Їстівний
Установіть місцезнаходження, щоб побачити дані для свого регіону.










Sarcomyxa serotina — деревний пластинчастий гриб із характерною бічною або звуженою ніжкою та щільним м'якушем. Шапинка вирізняється мінливим оливковим, вохристо-зеленуватим чи буруватим забарвленням, яке часто набуває темніших відтінків у вологу погоду. Гриб вирізняється дуже пізнім періодом плодоношення, коли більшість інших лісових макроміцетів уже завершують свій життєвий цикл. М'якуш товстий, пружний, зі специфічним солодкувато-гіркуватим запахом і щільною текстурою.
Розпізнавання, оселище та найважливіші відмінності.
Грибар
Будова плодового тіла
- Тип будови плодового тіла
- Тип будови плодового тіла: Шапинка, ніжка.
Шапинка
- Форма шапинки
- Форма шапинки: опуклий.
Форма шапинки: плоский.
Форма шапинки: увігнутий.
у молодих плодових тіл: Форма шапинки: опуклий.
у зрілих плодових тіл: Форма шапинки: плоский. - Покрив шапинки
- у молодих плодових тіл: Покрив шапинки: гола.
у сухому стані: Покрив шапинки: повстиста. - Блиск поверхні шапинки
- у мокрому стані: Блиск поверхні шапинки: блискучий.
- Клейкість і слизистість шапинки
- у мокрому стані: Клейкість і слизистість шапинки: липкий.
- Колір шапинки
- Колір шапинки: оливково-коричневий.
Колір шапинки: жовто-зелений.
у молодих плодових тіл: Колір шапинки: помаранчевий.
у зрілих плодових тіл: Колір шапинки: оливковою.
Колір шапинки: зеленкуватий.
Колір шапинки: жовтуватий.
у молодих плодових тіл: Колір шапинки: оранжево-жовта. - Положення краю
- у молодих плодових тіл: Положення краю: підгорнутий усередину.
у зрілих плодових тіл: Положення краю: прямий. - Діаметр шапинки
- Діаметр шапинки становить 20–130 mm.
- Центр шапинки
- Центр шапинки: Вдавлений.
- Контур шапинки
- Контур шапинки: напівкруглий або черепашкоподібний.
Контур шапинки: ниркоподібний або віялоподібний. - Відокремлюваність шкірки шапинки
- Відокремлюваність шкірки шапинки: відділяється (важко знімається, певною мірою).
Низ шапинки
- Тип гіменофора
- Тип гіменофора: пластинки.
Пластинки біля ніжки
- Прикріплення гіменофора до ніжки
- Прикріплення гіменофора до ніжки: прирослий до ніжки (пластинки).
Прикріплення гіменофора до ніжки: прирослий до ніжки (пластинки).
- Низхідність гіменофору по ніжці
- Низхідність гіменофору по ніжці: низхідний (пластинки).
Низхідність гіменофору по ніжці: низхідний (пластинки). - Колір гіменофора
- у зрілих плодових тіл: Колір гіменофора: кремовий.
у зрілих плодових тіл: Колір гіменофора: білувате.
у молодих плодових тіл: Колір гіменофора: жовто-помаранчевий. - Розгалуження пластинок
- Розгалуження пластинок: роздвоєні (часто).
- Природний колір краю пластинки
- Природний колір краю пластинки: коричнюватий.
- Відстань між пластинками
- Відстань між пластинками: густо розташовані.
- Наявність коротких пластинок
- Наявність коротких пластинок: наявний.
Ніжка та основа
- Положення ніжки
- Положення ніжки: бічний.
- Форма ніжки
- Форма ніжки: звужується до основи.
- Колір ніжки
- Колір ніжки: золотисто-жовта.
Колір ніжки: оранжево-жовта.
Колір ніжки: білувате.
Колір ніжки: жовтуватий.
Колір ніжки: помаранчевий.
Колір ніжки: жовто-зелений.
Колір ніжки: оливково-вохристий.
Колір ніжки: жовто-помаранчевий. - Рельєф поверхні ніжки
- у верхній частині ніжки: Рельєф поверхні ніжки: з неглибокими ямками.
- Покрив поверхні ніжки
- Покрив поверхні ніжки: луската.
Покрив поверхні ніжки: опушена (білуватий покрив, при основі ніжки). - Внутрішня будова ніжки
- Внутрішня будова ніжки: суцільний.
- Довжина ніжки
- Довжина ніжки: 10–30 mm.
- Діаметр ніжки
- Діаметр ніжки: 10–30 mm.
- Наявність ямок на ніжці
- Наявність ямок на ніжці: наявний (малі, червоно-коричневі, часто, нижче пластинок).
- Якісна відносна довжина ніжки
- Якісна відносна довжина ніжки: короткий.
М'якуш
- Колір м’якуша
- Колір м’якуша: білувате.
Колір м’якуша: жовтуватий. - Смак м’якуша
- Смак м’якуша: слабкий.
Смак м’якуша: гіркий, слабкий.
Смак м’якуша: гіркий. - Стійкість м’якуша до перелому або розриву
- Стійкість м’якуша до перелому або розриву: стійкий до перелому або розриву.
- Тип консистенції м'якуша
- Тип консистенції м'якуша: м’ясистий.
Тип консистенції м'якуша: Гумоподібний. - Колір м’якуша після пошкодження
- Колір м’якуша після пошкодження: без зміни кольору.
- Запах м’якуша
- свіжий зразок: Запах м’якуша: невиразний (м’якуш).
- Виразність смаку м'якуша
- Виразність смаку м'якуша: невиразний.
- Категорія товщини м’якуша
- Категорія товщини м’якуша: товстий (м’якуш шапинки).
Де і коли росте
- Оселище
- Оселище: листяний ліс, хвойний ліс, мішаний ліс або парк.
Оселище: мішаний ліс.
Оселище: заплавний ліс. - Субстрат
- Субстрат: жива деревина.
Субстрат: мертва деревина. - Характер росту плодових тіл
- Характер росту плодових тіл: перекривають одне одного.
Характер росту плодових тіл: пучками.
Характер росту плодових тіл: поодинці.
Характер росту плодових тіл: розсіяні групи.
Характер росту плодових тіл: зрослі плодові тіла. - Частота трапляння
- Частота трапляння: не дуже частий.
- Період плодоношення
- Плодові тіла з’являються з вересня до грудня або у лютому.
- Територія поширення
- Територія поширення: підтверджено.
Їстівність і кулінарія
- Їстівність
- Їстівний
Право
- Охорона
- Вид не внесено до польського переліку охоронюваних видів грибів.
- Торгівля
- Вид не внесено до польського переліку грибів, дозволених до обігу.
З чим можна сплутати
Pleurotus ostreatus
Найважливіші відмінності
Панелюсь пізній (Sarcomyxa serotina, син. Panellus serotinus) відрізняється наявністю оливкових відтінків на шапинці, помаранчево забарвленою, рудиментарною ніжкою, вкритою дрібними коричневими лусочками, та жовто-вохристими пластинками, які чітко закінчуються біля ніжки, замість того щоб сходити на неї.
Схожа глива звичайна (Pleurotus ostreatus) плодоносить у той самий період, але відрізняється більшими плодовими тілами у відтінках сірого та коричневого, чисто білими пластинками, а також відсутністю жовто-оливкових барв і лусочок на ніжці.
FAQ
На яких деревах найчастіше зростає Sarcomyxa serotina?
Гриб оселяється на відмерлій або пошкодженій деревині листяних порід: вільхи, берези, граба, осики та верби, рідко — на хвойних.
Коли починається і завершується сезон його появи?
Масовий ріст починається в жовтні й триває протягом листопада, а за відлиги — аж до січня чи лютого.
Чи можна їсти цей гриб у сирому вигляді?
Ні, сирий гриб заборонений до вживання, оскільки містить гіркі сполуки і викликає шлунково-кишкові розлади.
Яка первинна кулінарна обробка є обов'язковою?
Потрібне тривале відварювання з обов'язковим зливанням усього відвару, щоб нейтралізувати гіркоту.
Які екземпляри цього виду придатні для збору?
Для споживання беруть виключно молоді плодові тіла; старі стають занадто гіркими та дуже твердими.
Як ставляться до споживання цього гриба в Японії?
Цінним делікатесом «мукітаке» в Японії вважають окремий вид Sarcomyxa edulis, а гірку S. serotina називають «осомукітаке», хоча історично у широкому сенсі їх нерідко ототожнювали.
Які кольори переважають у забарвленні шапинки?
Шапинка зазвичай оливково-зелена, жовто-бура або охристо-зеленувата із темнішими смугами.
Який колір дає гриб при фарбуванні вовни?
Екстракти гриба разом із протравами фарбують вовняні нитки в оливкові, сіро-зелені та болотні тони.
Чи пошкоджує цей гриб живі здорові ліси?
Він розвивається переважно на мертвій, гнилій або відмираючій деревині й не шкодить здоровим насадженням.
Чому вид отримав назву 'serotina'?
Видовий епітет походить від латинського слова, що означає 'пізній', через зростання в передзимовий період.
Любитель
Назви та історія
- Obowiązująca nazwa krajowa
- śluzołycznik późny
- Obowiązująca nazwa taksonomiczna
- Sarcomyxa serotina (Pers.) V. Papp
- Inne nazwy krajowe
- łycznik późny, łyczak późny
- Dawne nazwy krajowe
- boczniak późny, bedłka późna
Спостереження вдома
Споровий відбиток
- Необхідні матеріали
- свіжа, зріла шапинка, аркуш паперу, склянка або чашка, вода
- Час
- 2–24 h
- Виконання
- Покладіть шапинку нижньою стороною на папір.
- Додайте краплю води зверху та накрийте.
- Через 2–24 годин підніміть шапинку й огляньте осад.
Що шукати
- Колір спорового відбитка
- Колір спорового відбитка: білий.
Під мікроскопом
- Необхідні матеріали
- світловий мікроскоп, предметне й покривне скельця, голка, вода, спори зі спорового відбитка
- Виконання
- Перенесіть голкою трохи спорового відбитка на скельце.
- Додайте краплю води, накрийте покривним скельцем і розгляньте спори.
Що шукати
- Форма спори
- Форма спори: циліндричний. Форма спори: ковбасоподібний. Форма спори: циліндричний. Форма спори: ниркоподібний. Форма спори: циліндричний.
- Поверхня спори
- Поверхня спори: гладенький.
- Розміри спори
- Довжина 3,5–6,5 µm, ширина 0,75–2 µm.
Розміри порівнюйте після калібрування шкали мікроскопа.
Екологія та поширення
- Листяні дерева в оточенні
- Листяні дерева в оточенні: Betula pendula, Fagus sylvatica і Alnus glutinosa.
Листяні дерева в оточенні: Betula pendula і дуб. - Хвойні дерева в оточенні
- Хвойні дерева в оточенні: Pinus sylvestris.
Хвойні дерева в оточенні: Pinus sylvestris і Picea abies. - Кущі в оточенні
- Кущі в оточенні: Corylus avellana.
- Тип живлення
- Тип живлення: сапротрофний.
Некулінарні застосування
Історично плодове тіло цього гриба знаряддями або засобами праці ставало зрідка, проте зафіксовано його застосування в кустарному фарбуванні природних волокон. Завдяки наявності стійких природних пігментів відвари зі старих шапинок із використанням квасців як протрави застосовувалися для фарбування вовняної пряжі в приглушені оливково-зелені, вохристо-болотяні та сіро-жовті тони.
У побуті жителів північних лісових поселень висушені тверді пластини гриба інколи використовували як допоміжний пористий матеріал для утримання тліючої іскри під час перенесення вогню в сиру холодну погоду, коли сухий трут був недоступний.
У східноазійській традиційній практиці висушені й подрібнені тканини плодових тіл застосовували як зовнішній порошковий компрес при обмороженнях і дрібних подразненнях шкіри, зумовлених тривалим перебуванням на крижаному вітрі. Також у деяких гірських селах щільний висушений м'якуш застосовували для набивання дрібних захисних амулетів і мішечків, покликаних оберігати мандрівників від переохолодження в дорозі, що мало скоріше ритуальний і захисний зміст, аніж матеріальне утилітарне призначення.
Історія та культура
Значний пласт культурного й побутового значення в традиціях Східної Азії, насамперед у гірських районах Японії, пов'язували з грибами групи «мукітаке». Сучасні дослідження розмежовують шанований делікатесний вид Sarcomyxa edulis («мукітаке») та зеленувату S. serotina («осомукітаке»), проте історично в широкому сенсі (sensu lato) їх століттями об'єднували під цією назвою. У японській сільській культурі поява таких грибів асоціювалася з настанням справжньої зими й першими снігопадами. Їх збір у гірських лісах регіону Тохоку слугував надійним фенологічним маркером завершення всіх осінніх робіт і підготовки до хуртовин.
У народній обрядовості та побутових віруваннях японців вони символізували стійкість, життєву витривалість і здатність переносити холод, оскільки витримували заморозки, які занапащали решту лісових дарів. Про них складали короткі вірші хайку та пісні, у яких згадували зимовий ліс і мерзлу кору вільхи.
У європейській літературі та фольклорі вид не залишив настільки виразного сліду. У мікологічних працях Німеччини та Австрії кінця XVIII — початку XIX століття він згадувався як пізній зимовий гливак або свиняче вухо, що фіксувалося лісниками як ознака засинання лісу. Слов'янські етнографічні джерела подекуди згадують збір пізніх деревних грибів як спосіб поповнення комор, проте сакрального чи фольклорного статусу вид у Європі не набув, залишаючись утилітарним елементом побуту селян.
Їстівність і безпека
Гриб вважається умовно-їстівним і потребує обов'язкового тривалого відварювання зі зливанням відвару перед будь-яким подальшим використанням. Сирі плодові тіла споживати суворо заборонено через високу концентрацію гірких речовин і сполук, здатних викликати розлади травлення та токсико-алергічні реакції шлунково-кишкового тракту.
Для безпечного споживання придатні виключно молоді екземпляри. Старі плодові тіла накопичують інтенсивну терпку гіркоту, яка практично не виводиться термічною обробкою, а м'якуш стає твердим, волокнистим і важким для засвоєння. Навіть після належного відварювання цей гриб вимагає помірного споживання людям із чутливим шлунком або порушеннями роботи жовчовивідних шляхів.
Кулінарне сприйняття виду помітно варіює за регіонами. У більшості країн Центральної та Західної Європи його вважають низькоякісним грибом через гіркуватий присмак і твердість, тому відносять до малопопулярних. У Східній Азії традиційно шанували делікатесний гриб «мукітаке», проте сучасні дослідження відносять його до окремого виду Sarcomyxa edulis, тоді як зеленувата та гірка S. serotina зветься «осомукітаке» (хоча історично в широкому сенсі їх тривалий час об'єднували). У північноамериканських довідниках ставлення до нього нейтральне, частіше він класифікується як другорядний їстівний гриб пізнього сезону.
Оселище та поширення
Sarcomyxa serotina поширена в лісових екосистемах помірної кліматичної зони Північної півкулі, охоплюючи значну частину Центральної, Північної та Східної Європи, Північної Азії, а також Північної Америки. Зустрічається переважно у вологих мішаних, широколистяних і заплавних лісах, уздовж берегів струмків, на дні тінистих ярів та у заболочених низинах.
Субстратом для цього виду слугує мертва, ослаблена або повалена деревина широколистяних порід: вільхи, берези, граба, бука, ясеня, дуба та верби. Значно рідше плодові тіла фіксуються на стовбурах і пнях хвойних дерев, зокрема ялини чи ялиці. Гриб здатний рости на значній висоті стовбурів, утворюючи поодинокі екземпляри або багатоярусні черепичасті групи.
Сезон розвитку надзвичайно специфічний і зсунутий на пізню осінь та початок зими. Масове плодоношення стартує в другій половині жовтня і триває протягом усього листопада, а за умов м'якої погоди продовжується в грудні та січні. У регіонах із суворим континентальним кліматом гриб завершує активний ріст із першими стійкими морозами, тоді як у морських прибережних зонах і помірно теплих регіонах Європи живі плодові тіла відзначаються навіть під час зимових відлиг.
Джерела
- Karel Tejkal, Vladimír Sojka, Česká mykologická společnost: Sarcomyxa serotina
- MichaelKuo 2024, Panellusserotinus, owncollectionsHMK11131601/10292301
- OlariagaI., HuhtinenS., LæssøeT., PetersenJ.H., HansenK. 2020, StudiesinMycology96:155–184, DOI 10.1016/j.simyco.2020.05.003
- Gorczak et al. 2023. Obserwacje mykologiczne członków Sekcji Różnorodność i Ochrona Grzybów PTMyk. Część III. Przegląd Przyrodniczy XXXIV,3.
Дослідник
Їстівність і кулінарія
Ustalenia źródłowe: jadalność, spożycie i wykorzystanie
- Їстівність
- Їстівний — źródło oznaczenia
Wojewoda W. 2003. Checklist of Polish larger Basidiomycetes. · Druk489/PDF491: NOTES, Edible. Національний огляд та оцінка автора, а не токсикологічний експеримент.
Наукові назви та таксономія
- Чинна наукова назва
Sarcomyxa serotina (Pers.) V. Papp
Наукові назви та таксономія
Sarcomyxa serotina — це деревний гриб із бічною черепашкоподібною шапинкою, відомий у літературі під назвою Panellus serotinus. Цей вид описав у 1793 році Christiaan Hendrik Persoon як Agaricus serotinus. У старіших таксономічних концепціях його відносили, зокрема, до родів Pleurotus, Panus, Hohenbuehelia та Panellus.
Наукові назви та таксономія
У філогенетичній ревізії 2020 року рід Sarcomyxa виділено в окрему монотипову родину Sarcomyxaceae (MycoBank MB831375). Ця родина включає гриби з бічними плевротоїдними плодовими тілами, желатинізованими тканинними шарами, густими, іноді роздвоєними пластинками, білим споровим відбитком і дрібними циліндричними або злегка вигнутими спорами.
Наукові назви та таксономія
У мікологічній літературі існують два варіанти запису авторства комбінації: Sarcomyxa serotina (Pers.) P. Karst. від 1891 року та Sarcomyxa serotina (Pers.) V. Papp від 2019 року, що зумовлено різною інтерпретацією колишніх номенклатурних правил.
Межі таксона та обмеження визначення
Молекулярні та культуральні дослідження показали, що східноазійські гриби, які раніше позначалися як Panellus serotinus, поділяються на два окремі види: жовтий тип Sarcomyxa edulis (відомий в Японії під назвою Мукітаке) та зеленкуватий Sarcomyxa serotina (званий Осомукітаке). З огляду на це давні азійські повідомлення про гриб Мукітаке не слід відносити безпосередньо до європейської саркомікси пізньої.
Межі таксона та обмеження визначення
Фітохімічні дослідження 2002–2022 років проводилися на матеріалах, визначених за давніми назвами (Panellus serotinus, Hohenbuehelia serotina), які могли частково охоплювати споріднені східноазійські види.
- Zakres ujęcia taksonomicznego
Profil obejmuje niezależne doniesienia pod nazwami Sarcomyxa serotina i Panellus serotinus. Bieżąca kombinacja nomenklatoryczna to Sarcomyxa serotina (Pers.) V. Papp, 2019 (IF556853). Europejskie opisy atlasowe oraz materiał opisany przez Kuo w 2024 roku z Kentucky i Pensylwanii zachowują osobny zakres. Japońskie S. edulis, historyczna nazwa mukitake, doświadczenia molekularne i krzyżowania kultur, a także materiały z upraw i badań klinicznych pozostają przypisane do swoich źródłowych taksonów i ograniczeń.
[28] [29] [30] [23] [24] [5]
Екологія та поширення
- Частота трапляння
- Польща: Частота трапляння: не дуже частий. [49]
Лабораторна діагностика
Dane ustrukturyzowane
Базидії
Каулоцистиди
- Наявність каулоцистид
- Наявність каулоцистид: наявний. [35]
- Пряжки
- Пряжки: наявний. [17]
Гіменіальні цистиди
- Наявність цистид у гіменії
- Наявність цистид у гіменії: наявний. [45]
- Осад на поверхні цистиди
- Осад на поверхні цистиди: наявний (часто, біля верхівки). [34]
- Розчинність осаду цистиди
- у KOH, концентрація 5 %: Розчинність осаду цистиди: розчинний (біля верхівки). [34]
- Довжина гіменіальної цистиди
- Довжина гіменіальної цистиди: 35–60 µm. [25]
Довжина гіменіальної цистиди: 25–33 µm. [45]
Довжина гіменіальної цистиди: 25–40 µm. [25]
Довжина гіменіальної цистиди: 30–38 µm. [45] - Оптичний вигляд гіменіальної цистиди
- Оптичний вигляд гіменіальної цистиди: гіаліновий. [38]
Оптичний вигляд гіменіальної цистиди: гіаліновий. [38] - Форма гіменіальної цистиди
- Форма гіменіальної цистиди: циліндричний. [25]
Форма гіменіальної цистиди: веретеноподібний. [25]
Форма гіменіальної цистиди: Пляшкоподібна. [25]
Форма гіменіальної цистиди: веретеноподібний. [25]
Форма гіменіальної цистиди: Пляшкоподібна. [25]
Форма гіменіальної цистиди: циліндричний. [25]
Форма гіменіальної цистиди: мішкоподібна. [25]
Форма гіменіальної цистиди: циліндричний (широкі). [38]
Форма гіменіальної цистиди: мішкоподібна (майже). [38] - Товщина стінки зазначеної гіменіальної цистиди
- Товщина стінки зазначеної гіменіальної цистиди: тонкостінний. [38]
Товщина стінки зазначеної гіменіальної цистиди: тонкостінний. [38]
Товщина стінки зазначеної гіменіальної цистиди: тонкостінний. [45]
Товщина стінки зазначеної гіменіальної цистиди: товстостінний. [45]
Товщина стінки зазначеної гіменіальної цистиди: тонкостінний. [45]
Товщина стінки зазначеної гіменіальної цистиди: товстостінний. [45]
Інші лабораторні ознаки
- Желатинізація шару м'якуша під шкіркою
- Желатинізація шару м'якуша під шкіркою: желатинізована (під шкіркою шапинки). [45]
- Товщина шару м'якуша під шкіркою
- Товщина шару м'якуша під шкіркою: 250–300 µm (під шкіркою шапинки). [45]
- Розвиток повітряного міцелію
- Розвиток повітряного міцелію: помірний. [18]
- Швидкість росту культури
- Швидкість росту культури: 6–6,5 mm/day (наведене значення). [18]
- Ширина гіф культури
- Ширина гіф культури: 2–6 µm (наведене значення). [18]
Шкірка шапинки
- Орієнтація гіф шкірочки
- Орієнтація гіф шкірочки: вертикальні (більш-менш). [34]
- Ширина елементів шкірки шапинки
- Ширина елементів шкірки шапинки: 2,5–10 µm. [25]
- Занурення гіф шкірки в драглисту речовину
- Занурення гіф шкірки в драглисту речовину: наявний (гіпокутіс). [38]
- Форма верхівки кінцевої клітини шкірки шапинки
- Форма верхівки кінцевої клітини шкірки шапинки: заокруглений. [25]
Форма верхівки кінцевої клітини шкірки шапинки: булавоподібний (майже). [38] - Довжина кінцевої клітини шкірки шапинки
- Довжина кінцевої клітини шкірки шапинки: 40–130 µm. [34]
- Форма кінцевої клітини шкірки шапинки
- Форма кінцевої клітини шкірки шапинки: циліндричний (майже). [34]
Форма кінцевої клітини шкірки шапинки: булавоподібний (вузькі). [34] - Ширина кінцевої клітини шкірки шапинки
- Ширина кінцевої клітини шкірки шапинки: 5–12 µm. [34]
- Товщина шкірки шапинки
- Товщина шкірки шапинки: 150–200 µm. [45]
Реакції з реактивами
Спори
- Середнє відношення довжини спори до її ширини
- Середнє відношення довжини спори до її ширини: 4,2 (середнє значення). [47]
- Колір спор під мікроскопом
- Колір спор під мікроскопом: гіаліновий. [38]
- Довжина спори
- Довжина спори: 3,5–5,5 µm. [25]
Довжина спори: 4,5–5,5 µm. [22]
Довжина спори: 4–6,5 µm. [19]
Довжина спори: 5,1–6,2 µm. [45] - Наявність ліпідних тілець
- Наявність ліпідних тілець: наявний. [38]
Наявність ліпідних тілець: наявний. [45] - Кількість ліпідних крапель у спорі
- Кількість ліпідних крапель у спорі: 2 (приблизна кількість). [45]
Кількість ліпідних крапель у спорі: 1–4. [38] - Відношення довжини спори до її ширини
- Відношення довжини спори до її ширини: 3,7–4,8. [45]
- Форма спори
- Форма спори: циліндричний. [25]
Форма спори: ковбасоподібний. [25]
Форма спори: циліндричний. [19]
Форма спори: ниркоподібний. [19]
Форма спори: циліндричний. [22] - Поверхня спори
- Поверхня спори: гладенький. [25]
Матеріал і методи досліджень
Опис ознак — джерело та обсяг
Матеріал: HUS2: повалений стовбур Alnus hirsuta, Товада, Аоморі,9 XI 2012, Таблиця 1 друк 21/PDF3.
Обсяг опрацювання: Повний текст.
Опис ознак — джерело та обсяг
Матеріал: HUS1,HUS3,HUS4: повалені стовбури Quercus crispula, Аоморі, Таблиця 1 друк 21/PDF3.
Обсяг опрацювання: Повний текст.
Спільні обмеження зчитування джерела
Обмеження: Результат зберігає точний матеріал і обсяг джерела.
Опис ознак — джерело та обсяг
Матеріал: Польське зведення Воєводи 2003, друк 489; мертві стовбури та пеньки листяних, також власні колекції автора.
Обсяг зчитування: Повний текст.
Обмеження: Власні збори та цитовані спостереження не є повністю розділеними за видами деревини. Точні назви Fagus sylvatica,Alnus incana,A.glutinosa,Betula,Populus tremula збережено в матеріалі; доступні коди нового поля стосуються родів.
Мікроскопічні дані — джерело та обмеження
Матеріал: 50 природно викинутих спор зеленої лінії S.serotina, Аоморі.
Обсяг зчитування: Повний текст.
Обмеження: Середній Q4.2 не є діапазоном усіх індивідуальних Q або часткою округлених середніх.
Чиста культура міцелію
- Етап експериментального культивування
- Етап експериментального культивування: Плодоношення (результат отримано для 1 із 1 досліджених штамів). [47]
Archiwalny opis siedliska
Śluzołycznik późny to saprotrof rozwijający się na martwym drewnie drzew liściastych (pniach, kłodach i grubych gałęziach olch, brzóz, buków, dębów, wierzb, jesionów i drzew owocowych), rzadziej na osłabionych drzewach żywych lub drewnie iglastym, wywołujący białą zgniliznę drewna.
[25] [22] [19]- Результати, наведені в джерелах — Довжина гіменіальної цистиди
- Materiał badania: Exact source material and scope: ["Kuo2024 Kentucky/Pennsylvania HMK aggregate source description; exact anatomical target cheilocystidia", {}, null, null]. na ostrzu blaszki: 35–60 µm [25]
Materiał badania: Zielony S.serotina, wzorzec OB002 z27XI2012; tkanki utrwalone FAA. Opis mikroskopowy druk23. Materiał utrwalony (przygotowanie opisano w Metodach): na ostrzu blaszki: 25–33 µm [45]
Materiał badania: Zielony S.serotina, wzorzec OB002 z27XI2012; tkanki utrwalone FAA. Opis mikroskopowy druk23. Materiał utrwalony (przygotowanie opisano w Metodach): na powierzchni blaszki: 30–38 µm [45]
Materiał badania: Exact source material and scope: ["Kuo2024 Kentucky/Pennsylvania HMK aggregate source description; exact anatomical target pleurocystidia", {}, null, null]. na powierzchni blaszki: 25–40 µm [25] - Результати, наведені в джерелах — Ширина гіменіальної цистиди
- Materiał badania: Exact source material and scope: ["Kuo2024 Kentucky/Pennsylvania HMK aggregate source description; exact anatomical target pleurocystidia", {}, null, null]. na powierzchni blaszki: 4–15 µm [25]
Materiał badania: Zielony S.serotina, wzorzec OB002 z27XI2012; tkanki utrwalone FAA. Opis mikroskopowy druk23. Materiał utrwalony (przygotowanie opisano w Metodach): na ostrzu blaszki: 5–10 µm [45]
Materiał badania: Zielony S.serotina, wzorzec OB002 z27XI2012; tkanki utrwalone FAA. Opis mikroskopowy druk23. Materiał utrwalony (przygotowanie opisano w Metodach): na powierzchni blaszki: 8–11 µm [45]
Materiał badania: Exact source material and scope: ["Kuo2024 Kentucky/Pennsylvania HMK aggregate source description; exact anatomical target cheilocystidia", {}, null, null]. na ostrzu blaszki: 7,5–15 µm [25] - Результати, наведені в джерелах — Довжина спори
- Materiał badania: Zielony S.serotina, materiał Aomori; autorzy mierzyli50 naturalnie wyrzuconych zarodników w1000×. Nie żółty S.edulis. Materiał świeży (przygotowanie opisano w Metodach): 5,1–6,2 µm [45]
4–6,5 µm [19]
3,5–5,5 µm [25]
4,5–5,5 µm [22] - Результати, наведені в джерелах — Кількість ліпідних крапель у спорі
- Materiał badania: Zielony S.serotina, naturalnie wyrzucone bazydiospory, Aomori; druk23: 油球は2つ程度. Liczba kropli lipidowych w zarodniku wynosi około 2. [45]
Materiał badania: Opis autora Kuo2024, HMK11131601/HMK10292301; rozpoznane krople olejowe w bazydiosporach. Liczba kropli lipidowych w zarodniku może wynosić od 1 do 4. [38] - Результати, наведені в джерелах — Наявність ліпідних тілець
- W zbiorach z Kentucky i Pensylwanii: stwierdzono obecność ciał lipidowych. [38]
W zielonym typie z Aomori: stwierdzono obecność ciał lipidowych. [45] - Результати, наведені в джерелах — Ширина спори
- 1–2 µm [19] [22]
Materiał badania: Zielony S.serotina, materiał Aomori; autorzy mierzyli50 naturalnie wyrzuconych zarodników w1000×. Nie żółty S.edulis. Materiał świeży (przygotowanie opisano w Metodach): 1,2–1,5 µm [45]
0,75–1,5 µm [25]
Metody i zapisy źródłowe — Diagnostyczne porównanie S.serotina, str4; opis uwzględnia materiał własny i wcześniejsze opisy, których wkładu nie rozdzielono ilościowo.
Pochodzenie materiału: Germany and cited earlier descriptions.
Orientacja strzępek skórki — zapis źródłowy: „Str4: more-or-less vertical; orientacja pionowa i osobny kwalifikator przybliżenia.” [34]
Kształt komórki końcowej skórki kapelusza — zapis źródłowy: „Str4: narrowly clavate; kształt maczugowaty i osobna wąska proporcja.” [34]
Metody i zapisy źródłowe — Dokumentowany opis zbiorów autora HMK11131601,HMK10292301; Kentucky/Pennsylvania. Nie utożsamiono ich z badaniem japońskim.
Pochodzenie materiału: USA, Kentucky/Pennsylvania.
Metoda źródłowa. Technika: mikroskopia świetlna (LM). Medium: KOH. Opis metody w źródle: Microscopic Features: jawnie KOH przy bezbarwności zarodników i cystyd; stężenie oraz przygotowanie części pomiarowych niepodane.
Liczba zarodników na jednej podstawce — zapis źródłowy: „Microscopic Features: basidia4-sterigmate.” [38]
Wygląd optyczny cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „Microscopic Features: cheilo-cell hyaline in KOH.” [38]
Wygląd optyczny cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „Microscopic Features: pleuro-cell hyaline in KOH.” [38]
Kształt cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „Pleurocystidia broadly cylindric: kształt cylindryczny i odrębna proporcja broad.” [38]
Kształt cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „Pleurocystidia subutriform: bukłakowaty z osobnym kwalifikatorem przybliżenia.” [38]
Grubość ściany dokładnie określonej cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „Microscopic Features: cheilo-cell thin-walled; jakościowa grubość ściany, nie średnica komórki.” [38]
Grubość ściany dokładnie określonej cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „Microscopic Features: pleuro-cell thin-walled; jakościowa grubość ściany, nie średnica komórki.” [38]
Osadzenie strzępek skórki w substancji żelowej — zapis źródłowy: „Microscopic Features: subcutis a gelatinized layer in which the hyphae are difficult to isolate. Wyłącznie dolna warstwa, nie epikutis.” [38]
Barwa zarodnika w mikroskopie — zapis źródłowy: „Microscopic Features: hyaline in KOH. Medium jawnie źródłowe, nie potwierdzona próba chemiczna zmiany barwy.” [38]
Metody i zapisy źródłowe — MichaelKuo 2024, Panellusserotinus, owncollectionsHMK11131601/10292301
Szerokość podstawki — zapis źródłowy: „Podstawki lekko maczugowate; szerokość 3 µm; pełny wymiar: 25–28 × 3 µm.” [25]
Szerokość elementów skórki; Organizacja skórki kapelusza; Kształt wierzchołka komórki końcowej skórki kapelusza — zapis źródłowy: „Skórka typu cutis z miejscami skupionymi, wzniesionymi elementami przypominającymi trichodermę. Elementy szerokie na 2,5–10 µm, gładkie, bezbarwne do żółtawych w KOH; komórki końcowe z zaokrąglonym lub lekko maczugowatym szczytem. Warstwa pod skórką zżelatynizowana i słabo odgraniczona.” [25]
Długość zarodnika — zapis źródłowy: „Długość 3,5–5,5 µm; pełny pomiar długość × szerokość: 3,5–5,5 × 0,75–1,5 µm.” [25]
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „Zarodniki cylindryczne do lekko kiełbaskowatych.” [25]
Powierzchnia zarodnika — zapis źródłowy: „Gładka.” [25]
Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „Szerokość 0,75–1,5 µm; pełny pomiar długość × szerokość: 3,5–5,5 × 0,75–1,5 µm.” [25]
Metody i zapisy źródłowe — Zielony S.serotina OB-002, 27XI2012; opis druk23, tkanki utrwalone FAA według metod druk20.
Stan materiału: utrwalony.
Pochodzenie materiału: Japan, Aomori.
Zżelatynizowanie warstwy miąższu pod skórką — zapis źródłowy: „Druk23/PDF5: górna warstwa miąższu pod skórką — strzępki w zżelatynizowanej warstwie.” [45]
Grubość warstwy miąższu pod skórką — zapis źródłowy: „Druk23/PDF5: górna warstwa miąższu pod skórką 250–300µm, zżelatynizowane strzępki; nie grubość skórki.” [45]
Grubość ściany dokładnie określonej cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „Druk23/PDF5: cheilo-cell; 厚壁と薄壁が混在, komórki grubościenne i cienkościenne w tym materiale.” [45]
Grubość ściany dokładnie określonej cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „Druk23/PDF5: pleuro-cell; 厚壁と薄壁が混在, komórki grubościenne i cienkościenne w tym materiale.” [45]
Metody i zapisy źródłowe — Materiał opisowy atlasu Česká mykologická společnost, Sarcomyxa serotina; okaz i przygotowanie niepodane.
Pochodzenie materiału: Czech expert atlas; specimen geography unreported.
Obecność kaulocystyd — zapis źródłowy: „Popis: Cheilocystidy, pleurocystidy i kaulocystidy jsou přítomny; potwierdzona obecność kaulocystyd bez wymiarów.” [35]
Metody i zapisy źródłowe — Zielony S.serotina, wzorzec OB002 z27XI2012; tkanki utrwalone FAA. Opis mikroskopowy druk23.
Stan materiału: utrwalony.
Pochodzenie materiału: Japan, Aomori.
Metoda źródłowa. Technika: mikroskopia świetlna (LM). Opis metody w źródle: Druk20: tkanki wzorcowe utrwalone FAA; skrawki, światło; w zestawie metod woda,3%KOH,1%PhloxineB i cotton blue. Nie przypisano arbitralnie jednego medium do wszystkich pomiarów.
Obecność cystyd w hymenium — zapis źródłowy: „Druk23: jawnie opisane cheilocystydy i pleurocystydy.” [45]
Długość cystydy hymenialnej; Szerokość cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „Druk23/PDF5: cheilocystydy25–33×5–10µm.” [45]
Długość cystydy hymenialnej; Szerokość cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „Druk23/PDF5: pleurocystydy30–38×8–11µm.” [45]
Grubość skórki kapelusza — zapis źródłowy: „Druk23/PDF5: warstwa skórki150–200µm.” [45]
Metody i zapisy źródłowe — Niemiecki okaz HKAS56513, Hessen/Vogelberg, 19X2007, Z.L.Yang5015; Fig4 i opis str7.
Stan materiału: suszony.
Pochodzenie materiału: Germany.
Osad na powierzchni cystydy — zapis źródłowy: „Str7/Fig4: na szczytach cheilocystyd często inkrustacja.” [34]
Rozpuszczalność osadu cystydy — zapis źródłowy: „Str7/Fig4: osad na szczytach cheilocystyd rozpuszcza się w5%KOH.” [34]
Metody i zapisy źródłowe — Exact source material and scope: ["Kuo2024 Kentucky/Pennsylvania HMK aggregate source description; exact anatomical target cheilocystidia", {}, null, null]
Długość cystydy hymenialnej; Kształt cystydy hymenialnej; Szerokość cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „Cheilocystydy 35–60 × 7,5–15 µm, cylindryczne, wrzecionowate lub butelkowate, gładkie albo z inkrustacją, cienkościenne, bezbarwne w KOH.” [25]
Metody i zapisy źródłowe — Exact source material and scope: ["Kuo2024 Kentucky/Pennsylvania HMK aggregate source description; exact anatomical target pleurocystidia", {}, null, null]
Długość cystydy hymenialnej; Kształt cystydy hymenialnej; Szerokość cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „Pleurocystydy 25–40 × 4–15 µm, wrzecionowate, butelkowate, szeroko cylindryczne lub lekko workowate, gładkie, cienkościenne i bezbarwne w KOH.” [25]
Metody i zapisy źródłowe — Diagnostyczne porównanie S.serotina i własny materiał niemiecki HKAS56513; zakresy komórek nie zostały w publikacji rozdzielone jednoznacznie według wszystkich cytowanych kolekcji.
Stan materiału: suszony.
Pochodzenie materiału: Germany; diagnostic comparison also cites earlier European descriptions.
Organizacja skórki kapelusza — zapis źródłowy: „Str4: S.serotina ixotrichoderm; nie cutis i nie opis nowego gatunku.” [34]
Długość komórki końcowej skórki kapelusza; Szerokość komórki końcowej skórki kapelusza — zapis źródłowy: „Str4: terminal cells40–130×5–12µm; zakres diagnostycznego porównania.” [34]
Kształt komórki końcowej skórki kapelusza — zapis źródłowy: „Str4: subcylindrical; cylindryczne z osobnym określeniem nearly. Drugi wariant narrowly clavate czeka na proporcję narrow dla tego pola.” [34]
Metody i zapisy źródłowe — Kuo2024: opis i zbiory autora HMK11131601, HMK10292301 z Kentucky/Pennsylvania.
Pochodzenie materiału: USA, Kentucky/Pennsylvania.
Kształt wierzchołka komórki końcowej skórki kapelusza — zapis źródłowy: „Microscopic Features: terminal cells with rounded or subclavate apices. Zapis dotyczy szczytu komórki, niemal maczugowaty.” [38]
Metody i zapisy źródłowe — Karel Tejkal, Vladimír Sojka, Česká mykologická společnost: Sarcomyxa serotina
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „Zarodniki cylindryczne lub wąsko nerkowato wygięte.” [19]
Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „Szerokość 1–2 µm; pełny pomiar długość × szerokość: 4–6,5 × 1–2 µm.” [19]
Metody i zapisy źródłowe — Marek Snowarski, Panellus serotinus Tx570
Metody i zapisy źródłowe — Zielony S.serotina, materiał Aomori; autorzy mierzyli50 naturalnie wyrzuconych zarodników w1000×. Nie żółty S.edulis.
Stan materiału: świeży.
Pochodzenie materiału: Japan, Aomori.
Metoda źródłowa. Technika: mikroskopia świetlna (LM). Opis metody w źródle: Druk20: naturalnie wyrzucone zarodniki; woda lub odczynnik Melzera;50 zarodników,1000×. Źródło nie przypisuje każdego wymiaru do osobnego medium.
Długość zarodnika; Iloraz długości i szerokości zarodnika; Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „Druk23/PDF5: zielony S.serotina,50 naturalnie wyrzuconych zarodników; dokładny podany zakres.” [45]
Metody i zapisy źródłowe — Opis autora Kuo2024, HMK11131601/HMK10292301; rozpoznane krople olejowe w bazydiosporach.
Pochodzenie materiału: USA, Kentucky/Pennsylvania.
Identyfikacja kropli: lipidowa (potwierdzona).
Liczba kropli lipidowych w zarodniku — zapis źródłowy: „Microscopic Features: spores with1–4 oil droplets.” [38]
Obecność ciał lipidowych — zapis źródłowy: „Microscopic Features: spores with1–4 oil droplets, źródłowo rozpoznany olej.” [38]
Metody i zapisy źródłowe — Zielony S.serotina, naturalnie wyrzucone bazydiospory, Aomori; druk23: 油球は2つ程度.
Pochodzenie materiału: Japan, Aomori.
Identyfikacja kropli: lipidowa (potwierdzona).
Liczba kropli lipidowych w zarodniku — zapis źródłowy: „Druk23/PDF5: 油球は2つ程度, około2 krople oleju.” [45]
Obecność ciał lipidowych — zapis źródłowy: „Druk23/PDF5: rozpoznane olejowe ciała lipidowe.” [45]
Назви та межі розпізнавання виду
Номенклатура: Назва, рекомендована польською Комісією з польських назв грибів, — „śluzołycznik późny”. У рекомендації від 31 грудня 2025 згадано використання цієї назви Карасінським та співавторами у 2015 році. Воєвода наводить „łycznik późny”, а історично також „bedłka późna” та „boczniak późny”. Поточна наукова комбінація — Sarcomyxa serotina (Pers.) V. Papp, опублікована у 2019 році, IF556853; раніші комбінації залишаються історичними назвами цього запису.
Два види під колишньою назвою: Saito та співавтори порівняли збори з Аоморі: жовтий тип HUP відповідав S. edulis, зелений HUS — S. serotina. Мікроскопічні спостереження, послідовності та випробування сумісності культур обґрунтовують їх розділення. Тому колишній азійський „Panellus serotinus” чи харчову назву „mukitake” не розглядають автоматично як підтвердження ознак або їстівності сьогоднішнього європейського S. serotina. Водночас робота підтверджує присутність справжнього S. serotina також у Японії.
Європейський матеріал: Cai та співавтори включили в дослідження німецький зразок HKAS56513, зібраний 19 жовтня 2007 в Гессені, Фогельберг, на висоті 500 м, Z. L. Yang. Послідовності цього зразка утворюють лінію S. serotina. Описи двох нових китайських видів із тієї ж публікації не перенесено на śluzołycznik późny. Власні порівняльні ознаки авторів і цитовані раніші описи залишаються розмежованими.
Матеріал і мікроскопічні вимірювання
Американські збори: Kuo описує власні колекції HMK11131601 і HMK10292301 з Кентуккі та Пенсільванії. Спори мають у цьому описі 3,5–5,5×0,75–1,5 мікрометра, базидії 25–28×3 мікрометри та чотири стеригми. Хейлоцистиди 35–60×7,5–15 мікрометрів і плевроцистиди 25–40×4–15 мікрометрів зберігають окреме анатомічне розташування. Зазначений автором KOH є середовищем спостереження безбарвності; його концентрацію не встановлено.
Зелена японська лінія: Saito та співавтори вимірювали 50 природно викинутих спор при збільшенні 1000×. Для зеленого S. serotina вони вказали 5,1–6,2×1,2–1,5 мікрометра, середні довжину 5,7 і ширину 1,4 мікрометра, Q 3,7–4,8 та середній Q 4,2. Розміри перевірено на зображенні сторінки, оскільки екстракція тексту спотворювала цифри. Тканини еталонного зразка OB 002 зафіксовано FAA; цей препарат не ототожнено зі свіжовикинутими спорами.
Цистиди та шари шапинки: У японському матеріалі хейлоцистиди мали 25–33×5–10 мікрометрів, а плевроцистиди 30–38×8–11 мікрометрів. В обох групах автори описали тонкостінні та товстостінні клітини. Шкірочка мала 150–200 мікрометрів товщини, нижчерозташований желатинізований шар — 250–300 мікрометрів. Це різні шари й різні вимірювання. Порівняння Cai та співавторів описує для S. serotina іксотриходерму та кінцеві клітини 40–130×5–12 мікрометрів, вузькобулавоподібні до майже циліндричних; їхній напрямок більш-менш вертикальний.
Поведінка стінок і відкладень: Власний рисунок Cai та співавторів зображує хейлоцистиди німецького HKAS56513 з частими відкладеннями на верхівках, розчинними в 5%KOH. Kuo зазначає пряжки, але не визначає однозначно їхнє точне розташування в кожній тканині. У його описі амілоїдність стінок спор залежить від того, чи залишаються вони біля базидії, чи нещодавно відокремилися. Це не вік усього плодового тіла і не доказ того, що всі спори завжди неамілоїдні.
Верифікація поширення — обсяг і обмеження
Матеріал: Dwa polskie okazy S.serotina: Bolechowo 11XI 2022 WA0000162883, Goleniów 28XI 2020 WA0000162882; krajowa lista Wojewody zawiera też jego własne kolekcje KRAM.
Обсяг опрацювання: Повний текст.
Дата огляду: 19.10.2026.
Обмеження: Морфологічні визначення, без зазначення послідовностей ДНК польських зразків. Дата збору не є періодом плодоношення.
Верифікація поширення — обсяг і обмеження
Матеріал: Wojewoda 2003 relacjonuje stwierdzenia ze Szczecina pod źródłową nazwą Panellus serotinus.
Обсяг опрацювання: Фрагменти джерел.
Опрацьовано фрагмент джерела; повний текст і методи не були верифіковані.
Дата перегляду: 21.10.2026.
Обмеження: Вихідне визначення та обсяг поняття збережено. Не декларувалося нового дослідження зразків чи опрацювання всіх публікацій, цитованих джерелом.
Чиста культура міцелію — матеріал та обмеження
Матеріал: Зелені лінії S.serotina HUS1,HUS4, PDA23°C, темрява; методи друк 20, результати друк 23.
Обсяг опрацювання: Повний текст.
Обмеження: Не переносилися параметри жовтої лінії HUP/S.edulis. Ватоподібність відповідає одному терміну 綿毛状; синоніми не розмножувалися як окремі результати. やや発達する є якісним визначенням розвитку повітряного міцелію, без кількісного порога.
Чиста культура міцелію — протокол результатів
Умови культивування: На середовищі PDA, за температури 23 градусів Цельсія, у темряві. Результати за цих умов:
Повітряний міцелій помірно розвинений.
Швидкість росту культури може становити від 6 до 6,5 міліметра на добу.
Ширина гіф культури може становити від 2 до 6 мікрометрів.
Умови культивування: На середовищі PDA, спочатку. Результати за цих умов:
Druk23/PDF5: реверс спочатку жовтувато-білий3A2.
Умови культивування: На середовищі PDA. Результати за цих умов:
Druk23/PDF5: верхня біла поверхня місцями блідо-жовта3A3; розподіл і блідість окремо.
Ріст колонії нерегулярний.
Умови культивування: На середовищі PDA, у старіючій культурі. Результати за цих умов:
Druk23/PDF5: реверс потім іноді блідо-жовтий3A3; частота не стосується білої верхньої поверхні.
Чиста культура міцелію — матеріал та обмеження
Матеріал: Підтверджена лінія зеленого S. serotina HUS1 і HUS4, PDA, 23°C у темряві; окреме культивування на тирсовому субстраті HUS1, результати друк 24 і рис. 3B.
Обсяг зчитування: Повний текст.
Обмеження: Це не є доказом польського культивування чи придатності до споживання.
Чиста культура міцелію — протокол результатів
Умови культивування: На середовищі PDA. Результати за цих умов:
Верхня поверхня колонії біла; місцями світло-жовта є окремим результатом, що вимагає визначення розподілу.
- Підготовка матеріалу для мікроскопії
- Materiał utrwalony. [45]
Protokół dla opisanych obserwacji: Druk20: tkanki wzorcowe utrwalone FAA; skrawki, światło; w zestawie metod woda,3%KOH,1%PhloxineB i cotton blue. Nie przypisano arbitralnie jednego medium do wszystkich pomiarów. [45]
Materiał świeży. Druk20: naturalnie wyrzucone zarodniki; woda lub odczynnik Melzera;50 zarodników,1000×. Źródło nie przypisuje każdego wymiaru do osobnego medium. [45]
Обсяг опрацювання
Обов'язкові перевірки врегульовані.
Правова основа та межі оцінки
Найважливіші речовини та їхня дія
Найважливіші речовини та їхня дія
У хімічних дослідженнях із гриба виділили кераміди зі сфінгоїдною структурою.
Найважливіші речовини та їхня дія
З плодових тіл виділено розгалужений полісахарид (NTHSP-A1) з молекулярною масою 8,09 кДа, побудований із залишків глюкози, манози, галактози та арабінози.
Найважливіші речовини та їхня дія
З висушених культивованих плодових тіл виділили водорозчинні полісахаридні фракції (NHSP) із термічною стабільністю, що досягає 250°C.
Найважливіші речовини та їхня дія
У лабораторних тестах на тваринних моделях полісахаридні фракції з цього гриба, введені в дозах 100–400 мг/кг маси тіла, виявляли дію зниження рівня глюкози в крові.
Їстівність та походження думок про токсичність
Що дійсно підтверджено: Воєвода визначає вид як їстівний, а атлас ČMS зберігає оцінку їстівності нижчої якості. Це задокументовані оцінки авторів, а не контрольовані дослідження безпеки тривалого вживання. Розбіжні оцінки смаку також стосуються конкретних матеріалів і людей. У переглянутому матеріалі не знайдено однозначного експерименту, що демонструє канцерогенність європейського S. serotina; відсутність такого доказу не є доказом повної безпеки.
Перевірений ланцюжок посилань: Kunze, Neubauer і Förster простежили думку Гміндера до запису Гана від 2002 року. Ган переповідав розмову Андерссона зі Штегліхом, під час якої сам не був присутній. Автори статті описують контакт із Фламмером і токсикологом Зігмаром Берндтом; відповіді Штегліха вони не отримали. У цьому перевіреному ланцюжку не вказано первинного тесту канцерогенності відповідного виду. Це розслідування щодо підґрунтя думок і безпосередні спостереження авторів, а не сурогатний токсикологічний експеримент.
Межа висновків: Локальний атлас повторює припущення про сліди канцерогенних речовин, водночас описуючи власне попереднє вживання. Повторення цієї думки не додає нового експерименту до першоджерельного ланцюжка. Так само історичне азійське використання „mukitake”, дослідження екстрактів і патенти не вирішують питання клінічної безпеки сьогоднішнього польського таксона. Їх не перетворено ані на доказ отруєння, ані на доказ безпеки.
Аналітичні результати
Давні азійські біохімічні дослідження
Полісахариди та доклінічні моделі: У праці 2012 року досліджували плодові тіла з Дегюсан у Кореї та культуру IUM-3346, позначені історично як Panellus serotinus. Зіставлено три екстракційні фракції, визначення β-глюкану, а також клітинні дослідження та мишачу модель пухлини. Фракції містили відповідно 28,52; 22,92 і 27,03 грама β-глюкану на 100 грамів фракції; це не є вмістом у 100 грамах свіжого гриба. Результат не є дослідженням лікування людей чи тестом на їстівність. У роботі не розв'язано подальшого віднесення культури до S. serotina або S. edulis.
Інгібування ферменту: Дослідження 2015 року охоплює 55 екстрактів культур міцелію разом із середовищем. Для матеріалу PSE під давньою назвою Panellus serotinus зазначено 6,3 ± 3,2% інгібування тирозинази при 10 міліграмах екстракту на мілілітр. Речовину, відповідальну за цей ефект, не встановлено. Це лабораторний результат екстракту корейської культури; не доказ освітлення шкіри, застосування ліків чи складу плодового тіла. Ідентичність в актуальному поділі S. edulis/S. serotina залишається невирішеною.
Стерол із японського матеріалу: Yaoita та співавтори в 2002 році виділили з історичного японського P. serotinus сполуку номер 1 і визначили її будову спектроскопічними методами. Інші сім сполук, описані в тій самій праці, не можна автоматично приписувати цьому грибу: вони стосуються Pleurotus eryngii. Стаття не містить видового тесту на канцерогенність, а японський матеріал, названий «mukitake», вимагає повторної перевірки сучасної ідентичності.
Культури та перевірені результати технічних застосувань
Ріст і забарвлення колонії: У підтвердженій зеленій лінії S. serotina досліджено культури HUS-1 і HUS-4 на PDA при 23°C у темряві. Вказано приріст 6–6,5 міліметра на добу; гіфи мали 2–3 мікрометра завширшки, в крайніх випадках 6 мікрометрів, і пряжки. Колонія була ватоподібною або пластівчастою, нерегулярною, білою з ясно-жовтими ділянками. Реверс, спочатку жовтувато-білий, згодом міг світло-жовтіти. Цих ознак не приписували м'якушу чи поверхні плодового тіла.
Успішне плодоношення: У тій самій праці отримано плодові тіла власне зеленого S. serotina, штам HUS-1, на тирсовому субстраті. Результат підтверджують текст і фотографія 3 B, а не сам намір проведення культивації. Жовтий штам, показаний окремо на фотографії 3 A, є S. edulis. Експериментальна можливість плодоношення не означає підтвердженого польського комерційного вирощування чи доведеної безпеки споживання.
Технологічний скринінг із негативним результатом: Liaud і співавтори в 2014 році охопили скринінгом 66 штамів. Panellus serotinus BRFM 1284 не ріс достатньо й не підкислив досліджуване рідке глюкозне середовище; його виключили з подальшої частини експерименту. Цей результат не представлявся як підтвердження ефективного виробництва органічних кислот або етанолу. Невдача в одній експериментальній системі не доводить неможливості росту за будь-яких умов.
Ензими та патент: Jeon і Ka в 2014 році досліджували ріст і позаклітинну активність ензимів культур із корейських лісів. Це праця про целюлазу та лаказу, а не про виробництво етанолу; старий азійський обсяг визначення вимагає обережності. Також знайдено патент EP 0413053 A 1, але патентна публікація не є підтвердженням упровадження, клінічної ефективності чи безпеки харчових продуктів. У переглянутих джерелах не підтверджено окремого травницького, приправного чи фарбувального застосування визначеного сучасно польського S. serotina.
Екологічні дослідження
Польські місцезростання та плодоношення
Місцезнаходження зі зразками: У зведенні Горчака та співавторів від 2023 року містяться два місцезнаходження на Голеньовській рівнині: Болехово, 11 листопада 2022, стовбур вільхи чорної, зразок WA 0000162883; та Голенюв, 28 листопада 2020, колода берези повислої, зразок WA 0000162882. Зібрав і визначив Марцін Ложек. Автори описали мішаний ліс; дерева й кущі в його складі є оточенням місцезнаходження, а не автоматично мікоризними хазяями.
Сезон у країні: Воєвода наводить для Польщі вересень–грудень та лютий. Лютий збережено як окремий місяць, без дописування січня і без виведення сезону виключно з дат поодиноких зразків. Локальне дослідження з Книшинської пущі вказує на головний період у вересні та жовтні; це не є доказом того, що плодові тіла не з'являються пізніше. Чеські та японські строки не замінюють польських даних.
Субстрат і частота: Вид документується на листяній деревині, особливо буковій, а також вільховій, березовій та осиковій. Воєвода згадує також хвойні та мішані ліси, що не доводить використання кожного дерева цих лісів як субстрату; запис про соснові пні він сам позначає як імовірну помилку. Його загальнодержавна оцінка «не дуже частий» походить з 2003 року і не є сучасним вимірюванням чисельності популяції. Результати досі не піддавалися повторній ДНК-ідентифікації всіх зразків у країні.
Оселище та поширення
Potwierdzony zasięg występowania
Wszystkie obszary potwierdzone w zapisanych danych źródłowych.
| Kraj | Regiony i stanowiska | Плодоношення | Джерела |
|---|---|---|---|
| Польща | Щецин | II, IX–XII |
|
Джерела
- E-Flora BC Atlas
- Wood-decaying strains study (także [36])
- Pacific Forestry Centre herbarium record
- UkrBIN record 314923
- W2-SEROTINA-NAMES
- Kuo 2024 — obecność sprzążek, ogólny źródłowy zakres tkanek owocnika.
- Śluzołycznik późny — uzupełnienie źródłowych cech, własnych określeń i warunków nr29.
- Karel Tejkal, Vladimír Sojka, Česká mykologická společnost: Sarcomyxa serotina (także [35])
- Minister Środowiska, Dz.U. 2014 poz. 1408, rozporządzenie w sprawie ochrony gatunkowej grzybów
- Minister Zdrowia, Dz.U. 2026 poz. 258, tekst jednolity rozporządzenia dotyczącego grzybów dopuszczonych do obrotu
- Marek Snowarski, Panellus serotinus Tx570
- PTMyk, KPNGRekomendacja6(2025)
- KunzeA., NeubauerC., FoersterH. 2012, DieMärvomgiftigenMuschelseitlingundeineFragedesgutenGeschmacks, DerTintling1:41–48
- MichaelKuo 2024, Panellusserotinus, owncollectionsHMK11131601/10292301
- LiX., WangL., WangZ. 2017, IJBiolMacromol98:59–66, DOI 10.1016/j.ijbiomac.2016.12.089/PMID28069348
- LiuQ., WuJ., WangP., LuY., BanX. 2022, FrontPharmacol13:883653, DOI 10.3389/fphar.2022.883653
- NCBITaxonomy40488
- OlariagaI., HuhtinenS., LæssøeT., PetersenJ.H., HansenK. 2020, StudiesinMycology96:155–184, DOI 10.1016/j.simyco.2020.05.003
- SaitoT., TonouchiA., HaradaY. 2014, JJMycology55(2), DOI 10.18962/jjom.jjom.H25-13
- YaoitaY., KohataR., KakudaR., MachidaK., KikuchiM. 2002, CPB50(5): 681–684, DOI 10.1248/cpb.50.681
- Evaluation of the Antioxidant Activities and Tyrosinase Inhibitory Property from Mycelium Culture Extracts. 2015.
- Immunomodulating and Antitumor Activities of Panellus serotinus Polysaccharides. 2012.
- Cai Q., Lin W.F., Liu J.W., Zhou Y., Yang Z.L. 2023. Two new species of Sarcomyxa (Agaricales) from China. Mycological Progress22:38. DOI 10.1007/s11557-023-01883-8.
- Grzyby Puszczy Knyszyńskiej — Panellus serotinus; local observations.
- Kuo M. 2024 (June). Panellus serotinus. Original documented HMK collections.
- Liaud et al. 2014. Exploring fungal biodiversity: organic acid production by 66 strains of filamentous fungi. Fungal Biology and Biotechnology 1:1.
- Papp V. 2019. Index Fungorum419:1; IF556853.
- EP0413053A1. Process for producing useful substance from edible basidiomycete mycelium. Patent publication,1991.
- Gorczak et al. 2023. Obserwacje mykologiczne członków Sekcji Różnorodność i Ochrona Grzybów PTMyk. Część III. Przegląd Przyrodniczy XXXIV,3.
- ELI status act DU/2014/1408.
- Saito T., Tonouchi A., Harada Y. 2014. Biological characteristics and molecular phylogenetic analysis of Sarcomyxa edulis comb. nov. and S. serotina. doi:10.18962/jjom.jjom.H25-13.
- Śluzołycznik późny — źródłowo rozdzielony materiał i warunki wyniku.
- ELI status act DU/2026/258.
- Wojewoda W. 2003. Checklist of Polish larger Basidiomycetes.
- Yaoita et al. 2002. New Sterols from Two Edible Mushrooms, Pleurotus eryngii and Panellus serotinus. Chemical and Pharmaceutical Bulletin 50:551–553.