Їстівний
Потребує обробки
Установіть місцезнаходження, щоб побачити дані для свого регіону.










Білопечериця рум'яніюча (Leucoagaricus leucothites) — пластинчастий сапротрофний гриб родини печерицевих із шовковисто-білою шапинкою та світлими пластинками. Зростає на відкритих трав'янистих ділянках, газонах, луках, узбіччях доріг, у садах і парках помірної зони. Вид вважається умовно-їстівним, проте вимагає обережності через подібність до смертельно отруйних мухоморів. Трапляється з середини літа до пізньої осені.
Розпізнавання, оселище та найважливіші відмінності.
Грибар
Будова плодового тіла
- Тип будови плодового тіла
- Тип будови плодового тіла: Шапинка, ніжка.
Шапинка
- Форма шапинки
- у молодих плодових тіл: Форма шапинки: напівкулястий.
у зрілих плодових тіл: Форма шапинки: опуклий.
у старих плодових тіл: Форма шапинки: опуклий. - Покрив шапинки
- у сухому стані: Покрив шапинки: гола.
у сухому стані: Покрив шапинки: луската.
у молодих плодових тіл: Покрив шапинки: повстиста. - Блиск поверхні шапинки
- Блиск поверхні шапинки: матовий.
у мокрому стані: Блиск поверхні шапинки: блискучий. - Візерунок розтріскування поверхні
- у сухому стані: Візерунок розтріскування поверхні: радіально потріскана.
- Колір шапинки
- у старих плодових тіл: Колір шапинки: коричнюватий.
Колір шапинки: кремовий.
Колір шапинки: сірий.
Колір шапинки: білий.
Колір шапинки: палевий.
Колір шапинки: сіруватий.
Колір шапинки: білувате. - Положення краю
- у молодих плодових тіл: Положення краю: загнутий усередину.
у зрілих плодових тіл: Положення краю: загнутий донизу. - Профіль краю шапинки
- Профіль краю шапинки: гострий.
- Залишки покривала на краю
- Залишки покривала на краю: зі звисаючими залишками покривала.
- Виступ краю шапинки за межі гіменофора
- Виступ краю шапинки за межі гіменофора: виступає за межі гіменофора.
- Діаметр шапинки
- Діаметр шапинки становить 35–150 mm.
- Центр шапинки
- у зрілих плодових тіл: Центр шапинки: плоский.
у зрілих плодових тіл: Центр шапинки: Вдавлений. - Відокремлюваність шкірки шапинки
- Відокремлюваність шкірки шапинки: відділяється.
- Прикріплення голівки до ніжки
- Прикріплення голівки до ніжки: гніздове з’єднання.
Низ шапинки
- Тип гіменофора
- Тип гіменофора: пластинки.
Пластинки біля ніжки
- Прикріплення гіменофора до ніжки
- Прикріплення гіменофора до ніжки: вільний від ніжки (пластинки).
- Колір гіменофора
- у молодих плодових тіл: Колір гіменофора: білий.
у зрілих плодових тіл: Колір гіменофора: рожевуватий. - Забарвлення пластинок після пошкодження
- Забарвлення пластинок після пошкодження: без зміни кольору (пластинки).
- Макроскопічна будова вільного краю пластинок
- Макроскопічна будова вільного краю пластинок: пластівчасте.
Макроскопічна будова вільного краю пластинок: цільні, з гладким контуром. - Природний колір краю пластинки
- у зрілих плодових тіл: Природний колір краю пластинки: білий.
- Природний колір поверхні пластинки
- у молодих плодових тіл: Природний колір поверхні пластинки: білий.
у зрілих плодових тіл: Природний колір поверхні пластинки: кремовий.
у зрілих плодових тіл: Природний колір поверхні пластинки: Рожева. - Відстань між пластинками
- Відстань між пластинками: близько розташовані.
- Категорія ширини пластинок
- Категорія ширини пластинок: широке.
- Наявність коротких пластинок
- Наявність коротких пластинок: наявний.
Ніжка та основа
- Положення ніжки
- Положення ніжки: центральний.
- Форма ніжки
- Форма ніжки: звужується догори.
- Основа ніжки
- Основа ніжки: потовщена.
- Колір ніжки
- у молодих плодових тіл: Колір ніжки: білий.
у зрілих плодових тіл: Колір ніжки: коричнюватий. - Рельєф поверхні ніжки
- Рельєф поверхні ніжки: гладенький.
- Покрив поверхні ніжки
- Покрив поверхні ніжки: шовковиста.
- Внутрішня будова ніжки
- у зрілих плодових тіл: Внутрішня будова ніжки: заповнене пухким м’якушем.
Внутрішня будова ніжки: порожнистий. - Консистенція ніжки
- Консистенція ніжки: крихкий.
- Забарвлення поверхні ніжки після пошкодження
- Забарвлення поверхні ніжки після пошкодження: жовтуватий (поверхня ніжки).
Забарвлення поверхні ніжки після пошкодження: коричнюватий (поверхня ніжки). - Довжина ніжки
- Довжина ніжки: 40–110 mm.
- Діаметр ніжки
- Діаметр ніжки: 5–15 mm.
Кільце
- Наявність кільця
- Наявність кільця: наявний.
Наявність кільця: наявний.
Наявність кільця: наявний. - Форма кільця
- Форма кільця: манжетоподібний.
- Будова матеріалу кільця
- Будова матеріалу кільця: перетинчастий.
- Положення кільця
- Положення кільця: у верхній частині ніжки.
- Стійкість кільця
- Стійкість кільця: стійкий.
Стійкість кільця: стійкий. - Колір кільця
- Колір кільця: білий.
- Край кільця
- Край кільця: з подвійним краєм.
- Рухомість кільця
- Рухомість кільця: рухомий.
- Описова товщина кільця
- Описова товщина кільця: товстий.
- Стійкість м’якуша ніжки до перелому або розриву
- Стійкість м’якуша ніжки до перелому або розриву: крихкий.
- Відокремлення ніжки від шапинки
- Відокремлення ніжки від шапинки: легко відділяється.
- Поперечний переріз ніжки
- Поперечний переріз ніжки: округлий.
- Піхва
- Піхва: відсутній.
М'якуш
- Колір м’якуша
- Колір м’якуша: білий (м’якуш шапинки).
- Щільність м’якуша
- Щільність м’якуша: м’який (м’якуш шапинки).
- Смак м’якуша
- Смак м’якуша: слабкий.
Смак м’якуша: солодкий. - Колір м’якуша після пошкодження
- Колір м’якуша після пошкодження: без зміни кольору (м’якуш шапинки).
- Запах м’якуша
- Запах м’якуша: слабкий.
Запах м’якуша: грибний.
Запах м’якуша: анісовий.
Запах м’якуша: терпкий запах.
Запах м’якуша: невиразний (м’якуш). - Виразність смаку м'якуша
- Виразність смаку м'якуша: невиразний.
Де і коли росте
- Оселище
- Оселище: лука.
Оселище: парк.
Оселище: сад. - Субстрат
- Субстрат: ґрунт.
- Характер росту плодових тіл
- Характер росту плодових тіл: поодинці.
Характер росту плодових тіл: розсіяні групи.
Характер росту плодових тіл: групами. - Частота трапляння
- Частота трапляння: звичайний.
- Період плодоношення
- Плодові тіла з’являються з липня до листопада.
- Територія поширення
Їстівність і кулінарія
- Їстівність
- Їстівний
- Необхідна обробка
- Потребує обробки
Право
- Охорона
- У Польщі вид не підлягає видовій охороні.
- Торгівля
- Вид не внесено до польського переліку грибів, дозволених до обігу.
З чим можна сплутати
FAQ
Де найчастіше можна зустріти білопечерицю рум'яніючу?
Вона найчастіше зростає на відкритих місцях: міських газонах, парках, садах, пасовищах, луках і узбіччях доріг із багатим органікою ґрунтом.
У який період року плодоносить цей гриб?
Плодоношення триває з середини літа до пізньої осені, з піком у серпні – жовтні, а в теплих регіонах триває до початку зими.
Чи є білопечериця рум'яніюча їстівним видом?
Так, вона вважається умовно-їстівною, але потребує обов'язкового попереднього відварювання зі зливанням відвару.
Який смак має м'якоть білопечериці рум'яніючої?
Вона має ніжну текстуру, приємний солодкуватий грибний аромат та легкий горіховий присмак.
Чому не варто вживати цей гриб у сирому вигляді?
Споживання сирої м'якоті може спровокувати розлади травлення через наявність важкозасвоюваних речовин, що руйнуються при варінні.
Чи росте цей гриб у диких лісових хащах?
Ні, глибоких лісових масивів він уникає, надаючи перевагу світлим галявинам, узліссям і напівприродним відкритим ландшафтам.
Чи пов'язаний цей вид мікоризою з деревами?
Ні, це сапротроф, який живиться розкладанням рослинних решток у ґрунті і не потребує симбіозу з корінням дерев.
Чи застосовують цей гриб для фарбування тканин?
Зрілі шапинки гриба застосовують для фарбування вовни, отримуючи теплі бежеві та світло-кремові відтінки.
Чому в західних країнах гриб рідко рекомендують до столу?
Через часте зростання на забруднених урбанізованих ґрунтах та високий ризик помилок при збиранні.
Чи утворює цей вид «відьомські кола»?
Так, міцелій білопечериці на відкритих трав'янистих ділянках і газонах нерідко формує кільцеподібні колонії.
Любитель
Назви та історія
- Obowiązująca nazwa krajowa
- czubnik pospolity
- Obowiązująca nazwa taksonomiczna
- Leucocoprinus leucothites
- Inne nazwy krajowe
- pieczareczka różowoblaszkowa, pieczareczka pospolita, czubówka biała, czubajka drobna, czubówka biaława
Спостереження вдома
Споровий відбиток
- Необхідні матеріали
- свіжа, зріла шапинка, аркуш паперу, склянка або чашка, вода
- Час
- 2–24 h
- Виконання
- Покладіть шапинку нижньою стороною на папір.
- Додайте краплю води зверху та накрийте.
- Через 2–24 годин підніміть шапинку й огляньте осад.
Що шукати
- Колір спорового відбитка
- Колір спорового відбитка: білий. Колір спорового відбитка: рожевий.
- Відтінок спорового відбитка
- Відтінок спорового відбитка: білий. Відтінок спорового відбитка: блідо-рожевий.
Під мікроскопом
- Необхідні матеріали
- світловий мікроскоп, предметне й покривне скельця, голка, вода, спори зі спорового відбитка
- Виконання
- Перенесіть голкою трохи спорового відбитка на скельце.
- Додайте краплю води, накрийте покривним скельцем і розгляньте спори.
Що шукати
- Форма спори
- Форма спори: широкоеліпсоїдний. Форма спори: еліпсоїдний. Форма спори: мигдалеподібний. Форма спори: мигдалеподібний.
- Поверхня спори
- Поверхня спори: гладенький. Поверхня спори: гладенький.
- Розміри спори
- Довжина 6–11 µm, ширина 4–7 µm.
Розміри порівнюйте після калібрування шкали мікроскопа.
Екологія та поширення
- Родючість ґрунту
- Родючість ґрунту: родючий.
- Вміст гумусу
- Вміст гумусу: багата на гумус.
- Тип живлення
- Тип живлення: сапротрофний.
Некулінарні застосування
Традиційні нехарчові застосування білопечериці рум'яніючої обмежені, проте вид має помітну історію використання в прикладній та просвітницькій діяльності.
У практиці фарбування натуральних волокон зрілі плодові тіла зрідка використовувалися кустарними майстрами для отримання барвників світлих кремових, пісочних та бежевих тонів при обробці вичиненої вовни з використанням галунових протрав. Споровий порошок гриба завдяки своєму білому забарвленню знаходить застосування у мікологічній освіті та мікроскопії: на ньому студенти й натуралісти відпрацьовують методику отримання спорових відбитків та калібрування оптики.
У садовому дизайні та ландшафтній культурі цей гриб іноді цілеспрямовано зберігають на газонах як естетичний елемент декоративного «напівдикого» саду, де його контрастні білі шапинки створюють візуальний акцент на тлі доглянутої зеленої трави. Крім того, вид слугує наочним об'єктом для навчальних гербаріїв, мікологічних експозицій у ботанічних садах та музеях природи для демонстрації біорізноманіття антропогенних екосистем. У народному садівництві старі сухі плодові тіла іноді подрібнювали для закладання у пристовбурні круги чагарників як біологічний компонент для покращення структури садового перегною.
Історія та культура
В історичних мікологічних джерелах білопечериця рум'яніюча тривалий час займала суперечливе місце через часті зміни класифікації. Вперше описаний у XIX столітті, цей вид фігурував у працях класиків мікології під родовими назвами Agaricus і Lepiota, що відображало тривалі наукові дискусії щодо його спорідненості.
У народній культурі та фольклорі європейських регіонів поява білих грибних кіл на пасовищах і церковних подвір'ях нерідко пов'язувалася з віруваннями у «відьомські кільця». Завдяки бездоганному білому кольору шапинки в деяких традиційних спільнотах гриб вважався символом чистоти або містичним знаком родючості пасовищного ґрунту. У старій німецькій та східноєвропейській сільській демонології швидке відростання таких грибів на пасовищах пов'язували з танцями нічних духів.
У художній та науково-популярній літературі кінця XIX — початку XX століття цей гриб згадувався як приклад природної трансформації міського простору, оскільки він один із перших освоював доглянуті англійські парки та присадибні газони вікторіанської епохи, стаючи своєрідним символом міської садово-паркової флори. Гриб також потрапляв на ілюстрації в атласах рослинності як типовий супутник заміських садиб.
Їстівність і безпека
У мікологічних довідниках білопечериця рум'яніюча класифікується як їстівний або умовно-їстівний гриб помірної кулінарної якості. Вона має ніжну м'якоть із приємним солодкуватим грибним запахом і м'яким горіховим присмаком.
Головний властивий ризик полягає в індивідуальній непереносимості та схильності гриба накопичувати забруднювачі через зростання в урбанізованих зонах. Споживання сирих або недостатньо проварених плодових тіл може викликати помірні шлунково-кишкові розлади.
Обов'язковою умовою безпечного вживання є ретельне очищення від ґрунту та обов'язкова попередня термічна обробка. Плодові тіла відварюють у киплячій воді протягом 15–20 хвилин, після чого рідину повністю зливають, не використовуючи у їжу. Тільки після такого знешкодження можливе подальше доведення до кулінарної готовності. Зрілі екземпляри з розм'яклою м'якоттю безпечніше не вживати.
Гастрономічне ставлення до виду варіюється залежно від країни. У багатьох країнах Центральної та Східної Європи її здавна вживають досвідчені грибники, вважаючи гідною заміною звичайним печерицям. Натомість у Західній Європі та Північній Америці офіційні мікологічні товариства зазвичай не рекомендують збирати її для столу через ризики випадкових помилок та частого зростання на забруднених ґрунтах біля магістралей.
Оселище та поширення
Білопечериця рум'яніюча трапляється на всіх континентах, крім Антарктиди, маючи практично космополітичне поширення в зонах із помірним та субтропічним кліматом. Гриб широко представлений у Європі, Північній Америці, Азії, Австралії та Північній Африці.
Цей вид віддає перевагу відкритим антропогенним і напівприродним біотопам. Його типовими оселищами є міські газони, парки, сквери, ботанічні сади, присадибні ділянки, пасовища, луки, межі сільськогосподарських угідь, а також узбіччя доріг і залізничні насипи. Значно рідше гриб трапляється на узліссях, галявинах світлих листяних лісів чи в лісосмугах.
Субстратом для розвитку виступають багаті на органіку, добре удобрені або порушені ґрунти, компостні купи, стара мульча та перепріла садова земля. Оскільки гриб є сапротрофом, він не утворює облігатної мікоризи з конкретними видами дерев, проте нерідко з'являється поблизу культурних насаджень, живоплотів і міських посадок листяних порід.
Сезон плодоношення триває з середини літа до пізньої осені. У регіонах Центральної та Східної Європи масова поява спостерігається із серпня по жовтень, а за тривалої теплої осені — до листопада. У середземноморському кліматі та субтропіках пік вегетації зміщується на зимовий або ранньовесняний період. На півночі ареалу сезон істотно коротший і завершується з першими відчутними заморозками на початку жовтня.
Дослідник
Їстівність і кулінарія
Ustalenia źródłowe: jadalność, spożycie i wykorzystanie
- Їстівність
- Їстівний — źródło oznaczenia
Źródło bez opisu bibliograficznego · Edibility: Edible, but caution is advised because of possible confusion with poisonous Amanitas. Some allergic reactions have also been reported. Класифікація їстівності не знімає застережень і не встановлює допуску до обігу.
- Необхідна обробка
- Потребує обробки
Źródło bez opisu bibliograficznego · Toxicity — recommendation to try only well-cooked mushrooms
Наукові назви та таксономія
- Чинна наукова назва
Leucocoprinus leucothites
Наукові назви та таксономія
Номенклатурною основою виду є діагноз, представлений у 1835 році Карло Віттадіні під назвою Agaricus leucothites (базіонім). У 1977 році Соломон Вассер опублікував перенесення таксона до роду Leucoagaricus, утворивши комбінацію Leucoagaricus leucothites (Vittad.) Wasser.
Наукові назви та таксономія
Сучасні таксономічні дослідження призвели до подальших ревізій. У 2023 році Скотт А. Редхед опублікував в Index Fungorum no. 551 (позиція IF 900881, запис реєстру IF 355733) нову комбінацію Leucocoprinus leucothites (Vittad.) Redhead, вказавши рід Leucocoprinus як більш відповідний для цього таксона, тоді як Leucoagaricus leucothites становить його попередню комбінацію.
Наукові назви та таксономія
Leucoagaricus leucothites є старішою гомотиповою комбінацією назви цього виду. Редхед у 2023 році опублікував комбінацію Leucocoprinus leucothites; цю назву прийнято в поточному реєстрі, зі збереженням старіших назв та їхніх джерел.
Екологія та поширення
- Частота трапляння
- Польща: Частота трапляння: звичайний. [3]
Лабораторна діагностика
Dane ustrukturyzowane
Базидії
- Пряжки
- Пряжки: відсутній. [24]
Гіменіальні цистиди
Шкірка шапинки
- Ширина елементів шкірки шапинки
- Ширина елементів шкірки шапинки: 5–10 µm. [15]
- Будова шкірки шапинки
- Будова шкірки шапинки: триходерм. [15]
- Довжина кінцевої клітини шкірки шапинки
- Довжина кінцевої клітини шкірки шапинки: 40–100 µm. [23]
- Форма кінцевої клітини шкірки шапинки
- Форма кінцевої клітини шкірки шапинки: циліндричний. [23]
Форма кінцевої клітини шкірки шапинки: веретеноподібний. [23] - Ширина кінцевої клітини шкірки шапинки
- Ширина кінцевої клітини шкірки шапинки: 10–15 µm. [23]
Реакції з реактивами
- Реакція на лужні реагенти
- Реакція на лужні реагенти: без зміни кольору.
Спори
- Наявність виросту рубчика базидіоспори
- Наявність виросту рубчика базидіоспори: наявний. [23]
- Форма верхівки спори
- Форма верхівки спори: заокруглений. [12]
- Колір спор під мікроскопом
- Колір спор під мікроскопом: гіаліновий. [6]
Колір спор під мікроскопом: червоно-коричневий. [6]
Колір спор під мікроскопом: гіаліновий. [15]
Колір спор під мікроскопом: жовтуватий. [15] - Положення ростової пори
- Положення ростової пори: верхівкове. [30]
- Якісний розмір ростової пори
- Якісний розмір ростової пори: малий. [6]
- Довжина спори
- Довжина спори: 6,5–8 µm. [30]
Довжина спори: 6,9–10,71 µm. [23]
Довжина спори: 7,2–10,4 µm. [10]
Довжина спори: 8–11 µm. [15]
Довжина спори: 6–8 µm. [13]
Довжина спори: 7–10 µm. [6] - Відношення довжини спори до її ширини
- Відношення довжини спори до її ширини: 1,39–1,88. [23]
- Декстриноїдна реакція спор
- Декстриноїдна реакція спор: декстриноїдна. [30]
- Форма спори
- Форма спори: широкоеліпсоїдний. [30]
Форма спори: еліпсоїдний. [23]
Форма спори: мигдалеподібний. [15]
Форма спори: мигдалеподібний. [13]
Трама гіменофора
- Тип трами гіменофора
- Тип трами гіменофора: неправильний. [12]
Матеріал і методи досліджень
- Результати, наведені в джерелах — Кількість спор на базидії
- Liczba zarodników na jednej podstawce wynosi 4. [23] [12]
- Результати, наведені в джерелах — Довжина спори
- 8–11 µm [15]
7–10 µm [6]
6,9–10,71 µm [23]
6,5–8 µm [30]
7,2–10,4 µm [10]
6–8 µm [13] - Результати, наведені в джерелах — Ширина спори
- 4,74–6,05 µm [23]
5–6,5 µm [15]
4–4,75 µm [13]
4,5–5,5 µm [30]
5–7 µm [6]
4,9–6 µm [10]
Metody i zapisy źródłowe — Josep Torres, własna mikroskopia. Tabela pomiarów zarodników N=30, L 6,90–10,71 µm, W 4,74–6,05 µm, Q 1,39–1,88; średnie odpowiednio 8,30; 5,26; 1,60. Proza osobno podaje 7–10 × 4,5–6 µm. Wyniki tabeli nie zastępują oryginalnej prozy ani nie stają się obliczeniem z niezależnych skrajności.
Liczba zarodników na jednej podstawce; Długość podstawki; Szerokość podstawki — zapis źródłowy: „Basidios claviformes, 30–36 × 9–11 µm, tetraspóricos.” [23]
Obecność wyrostka wnęki bazydiospory — zapis źródłowy: „con un muy discreto apículo excéntrico en un extremo” [23]
Kształt podstawki — zapis źródłowy: „Basidios claviformes” [23]
Długość cystydy hymenialnej; Szerokość cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „Queilocistidios cilíndricos a claviformes, ligeramente sinuosos, hialinos, 35–60 × 7–15 µm. Dokładny rodzic cheilocystidia zachowuje położenie.” [23]
Kształt cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „Queilocistidios cilíndricos a claviformes” [23]
Długość komórki końcowej skórki kapelusza; Szerokość komórki końcowej skórki kapelusza — zapis źródłowy: „elementos terminales cilíndricos a ligeramente fusiformes, 40–100 × 10–15 µm” [23]
Kształt komórki końcowej skórki kapelusza — zapis źródłowy: „elementos terminales cilíndricos a ligeramente fusiformes; lekka wrzecionowatość pozostaje w opisie badania” [23]
Długość zarodnika; Iloraz długości i szerokości zarodnika; Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „Medidas del estudio, esporas N=30; L 6.90–10.71; W 4.74–6.05; Q 1.39–1.88. Zakres tabeli, bez dzielenia niezależnych skrajności.” [23]
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „Esporas elipsoidales” [23]
Metody i zapisy źródłowe — Buchalo i współautorzy (2009), Microstructures of vegetative mycelium of macromycetes in pure cultures, s. 65–66, gatunek nr 57. Wyniki TELEOMORPH zachowano odrębnie od hodowli wegetatywnej.
Liczba zarodników na jednej podstawce; Długość podstawki; Szerokość podstawki — zapis źródłowy: „s. 66 nr 57: Basidia 4-sterigmate, 25–40 × 9–10 µm, clavate” [12]
Typ tramy hymenoforu — zapis źródłowy: „s. 66 TELEOMORPH nr 57: Hymenophoral trama irregular” [12]
Kształt szczytu zarodnika — zapis źródłowy: „s. 65 nr 57: Basidiospores ... with rounded apex” [12]
Metody i zapisy źródłowe — Michael Kuo (2015). Opis i ilustracje z kolekcji Illinois, Michigan i Québec; Herb. Kuo 09129401, 09150720, 09201402. Brak ścisłego przypisania każdego pojedynczego pomiaru do jednego numeru okazu.
Metoda źródłowa. Technika: mikroskopia świetlna (LM). Medium: KOH. Opis metody w źródle: Autor podaje medium KOH; stężenie, czas i przygotowanie nie są określone.
Szerokość elementów skórki — zapis źródłowy: „cylindric, occasionally septate elements 5–10 µm wide” [15]
Organizacja skórki kapelusza — zapis źródłowy: „Pileipellis a collapsing trichoderm” [15]
Barwa zarodnika w mikroskopie — zapis źródłowy: „hyaline to yellowish in KOH” [15]
Długość zarodnika; Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „Spores 8–11 × 5–6.5 µm” [15]
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „amygdaliform to subellipsoid; nie utożsamiono subellipsoid z osobnym nowym elipsoidalnym etapem” [15]
Grubość ściany zarodnika — zapis źródłowy: „thick-walled” [15]
Metody i zapisy źródłowe — Independent source report; no merged specimens or geographic inference.
Metoda źródłowa. Technika: mikroskopia świetlna (LM). Medium: an iodine solution. Opis metody w źródle: Source reports spores in transmitted light and red-brown in an iodine solution; concentration and preparation are unreported.
Barwa zarodnika w mikroskopie — zapis źródłowy: „Beaty: zarodniki bezbarwne w świetle przechodzącym; barwa wysypu jest odrębną obserwacją.” [6]
Barwa zarodnika w mikroskopie — zapis źródłowy: „red-brown in an iodine solution” [6]
Obecność pory rostkowej — zapis źródłowy: „Beaty: mały por kiełkowy.” [6]
Jakościowa wielkość pory rostkowej — zapis źródłowy: „with a small germ pore” [6]
Długość zarodnika — zapis źródłowy: „Beaty: zarodniki długości7–10µm.” [6]
Powierzchnia zarodnika — zapis źródłowy: „Beaty, Spores: smooth; independent source report.” [6]
Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „Beaty: zarodniki szerokości5–7µm.” [6]
Metody i zapisy źródłowe — Independent source report; no merged specimens or geographic inference.
Obecność pory rostkowej; Położenie pory rostkowej — zapis źródłowy: „Apikalny por kiełkowy.” [30]
Długość zarodnika — zapis źródłowy: „spore_length: 6.5–8 µm.” [30]
Reakcja dekstrynoidalna zarodników — zapis źródłowy: „dextrinoid” [30]
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „Zarodniki szeroko elipsoidalne.” [30]
Powierzchnia zarodnika — zapis źródłowy: „Zarodniki gładkie.” [30]
Grubość ściany zarodnika — zapis źródłowy: „Zarodniki cienkościenne.” [30]
Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „spore_width: 4.5–5.5 µm.” [30]
Metody i zapisy źródłowe — One source-reported Polish collection BGF0017126; dimensions and means remain in the original source. No invented number of measured spores.
Długość zarodnika — zapis źródłowy: „GRej364317:7,2–10,4µm, średnia długości8,5µm, jedna kolekcja.” [10]
Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „GRej364317:4,9–6,0µm, średnia szerokości5,5µm, jedna kolekcja.” [10]
Metody i zapisy źródłowe — Dizkırıcı, Kalmer i Acar (2019), Mantar Dergisi 10(2):143–150, DOI 10.30708/mantar.590274. Leucoagaricus leucothites: Bingöl, Turcja; materiał przechowywany w VANF, sekwencja ITS MN134033. Tabela 2, wyłącznie kolumna tego gatunku.
Długość zarodnika; Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „s. 147 tabela 2: L. leucothites, Spores 6–8 × 4–4.75 µm” [13]
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „s. 147 tabela 2, L. leucothites: amygdaliform” [13]
Верифікація поширення — обсяг і обмеження
Матеріал: Zbiór pod historyczną nazwą używaną w atlasie; nie zmieniono istniejącego ujęcia gatunku ani nie rozstrzygnięto typów synonimów.
Обсяг опрацювання: Фрагменти джерел.
Опрацьовано фрагмент джерела; повний текст і методи не були верифіковані.
Дата перегляду: 21.10.2026.
Обмеження: Вихідне визначення та обсяг поняття збережено. Не декларувалося нового дослідження зразків чи опрацювання всіх публікацій, цитованих джерелом.
Обсяг опрацювання
Обов'язкові перевірки врегульовані.
Правова основа та межі оцінки
Найважливіші речовини та їхня дія
Найважливіші речовини та їхня дія
У біохімічних та аналітичних дослідженнях, наданих у пакеті, визначено параметри для зразків Leucoagaricus leucothites:
Найважливіші речовини та їхня дія
Поживна цінність та основні компоненти (зразки з північно-східної Португалії, Pereira et al. 2012)
Найважливіші речовини та їхня дія
В аналізі свіжих плодових тіл визначено вологість на рівні 85,29 ± 1,00 г/100 г свіжої маси. У перерахунку на суху масу виявлено: зола 26,46 ± 0,01 г/100 г с.м., загальний білок 20,51 ± 0,47 г/100 г с.м., сирий жир 1,10 ± 0,15 г/100 г с.м. та загальні вуглеводи (розраховані за різницею, включно з клітковиною) 51,93 ± 0,53 г/100 г с.м. У профілі вільних цукрів основну фракцію становив манітол у кількості 13,33 ± 2,77 г/100 г с.м., а супроводжувала його трегалоза в кількості 3,21 ± 0,70 г/100 г с.м.
Найважливіші речовини та їхня дія
Антиоксидантна активність екстрактів in vitro (Aslim & Öztürk 2011)
Найважливіші речовини та їхня дія
У пробіркових дослідах з використанням етанольного екстракту з плодових тіл виявлено здатність зв'язування вільних радикалів DPPH на рівні 71% при концентрації 10 мг/мл та здатність зв'язування іонів заліза(II) Fe²⁺ на рівні 82% при концентрації 15 мг/мл. У вимірювальному розчині дослідженої фенольної фракції концентрація катехіну становила 288 мг/л. Це значення стосується тестового розчину, а не свіжого плодового тіла; лабораторні тести не є доказом оздоровчої дії на людей після споживання гриба.
Найважливіші речовини та їхня дія
Акумуляція кадмію в міському районі (Анкара, 2020)
Найважливіші речовини та їхня дія
У роботі, що аналізує вміст металів у 15 видах грибів, зібраних на території кампусу Університету в Анкарі з інтенсивним дорожнім рухом, показано, що плодові тіла Leucoagaricus leucothites акумулюють кадмій. Опублікований анотований звіт не наводить абсолютного числового значення концентрації кадмію для цього виду, а порушене в дослідженні питання акумуляції кобальту стосувалося іншого виду (Armillaria mellea). Цей результат вказує на здатність поглинання важких металів із забрудненого ґрунту в транспортних зонах і не є доказом загальної токсичності самого виду.
Оселище та поширення
Оселище, територія та пора року
Білопечериця дівоча є наземним сапротрофним грибом, що заселяє родючі ґрунти, багаті на гумус та органічну речовину. Типовими середовищами розвитку є антропогенні та напівприродні трав'янисті угіддя: газони біля будинків, міські зелені насадження, парки, фруктові сади, узбіччя доріг, польові межі, пасовища та випасні луки, а також освітлені узлісся.
Potwierdzony zasięg występowania
Wszystkie obszary potwierdzone w zapisanych danych źródłowych.
| Kraj | Regiony i stanowiska | Плодоношення | Джерела |
|---|---|---|---|
| Велика Британія | Nie ustalono regionów w zapisanych danych | VI–X |
|
| Ірландія | Nie ustalono regionów w zapisanych danych | VI–X |
|
| Польща | Лодзинське воєводство | VII–XI |
|
Джерела
- archive-leucoagaricus-leucothites-profile
- kpng3
- Pierwotny zapis źródłowy — P0: leucoagaricus_leucothites
- redhead 2023
- src-beaty-ubc
- src-eli-protection-2014
- src-eli-trade-2026
- src-gis-trade
- src-grej-364317
- w10-nr6-buhalo 2009
- w10-nr6-dizkirici 2019
- w10-nr6-kuo 2015
- w10-nr6-legal-verification-20261017
- w10-nr6-ncbi
- w10-nr6-protection-eli
- w10-nr6-protection-pl 2014
- w10-nr6-torres
- w10-nr6-torres-clamps
- w10-nr6-trade-base-eli
- w10-nr6-trade-eli 2026
- w10-nr6-trade-pl 2026
- wood_stevens