Їстівний
Установіть місцезнаходження, щоб побачити дані для свого регіону.








Лисичка трубчаста (Craterellus tubaeformis) — цінний їстівний шапинковий гриб родини кантарелових. Має лійкоподібну або трубчасту шапинку жовто-бурого чи коричневого кольору з порожнистою жовтою або вохристою ніжкою. Нижня поверхня всіяна розгалуженими складками або псевдопластинками сірувато-жовтого відтінку. М'якоть тонка, еластична, жовтувато-біла, має ніжний грибний запах і легкий пряний присмак. Росте групами у вологих моховитих лісах пізньої осені.
Розпізнавання, оселище та найважливіші відмінності.
Грибар
Будова плодового тіла
- Тип будови плодового тіла
- Тип будови плодового тіла: Шапинка, ніжка.
Шапинка
- Форма шапинки
- Форма шапинки: лійкоподібний.
у молодих плодових тіл: Форма шапинки: опуклий.
у зрілих плодових тіл: Форма шапинки: лійкоподібний. - Покрив шапинки
- Покрив шапинки: луската.
- Колір шапинки
- Колір шапинки: сіро-коричневий.
Колір шапинки: жовто-коричневою.
Колір шапинки: темно-коричневий. - Положення краю
- у молодих плодових тіл: Положення краю: загнутий усередину.
- Контур краю шапинки
- у зрілих плодових тіл: Контур краю шапинки: хвилястий.
- Тріщини та розриви краю
- у зрілих плодових тіл: Тріщини та розриви краю: Розірваний.
- Центр шапинки
- у молодих плодових тіл: Центр шапинки: Вдавлений.
- Ширина голівки / шапинки
- Ширина голівки / шапинки: 20–70 mm.
Низ шапинки
- Тип гіменофора
- Тип гіменофора: Валики або складки.
- Колір гіменофора
- у зрілих плодових тіл: Колір гіменофора: сірий.
Колір гіменофора: сіро-жовтий.
у молодих плодових тіл: Колір гіменофора: жовтий.
у молодих плодових тіл: Колір гіменофора: жовто-помаранчевий.
Ніжка та основа
- Форма ніжки
- Форма ніжки: циліндричний.
- Колір ніжки
- Колір ніжки: жовтий.
Колір ніжки: жовтий, жовто-помаранчевий або жовто-коричневою. - Внутрішня будова ніжки
- Внутрішня будова ніжки: порожнистий.
- Довжина ніжки
- Довжина ніжки: 40–80 mm.
- Діаметр ніжки
- Діаметр ніжки: 3–10 mm.
М'якуш
- Колір м’якуша
- Колір м’якуша: жовтуватий.
- Запах м’якуша
- Запах м’якуша: невиразний (м’якуш).
- Виразність смаку м'якуша
- Виразність смаку м'якуша: невиразний.
- Категорія товщини м’якуша
- Категорія товщини м’якуша: тонкий.
Де і коли росте
- Оселище
- Оселище: хвойний ліс.
Оселище: листяний ліс. - Субстрат
- Субстрат: ґрунт і Мох.
Субстрат: мертва деревина. - Характер росту плодових тіл
- Характер росту плодових тіл: групами.
- Частота трапляння
- Частота трапляння: звичайний.
- Період плодоношення
- Плодові тіла з’являються у квітні або з липня до листопада.
- Територія поширення
- Potwierdzono występowanie w Polsce.
Їстівність і кулінарія
- Їстівність
- Їстівний
Право
- Охорона
- У Польщі вид не підлягає видовій охороні.
- Торгівля
- У Польщі вид не дозволено для торгівлі чи виробництва грибної продукції.
FAQ
Чи є лисичка трубчаста їстівним грибом?
Так, це цінний їстівний гриб із приємним горіховим смаком, що потребує обов'язкової попередньої термічної обробки.
Чи переносить цей вид легкі заморозки?
Так, лисичка трубчаста дуже холодостійка і продовжує рости після перших осінніх заморозків аж до грудня.
З якими деревами пов'язана лисичка трубчаста?
Найчастіше вона утворює мікоризу з ялиною, рідше росте у співдружності з сосною, березою чи буком.
Чи можна вживати трубчасту лисичку в сирому вигляді?
Ні, споживання в сирому вигляді заборонене через важку засвоюваність сирих волокон і ризик подразнення шлунка.
Який субстрат найбільш сприятливий для її росту?
Вона полюбляє кислі вогкі ґрунти, густі зарості сфагнового моху, вологі яри та пні, вкриті моховим шаром.
У яких країнах цей гриб особливо шанують?
Він надзвичайно популярний у Скандинавії (Швеції, Фінляндії, Норвегії), а також у Німеччині та Франції.
Які відтінки барвника отримують із лисички трубчастої?
Відвари гриба фарбують вовну в золотаво-жовті, вохристі, гірчичні та оливково-коричневі природні тони.
У чому особливість будови її ніжки?
Ніжка цього гриба тонка, довга, трубчаста і порожниста всередині, зазвичай яскраво-жовтого або рудого забарвлення.
Як використовували сухі гірлянди цих грибів у побуті?
У північних коморах їх розвішували для відлякування деяких видів комах-шкідників від припасів зерна й трав.
Як називають лисичку трубчасту у Швеції?
У Швеції цей гриб називають «trattkantarell», що перекладається як «лійчаста лисичка».
Любитель
Назви та історія
- Obowiązująca nazwa krajowa
- lejkowiec trąbkowy
- Obowiązująca nazwa taksonomiczna
- Craterellus tubaeformis (Fr.) Quél.
- Dawne nazwy krajowe
- pieprznik trąbkowy
Спостереження вдома
Споровий відбиток
- Необхідні матеріали
- свіжа, зріла шапинка, аркуш паперу, склянка або чашка, вода
- Час
- 2–24 h
- Виконання
- Покладіть шапинку нижньою стороною на папір.
- Додайте краплю води зверху та накрийте.
- Через 2–24 годин підніміть шапинку й огляньте осад.
Що шукати
- Колір спорового відбитка
- Колір спорового відбитка: білий.
Під мікроскопом
- Необхідні матеріали
- світловий мікроскоп, предметне й покривне скельця, голка, вода, спори зі спорового відбитка
- Виконання
- Перенесіть голкою трохи спорового відбитка на скельце.
- Додайте краплю води, накрийте покривним скельцем і розгляньте спори.
Що шукати
- Форма спори
- Форма спори: еліпсоїдний.
- Поверхня спори
- Поверхня спори: гладенький.
- Розміри спори
- Довжина 9–12 µm, ширина 6,5–9 µm.
Розміри порівнюйте після калібрування шкали мікроскопа.
Екологія та поширення
- Реакція ґрунту
- Реакція ґрунту: кислий.
- Родючість ґрунту
- Родючість ґрунту: Бідний на поживні речовини.
- Вологість ґрунту
- Вологість ґрунту: Вологий.
- Листяні дерева в оточенні
- Листяні дерева в оточенні: Fagus sylvatica.
- Хвойні дерева в оточенні
- Хвойні дерева в оточенні: Picea abies і Pinus sylvestris.
- Мікоризні партнери
- Загальний зв’язок виду: Мікоризні партнери: Picea abies (загальний перелік партнерів).
Загальний зв’язок виду: Мікоризні партнери: Pinus sylvestris (загальний перелік партнерів). - Тип живлення
- Тип живлення: ектомікоризний.
Некулінарні застосування
Крім гастрономії, лисичка трубчаста знаходить конкретне застосування у сфері традиційного та ремісничого фарбування натуральних волокон.
У текстильних ремеслах Швеції, Норвегії та Фінляндії відвари свіжих і сушених плодових тіл використовуються майстрами для фарбування вовни та шовку. Залежно від типу використовуваного закріплювача і мінеральної протрави (квасці, залізо), гриб дає стійкі барви в діапазоні від пісочно-жовтого, золотаво-вохристого до приглушеного гірчичного та оливково-коричневого кольорів. Цей метод фарбування зберігся до сьогодні серед майстрів скандинавського екологічного текстилю.
В етнографічних практиках північних лісових поселень висушені порожнисті плодові тіла інколи нанизували на нитки у вигляді гірлянд і підвішували в коморах та льохах: завдяки природному запаху вони слугували слабким інсектицидним бар'єром для захисту сушених трав і зерна від амбарних шкідників.
Історія та культура
У культурі народів Північної Європи лисичка трубчаста має глибоку та шановану традицію. У Швеції та Фінляндії цей гриб відомий під народними назвами «trattkantarell» і «suppilovahvero» відповідно. У скандинавському побуті збирання цих грибів наприкінці осені було важливою родинною традицією та символом підготовки домашнього господарства до настання довгої зими.
У шведській літературі та фольклорних описах середини XX століття лисичку трубчасту часто називали «скарбом під снігом», оскільки її яскраві ніжки нерідко знаходили навіть після перших заморозків і пороші. У німецьких землях гриб асоціювався із затишком пізньої осені та вважався даром лісових духів для бідних верств селянства, оскільки плодоносив тоді, коли інші види вже відмирали.
У мікологічних працях XIX століття вид часто відзначався як зразок стійкості до негоди. Символічно в північній поезії він поставав утіленням тихої витривалості та непомітної краси осіннього згасання тайги.
Їстівність і безпека
Лисичка трубчаста належить до першокласних їстівних грибів із тонким, делікатним смаком і фруктовим ароматом. Гриб безпечний за умови належної обробки і не схильний до накопичення специфічних небезпечних токсинів. Проте його не слід споживати в сирому вигляді: хітинові клітинні оболонки сирого гриба подразнюють органи травлення і можуть викликати нудоту чи шлунковий дискомфорт.
Обов'язковим заходом є ретельне очищення порожнистої ніжки від бруду й хвої та подальша термічна обробка тривалістю не менше п'ятнадцяти хвилин або повна сушка. Смак готового гриба м'який, горіхово-грибний, із вираженими пряними півтонами.
Кулінарне визнання виду дуже високе у Скандинавії (Фінляндії, Швеції, Норвегії), де його вважають одним із найцінніших лісових делікатесів пізньої пори року. Популярний він також у Німеччині, Франції та Швейцарії, де свіжі й сушені плодові тіла широко продаються на осінніх ринках.
Оселище та поширення
Лисичка трубчаста широко поширена в помірній і бореальній зонах Євразії та Північної Америки. В Україні найчастіше зустрічається в лісах Полісся, Карпат та Передкарпаття.
Цей вид населяє вологі хвойні, листяні та мішані лісові масиви. Головним мікоризним партнером є ялина звичайна, значно рідше — сосна, береза або бук. Гриб віддає перевагу кислим, бідним на поживні речовини ґрунтам, що добре утримують вологу, а також ділянкам із густим покривом із сфагнових мохів, торф'янистим узліссям і зарослим вогким ярам. Часто росте серед гнилої деревини, укритих мохом пнів і залишків кори.
Сезон розвитку плодових тіл вирізняється стійкістю до холоду. Він розпочинається у вересні й триває до кінця листопада, нерідко затягуючись до грудня або навіть перших січневих відлиг. У північних регіонах сезон коротший через ранні морози, тоді як в умовах окенічного чи атлантичного клімату Західної Європи гриб здатний рости майже всю зиму.
Джерела
- Tejkal K. Myko atlas ČMS: Craterellus tubaeformis (liška nálevkovitá). Česká mykologická společnost.
- Svanberg I., Løvaas M., Ståhlberg S. 2025. How funnel chanterelle (Craterellus tubaeformis) became an urban forager favorite in Scandinavia. Journal of Ethnobiology and Ethnomedicine 21: 37. doi:10.1186/s13002-025-00789-x. CC BY 4.0.
- Wojewoda W. 2003. Checklist of Polish larger Basidiomycetes. W: Mirek Z. (red.) Biodiversity of Poland 7. W. Szafer Institute of Botany PAS, Kraków. s. 99 (PDF 101), hasło Cantharellus tubiformis.
Дослідник
Їстівність і кулінарія
Ustalenia źródłowe: jadalność, spożycie i wykorzystanie
- Їстівність
- Їстівний — źródło oznaczenia
Wojewoda W. 2003. Checklist of Polish larger Basidiomycetes. W: Mirek Z. (red.) Biodiversity of Poland 7. W. Szafer Institute of Botany PAS, Kraków. s. 99 (PDF 101), hasło Cantharellus tubiformis. · с. 99 (PDF 101): „NOTES. Edible.” — оцінка автора чекліста, а не доказ безумовної безпеки.
Наукові назви та таксономія
- Чинна наукова назва
Craterellus tubaeformis (Fr.) Quél.
Назви та межі виду
PTMyk 4/2025 рекомендує польську назву lejkowiec trąbkowy і пов'язує її з назвою Craterellus tubaeformis (Fr.) Quél. У рекомендації застережено, що комісія не встановлює актуальної таксономічної позиції. Wojewoda (2003) наводить колишню польську назву pieprznik trąbkowy. Збережений результат зіставлення GBIF вказує C. tubaeformis як прийняту назву та родину Hydnaceae; не містить списку синонімів.
Шлях давньої польської назви
Wojewoda (2003, с. 99) приписує давню польську назву pieprznik trąbkowy Chełchowski (1898). У цьому опрацюванні підтверджено зміст чекліста Wojewoda; публікацію Chełchowski 1898 р. не вичитували.
Екологія та поширення
Лабораторна діагностика
Dane ustrukturyzowane
Базидії
- Пряжки
- Пряжки: наявний. [14]
Спори
- Колір спор під мікроскопом
- Колір спор під мікроскопом: гіаліновий. [5]
- Вміст спори
- Вміст спори: зерниста. [14]
- Краплі всередині спори
- Краплі всередині спори: наявний. [14]
- Відношення довжини спори до її ширини
- Відношення довжини спори до її ширини: 1,2–1,5. [14]
- Форма спори
- Форма спори: еліпсоїдний. [5]
- Поверхня спори
- Поверхня спори: гладенький. [5]
Матеріал і методи досліджень
Metody i zapisy źródłowe — Źródłowy materiał: Hiszpania, Bizkaia, Gorliz, 150 m, z Quercus ilex, gleba kwaśna; zbiór i oznaczenie J. A. Muñoz, 2.10.2010. PL jest profilem opracowania, nie krajem zbioru.; Zarodniki tego samego materiału literaturowego z Gorliz (2.10.2010).
Materiał źródłowy: Zarodniki tego samego materiału literaturowego z Gorliz (2.10.2010).
Identyfikacja kropli: nierozstrzygnięta.
Długość podstawki; Szerokość podstawki — zapis źródłowy: „Basidios 80×10 µm” [14]
Kształt podstawki — zapis źródłowy: „claviformes” [14]
Zawartość zarodnika — zapis źródłowy: „con contenido granular o gutuladas” [14]
Krople wewnątrz zarodnika — zapis źródłowy: „con contenido granular o gutuladas; skład kropli nieustalony” [14]
Długość zarodnika; Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „Basidiósporas de 9,0–11,5 × 6,5–8,0 µm” [14]
Iloraz długości i szerokości zarodnika — zapis źródłowy: „Q = 1,2–1,5” [14]
Metody i zapisy źródłowe — Opis atlasowy gatunku dla Czech (myko.cz); materiał, liczba pomiarów i stan niepodane.
Barwa zarodnika w mikroskopie — zapis źródłowy: „průsvitné; medium niepodane” [5]
Długość zarodnika — zapis źródłowy: „Výtrusy jsou elipsoidní, 9–12 x 7–9 µm” [5]
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „elipsoidní” [5]
Powierzchnia zarodnika — zapis źródłowy: „hladké” [5]
Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „9–12 x 7–9 µm” [5]
Вигляд плодового тіла
Шапинка глибоко лійкоподібна, темно-коричнева, 2–7 см, знизу світло-сіро-жовті жилки та складки замість пластинок; ніжка порожниста, жовта; м'якуш тонкий (Svanberg i in. 2025). Розміри ніжки та спор походять з додаткового атласу myko.cz. Первинні розміри ніжки та спор занотовано з атласу myko.cz.; додаткові мікроскопічні дані мають окремі джерела біля результатів.
Дослідження елементного складу — матеріал і метод
Falandysz та співавтори (2017) аналізували два збірні композити плодових тіл: CT-1 з Моюша (2007; 54 плодових тіл) і CT-2 з Картузів (2008; 71 плодових тіл). Обидва місця розташовані в Помор'ї. Очищений матеріал висушили до постійної маси та гомогенізували; елементи визначали методом ICP-DRC-MS.
Етномікологічне дослідження — матеріал та обмеження
Svanberg та співавтори (2025) досліджували історію збору та використання виду в Скандинавії. Вони користувалися архівами шведської та норвезької преси, анкетуванням 2017 р., що охоплювало 100 осіб (56 жінок і 44 чоловіків), літературою, а також включеним спостереженням і бесідами зі збирачами. Це якісне дослідження без репрезентативного опитування всієї популяції.
Мікроскопія: матеріал Gorliz 2010
Матеріал і результати: Джерельні спори мають 9–11,5 × 6,5–8 µm, Q 1,2–1,5; базидії булавоподібні із зазначеними розмірами 80 × 10 µm. Автор наводить чотири стеригми; їхню кількість не ототожнено з доведеною кількістю спор на базидії. Опис вказує на зернистий вміст спор або краплі, без встановлення їхнього складу. Гіфальну систему описано як мономітичну, а ширину гіф субгіменію як до 12 µm, без зазначення нижньої межі. Пряжки описано в базидіях і гіфах субгіменію, не в усіх тканинах. Матеріал: Gorliz, Bizkaia, Іспанія, 150 м, 2.10.2010, з Quercus ilex, leg./det. J. A. Muñoz. Без зазначення кількості та деталей підготовки. Це результати цього джерела; одиничного 80 × 10 не представлено як досліджений діапазон мінливості.
Порівняння в атласі ČMS
Атлас myko.cz описує під назвою Craterellus aurora плодові тіла з яскравішим жовто-помаранчевим забарвленням і майже гладеньким гіменофором у молодому віці. C. cinereus має, за цим джерелом, плодові тіла від сірих до сіро-коричневих, без жовтих відтінків. Збережено назви, вжиті в джерелі; не ототожнено автоматично C. aurora з C. lutescens і не виведено з цього спільного зростання в Польщі.
Подібні види та описані помилки
Svanberg та співавтори (2025) зазначають у C. lutescens плоскіші, слабше виражені жилки та менш чітке відокремлення їх від ніжки. Вони описують випадки сплутування зі смертельно отруйним Cortinarius rubellus у Швеції та Норвегії, зокрема коли він росте серед плодових тіл лійковика. Вони також згадують Leotia lubrica, яку розрізняють за драглистою консистенцією. Це огляд джерельних описів і зареєстрованих помилок; самі ці абзаци не є перевіркою ефективності розпізнавання.
Верифікація поширення — обсяг та обмеження
Матеріал: Opublikowana obserwacja fotograficzna z jawnym krajem i miejscem w opisie źródłowym.
Обсяг вивчення: Повний текст.
Дата перегляду: 23.10.2026.
Обмеження: Визначення автора та відповідність видимих ознак; без нової верифікації зразка, ДНК і повного перегляду поширення.
Обсяг опрацювання
Необхідні перевірки враховані.
Правова основа та межі оцінки
Аналітичні результати
Дослідження елементного складу — результати двох зразків
Дослідження елементного складу — результати двох зразків: Таблиця 2 містить для обох композитів визначення 18 елементів у мг/кг сухої маси. Для CT-1 і CT-2 результати становлять відповідно: кадмій 0,75 і 0,44; свинець 0,72 і 0,64; арсен 0,19 і 0,29; мідь 39 і 35; цинк 72 і 56. Це результати цих двох зразків, а не діапазон, типовий для всього виду, чи оцінка безпеки довільного збору.
Li — CT-1 і CT-2: Li: CT-1 (Моюш 2007) 0,041; CT-2 (Картузи 2008) 0,030 мг/кг сухої маси.
V — CT-1 і CT-2: V: CT-1 (Моюш 2007) 0,18; CT-2 (Картузи 2008) 0,10 мг/кг сухої маси.
Cr — CT-1 і CT-2: Cr: CT-1 (Моюш 2007) 0,12; CT-2 (Картузи 2008) 0,081 мг/кг сухої маси.
Mn — CT-1 і CT-2: Mn: CT-1 (Моюш 2007) 46; CT-2 (Картузи 2008) 39 мг/кг сухої маси.
Co — CT-1 і CT-2: Co: CT-1 (Моюш 2007) 0,076; CT-2 (Картузи 2008) 0,046 мг/кг сухої маси.
Ni — CT-1 і CT-2: Ni: CT-1 (Моюш 2007) 0,45; CT-2 (Картузи 2008) 0,41 мг/кг сухої маси.
Cu — CT-1 і CT-2: Cu: CT-1 (Моюш 2007) 39; CT-2 (Картузи 2008) 35 мг/кг сухої маси.
Zn — CT-1 і CT-2: Zn: CT-1 (Моюш 2007) 72; CT-2 (Картузи 2008) 56 мг/кг сухої маси.
As — CT-1 і CT-2: As: CT-1 (Моюш 2007) 0,19; CT-2 (Картузи 2008) 0,29 мг/кг сухої маси.
Rb — CT-1 і CT-2: Rb: CT-1 (Моюш 2007) 320; CT-2 (Картузи 2008) 350 мг/кг сухої маси.
Sr — CT-1 і CT-2: Sr: CT-1 (Моюш 2007) 1,1; CT-2 (Картузи 2008) 0,86 мг/кг сухої маси.
Ag — CT-1 і CT-2: Ag: CT-1 (Моюш 2007) 0,55; CT-2 (Картузи 2008) 0,096 мг/кг сухої маси.
Cd — CT-1 і CT-2: Cd: CT-1 (Моюш 2007) 0,75; CT-2 (Картузи 2008) 0,44 мг/кг сухої маси.
Ba — CT-1 і CT-2: Ba: CT-1 (Моюш 2007) 2,2; CT-2 (Картузи 2008) 1,4 мг/кг сухої маси.
Pb — CT-1 і CT-2: Pb: CT-1 (Моюш 2007) 0,72; CT-2 (Картузи 2008) 0,64 мг/кг сухої маси.
Cs — CT-1 і CT-2: Cs: CT-1 (Моюш 2007) 2,2; CT-2 (Картузи 2008) 2,5 мг/кг сухої маси.
Tl — CT-1 і CT-2: Tl: CT-1 (Моюш 2007) 0,094; CT-2 (Картузи 2008) 0,066 мг/кг сухої маси.
U — CT-1 і CT-2: U: CT-1 (Моюш 2007) 0,0020; CT-2 (Картузи 2008) 0,0030 мг/кг сухої маси.
Екологічні дослідження
Поширення та плодоношення в Польщі
Національний чекліст наводить вид як звичайний у Польщі, у різних лісах, на ґрунті серед мохів, іноді на гнилій деревині, біля ялини, сосни та бука, з плодовими тілами у квітні та з липня до листопада. Збори з Помор'я (Моюш 2007, Картузи 2008) аналізували хімічно. Скандинавські та чеські місяці не переносилися до Польщі.
Історична оцінка загрози в Польщі
Wojewoda (2003, с. 99) класифікував вид у Польщі як такий, що не перебуває під загрозою. Це історична інформація з чекліста 2003 р.; вона не становить нової оцінки загрози 2026 р. чи доказу відсутності правового захисту.
Джерельна примітка про опади та плодоношення
В огляді екології Svanberg та співавтори (2025) зазначають плодоношення з серпня по листопад, іноді пізніше, а за дощової погоди — вже в липні. Це літературний опис із посиланням 25, без кількісної залежності опади–урожай. Він не замінює польських даних Wojewoda і не перетворювався на відкаліброване правило для прогностичної карти.
Оселище в атласному описі
Атлас myko.cz описує зростання у хвойних і листяних лісах, особливо під ялинами та буками, на кислих ґрунтах, від середніх висот і вище. Він не наводить числової межі висоти. Перелічені дерева описують оточення місцезростань; ця згадка сама по собі не підтверджує мікоризу.
Оселище та поширення
Potwierdzony zasięg występowania
Wszystkie obszary potwierdzone w zapisanych danych źródłowych.
| Kraj | Regiony i stanowiska | Плодоношення | Джерела |
|---|---|---|---|
| Чехія | Плзенський край; Середньочеський край; Південночеський край | VIII–XI |
|
| Німеччина | Nie ustalono regionów w zapisanych danych | Nie ustalono |
|
| Іспанія | Bizkaia — територія, названа в джерелі (Gorliz) | Nie ustalono |
|
| Франція | Nie ustalono regionów w zapisanych danych | Nie ustalono |
|
| Норвегія | Nie ustalono regionów w zapisanych danych | Nie ustalono | |
| Польща | Помор'я — територія, названа в джерелі (Моюш, Картузи) | IV, VII–XI |
|
| Швеція | Nie ustalono regionów w zapisanych danych | Nie ustalono |
Джерела
- API ELI Sejmu: metadane Dz.U. 2014 poz. 1408 (status: obowiązujący, IN_FORCE).
- API ELI Sejmu: metadane Dz.U. 2026 poz. 258 (status: obowiązujący, IN_FORCE).
- Falandysz J., Chudzińska M., Barałkiewicz D., Drewnowska M., Hanć A. 2017. Toxic elements and bio-metals in Cantharellus mushrooms from Poland and China. Environmental Science and Pollution Research 24: 11472–11482. doi:10.1007/s11356-017-8554-z. PMC5393068. CC BY 4.0.
- GBIF Backbone Taxonomy: species/match Craterellus tubaeformis (usageKey 2554536), odczyt API.
- Tejkal K. Myko atlas ČMS: Craterellus tubaeformis (liška nálevkovitá). Česká mykologická společnost.
- Rozporządzenie Ministra Środowiska z dnia 9 października 2014 r. w sprawie ochrony gatunkowej grzybów (Dz.U. 2014 poz. 1408), pełny tekst PDF z załącznikami.
- Polskie Towarzystwo Mykologiczne 2025. Rekomendacja 4/2025 Komisji ds. Polskiego Nazewnictwa Grzybów (KPNG): lista polskich nazw grzybów, s. 13.
- Svanberg I., Løvaas M., Ståhlberg S. 2025. How funnel chanterelle (Craterellus tubaeformis) became an urban forager favorite in Scandinavia. Journal of Ethnobiology and Ethnomedicine 21: 37. doi:10.1186/s13002-025-00789-x. CC BY 4.0.
- Obwieszczenie Ministra Zdrowia z dnia 13 lutego 2026 r. — tekst jednolity rozporządzenia w sprawie grzybów dopuszczonych do obrotu lub produkcji przetworów grzybowych (Dz.U. 2026 poz. 258), pełny tekst PDF.
- Wojewoda W. 2003. Checklist of Polish larger Basidiomycetes. W: Mirek Z. (red.) Biodiversity of Poland 7. W. Szafer Institute of Botany PAS, Kraków. s. 99 (PDF 101), hasło Cantharellus tubiformis.
- Lejkowiec trąbkowy — zestawienie przepisów o ochronie i obrocie w Polsce (stan na 23.10.2026)
- Wikimedia Commons — oryginalne odpowiedzi API, autorzy, licencje i opisy lokalizacji.
- Muñoz J. A. Craterellus tubaeformis. Sociedad Micológica Barakaldo, Fichas Micológicas n.º 244, aktualizacja 21.09.2018. Oryginalna karta, s. 1.