Їстівний
Потребує обробки
У сирому вигляді отруйний
Установіть місцезнаходження, щоб побачити дані для свого регіону.










Neoboletus xanthopus — теплолюбний гриб родини болетових, пов'язаний із дубовими та буковими насадженнями. Має контрастне забарвлення: каштанова шапинка поєднується з жовтою ніжкою, вкритою червонуватою крапчастістю. М'якоть швидко набуває насиченого темно-синього відтінку на зламі під час контакту з повітрям, що є типовою рисою роду. Вид тривалий час вважався рідкісним підвидом, але згодом отримав самостійний статус.
Розпізнавання, оселище та найважливіші відмінності.
Грибар
Будова плодового тіла
- Тип будови плодового тіла
- Тип будови плодового тіла: Шапинка, ніжка.
- Забарвлення міцелію біля основи плодового тіла
- Забарвлення міцелію біля основи плодового тіла: білувате.
Забарвлення міцелію біля основи плодового тіла: кремовий або жовтуватий (після висушування).
Шапинка
- Форма шапинки
- Форма шапинки: напівкулястий.
Форма шапинки: опуклий.
Форма шапинки: опуклий (сплощений профіль). - Рельєф поверхні шапинки
- Рельєф поверхні шапинки: гладенький.
- Покрив шапинки
- у молодих плодових тіл: Покрив шапинки: борошнистий.
- Блиск поверхні шапинки
- у зрілих плодових тіл: Блиск поверхні шапинки: блискучий.
- Візерунок розтріскування поверхні
- у сухому стані, у старих плодових тіл: Візерунок розтріскування поверхні: потріскана, характер тріщин не зазначено.
- Колір шапинки
- Колір шапинки: коричневий.
Колір шапинки: каштановий.
Колір шапинки: вохристий.
Колір шапинки: сієновий.
Колір шапинки: палевий.
Колір шапинки: теракотово-рожева.
Колір шапинки: вохристо-коричневий.
Колір шапинки: жовтий.
Колір шапинки: жовто-коричневою.
Колір шапинки: винний.
Колір шапинки: фіолетовий.
у молодих плодових тіл: Колір шапинки: лимонно-жовтий.
у молодих плодових тіл: Колір шапинки: солом’яно-жовтий.
у молодих плодових тіл: Колір шапинки: сірчано-жовтий.
у молодих плодових тіл: Колір шапинки: жовтий. - Контур краю шапинки
- Контур краю шапинки: хвилястий.
- Профіль краю шапинки
- Профіль краю шапинки: тупий.
- Покриття краю
- Покриття краю: оксамитовий.
- Залишки покривала на краю
- Залишки покривала на краю: зі звисаючими залишками покривала.
- Колір реакції шапинки
- Колір реакції шапинки: синій.
Колір реакції шапинки: синій.
Колір реакції шапинки: коричнюватий або чорнуватий. - Діаметр шапинки
- Діаметр шапинки становить до 150 mm.
Низ шапинки
- Тип гіменофора
- Тип гіменофора: трубочки.
Трубочки біля ніжки
- Прикріплення гіменофора до ніжки
- Прикріплення гіменофора до ніжки: прирослий до ніжки (трубочки).
Прикріплення гіменофора до ніжки: вільний від ніжки (трубочки).
- Форма пор
- Форма пор: округлий.
у зрілих плодових тіл: Форма пор: кутасті. - Колір пор після пошкодження
- Колір пор після пошкодження: синій (початок реакції).
- Колір трубочок після пошкодження
- Колір трубочок після пошкодження: синій (початок реакції).
- Природний колір пор
- Природний колір пор: жовтий.
Природний колір пор: помаранчевий.
Природний колір пор: червоний. - Розмір пор
- Розмір пор: малий.
- Природний колір трубочок
- Природний колір трубочок: жовтий.
Природний колір трубочок: жовто-зелений.
Ніжка та основа
- Форма ніжки
- Форма ніжки: циліндричний.
Форма ніжки: булавоподібний.
Форма ніжки: циліндричний (майже).
Форма ніжки: череватий (незначно, майже). - Основа ніжки
- Основа ніжки: коренеподібно видовжена.
- Колір ніжки
- Колір ніжки: жовтий.
Колір ніжки: кремовий.
Колір ніжки: білувате.
Колір ніжки: червоний.
Колір ніжки: іржавого кольору. - Покрив поверхні ніжки
- Покрив поверхні ніжки: зерниста.
Покрив поверхні ніжки: луската. - Візерунок поверхні ніжки
- Візерунок поверхні ніжки: плямистий.
- Колір орнаментації ніжки
- Колір орнаментації ніжки: коричневий.
Колір орнаментації ніжки: жовтий.
Колір орнаментації ніжки: червонуватий.
Колір орнаментації ніжки: іржавого кольору.
Колір орнаментації ніжки: коричнюватий.
Колір орнаментації ніжки: жовтий або червонуватий (початковий стан).
Колір орнаментації ніжки: іржавого кольору або коричнюватий (наступний стан). - Забарвлення поверхні ніжки після пошкодження
- Забарвлення поверхні ніжки після пошкодження: синій (поверхня ніжки).
- Довжина ніжки
- Довжина ніжки: 45–120 mm.
- Діаметр ніжки
- Діаметр ніжки: 20–30 mm.
- Вигин ніжки
- Вигин ніжки: зігнутий.
- Діаметр зерняток ніжки
- Діаметр зерняток ніжки: < 0,5 mm (наведене значення).
- Щільність зерняток ніжки
- Щільність зерняток ніжки: рідкі.
Щільність зерняток ніжки: густі (рідко).
М'якуш
- Колір м’якуша
- Колір м’якуша: жовтий.
Колір м’якуша: червоний (м’якуш біля основи ніжки). - Щільність м’якуша
- Щільність м’якуша: щільний.
- Колір м’якуша після пошкодження
- Колір м’якуша після пошкодження: синій.
потім: Колір м’якуша після пошкодження: жовтий. - Запах м’якуша
- Запах м’якуша: грибний.
Запах м’якуша: невиразний (м’якуш).
Запах м’якуша: невиразний (м’якуш). - Характер смаку м'якоті
- Характер смаку м'якоті: м’який.
- Виразність смаку м'якуша
- Виразність смаку м'якуша: невиразний.
Виразність смаку м'якуша: невиразний.
Де і коли росте
- Оселище
- Оселище: листяний ліс.
- Субстрат
- Субстрат: ґрунт.
- Характер росту плодових тіл
- Характер росту плодових тіл: невеликими групами.
- Частота трапляння
- Період плодоношення
- Плодові тіла з’являються у серпні (період спостереження, роки спостережень: 2016, місяці спостережень: 8).
- Територія поширення
- Територія поширення: підтверджено.
Їстівність і кулінарія
- Їстівність
- Їстівний
- Необхідна обробка
- Потребує обробки
- Споживання в сирому вигляді
- У сирому вигляді отруйний
Право
- Охорона
- Вид не внесено до польського переліку охоронюваних видів грибів.
- Торгівля
- Вид не внесено до польського переліку грибів, дозволених до обігу.
З чим можна сплутати
FAQ
Чи можна вживати Neoboletus xanthopus сирим?
Ні, у сирому вигляді він отруйний і спричиняє сильні розлади травлення. Гриб обов'язково потребує ретельної термообробки.
З якими деревами цей гриб утворює симбіоз?
Він утворює мікоризу переважно з дубом, буком, грабом та їстівним каштаном у теплих світлих лісах.
Чому м'якоть гриба синіє на зламі?
Посиніння виникає через швидке окиснення специфічних органічних сполук киснем повітря.
У який сезон росте цей вид?
Основний період появи плодових тіл триває з кінця травня до середини жовтня, з піком у липні й серпні.
Чи зникає синій колір після варіння?
Під час термічної обробки синій пігмент руйнується, і м'якоть набуває бурого або кремового відтінку.
Який ареал поширення цього гриба?
Вид поширений у Південній, Західній та Центральній Європі, а також на півдні Східної Європи.
Який смак має приготований гриб?
Він має приємний, щільний м'ясистий смак із м'яким горіховим присмаком і грибним ароматом.
Чи застосовується гриб у фарбуванні тканин?
Так, відвари використовують у натуральному фарбуванні вовни та шовку для отримання оливкових і бежевих тонів.
Які ґрунти любить Neoboletus xanthopus?
Він віддає перевагу добре прогрітим нейтральним або слабокислим вапняковим і глинистим ґрунтам.
Чи популярний цей гриб у кулінарії Європи?
Він високо цінується в Італії та Франції, тоді як у Північній Європі його збирають значно рідше.
Любитель
Низ шапинки
- Діаметр пор
- Діаметр пор: 0,1–0,5 mm.
- Довжина трубочок
- Довжина трубочок: до 20 mm.
Назви та історія
- Obowiązująca nazwa krajowa
- krasnoborowik żółtoczerwony
- Obowiązująca nazwa taksonomiczna
- Neoboletus xanthopus
Спостереження вдома
Споровий відбиток
- Необхідні матеріали
- свіжа, зріла шапинка, аркуш паперу, склянка або чашка, вода
- Час
- 2–24 h
- Виконання
- Покладіть шапинку нижньою стороною на папір.
- Додайте краплю води зверху та накрийте.
- Через 2–24 годин підніміть шапинку й огляньте осад.
Що шукати
- Колір спорового відбитка
- Колір спорового відбитка: коричневий.
- Відтінок спорового відбитка
- Відтінок спорового відбитка: оливково-коричневий.
Під мікроскопом
- Необхідні матеріали
- світловий мікроскоп, предметне й покривне скельця, голка, вода, спори зі спорового відбитка
- Виконання
- Перенесіть голкою трохи спорового відбитка на скельце.
- Додайте краплю води, накрийте покривним скельцем і розгляньте спори.
Що шукати
- Форма спори
- Форма спори: еліпсоїдний. Форма спори: веретеноподібний. Форма спори: еліпсоїдний. Форма спори: веретеноподібний.
- Поверхня спори
- Поверхня спори: гладенький. Поверхня спори: гладенький.
- Розміри спори
- Довжина 10–18 µm, ширина 3,8–6 µm.
Розміри порівнюйте після калібрування шкали мікроскопа.
Проби з реактивами
- Необхідні матеріали
- світловий мікроскоп, предметне й покривне скельця, голка, спори зі спорового відбитка, готовий розчин 5% KOH, фільтрувальний папір, захисні окуляри та рукавички для роботи з KOH
- Виконання
- Перенесіть трохи спор зі спорового відбитка на чисте предметне скло.
- Додайте краплю готового розчину 5% KOH і накрийте покривним склом.
- Видаліть надлишок рідини біля краю скла фільтрувальним папером. Розгляньте колір спор під мікроскопом.
Що шукати
- Колір спор у 5% KOH
- жовтий
Екологія та поширення
- Гранулометричний склад ґрунту
- Гранулометричний склад ґрунту: глиниста (припущення автора джерела).
- Вапнистість ґрунту
- Вапнистість ґрунту: вапняний.
- Родючість ґрунту
- Родючість ґрунту: родючий (припущення автора джерела).
- Листяні дерева в оточенні
- Листяні дерева в оточенні: дуб.
Листяні дерева в оточенні: бук.
Листяні дерева в оточенні: Quercus cerris.
Листяні дерева в оточенні: Quercus coccifera.
Листяні дерева в оточенні: Fagus sylvatica.
Листяні дерева в оточенні: Quercus frainetto.
Листяні дерева в оточенні: Carpinus orientalis.
Листяні дерева в оточенні: Quercus ilex subsp. ballota. - Мікоризні партнери
- Загальний зв’язок виду: Мікоризні партнери: Quercus (загальний перелік партнерів).
- Тип живлення
- Тип живлення: ектомікоризний.
Некулінарні застосування
У практичній нехарчовій діяльності Neoboletus xanthopus знаходить застосування переважно як природне джерело органічних барвників для текстилю та паперу. Завдяки наявності пігментів, які легко реагують на зміну кислотності середовища, майстри натурального фарбування використовують відвари цього гриба для фарбування вибіленої овечої вовни та шовку. Залежно від застосованого протравлювача можна отримувати стійкі відтінки від оливково-зеленого й сіро-коричневого до глибокого бежевого та хакі, які добре зберігаються на натуральних волокнах.
Крім того, висушені й розмелені фрагменти плодових тіл здавна застосовувалися в традиційному ремісництві для створення художніх акварельних та гуашевих пігментів для декоративного живопису на полотні чи дереві. У народній магії та місцевих обрядових практиках окремих альпійських і середземноморських сіл сухі залишки забарвлених грибів використовувалися як обереги під час очисних окурювань житла або домішувалися до сумішей для фарбування великодніх яєць і святкової атрибутики з рослинних матеріалів.
Історія та культура
Neoboletus xanthopus як окремий таксон був виокремлений мікологами відносно нещодавно, проте в народних уявленнях південноєвропейських регіонів цей гриб століттями існував під узагальненими назвами «чортів гриб» чи «синяк». В історичних хроніках сільських громад Італії та Франції яскраві болотяно-жовті та синіючі гриби часто асоціювалися з магічними перетвореннями. Раптова зміна кольору м'якоті на синій під час натискання вважалася в давніх забобонах ознакою впливу потойбічних сил або слідом дотику нечистої сили.
У міфології народів Карпатського басейну гриби з подібною здатністю темніти символізували мінливість, обман та небезпеку, тому їх нерідко уникали консервативні селяни. З іншого боку, в середземноморському фольклорі побутували перекази про те, що земля, яка родить такі міцні та яскраві гриби, володіє особливою родючістю й благословенням лісових духів. У пізнішій європейській натуралістичній літературі XIX століття згадки про подібні форми часто слугували ілюстрацією вражаючого розмаїття дубових лісів та складності природної класифікації живих організмів.
Їстівність і безпека
Neoboletus xanthopus належить до умовно-їстівних грибів хорошої якості, однак у сирому вигляді він є токсичним. Вживання термічно необробленого плодового тіла викликає гострі шлунково-кишкові розлади: нудоту, біль у животі та блювання. Для безпечного споживання необхідна попередня тривала термічна обробка — відварювання протягом щонайменше двадцяти хвилин із обов'язковим зливанням відвару або ретельне тривале смаження чи запікання. Після належної термообробки токсини повністю руйнуються, і плодове тіло стає абсолютно безпечним для травлення.
М'якоть має щільну, м'ясисту текстуру, приємний грибний аромат і насичений, злегка горіховий солодкуватий присмак. У кулінарних традиціях Італії, Франції та деяких балканських країн цей вид високо цінується гурманами поряд із класичним дубовиком крапчастим, попри темний колір м'якоті після варіння. Водночас у низці країн Центральної та Північної Європи культура споживання синіючих болетових менш розвинена через побоювання помилок, тоді як у Південній Європі існує стала традиція обов'язкового відварювання таких грибів перед основним приготуванням.
Оселище та поширення
Neoboletus xanthopus формує мікоризу переважно з листяними породами помірної та субтропічної зон. Найчастіше цей гриб трапляється під дубами (Quercus) різних видів, буками (Fagus sylvatica), а також інколи під каштаном їстівним і грабом. Для нього типовими є широколистяні та мішані світлі ліси, лісові узлісся, просіки, а також старі паркові насадження. Гриб віддає перевагу теплим схилам південної експозиції з добре прогрітим ґрунтом, частіше з нейтральною чи слабокислою реакцією, нерідко на піщано-глинистих або вапнякових підґрунтях.
Ареал виду охоплює переважно Південну та Центральну Європу, басейн Середземного моря, а також окремі теплі регіони Східної Європи, зокрема південні райони України. Сезон плодоношення розпочинається наприкінці весни або на початку літа (травень — червень) за умови раннього тепла та помірної вологості. Основний пік появи плодових тіл припадає на літні місяці — липень і серпень, а за сприятливої теплої осені поодинокі екземпляри трапляються до кінця вересня або середини жовтня. У південних середземноморських регіонах період зростання може зміщуватися ближче до осені, коли спадає сильна посуха й починаються перші суттєві дощі.
Джерела
- B. Assyov 2020, Yesca 32:77–118
- Gierczyk & Ślusarczyk 2020 Przegląd Przyrodniczy31(1)
- NDFF Verspreidingsatlas 0193010 (także [32])
- Assyov B. (2020). Neoboletus xanthopus — additional data and iconography of a widespread, but frequently neglected species. Yesca 32:77–118. Opis angielski s.101–115.
- Pilzbuch/Pilzwelten. Gelbfüßiger Hexenröhrling, Neoboletus xanthopus. Własne użycie nazw niemieckich i opis atlasowy autora strony.
- Moreno G., Sánchez-Dueñas G., Alvarado P. (2025). Neoboletus xanthopus, una especie confundida con N.erythropus. Bol.Soc.Micol.Madrid49:85–92; materiał AH58353.
Дослідник
Їстівність і кулінарія
Ustalenia źródłowe: jadalność, spożycie i wykorzystanie
- Їстівність
- Їстівний — źródło oznaczenia
Pilzbuch/Pilzwelten. Gelbfüßiger Hexenröhrling, Neoboletus xanthopus. Własne użycie nazw niemieckich i opis atlasowy autora strony. · Speisewert: автор спільної картки N.xanthopus і N.erythropus оцінює обидва як їстівні та чітко виключає вживання в сирому вигляді. Це атласна оцінка автора, без видового токсикологічного тесту; вимогу термічної обробки записано окремо.
- Необхідна обробка
- Потребує обробки
Pilzbuch/Pilzwelten. Gelbfüßiger Hexenröhrling, Neoboletus xanthopus. Własne użycie nazw niemieckich i opis atlasowy autora strony. · Speisewert/Beschreibung: N.xanthopus як гриб, що вимагає ретельної термічної обробки, у сирому вигляді сильно непереносимий; не встановлено видового безпечного мінімуму часу або температури.
- Споживання в сирому вигляді
- Отруйний
Materiał: surowy
Pilzbuch/Pilzwelten. Gelbfüßiger Hexenröhrling, Neoboletus xanthopus. Własne użycie nazw niemieckich i opis atlasowy autora strony. · Збережена сторінка виду Pilzbuch/Pilzwelten, L89 та L100: Gelbfüßige Hexenröhrlinge у сирому вигляді отруйні / сильно непереносимі. Оцінка автора атласу, без встановленого видового токсину чи безпечного мінімуму приготування.
Наукові назви та таксономія
- Чинна наукова назва
Neoboletus xanthopus
Наукові назви та таксономія
Neoboletus xanthopus (Klofac & A. Urb.) Klofac & A. Urb. належить до родини болетових (Boletaceae). Сучасна комбінація була опублікована в Index Fungorum у 2014 році (під реєстраційним номером 550948). Базовою назвою є Boletus xanthopus Klofac & A. Urb., створена того ж року.
Межі таксона та обмеження визначення
Філогенетичні дослідження та морфологічні аналізи підтвердили відмінність N. xanthopus від N. luridiformis, демонструючи водночас широку фенотипову мінливість, яка ускладнює однозначне розділення цих таксонів виключно на основі окремих макроскопічних ознак.
Екологія та поширення
- Гранулометричний склад ґрунту
- Гранулометричний склад ґрунту: глиниста (припущення автора джерела). [32]
- Частота трапляння
- Нідерланди: Частота трапляння: дуже рідкісний. [32]
Болгарія: Частота трапляння: звичайний. [21]
Греція: Частота трапляння: звичайний. [21] - Родючість ґрунту
- Родючість ґрунту: родючий (припущення автора джерела). [32]
- Хвойні дерева в оточенні
- Хвойні дерева в оточенні: ялиця. [21]
Лабораторна діагностика
Dane ustrukturyzowane
Базидії
- Оптичний вигляд базидії
- Оптичний вигляд базидії: гіаліновий. [21]
- Довжина стеригми базидії
- Довжина стеригми базидії: 5–6 µm. [30]
Довжина стеригми базидії: до 4 µm. [21] - Кількість спор на базидії
- Кількість спор на базидії становить 4. [21]
Кількість спор на базидії становить 4. [30] - Забарвлення базидії
- Забарвлення базидії: жовтий. [21]
Каулоцистиди
Гіменіальні цистиди
- Наявність гіменіальних псевдоцистид
- Наявність гіменіальних псевдоцистид: наявний. [21]
- Організація хейлоцистид
- Організація хейлоцистид: смуга. [21]
- Наявність цистид у гіменії
- Наявність цистид у гіменії: наявний. [21]
Наявність цистид у гіменії: наявний. [30] - Форма верхівки гіменіальної цистиди
- Форма верхівки гіменіальної цистиди: із верхівковим відростком. [21]
Форма верхівки гіменіальної цистиди: із верхівковим відростком (часто). [21] - Забарвлення гіменіальної цистиди
- Забарвлення гіменіальної цистиди: жовтий (медового кольору). [21]
Забарвлення гіменіальної цистиди: жовтий (медового кольору). [21] - Здуття цистиди
- Здуття цистиди: череватий. [21]
- Довжина гіменіальної цистиди
- Довжина гіменіальної цистиди: 23,5–47,5 µm. [21]
Довжина гіменіальної цистиди: 13–23 µm. [21] - Викривлення шийки цистиди
- Викривлення шийки цистиди: прямий. [21]
Викривлення шийки цистиди: звивиста. [21] - Частка довжини шийки цистиди
- Частка довжини шийки цистиди: до третини довжини всієї клітини. [21]
- Наявність шийки цистиди
- Наявність шийки цистиди: наявний. [21]
- Ширина шийки цистиди — клас
- Ширина шийки цистиди — клас: вузька. [21]
- Оптичний вигляд гіменіальної цистиди
- Оптичний вигляд гіменіальної цистиди: гіаліновий. [21]
Оптичний вигляд гіменіальної цистиди: гіаліновий. [21] - Форма гіменіальної цистиди
- Форма гіменіальної цистиди: булавоподібний. [21]
Форма гіменіальної цистиди: Пляшкоподібна. [21]
Форма гіменіальної цистиди: веретеноподібний. [21]
Форма гіменіальної цистиди: Пляшкоподібна. [21]
Форма гіменіальної цистиди: булавоподібний. [30]
Форма гіменіальної цистиди: Пляшкоподібна. [30]
Форма гіменіальної цистиди: Пляшкоподібна (дуже рідко). [21] - Товщина стінки зазначеної гіменіальної цистиди
- Товщина стінки зазначеної гіменіальної цистиди: тонкостінний. [21]
Товщина стінки зазначеної гіменіальної цистиди: тонкостінний. [21] - Ширина гіменіальної цистиди
- Ширина гіменіальної цистиди: 3–6 µm. [21]
Ширина гіменіальної цистиди: 6–10,5 µm. [21] - Регулярність форми псевдоцистид
- Регулярність форми псевдоцистид: неправильну (значною мірою, часто). [21]
- Наявність плевроцистид
- Наявність плевроцистид: наявний. [21]
Інші лабораторні ознаки
- Розгалуження гіфи контексту
- Розгалуження гіфи контексту: розгалужений. [21]
- Кривина гіфи контексту
- Кривина гіфи контексту: звивиста. [21]
- Перегородки гіфи контексту
- Перегородки гіфи контексту: із перегородками. [21]
- Клас стінки гіфи контексту
- Клас стінки гіфи контексту: тонкостінний. [21]
- Ширина гіф контексту
- Ширина гіф контексту: 3,5–7 µm. [21]
- Фертильність краю гіменофора
- Фертильність краю гіменофора: стерильна. [21]
- Забарвлення вмісту тромбоплерових гіф
- Забарвлення вмісту тромбоплерових гіф: жовтий (золотисто-жовта). [21]
- Наявність тромбоплерових гіф
- Наявність тромбоплерових гіф: наявний. [21]
Шкірка шапинки
- Розташування гіф шкірки шапинки
- Розташування гіф шкірки шапинки: переплетені. [21]
Розташування гіф шкірки шапинки: переплетені. [30]
Розташування гіф шкірки шапинки: переплетені. [35] - Довжина елементів шкірки шапинки
- Довжина елементів шкірки шапинки: 37–80 µm. [30]
- Форма елементів шкірки шапинки
- Форма елементів шкірки шапинки: циліндричний. [30]
- Ширина елементів шкірки шапинки
- Ширина елементів шкірки шапинки: до 5 µm. [35]
Ширина елементів шкірки шапинки: 5–8 µm. [30] - Розгалуження гіфи шкірки
- Розгалуження гіфи шкірки: розгалужений. [21]
Розгалуження гіфи шкірки: розгалужений (роздвоєні). [30] - Викривлення гіфи шкірки
- Викривлення гіфи шкірки: звивиста. [21]
Викривлення гіфи шкірки: звивиста. [30] - Пропорції гіфи шкірки
- Пропорції гіфи шкірки: стрункий. [21]
- Перегородки гіф шкірки
- Перегородки гіф шкірки: із перегородками. [21]
Перегородки гіф шкірки: із перегородками. [30] - Клас стінки гіфи шкірки шапинки
- Клас стінки гіфи шкірки шапинки: тонкостінний. [21]
- Інкрустація гіф шкірки
- Інкрустація гіф шкірки: наявний. [21]
Інкрустація гіф шкірки: наявний. [35]
Інкрустація гіф шкірки: наявний (іноді, біля верхівки, смолистий). [21] - Колір пігменту шкірки
- Колір пігменту шкірки: коричнюватий. [30]
Колір пігменту шкірки: жовто-коричневою (локалізацію пігменту не наведено). [21] - Будова шкірки шапинки
- Будова шкірки шапинки: триходерм. [13]
Будова шкірки шапинки: триходерм. [30]
Будова шкірки шапинки: триходерм. [35] - Форма верхівки кінцевої клітини шкірки шапинки
- Форма верхівки кінцевої клітини шкірки шапинки: заокруглений. [13]
Форма верхівки кінцевої клітини шкірки шапинки: звужується. [13]
Форма верхівки кінцевої клітини шкірки шапинки: кулястий (розширений). [21] - Довжина кінцевої клітини шкірки шапинки
- Довжина кінцевої клітини шкірки шапинки: 8,5–39 µm. [13]
- Форма кінцевої клітини шкірки шапинки
- Форма кінцевої клітини шкірки шапинки: булавоподібний. [13]
Форма кінцевої клітини шкірки шапинки: циліндричний (майже). [21]
Форма кінцевої клітини шкірки шапинки: яйцеподібний (видовжений). [21]
Форма кінцевої клітини шкірки шапинки: цистидієподібна. [21]
Форма кінцевої клітини шкірки шапинки: ампулоподібна. [21]
Форма кінцевої клітини шкірки шапинки: кулястий (зрідка). [21] - Ширина кінцевої клітини шкірки шапинки
- Ширина кінцевої клітини шкірки шапинки: 3–11 µm. [13]
Реакції з реактивами
- Реакція на лужні реагенти
- Реакція на лужні реагенти: жовта. [21]
Спори
- Середнє відношення довжини спори до її ширини
- Середнє відношення довжини спори до її ширини: 2,8 (середнє значення). [37]
Середнє відношення довжини спори до її ширини: 2,3–2,9 (середнє значення). [37] - Колір спор під мікроскопом
- Колір спор під мікроскопом: жовтий. [21]
Колір спор під мікроскопом: золотисто-жовта. [21]
Колір спор під мікроскопом: жовтуватий. [30] - Краплі всередині спори
- Краплі всередині спори: наявний. [13]
Краплі всередині спори: наявний. [30]
Краплі всередині спори: 1–3 (великі краплі). [21] - Довжина спори
- Довжина спори: 12,3–18 µm. [30]
Довжина спори: 10,5–16 µm. [13]
Довжина спори: 10–16 µm. [35] - Відношення довжини спори до її ширини
- Відношення довжини спори до її ширини: 2–3,2. [13]
- Форма спори
- Форма спори: еліпсоїдний. [13]
Форма спори: веретеноподібний. [13]
Форма спори: еліпсоїдний. [30]
Форма спори: веретеноподібний. [30] - Об'єм спори
- Об'єм спори: 154–213 µm³ (діапазон середніх значень для зборів). [21]
Трама гіменофора
- Тип трами гіменофора
- Тип трами гіменофора: білатеральна (підтип Boletus). [13]
- Оптичний вигляд гіф трами
- Оптичний вигляд гіф трами: гіаліновий. [21]
- Клас стінки гіф трами
- Клас стінки гіф трами: тонкостінний. [21]
- Товщина стінки гіф трами
- Товщина стінки гіф трами: до 1 µm. [21]
- Ширина гіф трами
- Ширина гіф трами: 3,5–10,5 µm. [21]
Матеріал і методи досліджень
Опис ознак — джерело та обсяг
Матеріал: Плодові тіла N. xanthopus, досліджені автором з Болгарії та Греції, серія SOMF.
Обсяг зчитування: Повний текст.
Обмеження: Сувора верхня межа не є нижньою популяційною межею ані округленою межею, включеною до діапазону.
Опис ознак — джерело та обсяг
Матеріал: Незалежний атласний опис Neoboletus xanthopus; немає вказаного доказового зразка або експериментальної проби.
Обсяг зчитування: Фрагменти джерел.
Прочитано фрагмент джерела; повний текст і методи не були перевірені.
Обмеження: Опис автора атласу, без первинного контрольованого експерименту. Зафіксовано виключно м'який характер смаку; інструкції щодо куштування не переносилися.
Мікроскопічні дані — джерело та обмеження
Матеріал: AH58353, Іспанія, n=30 спор.
Обсяг зчитування: Фрагменти джерел.
Прочитано фрагмент джерела; повний текст і методи не були перевірені.
Обмеження: Не вказано N базидій або цистид, ані конкретного середовища кожного вимірювання.
Мікроскопічні дані — джерело та обмеження
Матеріал: Вихідно досліджені колекції N.xanthopus з Болгарії та Греції; n=50 спор на зразок; вимірювання у воді.
Обсяг зчитування: Повний текст.
Обмеження: Діапазон середніх значень досліджених колекцій, а не діапазон окремих коефіцієнтів Q чи один спільний коефіцієнт.
Archiwalny opis siedliska
W Europie Południowej gatunek rośnie w ciepłolubnych dąbrowach i lasach dębowo-grabowych na glebach wapiennych oraz krzemianowych, wchodząc w mikoryzę głównie z dębami (Quercus cerris, Q. frainetto, Q. coccifera), rzadziej pod bukami.
Archiwalny opis siedliska
W Holandii grzyb uchodzi za ektomikoryzowy gatunek skrajnie rzadki, związany z dębami, notowany na pojedynczych stanowiskach.
Archiwalny opis siedliska
Znaleziska w Bułgarii i Grecji notowano od maja do października, natomiast jedyny potwierdzony zbiór w Polsce pochodzi z sierpnia.
- Результати, наведені в джерелах — Довжина стеригми базидії
- Materiał badania: Hiszpania, Madrid, Paredes de Buitrago, humus pod Quercus ilex subsp.ballota,10.10.2024, leg.G.Sánchez-Dueñas, AH58353. Sekwencje ITS PV583767, LSU PV583908, RPB2 PV592032, TEF1 PV592033. 5–6 µm [30]
Materiał badania: Materiały N.xanthopus z Bułgarii i Grecji w SOMF, autorskie zbiory i okazy dostarczone przez korespondentów; wykaz druk114–115. Metody i pomiary druk102–104. Materiał suszony, ponownie nawodniony (przygotowanie opisano w Metodach): do 4 µm [21] - Результати, наведені в джерелах — Кількість спор на базидії
- Liczba zarodników na jednej podstawce wynosi 4. [21] [30]
- Результати, наведені в джерелах — Довжина базидії
- 27–34 µm [16]
21,5–31,5 µm [13]
Materiał badania: Hiszpania, Madrid, Paredes de Buitrago, humus pod Quercus ilex subsp.ballota,10.10.2024, leg.G.Sánchez-Dueñas, AH58353. Sekwencje ITS PV583767, LSU PV583908, RPB2 PV592032, TEF1 PV592033. 45–55 µm [30] - Результати, наведені в джерелах — Ширина базидії
- 9–12,5 µm [13]
Materiał badania: Hiszpania, Madrid, Paredes de Buitrago, humus pod Quercus ilex subsp.ballota,10.10.2024, leg.G.Sánchez-Dueñas, AH58353. Sekwencje ITS PV583767, LSU PV583908, RPB2 PV592032, TEF1 PV592033. 9–11 µm [30] - Результати, наведені в джерелах — Ширина елементів шкірки шапинки
- Materiał badania: Holotyp Boletus xanthopus, WU31411; oryginalny protolog2014, sekwencja GenBankKM027387. do 5 µm [35]
Materiał badania: Hiszpania, Madrid, Paredes de Buitrago, humus pod Quercus ilex subsp.ballota,10.10.2024, leg.G.Sánchez-Dueñas, AH58353. Sekwencje ITS PV583767, LSU PV583908, RPB2 PV592032, TEF1 PV592033. 5–8 µm [30] - Результати, наведені в джерелах — Довжина спори
- Materiał badania: Holotyp Boletus xanthopus, WU31411; oryginalny protolog2014, sekwencja GenBankKM027387. 13,5–15 µm (skrajnie 10–16 µm) [35]
10,5–16 µm [13]
Materiał badania: Hiszpania, Madrid, Paredes de Buitrago, humus pod Quercus ilex subsp.ballota,10.10.2024, leg.G.Sánchez-Dueñas, AH58353. Sekwencje ITS PV583767, LSU PV583908, RPB2 PV592032, TEF1 PV592033. 12,3–17,1 µm (skrajnie do 18 µm) [30] - Результати, наведені в джерелах — Ширина спори
- Materiał badania: Holotyp Boletus xanthopus, WU31411; oryginalny protolog2014, sekwencja GenBankKM027387. 4–5 µm (skrajnie 3,8–5,5 µm) [35]
Materiał badania: Hiszpania, Madrid, Paredes de Buitrago, humus pod Quercus ilex subsp.ballota,10.10.2024, leg.G.Sánchez-Dueñas, AH58353. Sekwencje ITS PV583767, LSU PV583908, RPB2 PV592032, TEF1 PV592033. 4,5–5,9 µm (skrajnie do 6 µm) [30]
4–6 µm [13]
Metody i zapisy źródłowe — Materiały N.xanthopus z Bułgarii i Grecji w SOMF, autorskie zbiory i okazy dostarczone przez korespondentów; wykaz druk114–115. Metody i pomiary druk102–104.
Stan materiału: suszony.
Pochodzenie materiału: Bulgaria and Greece.
Identyfikacja kropli: nierozstrzygnięta.
Metoda źródłowa. Technika: mikroskopia świetlna (LM). Medium: KOH. Stężenie: 5%; podstawa procentowa niepodana. Opis metody w źródle: Rehydratowane suszone okazy; preparaty w5%KOH, fakultatywnie czerwień Kongo w amoniaku dla kontrastu. AmScopeT360B/MU900, pomiary skalibrowanych fotografii, Carnoy2.0 i Piximetre5.10. Zarodniki mierzono osobno w wodzie; to medium dotyczy ich wymiarów, nie barwy w KOH.
Wygląd optyczny podstawki — zapis źródłowy: „Druk104/PDF106: basidia hyaline. Hialinowość oddzielono od żółtego zabarwienia wKOH.” [21]
Układ strzępek skórki — zapis źródłowy: „Druk104/PDF106: trichodermium of strongly interwoven ... hyphae; układ strzępek oddzielony od kształtu ich końcowych komórek.” [21]
Długość sterygmy podstawki — zapis źródłowy: „Druk104/PDF106: sterigmata up to4µm; nie podano dolnej granicy.” [21]
Obecność pseudocystyd hymenialnych — zapis źródłowy: „Druk104/PDF106: pseudocystidia present at pores edges; osobny rodzaj komórek i położenie, bez wymyślonej liczebności.” [21]
Liczba zarodników na jednej podstawce — zapis źródłowy: „Druk104/PDF106: basidia four-spored;4zarodniki na jednej podstawce, nie liczba zbadanych podstawek.” [21]
Barwa podstawki — zapis źródłowy: „Druk104/PDF106: podstawki prawie bezbarwne do miodowożółtych, okazjonalnie jaskrawożółte w5%KOH. Zapisano żółtą barwę podstawową, odrębną od hialinowości; dokładny odcień i częstość zachowano w źródle.” [21]
Wygląd optyczny cystyd hymenialnych — zapis źródłowy: „Druk104/PDF106: cheilocystidia i pleurocystidia jawnie hialinowe; wspólny wynik grupy obu struktur w tej samej serii i metodzie.” [21]
Obecność cystyd w hymenium — zapis źródłowy: „Druk104/PDF106: cheilocystydy i pleurocystydy opisane w hymenium badanego materiału. Sama obecność oddzielona od ich typu i kształtu.” [21]
Kształt szczytu cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „Druk104/PDF106: cheilocystidia often with mucronate apex; obecność wyrostka. Częstość often zachowana w źródle, nie przypisana innym kształtom.” [21]
Długość cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „Druk104/PDF106: cheilo-cell, jawny zakres 13–23µm; cheilo i pleuro są odrębnymi celami tego samego badania.” [21]
Długość cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „Druk104/PDF106: pleuro-cell, jawny zakres 23.5–47.5µm; cheilo i pleuro są odrębnymi celami tego samego badania.” [21]
Kształt cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „Druk104/PDF106: cheilocystidia clavate or lageniform; dokładny brzeg porów, nie pleurocystydy.” [21]
Kształt cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „Druk104/PDF106: pleurocystidia fusiform-ventricose; podstawowy kształt wrzecionowaty, brzuszkowate rozdęcie i szyjka pozostają odrębnie udokumentowane, oczekując dokładnych atrybutów.” [21]
Kształt cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „Druk104/PDF106: pleurocystidia very rarely lageniform; możliwość butelkowatego kształtu, bardzo rzadka częstość nie zostaje zastąpiona kodem often.” [21]
Grubość ściany dokładnie określonej cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „Druk104/PDF106: thin-walled cheilo- i pleurocystidia, zachowane w oddzielnych celach.” [21]
Szerokość cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „Druk104/PDF106: cheilo-cell, jawny zakres 3–6µm; cheilo i pleuro są odrębnymi celami tego samego badania.” [21]
Szerokość cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „Druk104/PDF106: pleuro-cell, jawny zakres 6–10.5µm; cheilo i pleuro są odrębnymi celami tego samego badania.” [21]
Inkrustacja strzępek skórki — zapis źródłowy: „Druk104/PDF106: terminal elements ... sometimes apically encrusted with resinous substance; obecność osadu na szczytach, bez utożsamienia żywicznej substancji z pigmentem.” [21]
Obecność pleurocystyd — zapis źródłowy: „Druk104/PDF106: własny opis i pomiary pleurocystyd potwierdzają ich obecność w badanym hymenium.” [21]
Barwa zarodnika w mikroskopie — zapis źródłowy: „Druk103/PDF105: basidiospores yellow to golden yellow in5%KOH; barwa preparatu, nie wysypu.” [21]
Metody i zapisy źródłowe — Hiszpania, Madrid, Paredes de Buitrago, humus pod Quercus ilex subsp.ballota,10.10.2024, leg.G.Sánchez-Dueñas, AH58353. Sekwencje ITS PV583767, LSU PV583908, RPB2 PV592032, TEF1 PV592033.
Numer okazu: AH58353.
Pochodzenie materiału: Paredes de Buitrago, Madrid, Spain.
Identyfikacja kropli: nierozstrzygnięta.
Metoda źródłowa. Technika: mikroskopia świetlna (LM). Opis metody w źródle: Opis makroskopowy na świeżym materiale. Mikroskopia przy użyciu wody destylowanej,10%wodorotlenku amonu i odczynnika Melzera. Autorzy nie przypisują wprost pojedynczego medium każdemu wymiarowi; zachowano to ograniczenie, bez utożsamienia z5%KOH serii Assyova.
Układ strzępek skórki — zapis źródłowy: „Druk88: źródłowy opis pileipellis_hypha_arrangement AH58353; pigment wakuolarny osobno od barwy, nie przyścienny.” [30]
Długość sterygmy podstawki — zapis źródłowy: „Druk88, AH58353: jawny wynik basidium_sterigma_length; dokładna anatomia i skrajne granice zachowane, bez domysłu medium.” [30]
Liczba zarodników na jednej podstawce — zapis źródłowy: „Druk88, AH58353: jawny wynik basidia_spore_count; dokładna anatomia i skrajne granice zachowane, bez domysłu medium.” [30]
Długość podstawki — zapis źródłowy: „Druk88, AH58353: jawny wynik basidium_length; dokładna anatomia i skrajne granice zachowane, bez domysłu medium.” [30]
Kształt podstawki — zapis źródłowy: „Druk88: źródłowy opis basidium_shape AH58353; pigment wakuolarny osobno od barwy, nie przyścienny.” [30]
Szerokość podstawki — zapis źródłowy: „Druk88, AH58353: jawny wynik basidium_width; dokładna anatomia i skrajne granice zachowane, bez domysłu medium.” [30]
Długość kaulocystyd — zapis źródłowy: „Druk88, AH58353: jawny wynik caulocystidia_length; dokładna anatomia i skrajne granice zachowane, bez domysłu medium.” [30]
Szerokość kaulocystyd — zapis źródłowy: „Druk88, AH58353: jawny wynik caulocystidia_width; dokładna anatomia i skrajne granice zachowane, bez domysłu medium.” [30]
Obecność cystyd w hymenium — zapis źródłowy: „Druk88: Cistidios presentes en cara del tubo; obecność dotyczy badanego hymenium AH58353.” [30]
Kształt cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „Druk88: źródłowy opis hymenial_cystidium_shape AH58353; pigment wakuolarny osobno od barwy, nie przyścienny.” [30]
Długość elementów skórki kapelusza — zapis źródłowy: „Druk88, AH58353: jawny wynik pileipellis_element_length; dokładna anatomia i skrajne granice zachowane, bez domysłu medium.” [30]
Kształt elementów skórki kapelusza — zapis źródłowy: „Druk88: źródłowy opis pileipellis_element_shape AH58353; pigment wakuolarny osobno od barwy, nie przyścienny.” [30]
Szerokość elementów skórki — zapis źródłowy: „Druk88, AH58353: jawny wynik pileipellis_element_width; dokładna anatomia i skrajne granice zachowane, bez domysłu medium.” [30]
Barwa pigmentu skórki — zapis źródłowy: „Druk88: źródłowy opis pileipellis_pigment_colour AH58353; pigment wakuolarny osobno od barwy, nie przyścienny.” [30]
Organizacja skórki kapelusza — zapis źródłowy: „Druk88: źródłowy opis pileipellis_structure AH58353; pigment wakuolarny osobno od barwy, nie przyścienny.” [30]
Barwa zarodnika w mikroskopie — zapis źródłowy: „Druk88: źródłowy opis spore_colour_microscopy AH58353; pigment wakuolarny osobno od barwy, nie przyścienny.” [30]
Krople wewnątrz zarodnika — zapis źródłowy: „Druk88: źródłowy opis spore_guttules AH58353; pigment wakuolarny osobno od barwy, nie przyścienny.” [30]
Długość zarodnika — zapis źródłowy: „Druk88, AH58353: jawny wynik spore_length; dokładna anatomia i skrajne granice zachowane, bez domysłu medium.” [30]
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „Druk88: źródłowy opis spore_shape AH58353; pigment wakuolarny osobno od barwy, nie przyścienny.” [30]
Powierzchnia zarodnika — zapis źródłowy: „Druk88: źródłowy opis spore_surface AH58353; pigment wakuolarny osobno od barwy, nie przyścienny.” [30]
Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „Druk88, AH58353: jawny wynik spore_width; dokładna anatomia i skrajne granice zachowane, bez domysłu medium.” [30]
Metody i zapisy źródłowe — Holotyp Boletus xanthopus, WU31411; oryginalny protolog2014, sekwencja GenBankKM027387.
Numer okazu: WU31411.
Identyfikacja kropli: nierozstrzygnięta.
Układ strzępek skórki — zapis źródłowy: „IndexFungorum184:1: trichoderm consisting of interwoven hyphae.” [35]
Szerokość elementów skórki — zapis źródłowy: „IndexFungorum184:1: interwoven hyphae up to5µm broad; cała strzępka, nie komórka końcowa.” [35]
Inkrustacja strzępek skórki — zapis źródłowy: „IndexFungorum184:1: hyphae more or less heavily incrusted with brownish pigment; inkrustacja pigmentowa, źródłowy zmienny stopień zachowany w badaniu.” [35]
Organizacja skórki kapelusza — zapis źródłowy: „IndexFungorum184:1: pileipellis a trichoderm.” [35]
Długość zarodnika — zapis źródłowy: „IndexFungorum184:1: (10–)13.5–15(–16)µm; zwykłe i skrajne granice zachowane.” [35]
Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „IndexFungorum184:1: (3.8–)4–5(–5.5)µm; dokładne granice, bez obliczaniaQ ze skrajności.” [35]
Metody i zapisy źródłowe — B. Assyov 2020, Yesca 32:77–118
Długość podstawki; Kształt podstawki; Szerokość podstawki — zapis źródłowy: „Maczugowate podstawki 21,5–31,5 × 9–12,5 µm; cztery sterygmy długości do 4 µm. Średni iloraz długości/szerokości 2,5; hialinowe, w 5% KOH bezbarwne lub miodowożółte, czasem jaskrawożółte.” [13]
Typ tramy hymenoforu — zapis źródłowy: „Trama bilateralna typu Boletus; strzępki 3,5–10,5 µm szerokości, hialinowe, niemal bezbarwne w 5% KOH; cienkościenne albo miejscami ze ścianą do 1 µm.” [13]
Organizacja skórki kapelusza; Kształt wierzchołka komórki końcowej skórki kapelusza; Długość komórki końcowej skórki kapelusza; Kształt komórki końcowej skórki kapelusza; Szerokość komórki końcowej skórki kapelusza — zapis źródłowy: „Skórka: trichoderm silnie splątanych, smukłych, falistych, septowanych, rozgałęzionych, czasem rozwidlonych i cienkościennych strzępek z żółtobrązowym pigmentem w 5% KOH. Końce 8,5–39 × 3–11 µm: subcylindryczne, z okrągłym, zwężającym się albo kulisto poszerzonym końcem; wydłużone jajowate, cystydopodobne, ampułkowate, maczugowate, czasem kuliste. Niekiedy na końcu inkrustowane substancją żywiczną.” [13]
Krople wewnątrz zarodnika; Kształt zarodnika; Powierzchnia zarodnika — zapis źródłowy: „Zarodniki elipsoidalne do wrzecionowatych, gładkie, z 1–3 dużymi gutulami; żółte do złotożółtych w 5% KOH. Barwa preparatu nie jest barwą wysypu.” [13]
Długość zarodnika; Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „10,5–16×4–6µm; średnie kolekcji12–14,3×4,8–5,5µm.” [13]
Iloraz długości i szerokości zarodnika — zapis źródłowy: „Iloraz długości i szerokości Q 2–3,2; średnie dla kolekcji 2,3–2,9. Objętość ma osobną obserwację spore_volume, z jednostką µm³.” [13]
Metody i zapisy źródłowe — Gierczyk & Ślusarczyk 2020 Przegląd Przyrodniczy31(1)
Metody i zapisy źródłowe — Materiały N.xanthopus z Bułgarii i Grecji w SOMF, autorskie zbiory i okazy dostarczone przez korespondentów; wykaz druk114–115. Metody i pomiary druk102–104.
Stan materiału: suszony.
Pochodzenie materiału: Bulgaria and Greece.
Identyfikacja kropli: nierozstrzygnięta.
Metoda źródłowa. Technika: mikroskopia świetlna (LM). Medium: KOH. Stężenie: 5%; podstawa procentowa niepodana. Opis metody w źródle: Rehydratowane suszone okazy; preparaty w5%KOH, fakultatywnie czerwień Kongo w amoniaku dla kontrastu. AmScopeT360B/MU900, pomiary skalibrowanych fotografii, Carnoy2.0 i Piximetre5.10. Zarodniki mierzono osobno w wodzie; to medium dotyczy ich wymiarów, nie barwy w KOH.
Metoda źródłowa. Technika: mikroskopia świetlna (LM). Medium: water. Opis metody w źródle: Assyov2020, druk102: spores measured in water,50 normally developed spores per specimen. Collection means reported in the source, not calculated from pooled extreme bounds.
Organizacja cheilocystyd; Kształt szczytu cystydy hymenialnej; Rozdęcie cystydy; Krzywizna szyjki cystydy; Obecność szyjki cystydy; Szerokość szyjki cystydy — klasa; Kształt cystydy hymenialnej; Regularność kształtu pseudocystyd; Płodność krawędzi hymenoforu — zapis źródłowy: „Druk103–104/PDF105–106: exact source cheilocystidium, pleurocystidium or pseudocystidium description; neck belongs to pleurocystidium, mucronate apex to cheilocystidium.” [21]
Rozgałęzienie strzępki kontekstu; Krzywizna strzępki kontekstu; Przegrody strzępki kontekstu; Klasa ściany strzępki kontekstu; Wygląd optyczny strzępek tramy; Klasa ściany strzępek tramy; Rozgałęzienie strzępki skórki; Krzywizna strzępki skórki; Proporcje strzępki skórki; Przegrody strzępki skórki; Klasa ściany strzępki skórki; Obecność strzępek tromboplerowych — zapis źródłowy: „Druk104/PDF106: source pileipellis, hymenophoral trama or fruitbody context hyphae; tissue targets kept separate.” [21]
Szerokość strzępek kontekstu; Grubość ściany strzępek tramy; Szerokość strzępek tramy — zapis źródłowy: „Druk104/PDF106: context hyphae3.5–7µm; trama hyphae3.5–10.5µm, thin walled or wall up to1µm. No lower wall bound inferred.” [21]
Barwa cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „Druk103–104/PDF105–106: cheilo/pleuro almostcolourless to honeyyellow in5%KOH. Stored honey yellow does not replace the retained colourless lower end in source documentation.” [21]
Udział długości szyjki cystydy — zapis źródłowy: „Druk104/PDF106: narrow neck up to1/3of the whole pleurocystidium length; exact fraction retained.” [21]
Wygląd optyczny cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „Druk103–104/PDF105–106: exact cells described as hyaline; nearly colourless to honey yellow in5%KOH is a separate preparation colour range.” [21]
Inkrustacja strzępek skórki — zapis źródłowy: „Druk104/PDF106: terminal apices sometimes with resinous encrustation; composition, anatomical position and frequency separate.” [21]
Kształt wierzchołka komórki końcowej skórki kapelusza — zapis źródłowy: „Druk104/PDF106: apex sometimes spherically enlarged; globose form and enlargement recorded separately.” [21]
Kształt komórki końcowej skórki kapelusza — zapis źródłowy: „Druk104/PDF106: subcylindrical, elongateovoid, cystidioid, ampulliform, clavate or occasionallyspherical; modifiers belong only to their own shape.” [21]
Krople wewnątrz zarodnika — zapis źródłowy: „Druk103/PDF105: with1–3largeguttules; chemical identity unresolved.” [21]
Objętość zarodnika — zapis źródłowy: „Druk103/PDF105: averageVm154–213µm³; range of collection means, not individual volumes.” [21]
Barwa zawartości strzępek tromboplerowych — zapis źródłowy: „Druk104/PDF106: tromboplerous hyphae golden yellow in5%KOH; medium-bound contents colour, not a chemical change.” [21]
Metody i zapisy źródłowe — Hiszpania, Madrid, Paredes de Buitrago, humus pod Quercus ilex subsp.ballota,10.10.2024, leg.G.Sánchez-Dueñas, AH58353. Sekwencje ITS PV583767, LSU PV583908, RPB2 PV592032, TEF1 PV592033.
Numer okazu: AH58353.
Pochodzenie materiału: Paredes de Buitrago, Madrid, Spain.
Identyfikacja kropli: nierozstrzygnięta.
Metoda źródłowa. Technika: mikroskopia świetlna (LM). Opis metody w źródle: Opis makroskopowy na świeżym materiale. Mikroskopia przy użyciu wody destylowanej,10%wodorotlenku amonu i odczynnika Melzera. Autorzy nie przypisują wprost pojedynczego medium każdemu wymiarowi; zachowano to ograniczenie, bez utożsamienia z5%KOH serii Assyova.
Rozgałęzienie strzępki skórki; Krzywizna strzępki skórki; Przegrody strzępki skórki — zapis źródłowy: „Druk88: source pileipellis elements cylindrical, flexuous, septate and bifurcately branched, AH58353.” [30]
Metody i zapisy źródłowe — Materiały N.xanthopus z Bułgarii i Grecji w SOMF, autorskie zbiory i okazy dostarczone przez korespondentów; wykaz druk114–115. Metody i pomiary druk102–104.
Stan materiału: suszony.
Pochodzenie materiału: Bulgaria and Greece.
Identyfikacja kropli: nierozstrzygnięta.
Metoda źródłowa. Technika: mikroskopia świetlna (LM). Medium: KOH. Stężenie: 5%; podstawa procentowa niepodana. Opis metody w źródle: Rehydratowane suszone okazy; preparaty w5%KOH, fakultatywnie czerwień Kongo w amoniaku dla kontrastu. AmScopeT360B/MU900, pomiary skalibrowanych fotografii, Carnoy2.0 i Piximetre5.10. Zarodniki mierzono osobno w wodzie; to medium dotyczy ich wymiarów, nie barwy w KOH.
Barwa pigmentu skórki — zapis źródłowy: „Druk104/PDF106: pigment yellow brown in5%KOH; location unreported, not inferred as parietal, vacuolar or encrusting.” [21]
Назви та ідентичність виду
Польська назва: Польське мікологічне товариство в рекомендації № 1/2021 подає назву „krasnoborowik żółtoczerwony”. У колонці попередньої назви вказано „brak”; документ не підтверджує, що „żółtonogi” була ранішою офіційною назвою. У переглянутих незалежних джерелах не знайдено підстав для підвищення колишніх польських записів сервісу до альтернативних назв. Колишні записи та ранніші оцінки залишаються в історії.
Номенклатура і тип: Первинна назва — Boletus xanthopus Klofac & A. Urb., опублікована 23 серпня 2014 р. в Index Fungorum 184:1, IF550676. Голотипом є WU31411, з послідовністю KM027387. Комбінацію Neoboletus xanthopus опубліковано в Index Fungorum 206:1, IF550948. Цей вид не ототожнювали автоматично з назвами discolor, junquilleus, які історично трактувалися по-різному, або з усіма давніми зборами, описаними як N. erythropus.
Іншомовні назви: Нідерландська Fijnschubbige heksenboleet походить з атласу NDFF. Незалежна картка Pilzwelten використовує назви Gelbfüßiger Hexenröhrling, Gelbfüßiger Flockenstieliger Hexenröhrling, Laubwaldform des Flockenstieligen Hexenröhrlings, Eichen-Flocki та Laubwald-Flocki. Це документація вживання цим автором, без надання цим назвам статусу офіційного німецького стандарту. Список латинських „синонімів” на цій сторінці сам по собі не підтверджує валідності комбінацій Sutorius або Tubiporus.
Протолог і межі типових даних
Первинний опис: Односторінковий протолог описує шапинку до 120 мм, жовтувату ніжку з дрібними пластівцями, червоні або помаранчеві пори, що жовтіють із віком, посиніння пошкоджених тканин та неамілоїдні гіфи. Для спор наводить довжину (10–)13,5–15(–16) µm та ширину (3,8–)4–5(–5,5) µm. Збережено звичайні та крайні межі. Не вказано середовище вимірювання спор або обсяг вибірки; 3% KOH стосується окремого опису відшарування пігменту шкірки.
Пігмент: Шкірку описано як триходерму з переплетених гіф до 5 µm завширшки. Гіфи різною мірою інкрустовані коричнюватим пігментом, який відділяється у 3% KOH. Цю концентрацію не переносили на результати Assyov у 5% KOH або на вакуолярний пігмент іспанського матеріалу. Пігментний осад і смолистий осад на верхівках клітин у пізнішому описі є різними вихідними твердженнями.
Матеріал і методи: болгарська та грецька серія
Матеріал та ідентифікація: Assyov досліджував матеріали N. xanthopus з Болгарії та Греції, депоновані в SOMF, що включають власні збори та матеріал кореспондентів. Перелік зразків знаходиться на друкованих сторінках 114–115. Результати мають обсяг цієї серії в розумінні автора; не надано послідовностей, що підтверджують ідентичність кожного зразка. Збіг макроознак з іншими Neoboletus залишається обмеженням визначення.
Світлова мікроскопія: Висушені зразки регідратували, а препарати переглядали у 5% KOH, факультативно з конго червоним в аміаку для контрасту. Спори спостерігали також у воді та реактиві Мельцера, але вимірювали завжди у воді. Вимірювали 50 випадково вибраних, нормально розвинених спор на зразок. Використовували AmScope T360B з камерою MU900; калібровані зображення обробляли в Carnoy 2.0 та Piximetre 5.10. Кількість 50 не переносили на базидії, цистиди або всі зразки сукупно.
Електронна мікроскопія: Робота включає також SEM на JEOL JSM 5510 з напиленням золотом. Це окрема техніка та підготовка матеріалу. Результати, отримані виключно в SEM, не використовували як ознаки, видимі під звичайним мікроскопом в аматорській частині; жодних нових вимірів не зчитували зі шкали рисунка.
Матеріал, підтверджений молекулярно, з Іспанії
Колекція: Moreno, Sánchez-Dueñas та Alvarado описали AH58353, зібраний 10 жовтня 2024 р. у Paredes de Buitrago в провінції Madrid, на гумусі під Quercus ilex subsp. ballota. Наведено послідовності ITS PV583767, LSU PV583908, RPB2 PV592032 та TEF1 PV592033. Філогенетичний аналіз відносить цей матеріал до клади голотипу WU31411. Це доказ для визначеної колекції; він не підтверджує автоматично всі європейські фотографічні спостереження.
Зчитування та методи: Зчитано наданий автором повний текст у веб-рідері. Завантаження оригінального PDF було недоступним; збережено цей рівень зчитування. Автори описують свіжі макроскопічні ознаки, а також препарати в дистильованій воді, 10% гідроксиді амонію та реактиві Мельцера. Вони не приписують безпосередньо одне середовище кожному результату вимірювання. n=30 стосується спор. Рисунки та порівняльний матеріал інших видів не стали джерелом нових вимірювань для цього запису.
Розміри та порівнянність вимірювань
Спори: Протолог наводить (10–)13,5–15(–16) × (3,8–)4–5(–5,5) µm. У серії Assyova спори мають розміри 10,5–16 × 4–6 µm; діапазони середніх довжин і ширин становлять відповідно 12–14,3 і 4,8–5,5 µm. Іспанський AH58353 має 12,3–17,1(–18) × 4,5–5,9(–6) µm, із середнім 14,7 × 5,2 µm при n=30. Межі 18 і 6 є крайніми, а не середнім діапазоном. Усі результати зберігають власний матеріал і конвенцію; незалежні межі довжини та ширини не поєднували в пари для обчислення Q.
Базидії та стеригми: Assyov наводить базидії 21,5–31,5 × 9–12,5 µm і стеригми до 4 µm. У польському матеріалі описано довжину базидій 27–34 µm. Іспанський AH58353 має базидії 45–55 × 9–11 µm і стеригми 5–6 µm. Різницю не усували вибором однієї праці та не приписували її без доказів самій популяційній мінливості: описи охоплюють різний матеріал і не цілком однакові конвенції. Значення 45–60 µm із порівняння польського опису стосуються N. luridiformis, а не N. xanthopus.
Q та об'єм: Для серії Assyova поодинокі Q становлять 2,0–3,2, тоді як середні Q окремих колекцій — 2,3–2,9. Для AH58353 автори наводять Qm=2,8. Інтервал 154–213 µm³ в описі Assyova є діапазоном середніх об'ємів, а не окремих спор. Ці дані залишаються в документації з відповідним видом статистики; їх не замінювали часткою крайніх вимірів і не вносили середній об'єм у поле діапазону окремих об'ємів.
Цистиди: тип, розташування та умови
Хейлоцистиди та псевдоцистиди: Assyov описує хейлоцистиди, що утворюють стерильну смугу по краю пор: 13–23 × 3–6 µm, середнє Q=4, тонкостінні, гіалінові, булавоподібні або пляшкоподібні, часто з виростом на верхівці. У 5% KOH вони майже безбарвні до медово-жовтих. На краях пор також трапляються тонкостінні псевдоцистиди, часто сильно неправильної форми, із золотисто-жовтим вмістом у 5% KOH. Неправильність форми не замінювали недокументованою циліндричною формою.
Плевроцистиди: У серії Assyova плевроцистиди численні до нечисленних і мають розміри 23,5–47,5 × 6–10,5 µm, середнє Q=4,5. Вони гіалінові, тонкостінні, веретеноподібні з черевастим здуттям і вузькою шийкою до однієї третини загальної довжини. Шийка може бути прямою або зігнутою; дуже рідко описано пляшкоподібну форму. Це складові та позначення однієї ознаки, а не безумовний перелік чотирьох взаємозамінних форм. У AH58353 автори описують гіалінові, булавоподібні або пляшкоподібні плевроцистиди; для них розмірів не наведено.
Каулоцистиди: В іспанській колекції каулоцистиди мають розміри 42–70 × 11–12 µm і коричневий вміст. Цей опис стосується цистид поверхні ніжки. Їм не приписували форму описаних поруч плевроцистид чи кількість n=30, що стосується спор.
Шкірка, трама та решта гіф
Шкірка шапинки: Assyov описує триходерму із сильно переплетених, тонкостінних, зігнутих, септованих і розгалужених гіф. Кінцеві клітини мають розміри 8,5–39 × 3–11 µm; можуть бути майже циліндричними, видовжено-яйцеподібними, цистидоподібними, пляшкоподібними, булавоподібними або зрідка кулястими. Верхівка буває заокругленою, звуженою або кулясто розширеною, іноді зі смолистим нальотом. Загальна форма, наближення, пропорції, частота та верхівка вимагають окремих позицій.
Інші елементи та пігмент: Іспанський опис наводить циліндричні, зігнуті, септовані, розгалужені та переплетені елементи шкірки 37–80 × 5–8 µm із коричнюватим вакуолярним пігментом. Автори не називають ці розміри вимірюванням кінцевих клітин, тому їх збережено як елементи та гіфи шкірки. Натомість жовто-коричневий пігмент серії Assyova описано в 5% KOH без визначення його розташування. Йому не приписували за замовчуванням вакуолярне, пристінкове розташування чи характер інкрустації.
Трама та контекст: Трама гіменофора в серії Assyova білатеральна типу Boletus; гіфи мають ширину 3,5–10,5 µm, вони гіалінові, майже безбарвні в 5% KOH, тонкостінні або місцями зі стінкою до 1 µm. Гіфи контексту мають розміри 3,5–7 µm, вони зігнуті, септовані, розгалужені та тонкостінні. Трапляються також тромбоплероїдні гіфи із золотисто-жовтим забарвленням у 5% KOH. Ці ознаки не приписували чистій культурі міцелію чи ексципулу сумчастих грибів.
Пряжки: У серії Assyova пряжок у досліджених тканинах не виявлено; автори опису AH58353 також відзначають відсутність виявлених пряжок. Збережено два незалежні матеріали та їхні методи. Це первинно зафіксовані результати спостережень, без висновку про біологічну неможливість появи пряжок у кожному екземплярі та на кожній фазі розвитку.
Забарвлення препаратів і реакції тканин
Спостереження в KOH: Спори серії Assyova мають жовте до золотисто-жовтого забарвлення в 5% KOH. Це стан у препараті, а не доказ зміни забарвлення щодо контролю. Жовтий колір препарату не ототожнювали з кольором спорового відбитку. Цей самий тест і матеріал є точним контекстом мікроскопічного посилання. Для жовтуватих спор AH58353 конкретне середовище спостереження не вказано.
Реактив Мельцера: Assyov характеризує гіфи контексту як неамілоїдні в реактиві Мельцера; автори іспанської праці відзначають негативну амілоїдну реакцію м'якуша. Негативний результат не означає повної відсутності будь-яких змін кольору. Червоний пігмент гіф у формальному описі Assyova є червоним у реактиві Мельцера, проте в обговоренні описано його побуріння. Цю внутрішню розбіжність збережено; з неї не формували один безумовний хімічний результат.
Механічне пошкодження: Поверхня шапинки серії Assyova синіє від дотику, пізніше стає коричнюватою до чорнуватої. Поверхня ніжки також синіє й темніє; м'якуш швидко й інтенсивно синіє після контакту з повітрям, потім протягом кількох хвилин блідне до лимонно-жовтого. Пори синіють при пошкодженні, а трубочки — на розрізі. Це окремі частини та перебіги; їм не приписували однаковий числовий час або силу реакції лише на підставі слова швидко.
Верифікація поширення — обсяг та обмеження
Матеріал: BGF0002505, Kałek 1 kmNE, gm.Lubsko, VIII 2016, skraj lasu pod dębami; ziemia. Gierczyk i Ślusarczyk 2020, s.50.
Обсяг опрацювання: Повний текст.
Дата перегляду: 18.10.2026.
Обмеження: Морфологічне та мікроскопічне визначення; для цього збору не наведено ДНК. Одне серпневе спостереження не встановлює сезону плодоношення в Польщі.
Верифікація поширення — обсяг та обмеження
Матеріал: Gierczyk i Ślusarczyk 2020: okolice Kałka w gminie Lubsko, sierpień 2016. Jedna data nie ustala sezonu.
Обсяг опрацювання: Фрагменти джерел.
Опрацьовано фрагмент джерела; повний текст і методи не були верифіковані.
Дата перегляду: 21.10.2026.
Обмеження: Не встановлено регулярного польського сезону. Дати конкретних польських зборів не визначають календар усієї країни. Не перенесено сезонів з інших країн чи збірних видів. Опрацьовано національний атлас і збережені джерела, специфічні для цього таксона; деталі перевірених джерел і межі опрацювання записано у звіті з огляду P0. Вимога TARGET_SEASON_REQUIRED залишається активною. Вихідне визначення та обсяг поняття збережено. Не задекларовано нового дослідження зразків чи опрацювання всіх публікацій, цитованих джерелом.
Обсяг опрацювання
Обов'язкові перевірки врегульовані.
Правова основа та межі оцінки
Найважливіші речовини та їхня дія
Основа оцінки їстівності та обмеження доказів
Оцінки авторів: Łuczaj та Wilde у 2026 р. оцінюють плодові тіла N. xanthopus як дуже схожі та їстівні так само, як N. erythropus; вони припускають спільний збір. Однак анкетне дослідження та його кількісні показники стосуються N. erythropus, а не окремої вибірки N. xanthopus. На цей вид не переносили кількість респондентів, частоту отруєнь, перелік традиційних страв або параметри кулінарної обробки з таблиць анкетування.
Доступні відомості з атласів: Німецький автор картки Pilzwelten розглядає N. xanthopus як їстівний після ретельної термічної обробки та такий, що викликає сильну непереносимість у сирому вигляді. На цій основі окремо зафіксовано оцінку їстівності та вимогу термічної обробки. Це відомості автора атласу; тут не встановлено видоспецифічного токсину, механізму отруєння або безпечного мінімального часу чи температури. Колір оливково-коричневого спорового відбитку також походить із цього опису в атласі, без задокументованого в ньому експерименту зі споровим відбитком.
Обсяг пошуку: Опрацьовано таксономічні публікації, етномікологічну працю, звіт проєкту та токсикологічні пошуки за трьома родовими назвами з епітетом xanthopus. У пошуку PubMed за цими точними назвами результатів не було. У перевіреному матеріалі не знайдено видоспецифічного клінічного дослідження або аналізу, що пояснює ймовірну термолабільну токсичність. Це межа даного огляду, що не є доказом відсутності таких праць або доказом безпечності будь-якого способу споживання.
Позакулінарне застосування та реальний етап досліджень
Задокументований етап: Підсумковий звіт проєкту OTKA134467, підписаний Dániel Krüzselyi у Будапешті 27 вересня 2024 р., згадує N. xanthopus серед видів, зібраних у 2023 р. Розпочато ліофілізацію та екстракцію цих зразків для хроматографічних експериментів. Це документує використання матеріалу в дослідницькому проєкті, але не містить окремого результату активності для N. xanthopus.
Обмеження перенесення результатів: Результати ізоляції, хроматографії та протигрибкової дії, описані в інших абзацах звіту, стосуються, зокрема, Pleurotus, Leccinum duriusculum і Rubroboletus satanas. Їх не приписано N. xanthopus. У переглянутих джерелах не підтверджено лікувального, трав'яного, фарбувального, технічного, пряного або культиваційного впровадження цього конкретного виду. Роботи про Microporus xanthopus не визнано даними про Neoboletus xanthopus.
Екологічні дослідження
Поширення в Польщі та обсяг даних про сезон
Документований збір: Gierczyk та Ślusarczyk наводять збір BGF0002505 за серпень 2016 р. з Калка, 1 км на північний схід від населеного пункту, гміна Любсько, квадрат ATPOL AD55. Плодове тіло виросло на землі на узліссі під дубами. У цій публікації його вказано як новий для Польщі вид. Визначення ґрунтується на морфологічному та мікроскопічному описі; для цього запису послідовностей ДНК не наведено.
Плодоношення: Серпнева колекція підтверджує плодоношення на дату збору, але не визначає повний сезон або його пік у Польщі. Закордонні дати зборів, німецьке твердження «вже з травня» та прямо не прив'язаний до Польщі сезон із популярних праць не вносили як польський діапазон місяців. Огляд не виявив достатніх підстав для повного польського діапазону; це залишається явною прогалиною, а не відсутністю виду в країні.
Оселище, ґрунт і супутні рослини
Південно-Східна Європа: Assyov наводить теплолюбні дубові та дубово-грабові ліси з Carpinus orientalis. Він зазначає Quercus cerris та Q. frainetto, по одному болгарському та грецькому збору поблизу Q. coccifera та один болгарський збір біля Fagus sylvatica. Зростання поблизу дерева саме по собі не є експериментальним підтвердженням ідентичності мікоризного партнера; такі дерева збережено як оточення місцезнаходження.
Ґрунти та винятки: Багато зразків походило з територій із вапняковими ґрунтами, але описано також місцезнаходження на силікатному субстраті. Силікатний субстрат не ототожнювали автоматично з кислим pH. Південноєвропейські збори здебільшого відбувалися нижче 1000 м, проте це не універсальна межа висоти. Assyov посилається на турецькі зразки біля Abies та Fagus, описані Bozok та співавторами. Для цієї інформації використано вторинне джерело; повний текст турецької праці отримати не вдалося.
Нідерландський атлас: Noordeloos у NDFF характеризує N. xanthopus як ектомікоризний гриб, пов'язаний із дубами, і припускає прихильність до багатших глинистих ґрунтів. Це гіпотеза автора атласу; картка вказує на один матеріал, підтверджений кодом ДНК, і потребу в подальших дослідженнях. Гіпотезу не перетворювали на достовірну польську характеристику щодо родючості, щільності або кислотності ґрунту.
Оселище та поширення
Potwierdzony zasięg występowania
Wszystkie obszary potwierdzone w zapisanych danych źródłowych.
| Kraj | Regiony i stanowiska | Плодоношення | Джерела |
|---|---|---|---|
| Болгарія | Nie ustalono regionów w zapisanych danych | IV–IX — minimalny zakres obserwacji |
|
| Греція | Nie ustalono regionów w zapisanych danych | X — minimalny zakres obserwacji |
|
| Польща | околиці Калка, гміна Любсько | VIII — minimalny zakres obserwacji |
|
Джерела
- B. Assyov 2020, Yesca 32:77–118
- Rozporządzenie Ministra Środowiska 9.10.2014, Dz.U. 2014 poz. 1408.
- Dz.U. 2026 poz. 258, tekst jednolity rozporządzenia grzybów dopuszczonych do obrotu.
- Gierczyk & Ślusarczyk 2020 Przegląd Przyrodniczy31(1) (także [25])
- Index Fungorum record 550948 (także [27])
- PTMyk Rekomendacja 1/2021 (także [36])
- Assyov B. (2020). Neoboletus xanthopus — additional data and iconography of a widespread, but frequently neglected species. Yesca 32:77–118. Opis angielski s.101–115.
- Krasnoborowik żółtoczerwony — źródłowy zakres wyniku i materiału badania.
- Pilzbuch/Pilzwelten. Gelbfüßiger Hexenröhrling, Neoboletus xanthopus. Własne użycie nazw niemieckich i opis atlasowy autora strony.
- Urban A., Klofac W. (2014). Nomenclatural novelties. Index Fungorum206:1.
- Łuczaj Ł., Wilde M. (2026). Scarletina bolete (Neoboletus erythropus) — an overlooked edible mycorrhizal mushroom in Poland. Dendrobiology95:15–29. DOI 10.12657/denbio.095.002; N.xanthopus s.21–22.
- Moreno G., Sánchez-Dueñas G., Alvarado P. (2025). Neoboletus xanthopus, una especie confundida con N.erythropus. Bol.Soc.Micol.Madrid49:85–92; materiał AH58353.
- Krasnoborowik żółtoczerwony — źródłowy zakres wyniku i materiału badania.
- Noordeloos M. (2022). Neoboletus xanthopus, Fijnschubbige heksenboleet. NDFF Verspreidingsatlas0193010.
- Krüzselyi D. (2024). Project closing report OTKA134467, Budapest 27.09.2024; s.3–4.
- ELI — aktualna metryka Dz.U. 2014 poz. 1408, sprawdzona 18.10.2026.
- Urban A., Klofac W. (2014). Boletus xanthopus sp.nov. Index Fungorum184:1,23.08.2014; holotyp WU31411, GenBankKM027387.
- Krasnoborowik żółtoczerwony — źródłowy zakres wyniku i materiału badania.
- ELI — aktualna metryka Dz.U. 2026 poz. 258, sprawdzona 18.10.2026.