Неїстівний
Установіть місцезнаходження, щоб побачити дані для свого регіону.












Строчок осінній — сумчастий шапинковий гриб родини строчкових із своєрідною рогатою чи сідлоподібною шапинкою з двома-чотирма лопатями. Забарвлення шапинки червонувато-коричневе, каштанове або темно-буре, поверхня шовковиста або зморшкувата. Ніжка товста, порожниста, часто борозенчаста, білувато-рожева або сірувата. М’якуш тонкий, крихкий, воскоподібний. Трапляється восени в хвойних і змішаних лісах.
Розпізнавання, оселище та найважливіші відмінності.
Грибар
Будова плодового тіла
- Тип будови плодового тіла
- Тип будови плодового тіла: Шапинка, ніжка.
Шапинка
- Форма шапинки
- Форма шапинки: лопатеподібна.
Форма шапинки: митровидний.
Форма шапинки: сідлоподібний. - Рельєф поверхні шапинки
- Рельєф поверхні шапинки: горбкувата.
Рельєф поверхні шапинки: гладенький, зморшкуватий, складчаста. - Покрив шапинки
- Покрив шапинки: гола.
- Колір шапинки
- у сухому стані: Колір шапинки: чорно-коричневий.
у сухому стані: Колір шапинки: блідо-коричневий.
у мокрому стані: Колір шапинки: червоно-коричневий.
Колір шапинки: червоно-коричневий.
Колір шапинки: каштановий.
Колір шапинки: винно-коричнева.
Колір шапинки: жовто-коричневою. - З'єднання краю з ніжкою
- З'єднання краю з ніжкою: місцями прирослий.
З'єднання краю з ніжкою: прирослий до ніжки. - Висота шапинки
- Висота шапинки: до 120 mm.
- Внутрішня частина голівки / шапинки
- Внутрішня частина голівки / шапинки: порожнистий.
- Форма кінців лопатей голівки
- Форма кінців лопатей голівки: загострений.
- Ширина голівки / шапинки
- Ширина голівки / шапинки: 30–100 mm.
Ширина голівки / шапинки: до 140 mm.
Ніжка та основа
- Форма ніжки
- Форма ніжки: циліндричний.
у молодих плодових тіл: Форма ніжки: циліндричний. - Основа ніжки
- Основа ніжки: циліндрична.
Основа ніжки: потовщена. - Колір ніжки
- Колір ніжки: винно-коричнева.
Колір ніжки: червоно-коричневий.
Колір ніжки: бузкова. - Рельєф поверхні ніжки
- Рельєф поверхні ніжки: складчаста.
- Покрив поверхні ніжки
- Покрив поверхні ніжки: гола.
Покрив поверхні ніжки: опушена. - Внутрішня будова ніжки
- Внутрішня будова ніжки: заповнене пухким м’якушем.
Внутрішня будова ніжки: порожнистий.
у молодих плодових тіл: Внутрішня будова ніжки: суцільний. - Довжина ніжки
- Довжина ніжки: 20–120 mm.
- Діаметр ніжки
- Діаметр ніжки: 10–30 mm.
- Поперечний переріз ніжки
- Поперечний переріз ніжки: округлий.
Поперечний переріз ніжки: сплощений.
у старих плодових тіл: Поперечний переріз ніжки: сплощений (більш-менш).
М'якуш
- Колір м’якуша
- Колір м’якуша: білувате.
- Стійкість м’якуша до перелому або розриву
- Стійкість м’якуша до перелому або розриву: крихкий.
- Тип консистенції м'якуша
- Тип консистенції м'якуша: воскоподібний.
- Запах м’якуша
- Запах м’якуша: невиразний (м’якуш).
Запах м’якуша: приємний (м’якуш).
Запах м’якуша: слабкий. - Характер смаку м'якоті
- Характер смаку м'якоті: м’який.
Характер смаку м'якоті: м’який. - Оцінка приємності смаку м'якоті
- Оцінка приємності смаку м'якоті: приємний.
Де і коли росте
- Оселище
- Оселище: хвойний ліс.
Оселище: мішаний ліс.
Оселище: листяний ліс. - Субстрат
- Субстрат: мертва деревина.
Субстрат: заглиблена деревина.
Субстрат: підстилка.
Субстрат: ґрунт.
Субстрат: тирса. - Характер росту плодових тіл
- Характер росту плодових тіл: поодинці.
Характер росту плодових тіл: розсіяні групи.
Характер росту плодових тіл: поодинці, групами або пучками. - Частота трапляння
- Частота трапляння: не дуже частий.
- Період плодоношення
- Плодові тіла з’являються з серпня до листопада.
- Територія поширення
- Територія поширення: підтверджено.
Їстівність і кулінарія
- Їстівність
- Неїстівний
Право
- Охорона
- У Польщі вид не підлягає видовій охороні.
- Торгівля
- У Польщі вид не дозволено для торгівлі чи виробництва грибної продукції.
FAQ
Чому цей строчок отримав назву «осінній»?
Він плодоносить виключно з кінця літа до пізньої осені, на відміну від весняних строчків.
Яку характерну форму має його шапинка?
Шапинка найчастіше має форму сідла з двома або кількома піднятими гострими лопатями.
На яких субстратах росте строчок осінній?
Він росте на гнилій хвойній деревині, старих пнях, хвойній підстилці та згарищах.
Чи є цей гриб безпечним для споживання?
Ні, гриб містить небезпечний токсин гіромітрин і вважається отруйним для людей.
Чи зникає отрута після варіння гриба?
Проварювання зменшує токсичність, але не гарантує повної безпеки споживання.
Що означає латинська назва виду «infula»?
Вона перекладається як «митра» або священна пов'язка через форму шапинки гриба.
Як використовували строчок осінній у ремеслах?
З нього виготовляли стійкий природний барвник теракотових і каштанових тонів.
Чи захищає цей гриб хутро від шкідників?
Так, порошком із висушених плодових тіл традиційно пересипали хутро від молі.
В яких лісах найчастіше зустрічається вид?
Переважно в соснових і ялинових борах, а також у змішаних лісах тайгового типу.
Чи можна сплутати його з весняними строчками за сезоном?
Майже ні, адже він росте переважно восени, а інші строчки — навесні. Утім, трапляються й рідкісні поодинокі випадки його весняної появи.
Любитель
Назви та історія
- Obowiązująca nazwa krajowa
- Piestrzenica infułowata
- Obowiązująca nazwa taksonomiczna
- Paragyromitra infula
Спостереження вдома
Споровий відбиток
- Необхідні матеріали
- свіжа, зріла шапинка, аркуш паперу, склянка або чашка, вода
- Час
- 2–24 h
- Виконання
- Покладіть шапинку нижньою стороною на папір.
- Додайте краплю води зверху та накрийте.
- Через 2–24 годин підніміть шапинку й огляньте осад.
Що шукати
- Колір спорового відбитка
- Колір спорового відбитка: жовтий.
- Відтінок спорового відбитка
- Відтінок спорового відбитка: жовтуватий.
Під мікроскопом
- Необхідні матеріали
- світловий мікроскоп, предметне й покривне скельця, голка, вода, спори зі спорового відбитка
- Виконання
- Перенесіть голкою трохи спорового відбитка на скельце.
- Додайте краплю води, накрийте покривним скельцем і розгляньте спори.
Що шукати
- Форма спори
- Форма спори: еліпсоїдний. Форма спори: еліпсоїдний. Форма спори: еліпсоїдний. Форма спори: веретеноподібний (майже).
- Поверхня спори
- Поверхня спори: гладенький. Поверхня спори: гладенький. Поверхня спори: гладенький.
- Розміри спори
- Довжина 17–26 µm, ширина 7–10 µm.
Розміри порівнюйте після калібрування шкали мікроскопа.
Екологія та поширення
- Вологість ґрунту
- Вологість ґрунту: Вологий.
- Тип живлення
- Тип живлення: сапротрофний.
Некулінарні застосування
Строчок осінній здавна цінувався майстрами народних промислів як джерело натурального стійкого барвника. Завдяки високій концентрації темних пігментів відвари зі сухих чи свіжих плодових тіл використовувалися для фарбування вовни, шовку та рослинних волокон. Залежно від застосованих закріплювачів і концентрації матеріали набували шляхетних каштанових, червоно-бурих, теплих шоколадних і глибоких теракотових тонів.
Крім фарбування тканин, насичений грибний розчин застосовували як природну морилку для захисно-декоративної обробки дерев'яних виробів, дерев'яного посуду та різьблених деталей у традиційному ремеслі. Оброблена таким розчином деревина набувала глибокого антикварного відтінку та виявляла стійкість до цвілі. Також у народній практиці північних поселень порошок із висушеного осіннього строчка використовували як захисний засіб для присипання хутра та вовняних запасів від молі під час тривалого зимового зберігання.
Історія та культура
Строчок осінній привертав увагу натуралістів завдяки своїй незвичній формі, яка відобразилася у його народних і наукових назвах. Наукова назва «infula» походить від латинського позначення священної пов'язки або митри священнослужителів античності та середньовіччя, на яку схожа лопатева шапинка гриба. У народі через схожість із кавалерійським сідлом або головним убором єпископа його нерідко величали «єпископською шапкою» чи «сідловиком».
У міфологічних повір'ях північноєвропейських лісорубів і мисливців поява химерних осінніх строчків на старих пожарищах вважалася містичним знаком відродження життя з попелу. Грибу приписували зв'язок із духами осіннього лісу, вважаючи його появу сигналом про наближення лютої зими. У старовинних травниках і мікологічних ілюстраціях сімнадцятого-вісімнадцятого століть строчок осінній часто зображувався як приклад природних химер — дивовижних форм, які творить природа на межі рослинного та неживого світів.
Їстівність і безпека
Строчок осінній містить небезпечний токсин гіромітрин, тому вважається отруйним грибом, вживання якого становить пряму загрозу для здоров'я. Небезпека сполуки полягає в її здатності спричиняти ураження центральної нервової системи, печінки та клітин крові. Токсичність кожного окремого екземпляра може значно коливатися залежно від географічного регіону та погоди під час росту.
У деяких східноєвропейських кулінарних традиціях строчок осінній зараховували до умовно-їстівних грибів, споживаючи його виключно після ретельного багаторазового проварювання з обов'язковим зливанням води або тривалого сушіння впродовж щонайменше пів року. Термічна детоксикація базувалася на випаровуванні та вимиванні токсичних речовин. М’якуш після обробки має помірний грибний смак із делікатним лісовим ароматом.
У сучасній європейській і північноамериканській практиці вживання цього виду суворо не рекомендується або заборонено. Навіть після вимочування та термічної обробки залишки токсину можуть зберігатися у тканинах гриба, створюючи кумулятивний отруйний ефект, особливо небезпечний для дітей та людей похилого віку.
Оселище та поширення
Строчок осінній має циркумбореальне поширення, охоплюючи лісові зони Північної та Центральної Європи, Сибіру та Північної Америки. На відміну від весняних видів свого роду, він є виразно холодостійким мешканцем тайгових і хвойних лісів, хоча трапляється також у мішаних деревостанах.
Типовим середовищем існування є хвойні бори з переважанням сосни або ялини. Основним субстратом для нього слугує сильно перегнила деревина, напівзотлілі пні хвойних порід, засипані хвоєю гілки та багатий на деревні залишки ґрунт. Нерідко гриб оселяється на старих згарищах, уздовж лісових доріг і стежок, де порушено верхній шар ґрунту.
Сезон плодоношення розпочинається наприкінці літа — зазвичай у серпні — і триває впродовж усієї осені аж до листопадових заморозків. У гірських районах і північних широтах строчок осінній з'являється раніше, у серпні-вересні, тоді як у помірних низинних лісах пік його вегетації спостерігається у жовтні, коли більшість інших грибів уже завершує свій цикл.
Дослідник
Їстівність і кулінарія
Ustalenia źródłowe: jadalność, spożycie i wykorzystanie
- Їстівність
- Неїстівний — źródło oznaczenia
Marek Snowarski — piestrzenica infułowata · Сноварський: краще вважати неїстівним через сумніви та подібність видів. Оцінка з атласу, а не результат тесту на гіромітрин.
Наукові назви та таксономія
- Чинна наукова назва
Paragyromitra infula
Наукові назви та таксономія
Актуальною науковою назвою є Paragyromitra infula (Schaeff.) X.C. Wang & W.Y. Zhuang, опублікована в 2023 році в ревізії родини Discinaceae під реєстраційним номером 571033. В Index Fungorum ця комбінація значиться як поточна для історичного запису Gyromitra infula (Schaeff.) Quél. Філогеномні дослідження 2025 року підтримують окремий рід Paragyromitra, типовим видом якого залишається саме P. infula.
Екологія та поширення
- Частота трапляння
- Польща: Частота трапляння: не дуже частий. [33]
Лабораторна діагностика
Dane ustrukturyzowane
Сумки
- Кількість спор у сумці
- Кількість спор у сумці: 8. [35]
- Форма верхівки сумки
- Форма верхівки сумки: тупий і усічений. [34]
- Мікроскопічне забарвлення сумки
- Мікроскопічне забарвлення сумки: червоно-коричневий (молоді аски, особливо). [34]
Мікроскопічне забарвлення сумки: червоно-коричневий (молоді аски, особливо). [34]
Мікроскопічне забарвлення сумки: медового кольору (молоді аски, особливо). [34] - Загальна довжина сумки
- Загальна довжина сумки: 200–260 µm. [34]
- Наявність сумок
- Наявність сумок: наявний. [34]
- Форма сумки
- Форма сумки: циліндричний. [34]
- Товщина стінки сумки
- Товщина стінки сумки: 0,4 µm (наближене значення). [34]
- Ширина сумки
- Ширина сумки: 10–20 µm. [34]
Інші лабораторні ознаки
- Якісна товщина стінок гіфів ексципулу
- Якісна товщина стінок гіфів ексципулу: тонкостінний. [34]
Якісна товщина стінок гіфів ексципулу: тонкостінний. [34]
Якісна товщина стінок гіфів ексципулу: товстостінний. [34] - Будова ексципулу
- Будова ексципулу: textura intricata. [34]
- Розгалуження парафізи
- Розгалуження парафізи: розгалужений (іноді). [34]
- Мікроскопічне забарвлення парафізи
- Мікроскопічне забарвлення парафізи: брудно-жовто-коричневий (вміст парафізи). [34]
Мікроскопічне забарвлення парафізи: червоно-коричневий (вміст парафізи). [34]
Мікроскопічне забарвлення парафізи: червоно-коричневий (відкладення на зовнішній поверхні парафізи). [34]
Мікроскопічне забарвлення парафізи: брудно-жовто-коричневий (вміст парафізи). [34]
Мікроскопічне забарвлення парафізи: червоно-коричневий (вміст парафізи). [34]
Мікроскопічне забарвлення парафізи: червоно-коричневий (відкладення на зовнішній поверхні парафізи). [34] - Вигин парафізи
- Вигин парафізи: прямий (майже). [34]
- Розташування пігменту в парафізах
- Розташування пігменту в парафізах: верхня частина парафізи (відкладення на зовнішній поверхні парафізи). [34]
- Перегородки парафізи
- Перегородки парафізи: із перегородками. [34]
- Здуття парафізи
- Здуття парафізи: потовщена. [34]
- Ширина парафізи
- Ширина парафізи: до 13 µm. [34]
- Забарвлення гіф кори ніжки
- Забарвлення гіф кори ніжки: жовтий (жовтуватий). [34]
Забарвлення гіф кори ніжки: жовтий (блідий). [34]
Забарвлення гіф кори ніжки: коричневий (іржаво-коричневий, внутрішньоклітинний пігмент). [34]
Забарвлення гіф кори ніжки: коричневий (іржаво-коричневий, внутрішньоклітинний пігмент). [34]
Забарвлення гіф кори ніжки: жовтий (медового кольору, внутрішньоклітинний пігмент). [34]
Забарвлення гіф кори ніжки: коричневий (іржаво-коричневий, внутрішньоклітинний пігмент). [34]
Забарвлення гіф кори ніжки: коричневий (іржаво-коричневий, внутрішньоклітинний пігмент). [34]
Забарвлення гіф кори ніжки: жовтий (медового кольору, внутрішньоклітинний пігмент). [34] - Клас стінки гіф кори ніжки
- Клас стінки гіф кори ніжки: тонкостінний (радше). [34]
- Ширина гіф кори ніжки
- Ширина гіф кори ніжки: 4–25 µm. [34]
- Будова кори ніжки
- Будова кори ніжки: textura intricata. [34]
Спори
- Розташування спор у сумці
- Розташування спор у сумці: однорядні (переважно). [34]
- Форма верхівки спори
- Форма верхівки спори: заокруглений. [34]
- Наявність полярних придатків аскоспори
- Наявність полярних придатків аскоспори: наявний. [15]
- Форма полярних придатків аскоспори
- Форма полярних придатків аскоспори: заокруглений. [15]
- Колір спор під мікроскопом
- Колір спор під мікроскопом: гіаліновий. [21]
Колір спор під мікроскопом: гіаліновий. [34]
Колір спор під мікроскопом: жовтуватий. [34] - Краплі всередині спори
- Краплі всередині спори: 2 (великі краплі). [34]
- Довжина спори
- Довжина спори: 17–20 µm. [15]
Довжина спори: 17–26 µm. [34]
Довжина спори: 19–26 µm. [15]
Довжина спори: 18–24 µm. [21]
Довжина спори: 19–24 µm. [15] - Форма орнаментації спори
- Форма орнаментації спори: ребриста. [36]
- Наявність периспорію
- Наявність периспорію: наявний. [34]
- Форма спори
- Форма спори: еліпсоїдний. [21]
Форма спори: еліпсоїдний. [15]
Форма спори: еліпсоїдний. [15]
Форма спори: веретеноподібний (майже). [34] - Поверхня спори
- Поверхня спори: гладенький. [21]
Поверхня спори: гладенький. [15]
Поверхня спори: гладенький. [34]
Поверхня спори: орнаментований. [36] - Симетрія спори
- Симетрія спори: нерівнобічний у профілі. [34]
Матеріал і методи досліджень
Опис ознак — джерело та обсяг
Матеріал: Польський атлас WPN 2010, с.128: запах слабкий і невизначений; загальний опис, без інструментального вимірювання інтенсивності.
Обсяг опрацювання: Фрагменти джерел.
Опрацьовано фрагмент джерела; повний текст і методи не були перевірені.
Обмеження: Це дані з джерела для зазначеного матеріалу; не новий власний дослід W11 і не універсальна властивість усього виду.
Опис ознак — джерело та обсяг
Матеріал: Harmaja 1969, с.14: смак м'якуша голівки та ніжки описаний як м'який. Це не є рекомендацією куштувати гриб.
Обсяг опрацювання: Фрагменти джерел.
Опрацьовано фрагмент джерела; повний текст і методи не були перевірені.
Обмеження: Це дані з джерела для зазначеного матеріалу; не новий власний дослід W11 і не універсальна властивість усього виду.
Біотехнологічні досліди
- Результат біотехнологічного експерименту
- Результат біотехнологічного експерименту: фарбування вовни (дуже слабкий результат, препарат із плодових тіл, пошуковий дослід, плодові тіла, визначені в джерелі). [29]
Дослід щодо застосування матеріалу — Franco-Maass та ін. (2019)
Матеріал: Плодові тіла G. infula, визначені морфологічно в UAEM, матеріал із західного Estado de México; вовна як фарбований матеріал.
Обсяг опрацювання: Фрагменти джерел.
Опрацьовано фрагмент джерела; повний текст і методи не були перевірені.
Обмеження: Це дані з джерела для зазначеного матеріалу; не новий власний дослід W11 і не універсальна властивість усього виду.
Дослідження складу та активності — матеріал та обмеження
Матеріал: MICH352090 — Вашингтон, США,2020; матеріал гіменію плодового тіла; ідентифікація G. infula з таблиці 1, окремо від aff.infula.
Обсяг опрацювання: Повний текст.
Дослідження складу та активності — матеріал та обмеження
Матеріал: MICH352086 — Вашингтон, США,2020; матеріал гіменію плодового тіла; ідентифікація G. infula з таблиці 1, окремо від aff.infula.
Обсяг опрацювання: Повний текст.
Дослідження складу та активності — матеріал та обмеження
Матеріал: CBS113691 — Швеція; міцелій, вирощений на целофані; ідентифікація G. infula з таблиці 1, окремо від aff.infula.
Обсяг опрацювання: Повний текст.
Дослідження складу та активності — матеріал та обмеження
Матеріал: SO 4633 — Чилі; міцелій, вирощений на целофані; ідентифікація G. infula з таблиці 1, окремо від aff.infula.
Обсяг опрацювання: Повний текст.
Дослідження складу та активності — матеріал та обмеження
Матеріал: SO 0215 — Панама; міцелій, вирощений на целофані; ідентифікація G. infula з таблиці 1, окремо від aff.infula.
Обсяг опрацювання: Повний текст.
Спільні обмеження зчитування джерела
Обмеження: Негативний результат цього визначення не підтверджує нульового вмісту в кожному екземплярі, відсутності інших шкідливих речовин або безпечності вживання. Не вказано межу виявлення з калібрувального ряду.
Archiwalny opis siedliska
Takson notowany w Europie, Azji oraz Ameryce Północnej, m.in. na potwierdzonych stanowiskach w Chinach oraz na Białorusi.
[24]- Результати, наведені в джерелах — Довжина спори
- Materiał badania: Exact source material and scope: ["G.infula sensu Van Vooren & Moreau2009", {}, null, null]. 19–24 µm (skrajnie do 26 µm); zakres pomiaru: korpus [15]
20–23 µm (skrajnie 17–26 µm) [34]
Materiał badania: Exact source material and scope: ["G.infula sensu Van Vooren & Moreau2009", {}, null, null]. 19–24 µm; zakres pomiaru: korpus [15]
17–20 µm [15]
18–24 µm [21] - Результати, наведені в джерелах — Ширина спори
- 7–10 µm [34]
7–9 µm [15]
Materiał badania: Exact source material and scope: ["G.infula sensu Van Vooren & Moreau2009", {}, null, null]. 7–10 µm; zakres pomiaru: korpus [15]
7,5–9 µm [21]
Materiał badania: Exact source material and scope: ["G.infula sensu Van Vooren & Moreau2009", {}, null, null]. 7–8,5 µm; zakres pomiaru: korpus [15]
Metody i zapisy źródłowe — Własny opis G.infula s.str. w Harmaja1969, s.14 i16. Rewizja333 kolekcji obejmowała dwa rozdzielone taksony;333 nie jest liczbą zarodników lub komórek tego gatunku. Nazwane tkanki, metody i zakresy są oddzielne. Dokładna kolekcja nie jest dopowiedziana dla całego opisu.
Identyfikacja kropli: nierozstrzygnięta.
Metoda źródłowa. Technika: mikroskopia świetlna (LM).
Metoda źródłowa. Technika: mikroskopia świetlna (LM). Medium: KOH.
Metoda źródłowa. Technika: mikroskopia świetlna (LM). Medium: Melzer's reagent.
Ułożenie zarodników w worku — zapis źródłowy: „S.14: mostly uniseriate; przeważnie dotyczy tylko ułożenia jednorzędowego.” [34]
Kształt szczytu worka — zapis źródłowy: „S.14: obtuse-truncate; dwa współwystępujące aspekty zakończenia, bez dopisania zwężenia.” [34]
Barwa mikroskopowa worka — zapis źródłowy: „S.14: especially when young reddish brown in KOH; źródłowe młode komórki, nie młode owocniki.” [34]
Barwa mikroskopowa worka — zapis źródłowy: „S.14: especially when young, darker reddish brown to melleous in Melzer; samoistny wygląd w medium, bez deklaracji reakcji.” [34]
Grubość ściany worka — zapis źródłowy: „S.14: wall rather thin, ca.0.4µm; nie długość ani typ ściany worka.” [34]
Jakościowa grubość ścian strzępek ekscypulum — zapis źródłowy: „S.14: ściany zwykłych strzępek ekscypulum cienkie.” [34]
Jakościowa grubość ścian strzępek ekscypulum — zapis źródłowy: „S.16: ściany strzępek mlecznikowych od cienkich do grubych; możliwości populacji, nie kolejne fazy wieku.” [34]
Szerokość strzępek ekscypulum — zapis źródłowy: „S.14: zwykłe strzępki ekscypulum4–13µm; oddzielnie od strzępek mlecznikowych.” [34]
Szerokość strzępek ekscypulum — zapis źródłowy: „S.16: odrębne strzępki mlecznikowe3–15µm w ekscypulum.” [34]
Budowa ekscypulum — zapis źródłowy: „S.14 i16: excipulum throughout of textura intricata; cały element, bez wymyślenia warstwy ectal/medullary.” [34]
Rozgałęzienie wstawki — zapis źródłowy: „S.14: sometimes branching below; dokładnie dolna część wstawki.” [34]
Barwa mikroskopowa wstawki — zapis źródłowy: „S.14: contents dirty yellowish brownish to red-brown w KOH i Melzer; zawartość oddzielna od osadu zewnętrznego.” [34]
Barwa mikroskopowa wstawki — zapis źródłowy: „S.14: red-brown mass na zewnętrznej powierzchni główki wstawki, w KOH i Melzer.” [34]
Wygięcie wstawki — zapis źródłowy: „S.14: ±straight; odrębny kwalifikator dotyczy tylko prostego przebiegu wstawki.” [34]
Położenie pigmentu we wstawkach — zapis źródłowy: „S.14: barwna masa na główce wstawki; powierzchnia zewnętrzna, nie zawartość. Źródło dopuszcza także inkrustację poniżej główki.” [34]
Kształt wstawki — zapis źródłowy: „S.14: capitate.” [34]
Kształt wstawki — zapis źródłowy: „S.14: subclavate; maczugowaty kształt i własny kwalifikator przybliżenia.” [34]
Krople wewnątrz zarodnika — zapis źródłowy: „S.14: two large drops; liczba2 i rozmiar jakościowy large osobno, tożsamość chemiczna nierozstrzygnięta.” [34]
Grubość ściany zarodnika — zapis źródłowy: „S.14: wall ca.0.5–0.6µm; liczbowy pomiar ściany, przybliżenie osobno od wartości.” [34]
Barwa strzępek kory trzonu — zapis źródłowy: „S.16: yellowish in KOH; podstawowa żółta barwa i własny żółtawy odcień.” [34]
Barwa strzępek kory trzonu — zapis źródłowy: „S.16: pale yellow in Melzer; bladość tylko tego wyniku w osobnym medium.” [34]
Klasa ściany strzępek kory trzonu — zapis źródłowy: „S.16: wall rather thin; dość dotyczy własnego thin_walled.” [34]
Szerokość strzępek kory trzonu — zapis źródłowy: „S.16: strzępki kory trzonu4–25µm; nie makroskopowa grubość trzonu.” [34]
Budowa kory trzonu — zapis źródłowy: „S.16: cortex of hollow stipe throughout textura intricata; struktura kory trzonu, nie skórki kapelusza.” [34]
Metody i zapisy źródłowe — Harmaja1969: rewizja333kolekcji nazwanych G.infula z Norwegii, Szwecji i Finlandii, rozdzielonych na G.infula s.str. i G.ambigua; liczba333 nie jest liczebnością próby zarodników G.infula. Opis pp13–16; Fig1a okaz Lohja, Fig2a Kinnarumma. Mikroskopia świetlna; odrębne obserwacje w KOH, Melzer i ogrzewanym Cotton Blue; nie dopowiedziano stężeń.
Identyfikacja kropli: nierozstrzygnięta.
Metoda źródłowa. Technika: mikroskopia świetlna (LM).
Metoda źródłowa. Technika: mikroskopia świetlna (LM). Medium: KOH.
Metoda źródłowa. Technika: mikroskopia świetlna (LM). Medium: Melzer's reagent.
Całkowita długość worka — zapis źródłowy: „Harmaja1969 p14: asci200–260µm total length, not sporiferous portion.” [34]
Kształt worka — zapis źródłowy: „Harmaja1969 p14: cylindrical asci.” [34]
Szerokość worka — zapis źródłowy: „Harmaja1969 p14: asci10–20µm.” [34]
Przegrody wstawki — zapis źródłowy: „Harmaja1969 p14: septate paraphyses.” [34]
Nabrzmienie wstawki — zapis źródłowy: „Harmaja1969 p14: head expanding ±abruptly; apex swollen; abruptness not fused into code.” [34]
Szerokość wstawki — zapis źródłowy: „Harmaja1969 p14: roundish apical head up to13µm wide; lower bound not reported.” [34]
Kształt szczytu zarodnika — zapis źródłowy: „Harmaja1969 p14: broad rounded apices; rounded endpoint distinct from sheath appendages.” [34]
Barwa zarodnika w mikroskopie — zapis źródłowy: „Harmaja1969 p14: hyaline in KOH.” [34]
Barwa zarodnika w mikroskopie — zapis źródłowy: „Harmaja1969 p14: yellowish in Melzer's; separate medium, no unqualified colour list.” [34]
Długość zarodnika — zapis źródłowy: „Harmaja1969 p14: (17–)20–23(–26)µm; extremes preserved separately; no derived Q.” [34]
Obecność perysporium — zapis źródłowy: „Harmaja1969 p14: perispore present; up to1µm separation at apices, usually appressed elsewhere.” [34]
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „Harmaja1969 p14: oblong-subfusiform. Fusiform base shape and own nearly qualifier; elongated aspect retained in original.” [34]
Powierzchnia zarodnika — zapis źródłowy: „Harmaja1969 p14: wall smooth in light microscopy. SEM1976 kept separate.” [34]
Symetria zarodnika — zapis źródłowy: „Harmaja1969 p14: slightly inequilateral; slight degree remains in source, not transferred to other traits.” [34]
Grubość ściany zarodnika — zapis źródłowy: „Harmaja1969 p14: rather thick wall, about0.5–0.6µm; current categorical field stores thick_walled, exact number retained in documentation.” [34]
Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „Harmaja1969 p14:7–10µm, same species account; not width of G.ambigua.” [34]
Metody i zapisy źródłowe — Exact source material and scope: ["G.infula sensu Van Vooren & Moreau2009", {}, null, null]
Obecność polarnych wyrostków askospory; Kształt polarnych wyrostków askospory — zapis źródłowy: „Tabela2009 przy infula podaje zaokrąglone czapeczki biegunowe. Nie wnioskowano ich całkowitego braku z gładkości powierzchni.” [15]
Długość zarodnika; Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „Klucz2009:19–24×7–8,5µm; tabela tej samej pracy19–24(26)×7–10µm. Zachowano oba zakresy tego samego opracowania.” [15]
Metody i zapisy źródłowe — M.Snowarski GRej Gyromitra infula
Długość zarodnika; Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „Zarodniki18–24×7,5–9µm; długość i szerokość w pierwotnych jednostkach.” [21]
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „Zarodniki podłużnie eliptyczne.” [21]
Powierzchnia zarodnika — zapis źródłowy: „Powierzchnia zarodników gładka według atlasu.” [21]
Metody i zapisy źródłowe — Exact source material and scope: ["Gyromitra infula sensu California Fungi", {}, null, null]
Długość zarodnika; Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „California Fungi: zarodniki17–20×7–9µm.” [15]
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „California Fungi: podłużnie elipsoidalne zarodniki.” [15]
Powierzchnia zarodnika — zapis źródłowy: „California Fungi: gładkie zarodniki.” [15]
Grubość ściany zarodnika — zapis źródłowy: „California Fungi: cienkościenne zarodniki.” [15]
Metody i zapisy źródłowe — Harmaja1976: kolekcja G.infula z Finlandii, Kittilä, Park Narodowy Pallas-Ounas,10IX1972, zebrał H.Harmaja, zielnik H. Suchy fragment hymenium pokryto złotem i badano w SEM JSM-U3. Wynik dla tej kolekcji pokazano na rycinie3, oddzielnie od pozostałych gatunków.
Metoda źródłowa. Technika: skaningowa mikroskopia elektronowa (SEM). Opis metody w źródle: Suchy fragment hymenium; napylone złoto; skaningowy mikroskop elektronowy JSM-U3. Wynik nie jest opisem widoczności w mikroskopii świetlnej.
Forma ornamentacji zarodnika — zapis źródłowy: „Harmaja1976 p6 Results2, Fig3: elevated ridges in different directions; no universal reticulum assigned.” [36]
Powierzchnia zarodnika — zapis źródłowy: „Harmaja1976 pp6–7 and Fig3: spore surface uneven in SEM; separate from LM-smooth1969.” [36]
Metody i zapisy źródłowe — retained-06e545e9a206efa9
Metody i zapisy źródłowe — Harmaja 1969, s. 16: wąskie warstwy strzępek na zewnętrznej i wewnętrznej powierzchni kory wydrążonego trzonu, z obfitym pigmentem wewnątrz komórek. Barwa pigmentu jest zależna od medium. To źródłowy opis gatunku, bez dopowiadania osobnej kolekcji lub polskiego pochodzenia materiału.
Metoda źródłowa. Technika: mikroskopia świetlna (LM). Medium: KOH.
Metoda źródłowa. Technika: mikroskopia świetlna (LM). Medium: Melzer's reagent.
Barwa strzępek kory trzonu — zapis źródłowy: „Harmaja 1969, s. 16: wąska warstwa na zewnętrznej powierzchni kory; rich intracellular pigment; rusty brown in KOH. Barwa, odcień, położenie pigmentu, część anatomiczna i medium pozostają oddzielone; nie są fazami zmiany z wiekiem.” [34]
Barwa strzępek kory trzonu — zapis źródłowy: „Harmaja 1969, s. 16: wąska warstwa na zewnętrznej powierzchni kory; rich intracellular pigment; rusty brown to melleous in Melzer. Barwa, odcień, położenie pigmentu, część anatomiczna i medium pozostają oddzielone; nie są fazami zmiany z wiekiem.” [34]
Barwa strzępek kory trzonu — zapis źródłowy: „Harmaja 1969, s. 16: wąska warstwa na wewnętrznej powierzchni kory; rich intracellular pigment; rusty brown in KOH. Barwa, odcień, położenie pigmentu, część anatomiczna i medium pozostają oddzielone; nie są fazami zmiany z wiekiem.” [34]
Barwa strzępek kory trzonu — zapis źródłowy: „Harmaja 1969, s. 16: wąska warstwa na wewnętrznej powierzchni kory; rich intracellular pigment; rusty brown to melleous in Melzer. Barwa, odcień, położenie pigmentu, część anatomiczna i medium pozostają oddzielone; nie są fazami zmiany z wiekiem.” [34]
Назви та обсяг таксона
Прийнята назва: Польська назва в перевірених працях — piestrzenica infułowata. Ван та співавтори у 2023 році встановили комбінацію Paragyromitra infula. У тому самому обліковому записі вони наводять гомотипні назви Helvella infula, Gyromitra infula та Physomitra infula. Рід Paragyromitra збережено у філогеномічному аналізі 2025 року.
Межі визначення: Дані про G. ambigua та матеріали, позначені aff.infula, залишаються окремими. Сам історичний напис G. infula coll. не вирішує належності до виду в сьогоднішньому вузькому розумінні. NCBI підтверджує поточну комбінацію, але рік базіоніму, зчитаний у цій базі даних, не узгоджується з номенклатурним записом публікації 2023; для історії назв прийнято це друге джерело.
Світлова мікроскопія: матеріал, осі та умови
Ревізія матеріалу: Хармая у 1969 році переглянув 333 колекції з трьох країн Фенноскандії, розділивши два види. Число 333 не є кількістю вимірювань спор piestrzenica infułowata. Власний опис G. infula s.str. наводить спори (17–)20–23(–26)×7–10 µm, сумки 200–260×10–20 µm і вісім спор у сумці. Довжина сумки є повною; її не переносили на довжину спороносної частини.
Окремі елементи: Опис розрізняє майже веретеноподібну форму спори, закруглені кінці, незначну асиметрію, гладку стінку у світловій мікроскопії та периспорій. Дві великі краплі записані як краплі з невизначеною ідентифікацією, без ототожнення з ліпідами чи ядрами. Стінка має товщину близько 0,5–0,6 µm, а проміжок периспорію біля кінців досягає 1 µm. Ці два виміри стосуються окремих структур і не є товщиною всієї спори.
Реактиви та парафізи: Гіалінове забарвлення в KOH та жовтувате в реактиві Мельцера є окремими результатами. Синє забарвлення стосується в джерелі периплазми в бавовняному синьому й не було перетворене на безумовну ціанофілію всієї спори. Парафізи мають перегородки та розширену верхівку до 13 µm. Опис розгалуження в нижній частині, головчастої форми та забарвлення вмісту збережено з точним розташуванням; їх не приписано іншій частині клітини.
SEM: окреме спостереження поверхні спори
Матеріал і метод: Хармая у 1976 році досліджував у СЕМ сухий фрагмент гіменію з колекції з Кіттіля, Паллас-Оунас, зібраної 10IX 1972 і збереженої в гербарії H. Матеріал покрили золотом; використовували мікроскоп JSM-U3. Результат для G. infula приписано рисунку 3. Помітні підняті реберця проходять у різних напрямках; цю ознаку не переносили на зображення зі звичайного світлового мікроскопа.
Межі порівняння: Автор порівнював кілька видів і одну колекцію G. infula. Гладка стінка у світловому описі та скульптура в СЕМ залишаються результатами різних методів. Вони не є послідовними фазами віку плодового тіла чи двома безумовними можливостями, помітними вдома.
Гіромітрин: фактичний матеріал і результат визначення
П'ять матеріалів, визначених як infula: Діркс та співавтори у 2023 році застосували метод UHPLC. У таблиці 1 наведено три культури G. infula: SO 0215 з Панами, SO 4633 з Чилі та CBS113691 зі Швеції, а також два плодових тіла MICH352086 і MICH352090 з Вашингтона у США. Ці п'ять матеріалів не об'єднували з двома позиціями aff.infula. Автори не виявили гіромітрину в досліджених матеріалах G. infula.
Межі висновку: Це негативний результат визначення конкретної сполуки у визначених зразках. Він не доводить нульового вмісту в кожній особині, відсутності всіх інших шкідливих компонентів чи безпечності вживання всього виду. Межу виявлення не призначали на основі найнижчого калібрувального стандарту. Дані дослідження, ідентифікатори матеріалів та обсяг зчитування збережено незалежно від оцінок в атласах.
Токсичність: де обривається основа давніх тверджень
Ревізія випадку отруєння: Хармая у 1976 році ідентифікував збережений матеріал шведського отруєння 1974 року як G. ambigua. Три давніші випадки з Фінляндії та Аляски він розглядає як G. infula coll., без остаточного визначення ambigua чи infula. Вони не є трьома підтвердженими отруєннями G. infula s.str. Ця ж стаття містить оцінку автора, що infula s.str., вочевидь, нетоксична; це не є власним хімічним аналізом усього виду.
Посилання в компіляції UNAM: Картка UNAM посилається на цю статтю під час наведення відомостей про отруєння. Зчитування обох кінців показує ширший історичний діапазон визначень. Повторення цієї інформації в компіляції не є новим незалежним клінічним випадком чи підтвердженням певної токсичної речовини. Оцінка Сноварського розглядати вид як неїстівний через сумніви та можливість помилки залишається оцінкою з атласу.
Визначення ДНК і токсин: Публікація LAMP 2022 року досліджує розпізнавання ДНК виду в зразках, зокрема перероблених. Твердження про гіромітрин міститься у вступі й посилається на Пана та співавторів 2012, а описи наслідків — на огляд Діаса 2005 та книгу Чена 2016. Вони не є результатом визначення токсину в експерименті LAMP. Бібліографію зчитано, проте ці три кінцеві повні тексти не отримано; ланцюжок у цьому місці залишається невирішеним.
Польща: місцезнаходження, субстрат і плодоношення
Польові спостереження: Вільга та Вантох-Рековський описали місцезнаходження в Отоміні від 22X 2011: більше плодове тіло на сильно трухлявій березі та друге на моховитому ялиновому пні. Вони вказали депозитарій ZBRŚiLPAN2/16.11.11. Атлас Вігерського національного парку документує 82 місцезнаходження в досліджуваному парку, на мертвій листяній і рідше хвойній деревині. Це морфологічні підтвердження; для них не заявлялося про нову верифікацію ДНК.
Два опрацювання сезону: У польському регіональному атласі 2010 року вказано місяці VIII–XI. Замітка 2012 року наводить IX–XI у загальному описі, посилаючись на атласи Ґергардта 2006 та Шкубли 2008. Обидва діапазони збережено з їхнім походженням і рівнем верифікації атласу; коротший не скасовує довшого. Поодинока жовтнева дата збору не використовувалася для визначення всього сезону. Фенноскандинавський період Хармаї не є польським діапазоном.
Екологія та живитель: Спостереження на деревині берези та ялини документують субстрат, а не мікоризу з живим деревом. Список порід деревини в атласі не переносився до списку навколишніх рослин або мікоризних партнерів. Геномний аналіз 2025 року підтримує інтерпретацію сапротрофії у дослідженому розумінні Discinaceae, але в цьому огляді не замінив специфічних трофічних експериментів для кожної польської популяції.
Документоване некулінарне використання: спроба фарбування
Матеріал і результат: Франко-Маасс та співавтори у 2019 році провели розвідувальний дослід фарбування вовни грибами із західної частини штату Мехіко. Матеріал визначали морфологічно в UAEM. У таблиці 2 вид G. infula отримав оцінку «Muy bajo», тобто дуже низький фарбувальний потенціал; наведено місцеві назви Pantalón та huevito de toro. Збережено якісний результат без дописування числового виходу.
Етап доказу: Це дослідницький експеримент без підтвердженого промислового впровадження чи традиції використання цього гриба як барвника. Добір грибів, що локально вважаються їстівними, не був дослідженням безпечності харчових продуктів. У переглянутих матеріалах не виявлено специфічного для цього виду підтвердженого лікувального чи пряного застосування; це не є доказом відсутності таких практик.
Традиція споживання та доказ безпечності
Різні види свідчень: Публікація про фарбування та компіляція UNAM документують мексиканський контекст збору й місцевих назв. В андоррському етномікологічному дослідженні показано збережений зразок P.infula у колекції грибів, які використовували респонденти. Свідчення практики та назва, що вживається місцево, не доводять безпечності й не виправдовують перенесення способу приготування з G. esculenta.
Стан перевірки: Подальші бібліографічні позиції UNAM залишаються орієнтирами для опрацювання. Додатковий етномікологічний рукопис у репозитарії UANL та стаття про Xizang 2025 були недоступні в цій сесії. Їхні індексовані фрагменти не переносилися як прочитані результати, дози чи рекомендації щодо вживання.
Колекційний штам: рекомендація щодо культивування, без вигаданого оптимуму
DSM10402: Обліковий запис DSMZ відносить DSM10402 до G. infula і наводить плодове тіло з Ліверпуля 1992 року та ланцюжок передавання матеріалу. Зазначає поживне середовище 735 і 25°C як умови підтримання культури. Тут не повідомляється про швидкість росту, фенотип колонії, оптимальну температуру чи діапазон толерантності. Ці властивості залишено незаповненими.
Польське законодавство: обсяг перевіреного переліку
Охорона та обіг: Перевірено чинний акт видової охорони DU/2014/1408 та перелік обігу в єдиному тексті DU/2026/258, оприлюдненому 3III 2026. G. infula та його власні комбінації не підпадають під охоронний статус; зазначені G. ambigua та G. fastigiata є окремими видами. Цільового виду немає у списку дозволених до обігу. Висновок стосується цих переліків, а не права на збір у будь-якому місці чи доказу токсичності.
Тканини ексципула та кори ніжки
Ексципул: Опис Хармаї стосується всього ексципула з будовою textura intricata, з гіфами завширшки 4–13 µm і тонкими стінками. Автор не розділяє цей результат на зовнішній і медулярний шари. У внутрішній частині він окремо зазначає численні молочні гіфи 3–15 µm зі стінками від тонких до товстих і вмістом іржаво-коричневого кольору в KOH, а в Мельцері — від іржаво-коричневого до медового. Звичайні випнуті закінчення гіфів не називалися новою категорією волосків.
Кора порожнистої ніжки: Кора ніжки також має будову textura intricata, з міцніше сплетеними гіфами в зовнішній частині. Зазначена ширина гіфів становить 4–25 µm; стінки досить тонкі. У KOH вони мають жовтувате забарвлення, у Мельцері — блідо-жовте. На обох поверхнях описано вузький шар гіфів, що містять пігмент усередині клітин, із кольорами, залежними від середовища. Це гіфи кори, а не вимірювання каулоцистид, шкірки шапинки чи макроскопічної товщини ніжки.
Верифікація поширення — обсяг та обмеження
Матеріал: Własne polskie obserwacje Wilgi i Wantoch-Rekowskiego 2012, Otomin,22 X 2011, dwa owocniki: większy na silnie zmurszałej brzozie, drugi na omszonym pniaku świerkowym. Publikacja i fotografia; brak nowej kontroli DNA.
Обсяг зчитування: Повний текст.
Дата перегляду: 18.10.2026.
Обмеження: Історичне морфологічне визначення; окрема дата не визначає сезону; спостереження субстрату не доводить мікоризи з березою.
Верифікація поширення — обсяг та обмеження
Матеріал: Udokumentowany zbiór z Puszczy Białowieskiej.
Обсяг опрацювання: Фрагменти джерел.
Опрацьовано фрагмент джерела; повний текст і методи не були верифіковані.
Дата перегляду: 21.10.2026.
Обмеження: Вихідне визначення та обсяг поняття збережено. Не декларувалося нового дослідження зразків чи опрацювання всіх публікацій, цитованих джерелом.
Обсяг опрацювання
Необхідні перевірки враховані.
Правова основа та межі оцінки
Аналітичні результати
Склад і лабораторна активність
- Результат виявлення компонента в матеріалі
- Результат виявлення компонента в матеріалі: не виявлено (гіромітрин, міцелій, ідентифікований у джерелі). [26]
Результат виявлення компонента в матеріалі: не виявлено (гіромітрин, міцелій, ідентифікований у джерелі). [26]
Результат виявлення компонента в матеріалі: не виявлено (гіромітрин, міцелій, ідентифікований у джерелі). [26]
Результат виявлення компонента в матеріалі: не виявлено (гіромітрин, препарат із плодових тіл, ідентифікований у джерелі). [26]
Результат виявлення компонента в матеріалі: не виявлено (гіромітрин, препарат із плодових тіл, ідентифікований у джерелі). [26]
Найважливіші речовини та їхня дія
Найважливіші речовини та їхня дія
У хроматографічних дослідженнях методом UHPLC, проведених на п'яти зразках P. infula (культури з Панами, Чилі та Швеції, а також два плодових тіла зі штату Вашингтон у США), не виявлено гіромітрину.
Найважливіші речовини та їхня дія
У старішій літературі з'являлися згадки про наявність гіромітрину в цьому виді, проте сучасні лабораторні аналізи не підтвердили його вмісту в тестованих колекціях.
Найважливіші речовини та їхня дія
У ревізії родини Discinaceae від 2025 року гіромітрин виявлено виключно у представників родів Gyromitra та Piscidiscina, тоді як у виокремленому роді Paragyromitra цієї сполуки не виявлено.
Оселище та поширення
Potwierdzony zasięg występowania
Wszystkie obszary potwierdzone w zapisanych danych źródłowych.
| Kraj | Regiony i stanowiska | Плодоношення | Джерела |
|---|---|---|---|
| Польща | Біловезька пуща | VIII–XI |
|
Джерела
- archive-gyromitra-infula-profile
- retained-06e545e9a206efa9
- Dz.U. 2026 poz. 258, tekst jednolity rozporządzenia grzybów dopuszczonych do obrotu. (także [20])
- Rozporządzenie Ministra Środowiska 9.10.2014, Dz.U. 2014 poz. 1408. (także [19])
- Dirks et al. 2025 MolPhylogenetEvol205:108286 (także [27])
- M.Snowarski GRej Gyromitra infula (także [33])
- Index Fungorum119118
- Dirks et al. 2023 Mycologia115:1–15 DOI 10.1080/00275514.2022.2146473
- Wang et al. 2023 Microbiology Spectrum11:e00207-23 DOI 10.1128/spectrum.00207-23
- Andorran ethnomycology 2025
- Dirks i in. 2023 — Not all bad, analiza UHPLC
- DSMZ — szczep DSM10402
- Franco-Maass i in. 2019 — potencjał barwierski grzybów
- eli-protection
- eli-trade
- eli-trade-base
- Harmaja 1969 — G.infula s.str. i G.ambigua
- Harmaja 1969 — liczba zarodników w worku, jawny istniejący typ dokumentu
- Harmaja 1976 — SEM zarodników
- Harmaja 1976 — Another poisonous species, G.ambigua
- Identification of Gyromitra infula — LAMP 2022
- Nr16 — polskie wykazy prawne 18.10.2026
- NCBI Taxonomy273506 — Paragyromitra infula
- Świat śluzowców, grzybów i mszaków WPN 2010, s.128
- Wilga i Wantoch-Rekowski 2012 — stanowisko w Otominie
- Wang i in. 2023 — Phylogeny and Taxonomic Revision of Discinaceae
- UNAM — Hongos de México, G.infula