Отруйний
Установіть місцезнаходження, щоб побачити дані для свого регіону.












Мухомор шишкоподібний (Amanita strobiliformis) — масивний рідкісний гриб родини мухоморових, що вирізняється білувато-сріблястим забарвленням і товстою шапинкою, густо вкритою великими пірамідальними або кутастими лусками, схожими на луски хвойної шишки. Має потовщену бульбоподібну ніжку з повстяним кільцем. Гриб є термофільним кальцефілом, утворює мікоризу з листяними породами і зростає переважно в теплих південних регіонах помірної Європи.
Розпізнавання, оселище та найважливіші відмінності.
Грибар
Будова плодового тіла
- Тип будови плодового тіла
- Тип будови плодового тіла: Шапинка, ніжка.
Шапинка
- Форма шапинки
- Форма шапинки: напівкулястий.
Форма шапинки: опуклий.
Форма шапинки: плоский.
у молодих плодових тіл: Форма шапинки: напівкулястий. - Рельєф поверхні шапинки
- Рельєф поверхні шапинки: бородавчаста.
- Колір шапинки
- Колір шапинки: білувате.
Колір шапинки: сіро-жовтий.
Колір шапинки: білий.
Колір шапинки: сіруватий. - Профіль краю шапинки
- Профіль краю шапинки: гострий.
- Рельєф поверхні краю шапинки
- Рельєф поверхні краю шапинки: борознистий.
Рельєф поверхні краю шапинки: гладенький. - Залишки покривала на краю
- Залишки покривала на краю: зі звисаючими залишками покривала.
Залишки покривала на краю: із залишками покривала. - Діаметр шапинки
- Діаметр шапинки становить 50–250 mm.
- Центр шапинки
- Центр шапинки: плоский.
у зрілих плодових тіл: Центр шапинки: Вдавлений. - Відокремлюваність шкірки шапинки
- Відокремлюваність шкірки шапинки: відділяється.
- Наявність залишків покривала на шапинці
- Наявність залишків покривала на шапинці: наявний.
Низ шапинки
- Тип гіменофора
- Тип гіменофора: пластинки.
Пластинки біля ніжки
- Прикріплення гіменофора до ніжки
- Прикріплення гіменофора до ніжки: прирослий до ніжки (пластинки).
у зрілих плодових тіл: Прикріплення гіменофора до ніжки: вільний від ніжки (пластинки).
у зрілих плодових тіл: Прикріплення гіменофора до ніжки: вільний від ніжки (пластинки).
- Колір гіменофора
- Колір гіменофора: білий.
Колір гіменофора: жовтуватий. - Макроскопічна будова вільного краю пластинок
- Макроскопічна будова вільного краю пластинок: пластівчасте.
- Відстань між пластинками
- Відстань між пластинками: густо розташовані.
Відстань між пластинками: густо розташовані.
Ніжка та основа
- Форма ніжки
- Форма ніжки: циліндричний.
- Основа ніжки
- Основа ніжки: бульбоподібний.
Основа ніжки: булавоподібна.
Основа ніжки: веретеноподібний.
Основа ніжки: ріпоподібна.
Основа ніжки: циліндрична.
Основа ніжки: коренеподібно видовжена. - Колір ніжки
- Колір ніжки: білий.
у нижній частині ніжки: Колір ніжки: сіруватий.
у нижній частині ніжки: Колір ніжки: вохристо-коричневий. - Покрив поверхні ніжки
- Покрив поверхні ніжки: волокниста.
Покрив поверхні ніжки: пластівчаста. - Внутрішня будова ніжки
- Внутрішня будова ніжки: суцільний.
- Консистенція ніжки
- Консистенція ніжки: твердий.
- Забарвлення поверхні ніжки після пошкодження
- Забарвлення поверхні ніжки після пошкодження: коричневий (поверхня ніжки).
- Довжина ніжки
- Довжина ніжки: 60–250 mm.
- Діаметр ніжки
- Діаметр ніжки: 15–40 mm.
- Піхва
- Піхва: відсутній (мішкоподібна вольва).
Кільце
- Наявність кільця
- Наявність кільця: наявний.
Наявність кільця: наявний. - Форма кільця
- Форма кільця: звисаючий.
- Положення кільця
- Положення кільця: верхівковий.
- Стійкість кільця
- Стійкість кільця: зникаючий.
Стійкість кільця: зникаючий. - Колір кільця
- Колір кільця: білий.
- Рельєф поверхні кільця
- Рельєф поверхні кільця: смугаста (верхня поверхня кільця).
- Описова товщина кільця
- Описова товщина кільця: товстий.
Бульба
- Довжина бульби при основі ніжки
- Довжина бульби при основі ніжки: до 80 mm.
- Ширина бульби біля основи ніжки
- Ширина бульби біля основи ніжки: до 50 mm.
- Обрис краю кільця
- Обрис краю кільця: розірваний.
- Кремезність ніжки
- Кремезність ніжки: кремезний.
- Положення ніжки відносно субстрату
- Положення ніжки відносно субстрату: частково заглиблений.
Покривало біля основи
- Будова покривала біля основи ніжки
- Будова покривала біля основи ніжки: смуги.
Будова покривала біля основи ніжки: валики.
М'якуш
- Колір м’якуша
- Колір м’якуша: білий.
- Щільність м’якуша
- Щільність м’якуша: твердий.
- Смак м’якуша
- Смак м’якуша: слабкий.
- Запах м’якуша
- у молодих плодових тіл: Запах м’якуша: слабкий.
Запах м’якуша: невиразний (м’якуш).
Де і коли росте
- Оселище
- у теплих місцезростаннях: Оселище: листяний ліс.
у теплих місцезростаннях: Оселище: мішаний ліс.
у теплих місцезростаннях: Оселище: парк.
Оселище: парк. - Субстрат
- Субстрат: ґрунт.
- Характер росту плодових тіл
- Характер росту плодових тіл: поодинці.
Характер росту плодових тіл: невеликими групами. - Частота трапляння
- Частота трапляння: нечастий.
- Період плодоношення
- Плодові тіла з’являються з червня до серпня.
Плодові тіла з’являються з червня до жовтня. - Територія поширення
- Територія поширення: підтверджено.
Їстівність і кулінарія
- Їстівність
- Отруйний
Право
- Охорона
- У Польщі вид не підлягає видовій охороні.
- Торгівля
- У Польщі вид не дозволено для торгівлі чи виробництва грибної продукції.
З чим можна сплутати
FAQ
Чи є мухомор шишкоподібний їстівним грибом?
Ні, гриб офіційно визнаний неїстівним і токсичним через вміст психоактивних сполук мусцимолу та іботенової кислоти.
Які ґрунти потрібні для росту цього виду?
Гриб є кальцефілом і розвивається виключно на лужних, багатих на вапно та карбонати ґрунтах.
З якими деревами цей мухомор утворює зв'язок?
Основними мікоризними партнерами виступають дуб, бук, липа, каштан їстівний та ліщина.
Який природоохоронний статус має вид в Україні?
Гриб є рідкісним і занесений до Червоної книги України; його збирання суворо заборонено законом.
У який період року з’являються плодові тіла?
Гриб плодоносить у найтепліші місяці з червня до жовтня, найчастіше після теплих грозових злив.
Які важкі метали накопичує цей мухомор?
Плодові тіла мають властивість активно накопичувати з ґрунту небезпечні метали, зокрема срібло та ртуть.
Які симптоми виникають при отруєнні цим грибом?
Виникають судоми, марення, збудження або сонливість, розлади координації та слухові галюцинації.
Чому гриб отримав видову назву «шишкоподібний»?
Шапинка вкрита великими пірамідальними лусками, що візуально нагадують луски соснової чи ялинової шишки.
Як висушений гриб використовували в побуті?
Сухі щільні гриби розвішували в селянських оселях як обереги або спалювали для відлякування комах.
Чи можна нейтралізувати його отруту відварюванням?
Ні, термічна обробка не гарантує нейтралізації всіх токсинів і не усуває накопичені важкі метали.
Любитель
Назви та історія
- Obowiązująca nazwa krajowa
- Muchomor szyszkowaty
- Obowiązująca nazwa taksonomiczna
- Amanita strobiliformis
- Pozostałe nazwy
- bedłka muchomor biały, muchomor samotny, bedłka samotna
Спостереження вдома
Споровий відбиток
- Необхідні матеріали
- свіжа, зріла шапинка, аркуш паперу, склянка або чашка, вода
- Час
- 2–24 h
- Виконання
- Покладіть шапинку нижньою стороною на папір.
- Додайте краплю води зверху та накрийте.
- Через 2–24 годин підніміть шапинку й огляньте осад.
Що шукати
- Колір спорового відбитка
- Колір спорового відбитка: білий.
Під мікроскопом
- Необхідні матеріали
- світловий мікроскоп, предметне й покривне скельця, голка, вода, спори зі спорового відбитка
- Виконання
- Перенесіть голкою трохи спорового відбитка на скельце.
- Додайте краплю води, накрийте покривним скельцем і розгляньте спори.
Що шукати
- Форма спори
- Форма спори: еліпсоїдний. Форма спори: широкоеліпсоїдний. Форма спори: еліпсоїдний. Форма спори: видовжено-еліпсоїдний. Форма спори: оберненояйцеподібний. Форма спори: еліпсоїдний. Форма спори: видовжено-еліпсоїдний.
- Поверхня спори
- Поверхня спори: гладенький. Поверхня спори: гладенький.
- Розміри спори
- Довжина 8–16 µm, ширина 4,4–10,8 µm.
Розміри порівнюйте після калібрування шкали мікроскопа.
Екологія та поширення
- Реакція ґрунту
- Реакція ґрунту: лужний.
- Загальна тяжкість ґрунту
- Загальна тяжкість ґрунту: важкий.
- Вапнистість ґрунту
- Вапнистість ґрунту: вапняний.
- Родючість ґрунту
- Родючість ґрунту: родючий.
- Вологість ґрунту
- Вологість ґрунту: Вологий.
- Листяні дерева в оточенні
- Листяні дерева в оточенні: бук.
Листяні дерева в оточенні: дуб.
Листяні дерева в оточенні: липа.
Листяні дерева в оточенні: береза.
Листяні дерева в оточенні: Fagus sylvatica.
Листяні дерева в оточенні: Quercus robur.
Листяні дерева в оточенні: Tilia cordata.
Листяні дерева в оточенні: Fraxinus excelsior.
Листяні дерева в оточенні: Malus. - Хвойні дерева в оточенні
- Хвойні дерева в оточенні: Pseudotsuga menziesii.
- Кущі в оточенні
- Кущі в оточенні: Corylus avellana.
Кущі в оточенні: Pinus mugo. - Рослини трав’яного ярусу поблизу
- Рослини трав’яного ярусу поблизу: Aegopodium podagraria.
Рослини трав’яного ярусу поблизу: Alliaria petiolata.
Рослини трав’яного ярусу поблизу: Geranium robertianum.
Рослини трав’яного ярусу поблизу: Geum urbanum.
Рослини трав’яного ярусу поблизу: Dactylis glomerata.
Рослини трав’яного ярусу поблизу: Veronica chamaedrys. - Мікоризні партнери
- Загальний зв’язок виду: Мікоризні партнери: Fagus (загальний перелік партнерів).
Загальний зв’язок виду: Мікоризні партнери: Quercus (загальний перелік партнерів). - Тип живлення
- Тип живлення: ектомікоризний.
Некулінарні застосування
У минулому мухомор шишкоподібний мав специфічні утилітарні та ритуально-побутові застосування серед жителів південноєвропейських сільських громад. Висушені й подрібнені частини цього гриба разом із іншими травами використовували як природний інсектицид для захисту житлових приміщень і хлівів від комах. Порошок із перетертих сухих шапинок розсипали у щілинах підлоги або спалювали на тліючому вугіллі: насичений дим діяв як репелент, відлякуючи москітів, комарів і мух у спекотні літні місяці.
В окремих карпатських і балканських етнографічних зонах зафіксовано використання великих шапинок гриба як декоративних оберегів. Завдяки високій щільності м’якоті після ретельного повільного висушування на сонці гриб зберігав свою форму, схожу на різьблену шишку або дерев’яну скульптуру. Такі висушені екземпляри підвішували під стріхою або розміщували біля вікон як символічний оберіг від блискавки, лісових духів і поганого ока. У ремісничій практиці порошок зі спороносного шару іноді додавали до сумішей мінеральних пігментів для отримання світло-кремової фарби, яку використовували під час побілки глиняних печей.
Історія та культура
Мухомор шишкоподібний привертав увагу натуралістів, митців і дослідників лісу ще з часів раннього Відродження завдяки своїй незвичній монументальній зовнішності. Його величні плодові тіла з білосніжними скульптурними пірамідальними наростами асоціювалися з архітектурними елементами, колонами або кам’яними різьбленнями, через що гриб неодноразово з’являвся у ботанічних атласах XVI–XVIII століть як приклад дивовижної геометрії живої природи. У багатьох південноєвропейських культурах його порівнювали з мармуровими шишками піній, що відобразилося в латинській науковій назві та народних найменуваннях.
У фольклорних переказах середземноморських лісорубів і пастухів мухомор шишкоподібний вважався символом прихованої сили лісової землі та вісником літньої спеки, оскільки його поява майже завжди збігалася з найгарячішою порою року. У сучасному культурному контексті цей гриб сприймається переважно як природна спадщина та естетичний символ дикої природи реліктових дібров. Зображення цього рідкісного велетня нерідко використовують природоохоронні організації Європи на емблемах, поштових марках і плакатах, присвячених збереженню біорізноманіття старовікових лісів.
Їстівність і безпека
Мухомор шишкоподібний у мікологічній літературі розглядається неоднозначно, але офіційно зараховується до неїстівних або потенційно токсичних грибів. Хоча в окремих старих джерелах його згадували як умовно-їстівний після відварювання, сучасна токсикологічна практика суворо забороняє його споживання. Гриб здатен накопичувати іботенову кислоту, мусцимол та похідні ізоксазолу, які уражають центральну нервову систему. Споживання може призводити до психомоторного збудження, дезорієнтації, судом, слухових і зорових галюцинацій та тривалого коматозного сну.
Крім того, вид має схильність до гіперакумуляції токсичних важких металів із ґрунту, зокрема срібла та ртуті. Будь-яка термічна обробка чи кулінарні маніпуляції не гарантують повної детоксикації плодових тіл. У більшості країн Європи гриб взагалі заборонено вилучати з природного середовища через його охоронний статус. У кулінарних традиціях більшості європейських народів цей мухомор ніколи не мав практичного значення, а ризик помилкового вживання чи тяжкого неврологічного отруєння робить будь-які спроби кулінарного використання неприпустимими.
Оселище та поширення
Мухомор шишкоподібний є теплолюбним південноєвропейським видом, поширення якого тісно пов’язане з кліматичними та ґрунтовими умовами. Цей гриб є вираженим кальцефілом, тому трапляється виключно на лужних, багатих на вапно, карбонатних і мергелистих ґрунтах. Основним середовищем його існування є світлі широколистяні та змішані ліси, паркові зони, дубові рідколісся, а також узлісся та прогріті сонцем схили. Гриб утворює мікоризний зв’язок із дубом, буком, липою, каштаном їстівним і зрідка з ліщиною.
Географічний ареал охоплює Південну та Центральну Європу, басейн Середземного моря, Кавказ і деякі регіони Близького Сходу. На півночі Європи вид трапляється вкрай рідко, лише у специфічних мікрокліматичних рефугіумах. В Україні вид занесений до Червоної книги і відомий за поодинокими знахідками в Криму, південних лісостепових масивах і Закарпатті. Сезон появи плодових тіл триває з червня до кінця вересня або середини жовтня. Пік плодоношення зазвичай припадає на найтепліші місяці — липень і серпень, особливо після рясних літніх грозових дощів, що добре зволожують прогрітий ґрунт.
Дослідник
Їстівність і кулінарія
Ustalenia źródłowe: jadalność, spożycie i wykorzystanie
- Їстівність
- Отруйний — źródło oznaczenia
Oceny źródeł są rozbieżne: polski atlas przywołuje ocenę „trujący”, austriackie towarzystwo mykologiczne podaje „jadalny”.
GRej: Amanita strobiliformis · Їстівність / польський атлас наводить оцінку Воєводи 2003: отруйний; інші джерела розбіжні
- Їстівність
- Їстівний
essbar
Źródło bez opisu bibliograficznego · Amanita strobiliformis рядок
Наукові назви та таксономія
- Чинна наукова назва
Amanita strobiliformis
- Колишні наукові назви
- Agaricus strobiliformis Paulet ex Vittad.
Amanita solitaria f.strobiliformis (Paulet ex Vittad.) Cetto
Amanita solitaria var.strobiliformis (Paulet ex Vittad.) Costantin et L.M.Dufour
Armillaria strobiliformis (Paulet ex Vittad.) Locq.
Hypophyllum strobiliforme (Paulet ex Vittad.) Paulet
Lepidella strobiliformis (Paulet ex Vittad.) E.J.Gilbert & Kühner[20] [24] [33]
Наукові назви та таксономія
Мухомор шишкоподібний належить до родини мухоморових (Amanitaceae). В Index Fungorum фігурує під назвою Amanita strobiliformis (Paulet ex Vittad.) Bertill., опублікованою в 1866 році. Базонімом виду є Agaricus strobiliformis Paulet ex Vittad. 1835 року.
Наукові назви та таксономія
У давнішій мікологічній літературі цей таксон класифікували як Amanita solitaria f. strobiliformis, Amanita solitaria var. strobiliformis, Armillaria strobiliformis та Hypophyllum strobiliforme. У частині давніх європейських праць вживалася назва Amanita solitaria, під якою, однак, у новіших дослідженнях розуміють окремий таксон, що ототожнюється з мухомором їжаковим (Amanita echinocephala).
- Zakres ujęcia taksonomicznego
Amanita strobiliformis sensu rekordu IF153038
[24]
Екологія та поширення
- Частота трапляння
- Польща: Частота трапляння: нечастий. [23]
Лабораторна діагностика
Dane ustrukturyzowane
Базидії
Інші лабораторні ознаки
- Форма інших клітин леза пластинки
- Форма інших клітин леза пластинки: булавоподібний. [34]
Шкірка шапинки
Спори
- Середнє відношення довжини спори до її ширини
- Середнє відношення довжини спори до її ширини: 1,53 (середнє значення). [45]
- Наявність виросту рубчика базидіоспори
- Наявність виросту рубчика базидіоспори: наявний. [45]
- Колір спор під мікроскопом
- Колір спор під мікроскопом: гіаліновий. [23]
Колір спор під мікроскопом: гіаліновий. [34]
Колір спор під мікроскопом: жовтуватий. [34]
Колір спор під мікроскопом: гіаліновий. [45] - Вміст спори
- Вміст спори: зерниста. [45]
- Довжина спори
- Довжина спори: 10–14,5 µm. [20]
Довжина спори: 10–14,5 µm. [34]
Довжина спори: 10–13 µm. [28]
Довжина спори: 9–14 µm. [25]
Довжина спори: 8–16 µm. [45]
Довжина спори: 10–12 µm. [23] - Відношення довжини спори до її ширини
- Відношення довжини спори до її ширини: 1,25–2,07. [45]
Відношення довжини спори до її ширини: 1,34–1,63 (діапазон середніх значень для зборів). [45]
Відношення довжини спори до її ширини: 1,4–1,6 (діапазон середніх значень для зборів). [34]
Відношення довжини спори до її ширини: 1,3–1,8. [34] - Форма спори
- Форма спори: еліпсоїдний. [23]
Форма спори: широкоеліпсоїдний. [23]
Форма спори: еліпсоїдний. [34]
Форма спори: видовжено-еліпсоїдний. [34]
Форма спори: оберненояйцеподібний. [34]
Форма спори: еліпсоїдний. [45]
Форма спори: видовжено-еліпсоїдний. [45]
Трама гіменофора
- Тип трами гіменофора
- Тип трами гіменофора: білатеральна. [34]
Матеріал і методи досліджень
Мікроскопічні дані — джерело та обмеження
Матеріал: RET&CRC, власні спостереження базидіоспор, вихідний composite[50/3/3].
Обсяг вивчення: Повний текст.
Обмеження: L'=11.4 µm таW'=7.5 µm залишаються середніми, без удавання діапазонів крайніх осей.
Archiwalny opis siedliska
Na Łotwie grzyb występuje rzadko w parkach i alejach na siedliskach antropogenicznych, głównie w rejonie Siguldy i w Semigalii.
[25]W monitorowanych populacjach w Siguldzie owocniki pojawiały się w przedziale od lipca do października.
[27]- Результати, наведені в джерелах — Довжина спори
- 10–12 µm [23]
10–14,5 µm [20]
10–13 µm [28]
9–14 µm [25]
10–13,5 µm (skrajnie do 14,5 µm) [34]
8,8–14,3 µm (skrajnie 8–16 µm) [45] - Результати, наведені в джерелах — Відношення довжини спори до її ширини
- 1,3–1,8 [34]
Średnie ilorazy długości i szerokości zarodników z badanych kolekcji mogą wynosić od 1,4 do 1,6. [34]
Średnie ilorazy długości i szerokości zarodników z badanych kolekcji mogą wynosić od 1,34 do 1,63. [45]
1,28–1,87 (skrajnie 1,25–2,07) [45] - Результати, наведені в джерелах — Ширина спори
- 8–9 µm [28]
7–9,5 µm [20]
7–8,5 µm (skrajnie do 9,5 µm) [34]
6,4–8,9 µm (skrajnie 4,4–10,8 µm) [45]
7–9 µm [25]
7,5–9 µm [23]
Metody i zapisy źródłowe — Bas1969 s.519–522: europejskie kolekcje A.strobiliformis wymienione na s.520, opis i ryc.303–305. Źródłowy zapis pomiarowy[110/13]; nie dopisano liczebności innych komórek, medium ani krajuPL. Około20 dalszych zbiorów porównano z opisem, co nie oznacza20 nowych prób pomiarowych.
Identyfikacja kropli: nierozstrzygnięta.
Układ strzępek skórki — zapis źródłowy: „Bas1969 s.520: interwoven hyphae; brak nazwy cutis w tym źródle.” [34]
Liczba zarodników na jednej podstawce; Długość podstawki; Szerokość podstawki — zapis źródłowy: „Bas1969 s.520: basidia50–65×10–14µm,4-spored,clampless.” [34]
Kształt innych komórek ostrza blaszki — zapis źródłowy: „Bas1969 s.520: marginal tissue made up of ellipsoid,piriform,and clavate cells. Zapisana maczugowata możliwość; pozostałe kształty i wymiary są w dokumentacji. Nie utożsamiono tych komórek z cheilocystydami.” [34]
Typ tramy hymenoforu — zapis źródłowy: „Bas1969 s.520: trama of gills bilateral.” [34]
Szerokość elementów skórki — zapis źródłowy: „Bas1969 s.520: pileipellis interwoven hyphae2–7µm wide.” [34]
Osadzenie strzępek skórki w substancji żelowej — zapis źródłowy: „Bas1969 s.520: distinctly gelatinized near surface; cel to wyłącznie strzępki przy powierzchni.” [34]
Barwa zarodnika w mikroskopie — zapis źródłowy: „Bas1969 s.520: colourless or somewhat yellowish. Barwa w mikroskopie, nie barwa wysypu.” [34]
Krople wewnątrz zarodnika — zapis źródłowy: „Bas1969 s.520: refractive-guttulate contents; obecność kropel, bez identyfikacji chemicznej oleju.” [34]
Długość zarodnika; Iloraz długości i szerokości zarodnika; Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „Bas1969 s.520: spores10–13.5(–14.5)×7–8.5(–9.5)µm; Q1.3–1.8; nie wyznaczono Q z nieparowanych granic.” [34]
Iloraz długości i szerokości zarodnika — zapis źródłowy: „Bas1969 s.520: averages1.4–1.6. Zakres średnich, nie min–max wszystkich zarodników.” [34]
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „Bas1969 s.520: ellipsoid to elongate,sometimes obovoid. Częstotliwość ostatniej formy pozostaje przy źródle, nie rozszerza pozostałych kształtów.” [34]
Grubość ściany zarodnika — zapis źródłowy: „Bas1969 s.520: thin-walled.” [34]
Metody i zapisy źródłowe — RET iCRC: wyłącznie composite of data from all material revised byRET&CRC,[50/3/3]. To autorskie obserwacje udostępnione w koncie taksonu, odrębne od cytowanej monografii Basa. Źródło nie wskazujeN dla innych komórek ani medium. BORE41 iBORE42 to niedojrzały materiał, co autorzy wyraźnie zastrzegają.
Identyfikacja kropli: nierozstrzygnięta.
Obecność wyrostka wnęki bazydiospory — zapis źródłowy: „RET&CRC: apiculus sublateral,cylindric; obecność wyrostka, bez nadania niepodanej długości.” [45]
Barwa zarodnika w mikroskopie — zapis źródłowy: „RET&CRC: hyaline,colorless.” [45]
Zawartość zarodnika — zapis źródłowy: „RET&CRC: contents multiguttulate to granular; ziarnista możliwość, nie ornamentacja powierzchni.” [45]
Krople wewnątrz zarodnika — zapis źródłowy: „RET&CRC: contents multiguttulate to granular; liczne krople bez potwierdzenia ich składu.” [45]
Długość zarodnika; Iloraz długości i szerokości zarodnika; Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „RET&CRC composite[50/3/3]: (8–)8.8–14.3(–16)×(4.4–)6.4–8.9(–10.8)µm; Q(1.25–)1.28–1.87(–2.07).” [45]
Iloraz długości i szerokości zarodnika — zapis źródłowy: „RET&CRC: zakres średnich Q1.34–1.63; odrębny od zakresu obserwowanychQ.” [45]
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „RET&CRC: ellipsoid to occasionally elongate. Kwalifikator occasionally dotyczy tylko wydłużonej możliwości i pozostaje w opisie źródła.” [45]
Powierzchnia zarodnika — zapis źródłowy: „RET&CRC: smooth.” [45]
Grubość ściany zarodnika — zapis źródłowy: „RET&CRC: thin-walled.” [45]
Metody i zapisy źródłowe — GRej / Atlas grzybów Polski: Amanita strobiliformis
Długość zarodnika — zapis źródłowy: „Pełny źródłowy pomiar długość × szerokość; pierwsza oś: 10–12×7,5–9µm.” [23]
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „Szerokoelipsoidalne/eliptyczne.” [23]
Powierzchnia zarodnika — zapis źródłowy: „Gładkie.” [23]
Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „Pełny źródłowy pomiar długość × szerokość; druga oś: 10–12×7,5–9µm.” [23]
Metody i zapisy źródłowe — Věra Svobodová, BOTANY.cz: A.strobiliformis
Metody i zapisy źródłowe — Inita Dāniele, Diāna Meiere, Edgars Mūkins: Latvijas Sarkanā grāmata, ocena 2023
Назви та ідентичність таксона
Польська назва: Воєвода (2003) документує назву «muchomor szyszkowaty» та історичні «bedłka muchomor biały», «muchomor samotny» і «bedłka samotna», посилаючись відповідно на Юндзілла (1830), Блонського (1890) та Хелховського (1898). Опрацьовано запис у чеклісті; давніх першодруків не отримано. Історичні назви мають підтвердження вживання в опрацюванні номенклатури, а не декларацію власного вивчення з XIX століття.
Наукові назви: Бас (1969), на основі досліджених європейських колекцій, приймає Amanita strobiliformis і розглядає Amanita pellita як той самий вид. Документує комбінації Lepidella strobiliformis та Armillaria strobiliformis. Назва Amanita solitaria використовувалася в різних значеннях: її вживання частиною європейських авторів для цього виду є неправильно застосованою назвою, а не універсальним синонімом. З цим записом не об'єднано мухомора їжакового чи японського A. ibotengutake.
Мікроскопія: європейська монографія Баса
Матеріал: Опрацьовано запис A. strobiliformis на сторінках 519–522 монографії 1969 року та рисунки 303–305. Опис ґрунтується на деталізованих європейських колекціях; автор також порівняв близько 20 подальших зборів. Запис [110/13] для спор збережено в документації. Ці кількості не приписано базидіям або клітинам краю і не запозичено опис сусіднього A. cinereopannosa.
Результати: Спори мають 10–13,5(–14,5) × 7–8,5(–9,5) µm; Q становить 1,3–1,8, а наведений діапазон середніх — 1,4–1,6. Вони від еліпсоїдних до видовжених, іноді зворотнояйцеподібні, тонкостінні та амілоїдні; вміст містить заломлюючі краплі. Базидії мають 50–65 × 10–14 µm і чотири спори. Тканина краю містить еліпсоїдні, грушоподібні та булавоподібні клітини, приблизно 15–40 × 12–20 µm, що легко спадаються; автор не називає їх хейлоцистидами.
Тканини й умови: Трама пластинок білатеральна. Містить розсіяні здуті кінцеві клітини, у зрілих плодових тіл до 100 × 50 µm. Гіфи шкірки мають 2–7 µm завширшки та переплетене розташування; біля поверхні вони виразно занурені в гель. Їхнє брудно-жовтувате забарвлення стосується лужного розчину, який не названо. Залишки покривала на шапинці містять розгалужені гіфи 3–10 µm і численні здуті клітини. Трама ніжки має великі видовжені кінцеві клітини до 350 × 35 µm та нечисленні олійні гіфи. Відсутність пряжок біля базидій та їх неспостереження в досліджених тканинах мають окремі межі.
Мікроскопія: власні спостереження Туллосса та Родрігес Кайседо
Окремі результати: Профіль Amanitaceae розрізняє цитований опис Баса та власну серію RET і CRC. Для власної вибірки [50/3/3] наведено (8–)8,8–14,3(–16) × (4,4–)6,4–8,9(–10,8) µm і Q (1,25–)1,28–1,87(–2,07). Діапазон середніх Q становить 1,34–1,63, а зведене середнє Q′ 1,53. Середні L′ 11,4 µm і W′ 7,5 µm залишаються середніми; їх не перетворено на межі осей. Автори описують сплощення або ввігнутість адаксіального боку, подекуди звуження до верхівки та циліндричний, підбічний відросток рубчика.
Обмеження: Сторінка надає авторські спостереження та перелік колекцій, але не подає повної методики для кожної ознаки. Автори чітко зазначають недозрілість зборів BORE 41 і BORE 42; у другому вони не виявили зрілих базидій, а в першому знайшли десять спор. Недозрілість матеріалу не перетворено на умову для кожної описаної спори, а цитовані цифри Баса не скопійовано як друге незалежне дослідження.
Польща: поширення та плодоношення
Довгострокове дослідження: Фрідріх (2013) наводить спостереження з Дендрологічного саду в Щецині, проведені в 1997–2012 роках. Загалом нараховано 347 плодових тіл у дванадцяти точках одного розлогого місцезростання. Найраніше спостереження припало на 13 червня, а найпізніше — на 7 жовтня. Для польських місцезростань автор вказує діапазон червень–жовтень; це основа місяців на картці, без заміни їх закордонними термінами.
Локальні результати: У липні зафіксовано 53%, а в серпні — 30% плодових тіл. Від розвитку зачатку до початку засихання або відмирання зазвичай минало сім днів, у зазначеному діапазоні від шести до дев'яти; у сухий період спостерігався також розвиток, що тривав до дванадцяти днів. Близько 16% плодових тіл росли парами. Слимаки пошкодили 56, а люди — 52 плодових тіл. Це результати цього місцезростання та періоду, без узагальнення на всю Польщу.
Поширення: Праця описує п'ять нових місцезростань за 2007–2011 роки та підсумовує 22 відомих на той час місцезростань у 19 квадратах ATPOL. Ці цифри відображають стан публікації 2013 року, а не актуальний повний реєстр. Автор відрізняє історичне повідомлення з Ельблонга, зразок якого недоступний, від власних спостережень. Присутність виду в Польщі має задокументовану польову основу.
Оселище та рослини: межі спостережень
Деревостан і трав'яний покрив: Фрідріх зафіксував місцезростання в парках, дендрологічних садах і букових лісах. Він згадує, серед іншого, бук лісовий, дуб черешчатий, липу дрібнолисту, ясен високий і дугласію зелену. Перше місцезростання мало різноманітний трав'яний покрив, що включав яглицю звичайну, часничницю звичайну, герань смердючу, гравілат звичайний, грястицю збірну та вероніку дібровну. Наведено також інші точно названі рослини. Їхня присутність у деревостані чи трав'яному покриві не є самостійним доказом мікоризи з кожним із цих таксонів.
Ґрунт і вплив: Щецинські місцезростання розташовані на антропогенних ґрунтах, багатих на кальцій. Наведений діапазон pH KCl 7,0–7,3 посилається на окреме дослідження ґрунтів, а не на нове визначення в цій праці. Його не замінено на нове власне вимірювання. Окремий опис Баса вказує на важкі вапняні ґрунти. Польський атлас описує також вологі, родючі місця та лужні ґрунти; це оцінки з атласу, а не спільний ґрунтовий експеримент. Скошування та знищення плодових тіл дійсно спостерігалися.
Срібло та селен: первинні визначення
Матеріал і метод: Боровічка та співавтори (2007) досліджували 26 сучасних зразків A. strobiliformis із дев'яти місцезростань та один гербарний матеріал, окремо від інших мухоморів. Вони застосовували інструментальний нейтронно-активаційний аналіз, а вибрані зразки перевірили методом ICP-MS. Результати стосуються сухої маси; їх не перераховували як свіжу масу чи харчові рекомендації.
Результати та обмеження: У таблиці 1 зразки A. strobiliformis мають 8,50–1253 mg Ag/kg сухої маси та 6,52–36,8 mg Se/kg сухої маси. Діапазон визначено виключно з 27 рядків цього виду, зі збереженням окремих зразків, дат і місць. Зведена інформація про типові 200–700 mg Ag/kg охоплює два види і не є повним діапазоном цього запису. Розбіжність частини результатів ICP-MS і нейтронного аналізу автори пов'язували з осадженням хлориду срібла. Висока акумуляція не є доказом утилітарного вилучення срібла, ефективної ремедіації чи безпечності вживання в їжу.
Срібло: залежність результату від аналітичного методу
Порівняння методів: Синкова та Боровічка (2025) порівняли результати визначення одного архівного зразка A. strobiliformis B-1513. Для десяти повторень короткого нейтронного аналізу вони отримали 736 ± 6 mg Ag/kg сухої маси, а тривалого — 714 ± 9 mg/kg. Після мінералізації нітратною кислотою результат HR-ICP-MS становив 26,2 ± 8 mg/kg; після мінералізації сумішшю хлоридної та нітратної кислот — 9,42 ± 19 mg/kg. Це різні процедури для одного й того самого зразка, а не мін–макс вмісту срібла для виду.
Значення: Осадження важкорозчинного AgCl може суттєво занижувати результат визначення. Його наявність підтверджено електронною мікроскопією та рентгенівською дифракцією. Правильне зчитування еталонного матеріалу саме по собі не гарантувало точності для цієї грибної матриці. Кількість аналітичних повторень, тип невизначеності та процедури збережено окремо від кількості плодових тіл. Робота розвиває метод вимірювання, без підтвердження лікувального застосування.
Механізми зв'язування та транспорту металів
Металотіонеїни: Особова та співавтори (2011) досліджували молоді плодові тіла з Праги-Клічова, збережений зразок PRM 857486 і культури міцелію. Плодові тіла містили 500–550 mg Ag/kg сухої маси. Хроматографічні аналізи та мас-спектрометрія вказали на металотіонеїни; три ізоформи AsMT1 a, AsMT1 b і AsMT1 c мають по 34 амінокислотних залишків. У плодовому тілі виявлено комплекс Ag–AsMT1 a. Безпосередній запис HTML був недоступний; матеріал, методи та результати прочитано в повному тексті через інструмент WWW і збережено позначену примітку про прочитання.
Транспортери: Бенеш та співавтори (2018) охарактеризували AsCRD1 та AsCCC2, відповідно 1097 та 978 амінокислотних залишків. Функцію досліджували також після експресії в дріжджах Saccharomyces cerevisiae: результат, отриманий у дріжджах, не приписували цілому плодовому тілу. У міцелії A. strobiliformis експозиція до 5 µM міді або срібла була пов'язана зі збільшенням кількості транскриптів AsCRD1, відповідно в 8,7 та 4,5 разів. При 50 µM срібла радіальний ріст був обмежений приблизно на 70%. Коричневі зони колоній спостерігалися, але пояснення їхнього забарвлення меланіном залишається інтерпретацією авторів. Це клітинні та культуральні результати, без клінічного чи польового впровадження.
Полісахаридні екстракти: прочитання анотації дослідження
Результати in vitro: Караман та співавтори: інтернет-публікація 2018, том журналу 2019 року. В анотації зазначено наявність α- та β-глюканів в екстракті PSH. Для вловлювання гідроксильних радикалів повідомлялося про IC50 11,86 ± 0,59 µg/ml, а після очищення — 7,27 ± 0,31 µg/ml. Результат відновлення іонів заліза становив відповідно 174,11 ± 8,70 та 197,68 ± 9,47 mg еквівалента аскорбінової кислоти/g сухої маси. Активність щодо ацетилхолінестерази досліджували in solid; зазначені маси 10 і 0,1 µg не є відсотком інгібування ферменту.
Рівень прочитання: Прочитано анотацію та метадані, без повного опису методів, даних про зразок і додаткових матеріалів. Значення ± не позначали як стандартне відхилення без пояснення автора. Доступний опис дисертації Янюшевич (Janjušević) 2017 року вказує на більш ранню ширшу програму досліджень екстрактів, проте повний файл дисертації не був доступний. Ці публікації не визнано незалежним повторенням того самого результату. Активність екстракту не доводить лікувальної дії, ефективності для людини чи безпечності вживання плодового тіла.
Їстівність, повідомлення про отруєння та давні назви
Різні підстави оцінок: Воєвода (2003) визначає вид як отруйний; польський атлас наводить цю оцінку й відзначає розбіжні відомості про їстівність. Це оцінки з оглядових праць, без зазначеного для цієї тези конкретного токсикологічного дослідження. Звіт BfR за 2010 рік фіксує отримання повідомлення, що стосувалося A. strobiliformis. Фрагмент не містить симптомів, кількості, способу приготування, визначеного зразка чи підтвердженого механізму. Одиничне повідомлення не розгортали в характеристику синдрому отруєння.
Японське вживання назви: Такемото та співавтори (1964) описали виділення іботенової кислоти з гриба, який у Японії називають ibotengutake і записують як A. strobiliformis. Ода та співавтори (2002) виділили A. ibotengutake; прочитана анотація пов'язує цю народну назву з новим, отруйним видом. Самий лише збіг історичної назви не використовували для приписування хімічних результатів із Японії європейському A. strobiliformis. Повний текст роботи Оди та повторне визначення матеріалу 1964 року не були отримані. Це обмеження прив'язки, без твердження про аналітичну відсутність токсинів.
Застосування: дослідження, патент і реальна практика
Обсяг пошуку: Досліджено технічні, трав'яні, лікувальні, приправні, фарбувальні та традиційні застосування. Підтверджено дослідження акумуляції металів та активності екстрактів, без доказів затвердженого лікарського засобу або польового впровадження ремедіації. Не знайдено опрацьованої, специфічної документації щодо фітотерапевтичної або фарбувальної практики для європейського виду. Результат пошуку не подано як доказ того, що така практика ніколи не існувала.
Патент на приправу: Патент US3466175A 1969 року зазначає історичне A. strobiliformis як джерело іботенової кислоти й посилається на японські праці Такемото. Це документ патентної заявки щодо приправних інгредієнтів, а не доказ продажу, схвалення чи безпечності харчових продуктів. З огляду на проблему ідентифікації японського матеріалу це не було зараховано як підтверджене кулінарне застосування європейського виду й інструкції з використання не додавалися.
Верифікація поширення — обсяг та обмеження
Матеріал: Polska; Szczecin 1997–2012 oraz 5 nowych stanowisk 2007–2011.
Обсяг опрацювання: Повний текст.
Дата перегляду: 18.10.2026.
Обмеження: 22 — це кількість, відома у 2013 році, а не актуальний повний список; відсутність ДНК не маскується під молекулярне підтвердження.
Верифікація поширення — обсяг та обмеження
Матеріал: Pierwotna obserwacja autora atlasu w Kotlinie Kłodzkiej.
Обсяг опрацювання: Фрагменти джерел.
Опрацьовано фрагмент джерела; повний текст і методи не були верифіковані.
Дата перегляду: 21.10.2026.
Обмеження: Вихідне визначення та обсяг поняття збережено. Не декларувалося нового дослідження зразків чи опрацювання всіх публікацій, цитованих джерелом.
Обсяг опрацювання
Обов'язкові перевірки врегульовані.
Правова основа та межі оцінки
Найважливіші речовини та їхня дія
Найважливіші речовини та їхня дія
Вид характеризується видатною здатністю до біоакумуляції срібла (Ag). В аналітичних дослідженнях у плодових тілах визначали концентрації порядку 200–700 mg Ag/kg сухої маси, а максимальні значення сягали 1253 mg/kg на ґрунтах, що містили лише 1 mg Ag/kg.
Найважливіші речовини та їхня дія
У виду ідентифіковано специфічні ізоформи металотіонеїнів (білків, що зв'язують метали), позначені як AsMT1a, AsMT1b та AsMT1c, що складаються з 34 амінокислот і відповідають за зв'язування срібла в тканинах гриба.
Найважливіші речовини та їхня дія
У лабораторних тестах на культурах дріжджів експресія білка AsMT1 забезпечувала захист від токсичної дії кадмію та міді, а культивований міцелій A. strobiliformis, підданий дії іонів срібла, демонстрував 17-кратне зростання рівня мРНК цього пептиду.
Найважливіші речовини та їхня дія
У методичних дослідженнях зразків цього виду було показано, що різні техніки мінералізації та спектрометрії (INAA, ICP-OES, HR-ICP-MS) дають відмінні результати визначення срібла через хімічні явища, що відбуваються під час розчинення зразків.
Найважливіші речовини та їхня дія
Під час мінералізації азотною кислотою срібло, що міститься в плодових тілах, частково осаджується у вигляді нерозчинного хлориду срібла (AgCl), що може занижувати результати аналізів у методах, які вимагають розчинення.
Екологічні дослідження
Джерельна документація
Висновки джерела: Mykoweb визначає Amanita strobiliformis як такий, що трапляється нечасто і є мікоризним симбіонтом листяних дерев, насамперед буків і дубів. Збережений фрагмент не вказує країни чи точнішого регіону цієї оцінки. Таким чином, визначення частоти залишається прив'язаним до меж цього джерела; Чехію не виводили з мови сайту і не ототожнювали нечасте трапляння з правовою охороною.
Джерельна документація
Висновки джерела: Польський атласний опис Amanita strobiliformis наводить теплі, вологі та родючі місцезростання в листяних і мішаних лісах та парках, на лужних ґрунтах. Зазвичай вказує буки, але також відзначає плодові тіла під культивованою гірською сосною. Інформація про культивацію стосується супутньої рослини, а не культивування гриба чи підтвердження мікоризного господаря. Сезон „влітку” записано окремо з явним перерахунком затвердженого календаря на VI–VIII.
Оселище та поширення
Potwierdzony zasięg występowania
Wszystkie obszary potwierdzone w zapisanych danych źródłowych.
| Kraj | Regiony i stanowiska | Плодоношення | Джерела |
|---|---|---|---|
| Польща | Клодзька улоговина | VI–X |
|
Джерела
- AG-METHOD-2025
- FRIEDRICH-2013
- MT-2011
- Mykoweb.cz: Amanita strobiliformis
- BfR, Cases of Poisoning Reported by Physicians 2010
- Borovička J., Řanda Z., Jelínek E., Kotrba P., Dunn C.E. 2007; Mycological Research111:1339–1344; DOI 10.1016/j.mycres.2007.08.015 (także [30])
- Věra Svobodová, BOTANY.cz: A.strobiliformis
- Minister Środowiska, Dz.U. 2014 poz. 1408, rozporządzenie w sprawie ochrony gatunkowej grzybów
- Minister Zdrowia, Dz.U. 2026 poz. 258, tekst jednolity rozporządzenia dotyczącego grzybów dopuszczonych do obrotu
- GRej / Atlas grzybów Polski: Amanita strobiliformis
- Index Fungorum record153038
- Inita Dāniele, Diāna Meiere, Edgars Mūkins: Latvijas Sarkanā grāmata, ocena 2023
- E.Mūkins i obserwatorzy, senes.lv: datowane stanowiska A.strobiliformis
- src-stuttgart 2020
- Nr 22 — aktualne polskie wykazy prawne 18.10.2026
- Synková and Borovička 2025, silver determination methods comparison
- Karaman etal 2019 primary abstract and bibliographic metadata via EuropePMC
- Bas 1969, Morphology and subdivision of Amanita; account A.strobiliformis pp519–523 (także [34])
- Official API current protection status
- Official API current consolidated trade status
- Official API parent regulation with current consolidated version link
- Snowarski, Polish atlas and GRej observations
- Oda etal 2002, A.ibotengutake distinct species, abstract
- US3466175A, historical seasoning patent, not evidence of safe European species use
- Janjušević 2017, primary thesis repository record
- Takemoto etal 1964, historical name use in Japan; do not equate with European taxon
- Two P1B-1-ATPases of Amanita strobiliformis 2018, primary paper
- Tulloss, Amanitaceae taxonomic account: original observations distinguished from Bas 1969
- Wojewoda 2003, Polish checklist and historical Polish names