Їстівний
Установіть місцезнаходження, щоб побачити дані для свого регіону.










Боровик сітчастий (Boletus reticulatus), знаний також як боровик дубовий, — це цінний їстівний гриб із родини боровикових. Його замшева світло-коричнева шапинка під час посухи часто характерно розтріскується. Трубочки спочатку білі, потім жовті й оливкові, а після натискання не синіють. Ніжку вкриває виразна білувата сіточка, що спускається аж до її основи. З'являється в листяних лісах під дубами та буками вже з травня. Білий, незмінний м'якуш має м'який смак і приємний грибний запах.
Розпізнавання, оселище та найважливіші відмінності.
Грибар
Будова плодового тіла
- Тип будови плодового тіла
- Тип будови плодового тіла: Шапинка, ніжка.
Шапинка
- Форма шапинки
- у молодих плодових тіл: Форма шапинки: напівкулястий.
у зрілих плодових тіл: Форма шапинки: опуклий.
у старих плодових тіл: Форма шапинки: плоский. - Рельєф поверхні шапинки
- Рельєф поверхні шапинки: гладенький.
Рельєф поверхні шапинки: зморшкуватий. - Покрив шапинки
- Покрив шапинки: замшева.
Покрив шапинки: повстиста.
Покрив шапинки: волокниста. - Блиск поверхні шапинки
- Блиск поверхні шапинки: матовий.
- Клейкість і слизистість шапинки
- у мокрому стані: Клейкість і слизистість шапинки: липкий.
- Візерунок розтріскування поверхні
- у сухому стані: Візерунок розтріскування поверхні: потріскана на нерівні ділянки.
- Колір шапинки
- Колір шапинки: коричний.
Колір шапинки: коричневий.
Колір шапинки: світло-коричневий.
Колір шапинки: вохристий.
Колір шапинки: білувате.
Колір шапинки: червоно-коричневий.
Колір шапинки: жовто-коричневою.
Колір шапинки: сіро-коричневий.
Колір шапинки: вохристо-коричневий.
Колір шапинки: оливковою.
Колір шапинки: іржавого кольору.
у сухому стані: Колір шапинки: білувате.
у зрілих плодових тіл: Колір шапинки: сіро-коричневий.
у зрілих плодових тіл: Колір шапинки: жовто-коричневою.
у молодих плодових тіл: Колір шапинки: кольору слонової кістки.
у молодих плодових тіл: Колір шапинки: жовтувато-білий. - Діаметр шапинки
- у зрілих плодових тіл: Діаметр шапинки становить 100–200 mm.
Діаметр шапинки становить до 300 mm.
Низ шапинки
- Тип гіменофора
- Тип гіменофора: трубочки.
Трубочки біля ніжки
- Прикріплення гіменофора до ніжки
- Прикріплення гіменофора до ніжки: прирослий до ніжки (трубочки).
- Профіль гіменофора біля ніжки
- Профіль гіменофора біля ніжки: виїмчастий біля ніжки (трубочки).
- Відокремлюваність гіменофора від шапинки
- Відокремлюваність гіменофора від шапинки: легко відділяється (трубочки).
- Форма пор
- Форма пор: округлий.
- Колір пор після пошкодження
- Колір пор після пошкодження: без зміни кольору.
Колір пор після пошкодження: без зміни кольору. - Колір трубочок після пошкодження
- Колір трубочок після пошкодження: без зміни кольору.
Колір трубочок після пошкодження: без зміни кольору. - Природний колір пор
- у молодих плодових тіл: Природний колір пор: білий.
у зрілих плодових тіл: Природний колір пор: кремовий.
у зрілих плодових тіл: Природний колір пор: блідо-жовтий.
у зрілих плодових тіл: Природний колір пор: жовто-оливковий.
у зрілих плодових тіл: Природний колір пор: жовто-зелений. - Природний колір трубочок
- у молодих плодових тіл: Природний колір трубочок: білий.
у зрілих плодових тіл: Природний колір трубочок: кремовий.
у зрілих плодових тіл: Природний колір трубочок: блідо-жовтий.
у зрілих плодових тіл: Природний колір трубочок: жовто-оливковий.
у зрілих плодових тіл: Природний колір трубочок: жовто-зелений.
Ніжка та основа
- Форма ніжки
- у молодих плодових тіл: Форма ніжки: бочкоподібний.
у зрілих плодових тіл: Форма ніжки: булавоподібний.
у зрілих плодових тіл: Форма ніжки: циліндричний.
Форма ніжки: булавоподібний.
Форма ніжки: циліндричний. - Колір ніжки
- Колір ніжки: світло-коричневий.
Колір ніжки: сірий.
Колір ніжки: коричнюватий.
Колір ніжки: коричневий. - Рельєф поверхні ніжки
- Рельєф поверхні ніжки: сітчаста.
- Довжина ніжки
- Довжина ніжки: до 250 mm.
- Діаметр ніжки
- Діаметр ніжки: до 70 mm.
- Колір сіточки ніжки
- у молодих плодових тіл: Колір сіточки ніжки: білий.
у зрілих плодових тіл: Колір сіточки ніжки: коричневий.
Колір сіточки ніжки: світло-коричневий.
М'якуш
- Колір м’якуша
- Колір м’якуша: білий.
Колір м’якуша: кремовий.
Колір м’якуша: коричневий (м’якуш шапинки, під шкіркою).
Колір м’якуша: червоно-коричневий (м’якуш шапинки, під шкіркою).
Колір м’якуша: білий (м’якуш шапинки, під шкіркою). - Щільність м’якуша
- у молодих плодових тіл: Щільність м’якуша: щільний.
Щільність м’якуша: м’який. - Смак м’якуша
- Смак м’якуша: слабкий.
Смак м’якуша: солодкий. - Структура м’якуша
- у старих плодових тіл: Структура м’якуша: губчастий.
- Колір м’якуша після пошкодження
- Колір м’якуша після пошкодження: без зміни кольору.
Колір м’якуша після пошкодження: без зміни кольору.
Колір м’якуша після пошкодження: без зміни кольору. - Запах м’якуша
- Запах м’якуша: грибний.
Запах м’якуша: горіховий.
Запах м’якуша: землистий.
Запах м’якуша: сильний. - Відтінок смаку м’якуша
- Відтінок смаку м’якуша: горіховий.
Де і коли росте
- Оселище
- Оселище: листяний ліс.
Оселище: мішаний ліс.
Оселище: парк.
Оселище: узбіччя. - Субстрат
- Субстрат: ґрунт.
- Характер росту плодових тіл
- Характер росту плодових тіл: поодинці.
Характер росту плодових тіл: групами. - Період плодоношення
- Плодові тіла з’являються з травня до серпня.
- Територія поширення
Їстівність і кулінарія
- Їстівність
- Їстівний
З чим можна сплутати

Tylopilus felleus
Основні відмінності
Гірчак жовчний (Tylopilus felleus) є неїстівним грибом через сильно гіркий смак м'якуша. Його пори в молодих плодових тіл білуваті, з віком стають тілесно-рожевими, а ніжку вкриває опукла, товста сітка темного, коричневого забарвлення. У боровика сітчастого зрілий гіменофор має забарвлення від жовто-зеленого до оливково-зеленого, смак м'який, а сіточка на ніжці зазвичай залишається помітно світлішою за її тло.

Boletus edulis
Основні відмінності
Боровик сітчастий (Boletus reticulatus) вирізняється шапинкою з матовою, замшевою або довго інеїстою поверхнею, яка під час посухи часто розтріскується на дрібні ділянки, а також виразною сіточкою, що часто вкриває майже всю ніжку. Трапляється переважно під буками та дубами, з'являючись у сезоні зазвичай раніше, ніж боровик шляхетний. З огляду на мінливість ознак поверхні та поширення сіточки в обох видів, саме лише охоплення комірок на ніжці не завжди дає змогу однозначно їх розрізнити.
Боровик шляхетний (Boletus edulis) зазвичай має гладшу поверхню шапинки, яка у вологу погоду стає клейкою та слизистою, а на її краю часто помітна вузька, світліша облямівка. Сіточка на ніжці боровика шляхетного загалом ніжніша й обмежена переважно її верхньою частиною. У боровика сітчастого шапинка зазвичай суха, замшева й схильна до розтріскування, а сіточка на ніжці світліша та виразніша, хоча сама розлогість сітки не є надійним вирішальним критерієм.

Boletus pinophilus
Основні відмінності
Боровик сітчастий (Boletus reticulatus) вирізняється сухою, оксамитовою шапинкою помірного жовто-коричневого до червоно-коричневого забарвлення, яка у старих плодових тіл часто характерно розтріскується. По всій довжині його ніжки видно виразну опуклу сітку. У мікроскопічній картині кінцеві елементи шкірки досягають до 20 µm завширшки й містять дрібні зерна внутрішньоклітинного пігменту. Цей вид росте переважно під дубами, на глинистих або піщано-глинистих ґрунтах, зокрема в парках і на узбіччях доріг.
Боровик сосновий (Boletus pinophilus) відрізняється від боровика сітчастого значно темнішою шапинкою з виразним, глибоким червоно-коричневим або махагоновим відтінком.

Boletus aereus
Основні відмінності
Боровик бронзовий (Boletus aereus) відрізняється від боровика сітчастого темнішим кольором шапки та ніжкою коричнево-мідного тону.
FAQ
Чому шапинка боровика сітчастого буває потрісканою?
Шкірка шапинки має суху, повстяну текстуру. Під час теплої та сухої літньої погоди вона втрачає еластичність, що призводить до утворення характерної сітки тріщин.
Чи синіють м'якуш або трубочки боровика сітчастого після пошкодження?
Ні. М'якуш боровика сітчастого білий і не змінює кольору після розрізання. Трубочки та пори після натискання також не синіють і не темніють.
Чим відрізняється боровик сітчастий від боровика шляхетного?
Боровик сітчастий має матову, замшеву шапинку, схильну до розтріскування, і сіточку на всій ніжці. Шляхетний має гладку шапинку, а сітку — переважно у верхній частині ніжки.
Як відрізнити боровик сітчастий від гірчака жовчного?
Гірчак жовчний має ніжку з темнішою, товстішою, коричнюватою сіткою, його пори з віком стають брудно-рожевими, а м'якуш — нестерпно гірким на смак.
Чи є боровик сітчастий їстівним грибом?
Так, це чудовий їстівний гриб із високими смаковими якостями. Він придатний для варіння, смаження, сушіння та маринування, а його аромат дуже виразний.
У яких лісах і під якими деревами росте боровик сітчастий?
Він росте в теплолюбних листяних і мішаних лісах. Утворює мікоризу з листяними деревами, насамперед дубами та буками, рідше грабами або липами.
Коли з'являється боровик сітчастий?
Це один із найбільш ранніх боровиків у Польщі. Перші плодові тіла виростають уже в травні, а сезон триває зазвичай до жовтня, з перервами за відсутності вологи.
Як розпізнати сіточку на ніжці боровика сітчастого?
Ніжка вкрита опуклою, білуватою або світло-бежевою сіточкою з дрібними комірками, яка, на відміну від боровика шляхетного, часто спускається аж до основи ніжки.
Любитель
Низ шапинки
- Довжина трубочок
- Довжина трубочок: 10–35 mm.
Назви та історія
- Obowiązująca nazwa krajowa
- borowik usiatkowany
- Obowiązująca nazwa taksonomiczna
- Boletus reticulatus
- Inne nazwy krajowe
- usiatek, prawdziwek wiosenny
- Dawne nazwy krajowe
- borowik prawdziwy podgat. siateczkowany, borowik szlachetny odmiana usiatkowana
- Pozostałe nazwy
- grzyb, grzyb prawdziwy, grzyb prawdziwny, prawik, prawus, prawusek, prawiak, prawek, poprawny grzyb, sprawiedliwy grzyb, prawdziak, prawdzik, borowik, kamieniak, kamienny grzyb, biały grzyb, biały grzybek
Спостереження вдома
Споровий відбиток
- Необхідні матеріали
- свіжа, зріла шапинка, аркуш паперу, склянка або чашка, вода
- Час
- 2–24 h
- Виконання
- Покладіть шапинку нижньою стороною на папір.
- Додайте краплю води зверху та накрийте.
- Через 2–24 годин підніміть шапинку й огляньте осад.
Що шукати
- Колір спорового відбитка
- Колір спорового відбитка: коричневий.
- Відтінок спорового відбитка
- Відтінок спорового відбитка: оливково-коричневий. Відтінок спорового відбитка: темно-оливково-коричневий. Відтінок спорового відбитка: Оливково-тютюново-коричневий.
Під мікроскопом
- Необхідні матеріали
- світловий мікроскоп, предметне й покривне скельця, голка, вода, спори зі спорового відбитка
- Виконання
- Перенесіть голкою трохи спорового відбитка на скельце.
- Додайте краплю води, накрийте покривним скельцем і розгляньте спори.
Що шукати
- Форма спори
- Форма спори: видовжено-еліпсоїдний. Форма спори: веретеноподібний. Форма спори: веретеноподібний. Форма спори: майже веретеноподібний. Форма спори: веретеноподібний.
- Поверхня спори
- Поверхня спори: гладенький. Поверхня спори: гладенький. Поверхня спори: гладенький.
- Розміри спори
- Довжина 11,5–20 µm, ширина 3,5–6 µm.
Розміри порівнюйте після калібрування шкали мікроскопа.
Екологія та поширення
- Листяні дерева в оточенні
- Листяні дерева в оточенні: дуб.
Листяні дерева в оточенні: бук.
Листяні дерева в оточенні: липа.
Листяні дерева в оточенні: граб.
Листяні дерева в оточенні: каштан їстівний. - Мікоризні партнери
- Загальний зв’язок виду: Мікоризні партнери: Quercus (загальний перелік партнерів).
Загальний зв’язок виду: Мікоризні партнери: Fagus (загальний перелік партнерів).
Загальний зв’язок виду: Мікоризні партнери: Castanea (загальний перелік партнерів).
Загальний зв’язок виду: Мікоризні партнери: Corylus (загальний перелік партнерів).
Загальний зв’язок виду: Мікоризні партнери: Carpinus (загальний перелік партнерів).
Загальний зв’язок виду: Мікоризні партнери: Tilia (загальний перелік партнерів).
Історія та культура
Історія опису цього виду відображає багаторічні дискусії в європейській мікологічній літературі щодо його ідентичності та належної номенклатури. Вид був формально описаний у 1774 році Якобом Крістіаном Шеффером під назвою Boletus reticulatus. Паралельно в мікологічних публікаціях десятиліттями побутувала назва Boletus aestivalis (яку приписують, зокрема, Жан-Жаку Поле), що у свідомості авторів і збирачів закріпилася як синонім або окреме трактування. В історії номенклатури зафіксовано також появу омоніма Boletus reticulatus Hoffm. (1789), що роками викликало суперечки й таксономічні ускладнення, які й досі інтерпретуються по-різному залежно від прийнятих номенклатурних конвенцій. У давній природничій літературі та мовній традиції Центральної Європи цей вид позначали назвами, що апелювали до фенології, такими як боровик літній або травневий, що безпосередньо відображало ранню пору появи його плодових тіл.
Їстівність і безпека
Білий гриб сітчастий є загальновизнаним чудовим їстівним грибом. Він характеризується приємним, виразно грибним ароматом та м'яким, злегка горіховим, солодкуватим смаком м'якуша. Перед споживанням обов'язково потребує належної термічної обробки, як-от ретельного варіння, тушкування чи смаження; вживання сирих плодових тіл може призвести до розладів травного тракту. Умовою безпечного вживання є використання в кулінарних цілях виключно здорових, свіжих і пружних екземплярів, а також уникнення старих плодових тіл або таких, що мають будь-які ознаки псування. У багатьох країнах Центральної та Південної Європи, зокрема в Польщі, Чехії, Німеччині та Італії, його охоче збирають завдяки високим смаковим якостям і ранній порі появи в лісах.
Оселище та зростання
Білий гриб сітчастий трапляється насамперед у листяних та мішаних лісах помірної зони Євразії, з особливим акцентом на тепліших регіонах Центральної та Південної Європи. Цей вид формує мікоризні зв'язки переважно з листяними деревами, зокрема з дубами (Quercus), що підтверджують європейські екологічні дослідження, а також відзначається під буками та грабами, тоді як значно рідше — поблизу хвойних дерев. Віддає перевагу теплим місцезростанням із глинистим або піщано-глинистим ґрунтом, часто з нейтральною або слаболужною реакцією. У Центральній Європі, зокрема у зведеннях для Польщі, задокументований період появи плодових тіл охоплює місяці від травня до серпня (V–VIII). Плодові тіла можуть з'являтися вже наприкінці травня, слугуючи раннім елементом грибного сезону в листяних лісах.
Дослідник
Їстівність і кулінарія
Ustalenia źródłowe: jadalność, spożycie i wykorzystanie
- Їстівність
- Їстівний — źródło oznaczenia
Źródło bez opisu bibliograficznego · Kuchyňské využití / Ceniony grzyb jadalny
Наукові назви та таксономія
- Чинна наукова назва
Boletus reticulatus
- Колишні наукові назви
- 1783 — Boletus mutabilis Batsch
1805 — Boletus reticulatus var. minor Alb. & Schwein.
1808 — Tubiporus aestivalis Paulet
1838 [1836–1838] — Boletus aestivalis (Paulet) Fr.
1886 — Versipellis aestivalis (Paulet) Quél.
1888 — Dictyopus aestivalis (Paulet) Quél.
1898 — Suillus aestivalis (Paulet) Kuntze
1898 — Suillus reticulatus (Schaeff.) Kuntze
1926 — Boletus edulis subsp. reticulatus (Schaeff.) Konrad & Maubl.
1931 — Boletus reticulatus var. rubiginosus Pelt. ex E.-J. Gilbert
1940 [1939] — Boletus carpinaceus Velen.
1966 — Boletus edulis f. reticulatus (Schaeff.) Vassilkov
1994 — Boletus reticulatus subsp. carpinaceus (Velen.) Hlaváček[24]
Borowik usiatkowany należy do rodziny Boletaceae w rzędzie Boletales. Baza Species Fungorum jako nazwę zaakceptowaną wskazuje Boletus reticulatus Schaeff., opublikowaną w 1774 roku w dziele Fung. bavar. palat. nasc. (tom 4, s. 78). W tym samym ujęciu taksonomicznym Boletus aestivalis (Paulet) Fr. stanowi synonim tego gatunku.
[24] [23]W bazie Species Fungorum w synonimii Boletus reticulatus wymienione są następujące nazwy:
- Suillus reticulatus (Schaeff.) Kuntze, Revis. gen. pl. (Leipzig) 3(3): 535 (1898)
- Boletus edulis subsp. reticulatus (Schaeff.) Konrad & Maubl., Icon. Select. Fung. 4(2): pl. 398 (1926)
- Boletus edulis f. reticulatus (Schaeff.) Vassilkov, Bekyi Grib: 18 (1966)
- Boletus mutabilis Batsch, Elench. fung. (Halle): 99 (1783)
- Boletus reticulatus var. minor Alb. & Schwein., Consp. fung. (Leipzig): 240 (1805)
- Tubiporus aestivalis Paulet, Traité des champignons (Paris) 2: 371 (1808)
- Boletus aestivalis (Paulet) Fr., Epicrisis Systematis Mycologici: 422 (1838) [1836-1838]
- Versipellis aestivalis (Paulet) Quél., Enchiridion Fungorum in Europa media et praesertim in Gallia Vigentium: 158 (1886)
- Dictyopus aestivalis (Paulet) Quél., Fl. mycol. France (Paris): 421 (1888)
- Suillus aestivalis (Paulet) Kuntze, Revis. gen. pl. (Leipzig) 3(3): 535 (1898)
- Boletus reticulatus var. rubiginosus Pelt. ex E.-J. Gilbert, Les Livres du Mycologue Tome I-IV, Tom. III: Les Bolets: 117 (1931)
- Boletus carpinaceus Velen., Novitates Mycologicae Novissimae: 158 (1940) [1939]
- Boletus reticulatus subsp. carpinaceus (Velen.) Hlaváček, Mykologický Sborník 71(2): 54 (1994)
Łaciński epitet reticulatus nawiązuje do siatkowatego rysunku na trzonie, natomiast aestivalis odnosi się do letniej pory owocnikowania. W literaturze mykologicznej występują rozbieżności w datowaniu dawnych nazw: Species Fungorum podaje dla Tubiporus aestivalis rok 1808, podczas gdy część atlasów przypisuje tę nazwę Pauletowi z rokiem 1793. W czeskim atlasie przy nazwie reticulatus widnieje również data 1763, natomiast rejestr Kew łączy ważną diagnozę Schaeffera z rokiem 1774.
[18] [24] [16]W różnych językach europejskich funkcjonują zwyczajowe nazwy tego gatunku:
- czeski: hřib dubový
- angielski: Summer Cep, Summer Bolete
- niemiecki: Sommer-Steinpilz
- kataloński: Cep, Sureny
- hiszpański: Boleto reticulado, Boleto reticulado de verano, Boleto rubio, Hongo de primavera
- baskijski: Onddo zuri, Onto, Onto-zuri, Udako onddozuria
- francuski: Cèpe d'été, Cèpe d'été réticulé
- galisyjski: Madeirudo de verán
- włoski: Porcino d'estate
Badania filogenetyczne Beugelsdijka i współpracowników z 2008 roku, oparte na analizie sekwencji markerów ITS oraz GAPDH, potwierdziły odrębność europejskich linii genetycznych Boletus reticulatus, Boletus edulis, Boletus aereus i Boletus pinophilus. W pracy tej gatunek B. reticulatus reprezentowany był przez kolekcję SvdL79 z Holandii, zebraną pod Quercus, której przypisano numery sekwencji w GenBank: EU417871 oraz EU417878.
[21]Межі таксона та обмеження визначення
W zestawieniu taksonomicznym pracy Beugelsdijka i współpracowników z 2008 roku (opartym w tej części na analizie van der Lindego z 2004 r.) wykazano, że strzępki skórki kapelusza Boletus reticulatus osiągają do 20 µm szerokości i zawierają wewnątrzkomórkowy, drobnoziarnisty pigment.
[21]Лабораторна діагностика
Dane ustrukturyzowane
Базидії
Каулоцистиди
Шкірка шапинки
Спори
- Колір спор під мікроскопом
- Колір спор під мікроскопом: жовто-коричневою. [19]
- Краплі всередині спори
- Краплі всередині спори: наявний. [12]
- Довжина спори
- Довжина спори: 13–20 µm. [25]
Довжина спори: 12–17 µm. [12]
Довжина спори: 11,5–19,5 µm. [15]
Довжина спори: 13,5–16 µm. [19]
Довжина спори: 12–20 µm. [16]
Довжина спори: 13–15 µm. [18] - Відношення довжини спори до її ширини
- Відношення довжини спори до її ширини: 2,7–3,6. [19]
Відношення довжини спори до її ширини: 2,6–4,2. [15] - Форма спори
- Форма спори: видовжено-еліпсоїдний. [16]
Форма спори: веретеноподібний. [16]
Форма спори: веретеноподібний. [25]
Форма спори: майже веретеноподібний. [18]
Форма спори: веретеноподібний. [19]
Форма спори: веретеноподібний. [12] - Поверхня спори
- Поверхня спори: гладенький. [25]
Поверхня спори: гладенький. [18]
Поверхня спори: гладенький. [19]
Поверхня спори: гладенький. [12] - Товщина стінки спори
- Товщина стінки спори: товстостінний. [19]
Матеріал і методи досліджень
- Результати, наведені в джерелах — Ширина кінцевої клітини шкірки шапинки
- Materiał badania: Named Boletus reticulatus account; original source material remains separate. Materiał suszony (przygotowanie opisano w Metodach): 3,5–5 µm [19]
Materiał badania: Named Boletus reticulatus account; original source material remains separate. do 20 µm [21] - Результати, наведені в джерелах — Довжина спори
- Materiał badania: Named Boletus reticulatus account; original source material remains separate. 12–17 µm (skrajnie do 20 µm) [16]
Materiał badania: Named Boletus reticulatus account; original source material remains separate. 12–17 µm [12]
Materiał badania: Named Boletus reticulatus account; original source material remains separate. 11,5–19,5 µm [15]
Materiał badania: Named Boletus reticulatus account; original source material remains separate. 13–20 µm [25]
Materiał badania: Named Boletus reticulatus account; original source material remains separate. Materiał suszony (przygotowanie opisano w Metodach): 13,5–16 µm [19]
Materiał badania: Named Boletus reticulatus account; original source material remains separate. 13–15 µm [18] - Результати, наведені в джерелах — Ширина спори
- Materiał badania: Named Boletus reticulatus account; original source material remains separate. Materiał suszony (przygotowanie opisano w Metodach): 4,5–5,5 µm [19]
Materiał badania: Named Boletus reticulatus account; original source material remains separate. 4–5,5 µm [16]
Materiał badania: Named Boletus reticulatus account; original source material remains separate. 3,5–6 µm [25]
Materiał badania: Named Boletus reticulatus account; original source material remains separate. 4,5–5,5 µm [18]
Materiał badania: Named Boletus reticulatus account; original source material remains separate. 3,5–5,5 µm [15]
Materiał badania: Named Boletus reticulatus account; original source material remains separate. 4–6 µm [12]
Metody i zapisy źródłowe — Named Boletus reticulatus account; original source material remains separate.
Stan materiału: suszony.
Pochodzenie materiału: Six B.reticulatus collections in the Fennoscandian study; B.aff.reticulatus excluded..
Metoda źródłowa. Technika: mikroskopia świetlna (LM). Medium: pure water without softening or colouring media. Opis metody w źródle: Leitz Dialux, Pl Apo Oel100/1.32 oil objective, drawing tube2000×, measurements corrected to1/2µm. Mature spores from pore hymenium, stipe spores excluded. Mature caulocystidia from stem net. Pileipellis scalps at1/3radius from cap edge.
Liczba zarodników na jednej podstawce; Długość podstawki; Kształt podstawki; Szerokość podstawki; Długość kaulocystyd; Kształt kaulocystyd; Szerokość kaulocystyd; Długość komórki końcowej skórki kapelusza; Kształt komórki końcowej skórki kapelusza; Szerokość komórki końcowej skórki kapelusza; Barwa zarodnika w mikroskopie; Długość zarodnika; Iloraz długości i szerokości zarodnika; Kształt zarodnika; Powierzchnia zarodnika; Grubość ściany zarodnika; Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „Karstenia49:49 species5 Boletus reticulatus; methods p42, own rows Tables1–3 pp54–55. B.aff.reticulatus excluded.” [19]
Metody i zapisy źródłowe — Named Boletus reticulatus account; original source material remains separate.
Inkrustacja strzępek skórki; Organizacja skórki kapelusza; Długość zarodnika; Iloraz długości i szerokości zarodnika; Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „Species Description after the generic Boletus introduction; generic ring/solid-stem claims excluded.” [15]
Metody i zapisy źródłowe — Named Boletus reticulatus account; original source material remains separate.
Szerokość komórki końcowej skórki kapelusza — zapis źródłowy: „Beugelsdijk2008 Table2, B.reticulatus terminal elements, citing Van der Linde2004; not another Boletus row.” [21]
Metody i zapisy źródłowe — Named Boletus reticulatus account; original source material remains separate.
Identyfikacja kropli: nierozstrzygnięta.
Krople wewnątrz zarodnika; Długość zarodnika; Kształt zarodnika; Powierzchnia zarodnika; Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „Exact Aranzadi species account; method, N and individual material unreported. Guttules chemically unidentified.” [12]
Metody i zapisy źródłowe — Named Boletus reticulatus account; original source material remains separate.
Długość zarodnika; Kształt zarodnika; Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „Named Boletus reticulatus: Popis and Výskyt; compared species excluded.” [16]
Metody i zapisy źródłowe — Named Boletus reticulatus account; original source material remains separate.
Długość zarodnika; Kształt zarodnika; Powierzchnia zarodnika; Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „Named species account: Kapelusz / Cap, Rurki, Trzon, Miąższ, Wysyp, Zarodniki; PL and EN wording kept separate.” [25]
Metody i zapisy źródłowe — Named Boletus reticulatus account; original source material remains separate.
Długość zarodnika; Kształt zarodnika; Powierzchnia zarodnika; Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „Identification guide, named Summer Bolete, excluding compared taxa.” [18]
Перевірка поширення — обсяг та обмеження
Materiał: Pierwotne kolekcje autora atlasu na Dolnym Śląsku.
Zakres odczytu: Fragmenty źródeł.
Odczytano fragment źródła; pełny tekst i metody nie zostały zweryfikowane.
Data przeglądu: 21.10.2026.
Ograniczenia: Źródłowe oznaczenie i zakres pojęcia zachowano. Nie zadeklarowano nowego badania okazów ani odczytu wszystkich publikacji cytowanych przez źródło.
[25]- Підготовка матеріалу для мікроскопії
- Materiał suszony. Mikroskop Leitz Dialux, obiektyw olejowy Pl Apo Oel 100/1,32 i tubus rysunkowy przy 2000×; pomiary korygowano do 0,5 µm. Dojrzałe zarodniki pobierano z hymenium porów, z wyłączeniem zarodników z trzonu. Dojrzałe kaulocystydy pobierano z siateczki trzonu, a skórkę kapelusza w odległości 1/3 promienia od brzegu. [19]
Обсяг опрацювання
Перед завершенням запис потребує доповнення або перевірки.
- Пошук регіонів поширення потребує розрахунку.
- Зв'язки попередніх висновків потребують повторної перевірки.
- Нові джерела вимагають обліку інформації, виявленої під час огляду.
Найважливіші речовини та їхня дія
Ergönül i współpracownicy w 2013 roku zbadali profil kwasów tłuszczowych owocników Boletus reticulatus pochodzących z pasma Ilgaz w Turcji (stanowisko N41°03′ E33°41′, okaz zielnikowy fungarium nr 1091). Badanie przeprowadzono na wysuszonych owocnikach metodą chromatografii gazowej z detektorem płomieniowo-jonizacyjnym (GC-FID). Uzyskane wartości reprezentują udział procentowy poszczególnych kwasów w oznaczonym profilu kwasów tłuszczowych, a nie zawartość w świeżej masie grzyba.
[17]Analiza chromatograficzna profilu kwasów tłuszczowych suszonych owocników Boletus reticulatus (okaz 1091) wykazała następujący skład (ND – nie oznaczono):
- kwas masłowy (C4:0): 0,06%
- kwas kapronowy (C6:0): 0,17%
- kwas kaprylowy (C8:0): 0,18%
- kwas kaprynowy (C10:0): 0,20%
- kwas undekanowy (C11:0): 0,87%
- kwas laurynowy (C12:0): 0,06%
- kwas tridekanowy (C13:0): 0,02%
- kwas mirystynowy (C14:0): 0,37%
- kwas mirystoleinowy (C14:1): 0,11%
- kwas pentadekanowy (C15:0): 0,37%
- kwas pentadecenowy (C15:1): ND
- kwas palmitynowy (C16:0): 11,26%
- kwas palmitoleinowy (C16:1): 0,75%
- kwas margarynowy (C17:0): 0,28%
- kwas heptadecenowy (C17:1): 0,99%
- kwas stearynowy (C18:0): 5,84%
- kwas oleinowy trans (C18:1): 0,12%
- kwas oleinowy cis (C18:1): 37,61%
- kwas linolowy trans (C18:2): 0,02%
- kwas linolowy cis (C18:2): 36,60%
- kwas linolenowy (C18:3): ND
- kwas gamma-linolenowy (C18:3): 0,31%
- kwas arachidowy (C20:0): 0,58%
- kwas eikozenowy (C20:1): 0,50%
- kwas eikozadienowy (C20:2): 0,34%
- kwas heneikozanowy (C21:0): 0,30%
- kwas cis-11,14,17-eikozatrienowy n-3 (C20:3): 0,04%
- kwas arachidonowy (C20:4): 0,11%
- kwas cis-8,11,14-eikozatrienowy n-6 (C20:3): ND
- kwas behenowy (C22:0): 0,08%
- kwas eikozapentaenowy (C20:5): 0,45%
- kwas erukowy (C22:1): 0,27%
- kwas dokozadienowy (C22:2): 0,23%
- kwas trikozanowy (C23:0): 0,03%
- kwas lignocerynowy (C24:0): 0,51%
- kwas nerwonowy (C24:1): ND
- kwas dokozaheksaenowy (C22:6): 0,32%
W badanym materiale dominował kwas oleinowy w konfiguracji cis (37,61%), a kolejnym pod względem ilości był kwas linolowy cis (36,60%). Udział kwasu palmitynowego wyniósł 11,26%, a kwasu stearynowego 5,84%. Łączne udziały frakcji wynosiły: nasycone kwasy tłuszczowe 21,14%, jednonienasycone 40,34% oraz wielonienasycone 38,40%. W próbie Boletus reticulatus odnotowano zatem przewagę kwasu oleinowego nad linolowym, co stanowi wyjątek od ogólnego wniosku abstraktu, w którym autorzy przypisali dominację kwasu linolowego wszystkim sześciu badanym gatunkom.
[17]Pomiary chromatograficzne wykonano w trzech powtórzeniach analitycznych, uzyskując błąd standardowy (SE) poniżej 5%. W publikacji nie podano liczby niezależnych prób biologicznych ani daty zebrania okazu 1091. Wyniki te obrazują skład chemiczny badanej partii suszu i nie były przedmiotem badań klinicznych pod kątem wpływu na organizm człowieka.
[17]Оселище та зростання
Оселище, територія й пора року
Borowik usiatkowany rośnie na ziemi, pojedynczo lub w grupach. Występuje przede wszystkim w ciepłych lasach liściastych i mieszanych. W Czechach spotykany jest również w zadrzewieniach przydrożnych oraz na groblach stawów rybnych, natomiast Beugelsdijk i współpracownicy odnotowali występowanie na dość suchych poboczach dróg i w parkach z dębami.
[16] [25] [20] [21] [18]Gatunek tworzy ektomikoryzę z drzewami. W atlasach grzybów jako partnerów wymienia się dęby i buki, a także lipy, graby oraz kasztany z rodzaju Castanea. First Nature wspomina ponadto o sporadycznym notowaniu pod świerkami. W Puszczy Knyszyńskiej Gryc obserwował owocniki głównie w dojrzałych drzewostanach dębowo-grabowych, a także w płatach świerkowych z domieszką drzew liściastych. Obecność owocnika w sąsiedztwie danego drzewa opisuje warunki stanowiska, nie stanowi jednak bezpośredniego dowodu laboratoryjnego potwierdzającego strukturę mikoryzy na korzeniach.
[18] [16] [25] [12] [22] [20]Zakres drzew mikoryzowych bywa różnie ujmowany: w publikacji filogenetycznej z 2008 roku autorzy ograniczyli gospodarzy Boletus reticulatus wyłącznie do dębów (Quercus), wiążąc holenderski okaz SvdL79 z dębem. Inne publikacje wskazują również buka (Fagus). Stanowiska udokumentowane w zbiorach Aranzadi obejmują: okaz ARAN08027 zebrany 5 sierpnia 2017 roku w Leitza-Leitzalarrea-Insusu w Nawarze pod Quercus rubra na kwaśnym podłożu (UTM 30TWN8874, 43.1144409° N, 1.9097333° W) oraz okaz A3043040 z 3 lipca 2004 roku w Ataun-Intxusburu w prowincji Gipuzkoa, zebrany na glebie pod Fagus sylvatica (UTM 30TWN6854).
[21] [13] [14]Wymagania glebowe borowika usiatkowanego różnią się w doniesieniach z poszczególnych regionów: Snowarski podaje gleby o odczynie zbliżonym do obojętnego, Aranzadi notuje suche podłoża krzemionkowe, a publikacja z 2008 roku wskazuje glinę lub piasek z domieszką gliny. Gryc przytacza obiegową opinię atlasową o unikaniu podłoży wapiennych. Dane te pochodzą z różnych stanowisk i nie pozwalają na wyznaczenie jednej uniwersalnej wartości pH dla całego gatunku.
[25] [12] [21] [22]Według atlasu Lasów Państwowych borowik usiatkowany występuje na obszarze Europy oraz w Japonii.
[20]W Wielkiej Brytanii i Irlandii First Nature określa borowika usiatkowanego jako grzyb rzadki, wskazując jednocześnie na jego częstsze pojawianie się na południu Europy, zwłaszcza w południowo-zachodniej Francji oraz w rejonach Portugalii. Czeski atlas odnotowuje wyższą liczebność stanowisk w cieplejszych rejonach Czech.
[18] [16]W ujęciu europejskim ramy sezonu owocnikowania są zróżnicowane: czeski atlas notuje zbiory od maja do listopada. Na Wyspach Brytyjskich First Nature wskazuje okres od czerwca do października, wspominając zarazem, że w południowej Europie owocniki mogą pojawiać się aż do lutego. Z kolei hiszpańskie opracowania Aranzadi określają porę występowania ogólnie jako wiosnę i lato.
[16] [18] [12]Potwierdzony zasięg występowania
Wszystkie obszary potwierdzone w zapisanych danych źródłowych.
| Kraj | Regiony i stanowiska | Owocnikowanie | Джерела |
|---|---|---|---|
| Польща | Нижня Сілезія — діапазон, названий джерелом | V–VIII |
|