. Споживання у сирому вигляді заборонено через ризик інтоксикації, адже сирі плодові тіла містять термолабільні речовини, які спричиняють гострі шлунково-кишкові розлади, спазми та нудоту. Для знешкодження токсинів потрібна ретельна кулінарна обробка: тривале відварювання (від 20–25 хвилин) зі зливанням відвару або тривале запікання.
М'якоть має пружну консистенцію, легкий кислуватий смак і м'який грибний запах. У кулінарії Чехії, Словаччини, Австрії та Італії його тушкують чи маринують після відварювання, хоча через рідкісність збір часто не рекомендують. Водночас через синіння м'якоті та червоні пори в низці регіонів гриб сприймають насторожено й уникають споживання.
Оселище та поширення
Suillellus queletii є типовим кальцефільним видом, що утворює стабільну мікоризу з листяними породами дерев помірного поясу. Основними симбіонтами виступають дуб звичайний, дуб пухнастий, бук лісовий, а також граб, липа та їстівний каштан. Гриб тяжіє до сухих і помірно сухих широколистяних і змішаних лісів, освітлених узлісь, рідколісь, парків та заростей чагарників. Найважливішим чинником для його існування є наявність вапнякових, крейдяних або мергелистих ґрунтів із високим вмістом карбонатів і лужною або нейтральною реакцією середовища.
Ареал охоплює Південну, Західну та Центральну Європу, доходячи на схід до Кавказу та Причорномор'я; в Україні зустрічається переважно на Правобережжі, в Карпатах і Криму. Сезон появи плодових тіл триває з травня по жовтень. Перші гриби можуть з'являтися наприкінці весни під час ранньої теплої погоди, пік плодоношення настає в середині літа — у липні й серпні після помірних злив, а в південних районах сезон нерідко розтягується до кінця жовтня або початку листопада.
Дослідник
Їстівність і кулінарія
Ustalenia źródłowe: jadalność, spożycie i wykorzystanie
- Їстівність
- Неїстівний — źródło oznaczenia
Marek Snowarski — Atlas grzybów Polski, modroborowik gładkotrzonowy · Польський атлас, їстівні чи отруйні?: Неїстівний / Inedible. Атласна оцінка в Польщі; не результат токсикологічного дослідження і не вирішення чеської оцінки.
- Необхідна обробка
- Потребує обробки
Česká mykologická společnost — Vavřinec Klener, Suillellus queletii · Kuchyňské využití: žádoucí delší tepelná příprava. Вимога щодо кулінарної обробки без декларації верифікованого безпечного часу, температури чи польського дозволу на продаж.
- Споживання в сирому вигляді
- Отруйний
Materiał: surowy
Źródło bez opisu bibliograficznego · Comestibilidad: tóxica en crudo / Venenosa en crudo. Атласна оцінка на рівні виду; збережено наявне первинне рішення про неїстівність і суперечливі оцінки їстівності.
Наукові назви та таксономія
- Чинна наукова назва
Suillellus queletii
Наукові назви та таксономія
Suillellus queletii (Schulzer) Vizzini, Simonini & Gelardi належить до родини болетових (Boletaceae). Поточна номенклатурна комбінація була опублікована в 2014 році в Index Fungorum. Базонімом виду є Boletus queletii Schulzer з 1885 року.
Екологія та поширення
- Частота трапляння
- Польща: Частота трапляння: рідкісний. [34]
Лабораторна діагностика
Dane ustrukturyzowane
Базидії
- Кількість спор на базидії
- Кількість спор на базидії становить 4. [46]
Кількість спор на базидії становить 4. [9]
Кількість спор на базидії становить 2. [46]
Кількість спор на базидії становить 2. [9] - Довжина базидії
- Довжина базидії: 20–35 µm. [46]
- Форма базидії
- Форма базидії: булавоподібний. [46]
- Ширина базидії
- Ширина базидії: 10–12 µm. [46]
- Пряжки
- Пряжки: відсутній. [46]
Гіменіальні цистиди
- Наявність цистид у гіменії
- Наявність цистид у гіменії: наявний. [46]
- Оптичний вигляд гіменіальних цистид
- Оптичний вигляд гіменіальних цистид: гіаліновий. [46]
- Довжина спільно описаних гіменіальних цистид
- Довжина спільно описаних гіменіальних цистид: 30–45 µm. [46]
- Форма спільно описаних гіменіальних цистид
- Форма спільно описаних гіменіальних цистид: веретеноподібний. [46]
- Ширина спільно описаних гіменіальних цистид
- Ширина спільно описаних гіменіальних цистид: 8–11 µm. [46]
Шкірка шапинки
- Розташування гіф шкірки шапинки
- Розташування гіф шкірки шапинки: переплетені. [48]
- Форма елементів шкірки шапинки
- Форма елементів шкірки шапинки: циліндричний. [28]
- Ширина елементів шкірки шапинки
- Ширина елементів шкірки шапинки: 4–8 µm. [46]
- Перегородки гіф шкірки
- Перегородки гіф шкірки: із перегородками. [46]
- Форма верхівки кінцевої клітини шкірки шапинки
- Форма верхівки кінцевої клітини шкірки шапинки: заокруглений. [46]
Реакції з реактивами
- Амілоїдна реакція
- Амілоїдна реакція: позитивний. [28]
Спори
- Середнє відношення довжини спори до її ширини
- Середнє відношення довжини спори до її ширини: 2,1 (середнє значення). [48]
- Наявність виросту рубчика базидіоспори
- Наявність виросту рубчика базидіоспори: наявний. [46]
- Колір спор під мікроскопом
- Колір спор під мікроскопом: медового кольору. [44]
Колір спор під мікроскопом: жовто-коричневою. [46] - Краплі всередині спори
- Краплі всередині спори: наявний. [27]
- Довжина спори
- Довжина спори: 10–14 µm. [44]
Довжина спори: 9–14 µm. [28]
Довжина спори: 10–15 µm. [27]
Довжина спори: 9,5–14,5 µm. [11]
Довжина спори: 10,11–11,9 µm. [46]
Довжина спори: 8–15 µm. [7]
Довжина спори: 10–14,3 µm. [7]
Довжина спори: 13–16 µm. [44] - Наявність ліпідних тілець
- Наявність ліпідних тілець: наявний. [46]
- Відношення довжини спори до її ширини
- Відношення довжини спори до її ширини: 1,5–2,6. [28]
Відношення довжини спори до її ширини: 1,9–2,6. [7]
Відношення довжини спори до її ширини: 1,77–2,27. [46] - Форма спори
- Форма спори: веретеноподібний. [7]
Форма спори: еліпсоїдний. [27]
Форма спори: еліпсоїдний. [44]
Форма спори: еліпсоїдний (майже). [44]
Форма спори: Циліндрично-еліпсоїдний. [46] - Поверхня спори
- Поверхня спори: гладенький. [7]
Поверхня спори: гладенький. [27]
Поверхня спори: гладенький. [44]
Поверхня спори: гладенький. [46] - Товщина стінки спори
- Товщина стінки спори: товстостінний. [46]
Матеріал і методи досліджень
Опис ознак — джерело та обсяг
Матеріал: М'якоть описана в авторському записі Aranzadi; без N і без описаної сенсорної процедури.
Обсяг зчитування: Повний текст.
Обмеження: Атласне джерело, не кількісний сенсорний тест.
Мікроскопічні дані — джерело та обмеження
Матеріал: S.queletii;12 колекції(c=12), власні спостереження авторів у порівняльному абзаці. Не 12 спор.
Обсяг зчитування: Повний текст.
Обмеження: Розмір 12×5.7 µm і Q(1.8–)1.9–2.3(–2.4) походять із цитування Muñoz 2005, а не з того самого незалежного експерименту.
Дослідження складу та активності — матеріал та обмеження
Матеріал: Плодові тіла Boletus queletii, Lisar High Plateau, Maçka, Trabzon, Туреччина, серпень–вересень 2004. Морфологічне визначення з мікроскопією Nikon, матеріал у гербарії Fatih Faculty of Education; не вказано номерів зразків або ДНК.
Обсяг зчитування: Повний текст.
Обмеження: Таблиця 3 має заголовок сухої маси, але містить також воду; рядок вологості та неузгодженість опису формули вуглеводів залишено в повній документації. Значення 65.30 — це повідомлений результат розрахунку автора, а не власний перерахунок. Безпеку харчових продуктів або лікувальну ефективність не виводили з аналізу складу. Білок розраховано за азотним коефіцієнтом 6.25; його не замінювали затвердженим 4.38. Метали, зазначені як мг/кг сухої маси, не є мг/кг свіжої маси.
Archiwalny opis siedliska
W Europie Środkowej grzyb występuje w ciepłych lasach liściastych, zwłaszcza w dąbrowach na glebach zasadowych. Owocnikuje w okresie od czerwca do października.
[11]Archiwalny opis siedliska
W Europie Zachodniej notowany jest jako grzyb ektomikoryzowy związany z dębem lub bukiem, rosnący na żyznych glinach, gliniastym piasku w lasach, alejach i na przydrożach.
[12]W starszych opracowaniach holenderskich opisywano go jako symbionta buka, rzadziej dębu lub lipy, rosnącego na wapiennych piaskach wydmowych i glinach rzecznych, ze wskazaniem na spadek liczebności stanowisk w drugiej połowie XX wieku.
[12]- Результати, наведені в джерелах — Кількість спор на базидії
- Liczba zarodników na jednej podstawce wynosi 4. [46] [9]
Liczba zarodników na jednej podstawce wynosi 2. [46] [9] - Результати, наведені в джерелах — Довжина спори
- 8–15 µm [7]
10,11–11,9 µm [46]
10,0–14,0 µm [44]
10–15 µm [27]
10–14,3 µm [7]
9,5–14,5 µm [11]
13,0–13,7 µm (skrajnie do 16 µm) [44]
9–14 µm [28] - Результати, наведені в джерелах — Відношення довжини спори до її ширини
- 1,5–2,6 [28]
1,9–2,6 [7]
1,77–2,27 [46] - Результати, наведені в джерелах — Ширина спори
- 4,5–6,5 µm [11]
6,5–6,8 µm (skrajnie do 8 µm) [44]
6–8 µm [27]
4,7–6,1 µm [7]
5–7 µm [7]
4,93–5,91 µm [46]
4,8–6,5 µm [44]
4,5–7 µm [28]
Metody i zapisy źródłowe — Vizzini i in., omówienie B.queletii na s.14PDF: pileipellis confused trichodermium, Muñoz2005 i pers.obs.; nie przejęto opisu B.mendax z s.7.
Identyfikacja kropli: nierozstrzygnięta.
Układ strzępek skórki — zapis źródłowy: „S.14PDF: confused trichodermium, poplątany układ strzępek jako odrębna cecha.” [48]
Organizacja skórki kapelusza — zapis źródłowy: „S.14PDF: pileipellis consisting of a confused trichodermium.” [48]
Metody i zapisy źródłowe — Exact source material and scope: [{"material_scope": "secondary-literature-BreitenbachKraenzlin-via-LakkireddyKues2017", "taxon": "Suillellus queletii"}, {}, null, null]
Liczba zarodników na jednej podstawce — zapis źródłowy: „Podstawki dwu- i czterozarodnikowe; informacja wtórna u Lakkireddy i Kües (2017), za Breitenbach i Kränzlin (1991, 1995). Nie jest wynikiem ich własnego liczenia podstawek.” [9]
Metody i zapisy źródłowe — Josep Torres, Fungipedia, autorska karta mikroskopii1751 opublikowana24.09.2026. Tabela20 zarodników z datą pomiaru23.09.2026,13 mikrofotografii i9 zdjęć makroskopowych. Brak numeru eksykatu, miejsca i daty zbioru oraz informacji o recenzji lub weryfikacji DNA.
Identyfikacja kropli: lipidowa (potwierdzona).
Liczba zarodników na jednej podstawce — zapis źródłowy: „Basidios con dos o cuatro esterigmas(bi o tetraspóricos); dwie odrębne możliwości2 lub4, bez domniemanego wariantu3.” [46]
Obecność wyrostka wnęki bazydiospory — zapis źródłowy: „Opis: diminuto apículo excéntrico en un extremo. Obecność wyrostka wnęki; wielkość i mimośrodowość nie zostały zastąpione domyślną długością lub ukośnością.” [46]
Długość podstawki; Szerokość podstawki — zapis źródłowy: „Basidios:20–35×10–12µm.” [46]
Kształt podstawki — zapis źródłowy: „Basidios claviformes.” [46]
Wygląd optyczny cystyd hymenialnych — zapis źródłowy: „Queilocistidios y pleurocistidios hialinos o con ligero pigmento amarillento en su interior. Bezbarwna optycznie alternatywa; wewnętrzny żółtawy pigment nie jest utożsamiony z barwą całej ściany.” [46]
Długość wspólnie opisanych cystyd hymenialnych — zapis źródłowy: „Queilocistidios y pleurocistidios30–45×8–11µm. Jeden wspólny wynik, bez jego kopii dla członków grupy.” [46]
Obecność cystyd w hymenium — zapis źródłowy: „Autor opisuje cheilocystidia i pleurocystidia; potwierdzone cystydy w hymenium.” [46]
Kształt wspólnie opisanych cystyd hymenialnych — zapis źródłowy: „Queilocistidios y pleurocistidios claviformes a fusiformes. Wrzecionowata alternatywa jest zatwierdzona; wspólna maczugowata alternatywa pozostaje do rozszerzenia modelu.” [46]
Szerokość wspólnie opisanych cystyd hymenialnych — zapis źródłowy: „Queilocistidios y pleurocistidios30–45×8–11µm.” [46]
Szerokość elementów skórki — zapis źródłowy: „Cutícula: hifas filamentosas, grosor4–8micras. Szerokość strzępki, nie grubość skórki.” [46]
Przegrody strzępki skórki — zapis źródłowy: „Cutícula: hifas septadas y con septos simples. Obecność przegród oddzielona od braku sprzążek.” [46]
Kształt wierzchołka komórki końcowej skórki kapelusza — zapis źródłowy: „Terminaciones... con los extremos redondeados. Zaokrąglony szczyt komórki końcowej, niezależnie od kształtu całej komórki.” [46]
Kształt komórki końcowej skórki kapelusza — zapis źródłowy: „Abundantes terminaciones emergentes cilíndricas a fusiformes. Kształty komórek końcowych jako odrębne możliwości; obfitość i wystawanie nie stały się częścią kodu kształtu.” [46]
Barwa zarodnika w mikroskopie — zapis źródłowy: „Opis: de color pardo amarillento al microscopio. Barwa żółtobrązowa w mikroskopie; medium tej obserwacji niepodane.” [46]
Długość zarodnika; Iloraz długości i szerokości zarodnika; Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „Medidas del estudio, esporas N20: długość10.11–11.90µm, szerokość4.93–5.91µm, Q1.77–2.27. Zachowano20 surowych par i datę pomiaru, bez utożsamiania jej z datą zbioru.” [46]
Obecność ciał lipidowych — zapis źródłowy: „Opis: contenido de gotas de aceite(gútulas) en su interior. Olejowy charakter przypisany przez autora, bez dopisania testu barwnego lub ilości kropli.” [46]
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „Opis: esporas cilíndrico-elipsoidales. Jedna forma pośrednia, bez rozbijania na dwie alternatywy.” [46]
Powierzchnia zarodnika — zapis źródłowy: „Opis: esporas lisas.” [46]
Grubość ściany zarodnika — zapis źródłowy: „Opis: de pared gruesa. Jakościowa gruba ściana, bez liczby mikrometrów.” [46]
Metody i zapisy źródłowe — Boris Assyov, własne konto B.queletii, fotografia zarodników ze skalą10µm oraz bibliografia. Wyniki opisu zachowują poziom autorskiego opracowania, bez domniemania liczby pomiarów lub medium.
Identyfikacja kropli: nierozstrzygnięta.
Kształt elementów skórki kapelusza — zapis źródłowy: „Trichoderm composed of hyphae of cylindrical cells; komórki cylindryczne, bez zawężania do komórek końcowych.” [28]
Organizacja skórki kapelusza — zapis źródłowy: „Pileipellis a trichoderm.” [28]
Długość zarodnika — zapis źródłowy: „Spores9–14×4.5–7µm; granice długości bez obliczania Q z nieparowanych skrajnych osi.” [28]
Iloraz długości i szerokości zarodnika — zapis źródłowy: „Description: ratio1.5–2.6; iloraz podany wprost przez autora.” [28]
Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „Spores9–14×4.5–7µm; granice szerokości.” [28]
Metody i zapisy źródłowe — S.80: europejski B.queletii, zwykle około13–13,7×6,5–6,8µm, niektóre do16×8µm.
Identyfikacja kropli: nierozstrzygnięta.
Barwa zarodnika w mikroskopie — zapis źródłowy: „S.80: melleous. Barwa miodowa widziana w mikroskopie; nie barwa wysypu.” [44]
Długość zarodnika; Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „S.80: europejski B.queletii, zwykle około13–13,7×6,5–6,8µm, niektóre do16×8µm.” [44]
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „S.80: ellipsoid in frontal view.” [44]
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „S.80: subellipsoid in lateral view. Kształt i przybliżenie osobno.” [44]
Powierzchnia zarodnika — zapis źródłowy: „S.80: smooth.” [44]
Metody i zapisy źródłowe — Aranzadi, pełne konto Suillellus queletii: esporas elípticas, lisas, gutuladas,10–15×6–8µm. Materiał zbiorczy opisu, bez powiązania z pojedynczym zdjęciem lub datą zbioru.
Identyfikacja kropli: nierozstrzygnięta.
Krople wewnątrz zarodnika — zapis źródłowy: „Microscopía: esporas gutuladas; skład kropli niepodany.” [27]
Długość zarodnika; Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „Microscopía:10–15×6–8µm.” [27]
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „Microscopía: esporas elípticas.” [27]
Powierzchnia zarodnika — zapis źródłowy: „Microscopía: esporas lisas.” [27]
Metody i zapisy źródłowe — Exact source material and scope: [{"material_scope": "CZ-atlas", "taxon": "Suillellus queletii"}, {}, null, null]
Długość zarodnika; Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „9,5–14,5 × 4,5–6,5 µm — zakres atlasu ČMS.” [11]
Metody i zapisy źródłowe — Exact source material and scope: [{"material_scope": "PL-atlas", "taxon": "Suillellus queletii"}, {}, null, null]
Długość zarodnika; Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „8–15 × 5–7 µm — zakres atlasu GRej.” [7]
Metody i zapisy źródłowe — Exact source material and scope: [{"material_scope": "GRej365479", "taxon": "Suillellus queletii"}, {}, null, null]
Długość zarodnika; Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „10–14,3 × 4,7–6,1 µm; średnio 12,1 × 5,3 µm — zbiór 365479 z 17.08.2007.” [7]
Iloraz długości i szerokości zarodnika — zapis źródłowy: „Q 1,9–2,6, średnio 2,3; tylko zbiór 365479.” [7]
Metody i zapisy źródłowe — S.80: odrębna mniejszość zarodników węższych10–14×4,8–6,5µm.
Identyfikacja kropli: nierozstrzygnięta.
Długość zarodnika; Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „S.80: odrębna mniejszość zarodników węższych10–14×4,8–6,5µm.” [44]
Metody i zapisy źródłowe — Exact source material and scope: [{"material_scope": "suillellus_queletii.spore_shape.1.pl", "taxon": "Suillellus queletii"}, {}, null, null]
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „Wrzecionowate (atlas GRej).” [7]
Metody i zapisy źródłowe — Exact source material and scope: [{"material_scope": "suillellus_queletii.spore_surface.1", "taxon": "Suillellus queletii"}, {}, null, null]
Powierzchnia zarodnika — zapis źródłowy: „Gładkie zarodniki według GRej; procedura oceny powierzchni niepodana.” [7]
Назви та обсяг таксона
Рекомендована назва: Рекомендація Комісії з питань польських назв грибів PTMyk від 20 лютого 2021 р. рекомендує назву „modroborowik gładkotrzonowy”. Попередні польські назви „borowik gładkotrzonowy” і „borowik Queleta” задокументовані незалежно від сервісу. Назву „krasnoborowik gładkotrzonowy” не додано як підтверджений синонім.
Наукові комбінації: Vizzini, Simonini і Gelardi опублікували комбінацію Suillellus queletii в Index Fungorum 188, с.1, у 2014 р. Вказаний базіонім — Boletus queletii Schulzer з 1885 р. Історичні комбінації Versipellis queletii, Suillus queletii та Tubiporus queletii записано на рівні прочитаного номенклатурного реєстру. Повного першодруку Schulzera з 1885 р. не отримано; його прочитання не декларується.
Неперенесені назви: Назва Boletus erythropus застосовувалася в різних значеннях. Її не було додано як беззастережний синонім цього запису. Vizzini та співавтори в опрацьованій праці відносять досліджені колекції, визначені як B. queletii var.pseudoluridus, до мінливості B. luridus; їхні ознаки не переносилися до modroborowik gładkotrzonowy.
Мікроскопія: авторська документація та необроблені вимірювання
Матеріал і метод: Josep Torres надає авторський обліковий запис Suillellus queletii, мікроскопічний опис, 13 мікрофотографій та 9 макроскопічних знімків. Таблиця містить 20 необроблених пар вимірювань спор із датою вимірювання 23 вересня 2026 р. Сторінка була опублікована наступного дня. Дата вимірювання не була замінена датою збору. Не вказано номера ексиката, місця збору чи ідентифікації ДНК; це спостережна документація без підтвердження наукового рецензування. Фотографії шкірки, базидій і спор переглянуто, а числові результати не визначалися повторно за фотографіями.
Спори: У таблиці довжина становить 10,11–11,90 µm, ширина 4,93–5,91 µm, а Q — 1,77–2,27. Опис наводить округлені 10–12 × 5–6 µm; з цього не створювали другої вибірки. Спори циліндрично-еліпсоїдні, гладкі, товстостінні та жовто-коричневі під мікроскопом, з дрібним ексцентричним виростом рубчика. Автор описує внутрішні краплі як олійні; він не наводить тесту їхнього хімічного складу. Центральне значення Q(Me) 2,00, записане також як q_medio, не відповідає середньому близько 2,043 чи медіані близько 2,061 із 20 наданих пар. Тип і точність цього центрального значення залишаються неоднозначними.
Базидії та цистиди: Базидії булавоподібні, 20–35 × 10–12 µm, дво- або чотириспорові. Число 20 з таблиці спор не означає 20 виміряних базидій. Хейлоцистиди та плевроцистиди мають спільно зазначені 30–45 × 8–11 µm і форму від булавоподібної до веретеноподібної; спільне вимірювання не копіювалося як два незалежні результати. Опис розрізняє оптично безбарвні клітини та клітини з незначним жовтуватим пігментом усередині.
Шкірка та пряжки: Гіфи шкірки мають ширину 4–8 µm і прості перегородки. Кінцеві клітини можуть бути циліндричними або веретеноподібними, із закругленими кінцями. Опис також говорить про розташування від паралельного до злегка переплетеного, незначний коричневий внутрішньоклітинний пігмент та численні виступаючі закінчення. Прості перегородки документують відсутність пряжок у досліджених гіфах шкірки. Автор окремо зазначає відсутність пряжок в основі базидій; обидва результати мають власний анатомічний діапазон.
Мікроскопія: окремі джерела, проекції та діапазони
Давній європейський матеріал: Singer у 1947 р. описав європейський B. queletii у розділі про види з-поза меж Флориди. Він зазначає зазвичай близько 13–13,7 × 6,5–6,8 µm, деякі до 16 × 8 µm, а також окрему меншість вужчих спор 10–14 × 4,8–6,5 µm. У фронтальній проекції вони еліпсоїдні, збоку майже еліпсоїдні, гладкі, медового кольору, без заглиблення над рубчиком, але зі сплощенням цієї ділянки. Проекції та групи вимірювань залишаються окремими. Історичне визначення не є новою молекулярною верифікацією.
Інші описи: Assyov наводить 9–14 × 4,5–7 µm та Q1,5–2,6, триходерму з циліндричних клітин і власну фотографію спор. Aranzadi наводить еліптичні, гладкі, гутульовані спори 10–15 × 6–8 µm. Чеський атлас має 9,5–14,5 × 4,5–6,5 µm, а польський атлас — 8–15 × 5–7 µm та окремий результат польського зразка з Wzgórz Bukowych. Це різні матеріали й опрацювання; загальний min–max обох осей не означає їх об'єднання в одну вибірку.
Власні та цитовані результати: Vizzini та співавтори наводять для S. queletii власне Qm 2,1 з 12 колекцій; c=12 позначає кількість колекцій. Натомість розміри 12 × 5,7 µm та Q(1,8–)1,9–2,3(–2,4) походять із цитування Muñoza 2005. Ці два рівні доказів не є незалежними повтореннями одного й того самого вимірювання. Pileipellis описано як переплетену триходерму. Не було запозичено розмірів базидій, цистид чи шкірки з власного опису B. mendax.
Амілоїдна реакція: відповідна тканина
Обсяг вибірки: Assyov описує позитивну реакцію гіф м'якуша основи ніжки в реактиві Мельцера. Цей результат записано з точним матеріалом; він не стосується спор, усієї шкірки чи всього плодового тіла. Не уточнювалися концентрація, дозування або час зчитування. Праця Vizzini та співавторів також обговорює позитивну реакцію основи ніжки в цій групі; цитує процедуру Imlera 1950 і Singera 1965, повні протоколи яких не були опрацьовані.
Будова ніжки: Šutara 1989 враховує B. queletii з Veverská Bítýška, 8 серпня 1954 р., K.Kříž, BRNM265835 у матеріалі про тип покриву ніжки Boletus. Загальні діапазони товщини шарів для багатьох видів у цьому дослідженні не переносилися як індивідуальні розміри цього зразка.
Молекулярне дослідження: ідентичність конкретного зразка
Секвенований зразок: У таблиці 1 праці Vizzini та співавторів фігурує B. queletii AMB12641, зібраний 26 вересня 2010 р. в Intermesoli біля Pietra Camela в Італії G.Simonini; зазначено Quercus sp., Ostrya carpinifolia та Castanea sativa. Послідовність ITS має номер KC734546. Це ідентифікація та контекст цього зразка; присутність дерев не є експериментом, що підтверджує мікоризу з кожним із них.
Межі аналізу: В аналізі також порівнювалися інші послідовності B. queletii. Значення 98,4 для чотирьох послідовностей є авторським показником подібності в межах аналізованого набору. Воно не є універсальною відповідністю ДНК виду, вимірюванням усієї популяції чи результатом польського матеріалу. Дані нових видів та інших болетових залишаються при власних таксонах.
Задокументоване дослідницьке застосування: отримання спор
Результат експерименту: Lakkireddy та Kües у 2017 р. досліджували електростатичне отримання базидіоспор дикорослих грибів. Матеріал збирали в Göttingen у Німеччині в 2011–2014 роках і визначали морфологічно. У таблиці 2 для Suillellus queletii зазначено одне плодове тіло із шапинкою 12 см, використання його чверті, один зразок і вилучення 1,0×10⁴ спор через 20 годин. Це кількість спор, вилучених за конкретним методом, а не загальна продуктивність плодового тіла чи природна швидкість спороношення.
Вимірювання та забруднення: У цій вибірці спори мали зазначену довжину 12,6±0,5 µm та ширину 6,4±0,4 µm. Запис ± описує статистику вимірювання, а не спостережувані граничні розміри. Автори описали личинкові ходи в дослідженому плодовому тілі та, у відповідному тесті висіву, 2128 колоній бактерій, що представляють 3 типи. На цій підставі не було встановлено видів бактерій, їхньої патогенності чи стійкої ознаки всіх плодових тіл цього гриба. Дослідження документує використання матеріалу в лабораторному методі, без доказів комерційного впровадження чи лікувального застосування.
Ланцюг інформації: Згадка про дво- та чотириспорові базидії в цій праці посилається на Breitenbach і Kränzlin 1991/1995. Вона не є новим підрахунком базидій в електростатичному експерименті. Окремий опис Torres також згадує 2 або 4 стеригми, але його спостережний рівень верифікації збережено. У перевіреному матеріалі не знайдено специфічного для цього виду підтвердження використання в травництві, як приправи, барвника чи для промислового вирощування; результат пошуку не є доказом того, що таке застосування відсутнє.
Верифікація поширення — обсяг та обмеження
Матеріал: Zweryfikowany polski okaz: Gdańsk, Lasy Oliwskie, DA80,20 lipca 2008; leg. i det.W.Chojnacki, eksykat 2/WCH/2.08.08 w Stacji ZBŚRiL PAN.
Обсяг вичитки: Повний текст.
Дата перегляду: 18.10.2026.
Обмеження: Морфологічне визначення з реєстру, без власної перевірки ексикату та без ДНК. Одна дата не визначає всього сезону.
Верифікація поширення — обсяг та обмеження
Матеріал: Opublikowany polski zbiór z Lasów Oliwskich pod źródłową nazwą Boletus queletii.
Обсяг опрацювання: Фрагменти джерел.
Опрацьовано фрагмент джерела; повний текст і методи не були верифіковані.
Дата перегляду: 21.10.2026.
Обмеження: Вихідне визначення та обсяг поняття збережено. Не декларувалося нового дослідження зразків чи опрацювання всіх публікацій, цитованих джерелом.
Обсяг опрацювання
Обов'язкові перевірки врегульовані.
Правова основа та межі оцінки
Аналітичні результати
Склад і лабораторна активність
- Кількісний вміст компонента в матеріалі
- Кількісний вміст компонента в матеріалі: 5,2 g/100g (жир, у перерахунку на суху масу, стандартне відхилення: 0,2, середнє значення). [29]
Кількісний вміст компонента в матеріалі: 65,3 g/100g (вуглеводи, у перерахунку на суху масу, стандартне відхилення: 7, середнє значення). [29]
Кількісний вміст компонента в матеріалі: 2,7 g/100g (зола, у перерахунку на суху масу, стандартне відхилення: 0,06, середнє значення). [29] - Енергетична цінність досліджуваного матеріалу
- Енергетична цінність досліджуваного матеріалу: 417,2 kcal/100g (у перерахунку на суху масу, розраховано в джерелі, стандартне відхилення: 14, середнє значення). [29]
Склад плодових тіл: дослідження турецького матеріалу
Матеріал і методи: Çolak, Kolcuoğlu, Sesli та Dalman у 2007 р. опублікували результати для плодових тіл, названих Boletus queletii, зібраних на Lisar High Plateau у районі Maçka, Trabzon, у серпні–вересні 2004 р., з-під буків. Визначення було морфологічним із використанням мікроскопа Nikon; матеріал поміщено в гербарій Fatih Faculty of Education без зазначених номерів. Жир визначали екстракцією за Сокслетом, білок за азотом — методом К'єльдаля з множником 6,25, золу — методом AOAC. Вуглеводи та енергію вираховували. Це дані конкретного матеріалу, без верифікації ДНК і без незалежних популяційних досліджень.
Основний склад: Таблиця 3 для B. queletii наводить: азот 4,36±0,100; сирий протеїн 27,30±2,100; жир 5,20±0,200; вуглеводи 65,30±7,000; вітамін C 0,01±0,001; золу 2,70±0,060 г/100 г сухої маси та енергію 417,20±14,000 ккал/100 г сухої маси. Автори наводять середні значення та стандартні відхилення трьох паралельних визначень. Не перетворювали ±SD на діапазон min–max. При інтерпретації білка необхідно зберігати застосований авторами азотний множник 6,25.
Елементи: Таблиця 2 наводить у мг/кг сухої маси: Zn 44,6±2,90; Mn 43,0±2,90; Fe 21,9±1,40; Cu 11,8±0,90; Pb 0,3±0,02; Cd 1,2±0,10. Визначення виконано методом атомно-абсорбційної спектрометрії після приготування мінералізату. Для кобальту вказано ND, розшифроване як „не вдалося визначити”; нікель також не визначали. Це не є нульовим результатом чи підтвердженням аналітичної відсутності виявлення. Автори висловлюють припущення щодо вмісту K і P на основі золи, проте цих елементів не досліджували — їх не додано як визначені компоненти.
Невідповідність основи: Рядок вологості 78,59±4,000% знаходиться під спільним заголовком сухої маси, тоді як методи відносять визначення води до свіжого матеріалу. Опис формули вуглеводів також прямо не узгоджується із сумою компонентів у таблиці. Збережено формулювання та значення джерела, не перераховували воду на базову основу за замовчуванням і не виправляли дані автора. Оцінка їстівності в таблиці 1 не є результатом дослідження токсинів, клінічних спостережень у людей чи валідації термічної обробки.
Найважливіші речовини та їхня дія
Найважливіші речовини та їхня дія
У дослідженнях біоакумуляції металів болетовими, проведених на півдні Європи, не виявлено окремих аналітичних даних для модроборовика гладеньконіжкового.
Найважливіші речовини та їхня дія
Лабораторні дослідження хімічних профілів представників порядку болетальних не охоплювали цього виду, у зв'язку з чим немає підтвердженої інформації про унікальні діючі речовини у S. queletii.
Їстівність і право: тип доказів та обмеження
Оцінки авторів: Польський атлас визначає вид як неїстівний; чеський атлас — як їстівний після тривалої обробки, із застереженням щодо нездужання після сирих плодових тіл. Aranzadi вказує на токсичність у сирому вигляді та відсутність кулінарної цінності. Турецька хімічна праця класифікує його як їстівний після відварювання, але не перевіряє безпечність споживання. Збережено розмежування оцінок авторів і результатів досліджень; на цій основі не встановлено верифікованого безпечного часу чи температури приготування.
Охорона та обіг: Перевірено повні відповідні переліки чинного положення про видову охорону грибів від 2014 р. та єдиного тексту переліку обігу, оголошеного 3 березня 2026 р. Вид не підлягає видовій охороні в Польщі та відсутній у переліку грибів, дозволених до обігу. Категорія E в Червоному списку 2006 не є встановленням правової охорони. Відсутність видової охорони не означає дозволу на збір у будь-якому місці.
Непідтверджені узагальнення: Дидактична картка Ліонського університету 1 приписує виду гемолізини та температуру 70°C без зазначення у зчитаному записі первинного експерименту, специфічного для цього виду, дози чи часу. Цей запис не використовувався для підтвердження складу токсинів чи безпечної обробки. Хімічні дослідження інших болетових і результати для B. mendax не замінюють відсутніх тестів S. queletii.
Екологічні дослідження
Поширення в Польщі, сезон і межі екології
Поширення в Польщі: GRej 107659 має верифікований статус і гербарну документацію 2/WCH/2.08.08. Влодзімеж Хойнацький зібрав і визначив зразок 20 липня 2008 р. в Олівських лісах у Гданську, у буковому лісі з домішкою ялини, на землі серед опалого листя. Запис вказує на публікацію Куяви та Гєрчика 2011. Зчитаний реєстр підтверджує наявність у Польщі; нової перевірки гербарію чи ДНК не проводилося.
Плодоношення: Польський атлас описує сезон словами «від весни до осені». Конвертація цього опису за метеорологічним календарем дає діапазон березень–листопад. Це широкий атласний опис, а не науково визначена дата початку та кінця сезону. Чеський червень–жовтень, нідерландський липень–жовтень і дати окремих знахідок не замінили даних Польщі.
Взаємозв'язки та ґрунт: Загальний список мікоризних партнерів у дослідженні Асьова охоплює дуби, рідше граб, ліщину, бук або березу. Це вихідні зв'язки, відмінні від самих дерев, зафіксованих біля зразка. Польський атлас вказує лужні та вапняні ґрунти; NDFF описує окремі нідерландські умови, зокрема вологий, родючий суглинистий ґрунт або пісок із домішкою глини. Нідерландське оселище не переносилося як польське вимірювання ґрунту. Рівень атласного опрацювання та регіональні обмеження залишаються помітними в документації.
Оселище та поширення
Potwierdzony zasięg występowania
Wszystkie obszary potwierdzone w zapisanych danych źródłowych.
| Kraj | Regiony i stanowiska | Плодоношення | Джерела |
|---|---|---|---|
| Польща | Олівські ліси в Гданську | III–XI |
|
Джерела
- GBIF-20260930
- Rozporządzenie Ministra Środowiska 9.10.2014, Dz.U. 2014 poz. 1408. (także [42])
- Dz.U. 2026 poz. 258, tekst jednolity rozporządzenia grzybów dopuszczonych do obrotu. (także [47])
- GRej: Suillellus queletii, strona gatunku i siedem rekordów (także [34])
- Index Fungorum 550748
- Kiran Lakkireddy i Ursula Kües 2017 AMB Express7:28 DOI 10.1186/s13568-017-0326-0
- Linking soil properties to elemental uptake patterns, DOI 10.1007/s10653-025-02546-1
- Vavřinec Klener, ČMS Suillellus queletii (także [40])
- Machiel Noordeloos 2021/2017, NDFF oraz Overzicht 1995 (także [41])
- PTMyk K.Lipiński, 11.02.2025, KPNG 1/2021
- Venturella et al. 2014 JAOAC97(2): 612–623 DOI 10.5740/jaoacint.12-260
- Aranzadi — konto Suillellus queletii
- Boris Assyov — konto B.queletii i własne fotografie mikroskopowe
- Çolak i in. 2007 — Biochemical Composition of Some Turkish Fungi
- eli-protection
- eli-trade
- eli-trade-base
- GRej107659 — potwierdzony polski okaz z Lasów Oliwskich
- Vizzini 2014 — Index Fungorum188, nowa kombinacja Suillellus queletii
- Lakkireddy i Kües 2017 — tabela2, wynik Suillellus queletii
- Nr 19 — aktualne polskie wykazy prawne 18.10.2026
- Université Lyon1 — karta dydaktyczna B.queletii, zakres i ograniczenia
- Mycopedia 2023 — kombinacje homotypowe S.queletii
- PTMyk 2021 — rekomendacja polskiego nazewnictwa1/2021
- Singer 1947 — The Boletoideae of Florida III, europejski B.queletii, s.79–80
- Šutara 1989 — delimited Boletus stipe type, materiał BRNM265835
- Josep Torres — autorska dokumentacja mikroskopowa Suillellus queletii, Fungipedia
- Vizzini i in. 2013/2014 — Boletus mendax i odrębne dane B.queletii