Отруйний
Установіть місцезнаходження, щоб побачити дані для свого регіону.










Міцена чиста (Mycena pura) — дрібний пластинчастий лісовий гриб із родини міценових. Вид вирізняється мінливим забарвленням шапинки, яке варіює від блідо-рожевого й бузкового до сірувато-лілового, а також характерним виразним запахом редьки. Росте переважно серед лісової підстилки великими групами або поодиноко. Гриб вважається отруйним або неїстівним через наявність токсинів, тому не має харчової цінності для грибників.
Розпізнавання, оселище та найважливіші відмінності.
Грибар
Будова плодового тіла
- Тип будови плодового тіла
- Тип будови плодового тіла: Шапинка.
Тип будови плодового тіла: ніжка. - Забарвлення міцелію біля основи плодового тіла
- Забарвлення міцелію біля основи плодового тіла: білувате.
Шапинка
- Форма шапинки
- Форма шапинки: дзвоникоподібний.
Форма шапинки: опуклий.
Форма шапинки: плоский.
Форма шапинки: конічний.
Форма шапинки: опуклий (сплощений профіль). - Рельєф поверхні шапинки
- Рельєф поверхні шапинки: гладенький.
- Покрив шапинки
- Покрив шапинки: гола.
- Блиск поверхні шапинки
- у мокрому стані: Блиск поверхні шапинки: блискучий.
у сухому стані: Блиск поверхні шапинки: матовий. - Колір шапинки
- Колір шапинки: винний.
Колір шапинки: сіро-фіолетова.
у молодих плодових тіл: Колір шапинки: ліловий.
у молодих плодових тіл: Колір шапинки: пурпуровий.
Колір шапинки: білувате.
Колір шапинки: жовтуватий.
Колір шапинки: червонуватий.
у сухому стані: Колір шапинки: білувате.
Колір шапинки: рожево-коричневий.
Колір шапинки: блідо-рожевий.
Колір шапинки: білий.
Колір шапинки: жовтий.
Колір шапинки: синій.
Колір шапинки: сірий.
Колір шапинки: фіолетовий.
Колір шапинки: ліловий. - Контур краю шапинки
- Контур краю шапинки: хвилястий.
- Рельєф поверхні краю шапинки
- у мокрому стані: Рельєф поверхні краю шапинки: прозоро-смугастий.
- Діаметр шапинки
- Діаметр шапинки становить 10–60 mm.
- Центр шапинки
- Центр шапинки: з виразним горбком.
Центр шапинки: Вдавлений. - Гігрофанність шапинки
- Гігрофанність шапинки: гігрофанний.
Низ шапинки
- Тип гіменофора
- Тип гіменофора: пластинки.
Пластинки біля ніжки
- Прикріплення гіменофора до ніжки
- Прикріплення гіменофора до ніжки: прирослий до ніжки (пластинки).
- Профіль гіменофора біля ніжки
- Профіль гіменофора біля ніжки: виїмчастий біля ніжки (пластинки).
- Низхідність гіменофору по ніжці
- Низхідність гіменофору по ніжці: низхідний зубцем (пластинки).
- Колір гіменофора
- Колір гіменофора: білувате.
Колір гіменофора: блідо-рожевий.
Колір гіменофора: фіолетовий. - Кількість повних пластинок
- Кількість повних пластинок: 20–40.
- Ступінь анастомозів пластинок
- Ступінь анастомозів пластинок: наявний.
- Відстань між пластинками
- Відстань між пластинками: рідко розташовані.
Відстань між пластинками: близько розташовані.
Відстань між пластинками: досить рідко розташовані. - Категорія ширини пластинок
- Категорія ширини пластинок: широке.
Ніжка та основа
- Форма ніжки
- Форма ніжки: циліндричний.
Форма ніжки: сплощений. - Основа ніжки
- Основа ніжки: циліндрична.
Основа ніжки: потовщена. - Колір ніжки
- Колір ніжки: білувате.
Колір ніжки: сіро-фіолетова.
Колір ніжки: Рожева.
Колір ніжки: фіолетовий.
Колір ніжки: пурпурова. - Рельєф поверхні ніжки
- Рельєф поверхні ніжки: гладенький.
- Покрив поверхні ніжки
- Покрив поверхні ніжки: гола.
Покрив поверхні ніжки: опушена.
у верхній частині ніжки: Покрив поверхні ніжки: борошнистий (білий покрив).
у верхній частині ніжки: Покрив поверхні ніжки: борошнистий.
у нижній частині ніжки: Покрив поверхні ніжки: гола.
у нижній частині ніжки: Покрив поверхні ніжки: опушена (білуватий покрив).
Покрив поверхні ніжки: волокниста.
у молодих плодових тіл, у нижній частині ніжки: Покрив поверхні ніжки: Повстиста (білий покрив). - Внутрішня будова ніжки
- Внутрішня будова ніжки: порожнистий.
- Довжина ніжки
- Довжина ніжки: 30–100 mm.
- Діаметр ніжки
- Діаметр ніжки: 2–8 mm.
- Стійкість м’якуша ніжки до перелому або розриву
- Стійкість м’якуша ніжки до перелому або розриву: крихкий.
Стійкість м’якуша ніжки до перелому або розриву: стійкий до перелому або розриву. - Вигин ніжки
- Вигин ніжки: прямий.
Вигин ніжки: зігнутий.
М'якуш
- Колір м’якуша
- Колір м’якуша: сіруватий.
Колір м’якуша: білувате. - Стійкість м’якуша до перелому або розриву
- Стійкість м’якуша до перелому або розриву: крихкий.
- Запах м’якуша
- Запах м’якуша: як у редиски.
Запах м’якуша: як у редиски, сильний.
Запах м’якуша: відсутній. - Категорія товщини м’якуша
- Категорія товщини м’якуша: тонкий (м’якуш шапинки).
Категорія товщини м’якуша: тонкий.
Де і коли росте
- Оселище
- Оселище: хвойний ліс.
Оселище: листяний ліс. - Субстрат
- Субстрат: підстилка.
Субстрат: ґрунт. - Характер росту плодових тіл
- Характер росту плодових тіл: невеликими групами.
Характер росту плодових тіл: поодинці.
Характер росту плодових тіл: групами.
Характер росту плодових тіл: пучками.
Характер росту плодових тіл: розсіяні групи. - Період плодоношення
- Плодові тіла з’являються з липня до жовтня.
Плодові тіла з’являються іноді у травні. - Територія поширення
- Potwierdzono występowanie w Polsce.
Їстівність і кулінарія
- Їстівність
- Отруйний
Право
- Охорона
- У Польщі вид не підлягає видовій охороні.
- Торгівля
- У Польщі вид не дозволено для торгівлі чи виробництва грибної продукції.
З чим можна сплутати
Mycena rosea
Найважливіші відмінності
Міцена рожева (Mycena rosea) вирізняється зазвичай більшими, масивнішими плодовими тілами з більш рівномірно чисто-рожевою шапинкою, позбавленою синюватих і фіолетових відтінків, які трапляються в Mycena pura. Її ніжка буває більш виразно розширеною біля основи. Відмінності в мікроскопічній будові між цими таксонами незначні й непевні, через що саме лише забарвлення не завжди дає змогу зробити однозначний висновок.
Marasmius oreades
Найважливіші відмінності
Опеньок луговий (Marasmius oreades) відзначається іншим кольором і будовою шапинки, значно рідшими пластинками іншої структури, більш еластичною, твердою ніжкою та цілковитою відсутністю запаху редьки.
FAQ
Чи можна вживати міцену чисту після кількаразового відварювання?
Ні, токсичні сполуки цього виду термостійкі, тому тривале кип'ятіння чи відварювання зі зливанням води не робить гриб безпечним для їжі.
Де найчастіше росте міцена чиста?
Вона оселяється у листяних, хвойних та мішаних лісах на багатій підстилці з опалого листя, хвої та залишків гнилої деревини.
У яку пору року можна знайти цей вид?
Плодові тіла з'являються з липня по листопад, наймасовіше — після затяжних осінніх дощів до настання заморозків.
Який запах має свіжа міцена чиста?
М'якоть гриба має виразний, специфічний запах свіжої сирої редьки або ріпи, який відчувається відразу після пошкодження.
Чи використовують міцену чисту в народній медицині?
Ні, через виражену токсичність та небезпеку важких отруєнь цей вид не застосовують ані в офіційній, ані в народній медицині.
Чи придатний цей гриб для фарбування вовни?
Так, майстри текстилю застосовують його разом із протравами для отримання блідо-бузкових та сірувато-бежевих кольорів пряжі.
Які симптоми виникають при отруєнні міценою чистою?
Отруєння проявляється болем у животі, нудотою, блюванням, розладами травлення, пітливістю та запамороченням.
Чи трапляється міцена чиста в Україні?
Так, цей вид широко розповсюджений по всій лісовій та лісостеповій зонах України, а також у гірських лісах Карпат і Криму.
Як колір шапинки залежить від регіону та погоди?
Забарвлення варіює від блідо-рожевого до темно-лілового під впливом вологості, освітлення та погодних умов місцевості.
Чи вживають міцену чисту в інших країнах?
Ні, у жодній країні світу цей гриб не вважається їстівним і категорично заборонений до споживання офіційними службами безпеки.
Любитель
Назви та історія
- Obowiązująca nazwa taksonomiczna
- Mycena pura
Спостереження вдома
Споровий відбиток
- Необхідні матеріали
- свіжа, зріла шапинка, аркуш паперу, склянка або чашка, вода
- Час
- 2–24 h
- Виконання
- Покладіть шапинку нижньою стороною на папір.
- Додайте краплю води зверху та накрийте.
- Через 2–24 годин підніміть шапинку й огляньте осад.
Що шукати
- Колір спорового відбитка
- Колір спорового відбитка: білий.
Під мікроскопом
- Необхідні матеріали
- світловий мікроскоп, предметне й покривне скельця, голка, вода, спори зі спорового відбитка
- Виконання
- Перенесіть голкою трохи спорового відбитка на скельце.
- Додайте краплю води, накрийте покривним скельцем і розгляньте спори.
Що шукати
- Форма спори
- Форма спори: видовжено-еліпсоїдний. Форма спори: еліпсоїдний. Форма спори: циліндричний. Форма спори: видовжено-еліпсоїдний. Форма спори: циліндричний (майже).
- Поверхня спори
- Поверхня спори: гладенький. Поверхня спори: гладенький. Поверхня спори: гладенький. Поверхня спори: гладенький.
- Розміри спори
- Довжина 5–10 µm, ширина 2,5–5,2 µm.
Розміри порівнюйте після калібрування шкали мікроскопа.
Екологія та поширення
- Тип живлення
- Тип живлення: сапротрофний.
Некулінарні застосування
Міцена чиста не має широкого спектра практичного застосування у побуті, проте окремі задокументовані спроби її використання пов’язані з кустарним фарбуванням натуральних матеріалів. Майстри народного ремесла використовували свіжі плодові тіла з фіолетовим або ліловим відтінком для фарбування вовняної та лляної пряжі. У поєднанні з різними мінеральними протравами гриб дає приглушені сіро-бузкові, димчасті та блідо-бежеві тони, які застосовували у традиційному ткацтві.
Окрім фарбування, у минулому цей вид інколи згадувався у сільських спостереженнях як природний біоіндикатор сезонних змін вологості лісового ґрунту під час підготовки сіножатей чи випасу худоби на узліссях. У деяких декоративних композиціях сухоцвітів або гербарних панно плодове тіло міцени зрідка висушували у піску для збереження витонченої форми шапинки, хоча через ламкість тканин таке застосування залишалося локальною практикою майстрів декоративно-ужиткового мистецтва.
Історія та культура
У європейському фольклорі та старовинних травниках міцени нерідко асоціювалися з потойбічними істотами, лісовими духами або феями через свій витончений вигляд та несподівану появу великими кільцями у вологих хащах. Міцена чиста привернула увагу мікологів ще наприкінці XVIII століття, отримавши свій науковий опис у працях натураліста Християна Генріха Персона, після чого регулярно фігурувала в класичних ілюстрованих ботанічних атласах епохи Просвітництва.
У народних уявленнях деяких регіонів Центральної Європи лілові гриби на підстилці вважалися ознакою «зачарованого лісу», а їхній виразний редьковий запах пов’язували із силами землі. У художній літературі та поезії романтизму подібні дрібні гриби слугували символом крихкості життя, вогкої тиші осіннього згасання природи та таємничості лісової хащі. Хоча культового статусу гриб не набув, він залишається впізнаваним символом класичної осінньої мікофлори в європейській природничій традиції.
Їстівність і безпека
Міцена чиста класифікується як отруйний гриб, непридатний до вживання в їжу. Вживання цього виду спричиняє розлади шлунково-кишкового тракту, нудоту, біль у животі, запаморочення та симптоми загальної інтоксикації організму. Жодна попередня термічна обробка, включно з тривалим відварюванням зі зміною води, вимочуванням чи сушінням, не знешкоджує токсини й не робить плодове тіло безпечним.
Смак гриба описують як не надто приємний, водянистий, із чітким гіркуватим редьковим присмаком, що додатково знижує будь-яку споживчу привабливість. У більшості країн світу цей вид суворо віднесено до токсичних, і будь-яке його споживання вважається небезпечним для здоров’я. Традицій або гастрономічних уподобань щодо вживання міцени чистої не існує в жодній національній кухні Європи чи Північної Америки; у токсикологічній практиці гриб розглядають виключно як джерело небезпеки отруєння.
Оселище та поширення
Міцена чиста трапляється у хвойних, листяних і мішаних лісах помірного поясу. Основним субстратом для неї слугує багата лісова підстилка: опале листя дуба, бука, граба, а також глиця ялини чи сосни, іноді старий мох або сильно перегнилі залишки деревини. Гриб поширений по всій Європі, включно з територією України, а також у Північній Америці та частині Азії.
Сезон появи плодових тіл триває з початку літа до пізньої осені, найчастіше з липня до кінця листопада, аж до перших сталих приморозків. У південних регіонах з м’яким кліматом вегетація може затягуватися до грудня, тоді як у північних або гірських районах масова поява припадає переважно на серпень і вересень. Інтенсивність плодоношення тісно залежить від тривалих опадів, тому вид найчастіше фіксують після затяжних літньо-осінніх дощів у затінених, вологих долинах і лісових ярах.
Дослідник
Їстівність і кулінарія
Ustalenia źródłowe: jadalność, spożycie i wykorzystanie
- Їстівність
- Отруйний — źródło oznaczenia
Česká mykologická společnost. Mycena pura — helmovka ředkvičková. Myko atlas. · Kuchyňské využití: автор джерела описує вид як слабко отруйний; це не є твердженням про визначення зібраного зразка.
Наукові назви та таксономія
- Чинна наукова назва
Mycena pura
Наукові назви та таксономія
Міцена чиста (Mycena pura (Pers.) P. Kumm.) у польській і чеській мікологічній літературі та в базі NCBI відноситься до родини міценових (Mycenaceae). У базі NCBI зазначено рік комбінації 1871 та базонім Agaricus purus Pers. 1794. Давніше віднесення таксона до рядовкових (Tricholomataceae), наявне, зокрема, в трактуванні Куо 2010 року, випливало з відмінного, традиційного поділу агарикальних на родини.
Наукові назви та таксономія
Номенклатурна комбінація Prunulus purus (Pers.) Murrill 1916 з'являється в чеській літературі та в систематичному дереві Species Fungorum біля роду Prunulus зі статусом синоніма. Публікація 2026 року вживає назву Prunulus purus, посилаючись на перенесення секції Calodontes. В атласному підході зберігається традиційна назва Mycena pura, залишаючи питання остаточної родової належності відкритим.
Наукові назви та таксономія
У мікологічній літературі до синонімів міцени чистої відносять, зокрема: Agaricus ianthinus Fr. 1821, Agaricus pseudopurus Cooke 1882, Agaricus purpureus Bolton 1788, Agaricus purpureus Pers. 1801, Agaricus purus Pers. 1794, Mycena ianthina (Fr.) P. Kumm. 1871, Mycena pseudopura (Cooke) Sacc. 1887, Mycena pura f. pura (Pers.) P. Kumm. 1871, Mycenula pura (Pers.) P. Karst. 1889, Poromycena pseudopura (Cooke) Singer 1945 та Prunulus purus (Pers.) Murrill 1916.
Межі таксона та обмеження визначення
Філогенетичні дослідження Гардера та співавторів 2013 року на матеріалі Mycena pura з Європи та Північної Америки виявили наявність 11 окремих еволюційних ліній. Разом із шістьма раніше описаними видами секції та трьома лініями з Еквадору було виділено загалом 20 філогенетичних одиниць. Для багатьох із цих ліній не виявлено чітких морфологічних, екологічних чи фенологічних відмінностей, через що в польових умовах плодові тіла, які представляють ці лінії, залишаються нерозрізнюваними.
Межі таксона та обмеження визначення
У молекулярній ревізії 2013 року було досліджено 45 колекцій внутрішньої групи із застосуванням секвенування регіону ITS та генів, що кодують фактор елонгації 1α (tEF) і субодиницю РНК-полімерази II (RPB1), використовуючи Mycena rubromarginata як зовнішню групу. Секвенування клонів підтвердило високу гомогенність послідовностей у поодиноких ізолятів.
Межі таксона та обмеження визначення
Характеристика локусів, використаних у філогенетичному аналізі комплексу Mycena pura:
- Локус ITS: 45 послідовностей внутрішньої групи, 645 позицій у вирівнюванні, довжина послідовності 593–616 пн, 156 змінних сайтів, 83 парсимонійно-інформативні сайти.
- Локус tEF: 45 послідовностей, 423 позиції у вирівнюванні, довжина послідовності 404–412 пн, 150 змінних сайтів, 86 інформативних сайтів.
- Локус RPB1: 45 послідовностей, 492 позиції у вирівнюванні, довжина послідовності 475–482 пн, 102 змінні сайти, 46 інформативних сайтів.
Межі таксона та обмеження визначення
Філогенетичні дерева будували з використанням методів максимальної правдоподібності в програмі RAxML з моделлю еволюції GTRGAMMA та бутстреп-тестом (1000 повторів). Для розпізнавання меж видів застосували генеалогічну узгодженість розпізнавання філогенетичних видів (GCPSR), продемонструвавши узгодженість топології дерев для маркерів, що кодують білки (tEF та RPB1).
Межі таксона та обмеження визначення
Тест ILD показав істотну невідповідність між деревом ITS і деревами білкових генів (p = 0,001), за повної відповідності між tEF та RPB1 (p = 0,49). Варіабельність ITS у межах окремих ліній становила 0–3,7%, а між лініями — 0,4–8,8%. Стандартний поріг у 3% різниці послідовностей ITS об'єднував еволюційно відокремлені лінії в єдині OTU, що свідчить про те, що самого маркера ITS недостатньо для надійного розмежування видів у межах цієї групи.
Межі таксона та обмеження визначення
Екологічні дослідження кореневої ДНК базувалися на ампліфікації регіону ITS2 з використанням праймерів ITS7A і ITS4 та секвенуванні за технологією 454 GS FLX Titanium на зразках, виділених з ектомікоризних кінчиків, очищених під стереомікроскопом.
Межі таксона та обмеження визначення
Біоінформатичну обробку сирих прочитувань проводили в пакетах QIIME та VSEARCH, застосовуючи якісну фільтрацію Phred 25, групування OTU за 97% подібності послідовностей та створення варіантів послідовностей ампліконів (ASV) за допомогою алгоритму UNOISE з порогом достовірності таксономічного призначення ≥ 0,95.
Межі таксона та обмеження визначення
Еталонний набір послідовностей для роду Mycena охоплював 576 послідовностей, що представляють 136 видів, зокрема еталонну послідовність Mycena pura EU517504 довжиною 628 п. н. Аналіз підтвердив, що визначення належності екологічних зразків коренів до конкретних ліній комплексу стикається з обмеженнями через низьку роздільну здатність стандартного штрихкоду ITS.
- Zakres ujęcia taksonomicznego
Wpis Mycena pura (Pers.) P.Kumm. zgodny z dokładnym zaakceptowanym dopasowaniem GBIF2527219 i Index Fungorum188082. Zachowano osobno zakresy atlasów i badań kompleksu. Mycena rosea pozostaje odrębnym wpisem; wyników rodzaju Mycena nie przeniesiono na ten gatunek, a historycznej kombinacji Prunulus purus nie uznano za aktualną bez potwierdzenia.
[5] [19]
Prunulus purus — комбінація та трактування в реєстрах
Дата та основа назви: Prunulus purus (Pers.) Murrill є комбінацією, опублікованою в 1916 році, заснованою на Agaricus purus Pers. (1794). Ван та ін. (2026) використовують її в таблиці 2, ключі та обговоренні; вони не публікують для неї нового акта, ідентифікатора чи позначення типу.
Реєстри: Species Fungorum і пов'язаний із ним перегляд Index Fungorum 503491 наводять як актуальну назву Mycena pura (Pers.) P. Kumm. MycoBank 503491 наводить Prunulus purus та Mycena pura як гомотипний синонім. У MycoBank позначка Unchecked стосується перевірки запису, а окремий номенклатурний статус звучить як Legitimate. Це не три незалежні таксономічні рішення.
Порівняльний матеріал і тип: У таблиці 2 Ван присутні P. cf. purus VIII (CBH402, Данія) та P. purus (IS10/11/2000, США). Жоден рядок не позначено як тип. Запис базоніма 144144 вказує типіфікацію як незазначену. Нові китайські колекції інших видів та їхні методи не були віднесені до цих рядків чи діапазонів ключа P. purus.
Джерельна документація
Висновки джерела: Збережене прочитання ČMS використовує назву Mycena pura (Pers.) P. Kumm. 1871 та родину Mycenaceae. Це запис номенклатури, використаної атласом. Він не становить окремого прочитання протологу чи типу і не означає прийняття нових меж виду в комплексі.
Джерельна документація
Висновки джерела: Аронсен наводить вісім форм, виділених Маасом Гестеранусом, і дослідження Гардера від 2010 р., у якому кольорові різновиди M. pura не отримали підтримки як окремі види, хоча було виявлено різні клади. M. diosma і M. rosea були відокремленими в цьому аналізі. Це повідомлення атласу про дослідження від 2010 р.; воно не замінює пізнішої філогенетики трьох локусів від 2013 р. і не надає нового статусу всім кольоровим формам.
Джерельна документація
Висновки джерела: Нотатка ČMS використовує Mycena pura (Pers.) P. Kumm. 1871, родину Mycenaceae та чеську назву helmovka ředkvičková. Синоніми, прийняті атласом, залишаються вихідним зведенням, без незалежної перевірки протологів і типів.
Джерельна документація
Висновки джерела: Гардер та співавтори (2013) порівняли ITS, tEF та RPB1. Матеріал охоплював 46 плодових тіл разом із outgroup, а таблиця вирівнювання — 45 послідовностей ingroup. Виявлено 11 ліній комплексу M. pura в Європі та Північній Америці та три еквадорські; 20 ліній усього аналізу охоплює також шість інших названих видів. ITS міг як об'єднувати різні лінії, так і розділяти одну, тому польські зразки не приписували до ліній I–XI на підставі забарвлення чи самої назви в атласі.
Джерельна документація
Висновки джерела: В аналізі Гардера 2023 порівнювалися референсні послідовності Mycena з GenBank та UNITE; частину публічних визначень визнано помилковими. Посилання M. pura EU517504 дозволяло картувати ITS1 і ITS2. Результати стосуються матеріалу, визначеного авторами, та використаної референсної бази, без автоматичної ревізії назв усіх атласних плодових тіл.
Джерельна документація
Висновки джерела: Куо в грудні 2010 р. описував північноамериканське широке трактування Mycena pura і передбачав розділення його дослідженнями ДНК. Рожеві екземпляри іноді називали M. rosea. Історичний заголовок Tricholomataceae і широке вживання назви залишаються рисою цього джерела; вони не змінюють актуальної родини картки та не підтверджують ідентичність усіх рожевих екземплярів.
Джерельна документація
Висновки джерела: Нотатка з Куо 2010 зберігає широке вживання назви Mycena pura для північноамериканського матеріалу та колишніх рожевих форм, названих M. rosea. Таксономічний обсяг цієї картки є історичним; його не використовували як доказ поточної синонімії чи ідентифікації всіх форм у комплексі.
Джерельна документація
Висновки джерела: NCBI Taxonomy у збереженому читанні taxid 153505 наводить Mycena pura, базіонім Agaricus purus Pers.1794, родину Mycenaceae та англійську назву lilac bonnet. NCBI застерігає, що не є номенклатурним авторитетом. Читання документує вживання назви реєстром послідовностей; воно не є читанням протологу чи типового матеріалу.
Джерельна документація
Висновки джерела: Німецька оцінка Rote-Liste-Zentrum стосується безпосередньо Mycena pura var. pura і використовує назву Rettich-Helmling. Обсяг різновиду збережено; його не розширювали на всі таксони, що виділяються з комплексу pura, або на будь-яку німецьку загальновживану назву.
Джерельна документація
Висновки джерела: Польський атлас Сноварського застосовує назву Mycena pura, grzybówka fioletowawa або grzybówka czysta, та родину Mycenaceae. Білі особини він описує як f. alba з непевною систематичною цінністю. Зіставлення назв і бібліографії є позицією атласу, без нового прийняття рангу для кожної колірної форми.
Джерельна документація
Висновки джерела: Повний збережений HTML атласу вживає Mycena pura, grzybówka fioletowawa та grzybówka czysta; біля білої f. alba вказує на непевну систематичну цінність. Картка розрізняє власний опис і оцінки, цитовані в бібліографії. Змінену дату сторінки та дату генерації HTML не використовували як дату збору.
Джерельна документація
Висновки джерела: У зчитаному дереві Species Fungorum для роду Prunulus рядок Prunulus purus (Pers.) Murrill 1916 має статус Synonym і родину Mycenaceae, тоді як частина нових таксонів із 2025–2026 рр. має статус Accepted. Цільовий запис 503491 не відкрито. Сам рядок дерева не визначає accepted name цього запису, ані суперечки із сучасною публікацією.
Джерельна документація
Висновки джерела: У доступних фрагментах Ванга та співавторів (2026), Journal of Fungi 12(3):172, використано назву Prunulus purus і наведено зміну щодо Calodontes з 2025 р. Не прочитано повної публікації, ані цитованої праці з 2025 р. Назву збережено як джерельне використання, що вимагає контролю номенклатури; методи нових китайських таксонів не приписано M. pura і не змінено автоматично активного ID виду.
Лабораторна діагностика
Dane ustrukturyzowane
Базидії
Каулоцистиди
- Довжина каулоцистид
- Довжина каулоцистид: 25–72 µm. [17]
- Наявність каулоцистид
- Наявність каулоцистид: наявний. [17]
- Форма каулоцистид
- Форма каулоцистид: веретеноподібний. [17]
Форма каулоцистид: булавоподібний. [17]
Форма каулоцистид: циліндричний (майже). [17] - Ширина каулоцистид
- Ширина каулоцистид: 9–15 µm. [17]
Гіменіальні цистиди
- Поверхня гіменіальної цистиди
- Поверхня гіменіальної цистиди: гладенький. [17]
- Організація хейлоцистид
- Організація хейлоцистид: смуга. [17]
- Довжина спільно описаних гіменіальних цистид
- Довжина спільно описаних гіменіальних цистид: 40–70 µm. [24]
- Ширина спільно описаних гіменіальних цистид
- Ширина спільно описаних гіменіальних цистид: 10–20 µm. [24]
- Форма верхівки гіменіальної цистиди
- Форма верхівки гіменіальної цистиди: заокруглений. [17]
- Довжина гіменіальної цистиди
- Довжина гіменіальної цистиди: 25–75 µm. [17]
- Форма гіменіальної цистиди
- Форма гіменіальної цистиди: веретеноподібний. [17]
Форма гіменіальної цистиди: булавоподібний. [17]
Форма гіменіальної цистиди: циліндричний (майже). [17] - Ширина гіменіальної цистиди
- Ширина гіменіальної цистиди: 11–18 µm. [17]
Інші лабораторні ознаки
- Ширина гіф кори ніжки
- Ширина гіф кори ніжки: 2–4 µm. [17]
Шкірка шапинки
- Ширина елементів шкірки шапинки
- Ширина елементів шкірки шапинки: 2–5 µm. [17]
Спори
- Середнє відношення довжини спори до її ширини
- Середнє відношення довжини спори до її ширини: 1,7 (наближене значення, середнє значення). [17]
- Колір спор під мікроскопом
- Колір спор під мікроскопом: гіаліновий. [27]
- Довжина спори
- Довжина спори: 6–9,5 µm. [9]
Довжина спори: 5–8,5 µm. [27]
Довжина спори: 6–9,5 µm. [17]
Довжина спори: 6–10 µm. [24]
Довжина спори: 6–8 µm. [19] - Відношення довжини спори до її ширини
- Відношення довжини спори до її ширини: 1,4–2,1. [17]
- Форма спори
- Форма спори: видовжено-еліпсоїдний. [27]
Форма спори: еліпсоїдний. [19]
Форма спори: циліндричний. [19]
Форма спори: видовжено-еліпсоїдний. [24]
Форма спори: циліндричний (майже). [24]
Матеріал і методи досліджень
Мікроскопічні дані — джерело та обмеження
Матеріал: Описані в джерелі спори Mycena pura; поруч із середнім Q не зазначено розміру вибірки або документаційного зразка.
Обсяг зчитування: Повний текст.
Обмеження: Наближене середнє вказане автором джерела; воно не розраховувалося з незалежно описаних меж інтервалу.
Ізотопний аналіз — метод
Ізотопні дослідження грибного матеріалу проводили на зразках, висушених за 70°C протягом 12–36 годин, гомогенізованих та проаналізованих в олов'яних капсулах на елементному аналізаторі Costech ECS4010, з'єднаному з мас-спектрометром DELTAplusXP. Вимірювання охоплювали ізотопні співвідношення δ¹³C та δ¹⁵N, а також процентний вміст вуглецю й азоту, калібровані за міжнародними стандартами VPDB та AIR.
Порівняння ізотопних джерел — обмеження
В екологічній літературі щодо кореневих зв'язків Mycena зафіксовано розбіжності щодо позначення досліджених беріз (Betula pendula у табличних зведеннях проти Betula pubescens у методичному описі) та одиниць ізотопних значень (позначення % у тексті порівняно з проміле ‰ на графіках), що випливає з відмінностей запису в первинних джерелах.
- Результати, наведені в джерелах — Кількість спор на базидії
- Liczba zarodników na jednej podstawce wynosi 4. [24] [19] [17]
- Результати, наведені в джерелах — Довжина спори
- 6–9,5 µm [17]
5–8,5 µm [27]
6–10 µm [24]
Materiał badania: Klucz Wang i in. (2026), terminalny wynik P. purus w punkcie 12; M. pura według powiązania homotypicznego. Wiersz P. roseus kończy się oddzielnie w punkcie 10. 6–9,5 µm [9]
6–8 µm [19] - Результати, наведені в джерелах — Ширина спори
- Materiał badania: Klucz Wang i in. (2026), terminalny wynik P. purus w punkcie 12; M. pura według powiązania homotypicznego. Wiersz P. roseus kończy się oddzielnie w punkcie 10. 4–5,2 µm [9]
2,5–4 µm [27]
4–5,2 µm [17]
3,5–5 µm [19]
3–4 µm [24]
Metody i zapisy źródłowe — Opis zarodników w atlasie specjalistycznym dla północnej Europy; źródło nie wskazuje mierzonej kolekcji ani okazu.
Powierzchnia cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „Cheilocystidia smooth.” [17]
Liczba zarodników na jednej podstawce — zapis źródłowy: „Basidia 4-spored.” [17]
Długość podstawki; Szerokość podstawki — zapis źródłowy: „Basidia 27–30 × 6–8 µm.” [17]
Kształt podstawki — zapis źródłowy: „Basidia clavate.” [17]
Długość kaulocystyd; Obecność kaulocystyd; Szerokość kaulocystyd — zapis źródłowy: „Caulocystidia 25–72 × 9–15 µm.” [17]
Kształt kaulocystyd — zapis źródłowy: „Caulocystidia fusiform, clavate to subcylindrical.” [17]
Organizacja cheilocystyd — zapis źródłowy: „Cheilocystidia forming a sterile band.” [17]
Kształt szczytu cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „Cheilocystidia apically broadly rounded.” [17]
Długość cystydy hymenialnej; Szerokość cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „Cheilocystidia 25–75 × 11–18 µm.” [17]
Kształt cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „Cheilocystidia fusiform, clavate, subcylindrical.” [17]
Szerokość elementów skórki — zapis źródłowy: „Hyphae of the pileipellis 2–5 µm wide.” [17]
Obecność pleurocystyd — zapis źródłowy: „Pleurocystidia similar.” [17]
Długość zarodnika; Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „Spores 6–9.5 x 4–5.2 µm.” [17]
Iloraz długości i szerokości zarodnika — zapis źródłowy: „Q 1.4–2.1.” [17]
Powierzchnia zarodnika — zapis źródłowy: „Spores smooth.” [17]
Szerokość strzępek kory trzonu — zapis źródłowy: „Hyphae of the cortical layer of the stipe 2–4 µm wide.” [17]
Metody i zapisy źródłowe — Mikroskopowy opis atlasowy; określonego okazu ani kolekcji nie wskazano.
Liczba zarodników na jednej podstawce — zapis źródłowy: „Bazidie jsou 4výtrusé.” [19]
Długość zarodnika; Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „Spory 6–8 × 3,5–5 µm.” [19]
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „Výtrusy jsou elipsoidní až válcovité. ” [19]
Powierzchnia zarodnika — zapis źródłowy: „Výtrusy hladké.” [19]
Metody i zapisy źródłowe — Północnoamerykański atlasowy opis zarodników; pięć identyfikatorów okazów Herb. Kuo wymieniono na stronie, ale nie powiązano ich z tymi wymiarami.
Liczba zarodników na jednej podstawce — zapis źródłowy: „Basidia 4-spored.” [24]
Długość wspólnie opisanych cystyd hymenialnych; Szerokość wspólnie opisanych cystyd hymenialnych — zapis źródłowy: „Cheilo- and pleurocystidia 40–70 × 10–20 µm; joint source range.” [24]
Długość zarodnika; Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „Spores 6–10 x 3–4 µ.” [24]
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „Spores long-elliptical or nearly cylindrical.” [24]
Powierzchnia zarodnika — zapis źródłowy: „Spores smooth.” [24]
Metody i zapisy źródłowe — Klucz Wang i in. (2026), terminalny wynik P. purus w punkcie 12; M. pura według powiązania homotypicznego. Wiersz P. roseus kończy się oddzielnie w punkcie 10.
Pochodzenie materiału: Lokalizacji dwóch porównawczych sekwencji z tabeli 2 nie przypisano pomiarom klucza.
Obecność pleurocystyd — zapis źródłowy: „Pleurocystidia present.” [9]
Długość zarodnika; Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „basidiospores 6–9.5 × 4–5.2 μm.” [9]
Metody i zapisy źródłowe — Mikroskopowy opis atlasowy grzybówki czystej; konkretny okaz/kolekcja niepowiązane z podanym zakresem zarodników.
Barwa zarodnika w mikroskopie — zapis źródłowy: „Zarodniki bezbarwne.” [27]
Długość zarodnika; Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „Zarodniki 5–8,5 × 2,5–4 µm.” [27]
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „Zarodniki wydłużone, elipsoidalne.” [27]
Powierzchnia zarodnika — zapis źródłowy: „Zarodniki gładkie.” [27]
Повний огляд досліджень комплексу M. pura
Матеріал і маркери: Harder та ін. (2013) порівняли ITS, tEF і RPB1. Повна стаття та три офіційні додатки охоплюють дерева генів, дані 46 колекцій, їхні ознаки та кластери OTU. Лінії I–XI охоплюють 26 рядків колекцій; перелік не містить польського матеріалу.
Читання таблиці 3: На сторінці 770 записано індекси гомоплазії зі знаком ±. Для ITS1 значення становить 0,304744 ± 0,064488, а для ITS2 0,723595 ± 0,234375. Решту три рядки та зображення оригінальної таблиці збережено при джерелі. Таблиця не визначає друге число як SD чи SE; йому не приписували такого значення.
Обсяг віднесення: Це лінії комплексу, визначені в дослідженні, а не готові відповідники поточного номінального запису. Лінія V розглядалася як M. luteovariegata. Властивості окремих зразків, країн і кластерів OTU збережено біля їхніх джерельних етикеток; їх не переносили до загальних ознак M. pura.
Значення ключа Wang: Спори та наявність плевроцистид описано в термінальному пункті 12 ключа P. purus. Це не рядок P. cf. purus VIII з таблиці послідовностей. Ключ не приписує цим значенням конкретного зразка чи препарату; на них не поширювали методи нових китайських колекцій.
Атласне порівняння Аронсена
Спостереження автора атласу: Аронсен у порівнянні, що ґрунтується на власному досвіді, описує Mycena rosea як масивнішу, з більш-менш однорідно рожевим забарвленням і розширеною основою ніжки в зіставленні з M. pura. Збережено приписування цього спостереження автору; це не є новим рішенням щодо меж видів.
Джерельна документація
Висновки джерела: Польське прочитання атласу Mycena pura описує дві вибрані колекції: забарвлену з Лодзинського воєводства, Радомщанського повіту, та f. alba з Качавського передгір'я. Деталей локалізації та осіб у цьому прочитанні не збережено. M. rosea порівняно як масивнішу, зазвичай блідо-рожеву і з виразнішим горбком, а M. pelianthina виділено темнішим краєм пластинок. Форма alba має непевну систематичну цінність. Шапинку описано як зазвичай позбавлену горбка або зі слабким горбком; це визначення не стосується ніжки.
Джерельна документація
Висновки джерела: Прочитання ČMS від 28 жовтня 2026 р. відзначає частий тупий горбок у центрі шапинки та можливість сплутування отруйних представників групи Mycena pura з Laccaria amethystea. Це трактування чеського атласу, відокремлене від польського опису зазвичай слабкого горбка або його відсутності. Воно не є ідентифікацією конкретної фотографії чи перенесенням ознаки шапинки на ніжку.
Джерельна документація
Висновки джерела: Аронсен описує ніжку Mycena pura як тверду, тоді як польський і чеський атласи визначають її як крихку. У мікроскопічній нотатці збережено спори 6–9,5 × 4–5,2 µm, Q 1,4–2,1, у середньому близько 1,7; базидії 27–30 × 6–8 µm, хейлоцистиди 25–75 × 11–18 µm та каулоцистиди 25–72 × 9–15 µm. Відсутні чисельність і вказівка на окрему вибірку. Розміри залишаються даними північноєвропейського атласу, а не однією новою польовою вибіркою.
Джерельна документація
Висновки джерела: Аронсен відрізняє M. diosma за темнішими, коричнево-фіолетовими до фіолетових пластинками та солодкуватим запахом з ноткою дерев'яної коробки для сигар, що переходить після пошкодження в редьковий. M. dura описує як густопучкову, з темною молодою шапинкою, білою твердою ніжкою та неоднорідним краєм пластинок. Для M. sororia наводить відмінності забарвлення та більші спори, але визнає цю назву nomen dubium для подальших досліджень. Порівняння залишаються закріпленими за автором атласу.
Джерельна документація
Висновки джерела: Нотатка ČMS наводить шапинку 20–60 мм, ніжку 30–80 × 3–8 мм та спори 6–8 × 3,5–5 µm. Пластинки описано як рідкі, широкі, виїмчасті або із зубцем. Це окремі діапазони атласу, без зазначення кількості вимірювань і середовища; їх не об'єднували з діапазонами Аронсена або польського атласу.
Джерельна документація
Висновки джерела: Картка ČMS перелічує три заголовки знахідок Mycena pura: 0066-2020-0227 і 0066-2020-0228 від 25 жовтня 2020 р. у Середньочеському краї та 0066-2020-0194 від 17 жовтня 2020 р. в Устецькому краї. Це заголовки з номером, датою та регіоном, без повних метрик окремих екземплярів. Картка розглядає помилкові визначення в групі M. pura, зокрема з лаковицею; записи не становлять молекулярної ревізії визначень.
Джерельна документація
Висновки джерела: Цей збережений контейнер об'єднує фрагменти праці Гардера про корені від 2023 р., записи виявлення джерел і фрагменти філогенетики від 2013 р. Він не є однією повною статтею від 2013 р. Зазначені коди, дерева, ізотопи та зразки збережено за відповідною працею, без об'єднання матеріалу обох досліджень або приписування методів однієї статті іншій.
Обсяг змішаного архіву
Висновки джерела: Ілюстрації та підписи в збережених результатах пошуку походять із різних публікацій. Ізотопні графіки для родів не є вимірюваннями всіх видів Mycena, а фрагменти дерева комплексу pura не є новим польським спостереженням. Запис зберігає точний контейнер та авторство окремих робіт замість того, щоб описувати його як оригінальний PDF.
Джерельна документація
Висновки джерела: У прочитаних фрагментах Гардера збережено коди аналізованих матеріалів, зокрема CBH367, CBH371, CBH166 та CBH358, а також різницю між узгодженими деревами tEF/RPB1 та неузгодженими результатами ITS. У старому витягу таблиці 3 знак між значеннями був пошкоджений. Поточне прочитання повного PDF візуально підтвердило ±; тип невизначеності не додумувався. M. luteovariegata та її типовий матеріал залишаються порівняльним таксоном, а не вимірюванням M. pura. Збережено фрагменти та знайдений повний PDF як різні артефакти тієї самої праці, а не незалежні дослідження.
Прочитана таблиця індексів гомоплазії
Висновки джерела: У повному PDF Гардера 2013 таблиця 3 на сторінці 770 містить індекси гомоплазії: ITS1 0,304744 ± 0,064488; ITS2 0,723595 ± 0,234375; інтрони tEF 0,290758 ± 0,0463272; екзони tEF 0,410317 ± 0,0993787; перший інтрон RPB1 0,054876 ± 0,0083381. Знак ± підтверджено на зображенні таблиці, без називання другого параметра SD або SE, який у таблиці не визначено. Ці дані описують аналіз маркерів, а не розміри спор.
Джерельна документація
Висновки джерела: Гардер 2013 показує обмеження ідентифікації комплексу Mycena pura лише за забарвленням та маркером ITS. Опис нового M. luteovariegata, його жовтого забарвлення та вимірів не є описом M. pura. Розміри, наведені для іншого таксона, не були додані до ознак виду цієї картки.
Джерельна документація
Висновки джерела: Гардер 2023 поєднує аналіз послідовностей із коренів із вимірюваннями ізотопів окремо зібраних плодових тіл. Плодові тіла, листя та зразки ґрунту сушили 12–36 годин при 70°C і аналізували системою Costech ECS 4010/DELTAplusXP відносно VPDB та AIR. Матеріал охоплював норвезькі локалітети, зокрема Finse та Vettakollåsen, а також Gribskov у Данії. Два збори, визначені як M. pura, з Finse мали профілі, близькі до мікоризних грибів; самі ізотопи не вказують на конкретного партнера чи взаємний обмін речовинами.
Джерельна документація
Висновки джерела: Нотатка Гардера 2023 зберігає окремо зразки коренів і плодових тіл, використані для ізотопного аналізу за 2015–2016 роки. Детекція M. pura, що перевищує 10%, стосувалася одного Bistorta vivipara, натомість два збори плодових тіл із Finse мали ізотопний профіль, близький до мікоризних. Це два типи матеріалу; їх не об'єднували в одну доведену симбіотичну пару.
Джерельна документація
Висновки джерела: Куо перелічує гербарні колекції 08170306, 10300401, 11050402, 10120903 та 09241101, без їх точних місць у тексті сторінки. Для широкого комплексу він наводить спори слабко або помірно амілоїдні, іноді неамілоїдні після дозрівання, та KOH негативний або зеленувато-жовтий на шапинці. Він не вказує концентрацію KOH чи однозначний реагент амілоїдності. Розбіжність з амілоїдними спорами Аронсена залишається віднесеною до джерел.
Джерельна документація
Висновки джерела: Нотатка Куо наводить п'ять гербарних колекцій, розглянутих на сторінці, але без точних місць і кількості вимірювань. Для комплексу збережено спори 6–10 × 3–4 µm, слабку або помірну амілоїдність чи відсутність амілоїдності після дозрівання, а також KOH негативний або зеленувато-жовтий на шапинці. Концентрація KOH та реагент проби на амілоїдність залишаються невказаними; результати не об'єднували з північноєвропейською мікроскопією Аронсена.
Джерельна документація
Висновки джерела: Нотатка атласу зберігає два вибрані збори Mycena pura, а також діапазони шапинки 10–50(60) mm, ніжки 30–70 × 2–5 mm та спор 5–8,5 × 2,5–4 µm. Кількість і середовище мікрометрії не вказано, а прихований реєстр GRej не зчитувався. Розміри та вибрані визначення не стають незалежною ревізією зразків або повним переліком місцезнаходжень.
Джерельна документація
Висновки джерела: Дві вибрані колекції в повному атласі — це janow.190929-JN-19-09-128, колірна форма з гміни Радомсько в Радомщанському повіті, та jsb.161019-19102016-8JS, f. alba з Качавського передгір'я. Атлас порівнює M. rosea як більшу та більш рожеву, M. pelianthina — через темніший край пластинок, а також вказує на сплутування з лаковицями та вицвілими негниючниками. Збережено первинні визначення та локалізації, без незалежної таксономічної ревізії цих зборів.
Джерельна документація
Висновки джерела: Aronsen описує пластинки як такі, що іноді сходять коротким зубцем, а у старіших плодових тіл з'єднані поперечно з дорсального боку; їхнє вістря опукле й того ж кольору. Спори визначає як pip-shaped, гладкі та амілоїдні. Трама пластинок набуває в реактиві Мельцера винно-коричневого забарвлення; це не опис реакції спор або цистид. Пряжки зазначає в усіх тканинах. Це профіль атласного опису, без віднесення зразка до конкретної країни.
Джерельна документація
Висновки джерела: Kuo описує разом хейлоцистиди та плевроцистиди: від рідкісних і розсіяних до численних, розмірами 40–70 × 10–20 µm, веретеноподібно-здутих, широковеретеноподібних або мішкоподібних. Це спільний опис обох типів цистид у широкому атласному розумінні; його не розділено на дві незалежні серії вимірювань або на національні профілі матеріалу.
Джерельна документація
Висновки джерела: ČMS описує м'якуш як тонкий, водянистий і крихкий. У тому ж описі як запах, так і смак виразно редькові. Водянистість не ототожнено з драглистістю, а смак не перенесено в поле запаху.
Джерельна документація
Висновки джерела: Польський опис зазначає, що волога шапинка просвітчасто-смугаста від краю до 1/3. Це межа оптичного ефекту за певної вологості, а не глибина або довжина фізичних борозенок.
Верифікація поширення — обсяг та обмеження
Матеріал: Ogólny opis występowania gatunku i sezonu w Czechach oraz trzy datowane znaleziska w atlasie ČMS. Dat pojedynczych zbiorów nie uznano za zwykły sezon.
Обсяг прочитання: Повний текст.
Дата перегляду: 28.10.2026.
Верифікація поширення — обсяг та обмеження
Матеріал: Dwa znaleziska atlasu ČMS z kraju środkowoczeskiego z 25 października 2020 roku; identyfikatory 0066-2020-0227 i 0066-2020-0228.
Обсяг прочитання: Повний текст.
Дата перегляду: 28.10.2026.
Обсяг опрацювання
Обов'язкові перевірки врегульовані.
Правова основа та межі оцінки
Правила для місцезнаходження: Польща
Підстава відомостей про охорону
Перевірені назви відсутні в переліках видової охорони грибів цього акта.
Підстава відомостей про торгівлю
Перевірених назв виду та його комбінацій не знайдено в додатку 1 переліку, що дозволяє гриби до обігу або виробництва перероблених продуктів. Висновок обмежено цим переліком.
Джерельна документація
Висновки джерела: Не знайдено виду чи перевірених комбінацій: Mycena pura, Prunulus purus, Agaricus purus, grzybówka czysta, grzybówka fioletowawa, у повних списках макроміцетів суворої та часткової охорони. Це не встановлює загального права на збирання. Червоний список і видова охорона є окремими. Не перевірялися умови конкретної території чи законодавство інших країн. Збережена нотатка прочитання стосується того самого акта, оригінальний PDF якого залишається в базі; вона не є незалежною правовою підставою.
Джерельна документація
Висновки джерела: Не знайдено виду чи перевірених комбінацій у повних 72 позиціях додатка № 1. Їстівність або внесення іншого виду не є позитивною підставою для обігу цього таксона. Це предметна основа та загальні вимоги акта, без доказу атестації відповідної партії, повноважень продавця чи виконання всіх умов. Збережена нотатка зчитування стосується того самого акта, оригінальний PDF якого залишається в базі; вона не є незалежною правовою підставою.
Джерельна документація
Висновки джерела: Картка Rote-Liste-Zentrum наводить оцінку Деммріха та співавторів від 2016 р.: Mycena pura var. pura в Німеччині є незагрозливим і дуже поширеним, з обома стабільними трендами; національну відповідальність не оцінювали. Червоний список є оцінкою загрози, а не приписом про охорону видів, дозволом на збирання чи новим моніторингом від 2026 р.
Найважливіші речовини та їхня дія
Найважливіші речовини та їхня дія
У дослідженнях Штадельманна, Мюллера та Еугстера 1976 року Mycena pura була віднесена до групи грибів, що містять невеликі кількості стереоізомерів мускарину, у кількості до 2 мг на 100 г сухої маси. У дослідженому тоді зразку не було зафіксовано наявності epi-allo-мускарину.
Найважливіші речовини та їхня дія
У 1997 році Becker, Erkel, Anke та Sterner виділили з міцеліальної культури Mycena pura пурахінонову кислоту (норілудаланосесквітерпенову кислоту). Ця сполука в концентрації 380 µM індукувала диференціацію 30–40% клітин людської лінії лейкозу HL-60, а меншою мірою також клітин лінії U-937. З міцелію також виділили стробілурин D.
Джерельна документація
Висновки джерела: Беккер та співавтори (1997) у прочитаному абстракті описують пураквінонову кислоту, виділену з культури міцелію Mycena pura. При 380 µM отримано диференціацію 30–40% клітин HL-60, а ефект для U-937 був меншим. Виділено також стробілурин D. У збереженому абстракті не вказано штаму, часу експозиції, чисельності чи повних методів; це результат для сполуки та клітинних ліній, без приписування клінічної ефективності плодовим тілам.
Джерельна документація
Висновки джерела: Абстракт Штадельманна і співавторів (1976) перелічує Mycena pura серед таксонів із малими кількостями стереомерних мускаринів. Межу ≤2 мг/100 г сухої маси наведено для групи досліджених грибів, а не як результат окремого зразка M. pura; тому її не приписано виду як концентрацію чи безпечну дозу. Відсутність виявлення epi-allo також стосується дослідженої групи. Повних методів, ваучера та чисельності у збереженому абстракті немає.
Аналітичні результати
Окремі джерельні аналітичні результати
Діапазон ізотопних і кореневих результатів
Висновки джерела: Результат із коренів M. pura, що перевищує 10%, стосувався однієї особини Bistorta vivipara. Праця безпосередньо не визначала, чи кожне плодове тіло, досліджене ізотопно, було вільноживучим чи пов'язаним із рослиною. Невідповідність назви Betula pendula в таблицях і B. pubescens у тексті залишається явною. Відсутність прямого спостереження певної мікоризи не перетворено на доказ її відсутності.
Обмеження вимірювання та ідентифікації
Висновки джерела: Нотатка зберігає розбіжність між знаком % в ізотопному тексті та ‰ на осі рисунка 4, а також різницю назв берези в таблицях і методах. Відсутність зчитування додатків і відсутність прямого спостереження конкретного кореневого партнера не замінено припущенням. Дані зразків та якісне порівняння ізотопів збережено в межах цієї роботи.
Екологічні дослідження
Ізотопні профілі роду Mycena
У статистичних моделях, що аналізували ізотопний склад макрогрибів, рід Mycena та географічна локалізація пояснювали відповідно 48% і 8,1% дисперсії для δ¹⁵N (R² = 0,56) та 51,4% і 11,7% дисперсії для δ¹³C (R² = 0,66). Ці моделі відображають диференціацію трофічних профілів у межах популяцій підстилкових грибів.
Виявлення в коренях у дослідженні Гардера
Межі результату й обмеження: Гардер і співавтори зазначили для матеріалу, позначеного в роботі як Mycena pura, виявлення у зразках коренів однієї особини Bistorta vivipara з часткою, що перевищує 10%. У цьому дослідженні це не був частий результат у зразках коренів. Автори не могли безпосередньо визначити, чи кожне плодове тіло, використане в ізотопному аналізі, було вільноживучим або пов'язаним із рослиною. Результат не було записано як підтверджену мікоризу чи загальний список хазяїв M. pura.
Джерельна документація
Висновки джерела: Польський атлас наводить для Mycena pura підстилку листяних і хвойних лісів та місця поза лісами, зазвичай по кілька плодових тіл разом. Період записано «від (травня) липня до жовтня», з частішим траплянням від пізнього літа до пізньої осені. Травень у джерелі виділено дужками, а якісне «частіше» не утворює окремого числового піку рясності. Дві вибрані колекції не визначають сезону чи чисельності популяції.
Джерельна документація
Висновки джерела: Аронсен описує Mycena pura як розсіяну в листяному гумусі та на хвої, у листяних, хвойних лісах і на більш відкритих вересовищах. Вказує літо–осінь і звичайність у регіоні, охопленому атласом. Це рамки північноєвропейського опрацювання; їх не замінювали на польські місяці й не розглядали верес як доведеного мікоризного партнера.
Джерельна документація
Висновки джерела: ČMS у збереженому прочитанні наводить для Чехії сезон липень–листопад і дуже часте трапляння Mycena pura. Це оцінка атласу для Чехії; вона не змінює сезону Польщі й не є кількістю ідентифікованих місцезнаходжень. Трьох окремих повідомлень про знахідки в цій нотатці не зчитували.
Джерельна документація
Висновки джерела: Фрагмент щодо Гардера 2023 показує матеріали з таких місць, як Фінсе, і відокремлює ізотопний профіль плодових тіл від детекції послідовностей у коренях. Ці дані не підтверджують, що кожен перелічений хазяїн містив Mycena pura або що вибране плодове тіло росло в мікоризі. Фрагменти про комплекс від 2013 р. залишаються окремим таксономічним і географічним обсягом.
Джерельна документація
Висновки джерела: Обсяг дослідження Гардера охоплює матеріал комплексу Mycena pura з Європи та Північної Америки, а також окремі еквадорські лінії. Це первинно визначені та секвеновані колекції широкого комплексу. Їх не ототожнювали всі з європейським видом у вузькому розумінні й не переносили екологію жовтої лучної M. luteovariegata на M. pura.
Джерельна документація
Висновки джерела: Ізотопні проби Гардера 2023 походять із кількох різних місць у Норвегії та Данії, з окремими зразками рослин і ґрунту. M. pura у Gribskov і Finse не мала однорідного профілю. У тексті значення ізотопів записано знаком %, а осі графіка позначено ‰; цю розбіжність не вирівнювали в числових даних. З неї не додано нової загальної оселищної переваги виду.
Джерельна документація
Висновки джерела: Дослідження Гардера 2023 охоплює послідовності роду Mycena в коренях десяти досліджених рослин, але родовий результат не приписано повністю M. pura. Для M. pura зафіксовано один чіткий результат Bistorta vivipara. Ізотопний матеріал із Норвегії та Данії не підтверджує автоматично присутність M. pura у всіх коренях, локалітетах або мікоризного зв'язку з кожним зазначеним деревом.
Джерельна документація
Висновки джерела: Північноамериканська картка Куо від 2010 р. описує розкладання підстилки, переважно під хвойними деревами, також під листяними, і трапляння від весни до осені, у Каліфорнії також узимку. Відомості залишаються прив'язаними до широкого комплексу, що використовувався автором. Вони не замінюють польського сезону та не доводять, що всі ці збори належать до сучасного європейського M. pura sensu stricto.
Джерельна документація
Висновки джерела: Німецька оцінка від 2016 р. визначає Mycena pura var. pura як дуже поширений і зберігає стабільні тренди. Це якісна національна оцінка для вказаного таксона, без переліку координат або кількості місцезнаходжень. Її не переносили на частоту трапляння в Польщі та не розглядали як нове спостереження на день перегляду сторінки.
Джерельна документація
Висновки джерела: Польський атлас визначає Mycena pura як поширену, що трапляється на підстилці й зазвичай по кілька разом, у листяних і хвойних лісах та поза лісами. Збережені два вибрані збори є прикладами, використаними автором; вони не визначають ареалу всього виду чи чисельності популяції. Це зчитування даних атласу, відокремлене від національних оцінок інших країн.
Джерельна документація
Висновки джерела: У заголовках знахідок атласу ČMS зазначено Середньочеський край та Устецький край у Чехії. Збережені номери та дати цих зборів наведено в окремій документації матеріалу. Регіони не замінено іншими географічними ідентифікаторами; окремі знахідки не визначають повного сезону Чехії.
Оселище та поширення
Середовище існування, регіон і пора року
Вид розвивається на опалому листі, хвої та гумусі в листяних, хвойних і мішаних лісах. Плодові тіла виростають поодиноко, розсіяно, групами або невеликими пучками. Трапляється також на узліссях, у чагарниках, а в північноєвропейських умовах також на відкритих вересовищах. Як сапротроф розкладає рослинні рештки в лісовій підстилці, не виявляючи тісного мікоризного зв'язку з одним видом дерева.
Середовище існування, регіон і пора року
У середньоєвропейських умовах міцена чиста є поширеним грибом. У Польщі основний період плодоношення триває з липня по жовтень (зі спорадичними знахідками, зафіксованими з травня), з найбільшою інтенсивністю появи від кінця літа до пізньої осені. У Чехії плодові тіла зустрічаються з липня по листопад. У Північній Європі з'являється влітку та восени, тоді як у Північній Америці трапляється з весни до осені, а в регіонах з м'якшим кліматом, таких як Каліфорнія, також і в зимові місяці.
Середовище існування, регіон і пора року
Польські гербарні колекції документують зростання виду, зокрема, в районі села Кудлата Весь у Радомщанському повіті (збір Яцека Новіцького з 2019 р.) та в околицях Пшедзедзі на Качавському підгір'ї (збір Яцека Собоня, визначений Блажеєм Ґєрчиком як біла форма f. alba). З території Чехії задокументовано, зокрема, місцезростання за жовтень 2020 року в Середньочеському та Устецькому краях.
Середовище існування, регіон і пора року
У дослідженнях мікобіому коренів арктичних і бореальних рослин 2023 року послідовності грибів із роду Mycena виявлено в коренях дев'яти з десяти аналізованих видів рослин. Послідовності, що відповідають Mycena pura, становили понад 10% прочитань в окремій пробі коренів гірчака живородного (Bistorta vivipara). Точне з'ясування ендофітних взаємозв'язків і ступеня колонізації внутрішніх тканин коренів вимагає подальших прямих мікроскопічних досліджень і внутрішньоклітинної візуалізації.
Середовище існування, регіон і пора року
Зведення екологічного секвенування коренів рослин із досліджень екології грибів роду Mycena:
- Регіон ITS1: Bistorta vivipara (519 проб, 803 649 прочитань OTU, 908 621 прочитань ASV); Dryas octopetala (22 проби, 39 880 прочитань OTU, 43 286 прочитань ASV); Salix polaris (20 проб, 30 069 прочитань OTU, 33 141 прочитань ASV).
- Регіон ITS2: Arctostaphylos alpina (10 проб, 59 829 прочитань OTU, 61 703 прочитання ASV); Arctostaphylos uva-ursi (76 проб, 241 418 прочитань OTU, 247 091 прочитань ASV); Betula nana (8 проб, 49 927 прочитань OTU, 51 182 прочитання ASV); Betula pendula / pubescens (81 проб, 90 214 прочитань OTU, 93 429 прочитань ASV); Pinus sylvestris (41 проб, 212 577 прочитань OTU, 219 124 прочитання ASV); Salix herbacea (7 проб, 25 298 прочитань OTU, 25 497 прочитань ASV); Cassiope tetragona (15 проб, 313 627 прочитань OTU, 385 763 прочитання ASV).
Середовище існування, регіон і пора року
У дослідженнях навколишнього середовища було виявлено загалом 1193 OTU та 2272 ASV у регіоні ITS1 і 1032 OTU та 1559 ASV у регіоні ITS2 для всіх представлених грибів. Сам рід Mycena був представлений 20 OTU у ITS1 та 21 OTU у ITS2. Частка послідовностей цих грибів у окремих рослин-господарів була дуже мінливою — у сосни звичайної (Pinus sylvestris) вона була мінімальною, що підтверджує відсутність вузької спеціалізації до хазяїна.
Середовище існування, регіон і пора року
Аналізований кореневий матеріал для регіону ITS1 охоплював, серед іншого, зразки Bistorta vivipara з плато Фінсе в Норвегії (59 зразків із липня 2008 р. і 51 з липня 2011 р.), 146 зразків зі Шпіцбергену (Свальбард) із серпня 2009–2010 рр., зразки B. vivipara, Dryas octopetala та Salix polaris із Бломстердалена з липня 2011 р., а також колекції із Шотландії, Австрії, Ісландії та острова Ян-Маєн 2008–2014 років.
Середовище існування, регіон і пора року
Збори коренів, проаналізовані щодо регіону ITS2, охоплювали зразки сосни звичайної з Шотландії (липень–вересень 2011 р.), Cassiope tetragona з долини Ендален на Свальбарді (серпень 2013 р.), а також проби мучниць, берези карликової, верби трав'янистої та берези з Шотландії (у документації позначеної як Betula pendula або Betula pubescens), відібрані в 2008–2012 роках.
Середовище існування, регіон і пора року
Аналіз сигнатур стабільних ізотопів у Mycena pura виявив відмінності залежно від походження проб. Зразки з району Фінсе відзначалися істотно вищими значеннями δ¹⁵N порівняно з іншими міценами (p < 0,0001) та дещо вищими значеннями δ¹³C (p = 0,02), тоді як матеріали зі Свальбарда та Веттаколлена демонстрували типовий сапротрофний профіль. Зі свого боку зразки з лісу Ґрібсков у Данії за ізотопним складом наближалися до ектомікоризних грибів. Значення δ¹⁵N для M. pura коливалися від 1,7 до 12,6 (у публікації наводяться у % або ‰), що вказує на трофічну пластичність виду.
Середовище існування, регіон і пора року
Лабораторні експерименти з міцеліальною культурою Mycena pura (штам Finse1) показали можливість двоспрямованого обміну елементами з кореневими структурами — зокрема перенесення радіоізотопу ³²P до рослинних тканин та зворотного поглинання вуглецю ¹⁴C. Це явище інтерпретується як прояв здатності сапротрофних міцен до факультативного заселення старіючих кореневих зон в умовах порушення або бідних оселищ.
Середовище існування, регіон і пора року
Фенологія плодоношення Mycena pura за окремими географічними регіонами:
- Польща: спорадично в травні, регулярно з липня по жовтень (найбільш рясно з кінця літа до пізньої осені).
- Чехія: з липня по листопад.
- Північна Європа: літні та осінні місяці.
- Північна Америка: з весни до осені, а в тепліших кліматичних зонах (наприклад, Каліфорнія) також узимку.
Potwierdzony zasięg występowania
Wszystkie obszary potwierdzone w zapisanych danych źródłowych.
| Kraj | Regiony i stanowiska | Плодоношення | Джерела |
|---|---|---|---|
| Чехія | Середньочеський край | VII–XI |
|
| Польща | Лодзинське воєводство | V, VII–X |
|
Джерела
- mycena_pura.close58.46.exact-results
- Harder et al. 2013, Fungal Biology117:764–775, DOI 10.1016/j.funbio.2013.09.004
- Rozporządzenie Ministra Środowiska z 9 października 2014 r. w sprawie ochrony gatunkowej grzybów. Dz.U. 2014 poz. 1408.
- Wykaz grzybów dopuszczonych do obrotu lub produkcji przetworów — tekst jednolity. Dz.U. 2026 poz. 258.
- GBIF Backbone Taxonomy — dokładne dopasowanie Mycena pura, identyfikator 2527219.
- Marek Snowarski — Mycena pura. Odczyt atlasu grzyby.pl z 28 października 2026 r.
- Przegląd polskich wykazów prawnych pod kątem Mycena pura i jej nazw.
- Česká mykologická společnost — zachowany odczyt strony Mycena pura.
- Opracowanie pełnych źródeł Harder 2013 i Wang 2026 oraz rejestrów nazw.
- Harder (2013) — pełny odczyt artykułu, tabel i dodatków.
- Harder i in. (2013), oficjalny dodatek mmc1.
- Harder i in. (2013), oficjalny dodatek mmc2.
- Harder i in. (2013), oficjalny dodatek mmc3.
- Index Fungorum i MycoBank503491 — rzeczywisty odczyt Chrome 30.10.2026.
- Species Fungorum, Agaricus purus Pers., rekord 144144.
- Species Fungorum, rekord 503491 — Prunulus purus (Pers.) Murrill (1916), Current name Mycena pura.
- Arne Aronsen. Mycena pura. The Mycenas of Northern Europe.
- U. Becker, G. Erkel, T. Anke, O. Sterner 1997. Puraquinonic acid, a new inducer of differentiation of mammalian cells from Mycena pura (Pers. ex Fr.) Kumm. Natural Product Letters 9(3): 229–236. DOI 10.1080/10575639708048319
- Česká mykologická společnost. Mycena pura — helmovka ředkvičková. Myko atlas.
- Rozporządzenie Ministra Środowiska 9.10.2014; Dz.U. 2014 poz. 1408
- Tekst jednolity rozporządzenia Ministra Zdrowia; Dz.U. 2026 poz. 258
- Christoffer Bugge Harder et al. 2023. Mycena species can be opportunist-generalist plant root invaders. Environmental Microbiology 25:1875–1893. DOI 10.1111/1462-2920.16398
- Michael Kuo (2010). Mycena pura. MushroomExpert.Com.
- NCBI Taxonomy, Mycena pura (Pers.) P. Kumm. 1871, taxid 153505
- Rote-Liste-Zentrum, Mycena pura var. pura, Rettich-Helmling, ocena Dämmrich et al. 2016
- Marek Snowarski. Mycena pura — grzybówka fioletowawa. Atlas grzybów Polski, grzyby.pl.
- Species Fungorum, Prunulus, TreeOfLife, GenusRecordID 18371, odczyt 06.10.2026
- René J. Stadelmann, E. Müller, C. H. Eugster 1976. Über die Verbreitung der stereomeren Muscarine innerhalb der Ordnung der Agaricales. Helvetica Chimica Acta 59(7): 2432–2436, 03.11.1976. DOI 10.1002/hlca.19760590718
- Rui Wang et al. 2026, Journal of Fungi 12(3): 172, DOI 10.3390/jof12030172, opracowanie Prunulus