Їстівний
Установіть місцезнаходження, щоб побачити дані для свого регіону.










Плодове тіло боровика соснового має масивну шапинково-ніжкову будову з трубчастим гіменофором під шапинкою. Воно винятково кремезне й м'ясисте, часто могутніше, ніж у боровика шляхетного. Ці гриби ростуть поодиноко або по кілька штук. Шапинка сягає від 50 до 250–300 мм у діаметрі. Вона характеризується темно-червоно-коричневим, махагоновим або темно-каштаново-коричневим забарвленням, іноді з фіолетовим відтінком. Молода шапинка напівкуляста, з підігнутим краєм, укритим делікатним нальотом, пізніше стає опуклою до подушкоподібної. Її поверхня буває зморшкуватою, горбкуватою, а іноді ямчастою. Шкірка може бути ніжно-замшевою або гладкою; під час вологої погоди стає трохи клейкою, блискучою і незначно виступає за край шапинки. Край однобарвний, без жовтої зони, хоча в молодих екземплярів буває світлішим — білуватим, рожевуватим або фіолетуватим. Трубочки мають довжину до 25 мм і є виїмчастими біля ніжки. Спочатку білі або кремові, з віком стають жовтими, а в зрілих плодових тілах — оливковими. Пори після натискання не змінюють забарвлення, а у старих екземплярів їхні краї можуть коричневіти. Ніжка сягає 60–150 мм завдовжки і 30–100 мм завтовшки. Вона міцна, щільна й дуже м'ясиста. Замолоду має бочкоподібну або кулясто-яйцеподібно бульбоподібну форму, з віком стає циліндрично-булавоподібною. Верхівка буває білуватою, нижче ніжка жовто-коричнева до світло-коричневої, у старих екземплярів часто червонувата. Її вкриває сіточка з білуватими комірками у верхній частині, яка донизу коричневіє, доходячи іноді майже до основи ніжки. М'якуш білий, твердий і щільний, під самою шкіркою шапинки має відтінок від червонуватого до червоно-коричневого. Після розрізання не синіє і не темніє. Запах свіжих плодових тіл м'який і приємний боровиковий, інтенсивніший після висушування; смак м'який, грибний. Споровий відбиток від темно-оливкового до коричнево-оливкового. Спори під мікроскопом гладкі, з помітними краплями, циліндрично-еліпсоїдної, вузькоеліптичної до веретеноподібної форми. Розміри спор становлять 15,5–20 × 4,5–5,5 µm (за польськими джерелами) та 12–17 × 4–6 µm (за чеськими джерелами). У шкірці шапинки наявний товстий драглистий шар із кінцевими елементами завширшки до 27 µm та червоно-коричневим пристінковим та інкрустуючим пігментом, розчинним у KOH.
Розпізнавання, оселище та найважливіші відмінності.
Грибар
Будова плодового тіла
- Тип будови плодового тіла
- Тип будови плодового тіла: Шапинка, ніжка.
- Консистенція всього плодового тіла
- Консистенція всього плодового тіла: м’ясистий.
Шапинка
- Форма шапинки
- у молодих плодових тіл: Форма шапинки: напівкулястий.
у зрілих плодових тіл: Форма шапинки: опуклий. - Рельєф поверхні шапинки
- Рельєф поверхні шапинки: зморшкуватий.
у зрілих плодових тіл: Рельєф поверхні шапинки: зморшкуватий.
у зрілих плодових тіл: Рельєф поверхні шапинки: ямчаста.
у зрілих плодових тіл: Рельєф поверхні шапинки: горбкувата. - Покрив шапинки
- Покрив шапинки: повстиста або гола.
у зрілих плодових тіл: Покрив шапинки: гола.
Покрив шапинки: гола.
у молодих плодових тіл: Покрив шапинки: борошнистий. - Блиск поверхні шапинки
- у мокрому стані, у зрілих плодових тіл: Блиск поверхні шапинки: блискучий.
- Клейкість і слизистість шапинки
- у мокрому стані: Клейкість і слизистість шапинки: липкий.
- Колір шапинки
- у зрілих плодових тіл: Колір шапинки: темно-коричневий.
у зрілих плодових тіл: Колір шапинки: червоно-коричневий.
у молодих плодових тіл: Колір шапинки: білувате (на краю шапинки).
Колір шапинки: темний червоно-коричневий. - Положення краю
- у молодих плодових тіл: Положення краю: підгорнутий усередину.
- Виступ краю шапинки за межі гіменофора
- у зрілих плодових тіл: Виступ краю шапинки за межі гіменофора: виступає за межі гіменофора.
- Діаметр шапинки
- Діаметр шапинки становить 50–300 mm.
- Зональність забарвлення шапинки
- Зональність забарвлення шапинки: без зональності.
Низ шапинки
- Тип гіменофора
- Тип гіменофора: трубочки.
Трубочки біля ніжки
- Профіль гіменофора біля ніжки
- Профіль гіменофора біля ніжки: виїмчастий біля ніжки (трубочки).
- Колір пор після пошкодження
- Колір пор після пошкодження: без зміни кольору.
- Природний колір пор
- у молодих плодових тіл: Природний колір пор: білий.
у зрілих плодових тіл: Природний колір пор: жовтий.
у зрілих плодових тіл: Природний колір пор: оливковий. - Природний колір трубочок
- у молодих плодових тіл: Природний колір трубочок: кремовий.
у зрілих плодових тіл: Природний колір трубочок: оливковий.
у молодих плодових тіл: Природний колір трубочок: блідо-жовтий.
у молодих плодових тіл: Природний колір трубочок: білий.
у зрілих плодових тіл: Природний колір трубочок: жовтий.
Ніжка та основа
- Форма ніжки
- у молодих плодових тіл: Форма ніжки: бочкоподібний.
у зрілих плодових тіл: Форма ніжки: булавоподібний.
у молодих плодових тіл: Форма ніжки: кулястий або яйцеподібний.
у зрілих плодових тіл: Форма ніжки: циліндрично-булавоподібний. - Колір ніжки
- у молодих плодових тіл, у верхній частині ніжки: Колір ніжки: білувате.
у нижній частині ніжки: Колір ніжки: жовто-коричневою.
Колір ніжки: світло-коричневий.
Колір ніжки: червонуватий.
у зрілих плодових тіл: Колір ніжки: червонуватий. - Рельєф поверхні ніжки
- у верхній частині ніжки: Рельєф поверхні ніжки: сітчаста.
у нижній частині ніжки: Рельєф поверхні ніжки: сітчаста. - Консистенція ніжки
- Консистенція ніжки: щільний.
- Довжина ніжки
- Довжина ніжки: 60–150 mm.
- Діаметр ніжки
- Діаметр ніжки: 30–100 mm.
- Колір сіточки ніжки
- у верхній частині ніжки: Колір сіточки ніжки: білувате.
у нижній частині ніжки: Колір сіточки ніжки: коричнюватий.
М'якуш
- Колір м’якуша
- Колір м’якуша: білий.
Колір м’якуша: червоно-коричневий (м’якуш шапинки, під шкіркою). - Щільність м’якуша
- Щільність м’якуша: щільний.
- Колір м’якуша після пошкодження
- Колір м’якуша після пошкодження: без зміни кольору.
- Запах м’якуша
- Запах м’якуша: грибний, слабкий.
Де і коли росте
- Оселище
- Оселище: хвойний ліс.
Оселище: мішаний ліс.
Оселище: листяний ліс. - Субстрат
- Субстрат: ґрунт.
- Характер росту плодових тіл
- Характер росту плодових тіл: поодинці.
Характер росту плодових тіл: невеликими групами. - Період плодоношення
- Плодові тіла з’являються з червня до вересня.
- Територія поширення
Їстівність і кулінарія
- Їстівність
- Їстівний
З чим можна сплутати

Boletus edulis
Основні відмінності
Боровик сосновий (Boletus pinophilus) характеризується темною, червоно-коричневою або майже чорно-коричневою шапинкою і росте переважно у зв'язку із соснами. У мікроскопічній будові він вирізняється товстою, желатинізованою шкіркою та кінцевими елементами завширшки до 27 µm, що містять червоно-коричневий пристінковий інкрустуючий пігмент, який розчиняється гідроксидом калію (KOH).
Боровик шляхетний (Boletus edulis) буває із шапинкою у відтінках від світло-коричневого до темно-коричневого, іноді з жовтуватим або червонуватим тоном, проте його поверхня гола, масляниста, а сіточка на ніжці зазвичай дрібна й обмежена верхньою частиною. Мікроскопічно кінцеві елементи шкірки B. edulis мають 4–19 µm завширшки, а пігмент міститься всередині клітин. Наявність червонуватого відтінку та сусідство сосен не є винятковими ознаками для B. pinophilus, оскільки B. edulis також росте у соснових борах на бідних, кислих пісках.

George Chernilevsky · Public domain
Bez zmian względem zachowanego oryginału.
Джерело фото · Public domainBoletus reticulatus
Основні відмінності
Боровик сітчастий (Boletus reticulatus) вирізняється сухою, оксамитовою шапинкою помірного жовто-коричневого до червоно-коричневого забарвлення, яка у старих плодових тіл часто характерно розтріскується. По всій довжині його ніжки видно виразну опуклу сітку. У мікроскопічній картині кінцеві елементи шкірки досягають до 20 µm завширшки й містять дрібні зерна внутрішньоклітинного пігменту. Цей вид росте переважно під дубами, на глинистих або піщано-глинистих ґрунтах, зокрема в парках і на узбіччях доріг.
Боровик сосновий (Boletus pinophilus) відрізняється від боровика сітчастого значно темнішою шапинкою з виразним, глибоким червоно-коричневим або махагоновим відтінком.

Boletus aereus
Основні відмінності
Боровик сосновий (Boletus pinophilus) характеризується червоно-коричневим, каштановим до махагонового забарвленням шапки з часто зморшкуватою та желатинізованою поверхнею, товстішою сіточкою біля верхівки ніжки та ширшими елементами шкірки шапки (до 27 µm завширшки), коричневий пігмент яких розчиняється гідроксидом калію (KOH).
Боровик бронзовий (Boletus aereus) вирізняється шапкою, позбавленою червонуватих відтінків, забарвленням від дуже темно-коричневого до майже чорно-коричневого кольору, із сухою, дрібно опушеною поверхнею та припорошеним краєм. На ніжці наявна темно-коричнева сітка, що вкриває майже всю її довжину. Кінцеві елементи гіф шкірки вужчі (до 11 µm завширшки) і містять дрібні внутрішньоклітинні зерна пігменту.
FAQ
Чи можна вживати боровик сосновий сирим?
Вживання сирого гриба однозначно не рекомендується на підставі загальних рекомендацій PSSE щодо лісових грибів. Він потребує термічної обробки, а сушіння є виключно методом консервації.
Під якими деревами найчастіше росте боровик сосновий?
У дослідженнях він пов'язаний майже виключно із сосною (Pinus), рідко зі смерекою (Picea). Джерела з Кунео відзначають хвойні та листяні ліси без доказів щодо конкретних родів дерев.
У які місяці можна знайти боровика соснового в Польщі?
У кліматичних умовах Польщі період плодоношення цього виду документується з червня по вересень (VI–IX), залежно від вологості та температури.
Який на смак боровик сосновий?
Має приємний смак і не надто сильний запах свіжого м'якуша. Його м'якуш білий і не змінює кольору на зрізі.
Чому боровик сосновий іноді називають „porcino rosso”?
Італійська назва „porcino rosso” стосується характерного, махагонового або червоно-коричневого забарвлення шапинки цього виду.
На яких ґрунтах найохочіше росте цей вид?
Його часто можна зустріти на піщаних і кислих ґрунтах, типових для соснових лісів, але він також заселяє інші типи лісових субстратів.
Чи накопичує боровик сосновий важкі метали?
У наукових дослідженнях публікувалися вимірювання концентрацій ртуті в плодових тілах цього виду, що вказують на її поглинання із субстрату, без узагальнень щодо клінічних наслідків.
Чи є боровик сосновий охоронюваним видом у Польщі?
Він не підлягає видовій охороні в Польщі. Він не фігурує в переліку грибів, що перебувають під суворою чи частковою охороною в розпорядженні Міністра довкілля.
Коли було формально опубліковано назву Boletus pinophilus?
Формальна видова назва Boletus pinophilus була опублікована в мікологічній літературі в 1973 році.
Чому не рекомендується збирати старі плодові тіла цього гриба?
Старі, перезрілі плодові тіла піддаються природним процесам розкладу тканин, а їхнє споживання пов'язане з ризиком неспецифічних шлункових розладів.
Любитель
Низ шапинки
- Довжина трубочок
- Довжина трубочок: до 25 mm.
Спостереження вдома
Споровий відбиток
- Необхідні матеріали
- свіжа, зріла шапинка, аркуш паперу, склянка або чашка, вода
- Час
- 2–24 h
- Виконання
- Покладіть шапинку нижньою стороною на папір.
- Додайте краплю води зверху та накрийте.
- Через 2–24 годин підніміть шапинку й огляньте осад.
Що шукати
- Колір спорового відбитка
- Колір спорового відбитка: зелений.
- Відтінок спорового відбитка
- Відтінок спорового відбитка: темно-оливковий. Відтінок спорового відбитка: коричнево-оливковий.
Під мікроскопом
- Необхідні матеріали
- світловий мікроскоп, предметне й покривне скельця, голка, вода, спори зі спорового відбитка
- Виконання
- Перенесіть голкою трохи спорового відбитка на скельце.
- Додайте краплю води, накрийте покривним скельцем і розгляньте спори.
Що шукати
- Форма спори
- Форма спори: Циліндрично-еліпсоїдний.
- Поверхня спори
- Поверхня спори: гладенький.
- Розміри спори
- Довжина 12–21 µm, ширина 3,5–6,5 µm.
Розміри порівнюйте після калібрування шкали мікроскопа.
Екологія та поширення
- Реакція ґрунту
- Реакція ґрунту: кислий.
- Гранулометричний склад ґрунту
- Гранулометричний склад ґрунту: піщаний.
- Родючість ґрунту
- Родючість ґрунту: Бідний на поживні речовини.
Історія та культура
Боровик сосновий посідає важливе місце в традиціях збиральництва Європи, будучи елементом кулінарної та лісової культури багатьох регіонів. В італійській традиції його часом уживано називають „porcino rosso”, що вказує на червоно-коричневе, махагонове забарвлення його шапинки, яке візуально відрізняє його від інших боровиків.
В історії мікологічної таксономії статус цього гриба був предметом багаторічних дискусій і систематичних змін. Хоча цей таксон описували в XIX столітті як різновид білого гриба (боровика темного/благородного), формальна видова назва Boletus pinophilus була опублікована в 1973 році. Ці зміни відображали поступове уточнення морфологічних та екологічних критеріїв мікологами, які досліджували борові гриби.
Інтерес до цього виду в мікологічній та регіональній літературі був пов'язаний насамперед з його характерним зовнішнім виглядом і тісною прив'язаністю до соснових оселищ. Цей гриб залишається впізнаваним елементом європейської природної спадщини, який цінують ентузіасти мікології за масивну статуру та специфічні вимоги до біотопу.
Їстівність і безпека
Боровик сосновий є цінним їстівним грибом. Згідно з описом провінції Кунео, він характеризується приємним смаком, не надто сильним запахом свіжого м'якуша та білим м'якушем, який не змінює забарвлення на зрізі. Для споживання використовують виключно здорові плодові тіла. Як і у випадку з іншими лісовими грибами, споживання старих або таких, що розкладаються, плодових тіл пов'язане з ризиком неспецифічних шлунково-кишкових розладів.
У наукових публікаціях відзначено здатність цього виду накопичувати мікроелементи, зокрема ртуть, що є предметом біомоніторингових досліджень хімічного складу плодових тіл, без формулювання прямих висновків щодо клінічного ризику.
Вживання боровика соснового в сирому вигляді однозначно не рекомендується на підставі загальних санітарних рекомендацій (PSSE) щодо лісових грибів, без приписування цьому виду особливої токсичної дії та без гарантій безпеки після споживання сирого плодового тіла. Перед споживанням він потребує належної термічної обробки (наприклад, варіння, тушкування чи смаження). При цьому слід розділяти процес кулінарної обробки та методи консервації — сушіння є лише способом консервації плодових тіл, а не приготуванням до безпосереднього споживання. В італійській традиції, де його іноді називають „porcino rosso”, він знаходить кулінарне застосування завдяки щільній структурі м'якуша.
Оселище та зростання
Боровик сосновий є ектомікоризним грибом, пов'язаним насамперед із сосною (Pinus). Детальні мікологічні дослідження (Beugelsdijk та ін. 2008) зазначають, що цей вид трапляється майже виключно у зв'язку із соснами, рідше зі смереками (Picea), зростаючи на бідних, кислих піщаних ґрунтах. Натомість офіційний опис італійської провінції Кунео фіксує плодові тіла як у хвойних, так і в листяних лісах, проте без наведення доказів для конкретних родів дерев-господарів.
Зростає переважно в соснових борах, а також у хвойних і мішаних лісах. Географічний ареал виду охоплює Європу. У Північній та Центральній Європі, зокрема в Польщі, він відзначається на низовинах і височинах, тоді як у південній частині континенту росте, серед іншого, у передгірських і гірських районах у хвойних та листяних деревостанах.
У кліматичних умовах Польщі задокументований у літературі період появи плодових тіл припадає на місяці з червня по вересень (VI–IX), залежно від сприятливих температурних умов і вологості в конкретному сезоні.
Джерела
- Snowarski M. Atlas grzybów Polski: Boletus pinophilus (borowik sosnowy). Page generated 2026-09-01; content changed 2025-10-19.
- Tejkal K. Česká mykologická společnost: Boletus pinophilus — hřib borový.
- Beugelsdijk D.C.M. et al. (2008). A phylogenetic study of Boletus section Boletus in Europe. Persoonia20:1–7. DOI 10.3767/003158508X283692.
Дослідник
Їстівність і кулінарія
Ustalenia źródłowe: jadalność, spożycie i wykorzystanie
- Їстівність
- Їстівний — źródło oznaczenia
Snowarski M. Atlas grzybów Polski: Boletus pinophilus (borowik sosnowy). Page generated 2026-09-01; content changed 2025-10-19. · jadalne czy trujące? / Jadalny; edible and choice
Наукові назви та таксономія
Borowik sosnowy (Boletus pinophilus Pilát & Dermek) należy do królestwa Fungi, typu Basidiomycota, podklasy Agaricomycetidae, klasy Agaricomycetes, rzędu Boletales oraz rodziny Boletaceae. Rejestr Species Fungorum uznaje tę nazwę za bieżącą, a numer rekordu nomenklatorycznego w bazie Index Fungorum to 309751.
[2] [3]Nazwę Boletus pinophilus utworzono w 1973 r. jako nową nazwę (nomen novum) dla grzyba określanego wcześniej jako Boletus pinicola w ujęciu wywodzącym się od Boletus edulis var. pinicola Vittad. 1835. Zmiana ta wynikała z kolizji ze starszą nazwą Boletus pinicola Sw. 1810, odnoszącą się do innej linii taksonomicznej związanej z rodzajem Fomitopsis. Zbieżność samego epitetu gatunkowego nie oznacza powiązania tych grzybów. Publikację nomenklatoryczną przygotował Albert Pilát, natomiast formalne autorstwo nazwy przypisane jest duetowi Pilát & Dermek.
[3] [4]Rejestr Species Fungorum wymienia w synonimii tego gatunku następujące nazwy oraz kombinacje historyczne:
| Nazwa i autorstwo | Rok w rejestrze | Publikacja |
|---|---|---|
| Boletus edulis var. pinicola Vittad. | 1835 | Descr. fung. mang. Italia: 168 |
| Boletus pinicola (Vittad.) A. Venturi | 1863 | I Miceti dell’Agro Bresciano: tab. 46 |
| Boletus aestivalis var. pinicola (Vittad.) Sacc. | 1910 | Syll. Fung. 19: 154 |
| Boletus pinicola (Vittad.) Rea | 1922 | Brit. basidiomyc.: 567 |
| Boletus edulis f. pinicola (Vittad.) Vassilkov | 1966 | C. r. Soc. Phys. Hist. nat. Genève: 14 |
| Dictyopus edulis var. fuscoruber Forq. | 1890 (1889) | C. r. Assoc. Franç. Avancem. Sci. 18(2): 511 |
| Boletus pinophilus var. fuscoruber (Forq.) Cetto | 1987 | Enzyklopädie der Pilze 1: 529 |
| Boletus pinophilus f. fuscoruber (Forq.) Estadès & Lannoy | 2001 | Docums Mycol. 31 (no 121): 60 |
| Boletus pinophilus var. viridicaerulescens Estadès & Lannoy | 2001 | Docums Mycol. 31 (no 121): 60 |
| Boletus pinophilus f. frondosophilus Klofac & Krisai | 2018 | Österr. Z. Pilzk. 27: 262 |
Межі таксона та обмеження визначення
Badania filogenetyczne Beugelsdijka i współpracowników z 2008 r. rozgraniczyły cztery europejskie linie ewolucyjne: Boletus pinophilus, Boletus edulis, Boletus aereus oraz Boletus reticulatus. Analiza sekwencji ITS1–5.8S–ITS2 oraz fragmentu genu Gapdh objęła matrycę o długości 1356 pozycji (860 dla ITS i 496 dla Gapdh), z których 96 stanowiło pozycje informatywne parsymonijnie. Test jednorodności partycji dał wynik P = 0,56. W uzyskanych drzewach filogenetycznych B. pinophilus tworzył odrębną linię siostrzaną względem B. edulis. Na poziomie badanych markerów nie stwierdzono zróżnicowania genetycznego na linii północ–południe.
[7]W analizie filogenetycznej z 2008 r. uwzględniono m.in. szwedzkie kolekcje B. pinophilus: okaz SvdL12 (numery GenBank: ITS EU417865, Gapdh EU417903) oraz okaz SvdL18 (ITS EU417866, Gapdh EU417902). Jako przypuszczalnego partnera mikoryzowego wskazano dla nich rodzaj Pinus.
[7]Skórka kapelusza charakteryzuje się grubą galaretowatą warstwą. Jej elementy końcowe osiągają do 27 µm szerokości. W ścianach komórkowych oraz w postaci inkrustacji występuje czerwonobrązowy pigment, który ulega rozpuszczeniu wodorotlenkiem potasu (KOH).
[7]- Zakres ujęcia taksonomicznego
Boletus pinophilus w odrębnym ujęciu wskazanego atlasu i zachowanych źródeł rekordu. Starsze nazwy i źródłowe oznaczenia pozostają zachowane; nie wykonano rewizji typów, sekwencji ani ponownej identyfikacji dawnych okazów. Dane gatunków podobnych nie są danymi tego taksonu.
[5]
Лабораторна діагностика
Dane ustrukturyzowane
Шкірка шапинки
Спори
Матеріал і методи досліджень
- Результати, наведені в джерелах — Довжина спори
- Materiał badania: B. pinophilus species synopsis; individual analysed collection unreported. 15,5–20 µm [5]
Materiał badania: B. pinophilus species synopsis; individual analysed collection unreported. 13–21 µm [1]
Materiał badania: B. pinophilus species synopsis; individual analysed collection unreported. 12–17 µm [6] - Результати, наведені в джерелах — Ширина спори
- Materiał badania: B. pinophilus species synopsis; individual analysed collection unreported. 4–6 µm [6]
Materiał badania: B. pinophilus species synopsis; individual analysed collection unreported. 4,5–5,5 µm [5]
Materiał badania: B. pinophilus species synopsis; individual analysed collection unreported. 3,5–6,5 µm [1]
Metody i zapisy źródłowe — B. pinophilus species synopsis; individual analysed collection unreported.
Pochodzenie materiału: nieokreślona w źródle.
Identyfikacja kropli: nierozstrzygnięta.
Inkrustacja strzępek skórki; Barwa pigmentu skórki — zapis źródłowy: „Pigment czerwonobrązowy, ścienny i inkrustujący.” [7]
Szerokość komórki końcowej skórki kapelusza — zapis źródłowy: „Końcowe elementy skórki do27µm w tabeli syntezy morfologicznej.” [7]
Metody i zapisy źródłowe — B. pinophilus species synopsis; individual analysed collection unreported.
Pochodzenie materiału: nieokreślona w źródle.
Identyfikacja kropli: nierozstrzygnięta.
Inkrustacja strzępek skórki; Organizacja skórki kapelusza; Długość zarodnika; Iloraz długości i szerokości zarodnika; Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „Boletus pinophilus: spores 13.0–21.0 × 3.5–6.5 µm, ratio 2.7–4.3; pileipellis trichodermium, hyphae not incrusted.” [1]
Metody i zapisy źródłowe — B. pinophilus species synopsis; individual analysed collection unreported.
Pochodzenie materiału: nieokreślona w źródle.
Identyfikacja kropli: nierozstrzygnięta.
Krople wewnątrz zarodnika — zapis źródłowy: „W zarodnikach obecne krople; liczba i podłoże preparatu niewskazane.” [5]
Długość zarodnika — zapis źródłowy: „Zarodniki15.5–20µm; atlas polski.” [5]
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „Cylindryczno-elipsoidalne; atlas polski.” [5]
Powierzchnia zarodnika — zapis źródłowy: „Zarodniki gładkie w źródle polskim.” [5]
Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „Zarodniki4.5–5.5µm; atlas polski.” [5]
Metody i zapisy źródłowe — B. pinophilus species synopsis; individual analysed collection unreported.
Pochodzenie materiału: nieokreślona w źródle.
Identyfikacja kropli: nierozstrzygnięta.
Długość zarodnika — zapis źródłowy: „Zarodniki12–17µm; atlas czeski.” [6]
Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „Zarodniki4–6µm; atlas czeski.” [6]
Перевірка поширення — обсяг і обмеження
Materiał: Udokumentowana obserwacja z województwa łódzkiego; nie użyto daty zbioru jako sezonu.
Zakres odczytu: Fragmenty źródeł.
Odczytano fragment źródła; pełny tekst i metody nie zostały zweryfikowane.
Data przeglądu: 21.10.2026.
Ograniczenia: Źródłowe oznaczenie i zakres pojęcia zachowano. Nie zadeklarowano nowego badania okazów ani odczytu wszystkich publikacji cytowanych przez źródło.
[5]Обсяг опрацювання
Перед завершенням запис потребує доповнення або перевірки.
- Пошук регіонів поширення потребує розрахунку.
- Зв'язки попередніх висновків потребують повторної перевірки.
- Нові джерела вимагають обліку інформації, виявленої під час огляду.
Найважливіші речовини та їхня дія
Badania składu biochemicznego dojrzałych owocników zebranych w 2017 r. w pobliżu Bataku w bułgarskich Rodopach Zachodnich (Dospatliev i wsp., 2023) objęły analizę podstawowych składników odżywczych, profilu lipidowego oraz pierwiastków w porównaniu z pieprznikiem jadalnym (Cantharellus cibarius) i lejkkowcem dętym (Craterellus cornucopioides).
[8]Analizy laboratoryjne obejmowały standaryzowane metody badania żywności, spektrometrię absorpcji atomowej (AAS) oraz ICP do oznaczania pierwiastków, a także chromatografię gazową (GC) dla kwasów tłuszczowych i steroli oraz rozdział chromatograficzny ze spektrofotometrią dla fosfolipidów. Wyniki opracowano statystycznie za pomocą analizy wariancji ANOVA i testu Duncana (p < 0,05).
[8]Podstawowy skład chemiczny owocników borowika sosnowego z Rodopów:
| Składnik | Wynik | Jednostka | Mianownik | n w tabeli | Litera porównania |
|---|---|---|---|---|---|
| Woda | 90,4 ± 1,22 | % | świeża masa | 3 | b |
| Tłuszcz surowy | 4,42 ± 0,07 | % | sucha masa | 3 | a |
| Białko ogólne | 22,82 ± 0,59 | % | sucha masa | 3 | a |
| Węglowodany ogółem | 66,81 ± 0,63 | % | sucha masa | 3 | b |
| Cukry rozpuszczalne | 6,98 ± 0,16 | % | sucha masa | 3 | a |
| Skrobia | 18,25 ± 0,11 | % | sucha masa | 3 | a |
| Włókno surowe | 7,49 ± 0,04 | % | sucha masa | 3 | a |
| Popiół | 5,95 ± 0,09 | % | sucha masa | 3 | a |
| Energia ogółem | 1687,23 ± 0,53 | kJ/100 g | sucha masa | 3 | a |
Zawartość makro- i mikroelementów oraz metali w suchej masie owocników (mg/kg s.m.):
| Składnik | Wynik | Jednostka | Mianownik | n w tabeli | Litera porównania |
|---|---|---|---|---|---|
| N | 36517,33 ± 945,43 | mg/kg | sucha masa | 15 | a |
| P | 7347,93 ± 807,51 | mg/kg | sucha masa | 15 | a |
| K | 30555,6 ± 2735,73 | mg/kg | sucha masa | 15 | a |
| Na | 94,75 ± 23,57 | mg/kg | sucha masa | 15 | a |
| Ca | 256,96 ± 50,86 | mg/kg | sucha masa | 15 | a |
| Mg | 647,26 ± 98,79 | mg/kg | sucha masa | 15 | a |
| Fe | 98,42 ± 32,56 | mg/kg | sucha masa | 15 | a |
| Pb | 0,58 ± 0,29 | mg/kg | sucha masa | 15 | a |
| Cd | 0,61 ± 0,21 | mg/kg | sucha masa | 15 | a |
| Ni | 0,59 ± 0,11 | mg/kg | sucha masa | 15 | a |
| Mn | 10,42 ± 1,57 | mg/kg | sucha masa | 15 | a |
| Co | 0,26 ± 0,08 | mg/kg | sucha masa | 15 | a |
| Cu | 23,67 ± 6,15 | mg/kg | sucha masa | 15 | a |
| Zn | 69,01 ± 6,29 | mg/kg | sucha masa | 15 | a |
Zawartość głównych frakcji lipidowych:
| Składnik | Wynik | Jednostka | Mianownik | n w tabeli | Litera porównania |
|---|---|---|---|---|---|
| Substancje niezmydlające się | 10,1 ± 0,2 | % | frakcja oleju glicerydowego | 3 | a |
| Substancje niezmydlające się | 0,5 ± 0,01 | % | suchy ekstrakt według opisu autorów | 3 | a |
| Sterole ogółem | 7,3 ± 0,3 | % | frakcja oleju glicerydowego | 3 | a |
| Sterole ogółem | 0,3 ± 0,01 | % | suchy ekstrakt według opisu autorów | 3 | a |
| Fosfolipidy ogółem | 9,3 ± 0,4 | % | frakcja oleju glicerydowego | 3 | a |
| Fosfolipidy ogółem | 0,4 ± 0,02 | % | suchy ekstrakt według opisu autorów | 3 | a |
Profil kwasów tłuszczowych we frakcji triacylogliceroli (TAG):
| Składnik | Wynik | Jednostka | Mianownik | n w tabeli | Litera porównania |
|---|---|---|---|---|---|
| Kwas dekanowy C10:0 | 0,1 ± 0,05 | % | profil kwasów tłuszczowych frakcji TAG | 3 | a |
| Kwas laurynowy C12:0 | 0,1 ± 0,02 | % | profil kwasów tłuszczowych frakcji TAG | 3 | a |
| Kwas tridekanowy C13:0 | nie zidentyfikowano | % | profil kwasów tłuszczowych frakcji TAG | 3 | — |
| Kwas mirystynowy C14:0 | 0,2 ± 0,05 | % | profil kwasów tłuszczowych frakcji TAG | 3 | a |
| Kwas pentadekanowy C15:0 | 0,2 ± 0,03 | % | profil kwasów tłuszczowych frakcji TAG | 3 | b |
| Kwas palmitynowy C16:0 | 14,6 ± 0,2 | % | profil kwasów tłuszczowych frakcji TAG | 3 | c |
| Kwas palmitooleinowy C16:1 | 0,5 ± 0,03 | % | profil kwasów tłuszczowych frakcji TAG | 3 | a |
| Kwas heptadekanowy C17:0 | 0,2 ± 0,02 | % | profil kwasów tłuszczowych frakcji TAG | 3 | a |
| Kwas heptadecenowy C17:1 | 0,1 ± 0,01 | % | profil kwasów tłuszczowych frakcji TAG | 3 | a |
| Kwas stearynowy C18:0 | 4,2 ± 0,2 | % | profil kwasów tłuszczowych frakcji TAG | 3 | c |
| Kwas oleinowy C18:1 | 52,6 ± 0,5 | % | profil kwasów tłuszczowych frakcji TAG | 3 | b |
| Kwas linolowy C18:2 | 25,8 ± 0,6 | % | profil kwasów tłuszczowych frakcji TAG | 3 | a |
| Kwas linolenowy C18:3 | 0,8 ± 0,1 | % | profil kwasów tłuszczowych frakcji TAG | 3 | a |
| Kwas eikozanowy C20:0 | 0,4 ± 0,1 | % | profil kwasów tłuszczowych frakcji TAG | 3 | b |
| Kwas eikozadienowy C20:2 | 0,2 ± 0,05 | % | profil kwasów tłuszczowych frakcji TAG | 3 | a |
| Kwas arachidonowy C20:4 | nie zidentyfikowano | % | profil kwasów tłuszczowych frakcji TAG | 3 | — |
| Kwas behenowy C22:0 | nie zidentyfikowano | % | profil kwasów tłuszczowych frakcji TAG | 3 | — |
Skład frakcji steroli (udział w całkowitej sumie steroli):
| Składnik | Wynik | Jednostka | Mianownik | n w tabeli | Litera porównania |
|---|---|---|---|---|---|
| Cholesterol | 4 ± 0,2 | % | suma steroli | 3 | a |
| Brassikasterol | 0,9 ± 0,1 | % | suma steroli | 3 | c |
| Kampesterol | 5,7 ± 0,1 | % | suma steroli | 3 | a |
| Stigmasterol | 15,2 ± 0,3 | % | suma steroli | 3 | b |
| Ergosterol | 66,8 ± 0,5 | % | suma steroli | 3 | b |
| β-sitosterol | 6,1 ± 0,1 | % | suma steroli | 3 | b |
| Δ5-awenasterol | 0,5 ± 0,1 | % | suma steroli | 3 | a |
| Δ7-stigmasterol | 0,8 ± 0,1 | % | suma steroli | 3 | a |
Skład frakcji fosfolipidów (udział w całkowitej sumie fosfolipidów):
| Składnik | Wynik | Jednostka | Mianownik | n w tabeli | Litera porównania |
|---|---|---|---|---|---|
| Lizofosfatydylocholina | 8,9 ± 0,2 | % | suma fosfolipidów | 3 | a |
| Lizofosfatydyloetanoloamina | 8,1 ± 0,2 | % | suma fosfolipidów | 3 | a |
| Sfingomielina | 9,9 ± 0,1 | % | suma fosfolipidów | 3 | b |
| Fosfatydyloinozytol | 8,9 ± 0,1 | % | suma fosfolipidów | 3 | c |
| Fosfatydylocholina | 8,8 ± 0,2 | % | suma fosfolipidów | 3 | a |
| Fosfatydyloetanoloamina | 14 ± 0,3 | % | suma fosfolipidów | 3 | b |
| Monofosfatydyloglicerol | nie zidentyfikowano | % | suma fosfolipidów | 3 | — |
| Difosfatydyloglicerol | 8,3 ± 0,1 | % | suma fosfolipidów | 3 | a |
| Kwasy fosfatydowe | 33,1 ± 0,5 | % | suma fosfolipidów | 3 | a |
Udział wybranych kwasów tłuszczowych w poszczególnych frakcjach lipidowych:
| Składnik | Wynik | Jednostka | Mianownik | n w tabeli | Litera porównania |
|---|---|---|---|---|---|
| Jednonienasycone kwasy tłuszczowe TAG | 53,2 | % | frakcja kwasów tłuszczowych TAG | nie podano | — |
| Wielonienasycone kwasy tłuszczowe TAG | 26,8 | % | frakcja kwasów tłuszczowych TAG | nie podano | — |
| Kwas oleinowy PI | 40,6 | % | frakcja kwasów tłuszczowych PI | nie podano | — |
| Kwas palmitynowy PI | 36,1 | % | frakcja kwasów tłuszczowych PI | nie podano | — |
| Kwas stearynowy PI | 11,5 | % | frakcja kwasów tłuszczowych PI | nie podano | — |
| Kwas linolowy PI | 6,4 | % | frakcja kwasów tłuszczowych PI | nie podano | — |
| Nasycone kwasy tłuszczowe PI | 51,2 | % | frakcja kwasów tłuszczowych PI | nie podano | — |
| Nasycone kwasy tłuszczowe PE | 55,0 | % | frakcja kwasów tłuszczowych PE | nie podano | — |
W analizie głównych składowych (PCA) profile lipidowe charakteryzowały się wyjaśnieniem 68% zmienności przez pierwszą oś oraz 32% przez drugą oś. Sterole stanowiły około 72% frakcji niezmydlającej się. We frakcjach fosfolipidowych odnotowano wzrost udziału kwasu palmitynowego w szeregu PC < PI < PA < PE (p < 0,05), któremu towarzyszył spadek udziału kwasu oleinowego z 40,6% do 25,8%.
[8]Wyniki badań biochemicznych charakteryzują profil odżywczy owocników z bułgarskich Rodopów i potwierdzają ich wysokie walory konsumpcyjne.
[8]Analiza substancji lotnych świeżych owocników B. pinophilus zebranych w listopadzie 2013 r. w Beypınar (Turcja, prowincja Kırklareli, 733 m n.p.m.) przeprowadzona metodą chromatografii gazowej sprzężonej ze spektrometrią mas (GC-MS) pozwoliła na identyfikację związków tworzących profil zapachowy grzyba w porównaniu z B. edulis. Udziały poszczególnych substancji wyrażono jako procent powierzchni pików w całkowitym prądzie jonowym (TIC).
[10] [11]Skład frakcji lotnej świeżych owocników B. pinophilus według analizy GC-MS:
| Przypisanie w publikacji | Udział TIC, % | RT w tabeli | RI w tabeli |
|---|---|---|---|
| 2-Propenoic acid | 1,95 | 2.147 | 685 |
| 1,3-Octadiene | 1,75 | 2.438 | 988 |
| 2-Fluoro-5-trifluoromethylbenzoic acid, propyl ester | nd | 3.010 | 847 |
| 4-Penten-2-ol, 4 methyl | nd | 3.996 | 973 |
| Hexanal | 0,47 | 4.008 | 801 |
| Tricosanoic acid | 0,18 | 4.656 | 2731 |
| D-Norpropoxyphene | nd | 6.091 | 2240 |
| 1-Chloro-decane | 0,11 | 6.190 | 1250 |
| 3-Methyl-1-butanol | 0,7 | 6.459 | 736 |
| 1,2-Ethanedithiol | nd | 6.511 | 746 |
| 3-Octanone | 7,43 | 6.617 | 983 |
| Octanal | 0,37 | 7.200 | 1075 |
| 1-Octen-3-one | 5,8 | 7.544 | 956 |
| 2-Chloro-pentane | 0,35 | 7.749 | 1331 |
| 1-Hepten-3-one | nd | 8.233 | 1465 |
| Formic acid, ethenyl ester | nd | 8.420 | 989 |
| Octen-1-ol, acetate | nd | 8.851 | 1110 |
| Nonanal | 0,16 | 9.178 | 1106 |
| (E)-2-Octenal | 6,79 | 9.412 | 1151 |
| 5-Methyl-1-heptanol | 0,3 | 9.452 | 1053 |
| Benzene, 1,4-dichloro | nd | 10.048 | 839 |
| 3-Flouro-benzenamine | 0,39 | 10.106 | 1026 |
| Cyclooctanone | 0,2 | 10.229 | 746 |
| Phosphonic acid, methyl-, dioctyl ester | nd | 10.287 | 1165 |
| Isoprophyl5,11-dihydroxy-3,7,11trimethyl-2-dodecenoate | nd | 10.474 | 1334 |
| 1-Octen-3-ol | 55,97 | 10.777 | 998 |
| 1,7,7-Trimethyl-heptane-2-one | 2,04 | 11.378 | 1031 |
| 2,4-Octadienal | 0,14 | 12.294 | 1653 |
| 2-Octen-1-ol | 13,55 | 14.027 | 1610 |
| 4-(Benzoylmethyl)-6-methyl-2H-1,4-benzoxazin-3-one | nd | 15.037 | — |
| 4-Hexenoic acid, 6-hydroxy-4-methyl-, methyl ester | nd | 15.235 | 480 |
| 1,1,1,5,5,5-Hexafluoro-4-oxo-2-pentene-2-amine | nd | 15.626 | — |
| 1,2-Dimethyl-3,5-diphenyl-1H-Pyrazolium | nd | 16.140 | — |
| Cyclohexanemethyl propanoate | 0,1 | 22.173 | 744 |
| 3-Methyl-1-octyn-3-ol | 0,22 | 22.290 | 942 |
| 3-Methyl-3-hexanethiol | 0,46 | 22.833 | 988 |
| Pentanoic acid | 0,16 | 23.195 | 927 |
Głównymi składnikami aromatu były: 1-octen-3-ol (55,97%), 2-octen-1-ol (13,55%), 3-octanone (7,43%), (E)-2-octenal (6,79%) oraz 1-octen-3-one (5,80%). W tabeli 2 publikacji z 2015 r. zamieniono wartości 5,80 i 6,79 przypisane dwóm ostatnim związkom, lecz tabela 1, abstrakt i opis wyników podają wartości zgodne z zestawieniem. Do pozostałych zidentyfikowanych związków należały m.in. 1,7,7-trimethylheptan-2-one (2,04%), 2-propenoic acid (1,95%) oraz 1,3-octadiene (1,75%).
[10]Wyraźna dominacja alifatycznych związków ośmiowęglowych (C8) odpowiada za typowy, intensywny grzybowy aromat świeżego owocnika borowika sosnowego.
[10]Оселище та зростання
Оселище, регіон і сезон
Borowik sosnowy jest grzybem ektomikoryzowym związanym przede wszystkim z sosnami, zwłaszcza z sosną zwyczajną (Pinus sylvestris). Występuje na glebach ubogich, kwaśnych i piaszczystych, wyrastając bezpośrednio z ziemi. W runie towarzyszą mu często śmiałek pognieciony (Deschampsia flexuosa) oraz chrobotki (Cladonia).
[4] [5] [7]W Czechach owocniki pojawiają się od maja przez całe lato i jesień, niekiedy aż do listopada przy sprzyjających warunkach termicznych. Wcześniejsze opracowania Piláta z 1973 r. podawały przedział od maja do września. Lokalnie grzyb ten bywa liczny, choć w wielu rejonach pozostaje rzadki lub w ogóle nie występuje.
[4] [6]Zestawienie wybranych europejskich stanowisk i kolekcji badawczych:
| Miejsce | Data podana w źródle | Rodzaj zapisu |
|---|---|---|
| Czechy, Bělá koło Semil | 14 V 1950 | Nejdlová; typ PR608363; bór sosnowy |
| Czechy, Konstantinovy Lázně | 3 VII 1963 | A. Pilát; czysty bór sosnowy; figura 1 w opisie z 1973 r. |
| Polska, Łódzkie, Pawlikowice 2 km NW, DD95 | 14 X 2017 | GRej 307426; Beata Łyszkowska; 1 owocnik z ziemi; las mieszany |
| Polska, Łódzkie, Pawlikowice 2 km NW, DD95 | 14 X 2018 | GRej 320351; Beata Łyszkowska; 2 sąsiadujące owocniki; las mieszany |
| Polska, Mazowieckie, Osówiec Szlachecki 1 km N, EC25 | 13 IX 2020 | GRej 335617; Romuald Tomaszewski; 2 owocniki z ziemi; nasadzenie sosnowe |
| Czechy, Plzeňský kraj | 18 VIII 2023 | CMS0066-2023-0246 |
| Czechy, Plzeňský kraj | 17 VIII 2023 | CMS0071-2023-0086 |
| Czechy, Středočeský kraj | 21 V 2022 | CMS0087-2022-0076 |
| Czechy, Jihočeský kraj | 27 IX 2020 | CMS0071-2020-0247 |
| Czechy, Plzeňský kraj | 5 IX 2020 | CMS0071-2020-0189 |
| Czechy, Vysočina | 27 IX 2018 | CMS0066-2018-0113 |
| Finlandia, Salo, Tuohittu, Tuohitunnummi | 30 IX 2020 | Jukka Vauras; 2 owocniki; GBIF 3441186229 / FinBIF JX.1160813#20 |
| Bułgaria, Batak, zachodnie Rodopy | 2017 | Materiał badań biochemicznych; 41°46′02,6″N 24°08′48,4″E |
| Turcja, Beypınar, Kırklareli, Marmara | XI 2013 | Materiał analizy aromatu; 41°48′35″N 27°33′33″E; 733 m n.p.m. |
Potwierdzony zasięg występowania
Wszystkie obszary potwierdzone w zapisanych danych źródłowych.
| Kraj | Regiony i stanowiska | Owocnikowanie | Джерела |
|---|---|---|---|
| Польща | Лодзинське воєводство | VI–IX |
|
Джерела
- B. pinophilus — species account, Boris Assyov
- Species Fungorum: Boletus pinophilus Pilát & Dermek, record 309751, current synonymy
- Index Fungorum: Boletus pinophilus, name record 309751
- Pilát A. (1973). Boletus pinophilus nomen novum pro Boletum pinicolam (Vittadini 1835) Venturi 1863. Česká Mykologie 27(1): 6–8.
- Snowarski M. Atlas grzybów Polski: Boletus pinophilus (borowik sosnowy). Page generated 2026-09-01; content changed 2025-10-19.
- Tejkal K. Česká mykologická společnost: Boletus pinophilus — hřib borový.
- Beugelsdijk D.C.M. et al. (2008). A phylogenetic study of Boletus section Boletus in Europe. Persoonia20:1–7. DOI 10.3767/003158508X283692.
- Dospatliev L., Petkova Z., Antova G., Angelova-Romova M., Ivanova M., Mustafa S. (2023). Proximate composition of wild edible mushrooms from the Batak Mountain, Bulgaria. JMBFS12(6):e4718. DOI 10.55251/jmbfs.4718.
- FinBIF / Atlas of Finnish Fungi via GBIF occurrence3441186229; Jukka Vauras; occurrence http://tun.fi/JX.1160813#20.
- Bozok F., Zarifikhosroshahi M., Kafkas E., Taşkın H., Büyükalaca S. (2015). Comparison of Volatile Compounds of Fresh Boletus edulis and B.pinophilus in Marmara Region of Turkey. NBHA43(1): 192–195. DOI 10.15835/nbha4319731.
- NBHA publisher metadata for Bozok et al. 2015, article9731