Їстівний
Установіть місцезнаходження, щоб побачити дані для свого регіону.











Плодове тіло складається з м'ясистої шапки та ніжки, а нижню частину шапки утворює трубчастий гіменофор, що закінчується порами. У чеському атласі шапка має 50–200 мм у діаметрі, ніжка — 50–100 мм завдовжки та 20–40 мм завтовшки. Італійський довідник наводить шапку 5–25 см і ніжку 7–15 × 3–6 см. DGfM зазначає шапку до 25 см та ніжку до 15 см заввишки й до 5 см завтовшки. Шапка спочатку напівкуляста, потім опукла або подушкоподібна, а згідно з італійським описом наприкінці розпростерта. Може мати нерівності у вигляді горбків і заглиблень. Вона щільна та пружна. У молодих плодових тіл шкірка буває майже чорною й оксамитовою; з віком може ставати більш гладкою та блискучою. Поверхня суха, дрібноповстиста, з часто припорошеною або вкритою памороззю зоною біля краю. Колір шапки лежить у межах відтінків коричневого та чорно-коричневого, іноді майже чорного. Чеський атлас згадує також оливкові та мідно-коричневі тони; ISPRA описує горіхові, палеві, мідні, сепієві й оливково-коричневі відтінки; польський атлас наводить темний червоно-коричневий до чорно-коричневого. Трубочки під шапкою мають згідно з чеським атласом довжину 5–30 мм. Спочатку вони білі, а пори з віком жовтіють і набувають оливкового відтінку. DGfM описує перехід від білого через кремовий до зелено-жовтого, натомість регіональна каталонська праця згадує білі або сіруваті трубочки з дрібними білими порами. Італійський довідник пов'язує побуріння гіменофору зі старінням або розкладанням плодового тіла. Довідник ISPRA описує трубочки як густо розташовані, вільні та незмінні за кольором, а їхній шар — як такий, що легко відділяється від білого м'якуша шапки. Пори дрібні, циліндричні, однакові за кольором із трубочками. Ніжка у молодих плодових тіл бочкоподібна або здута, з віком стає булавоподібною, циліндричною або стрункішою. Нижня половина ніжки буває виразно потовщеною і, за каталонськими спостереженнями, у молодих плодових тіл може бути ширшою за шапку. Її забарвлення зазвичай коричневе й світліше за шапку; ISPRA описує перехід від світло-вохристого до коричневого під час дозрівання та старіння. Ніжка пружна й щільна. На її поверхні є делікатна сіточка, у німецькому описі — світла на коричнюватому тлі. Зона поширення сіточки виявляє мінливість: ISPRA поміщає її біля верхівки ніжки, іноді до половини її довжини, натомість таблиця в роботі Бейгелсдейка та співавторів описує сіточку по всій ніжці. М'якуш білий, пружний і щільний; у регіональному каталонському описі його охарактеризовано як твердий. ISPRA підкреслює білизну безпосередньо під шкіркою шапки. На розрізі м'якуш не змінює кольору. Свіже плодове тіло має приємний грибний запах, який, згідно з чеським атласом, помітно посилюється після сушіння. ISPRA описує запах як приємний, а смак — як приємний і солодкуватий. Споровий порошок оливковий. Спори в чеському атласі мають розміри 12–18 × 4–6 µm, вони гладкі та видовжено-еліпсоїдні до веретеноподібних. ISPRA наводить 12–16 × 4–5 µm і веретеноподібну форму при спостереженні в KOH. У мікроскопічному зведенні Бейгелсдейка та співавторів елементи шкірки шапки досягають ширини до 11 µm і містять дрібну внутрішньоклітинну зернистість.
Розпізнавання, оселище та найважливіші відмінності.
Грибар
Будова плодового тіла
- Тип будови плодового тіла
- Тип будови плодового тіла: Шапинка, ніжка.
Шапинка
- Форма шапинки
- у молодих плодових тіл: Форма шапинки: напівкулястий.
у зрілих плодових тіл: Форма шапинки: опуклий.
Форма шапинки: напівкулястий.
Форма шапинки: опуклий.
Форма шапинки: плоский.
Форма шапинки: увігнутий. - Рельєф поверхні шапинки
- Рельєф поверхні шапинки: горбкувата.
у зрілих плодових тіл: Рельєф поверхні шапинки: гладенький. - Покрив шапинки
- у молодих плодових тіл: Покрив шапинки: замшева.
Покрив шапинки: борошнистий (на краю шапинки).
Покрив шапинки: гола. - Блиск поверхні шапинки
- у зрілих плодових тіл: Блиск поверхні шапинки: блискучий.
- Колір шапинки
- Колір шапинки: чорно-коричневий.
Колір шапинки: коричневий.
Колір шапинки: темно-коричневий.
Колір шапинки: мідний.
Колір шапинки: горіхово-коричневий.
Колір шапинки: оливково-коричневий.
Колір шапинки: сепієво-коричневий.
Колір шапинки: палевий.
Колір шапинки: чорнуватий.
Колір шапинки: темний червоно-коричневий.
Колір шапинки: бронзовий.
Колір шапинки: каштановий.
Колір шапинки: оранжево-коричневий.
у молодих плодових тіл: Колір шапинки: чорнуватий. - Діаметр шапинки
- Діаметр шапинки становить 50–250 mm.
Низ шапинки
- Тип гіменофора
- Тип гіменофора: трубочки.
Трубочки біля ніжки
- Прикріплення гіменофора до ніжки
- Прикріплення гіменофора до ніжки: вільний від ніжки (трубочки).
Прикріплення гіменофора до ніжки: прирослий до ніжки (трубочки).
- Відокремлюваність гіменофора від шапинки
- Відокремлюваність гіменофора від шапинки: легко відділяється (трубочки).
- Колір гіменофора
- у старих плодових тіл: Колір гіменофора: коричневий.
у зрілих плодових тіл: Колір гіменофора: оливковий.
у молодих плодових тіл: Колір гіменофора: білувате. - Форма пор
- Форма пор: округлий.
- Природний колір пор
- Природний колір пор: білий.
у зрілих плодових тіл: Природний колір пор: оливковий.
у молодих плодових тіл: Природний колір пор: білий.
у зрілих плодових тіл: Природний колір пор: жовтий. - Розмір пор
- Розмір пор: малий.
- Природний колір трубочок
- Природний колір трубочок: сіруватий.
Природний колір трубочок: білий.
Природний колір трубочок: кремовий.
Природний колір трубочок: зеленувато-жовтий.
у зрілих плодових тіл: Природний колір трубочок: сірчано-жовта. - Щільність розташування трубочок
- Щільність розташування трубочок: густі.
Ніжка та основа
- Форма ніжки
- у молодих плодових тіл: Форма ніжки: бочкоподібний.
у зрілих плодових тіл: Форма ніжки: булавоподібний.
у зрілих плодових тіл: Форма ніжки: циліндричний.
у молодих плодових тіл: Форма ніжки: череватий. - Основа ніжки
- Основа ніжки: потовщена.
- Колір ніжки
- Колір ніжки: коричневий.
Колір ніжки: бежева.
Колір ніжки: оранжево-коричневий.
Колір ніжки: каштаново-коричнева.
Колір ніжки: білий.
Колір ніжки: білувате.
у молодих плодових тіл: Колір ніжки: світло-вохристий.
у зрілих плодових тіл: Колір ніжки: коричневий.
у старих плодових тіл: Колір ніжки: коричневий. - Рельєф поверхні ніжки
- Рельєф поверхні ніжки: сітчаста (лише на верхівці ніжки).
Рельєф поверхні ніжки: сітчаста (верхня половина ніжки).
Рельєф поверхні ніжки: сітчаста (верхні дві третини ніжки). - Внутрішня будова ніжки
- Внутрішня будова ніжки: суцільний.
- Консистенція ніжки
- Консистенція ніжки: щільний.
- Довжина ніжки
- Довжина ніжки: 50–150 mm.
- Діаметр ніжки
- Діаметр ніжки: 20–100 mm.
Кільце
- Наявність кільця
- Наявність кільця: без кільця.
М'якуш
- Колір м’якуша
- Колір м’якуша: білий.
Колір м’якуша: білий (м’якуш шапинки, під шкіркою).
Колір м’якуша: брудно-рожевий (м’якуш шапинки, під шкіркою).
Колір м’якуша: блідо-коричневий (м’якуш шапинки, під шкіркою). - Щільність м’якуша
- Щільність м’якуша: щільний.
Щільність м’якуша: твердий.
Щільність м’якуша: щільний (м’якуш шапинки). - Смак м’якуша
- Смак м’якуша: солодкий.
Смак м’якуша: слабкий. - Тип консистенції м'якуша
- Тип консистенції м'якуша: м’ясистий (м’якуш шапинки).
- Колір м’якуша після пошкодження
- Колір м’якуша після пошкодження: без зміни кольору.
Колір м’якуша після пошкодження: без зміни кольору. - Запах м’якуша
- Запах м’якуша: грибний, слабкий.
Запах м’якуша: землистий.
Де і коли росте
- Оселище
- Оселище: листяний ліс.
Оселище: мішаний ліс.
Оселище: хвойний ліс. - Субстрат
- Субстрат: ґрунт.
- Характер росту плодових тіл
- Характер росту плодових тіл: поодинці.
- Період плодоношення
- Плодові тіла з’являються з липня до жовтня.
- Територія поширення
Їстівність і кулінарія
- Їстівність
- Їстівний
З чим можна сплутати

Boletus edulis
Основні відмінності
Білий гриб (Boletus edulis) відрізняється гладкою, у вологих умовах маслянистою на дотик шкіркою шапки, ширшою палітрою світліших і темніших відтінків коричневого кольору та білуватою сіточкою, наявною зазвичай у верхній половині ніжки (рідше спускається нижче). Мікроскопічно кінцеві елементи шкірки шапки у B. edulis мають ширину 4–19 µm, тоді як у B. aereus шапка суха, дрібноповстиста й дуже темна, хоча окремі ознаки забарвлення можуть накладатися одна на одну.
Боровик бронзовий (Boletus aereus) трапляється в теплих листяних лісах, переважно дубових, також на вапнякових ґрунтах, рідше під каштанами їстівними. Має дуже темну, суху, делікатно оксамитову шапку. Під мікроскопом кінцеві елементи її шкірки досягають ширини до 11 µm і містять дрібнозернистий внутрішньоклітинний пігмент.

George Chernilevsky · Public domain
Bez zmian względem zachowanego oryginału.
Джерело фото · Public domainBoletus reticulatus
Основні відмінності
Боровик бронзовий (Boletus aereus) відрізняється від боровика сітчастого темнішим кольором шапки та ніжкою коричнево-мідного тону.

Boletus pinophilus
Основні відмінності
Боровик сосновий (Boletus pinophilus) характеризується червоно-коричневим, каштановим до махагонового забарвленням шапки з часто зморшкуватою та желатинізованою поверхнею, товстішою сіточкою біля верхівки ніжки та ширшими елементами шкірки шапки (до 27 µm завширшки), коричневий пігмент яких розчиняється гідроксидом калію (KOH).
Боровик бронзовий (Boletus aereus) вирізняється шапкою, позбавленою червонуватих відтінків, забарвленням від дуже темно-коричневого до майже чорно-коричневого кольору, із сухою, дрібно опушеною поверхнею та припорошеним краєм. На ніжці наявна темно-коричнева сітка, що вкриває майже всю її довжину. Кінцеві елементи гіф шкірки вужчі (до 11 µm завширшки) і містять дрібні внутрішньоклітинні зерна пігменту.
FAQ
Чи є боровик темно-коричневий їстівним у Польщі?
Він є їстівним грибом, проте в Польщі дуже рідкісним і визнаним вимираючим у національному червоному списку, тому його не слід збирати в природних оселищах.
Чому боровик темно-коричневий внесений до червоного списку?
У Польщі він є дуже рідкісним грибом, що вимирає. Червоний список документує ступінь загрози виду, проте не є тотожним юридичній охороні видів.
Під якими деревами найчастіше росте Boletus aereus?
Він росте в мікоризі з листяними деревами, перш за все з дубами та буками, а на півдні Європи його типовим партнером є також каштан їстівний.
У які місяці можна натрапити на плодові тіла цього виду?
В атласі Державних лісів для Польщі вказано місяці з травня до вересня. В інших регіонах Європи період появи залежить від місцевого клімату.
Як відрізнити боровика темно-коричневого від боровика благородного?
Його вирізняє помітно темніша, майже коричнево-чорна шапинка та прихильність до теплих дібров; боровик благородний має світлішу шапинку й ширший ареал.
Чи змінює боровик темно-коричневий колір м'якуша після розрізання?
Ні, його м'якуш білий, пружний і не синіє та не темніє після пошкодження чи розрізання, що відрізняє його від багатьох модринових грибів або красноборовиків.
Чи можна сплутати цей вид з отруйним грибом?
Його іноді плутають із неїстівним гірчаком жовчним та іншими боровиковими. Правильне розрізнення потребує ретельної оцінки повного комплексу ознак плодового тіла.
Де в Європі Boletus aereus збирають найохочіше?
Його традиційно збирають у басейні Середземного моря — зокрема в Італії, Іспанії та південній Франції, де він є високо цінованим їстівним грибом.
Яку структуру має поверхня шапинки боровика темно-коричневого?
Поверхня шапинки матова, суха, замшева або дрібно зморшкувата, у відтінках темно-коричневого кольору, бронзового відтінку, а іноді з іржавими плямами.
Яке значення має Boletus aereus у генетичних дослідженнях?
Зразки цього виду використовуються в дослідженнях ДНК для точного розмежування еволюційних ліній і родинних зв'язків серед європейських боровиків.
Любитель
Низ шапинки
- Довжина трубочок
- Довжина трубочок: 5–30 mm.
Назви та історія
- Obowiązująca nazwa taksonomiczna
- Boletus aereus
- Pozostałe nazwy
- borowik ciemnobrązowy
Спостереження вдома
Споровий відбиток
- Необхідні матеріали
- свіжа, зріла шапинка, аркуш паперу, склянка або чашка, вода
- Час
- 2–24 h
- Виконання
- Покладіть шапинку нижньою стороною на папір.
- Додайте краплю води зверху та накрийте.
- Через 2–24 годин підніміть шапинку й огляньте осад.
Що шукати
- Колір спорового відбитка
- Колір спорового відбитка: зелений. Колір спорового відбитка: коричневий.
- Відтінок спорового відбитка
- Відтінок спорового відбитка: оливковою. Відтінок спорового відбитка: оливково-коричневий.
Під мікроскопом
- Необхідні матеріали
- світловий мікроскоп, предметне й покривне скельця, голка, вода, спори зі спорового відбитка
- Виконання
- Перенесіть голкою трохи спорового відбитка на скельце.
- Додайте краплю води, накрийте покривним скельцем і розгляньте спори.
Що шукати
- Форма спори
- Форма спори: видовжено-еліпсоїдний. Форма спори: веретеноподібний. Форма спори: веретеноподібний. Форма спори: майже веретеноподібний.
- Поверхня спори
- Поверхня спори: гладенький. Поверхня спори: гладенький.
- Розміри спори
- Довжина 10,5–19 µm, ширина 3,5–7 µm.
Розміри порівнюйте після калібрування шкали мікроскопа.
Екологія та поширення
- Листяні дерева в оточенні
- Листяні дерева в оточенні: дуб.
Листяні дерева в оточенні: бук.
Листяні дерева в оточенні: каштан їстівний. - Хвойні дерева в оточенні
- Хвойні дерева в оточенні: ялиця.
- Мікоризні партнери
- Загальний зв’язок виду: Мікоризні партнери: Quercus (загальний перелік партнерів).
Загальний зв’язок виду: Мікоризні партнери: Fagus (загальний перелік партнерів). - Гриби в оточенні
- Гриби в оточенні: Boletus reticulatus.
Історія та культура
Боровик темно-коричневий уперше був науково описаний у 1789 році французьким ботаніком і мікологом П'єром Бюльяром у праці «Herbier de la France» (таблиця 385). Видова назва була згодом санкціонована в 1821 році Еліасом Фрісом. В історії таксономії статус цього гриба інтерпретувався по-різному — у давніших мікологічних зведеннях його іноді розглядали як різновид боровика благородного (Boletus edulis), на що вказує, серед інших, Владислав Воєвода (2003).
Латинський видовий епітет «aereus» походить від слова, що означає «бронзовий» або «з бронзи», що є прямим відсиланням до характерного темного забарвлення шапинки. Від цієї назви походить традиційна історична польська назва «borowik spiżowy», а також французька народна назва «cèpe bronzé». У країнах басейну Середземного моря, і зокрема в Італії, цей гриб здавна відомий у місцевій традиції під поширеною назвою «porcino nero» (чорний боровик), яка відрізняє його від форм зі світлішим забарвленням.
Їстівність і безпека
Боровик темно-коричневий є їстівним грибом, який цінується за щільний, пружний м'якуш, а також приємний аромат і смак. Подібно до інших боровиків, перед вживанням він потребує належної термічної обробки, такої як варіння, тушкування або смаження. Слід також уникати старих, перестиглих або запліснявілих екземплярів.
Цей вид дуже популярний у Південній Європі, особливо в Італії (де він традиційно відомий як «porcino nero») та в Іспанії. Проте в Польщі ситуація виглядає зовсім інакше — цей гриб є вкрай рідкісним і традиційно належить до категорії E (вимираючі) у червоному списку макроміцетів. Слід прямо спростувати поширену помилку: Boletus aereus не фігурує в національних переліках грибів, що перебувають під охороною закону — ані суворою, ані частковою (Розпорядження Міністра навколишнього середовища, Dz.U. 2014 поз. 1408, додатки 1 і 2). Попри відсутність формальної заборони, яка б випливала з цього розпорядження, велика рідкісність цього виду та висока категорія загрози повністю виправдовують однозначну рекомендацію залишати всі знайдені плодові тіла в природних оселищах, без їх вилучення для кулінарних цілей.
Оселище та зростання
Боровик темно-коричневий — це теплолюбний вид, що росте насамперед у листяних лісах помірної та середземноморської зон. Він утворює мікоризу переважно з листяними деревами, зокрема з дубами (Quercus), рідше з буками або каштанами. Як вказують дослідження Беугелсдейка та ін. (таблиця 2), для оселищ цього виду характерний важкий, глинистий і часто злегка вапняковий субстрат. Хоча він зазвичай асоціюється з теплими дібровами, польський регіональний каталог документує також два приклади серпневих знахідок плодових тіл у мішаних борах.
Період появи плодових тіл у літературі описується по-різному залежно від джерела. Таблиця на картці наводить діапазон від липня до жовтня (VII–X), тоді як атлас Державних лісів вказує на місяці від травня до вересня (V–IX). У тепліших регіонах Південної Європи сприятливі температурні умови можуть сприяти ранньому початку плодоношення та його тривалості до пізньої осені, натомість у Польщі кожна задокументована поява належить до рідкостей.
Дослідник
Їстівність і кулінарія
Ustalenia źródłowe: jadalność, spożycie i wykorzystanie
- Їстівність
- Їстівний — źródło oznaczenia
Źródło bez opisu bibliograficznego · jadalne czy trujące? / Jadalny
Наукові назви та таксономія
- Чинна наукова назва
Boletus aereus
- Колишні наукові назви
- Boletus aereus f. citrinus Camello & De la Peña
Boletus aereus var. cepa (Thore) DC.
Boletus aereus var. cravetta (Bellardi) DC.
Boletus aereus var. leucoporus Pers.
Boletus cepa Thore
Boletus cravetta Bellardi
Boletus edulis f. aereus (Bull.) Vassilkov
Dictyopus aereus (Bull.) Quél.
Suillus aereus (Bull.) Kuntze
Tubiporus aereus (Bull.) P. Karst.
Tubiporus edulis subsp. aereus (Bull.) Maire[10]
Borowik ciemnobrązowy nosi ważną nazwę naukową Boletus aereus Bull. Według Species Fungorum bazuje ona na rycinie 385 w 9. tomie Herbier de la France, opublikowanej w 1789 r. Pod względem pozycji systematycznej rodzaj Boletus należy do rodziny borowikowatych (Boletaceae), rzędu borowikowców (Boletales), podklasy pieczarkopodobnych (Agaricomycetidae), klasy pieczarniaków (Agaricomycetes), gromady podstawczaków (Basidiomycota) i królestwa grzybów (Fungi).
[10] [2]W literaturze mykologicznej odnotowano następujące historyczne kombinacje oraz synonimy taksonomiczne (dwa identycznie brzmiące zapisy Boletus edulis f. aereus odnoszą się do odrębnych pozycji bibliograficznych):
| Zapis nazwy | Publikacja |
|---|---|
| Tubiporus aereus (Bull.) P. Karst. | Bidr. Känn. Finl. Nat. Folk 37:5 (1882) |
| Dictyopus aereus (Bull.) Quél. | Enchiridion Fungorum:159 (1886) |
| Suillus aereus (Bull.) Kuntze | Revis. gen. pl. 3(3):535 (1898) |
| Tubiporus edulis subsp. aereus (Bull.) Maire | Mém. Soc. Sci. Nat. Maroc 45:87 (1937) |
| Boletus edulis f. aereus (Bull.) Vassilkov | Compl. Fl. Champ. Supér. Maroc:32 (1955) |
| Boletus edulis f. aereus (Bull.) Vassilkov | Belyi Grib:19 (1966) |
| Boletus cravetta Bellardi | Append. Flor. Pedemont.:73 (1792) |
| Boletus aereus var. cravetta (Bellardi) DC. | Fl. franç. 5/6:42 (1815) |
| Boletus cepa Thore | Essai Chloris Dép. Landes:482 (1803) |
| Boletus aereus var. cepa (Thore) DC. | Fl. franç. 5/6:42 (1815) |
| Boletus aereus var. leucoporus Pers. | Mycologia Europaea 2:138 (1825) |
| Boletus aereus f. citrinus Camello & De la Peña | Tarrelos 19:35 (2017) |
Межі таксона та обмеження визначення
Badania molekularne Beugelsdijka i współpracowników z 2008 r. wykazały odrębność czterech europejskich linii ewolucyjnych odpowiadających gatunkom Boletus aereus, Boletus edulis, Boletus pinophilus oraz Boletus reticulatus na podstawie sekwencji regionu ITS1–5.8S–ITS2 oraz genu dehydrogenazy aldehydu 3-fosfoglicerynowego (GAPDH). Dwie próby Boletus aereus z Holandii oznaczono symbolami SvdL49 i SvdL94; zarejestrowano dla nich sekwencje ITS (odpowiednio EU417844 i EU417845) oraz GAPDH (EU417876 i EU417877), przy czym domniemanym partnerem mikoryzowym w obu stanowiskach był dąb (Quercus). Analiza filogenetyczna objęła 31 taksonów, 1356 pozycji sekwencji i 96 pozycji informatywnych dla parsymonii. Wyniki te potwierdzają status europejskiego materiału badawczego, nie rozstrzygają jednak granic zmienności taksonu w skali globalnej ani relacji z Boletus mamorensis.
[4]Лабораторна діагностика
Dane ustrukturyzowane
Шкірка шапинки
Спори
Матеріал і методи досліджень
- Результати, наведені в джерелах — Довжина спори
- Materiał badania: Source-described Boletus aereus spores. 13–16 µm [15]
Materiał badania: Source-described Boletus aereus spores. 14–17 µm [17]
Materiał badania: Source-described Boletus aereus spores. 12–18 µm [1]
Materiał badania: Source-described Boletus aereus spores. 10,5–19 µm [13]
Materiał badania: Source-described Boletus aereus spores. 12–16 µm [3] - Результати, наведені в джерелах — Ширина спори
- Materiał badania: Source-described Boletus aereus spores. 4–5,5 µm [15]
Materiał badania: Source-described Boletus aereus spores. 4–6 µm [1]
Materiał badania: Source-described Boletus aereus spores. 4–5 µm [3]
Materiał badania: Source-described Boletus aereus spores. 3,5–7 µm [13]
Materiał badania: Source-described Boletus aereus spores. 4,5–6 µm [17]
Metody i zapisy źródłowe — Boletus aereus pileipellis elements in Beugelsdijk2008 Table2
Szerokość elementów skórki; Ziarnistości wewnątrz elementów skórki — zapis źródłowy: „Pileipellis elements up to11µm wide, with fine intracellular grains; exact aereus Table2 row.” [4]
Metody i zapisy źródłowe — Source-described Boletus aereus cap cuticle
Metody i zapisy źródłowe — Source-described Boletus aereus spores
Długość zarodnika; Kształt zarodnika; Powierzchnia zarodnika; Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „S01 describes dimensions, elongate-ellipsoid to fusiform shape and smooth surface; technique, preparation, N and measurement extent unreported.” [1]
Metody i zapisy źródłowe — Source-described Boletus aereus spores
Długość zarodnika; Kształt zarodnika; Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „S03 PDF69 recommends observation in KOH (da osservare con KOH); it does not document an actually performed preparation or measurement protocol.” [3]
Metody i zapisy źródłowe — Source-described Boletus aereus spores
Długość zarodnika; Iloraz długości i szerokości zarodnika; Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „Source species description, collection, preparation, technique, N and measurement extent unreported.” [13]
Metody i zapisy źródłowe — Source-described Boletus aereus spores
Długość zarodnika; Kształt zarodnika; Powierzchnia zarodnika; Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „Source identification guide; photographed spores do not establish specimen linkage, full method or N.” [15]
Metody i zapisy źródłowe — Source-described Boletus aereus spores
Długość zarodnika; Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „Species key result; method, preparation, specimen linkage, N and measurement extent unreported.” [17]
Перевірка поширення — обсяг і обмеження
Materiał: Udokumentowany polski zbiór z województwa lubelskiego.
Zakres odczytu: Fragmenty źródeł.
Odczytano fragment źródła; pełny tekst i metody nie zostały zweryfikowane.
Data przeglądu: 21.10.2026.
Ograniczenia: Źródłowe oznaczenie i zakres pojęcia zachowano. Nie zadeklarowano nowego badania okazów ani odczytu wszystkich publikacji cytowanych przez źródło.
[2]Обсяг опрацювання
Перед завершенням запис потребує доповнення або перевірки.
- Пошук регіонів поширення потребує розрахунку.
- Зв'язки попередніх висновків потребують повторної перевірки.
- Нові джерела вимагають обліку інформації, виявленої під час огляду.
Найважливіші речовини та їхня дія
W badaniach składu chemicznego prowadzonych w 2020 r. przez Zhanga i współpracowników wykorzystano owocniki pozyskane od Teng Hui Agriculture w Kunming (prowincja Junnan, Chiny), oznaczone taksonomicznie przez prof. Li Yu z Rolniczego Uniwersytetu w Jilin. Próbki wysuszono w temperaturze 60 ± 2 °C i rozdrobniono do frakcji przechodzącej przez sito o gęstości 60 mesh.
[6]W analizach biochemicznych zawartość cukrów ogółem wyznaczono metodą fenolowo-siarkową, cukry redukujące oznaczono odczynnikiem kwasu 3,5-dinitrosalicylowego (DNS), białko ogólne metodą Kjeldahla, a tłuszcz surowy ekstrakcją Soxhleta. Profil aminokwasowy zbadano na analizatorze L8900 po 22-godzinnej hydrolizie w 6 M HCl w 110 ± 1 °C. Pierwiastki mineralne analizowano metodą optycznej spektrometrii emisyjnej ze wzbudzeniem w plazmie indukcyjnie sprzężonej (ICP-OES), a profil kwasów tłuszczowych techniką chromatografii gazowej sprzężonej ze spektrometrią mas (GC-MS QP2010). Flawonoidy i triterpeny oznaczano kolorymetrycznie, mannitol jodometrycznie, witaminy i nukleotydy metodą HPLC, sterole spektrofotometrycznie w UV, a polifenole metodą Folina–Ciocalteu.
[6]Główne składniki odżywcze i witaminy w wysuszonych owocnikach (Main components, %):
| Składnik | Zawartość (%) |
|---|---|
| Cukry ogółem (Total sugar) | 30,60 |
| Mannitol | 17,90 |
| Popiół ogólny (Total ash) | 5,60 |
| Białko (Protein) | 24,30 |
| Triterpeny ogółem (Total triterpenes) | 1,44 |
| Flawonoidy ogółem (Total flavonoids) | 0,23 |
| Cukry redukujące (Reducing sugar) | 4,80 |
| Nukleotydy (Nucleotide) | nie wykryto (ND) |
| Tłuszcz surowy (Crude fat) | 12,20 |
| Sterole (Sterols) | 1,40 |
| Polifenole (Polyphenols) | 2,03 |
| Witamina A | nie wykryto (ND) |
| Witamina B1 | nie wykryto (ND) |
| Witamina B2 (×10⁻³) | 1,71 |
| Witamina B3 (×10⁻²) | 4,16 |
| Witamina B6 | nie wykryto (ND) |
| Witamina C | nie wykryto (ND) |
| Witamina D2 | nie wykryto (ND) |
| Witamina D3 | nie wykryto (ND) |
| Witamina E | nie wykryto (ND) |
Profil aminokwasowy suszu (Amino acid, %):
| Aminokwas | Zawartość (%) |
|---|---|
| Kwas asparaginowy (Asp) | 0,32 |
| Izoleucyna (Iso) | 0,18 |
| L-Treonina (Thr) | 0,21 |
| Leucyna (Leu) | 0,30 |
| Seryna (Ser) | 0,19 |
| Tyrozyna (Tyr) | 0,16 |
| Kwas glutaminowy (Glu) | 0,39 |
| Fenyloalanina (Phe) | 0,18 |
| Glicyna (Gly) | 0,30 |
| Lizyna (Lys) | 0,16 |
| Alanina (Ala) | 0,26 |
| Histydyna (His) | 0,16 |
| Cystyna (Cys) | 0,03 |
| Arginina (Arg) | 0,17 |
| Walina (Val) | 0,15 |
| Prolina (Pro) | 0,15 |
| Metionina (Met) | 0,60 |
Zawartość pierwiastków mineralnych w badanym materiale (Minerals, %):
| Pierwiastek | Zawartość (%) |
|---|---|
| Rtęć (Hg) (×10⁻⁵) | 8,76 |
| Mangan (Mn) (×10⁻³) | 2,38 |
| Ołów (Pb) (×10⁻⁵) | 2,32 |
| Chrom (Cr) (×10⁻⁴) | 2,27 |
| Selen (Se) (×10⁻⁴) | 6,81 |
| Wapń (Ca) (×10⁻²) | 1,83 |
| Arsen (As) (×10⁻⁵) | 6,58 |
| Miedź (Cu) (×10⁻³) | 2,70 |
| Kadm (Cd) (×10⁻⁵) | 8,32 |
| Sód (Na) (×10⁻²) | 2,56 |
| Cynk (Zn) (×10⁻²) | 1,02 |
| Potas (K) | 1,74 |
| Żelazo (Fe) (×10⁻²) | 3,78 |
Profil kwasów tłuszczowych w badanym suszu (Fatty acid, %):
| Kwas tłuszczowy | Zawartość (%) |
|---|---|
| Kwas kaprynowy (C10:0) | nie wykryto (ND) |
| Kwas γ-linolenowy (C18:3n6) | nie wykryto (ND) |
| Kwas undekanowy (C11:0) | nie wykryto (ND) |
| Kwas arachidowy (C20:0) (×10⁻³) | 5,44 |
| Kwas laurynowy (C12:0) (×10⁻⁴) | 3,60 |
| Kwas paullinowy (C20:1) (×10⁻³) | 7,34 |
| Kwas tridekanowy (C13:0) | nie wykryto (ND) |
| Kwas eikozadienowy (C20:2) (×10⁻³) | 3,62 |
| Kwas mirystynowy (C14:0) (×10⁻³) | 6,63 |
| Kwas eikozatrienowy (C20:3n3) (×10⁻⁴) | 9,78 |
| Kwas mirystoleinowy (C14:1n5) | nie wykryto (ND) |
| Kwas dihomo-γ-linolenowy (C20:3n6) | nie wykryto (ND) |
| Kwas pentadekanowy (C15:0) (×10⁻²) | 1,73 |
| Kwas arachidonowy (C20:4n6) (×10⁻³) | 2,71 |
| Kwas cis-10-pentadecenowy (C15:1n5) | nie wykryto (ND) |
| Kwas eikozapentaenowy (C20:5n3) | nie wykryto (ND) |
| Kwas heksadekanowy / palmitynowy (C16:0) | 0,96 |
| Kwas heneikozanowy (C21:0) (×10⁻³) | 1,58 |
| Kwas palmitooleinowy (C16:1n7) | 0,03 |
| Kwas dokozanowy / behenowy (C22:0) (×10⁻²) | 1,53 |
| Kwas heptadekanowy (C17:0) | 0,01 |
| Kwas erukowy (C22:1n9) (×10⁻³) | 1,87 |
| Kwas heptadecenowy (C17:1n7) | 0,01 |
| Ester metylowy kwasu cis-13,16-dokozadienowego (C22:2) | nie wykryto (ND) |
| Kwas stearynowy (C18:0) | 0,18 |
| Kwas dokozaheksaenowy (C22:6n3) | nie wykryto (ND) |
| Kwas oleinowy (C18:1n9) | 1,23 |
| Kwas trikozanowy (C23:0) (×10⁻³) | 1,72 |
| Kwas elaidynowy (C18:1n9t) | nie wykryto (ND) |
| Kwas lignocerynowy / tetrakozanowy (C24:0) (×10⁻²) | 1,85 |
| Kwas linolowy (C18:2n6c) | 2,66 |
| Kwas nerwonowy (C24:1n9) (×10⁻³) | 6,74 |
| Kwas translinolowy (C18:2n6t) | nie wykryto (ND) |
| Kwas kaprylowy / oktanowy (C8:0) | nie wykryto (ND) |
| Kwas α-linolenowy (C18:3n3) | nie wykryto (ND) |
W publikacji Zhanga i współpracowników odnotowano rozbieżność w podawanych stężeniach witamin B2 i B3: tabela 1 wymienia witaminę B2 z wartością 1,71 przy mnożniku ×10⁻³ w kategorii procentowej oraz witaminę B3 z wartością 4,16 przy mnożniku ×10⁻², podczas gdy w tekście wyników podano odpowiednio 0,02% i 0,42%.
[6]W badaniach Alaimo i współpracowników z 2018 r. przeanalizowano zawartość 28 pierwiastków w owocnikach Boletus aereus i Clitopilus prunulus zebranych na 11 niezanieczyszczonych stanowiskach na Sycylii. U borowika ciemnobrązowego mediany stężeń wynosiły: dla potasu 31 290 µg/g w kapeluszach i 24 009 µg/g w trzonach, a dla cynku odpowiednio 107 µg/g i 57 µg/g. Szereg malejący najobficiej występujących pierwiastków określono jako K > Na > Ca > Mg > Fe > Al > Rb > Zn.
[12]W materiale z Sycylii większość analizowanych pierwiastków kumulowała się silniej w kapeluszach niż w trzonach. Skład mineralny grzybów rosnących na podłożu wulkanicznym różnił się od próbek zebranych na podłożu osadowym, natomiast odczyn gleby (pH) nie wykazał istotnego statystycznie wpływu w badanym zbiorze. W porównaniu międzygatunkowym rosnący na tych samych stanowiskach Clitopilus prunulus akumulował 2–4 razy więcej Co, Cr, Fe, Mg, Mo, Pb, U i V, podczas gdy Boletus aereus zawierał wyższe stężenia Cu, Se i Tl.
[12]Оселище та зростання
Оселище, регіон і сезон
Borowik ciemnobrązowy jest gatunkiem ciepłolubnym. W Czechach rośnie w ciepłych lasach liściastych oraz na groblach stawów, najczęściej pod dębami, rzadziej pod bukami, wykazując preferencję do podłoży o charakterze wapiennym. W Polsce opisywany jest w ciepłych lasach liściastych, mieszanych, a także w świerczynach, na glebach gliniastych i wapiennych; tworzy związki mikoryzowe przede wszystkim z dębami oraz jodłami, a w cieplejszych rejonach południowej Europy także z kasztanem jadalnym.
[1] [2]We Włoszech podręcznik ISPRA wiąże występowanie gatunku wyłącznie z lasami liściastymi: przede wszystkim dąbrowami, w dalszej kolejności drzewostanami z kasztanem jadalnym (Castanea sativa), a znacznie rzadziej buczynami. W strefie śródziemnomorskiej mikoryzę tworzy także z dębem ostrolistnym (Quercus ilex), dębem korkowym (Quercus suber) oraz krzewami z rodzaju Cistus i gatunkami Erica arborea oraz Arbutus unedo. Stanowiska koncentrują się głównie w piętrze podgórskim.
[3]W materiale europejskim analizowanym przez Beugelsdijka i współpracowników owocniki zbierano w sąsiedztwie dębów, na ciężkich, gliniastych i często umiarkowanie wapiennych glebach, m.in. na przydrożach i w parkach. W Niemczech DGfM podaje występowanie w suchych do świeżych lasach liściastych, parkach i na cmentarzach, na podłożu gliniastym, marglistym lub wapiennym. Gatunek uznawany jest tam za rzadki, spotykany częściej w południowej części kraju.
[4] [11]W Katalonii borowik ciemnobrązowy notowany jest w odmiennym typie siedliska – pod dębami korkowymi na podłożach krzemianowych, a także pod dębami ostrolistnymi i innymi gatunkami dębów. Regionalne opracowanie wskazuje występowanie przede wszystkim w nadmorskiej części prowincji Girona, natomiast w środkowej Katalonii gatunek należy do rzadkości.
[7]Pora owocnikowania różni się w zależności od szerokości geograficznej i strefy klimatycznej. W Polsce owocniki pojawiają się od lipca do października, w Czechach od maja do października, a w Niemczech od lipca do września. W cieplejszym klimacie śródziemnomorskim (ISPRA) sezon trwa od maja do grudnia, a na Sycylii tradycyjny zbiór dokumentowano od wiosny do jesieni.
[2] [1] [3] [11] [5]W Czechach odnotowano trzy datowane stanowiska w kraju środkowoczeskim (Středočeský kraj): 8 lipca 2022 r. (nr wpisu 0087-2022-0102), 14 lipca 2022 r. (0087-2022-0096) oraz 13 września 2022 r. (0066-2022-0167).
[1]Potwierdzony zasięg występowania
Wszystkie obszary potwierdzone w zapisanych danych źródłowych.
| Kraj | Regiony i stanowiska | Owocnikowanie | Джерела |
|---|---|---|---|
| Чехія | Nie ustalono regionów w zapisanych danych | V–X | |
| Німеччина | Nie ustalono regionów w zapisanych danych | VII–IX | |
| Велика Британія | Nie ustalono regionów w zapisanych danych | VIII–X |
|
| Ірландія | Nie ustalono regionów w zapisanych danych | VIII–X |
|
| Італія | Nie ustalono regionów w zapisanych danych | V–XII |
|
| Польща | Люблінське воєводство | VII–X |
|