Неїстівний
Установіть місцезнаходження, щоб побачити дані для свого регіону.


Pholiota aurivella — помітний дереворуйнівний гриб із яскравим золотисто-жовтим або іржаво-вохристим забарвленням і помітними темними волокнистими лусками на шапинці. Поверхня вкрита шаром густого слизу, особливо в сиру погоду, що надає плодовому тілу характерного блиску. Ніжка щільна, вигнута, з пластівчастим лускатим нальотом. М'якуш товстий, пружний, блідо-жовтого кольору, має виражений грибний запах зі специфічними землисто-деревними нотками.
Розпізнавання, оселище та найважливіші відмінності.
Грибар
Будова плодового тіла
- Тип будови плодового тіла
- Тип будови плодового тіла: Шапинка, ніжка.
Шапинка
- Форма шапинки
- у молодих плодових тіл: Форма шапинки: напівкулястий.
у молодих плодових тіл: Форма шапинки: конічний.
у зрілих плодових тіл: Форма шапинки: опуклий. - Покрив шапинки
- Покрив шапинки: луската, волокниста і повстиста.
- Блиск поверхні шапинки
- у сухому стані: Блиск поверхні шапинки: матовий.
- Клейкість і слизистість шапинки
- у мокрому стані: Клейкість і слизистість шапинки: липкий.
- Колір шапинки
- Колір шапинки: світло-жовтий (на краю шапинки).
Колір шапинки: жовтий (на краю шапинки).
у старих плодових тіл: Колір шапинки: іржаво-вохристий. - Положення краю
- у молодих плодових тіл: Положення краю: підгорнутий усередину.
у зрілих плодових тіл: Положення краю: загнутий усередину. - Діаметр шапинки
- Діаметр шапинки становить 30–200 mm.
- Наявність залишків покривала на шапинці
- Наявність залишків покривала на шапинці: наявний.
Низ шапинки
- Тип гіменофора
- Тип гіменофора: пластинки.
Пластинки біля ніжки
- Прикріплення гіменофора до ніжки
- Прикріплення гіменофора до ніжки: прирослий до ніжки (пластинки).
- Профіль гіменофора біля ніжки
- Профіль гіменофора біля ніжки: виїмчастий біля ніжки (пластинки).
- Низхідність гіменофору по ніжці
- Низхідність гіменофору по ніжці: низхідний зубцем (пластинки).
- Колір гіменофора
- у зрілих плодових тіл: Колір гіменофора: коричневий.
у зрілих плодових тіл: Колір гіменофора: жовто-коричневою. - Макроскопічна будова вільного краю пластинок
- Макроскопічна будова вільного краю пластинок: хвилястий.
Макроскопічна будова вільного краю пластинок: зубчасте або пилчасте. - Відстань між пластинками
- Відстань між пластинками: близько розташовані.
- Висота пластинок
- Висота пластинок: 4–10 mm.
- Наявність коротких пластинок
- Наявність коротких пластинок: наявний.
- Кількість рядів довжини пластиночок
- Кількість рядів довжини пластиночок: 1–3.
Ніжка та основа
- Форма ніжки
- Форма ніжки: циліндричний.
- Основа ніжки
- Основа ніжки: звужується.
- Колір ніжки
- у верхній частині ніжки: Колір ніжки: світло-жовтий.
у нижній частині ніжки: Колір ніжки: жовтий або жовто-вохристий.
у нижній частині ніжки: Колір ніжки: іржаво-вохристий або іржаво-коричневий. - Покрив поверхні ніжки
- у верхній частині ніжки: Покрив поверхні ніжки: пластівчаста.
у нижній частині ніжки: Покрив поверхні ніжки: луската. - Колір орнаментації ніжки
- Колір орнаментації ніжки: золотисто-жовта.
- Довжина ніжки
- Довжина ніжки: 50–180 mm.
- Діаметр ніжки
- Діаметр ніжки: 5–20 mm.
Кільце
- Наявність кільця
- у молодих плодових тіл: Наявність кільця: наявний.
- Колір кільця
- у молодих плодових тіл: Колір кільця: жовтий (усе кільце).
- Наявність кільцевої зони
- Наявність кільцевої зони: наявний.
- Вигин ніжки
- Вигин ніжки: зігнутий.
- Вологість поверхні ніжки
- Вологість поверхні ніжки: сухий.
М'якуш
- Колір м’якуша
- Колір м’якуша: білувате, світло-жовтий або жовтий (м’якуш шапинки).
у верхній частині ніжки: Колір м’якуша: білувате, світло-жовтий або жовтий (м’якуш ніжки).
у нижній частині ніжки: Колір м’якуша: іржаво-коричневий (м’якуш ніжки). - Щільність м’якуша
- Щільність м’якуша: щільний.
- Запах м’якуша
- Запах м’якуша: невиразний (м’якуш).
- Характер смаку м'якоті
- Характер смаку м'якоті: м’який.
Де і коли росте
- Оселище
- Оселище: листяний ліс.
Оселище: парк. - Субстрат
- Субстрат: жива деревина.
Субстрат: мертва деревина. - Характер росту плодових тіл
- Характер росту плодових тіл: пучками.
- Частота трапляння
- Період плодоношення
- Плодові тіла з’являються з вересня до листопада.
Плодові тіла з’являються з квітня до травня. - Територія поширення
- Територія поширення: підтверджено.
Їстівність і кулінарія
- Їстівність
- Неїстівний
Право
- Охорона
- У Польщі вид не підлягає видовій охороні.
- Торгівля
- У Польщі вид не дозволено для торгівлі чи виробництва грибної продукції.
FAQ
Де найчастіше оселяється Pholiota aurivella?
Вона росте на стовбурах, у дуплах та на пнях листяних порід, зокрема верби, тополі, дуба та бука.
Чи можна сплутати цей гриб із родичами через слиз?
Так, у сиру погоду шапинка вкривається товстим шаром слизу, що є характерною ознакою цього виду.
Чи вважається цей гриб безпечним для їжі сирим?
Ні, у сирому вигляді він спричиняє токсичні шлунково-кишкові розлади та гостру нудоту.
Яка кулінарна обробка є обов'язковою?
Гриб обов'язково відварюють щонайменше 20 хвилин, після чого повністю зливають усю рідину.
Чому кулінари часто викидають ніжку?
Ніжка гриба занадто жорстка, волокниста та важко перетравлюється травною системою людини.
У які місяці спостерігається пік плодоношення?
Найбільш рясне плодоношення спостерігається з кінця серпня до середини жовтня.
Які кольори можна отримати при фарбуванні цим грибом?
Гриб дає стійкі барвники золотистого, гірчичного, оливкового та темно-коричневого кольорів.
Чи росте цей вид поодиноко?
Зазвичай він утворює великі зростки та пучки з багатьох екземплярів, що зрослися ніжками.
Як відрізнити старі шапинки від молодих?
Молоді мають колокольчасту форму й світле забарвлення, старі стають плоскими, темнішими та слизькими.
Чи застосовувався гриб у пасічництві?
Висушений м'якуш іноді спалювали в пасічницьких димарях для отримання стійкого диму.
Любитель
Назви та історія
- Obowiązująca nazwa krajowa
- łuskwiak wierzbolubny
- Obowiązująca nazwa taksonomiczna
- Pholiota aurivella
- Dawne nazwy krajowe
- łuskwiak złotawy
Спостереження вдома
Споровий відбиток
- Необхідні матеріали
- свіжа, зріла шапинка, аркуш паперу, склянка або чашка, вода
- Час
- 2–24 h
- Виконання
- Покладіть шапинку нижньою стороною на папір.
- Додайте краплю води зверху та накрийте.
- Через 2–24 годин підніміть шапинку й огляньте осад.
Що шукати
- Колір спорового відбитка
- Колір спорового відбитка: коричневий.
Під мікроскопом
- Необхідні матеріали
- світловий мікроскоп, предметне й покривне скельця, голка, вода, спори зі спорового відбитка
- Виконання
- Перенесіть голкою трохи спорового відбитка на скельце.
- Додайте краплю води, накрийте покривним скельцем і розгляньте спори.
Що шукати
- Форма спори
- Форма спори: еліпсоїдний. Форма спори: яйцеподібний. Форма спори: ниркоподібний. Форма спори: широкоеліпсоїдний.
- Поверхня спори
- Поверхня спори: гладенький.
- Розміри спори
- Довжина 7,5–11,5 µm, ширина 5–7 µm.
Розміри порівнюйте після калібрування шкали мікроскопа.
Екологія та поширення
- Тип живлення
- Тип живлення: сапротрофний.
Тип живлення: паразитичний.
Некулінарні застосування
Практичне нехарчове застосування виду зосереджене переважно в галузі натурального фарбування тканин. Завдяки насиченим природним барвникам, сконцентрованим у шкірці шапинки та м'якуші, цей вид широко використовується майстрами художнього крафту для фарбування вовни та шовку. Залежно від хімічної протрави (залізний, мідний чи алюмінієвий купорос) можна отримати багату палітру відтінків: від теплого гірчичного та золотисто-жовтого до глибокого оливкового та темно-коричневого.
У традиційних сільських господарствах північних лісових районів слизисту масу зі старих перестиглих шапинок у рідкісних випадках використовували як натуральну клейку речовину для тимчасового змащування садових розколів і ран на деревах після обрізки гілок або для відлякування деяких комах-шкідників.
Також висушені тверді ніжки та щільні тканини гриба завдяки високій пористості іноді слугували дешевим паливним матеріалом або компонентом для димокурів у пасічницькій справі, допомагаючи отримувати густий і холодний дим без інтенсивного відкритого полум'я.
Історія та культура
Яскравий золотистий вигляд і скупчений ріст гриба великими групами високо на стовбурах старих дупчастих дерев здавна привертали увагу лісових жителів. У європейському селянському фольклорі такі золотисті зростки пов'язували з лісовими духами та вогниками, вважаючи, що дерево з золотистою лускаткою марковане невидимими силами як приречене на падіння чи загибель.
У старовинних травниках і довідниках Центральної Європи XVII–XIX століть цей гриб описувався під народними назвами на кшталт золотого гриба, слизької корони чи вогняної губки. Часто його малюнки слугували ілюстрацією небезпечної краси гнилої деревини, де яскравий золотавий колір попереджав про неприємну гіркоту й отруйні ризики лісових хащів.
В Англії та Шотландії його виразний вигляд породив народну назву 'Golden Pholiota', зафіксовану в натуралістичних нарисах XIX століття, де гриб виступав неодмінним символом сирої англійської осені та в'янення старих паркових алей. В японській культурі лускатка золотиста подекуди згадувалася поряд із спорідненими видами в контексті шанування дарунків гірських лісів, хоча значно поступалася культовому статусу дрібніших родичів на зразок намеко.
Їстівність і безпека
Вид належить до категорії умовно-їстівних грибів низької кулінарної якості, вживання якого потребує обов'язкової попередньої термічної обробки. Сирі екземпляри категорично заборонені до вживання, оскільки здатні спричиняти гострі диспепсичні розлади, нудоту та розлад шлунка через наявність подразнюючих речовин.
Перед вживанням плодовим тілам необхідне тривале відварювання протягом не менше двадцяти хвилин з обов'язковим виливанням отриманої рідини. Слизовий шар, що вкриває шапинку, часто знімають або ретельно промивають, адже він може надавати готовому продукту гіркуватого, в'язкого або затхлого смаку. Ніжки через надмірну жорсткість і волокнистість зазвичай вибраковують, залишаючи лише верхівки шапинок.
Навіть правильно відварений гриб протипоказаний людям із захворюваннями підшлункової залози, печінки або шлунка. Гастрономічні вподобання щодо виду дуже стримані: у багатьох європейських регіонах його вважають неїстівним або другосортним через водянисту консистенцію і прісний смак. Водночас у низці регіонів Східної Європи та окремих провінціях Азії його вживають місцеві жителі після вимочування, вважаючи масовим осіннім додатком до столу.
Оселище та поширення
Pholiota aurivella має широкий циркумбореальний ареал і повсюдно зустрічається в помірних і бореальних лісових зонах Євразії та Північної Америки. Гриб тяжіє до вологих листяних, змішаних і заплавних лісів, старих міських парків, лісосмуг і занедбаних садів.
Росте як на сухій поваленій деревині чи пнях, так і на живих ослаблених деревах, піднімаючись високо по стовбурах у дуплах або місцях механічних розламів. Основними рослинами-господарями виступають листяні культури: бук, дуб, верба, тополя, береза, вільха, ясен і яблуня. Набагато рідше оселяється на хвойних породах, зокрема на ялиці чи модрині. Зазвичай формує численні зростки з кількох або кількох десятків плодових тіл, які щільно прилягають одне до одного основами ніжок.
Період активного росту розпочинається в другій половині літа й триває до середини осені. Пік спостережень припадає на кінець серпня, вересень і жовтень, завершуючись із настанням стійких нічних заморозків. У південніших регіонах Європи та на узбережжях сезон може затягуватися до листопада, тоді як у північних тайгових масивах пік розвитку коротший і завершується вже на початку жовтня.
Дослідник
Їстівність і кулінарія
Ustalenia źródłowe: jadalność, spożycie i wykorzystanie
- Їстівність
- Неїстівний — źródło oznaczenia
Österreichische Mykologische Gesellschaft, Speisewert · Pholiota aurivellus / cerifera row / ungenießbar
Наукові назви та таксономія
- Чинна наукова назва
Pholiota aurivella
Наукові назви та таксономія
Правильна наукова назва таксона — Pholiota aurivella (Batsch) P. Kumm., опублікована Паулем Куммером у 1871 році та зареєстрована в Index Fungorum під номером 223664 у родині строфарієвих (Strophariaceae). Базонімом є Agaricus aurivellus Batsch, спочатку описаний наприкінці XVIII століття.
Наукові назви та таксономія
У сучасній ревізії роду Pholiota від 1998 року авторства Яна Голеца назва P. aurivella стосується виключно гриба, пов'язаного з вербами, що вирізняється грубими лусками, переважно булавоподібними хейлоцистидами та широкою ростковою порою. У цьому розумінні Pholiota cerifera визнана синонімом P. aurivella, тоді як лускатка слизька (Pholiota adiposa) є окремим видом, пов'язаним насамперед із буками.
Межі таксона та обмеження визначення
У мікроскопічних структурах базидії чотириспорові, циліндричні або вузькобулавоподібні, розміром 25–32 × 7,5–9,5 µm. Хейлоцистиди утворюють щільну смугу на лезі пластинки, мають розміри 19–45 × 7,5–20 µm, булавоподібну, еліпсоїдну або кулясту на ніжці форму і є переважно прозорими.
Межі таксона та обмеження визначення
На поверхні пластинок наявні численні хризоцистиди розміром 40–60 × 8,5–13 µm, веретеноподібні або вузькобулавоподібні із загостреною верхівкою, що містять світлозаломлювальне включення, яке жовтіє під впливом гідроксиду калію (KOH) та аміаку.
Межі таксона та обмеження визначення
Трама пластинок правильна, побудована з паралельних гіф завширшки 3,5–24 µm, з виразно желатинізованим субгіменієм. Шкірка шапинки має будову двошарового кутісу з гіф завширшки 3–13 µm із пристінковим та інкрустувальним пігментом. Пряжки наявні в усіх досліджених тканинах плодового тіла.
Межі таксона та обмеження визначення
Аналіз типового матеріалу Pholiota cerifera з Фінляндії підтвердив відповідність ознак мікроструктури, зокрема широко-еліпсоїдних спор розміром 8,3–9,2 × 5,8–6,1 мкм із широкою ростовою порою (1,5–1,8 мкм), що обґрунтовує внесення цієї назви до синоніміки P. aurivella.
Межі таксона та обмеження визначення
У голотипі P. cerifera виявлено наявність булавоподібних хейлоцистид (26–29 × 14–15 µm) та хризоцистид із жовтіючим вмістом, що відповідають анатомічній будові P. aurivella.
Межі таксона та обмеження визначення
Точне розмежування P. aurivella та P. adiposa ґрунтується на кореляції дерева-господаря із шириною ростової пори та формою хейлоцистид, а допоміжно — на товщині лусок і ступені желатинізації шапинки.
- Zakres ujęcia taksonomicznego
Rejestrowana nazwa to Pholiota aurivella (IF223664). Źródłowe obserwacje cech dotyczą wyłącznie P. aurivella w ujęciu Holeca z 1998 r., nazwanego wprost P. cerifera przez Holeca w 2001 r. Opis świeżych kolekcji i opis zbiorczy oraz typ H, Karsten 2935 zachowują odrębność. Historycznych oznaczeń P. aurivella sensu auctorum, P. adiposa, P. limonella, P. jahnii ani doniesień o spożyciu amerykańskich grzybów z grupy aurivella nie przypisuje się bez zastrzeżeń do tego wąsko rozumianego taksonu.
[3] [6] [2] [1] [4] [8]
Екологія та поширення
Лабораторна діагностика
Dane ustrukturyzowane
Базидії
Гіменіальні цистиди
Інші лабораторні ознаки
Шкірка шапинки
- Розташування гіф шкірки шапинки
- Розташування гіф шкірки шапинки: Паралельні (верхній шар шкірки шапинки). [21]
Розташування гіф шкірки шапинки: Паралельні (у нижньому шарі шкірки шапинки). [21] - Ширина елементів шкірки шапинки
- Ширина елементів шкірки шапинки: 3–13 µm (верхній шар шкірки шапинки). [21]
Ширина елементів шкірки шапинки: 4–11 µm (у нижньому шарі шкірки шапинки). [21] - Занурення гіф шкірки в драглисту речовину
- Занурення гіф шкірки в драглисту речовину: наявний (слабко желатинізовані, верхній шар шкірки шапинки). [21]
Спори
Шкірка ніжки
- Ширина гіф шкірки ніжки
- Ширина гіф шкірки ніжки: 3–5 µm. [21]
Трама гіменофора
Матеріал і методи досліджень
Опис ознак — джерело та обсяг
Матеріал: Свіжі колекції Pholiota aurivella у розумінні Голеца (1998), зведений опис автора.
Обсяг опрацювання: Повний текст.
Обмеження: М'який характер смаку не означає слабкої інтенсивності чи їстівності.
Дослідження складу та активності — Регеда (2021)
Матеріал: Метанольний екстракт біомаси міцелію штаму P. aurivella IBK 2605, що походить згідно з таблицею з Василькова в Україні, прийнятого до колекції у 2018 р.
Обсяг опрацювання: Повний текст.
Обмеження: Це біомаса культури, а не плодового тіла. Результат не визнано лікувальною дією чи оцінкою їстівності. Відсутня власна ревізія штаму в межах таксона Голеца. Зображення плодових тіл у праці походять з Інтернету і не є доказом ідентичності дослідженого штаму. Цьому штаму не приписано 82,37% — первинний текст наводить це число для P. adiposa.
Дослідження складу та активності — W11 nr34 — джерельний матеріал
Матеріал: Етанольний екстракт висушених плодових тіл, визначених авторами як Pholiota aurivella, ваучер MA 0015, Йомра в районі Трабзона, Туреччина.
Обсяг опрацювання: Повний текст.
Обмеження: Не підтверджено відповідність зразка MA 0015 вузькому європейському розумінню виду. Автори описують EC50 як оцінку; найбільший спостережуваний ефект становив близько 20%. Наведений у роботі запис p більше ніж 1 є некоректним і не підтверджує значущості. Результат хімічного тесту не є клінічною ефективністю чи оцінкою їстівності.
Archiwalny opis siedliska
Gatunek rozwija się jako pasożyt osłabionych wierzb, a następnie jako saprotrof na ich martwym drewnie. Owocniki wyrastają na pniach i konarach, często wysoko nad ziemią, w gęstych wiązkach, zasiedlając głównie wierzbę kruchą (Salix fragilis) oraz wierzbę pięciopręcikową (Salix pentandra).
[2]Występuje w lasach łęgowych, w nadrzecznych zaroślach wierzbowych, nad brzegami stawów i rowów oraz w wilgotnych parkach od nizin po piętro podgórskie.
[2]Owocniki pojawiają się w czerwcu oraz w okresie od sierpnia do listopada, z wyraźnym nasileniem przypada na wrzesień i październik.
[2]Archiwalny opis siedliska
W Europie Wschodniej i Północnej owocnikowanie notowano w analogicznym okresie letnio-jesiennym (lipiec–październik).
[5]Archiwalny opis siedliska
W badaniach z regionu Morza Czarnego potwierdzono obecność taksonu w Azji Mniejszej.
[9]- Результати, наведені в джерелах — Довжина гіменіальної цистиди
- na ostrzu blaszki: 19–45 µm [2]
na ostrzu blaszki: 26–29 µm [2] - Результати, наведені в джерелах — Ширина гіменіальної цистиди
- na ostrzu blaszki: 14–15 µm [2]
na ostrzu blaszki: 7,5–20 µm [2] - Результати, наведені в джерелах — Діаметр парової пори
- 1,2–1,5 µm (skrajnie 1–1,8 µm) [2]
1,5–1,8 µm [2] - Результати, наведені в джерелах — Довжина спори
- 8,3–9,2 µm (skrajnie 8–9,8 µm) [2]
7,5–10,5 µm (skrajnie do 11,5 µm) [2] - Результати, наведені в джерелах — Ширина спори
- 5–6,5 µm (skrajnie do 7 µm) [2]
5,8–6,1 µm (skrajnie do 6,4 µm) [2]
Metody i zapisy źródłowe — Świeże i zielnikowe kolekcje Pholiota aurivella w ujęciu Holeca (1998), opis zbiorczy, s. 209–210. Materiał odrębny od holotypu P. cerifera; jego pomiarów nie uśredniano z tym opisem.
Metoda źródłowa. Technika: mikroskopia świetlna (LM). Opis metody w źródle: Metody podane w publikacji, s. 202: roztwór KOH 5% i wodny roztwór czerwieni Kongo. Źródło nie przypisuje każdemu poniższemu pomiarowi wyłącznie jednego medium.
Refrakcyjność zawartości cystydy — zapis źródłowy: „Holec1998,druk210: Chrysocystidia wholly filled with a refractive inclusion.” [2]
Układ strzępek skórki — zapis źródłowy: „Holec1998,druk210: Upper layer:parallel hyphae,slight flexuosity is separately described.” [2]
Układ strzępek skórki — zapis źródłowy: „Holec1998,druk210: Lower layer:densely arranged parallel hyphae.” [2]
Długość sterygmy podstawki — zapis źródłowy: „Holec1998,druk210: Sterigmata4–5µm long.” [2]
Kształt podstawki — zapis źródłowy: „Holec1998,druk210: Basidia cylindrical; narrowly clavate is a separate source alternative whose width qualifier needs model support.” [2]
Organizacja cheilocystyd — zapis źródłowy: „Holec1998,druk210: Cheilocystidia forming a sterile band on lamella edge.” [2]
Płodność ostrza blaszek — zapis źródłowy: „Holec1998,druk210: Cheilocystidia forming a sterile band on the edge.” [2]
Liczebność chryzocystyd — zapis źródłowy: „Holec1998,druk210: Chrysocystidia numerous on lamella surface; rare edge cells remain a separate source statement.” [2]
Obecność chryzocystyd — zapis źródłowy: „Holec1998,druk210: Chrysocystidia present on lamella surface; exact target is the lamella-face cystidium.” [2]
Szerokość strzępek tramy — zapis źródłowy: „Holec1998,druk210: Regular trama,parallel hyphae3.5–24µm wide.” [2]
Szerokość elementów skórki — zapis źródłowy: „Holec1998,druk210: Upper layer:hyphae3–13µm wide.” [2]
Szerokość elementów skórki — zapis źródłowy: „Holec1998,druk210: Lower layer:hyphae4–11µm wide.” [2]
Osadzenie strzępek skórki w substancji żelowej — zapis źródłowy: „Holec1998,druk210: Upper layer hyphae slightly gelatinising; degree and layer are separate attributes.” [2]
Barwa zarodnika w mikroskopie — zapis źródłowy: „Holec 1998, s. 210: spores with thick brown wall; source microscopy, exact medium unreported for this observation.” [2]
Szerokość strzępek skórki trzonu — zapis źródłowy: „Holec1998,druk210: Stipe cuticle:a cutis of parallel hyphae3–5µm wide.” [2]
Zżelatynizowanie podhymenium — zapis źródłowy: „Holec1998,druk210: Subhymenium gelatinous.” [2]
Metody i zapisy źródłowe — Exact source material and scope: ["P.aurivella sensu Holec1998, fresh/aggregate European material, explicitly linked by author to P.cerifera2001; not all historical aurivella", {}, null, null]
Liczba zarodników na jednej podstawce — zapis źródłowy: „4-zarodnikowe; sterygmy4–5µm.” [2]
Długość podstawki — zapis źródłowy: „Pełny źródłowy pomiar długość × szerokość; pierwsza oś: 25–32×7.5–9.5µm; cylindryczne/wąskomaczugowate, środek często węższy.” [2]
Szerokość podstawki — zapis źródłowy: „Pełny źródłowy pomiar długość × szerokość; druga oś: 25–32×7.5–9.5µm; cylindryczne/wąskomaczugowate, środek często węższy.” [2]
Typ tramy hymenoforu — zapis źródłowy: „Regularna, równoległe strzępki3.5–24µm; subhymenium żelatynowate.” [2]
Organizacja skórki kapelusza — zapis źródłowy: „Dwuwarstwowa cutis: góra3–13µm lekko żelatynizuje, pigment wakuolarny/ścienny/inkrustacje; dół4–11µm gęste równoległe/faliste strzępki.” [2]
Obecność pory rostkowej; Średnica pory rostkowej — zapis źródłowy: „Bardzo wyraźny, (1)1.2–1.5(1.8)µm; krótkie characteristics1–1.5(1.8), dokładny opis zachowano.” [2]
Długość zarodnika — zapis źródłowy: „Pełny źródłowy pomiar długość × szerokość; pierwsza oś: 7.5–10.5(11.5)×5–6.5(7)µm.” [2]
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „Elipsoidalne do nieco jajowatych, czasem w widoku bocznym lekko fasolkowate.” [2]
Powierzchnia zarodnika — zapis źródłowy: „Gładkie.” [2]
Grubość ściany zarodnika — zapis źródłowy: „Gruba, brązowa.” [2]
Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „Pełny źródłowy pomiar długość × szerokość; druga oś: 7.5–10.5(11.5)×5–6.5(7)µm.” [2]
Metody i zapisy źródłowe — Exact source material and scope: ["P.aurivella sensu Holec1998, fresh/aggregate European material, explicitly linked by author to P.cerifera2001; not all historical aurivella; exact cheilocystidia at gill edge", {}, null, null]
Długość cystydy hymenialnej; Kształt cystydy hymenialnej; Szerokość cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „19–45×7.5–20µm, sterylne pasmo; maczugowate/szerokomaczugowate/elipsoidalne/odwrotniejajowate/prawie kuliste/kuliste na trzonku, zwykle hialinowe, rzadko żółta inkluzja.” [2]
Metody i zapisy źródłowe — Exact source material and scope: ["Holotype P.cerifera H,Karsten2935, Mustiala Finland, Salix pentandra, one very young dried and compressed fruitbody; interpretation Holec1998, separate from fresh/aggregate account; type tissue examination, N20 is spore measurements only; exact cheilocystidia at gill edge", {}, null, null]
Długość cystydy hymenialnej; Kształt cystydy hymenialnej; Szerokość cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „Podstawek nie znaleziono. Podstawczaki 23–31 × 6 µm. Cheilocystydy trudno widoczne, 26–29 × 14–15 µm, maczugowate lub szerokomaczugowate, hialinowe. Chryzocystydy liczne, wąskomaczugowate do maczugowatych, czasem z wyrostkiem, inkluzja żółknie w KOH/NH4OH; część całkowicie hialinowa. Strzępki osłony 6–15 µm, cylindryczne do wąskowrzecionowatych, hialinowe. Dwuwarstwowa, lekko zżelatynizowana cutis: górne strzępki 3–4,5 µm z żółtobrązowymi inkrustacjami, dolne 3–5 µm hialinowe. Miąższ kapelusza: splecione strzępki 3–9 µm, hialinowe lub lekko żółtobrązowo inkrustowane. Skórka trzonu: równoległe hialinowe strzępki 3–6 µm; miąższ trzonu: równoległe hialinowe strzępki 4,5–9 µm. Sprzążki we wszystkich badanych tkankach.” [2]
Metody i zapisy źródłowe — Exact source material and scope: ["Holotype P.cerifera H,Karsten2935, Mustiala Finland, Salix pentandra, one very young dried and compressed fruitbody; interpretation Holec1998, separate from fresh/aggregate account; type tissue examination, N20 is spore measurements only", {}, null, null]
Organizacja skórki kapelusza — zapis źródłowy: „Podstawek nie znaleziono. Podstawczaki 23–31 × 6 µm. Cheilocystydy trudno widoczne, 26–29 × 14–15 µm, maczugowate lub szerokomaczugowate, hialinowe. Chryzocystydy liczne, wąskomaczugowate do maczugowatych, czasem z wyrostkiem, inkluzja żółknie w KOH/NH4OH; część całkowicie hialinowa. Strzępki osłony 6–15 µm, cylindryczne do wąskowrzecionowatych, hialinowe. Dwuwarstwowa, lekko zżelatynizowana cutis: górne strzępki 3–4,5 µm z żółtobrązowymi inkrustacjami, dolne 3–5 µm hialinowe. Miąższ kapelusza: splecione strzępki 3–9 µm, hialinowe lub lekko żółtobrązowo inkrustowane. Skórka trzonu: równoległe hialinowe strzępki 3–6 µm; miąższ trzonu: równoległe hialinowe strzępki 4,5–9 µm. Sprzążki we wszystkich badanych tkankach.” [2]
Metody i zapisy źródłowe — Exact source material and scope: ["Holotype P.cerifera H,Karsten2935, Mustiala Finland, Salix pentandra, one very young dried and compressed fruitbody; interpretation Holec1998, separate from fresh/aggregate account", {}, null, null]
Obecność pory rostkowej; Średnica pory rostkowej; Kształt zarodnika; Grubość ściany zarodnika — zapis źródłowy: „(8–)8,3–9,2(–9,8) × 5,8–6,1(–6,4) µm; 20 zmierzonych zarodników. Szerokoelipsoidalne, gruba brązowa ściana, wyraźny por 1,5–1,8 µm.” [2]
Metody i zapisy źródłowe — Exact source material and scope: ["Holotype P.cerifera H,Karsten2935, Mustiala Finland, Salix pentandra, one very young dried and compressed fruitbody; interpretation Holec1998, separate from fresh/aggregate account", {}, 1, 20]
Długość zarodnika; Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „(8–)8,3–9,2(–9,8) × 5,8–6,1(–6,4) µm; 20 zmierzonych zarodników. Szerokoelipsoidalne, gruba brązowa ściana, wyraźny por 1,5–1,8 µm.” [2]
Назви та межі виду
Польська основна назва: Рекомендація KPNG 6/2025 наводить назву łuskwiak wierzbolubny для Pholiota cerifera із зазначенням Карасінського та співавторів (2015). Давня назва łuskwiak złotawy залишається в історії та альтернативних назвах. Опрацьовано відповідний рядок рекомендації, а не виведено назву з власної попередньої сторінки.
Наукова назва: Species Fungorum приймає Pholiota aurivella (Batsch) P. Kumm. і відсилає до неї від запису P. cerifera. Голец (1998) дослідив голотип P. cerifera і визнав його відповідним власному вузькому трактуванню P. aurivella. Прийняті тут дані стосуються цього таксона; давні збірні позначення P. aurivella не були автоматично ототожнені з ним.
Łuskwiak tłusty — це окремий обсяг: Ревізія Голеца відділяє вербову P. aurivella від переважно букової P. adiposa. Автор вказує також на давні помилкові застосування обох назв. Сама латинська назва у старішій праці, на фотографії чи культивованому штамі не вирішує питання відповідності матеріалу вузькій концепції.
Матеріал і методи опису ознак
Основа опрацювання: Голец порівняв свіжі колекції та гербарні матеріали. Макроскопічний і мікроскопічний опис P. aurivella наведено на сторінках 209–210, а перелік досліджених зразків — на 212–213. Мікроскопічні методи включали KOH і водний розчин конго червоного; конкретне середовище не дописували до кожного результату, якщо джерело його не розмежовує.
Діапазони та окремі частини: Збережено крайні підтверджені межі розмірів, включно зі спорами до 11,5 × 7 мікрометра. Вік плодового тіла, частина ніжки, розташування цистиди та шар шкірки залишаються окремими умовами. Покоричнювання поверхні від дотику не було перетворено на природне забарвлення ніжки, а м'який характер смаку не ототожнювався зі слабкою інтенсивністю.
Голотип P. cerifera та зведений опис
Стан зразка: Голотип H, гербарій P. A. Karsten № 2935, походить із Мустіала і був зібраний на Salix pentandra. Згідно з ревізією, він містить одне дуже молоде, пересушене й надмірно стиснене плодове тіло. Автор виміряв 20 спор. Те, що базидії не були знайдені в цьому зразку, не означає відсутності базидій у виду.
Розподіл вимірювань: Спори голотипу: (8–)8,3–9,2(–9,8) × 5,8–6,1(–6,4) мікрометра; хейлоцистиди 26–29 × 14–15 мікрометрів. Зведений опис охоплює відповідно 7,5–10,5(–11,5) × 5–6,5(–7) та 19–45 × 7,5–20 мікрометрів. Результати залишаються при відповідному матеріалі; базидіоли не записано як зрілі базидії.
Польща: знахідки та терміни плодоношення
Первинне польове повідомлення: Куява та співавтори (2012) наводять P. cerifera на Salix біля стежки Видми (Wydmy) в Бебжанському національному парку, 30 серпня 2012 р.; збір Гражини Домян визначив Блажей Гєрчик. Відповідний запис списку опрацьовано безпосередньо. Підтверджує опубліковане зростання в Польщі, без нової власної ревізії зразка.
Друге місцезнаходження та спільне посилання: Реєстр Гєрчика і Куяви (2023) наводить Огроднички біля озера Комоса, 15 вересня 2012 р., стовбур верби, зразок BGF/BF/MG/120915/0003 та GRej ID230910. Запис посилається на Куяву та співавторів (2019). Той самий номер в атласному сервісі та в статті є однією задокументованою знахідкою, а не двома незалежними підтвердженнями.
Сезон не є сумою дат: Польські знахідки із серпня, вересня та жовтня не визначають повного сезону. GRej наводить також весну та переважно жовтень–листопад, проте його опис охоплює широкий список дерев, а вихідний обсяг потребує подальшого розмежування. Зведений термін закордонних колекцій Голеца не підставлявся замість польського діапазону місяців.
Їстівність: що насправді документують джерела
Повідомлення в реєстрі NAMA: Беуг, Шоу та Кокран (2006) зазначають у таблиці 11 повідомлення з Орегону під назвою P. aurivella: одна доросла особа, початок симптомів приблизно через три години, шлунково-кишкові розлади, а також загальні та неврологічні симптоми. Опрацьовано оригінальний звіт і відповідний рядок таблиці. Повідомлення не є контрольованим випробуванням споживання або доказом ідентичності вузького європейського таксона.
Обмеження реєстру: Звіт охоплює добровільні, неповні повідомлення до кінця 2005 р. Автори пояснюють різний ступінь певності визначень та збереження назв із первинних звітів. Рядок не вказує на конкретний токсин чи верифікований зразок, що відповідає концепції Голеца. Розбіжні атласні оцінки не визнано дослідженнями токсичності чи безпечного споживання.
Дослідження екстракту на тваринах
Тип досліду: Доган та співавтори (2018) досліджували ліофілізований екстракт, позначений як P. aurivella, у моделі оксидативного стресу у щурів. Оцінювали біохімічні параметри крові та крихкість еритроцитів. Опрацьовано анотацію з оригінальної роботи; параметри експерименту не переносилися в інструкції з використання гриба.
Межі висновку: Автори звертають увагу також на можливість участі гемолітичних змін в інтерпретації результатів. Це доклінічний дослід на конкретному препараті. Він не підтверджує лікування людей, не визначає безпеки страв і не вирішує ідентифікації матеріалу як вузької P. cerifera.
Екстракт MA 0015: результати та обмеження
Джерельний матеріал: Yaman і співавтори (2025) вказують збір у районі Йомра поблизу Трабзона та ваучер MA 0015 у FAMER Університету Докуз Ейлюль. Вони дослідили екстракт висушених плодових тіл, визначених як P. aurivella. Опрацьовано оригінальний повний PDF; у цій роботі зразок не верифікували щодо вузької вербової концепції.
Тест DPPH: Повідомлене EC50 становить 1,8160 ± 2,0329 мг/мл. Автори називають його оцінкою, оскільки найвищий спостережуваний ефект становив близько 20%. Невизначеність не перетворювали на біологічний інтервал. Запис p = 1,094 × 10² є некоректним значенням імовірності; він не є доказом значущості чи еквівалентності проб.
Профіль GC–MS: Таблиця 7 наводить відносні площі піків: зокрема 59,20% для лінолевої кислоти, 17,13% для її етилового ефіру та 8,14% для пальмітинової кислоти. Це частки хроматографічного сигналу в конкретному екстракті, а не відсоток маси плодового тіла. Описи активності чистих сполук в останній колонці таблиці походять з інших робіт і не є клінічними результатами для цього гриба.
Культура міцелію та перевірене подальше цитування
Оригінальне дослідження Регеди: Regeda, Bisko та Gurinovych (2021) досліджували екстракти біомаси міцелію та окремо культуральної рідини. Таблиця перелічує чотири штами P. aurivella у колекції IBK: 2334, 2371, 2538 та 2605; рисунок 3 позначає результат P. aurivella номером 2605. Ці культури не ототожнювали з плодовим тілом MA 0015 чи з матеріалом із Польщі.
Помилково перенесене число: Yaman (2025) наводить 82,37% як результат P. aurivella з роботи Регеди. У первинному тексті на сторінці 51 значення 82,37 ± 1,54% стосується, однак, біомаси P. adiposa. Тому його не записано як результат лускатки верболюбної. Для P. aurivella збережено підтверджений тип активності DPPH без вирахування числа з висоти стовпчика графіка.
Лектин PAA — базовий результат
Матеріал і висновки: Kawagishi та співавтори (1991) описали лектин PAA з плодових тіл, зібраних у Кусіро на Хоккайдо. Опрацьовано оригінальну публікацію J-STAGE, її анотацію та опис матеріалу, а також безпосередні результати. Білок має багатосубодиничну будову: субодиниця близько 18 кДа не є тим самим, що й весь полімер із масою понад кількасот кДа.
Значення дослідження: Робота документує взаємодію ізольованого білка з еритроцитами в лабораторній системі. Вона не є доказом ефекту після вживання гриба чи підтвердженням лікувального застосування. Досліджений японський матеріал передує ревізії Голеца (Holec); його відповідність прийнятому європейському розумінню не підтверджена.
Технічні та ремісничі застосування
Фарбування волокон: Список NAMA наводить P. aurivella як джерело бежевих, жовтих і світло-коричневих кольорів для білкових волокон. Сайт відкрито вказує, що список адаптовано з книги Арлін та Алана Бессетт The Rainbow Beneath My Feet (2001). Опрацьовано список і це посилання; саму книгу не опрацьовано. Це не є незалежною реплікацією чи дослідженням вузького таксона.
Ферменти розкладання деревини: Офіційні анотації PubMed 838410 і 10395989 описують ферментні дослідження дереворуйнівних грибів, що охоплюють P. aurivella; у другому вказано штам IBR437. Це опрацювання анотацій, без претензії на знання повних методів і таблиць. Цьому виду не приписувалися детальні результати інших організмів із цих багатовидових робіт.
Знебарвлення не підтверджене для конкретного штаму: Анотація роботи від 2020 р. про лігнінолітичні ферменти та знебарвлення барвників охоплює 150 штамів, але не ідентифікує в самій собі результат P. aurivella. Повний текст PMC був недоступний під час спроби завантаження. Загальний результат усієї групи не було записано як здатність цього виду.
Верифікація поширення — обсяг та обмеження
Матеріал: Opublikowane polskie notowania Pholiota cerifera na drewnie wierzby; nazwa odpowiada przyjętej koncepcji P. aurivella.
Обсяг опрацювання: Повний текст.
Дата перегляду: 20.10.2026.
Обмеження: Публікація перелічує конкретні визначені знахідки. Власної ревізії зразків або ДНК-ідентифікації не проводилося. Дати окремих зборів не визначають сезону.
Верифікація поширення — обсяг та обмеження
Матеріал: Polskie stanowisko pod nazwą P.cerifera, zgodną z zachowanym źródłowym ujęciem P.aurivella sensu Holec 1998.
Обсяг опрацювання: Фрагменти джерел.
Опрацьовано фрагмент джерела; повний текст і методи не перевірялися.
Дата перегляду: 21.10.2026.
Обмеження: Використано атласний опис P.cerifera, що відповідає збереженому трактуванню sensu Holec 1998. Не використовувалися P.aurivella s.auct. та широкий діапазон квітень–жовтень із чекліста 2003. Атласний опис містить старі, ширші дані про живителів. Їх не переносили до тегів живителів. Вислів «переважно у жовтні та листопаді» залишається характеристикою джерела, без дописування повного сезону з квітня до листопада. Вихідне визначення та обсяг поняття збережено. Про нове дослідження зразків чи опрацювання всіх цитованих джерелом публікацій не заявлялося.
Верифікація поширення — обсяг та обмеження
Матеріал: Potwierdzony zbiór P.cerifera z zachodniopomorskiego; nie przeniesiono zbiorów P.aurivella s.auct.
Обсяг опрацювання: Фрагменти джерел.
Опрацьовано фрагмент джерела; повний текст і методи не перевірялися.
Дата перегляду: 21.10.2026.
Обмеження: Використано атласний опис P.cerifera, що відповідає збереженому трактуванню sensu Holec 1998. Не використовувалися P.aurivella s.auct. та широкий діапазон квітень–жовтень із чекліста 2003. Атласний опис містить старі, ширші дані про живителів. Їх не переносили до тегів живителів. Вислів «переважно у жовтні та листопаді» залишається характеристикою джерела, без дописування повного сезону з квітня до листопада. Вихідне визначення та обсяг поняття збережено. Про нове дослідження зразків чи опрацювання всіх цитованих джерелом публікацій не заявлялося.
Обсяг опрацювання
Обов'язкові перевірки врегульовані.
Правова основа та межі оцінки
Аналітичні результати
Склад і лабораторна активність
- Активність дослідженого екстракту
- Активність дослідженого екстракту: антиоксидантна активність (DPPH, екстракт, активність виявлено, міцелій IBK 2605). [29]
- Концентрація EC50 у зазначеному антиоксидантному тесті
- Концентрація EC50 у зазначеному антиоксидантному тесті: 1,816 mg/ml (EC50, тест DPPH, екстракт, неуточнений показник розсіювання, поданий як ±, етанольний екстракт плодових тіл, визначених як P. aurivella, зразок MA 0015, наведене значення після знака ±: 2,0329, наведене значення). [30]
Найважливіші речовини та їхня дія
Найважливіші речовини та їхня дія
У дослідженнях етанольних екстрактів із плодових тіл профіль органічних сполук, включно з жирними кислотами, аналізували методом газової хроматографії з мас-спектрометрією (GC-MS). Біологічну активність екстрактів оцінювали в окремих лабораторних тестах.
Найважливіші речовини та їхня дія
Хроматографічний аналіз екстракту показав наявність естерів та вільних жирних кислот, які становлять переважну частку в площі піків хроматограми.
Найважливіші речовини та їхня дія
Головним компонентом, виявленим у профілі, була ненасичена лінолева кислота (59,20% площі піків), поряд з якою були присутні етиллінолеат (17,13%) та пальмітинова кислота (8,14%).
Найважливіші речовини та їхня дія
У диско-дифузійних тестах на агарі оцінювали протибактеріальну активність екстрактів щодо еталонних штамів, клінічних ізолятів та стійких до антибіотиків бактерій.
Найважливіші речовини та їхня дія
Екстракти демонстрували помірне пригнічення росту грампозитивних бактерій, зокрема лістерій (Listeria monocytogenes, L. innocua), стафілококів (Staphylococcus aureus, S. epidermidis) та ентерококів, із зонами затримки росту від 7 до 11 мм при дозі 200 мкл.
Найважливіші речовини та їхня дія
Антибактеріальну дію продемонстровано в лабораторних умовах для концентрованих екстрактів, і вона не є показником ефективності в організмі людини.
Найважливіші речовини та їхня дія
У тестах мікророзведень мінімальна інгібуюча концентрація (MIC) щодо Listeria innocua становила 0,442 мг/мл, а щодо Listeria monocytogenes та Enterococcus faecalis — 1,767 мг/мл.
Найважливіші речовини та їхня дія
Інгібуючі значення щодо Staphylococcus aureus та Escherichia coli визначено на рівні 3,533 мг/мл.
Найважливіші речовини та їхня дія
У тесті нейтралізації вільних радикалів DPPH екстракт із плодових тіл виявляв залежну від концентрації антиоксидантну активність, яка досягала 20,80 ± 1,66% гасіння радикала при концентрації 1000 µg/ml.
Найважливіші речовини та їхня дія
Коефіцієнт кореляції між дозою екстракту та ефектом нейтралізації вільних радикалів становив r = 0,8833.
Найважливіші речовини та їхня дія
У дослідженнях утворення бактеріальної біоплівки екстракт у концентрації 0,220 мг/мл обмежував утворення біоплівки у Listeria innocua на 52,75% та у Listeria monocytogenes на 50,65%.
Найважливіші речовини та їхня дія
Вплив екстрактів на біоплівку залежав від виду бактерій і стосувався виключно модельних лабораторних систем in vitro.
Оселище та поширення
Potwierdzony zasięg występowania
Wszystkie obszary potwierdzone w zapisanych danych źródłowych.
| Kraj | Regiony i stanowiska | Плодоношення | Джерела |
|---|---|---|---|
| Польща | Підляське воєводство; Західнопоморське воєводство | IV–V, IX–XI |
|
Джерела
- Atlas grzybów Polski, P. aurivella s. auct., BG 2025-12-15
- Holec J. 1998. The taxonomy of Pholiota aurivella and Pholiota adiposa — a return to Batsch and Fries. Czech Mycology 50(3): 201–222. DOI 10.33585/cmy.50306
- Index Fungorum, Name Record 223664
- KPNG, PTMyk, Rekomendacja 6/2025
- Latvijas daba, zeltainā zvīnene
- NCBI Taxonomy 13206
- SPECIES-FUNGORUM-PHOLIOTA
- W2-AURIVELLA-VERIFICATION
- Yaman C. et al. 2025. Chemical composition and biological activity of Pholiota aurivella. J.Fac.Pharm.Ankara49(2): 349–364. DOI 10.33483/jfpau.1607129
- Rozporządzenie Ministra Środowiska 9.10.2014; Dz.U. 2014 poz. 1408
- Tekst jednolity rozporządzenia Ministra Zdrowia; Dz.U. 2026 poz. 258
- PubMed 33228232 — oficjalny abstrakt, nie pełny tekst
- ELI:akt ochrony gatunkowej grzybów, aktualne metadane
- ELI:tekst jednolity 2026, aktualne metadane
- ELI:akt bazowy i odesłania do tekstów jednolitych
- PubMed:PMID838410 i10395989; pierwotne abstrakty publikacji enzymologicznych
- Species Fungorum:Pholiota aurivella, record223664
- Species Fungorum:Pholiota cerifera, record231121
- Snowarski:Pholiota cerifera; literatura stanowisk polskich i zakres nazwy
- Holec 1998 — materiał, metody i dokładne źródłowe wyniki uzupełnieniaW11.
- Kawagishi i in. 1991 — A Lectin from the Mushroom Pholiota aurivella, DOI 10.1271/bbb1961.55.2485
- Polskie wykazy i status prawny, 20 X 2026
- NAMA:Mushrooms to Dye For; gatunkowo opisana praktyka barwierska
- Beug, Shaw, Cochran — Thirty-Plus Years of Mushroom Poisoning
- Preliminary studies of fungi in the Biebrza National Park. II. Macromycetes
- Gierczyk i Kujawa 2023 — Rejestr, część XI; dane przyjęte w 2015
- Doğan i in. 2018.Mantar Dergisi9(1); doświadczenie na szczurach, ekstraktP.aurivella
- Regeda, Bisko, Gurinovych 2021 — The antioxidant activity of extracts of the mycelium and the culture fluid of medicinal macromycetes of Pholiota; DOI 10.24959/ophcj.21.247038
- W11 nr34 — źródłowy materiał, wynik i warunki