Отруйний
Установіть місцезнаходження, щоб побачити дані для свого регіону.










Stropharia caerulea (строфарія синя) — пластинчастий агарикоїдний гриб родини Strophariaceae. Характеризується характерним бірюзово-блакитним або зеленувато-синім забарвленням капелюшка в молодому віці, яке з часом вицвітає до блідо-жовтого чи вохристого кольору. Ніжка здебільшого луската нижче швидко зникаючої кільцеподібної зони. Вид є сапротрофом, що розвивається на родючих ґрунтах, гумусі та перепрілій рослинній масі, часто зустрічаючись у паркових зонах і лісах.
Розпізнавання, оселище та найважливіші відмінності.
Грибар
Будова плодового тіла
- Тип будови плодового тіла
- Тип будови плодового тіла: Шапинка, ніжка.
- Міцеліальні тяжі біля основи плодового тіла
- Міцеліальні тяжі біля основи плодового тіла: наявний.
- Забарвлення міцелію біля основи плодового тіла
- Забарвлення міцелію біля основи плодового тіла: білувате.
Шапинка
- Форма шапинки
- у молодих плодових тіл: Форма шапинки: опуклий.
у зрілих плодових тіл: Форма шапинки: плоский.
у молодих плодових тіл: Форма шапинки: дзвоникоподібний.
у старих плодових тіл: Форма шапинки: опуклий.
у молодих плодових тіл: Форма шапинки: напівкулястий.
у зрілих плодових тіл: Форма шапинки: опуклий. - Рельєф поверхні шапинки
- Рельєф поверхні шапинки: гладенький.
- Покрив шапинки
- Покрив шапинки: пластівчаста (на краю шапинки, білий покрив, зникаючий).
- Клейкість і слизистість шапинки
- Клейкість і слизистість шапинки: липкий.
у мокрому стані: Клейкість і слизистість шапинки: липкий.
у молодих плодових тіл: Клейкість і слизистість шапинки: слизистий. - Колір шапинки
- у молодих плодових тіл: Колір шапинки: синьо-зелений.
у зрілих плодових тіл: Колір шапинки: блідо-вохристий.
у зрілих плодових тіл: Колір шапинки: блідо-жовтий.
у зрілих плодових тіл: Колір шапинки: жовто-зелений.
Колір шапинки: синьо-зелений.
Колір шапинки: синій.
Колір шапинки: вохристий.
у сухому стані, у старих плодових тіл: Колір шапинки: блідо-коричневий. - Положення краю
- Положення краю: підгорнутий усередину.
- Залишки покривала на краю
- у молодих плодових тіл: Залишки покривала на краю: зі звисаючими залишками покривала.
Залишки покривала на краю: зі звисаючими залишками покривала. - Діаметр шапинки
- у зрілих плодових тіл: Діаметр шапинки становить 20–80 mm.
Діаметр шапинки становить 25–120 mm. - Центр шапинки
- Центр шапинки: з виразним горбком.
- Напрямок зміни забарвлення голівки з віком
- Напрямок зміни забарвлення голівки з віком: світлішає (від молодого до зрілого плодового тіла).
- Відокремлюваність шкірки шапинки
- Відокремлюваність шкірки шапинки: відділяється.
- Стійкість плівки шкірочки шапинки до пошкодження
- Стійкість плівки шкірочки шапинки до пошкодження: крихка.
- Якісна товщина плівки шкірочки шапинки
- Якісна товщина плівки шкірочки шапинки: тонкий.
- Наявність залишків покривала на шапинці
- Наявність залишків покривала на шапинці: наявний.
Низ шапинки
- Тип гіменофора
- Тип гіменофора: пластинки.
Пластинки біля ніжки
- Прикріплення гіменофора до ніжки
- Прикріплення гіменофора до ніжки: прирослий до ніжки (пластинки).
- Профіль гіменофора біля ніжки
- Профіль гіменофора біля ніжки: виїмчастий біля ніжки (пластинки).
- Загальний профіль пластинки
- Загальний профіль пластинки: череватий (пластинки).
- Колір гіменофора
- Колір гіменофора: сірий.
Колір гіменофора: пурпурово-коричневий.
Колір гіменофора: Синьо-зелений.
у зрілих плодових тіл: Колір гіменофора: коричневий. - Макроскопічна будова вільного краю пластинок
- Макроскопічна будова вільного краю пластинок: цільні, з гладким контуром.
- Співвідношення кольору краю та поверхні пластинки
- Співвідношення кольору краю та поверхні пластинки: того самого кольору, що й поверхня пластинки.
- Відстань між пластинками
- Відстань між пластинками: густо розташовані.
- Наявність коротких пластинок
- Наявність коротких пластинок: наявний.
Ніжка та основа
- Форма ніжки
- Форма ніжки: циліндричний.
- Основа ніжки
- Основа ніжки: потовщена.
- Колір ніжки
- Колір ніжки: Синьо-зелений.
над кільцем: Колір ніжки: білувате.
під кільцем: Колір ніжки: Синьо-зелений.
над кільцем: Колір ніжки: білувате.
під кільцем: Колір ніжки: Синьо-зелений. - Покрив поверхні ніжки
- під кільцем: Покрив поверхні ніжки: луската (білий покрив).
під кільцем: Покрив поверхні ніжки: пластівчаста (білуватий покрив). - Блиск поверхні ніжки
- Блиск поверхні ніжки: блискучий.
- Колір орнаментації ніжки
- Колір орнаментації ніжки: білувате.
- Внутрішня будова ніжки
- Внутрішня будова ніжки: суцільний.
Внутрішня будова ніжки: порожнистий. - Консистенція ніжки
- Консистенція ніжки: жорсткий.
Консистенція ніжки: крихкий. - Довжина ніжки
- Довжина ніжки: 20–100 mm.
- Діаметр ніжки
- Діаметр ніжки: 2–12 mm.
Кільце
- Наявність кільця
- Наявність кільця: наявний.
Наявність кільця: наявний.
Наявність кільця: наявний. - Стійкість кільця
- Стійкість кільця: зникаючий.
- Стійкість м’якуша ніжки до перелому або розриву
- Стійкість м’якуша ніжки до перелому або розриву: крихкий.
М'якуш
- Колір м’якуша
- Колір м’якуша: білий.
- Стійкість м’якуша до перелому або розриву
- Стійкість м’якуша до перелому або розриву: крихкий.
- Запах м’якуша
- Запах м’якуша: грибний.
Запах м’якуша: невиразний (м’якуш). - Виразність смаку м'якуша
- Виразність смаку м'якуша: невиразний.
- Оцінка приємності смаку м'якоті
- Оцінка приємності смаку м'якоті: приємний.
Де і коли росте
- Оселище
- Оселище: листяний ліс.
Оселище: мішаний ліс.
Оселище: пасовище.
Оселище: парк.
Оселище: лука. - Субстрат
- Субстрат: ґрунт.
Субстрат: підстилка. - Характер росту плодових тіл
- Характер росту плодових тіл: невеликими групами.
- Частота трапляння
- Період плодоношення
- Плодові тіла з’являються з вересня до листопада.
- Територія поширення
Їстівність і кулінарія
- Їстівність
- Отруйний
Право
- Торгівля
- Вид не внесено до польського переліку грибів, дозволених до обігу.
- Охорона
- У Польщі вид не підлягає видовій охороні.
З чим можна сплутати
FAQ
Чи можна їсти строфарію синю?
Вона вважається неїстівною або умовно-їстівною дуже низької якості, її вживання не рекомендується.
Чому капелюшок строфарії синьої блідне?
Із віком бірюзовий пігмент руйнується під дією світла і вологи, перетворюючись на вохристо-жовтий.
Де найчастіше росте строфарія синя?
У багатих на перегній лісах, парках, садах, на узбіччях доріг та старих компостних купах.
Коли з'являються перші плодові тіла?
Масове плодоношення починається наприкінці серпня і триває до листопадових морозів.
Чи утворює цей гриб мікоризу з деревами?
Ні, це типовий сапротроф, який живиться відмерлими рослинними рештками та гумусом.
Чи є строфарія синя смертельно отруйною?
Смертельно небезпечних токсинів вона не містить, проте може викликати розлади травлення.
Як реагує гриб на вологу погоду?
У дощову погоду поверхня капелюшка покривається товстим шаром липкого прозорого слизу.
Чи використовують строфарію синю в медицині?
В офіційній медицині та фармакології цей вид наразі практичного застосування не має.
Чи фарбують вовну цим грибом?
Так, у кустарному фарбуванні вовни з його допомогою отримують приглушені зеленкуваті тони.
У яких країнах поширений цей вид?
Він широко розповсюджений у країнах помірного поясу Європи, Азії та Північної Америки.
Любитель
Назви та історія
- Obowiązująca nazwa krajowa
- pierścieniak niebieskawy
- Obowiązująca nazwa taksonomiczna
- Stropharia caerulea
- Inne nazwy krajowe
- pierścieniak modry
- Dawne nazwy krajowe
- łysiczka niebieskawa
Спостереження вдома
Споровий відбиток
- Необхідні матеріали
- свіжа, зріла шапинка, аркуш паперу, склянка або чашка, вода
- Час
- 2–24 h
- Виконання
- Покладіть шапинку нижньою стороною на папір.
- Додайте краплю води зверху та накрийте.
- Через 2–24 годин підніміть шапинку й огляньте осад.
Що шукати
- Колір спорового відбитка
- Колір спорового відбитка: коричневий. Колір спорового відбитка: чорний.
- Відтінок спорового відбитка
- Відтінок спорового відбитка: пурпурово-чорний. Відтінок спорового відбитка: пурпурово-коричневий.
Під мікроскопом
- Необхідні матеріали
- світловий мікроскоп, предметне й покривне скельця, голка, вода, спори зі спорового відбитка
- Виконання
- Перенесіть голкою трохи спорового відбитка на скельце.
- Додайте краплю води, накрийте покривним скельцем і розгляньте спори.
Що шукати
- Форма спори
- Форма спори: видовжено-яйцеподібний. Форма спори: еліпсоїдний. Форма спори: яйцеподібний.
- Поверхня спори
- Поверхня спори: гладенький.
- Розміри спори
- Довжина 6,8–12,5 µm, ширина 4,1–6 µm.
Розміри порівнюйте після калібрування шкали мікроскопа.
Екологія та поширення
- Реакція ґрунту
- Реакція ґрунту: лужний.
- Родючість ґрунту
- Родючість ґрунту: родючий.
- Вміст гумусу
- Вміст гумусу: багата на гумус.
- Листяні дерева в оточенні
- Листяні дерева в оточенні: бук.
- Хвойні дерева в оточенні
- Хвойні дерева в оточенні: сосна.
- Рослини трав’яного ярусу поблизу
- Рослини трав’яного ярусу поблизу: Urtica dioica.
- Тип живлення
- Тип живлення: сапротрофний.
Некулінарні застосування
Строфарія синя не має широкого господарського застосування, однак завдяки своєму інтенсивному пігменту неодноразово привертала увагу майстрів традиційного ремесла. У практиці натурального фарбування тканин цей вид застосовувався для експериментального забарвлення вовни та шовку, утворюючи за присутності різних натуральних протрав приглушені оливково-сірі, коричнюваті або зеленкуваті відтінки волокна.
Крім того, виразна естетика капелюшка робить строфарію синю об'єктом ландшафтної декоративної мікології: її міцелій іноді навмисно вносять у вологі затінені паркові куточки та рокарії для створення природних естетичних композицій у період осіннього дозрівання. В освітніх закладах і природничих центрах Європи живі плодові тіла застосовують як наочний матеріал на демонстраційних виставках для ознайомлення учнів із біорізноманіттям неїстівних грибів лісового підліску.
Історія та культура
Строфарія синя тривалий час не виділялася як окремий таксон і змішувалася зі спорідненою строфарією синьо-зеленою. Лише наприкінці 1970-х років британський міколог Дерек Рід остаточно розмежував ці два види на морфологічній та мікроскопічній основі, що викликало значний резонанс у європейській таксономічній спільноті. Через це історичні згадки в давній літературі та ботанічних трактатах майже завжди об'єднують обидва гриби під загальною народною назвою синіх або бірюзових поганок.
Незвичайне яскраво-блакитне забарвлення викликало у сільського населення містичний острах: у західноєвропейському фольклорі сині лісові гриби вважалися пов'язаними із чаклунством, отрутами та лісовими духами. В ілюстраціях до казок і класичної літератури XIX століття бірюзові строфарії нерідко малювали поруч із мухоморами як художній символ таємничого або потенційно небезпечного зачарованого лісу.
Їстівність і безпека
Харчова цінність строфарії синьої оцінюється в мікологічній літературі суперечливо. У більшості країн Центральної та Західної Європи вид класифікують як неїстівний через неприємний сирий смак, специфічний запах і слизьку поверхню капелюшка. У деяких східноєвропейських джерелах цей гриб фігурує як умовно-їстівний низької якості, однак традиція його вживання майже відсутня.
Властивими ризиками при спробах споживання є розлади шлунково-кишкового тракту у людей із чутливим травленням, спричинені індивідуальною непереносимістю речовин, що містяться у слизу. У разі використання гриб вимагає обов'язкового зняття слизької шкірки з капелюшка та тривалого відварювання з обов'язковим зливанням води перед будь-якою подальшою кулінарною обробкою. Безпечним вважається повна відмова від споживання, оскільки кулінарні властивості виду є вкрай низькими, а смак після термічної обробки залишається водянистим і невиразним.
Оселище та поширення
Строфарія синя є типовим сапротрофним видом, поширеним у помірній зоні Голарктики. Основний ареал охоплює більшу частину Європи, помірні широти Азії та деякі регіони Північної Америки. Гриб оселяється у листяних, змішаних і хвойних лісах, приділяючи перевагу багатим на гумус і нітрофільним ґрунтам. Нерідко трапляється вздовж лісових доріг, у канавах, старих парках, садах, міських скверах, на перепрілій траві, компостних купах і гнилому рослинному смітті.
Прямих облігатних зв'язків із конкретними видами дерев цей гриб не утворює, оскільки живиться детритом і перегноєм, проте часто з'являється поблизу бука, дуба, берези або ялини у вологих місцях лісу. Сезон активного плодоношення в умовах Центральної та Східної Європи триває з кінця серпня до листопада, досягаючи піку у вересні та жовтні після тривалих дощів. У регіонах із м'яким морським кліматом поодинокі плодові тіла спостерігаються навіть у грудні, тоді як у континентальних сухих районах сезон є значно коротшим і жорстко обмежений наявністю осінніх опадів.
Джерела
- atlas_stropharia_caerulea
- fn_stropharia_caerulea
- kreisel 1979
- retained-33133310d3cdf9dd
- Marek Snowarski, Stropharia caerulea — ocena atlasowa i bibliografia [134]
Дослідник
Їстівність і кулінарія
Ustalenia źródłowe: jadalność, spożycie i wykorzystanie
- Їстівність
- Отруйний — źródło oznaczenia
Oceny źródeł są rozbieżne: polski atlas podaje jadalność po usunięciu skórki, austriackie towarzystwo mykologiczne klasyfikuje gatunek jako trujący.
Źródło bez opisu bibliograficznego · Stropharia caerulea рядок / отруйний
- Їстівність
- Їстівний
jadalny po usunięciu śluzowatej skórki; skórka może drażnić przewód pokarmowy
Marek Snowarski, Stropharia caerulea — ocena atlasowa i bibliografia [134] · їстівні чи отруйні?
Наукові назви та таксономія
- Чинна наукова назва
Stropharia caerulea
Наукові назви та таксономія
Таксономічне положення виду в мікологічній систематиці ґрунтується на діагнозі Ганнса Крайзеля, опублікованому в 1979 році (Beihefte zur Sydowia 8: 229), де вид був формально описаний як Stropharia caerulea Kreisel. Голотип зібрано 17 вересня 1972 року на території Німеччини. У базі Index Fungorum (запис 324292) ця назва фігурує як актуальна (current name), а вид класифіковано до родини строфарієвих (Strophariaceae).
Наукові назви та таксономія
Етимологія родової та видової назви, наведена в літературі сервісом First Nature, походить із класичної грецької та латини: частина strophos означає пояс або смугу й відсилає до наявності кільця на ніжці, тоді як видовий епітет caerulea означає блакитний або синій колір, що стосується характерного забарвлення молодих плодових тіл.
Наукові назви та таксономія
Австрійський список мікологічного товариства наводить назви Psilocybe caerulea та Stropharia cyanea для цього таксона. Запис Stropharia cyanea sensu Tuomikoski et al., non Bolton збережено як контекст помилкового застосування назви, без нав'язаної таксономічної ідентичності. Blauer Träuschling та Graublauer Träuschling записано як звичайні німецькомовні назви із задокументованим місцем ужитку, без надання офіційного або регіонального статусу.
Екологія та поширення
- Частота трапляння
- Нідерланди: Частота трапляння: звичайний. [11]
Лабораторна діагностика
Dane ustrukturyzowane
Базидії
- Пряжки
- Пряжки: наявний. [9]
Гіменіальні цистиди
- Форма верхівки гіменіальної цистиди
- Форма верхівки гіменіальної цистиди: із верхівковим відростком. [9]
- Вигляд вмісту гіменіальної цистиди
- Вигляд вмісту гіменіальної цистиди: оліїстий. [10]
- Забарвлення вмісту гіменіальної цистиди
- Забарвлення вмісту гіменіальної цистиди: зеленкуватий. [10]
- Довжина гіменіальної цистиди
- Довжина гіменіальної цистиди: 37,2–55,5 µm. [27]
- Форма гіменіальної цистиди
- Форма гіменіальної цистиди: веретеноподібний. [9]
Форма гіменіальної цистиди: веретеноподібний. [9]
Форма гіменіальної цистиди: мішкоподібна. [10] - Ширина гіменіальної цистиди
- Ширина гіменіальної цистиди: 10,7–15,3 µm. [27]
Інші лабораторні ознаки
Шкірка шапинки
Спори
- Наявність виросту рубчика базидіоспори
- Наявність виросту рубчика базидіоспори: наявний. [27]
- Колір спор під мікроскопом
- Колір спор під мікроскопом: світло-коричневий. [9]
Колір спор під мікроскопом: сіро-жовтий. [2] - Наявність парової пори
- Наявність парової пори: відсутній. [7]
Наявність парової пори: наявний. [10]
Наявність парової пори: наявний. [27] - Краплі всередині спори
- Краплі всередині спори: наявний. [27]
- Довжина спори
- Довжина спори: 7,3–10,5 µm. [27]
Довжина спори: 7–9,5 µm. [7]
Довжина спори: 6,8–12,5 µm. [9]
Довжина спори: 7–9 µm. [2]
Довжина спори: 7–8,1 µm. [10] - Відношення довжини спори до її ширини
- Відношення довжини спори до її ширини: 1,58–1,83. [10]
Відношення довжини спори до її ширини: 1,4–2,3. [27] - Форма спори
- Форма спори: видовжено-яйцеподібний. [9]
Форма спори: еліпсоїдний. [7]
Форма спори: яйцеподібний. [7] - Поверхня спори
- Поверхня спори: гладенький. [9]
- Товщина стінки спори
- Товщина стінки спори: товстостінний. [2]
Матеріал і методи досліджень
- Результати, наведені в джерелах — Кількість спор на базидії
- Liczba zarodników na jednej podstawce wynosi 4. [27] [9]
- Результати, наведені в джерелах — Довжина спори
- Materiał badania: Demetrio Merino Alcántara, Pirineos 2014-3, Micobotánica-Jaén X(3), 2015, PDF s. 218–221. Materiał JA-CUSSTA 8453, Francja, Akwitania, Urdós, Sansanet, 1236 m, na ziemi wśród mchów w buczynie, 8.10.2014; podpis zdjęć ma 20141007 i nie został użyty do zmiany daty kolekcji. Basidia N=7; zarodniki N=90; chryzocystydy N=11. Typowe zakresy zarodników 8,1–9,4 × 4,7–5,5 µm, skrajne 7,3–10,5 × 4,4–6,0 µm; Q typowo 1,5–1,9, skrajnie 1,4–2,3. Średnie 8,6 × 5,1 µm i Qe=1,7. Podstawki 27,2–28,7 × 7,41–8,0 µm, średnio 28,1 × 7,8 µm. Chryzocystydy typowo 37,9–43,5 × 10,74–14,1 µm, skrajnie 37,2–55,5 × 10,7–15,3 µm. Osobne liczebności nie stają się liczbą sterygm. 7,3–10,5 µm [27]
Materiał badania: Independent source report, not a merged collection or population. 7–9,5 µm [7]
Materiał badania: Independent source report, not a merged collection or population. 7–8,1 µm [10]
Materiał badania: Independent source report, not a merged collection or population. 6,8–11 µm (skrajnie do 12,5 µm) [9]
Materiał badania: Independent source report, not a merged collection or population. 7–9 µm [2] - Результати, наведені в джерелах — Відношення довжини спори до її ширини
- Materiał badania: Independent source report, not a merged collection or population. 1,58–1,83 [10]
Materiał badania: Demetrio Merino Alcántara, Pirineos 2014-3, Micobotánica-Jaén X(3), 2015, PDF s. 218–221. Materiał JA-CUSSTA 8453, Francja, Akwitania, Urdós, Sansanet, 1236 m, na ziemi wśród mchów w buczynie, 8.10.2014; podpis zdjęć ma 20141007 i nie został użyty do zmiany daty kolekcji. Basidia N=7; zarodniki N=90; chryzocystydy N=11. Typowe zakresy zarodników 8,1–9,4 × 4,7–5,5 µm, skrajne 7,3–10,5 × 4,4–6,0 µm; Q typowo 1,5–1,9, skrajnie 1,4–2,3. Średnie 8,6 × 5,1 µm i Qe=1,7. Podstawki 27,2–28,7 × 7,41–8,0 µm, średnio 28,1 × 7,8 µm. Chryzocystydy typowo 37,9–43,5 × 10,74–14,1 µm, skrajnie 37,2–55,5 × 10,7–15,3 µm. Osobne liczebności nie stają się liczbą sterygm. 1,4–2,3 [27] - Результати, наведені в джерелах — Ширина спори
- Materiał badania: Demetrio Merino Alcántara, Pirineos 2014-3, Micobotánica-Jaén X(3), 2015, PDF s. 218–221. Materiał JA-CUSSTA 8453, Francja, Akwitania, Urdós, Sansanet, 1236 m, na ziemi wśród mchów w buczynie, 8.10.2014; podpis zdjęć ma 20141007 i nie został użyty do zmiany daty kolekcji. Basidia N=7; zarodniki N=90; chryzocystydy N=11. Typowe zakresy zarodników 8,1–9,4 × 4,7–5,5 µm, skrajne 7,3–10,5 × 4,4–6,0 µm; Q typowo 1,5–1,9, skrajnie 1,4–2,3. Średnie 8,6 × 5,1 µm i Qe=1,7. Podstawki 27,2–28,7 × 7,41–8,0 µm, średnio 28,1 × 7,8 µm. Chryzocystydy typowo 37,9–43,5 × 10,74–14,1 µm, skrajnie 37,2–55,5 × 10,7–15,3 µm. Osobne liczebności nie stają się liczbą sterygm. 4,4–6 µm [27]
Materiał badania: Independent source report, not a merged collection or population. 4,5–6 µm [2] [7]
Materiał badania: Independent source report, not a merged collection or population. 4,4–5,5 µm [9]
Materiał badania: Independent source report, not a merged collection or population. 4,1–4,8 µm [10]
Metody i zapisy źródłowe — Independent source report, not a merged collection or population.
Liczba zarodników na jednej podstawce — zapis źródłowy: „Podstawki czterozarodnikowe.” [9]
Kształt innych komórek ostrza blaszki — zapis źródłowy: „Inne maczugowate włoski/komórki ostrza bywają zmieszane z cheilochryzocystydami.” [9]
Liczebność chryzocystyd — zapis źródłowy: „Liczne pleurochryzocystydy, bez N lub przeniesienia na inne populacje.” [9]
Obecność chryzocystyd — zapis źródłowy: „Źródłowo nazwane cheilochryzocystydy.” [9]
Obecność chryzocystyd — zapis źródłowy: „Źródłowo nazwane pleurochryzocystydy.” [9]
Kształt szczytu cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „Pleurochryzocystydy z wyrostkiem.” [9]
Kształt cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „Wrzecionowate cheilochryzocystydy.” [9]
Kształt cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „Wrzecionowate pleurochryzocystydy.” [9]
Barwa zarodnika w mikroskopie — zapis źródłowy: „Jasnobrązowe w mikroskopie; nie utożsamiać z barwą wysypu.” [9]
Długość zarodnika — zapis źródłowy: „Długość 6.8–11 µm, sporadycznie do 12.5 µm.” [9]
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „Podłużnie jajowate zarodniki.” [9]
Powierzchnia zarodnika — zapis źródłowy: „Zarodniki gładkie.” [9]
Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „spore_width: 4.4–5.5 µm.” [9]
Rozdęcie strzępek tramy — zapis źródłowy: „Strzępki tramy mniej lub bardziej rozdęte; bez średnicy lub progu.” [9]
Metody i zapisy źródłowe — Demetrio Merino Alcántara, Pirineos 2014-3, Micobotánica-Jaén X(3), 2015, PDF s. 218–221. Materiał JA-CUSSTA 8453, Francja, Akwitania, Urdós, Sansanet, 1236 m, na ziemi wśród mchów w buczynie, 8.10.2014; podpis zdjęć ma 20141007 i nie został użyty do zmiany daty kolekcji. Basidia N=7; zarodniki N=90; chryzocystydy N=11. Typowe zakresy zarodników 8,1–9,4 × 4,7–5,5 µm, skrajne 7,3–10,5 × 4,4–6,0 µm; Q typowo 1,5–1,9, skrajnie 1,4–2,3. Średnie 8,6 × 5,1 µm i Qe=1,7. Podstawki 27,2–28,7 × 7,41–8,0 µm, średnio 28,1 × 7,8 µm. Chryzocystydy typowo 37,9–43,5 × 10,74–14,1 µm, skrajnie 37,2–55,5 × 10,7–15,3 µm. Osobne liczebności nie stają się liczbą sterygm.
Identyfikacja kropli: nierozstrzygnięta.
Metoda źródłowa. Technika: mikroskopia świetlna (LM). Medium: rojo congo SDS. Opis metody w źródle: Podpisy fotografii podstawek i zarodników na s. 219: rojo congo SDS, 600×; nie przypisano automatycznie medium i powiększenia pozostałym elementom.
Liczba zarodników na jednej podstawce; Długość podstawki; Szerokość podstawki — zapis źródłowy: „PDF s. 219, JA-CUSSTA 8453: Basidios ... tetraspóricos ... 27,2–28,7 × 7,41–8,0 µm; N=7.” [27]
Obecność wyrostka wnęki bazydiospory — zapis źródłowy: „PDF s. 219: apiculadas; bez dopowiadania położenia wyrostka.” [27]
Długość cystydy hymenialnej; Szerokość cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „PDF s. 219: Crisocistidios (37,2–)37,9–43,5(–55,5) × (10,7–)10,74–14,1(–15,3) µm; N=11. Pełny min–max z zachowaniem typowego zakresu i nieustalonego położenia.” [27]
Obecność pory rostkowej — zapis źródłowy: „PDF s. 219: con poro germinativo apical.” [27]
Krople wewnątrz zarodnika — zapis źródłowy: „PDF s. 219: gutuladas; skład kropli niepodany.” [27]
Długość zarodnika; Iloraz długości i szerokości zarodnika; Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „PDF s. 219: (7,3–)8,1–9,4(–10,5) × (4,4–)4,7–5,5(–6,0) µm; Q=(1,4–)1,5–1,9(–2,3), N=90. Pełny źródłowy min–max; typowe granice i średnie pozostają osobno.” [27]
Metody i zapisy źródłowe — La Valle del Metauro, karta Stropharia caerulea opracowana 16.05.2019, miejsce występowania: Monti del Furlo. Własny gatunkowy opis mikroskopowy w karcie; materiał bez numeru okazu, liczebności i podanego powiększenia. Clavati odnosi się do podstawek, nie do cystyd.
Kształt podstawki — zapis źródłowy: „Microscopia: Basidi clavati, tetrasporici.” [28]
Metody i zapisy źródłowe — Independent source report, not a merged collection or population.
Wygląd zawartości cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „Oleisty wygląd zawartości, nie chemiczna identyfikacja lipidów.” [10]
Barwa zawartości cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „Źródłowo zielonkawa zawartość, bez podanego medium.” [10]
Kształt cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „Flaschenförmig, utriform — źródłowo utriformiczne cheilocystydy; nie dopisano długiej szyjki.” [10]
Obecność pory rostkowej — zapis źródłowy: „T.Flammer, Mycopedia12202: wyraźny por kiełkowy w jego obserwacji; strona dostępna wyłącznie jako indeksowany tekst.” [10]
Długość zarodnika — zapis źródłowy: „Mycopedia:7,0–8,1µm, średnia7,6µm,22zarodniki z jednej obserwacji.” [10]
Iloraz długości i szerokości zarodnika — zapis źródłowy: „Mycopedia:Q1,58–1,83, średnieQ1,7,22zarodniki; nie obliczano nowej średniej z ilorazu średnich osi.” [10]
Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „Mycopedia:4,1–4,8µm, średnia4,5µm,22zarodniki.” [10]
Metody i zapisy źródłowe — Françoise Féréol, karta Stropharia caerulea, listopad 2020, PDF s. 2–5. Własne fotografie mikroskopowe autora; numer kolekcji i miejsce pobrania niepodane. S. caerulea rozpoznano na podstawie zgodnej barwy ostrza, obfitych chryzocystyd i nietrwałego pierścienia. Nie wykorzystano obok opisanego S. aeruginosa jako badanego gatunku.
Inkrustacja strzępek skórki — zapis źródłowy: „PDF s. 5: partiellement incrustées par un pigment pariétal ... pigment épipariétal incrusté sous forme de granules.” [29]
Osadzenie strzępek skórki w substancji żelowej — zapis źródłowy: „PDF s. 5: hyphes ... noyées dans la viscosité.” [29]
Kształt komórki końcowej skórki kapelusza — zapis źródłowy: „PDF s. 5: avec extrémités clavées; komórki końcowe strzępek skórki kapelusza.” [29]
Metody i zapisy źródłowe — Independent source report, not a merged collection or population.
Barwa zarodnika w mikroskopie — zapis źródłowy: „Atlas: zarodniki szarożółte w mikroskopii.” [2]
Długość zarodnika — zapis źródłowy: „Atlas: długość7–9µm.” [2]
Grubość ściany zarodnika — zapis źródłowy: „Atlas i oryginalna obserwacja Mycopedia: grube ściany zarodników.” [2]
Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „Atlas: szerokość4,5–6µm.” [2]
Metody i zapisy źródłowe — Independent source report, not a merged collection or population.
Obecność pory rostkowej — zapis źródłowy: „FN i atlas opisują brak poru kiełkowego; to źródłowy wariant, a nie rozstrzygnięcie biologicznej sprzeczności.” [7]
Długość zarodnika — zapis źródłowy: „FN: długość7–9,5µm.” [7]
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „FN: elipsoidalne do jajowatych; atlas: elipsoidalne.” [7]
Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „FN: szerokość4,5–6µm.” [7]
Їстівність — оцінки в атласах і шлях до джерел
Сноварський і Гергардт: Сноварський в оцінці їстівності після зняття слизистої шкірки відсилає виноскою [134] до Гергардта (2006). В обох перевірених виданнях Гергардта — 2006 і 2023 рр., на с. 326 — біля Stropharia caerulea зазначено «Їстівний; див. вище». Посилання веде до розташованої вище рекомендації зняти шкірку. При цій оцінці немає виноски на хімічний аналіз, досвід харчового вживання чи опис отруєння. Перевірені вступи, пояснення та додатки не вказали на конкретне дослідження, яке обґрунтовує цю оцінку.
Відмінні оцінки: Маркус Флюк у Jaki to grzyb?, с. 303, описує строфарію синю (S. caerulea) як неїстівну, без зазначення токсину чи експерименту. Австрійське мікологічне товариство позначає вид як отруйний; в оригінальному аркуші поля типу токсину та додаткового обґрунтування порожні. Це оцінки авторів публікацій, а не наведені тут результати досліджень безпеки споживання.
Таксономічний обсяг: Лексикон Грюнертів на с. 129 оцінює їстівність Stropharia aeruginosa; S. caerulea (= cyanea) наводить серед можливих помилкових визначень. Оцінку їстівності першого виду не перенесено на другий. Сама подібність чи історичне об'єднання назв не замінює доказу для конкретного виду.
Їстівність — огляди та обмеження їхньої основи
Огляд Лі та співавторів: Зведення, що супроводжує огляд Лі та співавторів (2021), рядок 2434, відносить S. caerulea до категорії E1 на основі одного джерела: Gerhardt (2001), Der grosse BLV Pilzführer für unterwegs. Це реальна позитивна оцінка їстівності, що ґрунтується на атласі. Перевірені польські видання цього автора також оцінюють вид як їстівний, але не містять біля запису посилання на дослідження. Не встановлено, що огляд і Сноварський представляють незалежні спостереження.
First Nature і нордичний звіт: First Nature не рекомендує кулінарне використання, посилаючись на повідомлення про психоактивні речовини та розлади, спричинені деякими Stropharia. Цитований звіт Андерссона, Крістінссона та Грю містить аналізи інших видів цього роду; у його списку немає S. caerulea. Отже, це не є хімічним аналізом цього виду або описом конкретного отруєння ним.
Інші праці: La Valle del Metauro наводить оцінку «неїстівний». Атлас AUSL Bologna вказує на можливий шлунково-кишковий або психотропний синдром. У цих фрагментах не наведено достеменно визначеного клінічного випадку чи виділення токсину. Можливість, зазначену авторами, не перетворено на підтверджену дію виду.
Старіші хімічні повідомлення — невирішений обсяг
Бібліографічний слід: Під старою назвою Stropharia cyanea огляд Саморіні від 1989 р. наводить одиничний позитивний результат щодо псилоцибіну та подальші результати, які його не підтвердили, вказуючи Марго та Вотлінга (1981), DOI 10.1016/S 0007-1536(81)80077-0. Доступна анотація цієї первинної праці не дозволяє перевірити таблицю, автентичність матеріалу та метод для цього запису. Повний оригінал не отримано. Згадку не зафіксовано як підтвердження наявності псилоцибіну в S. caerulea.
Висновок: Перевірені атласи не вказали на подальші дослідження, які б остаточно визначали їстівність чи токсичність. Доступні хімічні аналізи також не є випробуваннями безпеки споживання. Питання залишається неоднозначним; результати та протилежні оцінки збережено з джерелами.
Мікроскопія — збережені матеріали та розбіжності джерел
Меріно (2015): Опис і фотографії стосуються колекції JA-CUSSTA 8453 із Сансане у Франції. Наведено окремі вимірювання 90 спор, 7 базидій та 11 хризоцистид. Автор описує апікальну росткову пору, тоді як інші праці вказують на її відсутність або відсутність виразної пори. Результати окремих колекцій залишаються роздільними.
Фереоль (2020) і La Valle del Metauro (2019): Фереоль описує світлову мікроскопію, зокрема препарати в аміачному конго червоному та у воді, без номера колекції; вказує на тонку стінку спори, на відміну від попередніх праць. La Valle del Metauro описує булавоподібні чотириспорові базидії, без зазначення кількості вимірювань. Ці відмінності не приписано за замовчуванням віку чи вологості.
Їстівність і безпека
Їстівність строфарії синюватої залишається нез'ясованою. Наявні дослідження не дають однозначної відповіді щодо безпеки її споживання. Автори публікацій наводять розбіжні оцінки: від їстівного після зняття шкірки до неїстівного або отруйного.
Ланцюг цитувань і незалежність доказів
Перевірений ланцюжок: Сноварський → виноска [134] → Гергардт (2006), с. 326 → при оцінці їстівності відсутнє вказане дослідження або опис експерименту.
Статус тези: До первинного доказу не дійшли. Їстівність після зняття шкірки залишається непідтвердженою дослідженнями в перевіреному джерельному ланцюжку. Натомість підтверджено, що Гергардт справді наводить таку оцінку. Не встановлено, що оцінка є помилковою або що автор не мав власного досвіду.
Незалежність: Оцінка, повторена за Гергардтом Сноварським, не є другим незалежним підтвердженням. Залежні цитування збережено як один ланцюжок. Висновок стосується цієї тези та перевірених фрагментів, а не достовірності всієї інформації в книзі.
Верифікація поширення — обсяг та обмеження
Матеріал: Polskie kolekcje autora atlasu; nie przypisano obcego sezonu Polsce.
Обсяг опрацювання: Фрагменти джерел.
Опрацьовано фрагмент джерела; повний текст і методи не були верифіковані.
Дата перегляду: 21.10.2026.
Обмеження: Вихідне визначення та обсяг поняття збережено. Не декларувалося нового дослідження зразків чи опрацювання всіх публікацій, цитованих джерелом.
Обсяг опрацювання
Обов'язкові перевірки врегульовані.
Правова основа та межі оцінки
Найважливіші речовини та їхня дія
Найважливіші речовини та їхня дія
У біохімічній та хемотаксономічній літературі вид Stropharia caerulea був предметом досліджень щодо можливої наявності індольних алкалоїдів. У праці дослідницької групи: Borovička, Oborník, Stříbrný, Noordeloos, Parra Sánchez, Gryndler (2015), опублікованій у журналі Persoonia (34: 1–9, DOI: 10.3767/003158515X685283, стаття під назвою Phylogenetic and chemical studies in the potential psychotropic species complex of Psilocybe atrobrunnea with taxonomic and nomenclatural notes), один зразок Stropharia caerulea (гербарний ваучер PRM 921876) був включений до аналізу як негативний контроль (Table 2).
Найважливіші речовини та їхня дія
Аналітична процедура охоплювала очищені, ліофілізовані плодові тіла. Зразок 10 мг порошкоподібної сухої біомаси екстрагували в 0,5 мл метанолу в ультразвуковій ванні протягом 30 хвилин, після чого отриманий екстракт аналізували методом газової хроматографії, поєднаної з мас-спектрометрією (GC-MS). У дослідженій контрольній пробі PRM 921876 не виявлено присутності псилоцину або псилоцибіну. Автори публікації водночас зазначили, що не було можливості провести кількісне визначення вмісту псилоцину та псилоцибіну в біомасі через наявність лише кількох мікрограмів еталонних речовин. Це обмеження стосувалося доступності аналітичних стандартів і не є тотожним відсутності визначення межі виявлення методу.
Найважливіші речовини та їхня дія
Цей результат стосується виключно одного дослідженого гербарного зразка й не дає права формулювати узагальнені висновки про повну відсутність активних сполук у популяціях цього виду, гарантії токсикологічної безпеки чи приписувати будь-які рекреаційні теги. Культуральні дослідження, описані в тій самій роботі (ріст за температури 25°C протягом 4 тижнів у 8 колбах), стосувалися видів Psilocybe atrobrunnea та Psilocybe serbica, а не Stropharia caerulea.
Псилоцибін і псилоцин — Borovička та співавтори (2015)
Матеріал: Досліджено колекцію Stropharia caerulea PRM 921876, використану як негативний контроль. Плодові тіла очистили, заморозили після збору та ліофілізували.
Метод і результат: Зразок 10 міліграмів сухого порошкоподібного матеріалу екстрагували в 0,5 мілілітра метанолу протягом 30 хвилин в ультразвуковій бані. Після дериватизації провели газову хроматографію з мас-спектрометрією. У негативних контролях, зокрема в цій колекції, не виявлено псилоцибіну та псилоцину; у позитивних контролях сполуки виявлено.
Обмеження: Результат стосується зазначеного матеріалу та двох сполук. Він не є дослідженням безпеки харчового вживання, не виключає інших токсинів і не підтверджує відсутність усіх психоактивних речовин у всьому виді. Автори не визначали сполуки кількісно через обмежену кількість стандартів. Культури інших Psilocybe з цієї роботи не стосуються S. caerulea.
Аналітичні результати
Елементний склад — Atasoy та Yıldız (2022)
Матеріал і метод: Матеріал AKATA 7397 зібрано 25 жовтня 2020 р. в Аздаваї в Туреччині та визначено в Анкарському університеті. Зразки сушили при 105 градусах Цельсія протягом 24 годин, мінералізували азотною кислотою та перекисом водню, а елементи визначали атомною абсорбцією. Три повторення стосуються аналітичного визначення зразка.
Результати: У міліграмах на кілограм сухої маси, як середнє ± стандартне відхилення, зазначено: залізо 50,2 ± 0,3; хром 13,1 ± 2,5; цинк 138,6 ± 1,2; свинець 20,4 ± 4,8; селен 1,08 ± 0,01.
Обмеження: Результати описують цю колекцію та накопичення металів, пов'язане з навколишнім середовищем. Вони не ідентифікують власного токсину виду або безпеки після зняття шкірки. Позначка «неїстівний» у таблиці 1 походить з атласу Філліпса (2013), а не з цього досліду. Заявлене в тексті RSD нижче 10 відсотків не узгоджується з усіма середніми та відхиленнями в таблиці; збережено оригінальні значення.
Екологічні дослідження
Задокументовані дослідницькі застосування та технічні пропозиції
Розклад матерії — Доннеллі та Бодді (1997): Ізолят S. caerulea з плодового тіла, знайденого серед кропиви у Великій Британії, використано для дослідів на буковій деревині та кореневищах кропиви. Досліджували розвиток міцеліальної мережі та засвоєння ресурсів. Це використання виду як експериментальної моделі, без продемонстрованого впровадження очищення забрудненого ґрунту.
Ріст на побічних продуктах моркви — Юріх та співавтори (2025): Вид включено до скринінгу росту міцелію на субстратах з помаранчевої та чорної моркви. Через 14 днів зафіксовано відповідно 1,5 ± 0,5 та 1,2 ± 0,5 сантиметра. Подальшу оптимізацію білка та продуктів проводили для Pleurotus djamor; ці результати не приписано строфарії. Сам ріст не підтверджує безпеки споживання.
Патент Стамеца (2004): Заявка US20040211721A1 наводить S. caerulea серед пропонованих грибів для мікофільтрації та мікоремедіації. У перевіреному фрагменті не наведено досліду, що підтверджує ефективність цього виду, або впровадження. Це збережено як технічну пропозицію, окрему від підтвердженого застосування.
Оселище та поширення
Середовище існування, регіон і пора року
Своєю чергою британські джерела (First Nature) визначають вид як сапротрофа, що розвивається на залишках трав і листяному опаді на пасовищах та узліссях. У кліматичних умовах Великої Британії та Ірландії регулярне плодоношення припадає на період із липня до жовтня (місяці 7–10), тоді як у Південній Європі може тривати навіть на три місяці довше.
Potwierdzony zasięg występowania
Wszystkie obszary potwierdzone w zapisanych danych źródłowych.
| Kraj | Regiony i stanowiska | Плодоношення | Джерела |
|---|---|---|---|
| Велика Британія | Nie ustalono regionów w zapisanych danych | VII–X |
|
| Ірландія | Nie ustalono regionów w zapisanych danych | VII–X |
|
| Польща | Нижня Сілезія — діапазон, названий джерелом | IX–XI |
|
Джерела
- archive-stropharia-caerulea-profile
- atlas_stropharia_caerulea
- Ewald Gerhardt (2006), Grzyby. Wielki ilustrowany przewodnik, Klub dla Ciebie, s. 326; ISBN 83-7404-513-2
- Ewald Gerhardt (2023), Grzyby. Wielki ilustrowany przewodnik, Molpharma, s. 326
- Markus Flück, Jaki to grzyb?, Delta W-Z, przekład H. Terpińskiej-Ostrowskiej; oryginał 1995, s. 303
- Helmut i Renate Grünert, Grzyby. Leksykon przyrodniczy, Świat Książki, przekład i adaptacja J. Kozłowskiej, s. 129
- fn_stropharia_caerulea
- kpng6
- kreisel 1979
- mycopedia_stropharia_caerulea
- NDFF Verspreidingsatlas — Stropharia caerulea
- src-eli-protection-2014
- src-eli-trade-2026
- Muhammet Atasoy, Dilek Yıldız (2022), Evaluation of Trace Metal Contents in Mushroom Samples from Azdavay District, Kastamonu, Turkey, Mugla Journal of Science and Technology 8(1): 76–80
- Österreichische Mykologische Gesellschaft, Speisewert von Pilzen
- AUSL Bologna, Atlante dei funghi velenosi, s. 304
- Borovička i in. (2015), Persoonia 34:1–9, DOI 10.3767/003158515X685283
- Juhrich i in. (2025), Journal of Agricultural and Food Chemistry 73:33156–33166, DOI 10.1021/acs.jafc.5c11223
- Donnelly, Boddy (1997), Resource acquisition by the mycelial-cord-former Stropharia caerulea: effect of resource quantity and quality, FEMS Microbiology Ecology 23:195–205
- Pat O’Reilly, First Nature, Stropharia caerulea
- w10-nr7-legal-verification
- Li i in. (2021), zestawienie jadalności, wiersz 2434; DOI 10.1111/1541-4337.12708
- Demetrio Merino Alcántara (2015), Micobotánica-Jaén X(3), s. 218–221
- La Valle del Metauro (2019), Stropharia caerulea
- Françoise Féréol (2020), Stropharia caerulea, Mycocharentes
- Christer Andersson, Jakob Kristinsson, Jørn Gry, TemaNord 2008:606, wyd. 2009; ISBN 978-92-893-1836-5
- ÖMG, oryginalna tabela Speisewert, 29.07.2020, wiersz 1670
- Paul Stamets, zgłoszenie patentowe US20040211721A1 (2004)
- w10-nr7-protection-eli
- w10-nr7-protection-pl 2014
- Marek Snowarski, Stropharia caerulea — ocena atlasowa i bibliografia [134] (także [37])
- Marek Snowarski, bibliografia atlasu, pozycja [134], PBL984
- Przegląd dowodów jadalności i toksyczności, 17.10.2026
- w10-nr7-trade-eli 2026
- w10-nr7-trade-pl 2026
- w2-culture7-name-readback