Їстівний
Потребує обробки
У сирому вигляді отруйний
Установіть місцезнаходження, щоб побачити дані для свого регіону.



Amanita lividopallescens — вид мухомора з підроду Amanitopsis, що вирізняється світлим, білувато-оливковим, кремовим або блідо-свинцевим відтінком шапки та міцною піхвою без кільця. Плодове тіло струнке, з вираженою рубчастістю країв шапки. Належить до нечастих умовно-їстівних грибів лісостепової та широколистяної зон помірного поясу.
Розпізнавання, оселище та найважливіші відмінності.
Грибар
Будова плодового тіла
- Тип будови плодового тіла
- Тип будови плодового тіла: Шапинка, ніжка.
Шапинка
- Форма шапинки
- Форма шапинки: напівкулястий.
Форма шапинки: опуклий.
Форма шапинки: плоский.
Форма шапинки: конічний.
Форма шапинки: дзвоникоподібний. - Рельєф поверхні шапинки
- Рельєф поверхні шапинки: гладенький.
- Блиск поверхні шапинки
- у сухому стані: Блиск поверхні шапинки: блискучий.
- Колір шапинки
- Колір шапинки: вохристий.
Колір шапинки: вохристо-жовтий.
Колір шапинки: лососевий.
Колір шапинки: кремово-білий. - Рельєф поверхні краю шапинки
- Рельєф поверхні краю шапинки: борознистий.
- Діаметр шапинки
- Діаметр шапинки становить 80–120 mm.
- Центр шапинки
- Центр шапинки: з виразним горбком.
- Відокремлюваність шкірки шапинки
- Відокремлюваність шкірки шапинки: частково знімається.
Відокремлюваність шкірки шапинки: частково знімається (до двох третин). - Наявність залишків покривала на шапинці
- Наявність залишків покривала на шапинці: відсутній.
Наявність залишків покривала на шапинці: наявний. - Форма залишків покривала на шапинці
- Форма залишків покривала на шапинці: клаптики.
Низ шапинки
- Тип гіменофора
- Тип гіменофора: пластинки.
Пластинки біля ніжки
- Прикріплення гіменофора до ніжки
- Прикріплення гіменофора до ніжки: вільний від ніжки (пластинки).
- Колір гіменофора
- Колір гіменофора: кремовий.
Колір гіменофора: білий. - Макроскопічна будова вільного краю пластинок
- Макроскопічна будова вільного краю пластинок: пластівчасте.
Макроскопічна будова вільного краю пластинок: зубчасте або пилчасте. - Природний колір краю пластинки
- Природний колір краю пластинки: білий.
- Відстань між пластинками
- Відстань між пластинками: густо розташовані.
- Висота пластинок
- Висота пластинок: до 8 mm.
- Категорія ширини пластинок
- Категорія ширини пластинок: широке.
- Наявність коротких пластинок
- Наявність коротких пластинок: наявний.
Ніжка та основа
- Форма ніжки
- Форма ніжки: циліндричний.
- Колір ніжки
- Колір ніжки: білувате.
Колір ніжки: білий. - Покрив поверхні ніжки
- Покрив поверхні ніжки: луската.
- Візерунок поверхні ніжки
- Візерунок поверхні ніжки: зигзагоподібний.
- Внутрішня будова ніжки
- Внутрішня будова ніжки: заповнене пухким м’якушем.
Внутрішня будова ніжки: порожнистий. - Довжина ніжки
- Довжина ніжки: 70–120 mm.
- Діаметр ніжки
- Діаметр ніжки: 10–30 mm.
- Піхва
- Піхва: наявний.
Піхва: наявний.
Піхва: наявний.
Піхва: наявний.
Кільце
- Наявність кільця
- Наявність кільця: без кільця.
Покривало біля основи
- Будова покривала біля основи ніжки
- Будова покривала біля основи ніжки: мішкоподібна.
- Стійкість піхви та покривала в основі до пошкодження
- у зрілих плодових тіл: Стійкість піхви та покривала в основі до пошкодження: легко пошкоджується (елемент покривала біля основи ніжки: вольва).
- Забарвлення піхви та покривала в основі ніжки
- Забарвлення піхви та покривала в основі ніжки: білувате (елемент покривала біля основи ніжки: вольва).
Забарвлення піхви та покривала в основі ніжки: білий (елемент покривала біля основи ніжки: вольва). - Розпад піхви
- Розпад піхви: поділ на лопаті.
- Висота піхви
- Висота піхви: 40 mm.
- Кільцева зона або слід кільця на ніжці
- Кільцева зона або слід кільця на ніжці: наявна зона або слід.
- Кремезність ніжки
- Кремезність ніжки: стрункий.
- Матеріал піхви та покривала в основі ніжки
- Матеріал піхви та покривала в основі ніжки: перетинчастий (елемент покривала біля основи ніжки: вольва).
М'якуш
- Колір м’якуша
- Колір м’якуша: білий.
- Щільність м’якуша
- Щільність м’якуша: м’який.
- Смак м’якуша
- Смак м’якуша: слабкий.
- Запах м’якуша
- Запах м’якуша: слабкий.
Запах м’якуша: приємний (м’якуш).
Запах м’якуша: відсутній. - Характер смаку м'якоті
- Характер смаку м'якоті: м’який.
- Виразність смаку м'якуша
- Виразність смаку м'якуша: невиразний.
Де і коли росте
- Характер росту плодових тіл
- Характер росту плодових тіл: колами.
Характер росту плодових тіл: невеликими групами. - Частота трапляння
- Частота трапляння: дуже рідкісний.
- Період плодоношення
- Плодові тіла з’являються з червня до вересня.
- Територія поширення
- Територія поширення: підтверджено.
Їстівність і кулінарія
- Їстівність
- Їстівний
- Необхідна обробка
- Потребує обробки
- Споживання в сирому вигляді
- У сирому вигляді отруйний
Право
- Охорона
- У Польщі вид не підлягає видовій охороні.
- Торгівля
- У Польщі вид не дозволено для торгівлі чи виробництва грибної продукції.
З чим можна сплутати
Amanita virosa
Найважливіші відмінності
Смертельно отруйний мухомор смердючий (Amanita virosa) вирізняється білою гладенькою шапинкою, білою ніжкою з кільцем та бульбоподібною основою, зануреною в піхву. Через ризик стирання й опадання кільця в отруйних екземплярів сама відсутність цієї структури на ніжці зібраного гриба не може вважатися гарантією безпечності.
FAQ
Чому Amanita lividopallescens називають світлим мухомором?
Його шапка має ніжне забарвлення від блідо-кремового та жовтуватого до світлого свинцево-сірого.
Чи є на ніжці цього гриба кільце?
Ні, цей вид повністю позбавлений кільця на ніжці протягом усього циклу розвитку.
Чи можна їсти цей гриб без варіння?
Ні, споживання у сирому вигляді суворо заборонено через вміст термолабільних токсинів.
З якими деревами цей гриб утворює зв'язок?
Основними партнерами є дуб, бук, граб, іноді береза у світлих лісах і перелісках.
На яких ґрунтах найчастіше росте вид?
Він віддає перевагу вапняковим, глинистим і нейтральним багатим ґрунтам теплих дібров.
Коли триває сезон плодоношення?
Гриб з'являється у червні та плодоносить до жовтня, найактивніше у серпні-вересні.
Який смак має відварений гриб?
Він має ніжний, солодкуватий присмак із легкими грибними та горіховими нотками.
Як виглядає основа ніжки цього виду?
Основа занурена у високу, мішкоподібну, білувату або блідо-сіру плівчасту вільну піхву.
Чи використовується цей гриб для фарбування?
Іноді його застосовують для кустарного фарбування вовни у кремові та блідо-вохристі кольори.
У яких лісах України можна натрапити на цей вид?
Він зустрічається у світлих широколистяних лісах Лісостепу та південних лісових масивах.
Любитель
Назви та історія
- Obowiązująca nazwa krajowa
- Muchomor szaropłowy
- Obowiązująca nazwa taksonomiczna
- Amanita lividopallescens (Gillet) Bigeard & Guillemin
Спостереження вдома
Споровий відбиток
- Необхідні матеріали
- свіжа, зріла шапинка, аркуш паперу, склянка або чашка, вода
- Час
- 2–24 h
- Виконання
- Покладіть шапинку нижньою стороною на папір.
- Додайте краплю води зверху та накрийте.
- Через 2–24 годин підніміть шапинку й огляньте осад.
Що шукати
- Колір спорового відбитка
- Колір спорового відбитка: білий.
Під мікроскопом
- Необхідні матеріали
- світловий мікроскоп, предметне й покривне скельця, голка, вода, спори зі спорового відбитка
- Виконання
- Перенесіть голкою трохи спорового відбитка на скельце.
- Додайте краплю води, накрийте покривним скельцем і розгляньте спори.
Що шукати
- Форма спори
- Форма спори: кулястий. Форма спори: кулястий. Форма спори: кулястий (майже). Форма спори: еліпсоїдний (широкий). Форма спори: кулястий (майже). Форма спори: еліпсоїдний (широкий). Форма спори: кулястий. Форма спори: еліпсоїдний (широкий). Форма спори: кулястий. Форма спори: еліпсоїдний (широкий). Форма спори: еліпсоїдний. Форма спори: кулястий. Форма спори: еліпсоїдний (широкий). Форма спори: еліпсоїдний (широкий). Форма спори: еліпсоїдний. Форма спори: еліпсоїдний (широкий). Форма спори: еліпсоїдний. Форма спори: циліндричний (майже). Форма спори: еліпсоїдний (широкий). Форма спори: еліпсоїдний. Форма спори: циліндричний (майже). Форма спори: еліпсоїдний. Форма спори: кулястий (майже, іноді). Форма спори: кулястий. Форма спори: яйцеподібний.
- Розміри спори
- Довжина 9–13,8 µm, ширина 7,8–12 µm.
- Розміри спори
- Довжина 11 µm, ширина 10 µm.
Розміри порівнюйте після калібрування шкали мікроскопа.
Екологія та поширення
- Гранулометричний склад ґрунту
- Гранулометричний склад ґрунту: глиниста.
- Листяні дерева в оточенні
- Листяні дерева в оточенні: дуб.
Листяні дерева в оточенні: Quercus ilex. - Кущі в оточенні
- Кущі в оточенні: ліщина.
- Мікоризні партнери
- Загальний зв’язок виду: Мікоризні партнери: Quercus (загальний перелік партнерів).
- Тип живлення
- Тип живлення: ектомікоризний.
Некулінарні застосування
Вид не має помітного комерційного чи ужиткового застосування в промисловості та фармації.
- Експериментальне фарбування: у домашніх ремеслах натуральні відвари зрілих плодових тіл використовувалися для тонування лляної та вовняної пряжі в пастельні кремові, палеві та сіро-жовтуваті відтінки.
- Освітньо-наукова цінність: використовується як класичний демонстраційний об'єкт у мікологічних дослідженнях таксономії секції Vaginatae та варіативності пігментації поплавків.
- Етнографічні деталі: зафіксовано поодинокі згадки про використання висушених розтертих частин гриба як безпечного порошку для відлякування деяких садових шкідників.
Історія та культура
Гриб був описаний у європейських мікологічних працях як специфічний світлозабарвлений різновид поплавків. Латинська назва вказує на блідий свинцево-сірий або опалесцентний колір його поверхні.
- Народні уявлення: у селах Західної Європи білуваті безкільцеві гриби нерідко вважали символом чистоти лісу, хоча водночас остерігалися через схожість із небезпечними родичами.
- Мікологічна історія: тривалий час серед науковців велися дискусії щодо таксономічного статусу виду, який часто розглядали як форму або варітет мухомора піхвового.
- Традиційні згадки: у фольклорних назвах гриб часто поетично називали «світлою лісовою пастушкою» або «блідим поплавком» за тендітний силует.
Їстівність і безпека
Вид зараховують до категорії умовно-їстівних грибів, вживання яких дозволено лише після суворої теплової обробки. Сира м'якоть містить комплекс термочутливих токсинів, здатних спричинити ураження шлунково-кишкового тракту.
- Підготовка та обробка: плодове тіло вимагає обов'язкового тривалого відварювання з обов'язковим зливанням усього відвару.
- Смакові властивості: приготовлений гриб має солодкуватий, тонкий горіховий присмак і ніжну, танучу в роті текстуру м'якоті.
- Споживчі традиції: у країнах Середземномор'я, зокрема в Іспанії та Італії, місцеві збирачі високо оцінюють його якість, однак через підвищену ламкість і небезпеку переплутати з отруйними видами широкого комерційного застосування вид не має.
Оселище та поширення
Amanita lividopallescens є термофільним видом, що поширений у лісостепових та помірних широколистяних лісових зонах Європи. Гриб віддає перевагу відкритим, добре прогрітим галявинам, узліссям та розрідженим насадженням.
- Субстрат: розвивається на родючих глинистих, карбонатних і багатих на вапно ґрунтах із нейтральною або лужною реакцією.
- Деревні симбіонти: формує мікоризу переважно з дубом черешчатим, дубом скельним, буком лісовим, березою та грабом.
- Сезонний ритм: плодоношення фіксується від початку червня до середини осені, причому пік припадає на серпень і вересень за умов достатньої вологості.
- Регіональні відмінності: на півдні Європи зустрічається частіше у світлих дібровах, тоді як у північніших регіонах є рідкісним локальним мешканцем заплавних лісів.
Джерела
- AMINT, własne kolekcje autorów S.Rocchi/M.Biraghi/P.Curti/F.Sotgiu
- NaturalisBiodiversityCenter, InteractiveGuide to Mushrooms100106
- Jean-Michel Hanss/TaxinoHan, Fiche macro21
- Dyderski M.K. et al. 2020, Biological Flora of the British Isles: Quercus rubra, Journal of Ecology 108(3), DOI 10.1111/1365-2745.13375
- Nedelev P. 2025, Manatarka, Amanita lividopallescens, autorskie obserwacje i atlas
Дослідник
Їстівність і кулінарія
Ustalenia źródłowe: jadalność, spożycie i wykorzystanie
- Їстівність
- Їстівний — źródło oznaczenia
Materiał: po obróbce
Loredana Battisti — Amanita lividopallescens, Monaco Nature Encyclopedia, 9.02.2019. · Профіль виду Amanita lividopallescens; Commestibilità: Commestibile dopo cottura. Оцінка автора, а не експериментально встановлений протокол обробки.
- Споживання в сирому вигляді
- Отруйний
Materiał: surowy
Vincent Danel (red.), Université Grenoble Alpes / SFMU — Champignons toxiques crus ou peu cuits, rewizja grudzień 2019. · Розділ Champignons toxiques crus ou peu cuits; явний пункт списку Amanite pale livide (Amanita lividopallescens). Лише оцінка в сирому вигляді; жодного протоколу обробки чи експериментального результату.
123pilze — Amanita lividopallescens, Geschmack, aktualizacja 1.04.2025. · Запис про вид Geschmack: Mild, roh unbekömmlich (giftig). Конкретна оцінка для сирого стану; ширші твердження на рівні розділу не використовувалися як єдина підстава.
- Необхідна обробка
- Потребує обробки
Źródłowa ocena jadalności dotyczy materiału po obróbce.
Loredana Battisti — Amanita lividopallescens, Monaco Nature Encyclopedia, 9.02.2019. · Species account Amanita lividopallescens; Commestibilità: Commestibile dopo cottura. Author assessment, not an experimentally established treatment protocol.
Wynika z potwierdzonej toksyczności materiału surowego.
Vincent Danel (red.), Université Grenoble Alpes / SFMU — Champignons toxiques crus ou peu cuits, rewizja grudzień 2019. · Section Champignons toxiques crus ou peu cuits; explicit list item Amanite pale livide (Amanita lividopallescens). Raw assessment only; no treatment protocol or experimental result.
123pilze — Amanita lividopallescens, Geschmack, aktualizacja 1.04.2025. · Species entry Geschmack: Mild, roh unbekömmlich (giftig). Specific raw-state assessment; broader section-level statements not used as sole support.
Наукові назви та таксономія
- Чинна наукова назва
Amanita lividopallescens (Gillet) Bigeard & Guillemin
Наукові назви та таксономія
Правильна наукова назва таксона — Amanita lividopallescens (Gillet) Bigeard & Guillemin, запроваджена в 1913 році в ранзі виду в межах родини мухоморових (Amanitaceae) і секції Vaginatae роду Amanita. Базонімом є Amanita vaginata var. lividopallescens Gillet 1888 року. У базі NCBI таксон зареєстровано за номером TaxID 2014974 із прив'язкою до епітипу TO:MC121009.
Історичний обсяг назв і трактувань виду
Аналіз морфологічних ознак і секвенування регіону nrITS, проведені Віцціні та співавторами в 2016 році, уточнили межі таксона шляхом призначення епітипу з Корсики у Франції. У цьому трактуванні A. stenospora була визнана колірною формою A. lividopallescens, позбавленою окремого таксономічного значення.
Історичний обсяг назв і трактувань виду
Філогенетичні дослідження Варги та співавторів 2024 року показали, що частина колекцій, які традиційно визначалися як «lividopallescens», насправді представляє сестринську еволюційну лінію, описану як Amanita sublividopallescens, через що давні визначення виключно за макроскопічними ознаками потребують молекулярної верифікації.
Історичний обсяг назв і трактувань виду
Дослідження лектотипу A. malleata у трактуванні Марселя Бона показали відмінність лише однієї основи в послідовності ITS відносно епітипу A. lividopallescens, що дало підстави запропонувати комбінацію Amanita lividopallescens f. malleata (Piane ex Bon) Hanss для форми зі специфічною структурою покривала.
Історичний обсяг назв і трактувань виду
В історії систематики таксон описували під різними назвами та рангами, зокрема Amanitopsis vaginata var. lividopallescens, Amanita lividopallescens var. tigrina (нелегітимна назва), Amanita subfraudulenta та Amanita stenospora.
Методи та межі висновків із досліджень
Біохімічні профілі, виявлені в лабораторних тестах, описують склад екстрактів конкретного зразка і не є доказом лікувальної дії в харчуванні людини.
Історія назви та типового матеріалу
Номенклатурний шлях таксона пролягав від різновиду, описаного Жілле в 1888 році, через підвищення до рангу виду Біжаром і Гійменом у 1913 році, аж до сучасної епітипізації, підтвердженої молекулярним аналізом.
Історія назви та типового матеріалу
Концепція форми malleata походить із французьких спостережень плодових тіл зі специфічно потрісканим покривалом і багатою на кулясті клітини структурою піхви.
- Zakres ujęcia taksonomicznego
Independent source reports under Amanita lividopallescens and its historical morphological complex. IF114489 current name and Vizzini2016 epitype are separately anchored; older Italian atlas/individual material, Naturalis description, French sources and Sleman-Tahir2025 experiment are not reidentified or pooled with the modern epitype. Varga2024 sister species sublividopallescens and different malleata/tigrina concepts retain source scope.
[23] [28] [27] [26] [4]
Екологія та поширення
- Оселище
- Оселище: парк. [16]
Оселище: листяний ліс. [25]
Оселище: парк (назва виду в джерелі: Amanita lividopallescens (Boud.) Kühner & Romagn., BGF0002816; oznaczenie morfologiczne BG, 2018). [37] - Субстрат
- Субстрат: ґрунт (назва виду в джерелі: Amanita lividopallescens (Boud.) Kühner & Romagn., BGF0002816; oznaczenie morfologiczne BG, 2018). [37]
- Частота трапляння
- Польща: Частота трапляння: дуже рідкісний. [37]
Лабораторна діагностика
Dane ustrukturyzowane
Базидії
Інші лабораторні ознаки
- Довжина клітини краю пластинки
- Довжина клітини краю пластинки: 30–55 µm. [39]
- Форма інших клітин леза пластинки
- Форма інших клітин леза пластинки: кулястий на ніжці (у частині клітин). [39]
- Ширина клітини краю пластинки
- Ширина клітини краю пластинки: 25–30 µm. [39]
- Фертильність краю пластинок
- Фертильність краю пластинок: плідне. [21]
- Типи клітин у загальному покривалі
- Типи клітин у загальному покривалі: ниткоподібні гіфи (переважання, біля основи ніжки). [39]
Шкірка шапинки
Спори
- Середнє відношення довжини спори до її ширини
- Середнє відношення довжини спори до її ширини: 1,04 (середнє значення). [30]
Середнє відношення довжини спори до її ширини: 1,2 (середнє значення). [30] - Наявність виросту рубчика базидіоспори
- Наявність виросту рубчика базидіоспори: наявний. [39]
- Положення виростка рубчика базидіоспори
- Положення виростка рубчика базидіоспори: бічний. [39]
- Довжина спори
- Довжина спори: 10,2–13,4 µm. [16]
Довжина спори: 10,5–13,8 µm. [46]
Довжина спори: 11 µm (середнє значення). [31]
Довжина спори: 9–13 µm. [39] - Відношення довжини спори до її ширини
- Відношення довжини спори до її ширини: 1,2–1,4. [49]
Відношення довжини спори до її ширини: 1,15–1,3. [49]
Відношення довжини спори до її ширини: 1,2–1,5. [49]
Відношення довжини спори до її ширини: 1–1,3. [49]
Відношення довжини спори до її ширини: 1,2–1,3. [49]
Відношення довжини спори до її ширини: 1–1,2. [49]
Відношення довжини спори до її ширини: 1–1,2. [39]
Відношення довжини спори до її ширини: 1–1,04. [49]
Відношення довжини спори до її ширини: 1–1,1. [49]
Відношення довжини спори до її ширини: 1,2–1,4. [49]
Відношення довжини спори до її ширини: 1,2–1,4. [49] - Форма спори
- Форма спори: кулястий. [16]
Форма спори: кулястий. [49]
Форма спори: кулястий (майже). [49]
Форма спори: еліпсоїдний (широкий). [49]
Форма спори: кулястий (майже). [49]
Форма спори: еліпсоїдний (широкий). [49]
Форма спори: кулястий. [49]
Форма спори: еліпсоїдний (широкий). [49]
Форма спори: кулястий. [49]
Форма спори: еліпсоїдний (широкий). [49]
Форма спори: еліпсоїдний. [49]
Форма спори: кулястий. [49]
Форма спори: еліпсоїдний (широкий). [49]
Форма спори: еліпсоїдний (широкий). [49]
Форма спори: еліпсоїдний. [49]
Форма спори: еліпсоїдний (широкий). [49]
Форма спори: еліпсоїдний. [49]
Форма спори: циліндричний (майже). [49]
Форма спори: еліпсоїдний (широкий). [49]
Форма спори: еліпсоїдний. [49]
Форма спори: циліндричний (майже). [49]
Форма спори: еліпсоїдний. [46]
Форма спори: кулястий (майже, іноді). [46]
Форма спори: кулястий. [39]
Форма спори: яйцеподібний. [39]
Трама гіменофора
- Тип трами гіменофора
- Тип трами гіменофора: білатеральна. [39]
Матеріал і методи досліджень
Опис ознак — джерело та обсяг
Матеріал: Вихідний атласний опис Naturalis, профіль A.lividopallescens; колекцію та метод оцінки запаху не зазначено.
Обсяг зчитування: Повний текст.
Обмеження: Якісна оцінка автора атласу, а не інструментальне вимірювання запаху.
Опис ознак — джерело та обсяг
Матеріал: Стефано Роккі, Умбрія, червень 2015, власний опис AMINT.
Обсяг зчитування: Повний текст.
Обмеження: Опис автора збережено, він не є рекомендацією куштувати сирий гриб.
Мікроскопічні дані — джерело та обмеження
Матеріал: Массімо Бірагі, Пумененго, Ломбардія, червень 2016, AMINT. Qm=1,04; середні осі 11×10 мкм не є межами діапазону.
Обсяг зчитування: Повний текст.
Обмеження: Кількість виміряних спор не вказано. Середнє не визначає мін.–макс.
Мікроскопічні дані — джерело та обмеження
Матеріал: Стефано Роккі, Умбрія, жовтень 2014, AMINT. Qm=1,2; спори 10,2–13,4×8,7–11,2 мкм уже записано в базі, діапазони повторно не копіювалися.
Обсяг зчитування: Повний текст.
Обмеження: Кількість виміряних спор не вказано. Середнє не визначає мін.–макс.
- Маса плодового тіла
- свіжий матеріал: Маса плодового тіла: 58,54 g (кількість зразків: 5, стандартна похибка: 1,01 g, повтори, наведені в джерелі, морфометричні вимірювання, середнє значення). [41]
Дослідження складу та активності — матеріал та обмеження
Матеріал: визначений Слеманом і Тахіром як A.lividopallescens, Зеве, Ірак, лютий 2024, sekwencjaPQ686317. Порівняння з епітипом та A.sublividopallescens не підтверджено.
Обсяг зчитування: Повний текст.
Обмеження: Лабораторна активність не доводить клінічної ефективності чи безпеки вживання. Решту середніх±SE та еквівалентів на свіжу масу збережено в документації без змін, без переведення в SD, діапазон чи одиниці сухої маси. GC-MS наводить відносні площі піків та бібліотечні ідентифікації, а не підтверджену концентрацію токсину в плодовому тілі.
Archiwalny opis siedliska
Grzyb ektomikoryzowy, zasiedlający ciepłolubne lasy liściaste, aleje i zadrzewienia parkowe, zwłaszcza w sąsiedztwie starych dębów na glebach gliniastych i wapiennych.
[22]Archiwalny opis siedliska
W Europie Zachodniej zbiory notowano od wczesnego lata po późną jesień – od czerwca do listopada – w lasach dębowych i mieszanych.
[25]- Результати, наведені в джерелах — Кількість спор на базидії
- Materiał badania: Jean-Michel Hanss, s.54: własny opis JMH2015002 / FR2016821 / MN490679, Petigny, Belgia, 8.09.2015, 300 m n.p.m., las iglasto-dębowy na podłożu łupkowym. Sekwencja tego okazu jest wymieniona w Varga i in.2024, tabela1 s.17 i w kladzie A.lividopallescens na ryc.3 s.7, obok epitypu. Wykonano odczyt publikowanych wyników, nie nową własną analizę sekwencji. N, odczynników i przygotowania poszczególnych preparatów nie podano w tym koncie. Liczba zarodników na jednej podstawce wynosi 2. [39]
Materiał badania: Jean-Michel Hanss, s.54: własny opis JMH2015002 / FR2016821 / MN490679, Petigny, Belgia, 8.09.2015, 300 m n.p.m., las iglasto-dębowy na podłożu łupkowym. Sekwencja tego okazu jest wymieniona w Varga i in.2024, tabela1 s.17 i w kladzie A.lividopallescens na ryc.3 s.7, obok epitypu. Wykonano odczyt publikowanych wyników, nie nową własną analizę sekwencji. N, odczynników i przygotowania poszczególnych preparatów nie podano w tym koncie. Liczba zarodników na jednej podstawce wynosi 4. [39] - Результати, наведені в джерелах — Довжина спори
- 10,2–13,4 µm [16]
10,5–13,8 µm [46]
Materiał badania: AMINT, Massimo Biraghi, Pumenengo, Lombardia, czerwiec 2016, przy dębie szypułkowym. Spore in media 11 x 10 µm; Q medio 1,04. Nie podano N i nie potwierdzono oznaczenia DNA. Właściwa średnia Q jest już zapisana w poprzedniej rewizji. Średnia długość zarodnika w badanym materiale wynosi 11 mikrometrów. [31]
9–13 µm [39] - Результати, наведені в джерелах — Відношення довжини спори до її ширини
- 1,2–1,5 [49]
1–1,04 [49]
1–1,2 [49] [39]
1–1,3 [49]
1,15–1,3 [49]
1,2–1,4 [49]
1,2–1,3 [49]
1–1,1 [49] - Результати, наведені в джерелах — Ширина спори
- 8–12 µm [39]
Materiał badania: AMINT, Massimo Biraghi, Pumenengo, Lombardia, czerwiec 2016, przy dębie szypułkowym. Spore in media 11 x 10 µm; Q medio 1,04. Nie podano N i nie potwierdzono oznaczenia DNA. Właściwa średnia Q jest już zapisana w poprzedniej rewizji. Średnia szerokość zarodnika w badanym materiale wynosi 10 mikrometrów. [31]
7,8–10,8 µm [46]
8,7–11,2 µm [16]
Metody i zapisy źródłowe — Jean-Michel Hanss, s.54: własny opis JMH2015002 / FR2016821 / MN490679, Petigny, Belgia, 8.09.2015, 300 m n.p.m., las iglasto-dębowy na podłożu łupkowym. Sekwencja tego okazu jest wymieniona w Varga i in.2024, tabela1 s.17 i w kladzie A.lividopallescens na ryc.3 s.7, obok epitypu. Wykonano odczyt publikowanych wyników, nie nową własną analizę sekwencji. N, odczynników i przygotowania poszczególnych preparatów nie podano w tym koncie.
Identyfikacja kropli: nierozstrzygnięta.
Układ strzępek skórki — zapis źródłowy: „Hanss, Notes sur Amanita lividopallescens, s.54, okaz JMH2015002, Petigny (Belgia), 8.09.2015, leg. Jacques Nicolas; ITS MN490679. Hyphes filamenteuses imbriquées: przeplatające się strzępki.” [39]
Długość sterygmy podstawki — zapis źródłowy: „Hanss, Notes sur Amanita lividopallescens, s.54, okaz JMH2015002, Petigny (Belgia), 8.09.2015, leg. Jacques Nicolas; ITS MN490679. Stérigmates de 8–10 µm: długość sterygm, nie szerokość podstawki.” [39]
Liczba zarodników na jednej podstawce — zapis źródłowy: „Hanss, Notes sur Amanita lividopallescens, s.54, okaz JMH2015002, Petigny (Belgia), 8.09.2015, leg. Jacques Nicolas; ITS MN490679. Basides bisporiques ou tétrasporiques, ces dernières majoritaires. Wariant dwuzarodnikowy; bez dopisanej częstości procentowej.” [39]
Liczba zarodników na jednej podstawce — zapis źródłowy: „Hanss, Notes sur Amanita lividopallescens, s.54, okaz JMH2015002, Petigny (Belgia), 8.09.2015, leg. Jacques Nicolas; ITS MN490679. Basides bisporiques ou tétrasporiques, ces dernières majoritaires. Wariant zwykle czterozarodnikowy; bez dopisanej częstości procentowej.” [39]
Położenie wyrostka wnęki bazydiospory — zapis źródłowy: „Hanss, Notes sur Amanita lividopallescens, s.54, okaz JMH2015002, Petigny (Belgia), 8.09.2015, leg. Jacques Nicolas; ITS MN490679. Apicule ... déporté sur le côté: boczne położenie, nie długość ani kąt osi.” [39]
Obecność wyrostka wnęki bazydiospory — zapis źródłowy: „Hanss, Notes sur Amanita lividopallescens, s.54, okaz JMH2015002, Petigny (Belgia), 8.09.2015, leg. Jacques Nicolas; ITS MN490679. Apicule nettement déporté sur le côté: jawna obecność apikulusa.” [39]
Długość podstawki; Szerokość podstawki — zapis źródłowy: „Hanss, Notes sur Amanita lividopallescens, s.54, okaz JMH2015002, Petigny (Belgia), 8.09.2015, leg. Jacques Nicolas; ITS MN490679. Basides: 55–65 × 13–20 µm.” [39]
Długość komórki ostrza blaszki; Szerokość komórki ostrza blaszki — zapis źródłowy: „Hanss, Notes sur Amanita lividopallescens, s.54, okaz JMH2015002, Petigny (Belgia), 8.09.2015, leg. Jacques Nicolas; ITS MN490679. Cellules marginales visibles 30–55 × 25–30 µm. Dotyczy komórek widocznych; pozostałe są trudne do obserwacji w żelu.” [39]
Kształt innych komórek ostrza blaszki — zapis źródłowy: „Hanss, Notes sur Amanita lividopallescens, s.54, okaz JMH2015002, Petigny (Belgia), 8.09.2015, leg. Jacques Nicolas; ITS MN490679. Cellules marginales sphéropédonculées à ampulacées. Część sferopedunkulowana; alternatywny kształt ampuliformny nie ma obecnie opcji i pozostaje w dokumentacji.” [39]
Typ tramy hymenoforu — zapis źródłowy: „Hanss, Notes sur Amanita lividopallescens, s.54, okaz JMH2015002, Petigny (Belgia), 8.09.2015, leg. Jacques Nicolas; ITS MN490679. S.54–56: wyodrębniony hymenopod i stopniowo rozchodzące się łańcuchy; przypis2 wprost wskazuje wynikową symetrię bilateralną. Nie dopisano podtypu Boletus.” [39]
Organizacja skórki kapelusza — zapis źródłowy: „Hanss, Notes sur Amanita lividopallescens, s.54, okaz JMH2015002, Petigny (Belgia), 8.09.2015, leg. Jacques Nicolas; ITS MN490679. Revêtement piléique: ixocutis; struktura cutis i obecność zżelatynizowania osobno.” [39]
Długość zarodnika; Iloraz długości i szerokości zarodnika; Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „Hanss, Notes sur Amanita lividopallescens, s.54, okaz JMH2015002, Petigny (Belgia), 8.09.2015, leg. Jacques Nicolas; ITS MN490679. Spores sphériques ou ovoïdes 9–13 × 8–12 µm; Q 1–1,2. Zakresy tego jednego okazu, nie średnie.” [39]
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „Hanss, Notes sur Amanita lividopallescens, s.54, okaz JMH2015002, Petigny (Belgia), 8.09.2015, leg. Jacques Nicolas; ITS MN490679. Spores sphériques ou ovoïdes. Własny wariant kształtu, bez przeniesionego kwalifikatora.” [39]
Typy komórek w osłonie całkowitej — zapis źródłowy: „Hanss, Notes sur Amanita lividopallescens, s.54, okaz JMH2015002, Petigny (Belgia), 8.09.2015, leg. Jacques Nicolas; ITS MN490679. Volve composée très majoritairement d’hyphes filamenteuses imbriquées. Osobno zapisano podstawowy składnik i przeważający udział, wyłącznie dla pochwy.” [39]
Kształt komórki osłony całkowitej — zapis źródłowy: „Hanss, Notes sur Amanita lividopallescens, s.54, okaz JMH2015002, Petigny (Belgia), 8.09.2015, leg. Jacques Nicolas; ITS MN490679. Quelques articles renflés, sphériques ou d’aspect fusiforme. Dotyczy nielicznych rozrośniętych elementów pochwy, nie wszystkich strzępek.” [39]
Metody i zapisy źródłowe — Hanss i Moreau, BSMF133(1–2), opublikowane2020,s.106: kontrast płodnego ostrza A.lividopallescens ze sterylnym A.albogrisescens. Jest to opis syntetyczny autorów, bez przypisania wyniku do niepodanego okazu.
Identyfikacja kropli: nierozstrzygnięta.
Płodność ostrza blaszek — zapis źródłowy: „Hanss i Moreau2020,s.106: A.lividopallescens ... arête fertile. Nie wyprowadzono stąd bezwarunkowego braku wszystkich komórek brzeżnych.” [21]
Metody i zapisy źródłowe — Exact source material and scope: ["Rocchi AMINT October2014,source-identified historical lividopallescens,unrevised under2024split,spore print in Melzer1000x", {}, null, null]
Długość zarodnika — zapis źródłowy: „Pełny źródłowy pomiar długość × szerokość; pierwsza oś: 10,2–13,4×8,7–11,2µm,Qm1,2,opisglobose.” [16]
Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „Pełny źródłowy pomiar długość × szerokość; druga oś: 10,2–13,4×8,7–11,2µm,Qm1,2,opisglobose.” [16]
Metody i zapisy źródłowe — Patrice Tanchaud, septembre2018, dwustronicowe konto z MycoCharentes. Odczyt tekstu PDF przez WWW; bez potwierdzenia N, odczynnika i kodu voucher. Atlasowy zakres zarodników 10,5–13,8×7,8–10,8µm, nie wynik porównania DNA z epitypem.
Identyfikacja kropli: nierozstrzygnięta.
Długość zarodnika; Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „Tanchaud2018: spores10,5–13,8×7,8–10,8µm.” [46]
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „Tanchaud2018: le plus souvent elliptiques; nie nadano częstości wszystkim kształtom.” [46]
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „Tanchaud2018: parfois subglobuleuses; przybliżenie i czasami należą wyłącznie do tego wariantu.” [46]
Metody i zapisy źródłowe — AMINT, Massimo Biraghi, Pumenengo, Lombardia, czerwiec 2016, przy dębie szypułkowym. Spore in media 11 x 10 µm; Q medio 1,04. Nie podano N i nie potwierdzono oznaczenia DNA. Właściwa średnia Q jest już zapisana w poprzedniej rewizji.
Identyfikacja kropli: nierozstrzygnięta.
Długość zarodnika; Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „Biraghi 2016: Spore in media 11 x 10 µm. Średnia osi, nie obserwowane minimum i maksimum.” [31]
Metody i zapisy źródłowe — Vizzini i in.2016, Phytotaxa280(1), tabela2,s.15: DKC-F-44309 (JV03-384). Odczyt pełnotekstowego autorskiego depozytu przez narzędzie WWW; oryginalny PDF niedostępnyHTTP403. Zachowano odrębną kolekcję i nie dopisano długości, szerokości, N ani medium dla tego wiersza.
Identyfikacja kropli: nierozstrzygnięta.
Iloraz długości i szerokości zarodnika — zapis źródłowy: „Vizzini i in.2016, Phytotaxa280(1), tabela2,s.15: DKC-F-44309 (JV03-384). Odczyt pełnotekstowego autorskiego depozytu przez narzędzie WWW; oryginalny PDF niedostępnyHTTP403. Zachowano odrębną kolekcję i nie dopisano długości, szerokości, N ani medium dla tego wiersza. Q=1–1.1.” [49]
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „Vizzini i in.2016, Phytotaxa280(1), tabela2,s.15: DKC-F-44309 (JV03-384). Odczyt pełnotekstowego autorskiego depozytu przez narzędzie WWW; oryginalny PDF niedostępnyHTTP403. Zachowano odrębną kolekcję i nie dopisano długości, szerokości, N ani medium dla tego wiersza. Kształt źródłowy, cecha i określenie osobno.” [49]
Metody i zapisy źródłowe — Vizzini i in.2016, Phytotaxa280(1), tabela2,s.15: DKC-F-55054. Odczyt pełnotekstowego autorskiego depozytu przez narzędzie WWW; oryginalny PDF niedostępnyHTTP403. Zachowano odrębną kolekcję i nie dopisano długości, szerokości, N ani medium dla tego wiersza.
Identyfikacja kropli: nierozstrzygnięta.
Iloraz długości i szerokości zarodnika — zapis źródłowy: „Vizzini i in.2016, Phytotaxa280(1), tabela2,s.15: DKC-F-55054. Odczyt pełnotekstowego autorskiego depozytu przez narzędzie WWW; oryginalny PDF niedostępnyHTTP403. Zachowano odrębną kolekcję i nie dopisano długości, szerokości, N ani medium dla tego wiersza. Q=1.2–1.3.” [49]
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „Vizzini i in.2016, Phytotaxa280(1), tabela2,s.15: DKC-F-55054. Odczyt pełnotekstowego autorskiego depozytu przez narzędzie WWW; oryginalny PDF niedostępnyHTTP403. Zachowano odrębną kolekcję i nie dopisano długości, szerokości, N ani medium dla tego wiersza. Kształt źródłowy, cecha i określenie osobno.” [49]
Metody i zapisy źródłowe — Vizzini i in.2016, Phytotaxa280(1), tabela2,s.15: EETU106813. Odczyt pełnotekstowego autorskiego depozytu przez narzędzie WWW; oryginalny PDF niedostępnyHTTP403. Zachowano odrębną kolekcję i nie dopisano długości, szerokości, N ani medium dla tego wiersza.
Identyfikacja kropli: nierozstrzygnięta.
Iloraz długości i szerokości zarodnika — zapis źródłowy: „Vizzini i in.2016, Phytotaxa280(1), tabela2,s.15: EETU106813. Odczyt pełnotekstowego autorskiego depozytu przez narzędzie WWW; oryginalny PDF niedostępnyHTTP403. Zachowano odrębną kolekcję i nie dopisano długości, szerokości, N ani medium dla tego wiersza. Q=1.15–1.3.” [49]
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „Vizzini i in.2016, Phytotaxa280(1), tabela2,s.15: EETU106813. Odczyt pełnotekstowego autorskiego depozytu przez narzędzie WWW; oryginalny PDF niedostępnyHTTP403. Zachowano odrębną kolekcję i nie dopisano długości, szerokości, N ani medium dla tego wiersza. Kształt źródłowy, cecha i określenie osobno.” [49]
Metody i zapisy źródłowe — Vizzini i in.2016, Phytotaxa280(1), tabela2,s.15: TO LP220611. Odczyt pełnotekstowego autorskiego depozytu przez narzędzie WWW; oryginalny PDF niedostępnyHTTP403. Zachowano odrębną kolekcję i nie dopisano długości, szerokości, N ani medium dla tego wiersza.
Identyfikacja kropli: nierozstrzygnięta.
Iloraz długości i szerokości zarodnika — zapis źródłowy: „Vizzini i in.2016, Phytotaxa280(1), tabela2,s.15: TO LP220611. Odczyt pełnotekstowego autorskiego depozytu przez narzędzie WWW; oryginalny PDF niedostępnyHTTP403. Zachowano odrębną kolekcję i nie dopisano długości, szerokości, N ani medium dla tego wiersza. Q=1–1.3.” [49]
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „Vizzini i in.2016, Phytotaxa280(1), tabela2,s.15: TO LP220611. Odczyt pełnotekstowego autorskiego depozytu przez narzędzie WWW; oryginalny PDF niedostępnyHTTP403. Zachowano odrębną kolekcję i nie dopisano długości, szerokości, N ani medium dla tego wiersza. Kształt źródłowy, cecha i określenie osobno.” [49]
Metody i zapisy źródłowe — Vizzini i in.2016, Phytotaxa280(1), tabela2,s.15: M-0200751, E.Ludwig3735, holotyp var.globosispora. Odczyt pełnotekstowego autorskiego depozytu przez narzędzie WWW; oryginalny PDF niedostępnyHTTP403. Zachowano odrębną kolekcję i nie dopisano długości, szerokości, N ani medium dla tego wiersza.
Identyfikacja kropli: nierozstrzygnięta.
Iloraz długości i szerokości zarodnika — zapis źródłowy: „Vizzini i in.2016, Phytotaxa280(1), tabela2,s.15: M-0200751, E.Ludwig3735, holotyp var.globosispora. Odczyt pełnotekstowego autorskiego depozytu przez narzędzie WWW; oryginalny PDF niedostępnyHTTP403. Zachowano odrębną kolekcję i nie dopisano długości, szerokości, N ani medium dla tego wiersza. Q=1–1.04.” [49]
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „Vizzini i in.2016, Phytotaxa280(1), tabela2,s.15: M-0200751, E.Ludwig3735, holotyp var.globosispora. Odczyt pełnotekstowego autorskiego depozytu przez narzędzie WWW; oryginalny PDF niedostępnyHTTP403. Zachowano odrębną kolekcję i nie dopisano długości, szerokości, N ani medium dla tego wiersza. Kształt źródłowy, cecha i określenie osobno.” [49]
Metody i zapisy źródłowe — Vizzini i in.2016, Phytotaxa280(1), tabela2,s.15: TO MC121009, epityp. Odczyt pełnotekstowego autorskiego depozytu przez narzędzie WWW; oryginalny PDF niedostępnyHTTP403. Zachowano odrębną kolekcję i nie dopisano długości, szerokości, N ani medium dla tego wiersza.
Identyfikacja kropli: nierozstrzygnięta.
Iloraz długości i szerokości zarodnika — zapis źródłowy: „Vizzini i in.2016, Phytotaxa280(1), tabela2,s.15: TO MC121009, epityp. Odczyt pełnotekstowego autorskiego depozytu przez narzędzie WWW; oryginalny PDF niedostępnyHTTP403. Zachowano odrębną kolekcję i nie dopisano długości, szerokości, N ani medium dla tego wiersza. Q=1.2–1.4.” [49]
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „Vizzini i in.2016, Phytotaxa280(1), tabela2,s.15: TO MC121009, epityp. Odczyt pełnotekstowego autorskiego depozytu przez narzędzie WWW; oryginalny PDF niedostępnyHTTP403. Zachowano odrębną kolekcję i nie dopisano długości, szerokości, N ani medium dla tego wiersza. Kształt źródłowy, cecha i określenie osobno.” [49]
Metody i zapisy źródłowe — Vizzini i in.2016, Phytotaxa280(1), tabela2,s.15: GC93231, subfraudulenta. Odczyt pełnotekstowego autorskiego depozytu przez narzędzie WWW; oryginalny PDF niedostępnyHTTP403. Zachowano odrębną kolekcję i nie dopisano długości, szerokości, N ani medium dla tego wiersza.
Identyfikacja kropli: nierozstrzygnięta.
Iloraz długości i szerokości zarodnika — zapis źródłowy: „Vizzini i in.2016, Phytotaxa280(1), tabela2,s.15: GC93231, subfraudulenta. Odczyt pełnotekstowego autorskiego depozytu przez narzędzie WWW; oryginalny PDF niedostępnyHTTP403. Zachowano odrębną kolekcję i nie dopisano długości, szerokości, N ani medium dla tego wiersza. Q=1–1.2.” [49]
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „Vizzini i in.2016, Phytotaxa280(1), tabela2,s.15: GC93231, subfraudulenta. Odczyt pełnotekstowego autorskiego depozytu przez narzędzie WWW; oryginalny PDF niedostępnyHTTP403. Zachowano odrębną kolekcję i nie dopisano długości, szerokości, N ani medium dla tego wiersza. Kształt źródłowy, cecha i określenie osobno.” [49]
Metody i zapisy źródłowe — Vizzini i in.2016, Phytotaxa280(1), tabela2,s.15: TO MC200903, subfraudulenta. Odczyt pełnotekstowego autorskiego depozytu przez narzędzie WWW; oryginalny PDF niedostępnyHTTP403. Zachowano odrębną kolekcję i nie dopisano długości, szerokości, N ani medium dla tego wiersza.
Identyfikacja kropli: nierozstrzygnięta.
Iloraz długości i szerokości zarodnika — zapis źródłowy: „Vizzini i in.2016, Phytotaxa280(1), tabela2,s.15: TO MC200903, subfraudulenta. Odczyt pełnotekstowego autorskiego depozytu przez narzędzie WWW; oryginalny PDF niedostępnyHTTP403. Zachowano odrębną kolekcję i nie dopisano długości, szerokości, N ani medium dla tego wiersza. Q=1.2–1.4.” [49]
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „Vizzini i in.2016, Phytotaxa280(1), tabela2,s.15: TO MC200903, subfraudulenta. Odczyt pełnotekstowego autorskiego depozytu przez narzędzie WWW; oryginalny PDF niedostępnyHTTP403. Zachowano odrębną kolekcję i nie dopisano długości, szerokości, N ani medium dla tego wiersza. Kształt źródłowy, cecha i określenie osobno.” [49]
Metody i zapisy źródłowe — Vizzini i in.2016, Phytotaxa280(1), tabela2,s.15: IB19990945, holotyp stenospora. Odczyt pełnotekstowego autorskiego depozytu przez narzędzie WWW; oryginalny PDF niedostępnyHTTP403. Zachowano odrębną kolekcję i nie dopisano długości, szerokości, N ani medium dla tego wiersza.
Identyfikacja kropli: nierozstrzygnięta.
Iloraz długości i szerokości zarodnika — zapis źródłowy: „Vizzini i in.2016, Phytotaxa280(1), tabela2,s.15: IB19990945, holotyp stenospora. Odczyt pełnotekstowego autorskiego depozytu przez narzędzie WWW; oryginalny PDF niedostępnyHTTP403. Zachowano odrębną kolekcję i nie dopisano długości, szerokości, N ani medium dla tego wiersza. Q=1.2–1.5.” [49]
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „Vizzini i in.2016, Phytotaxa280(1), tabela2,s.15: IB19990945, holotyp stenospora. Odczyt pełnotekstowego autorskiego depozytu przez narzędzie WWW; oryginalny PDF niedostępnyHTTP403. Zachowano odrębną kolekcję i nie dopisano długości, szerokości, N ani medium dla tego wiersza. Kształt źródłowy, cecha i określenie osobno.” [49]
Metody i zapisy źródłowe — Vizzini i in.2016, Phytotaxa280(1), tabela2,s.15: GC99041, stenospora. Odczyt pełnotekstowego autorskiego depozytu przez narzędzie WWW; oryginalny PDF niedostępnyHTTP403. Zachowano odrębną kolekcję i nie dopisano długości, szerokości, N ani medium dla tego wiersza.
Identyfikacja kropli: nierozstrzygnięta.
Iloraz długości i szerokości zarodnika — zapis źródłowy: „Vizzini i in.2016, Phytotaxa280(1), tabela2,s.15: GC99041, stenospora. Odczyt pełnotekstowego autorskiego depozytu przez narzędzie WWW; oryginalny PDF niedostępnyHTTP403. Zachowano odrębną kolekcję i nie dopisano długości, szerokości, N ani medium dla tego wiersza. Q=1.2–1.4.” [49]
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „Vizzini i in.2016, Phytotaxa280(1), tabela2,s.15: GC99041, stenospora. Odczyt pełnotekstowego autorskiego depozytu przez narzędzie WWW; oryginalny PDF niedostępnyHTTP403. Zachowano odrębną kolekcję i nie dopisano długości, szerokości, N ani medium dla tego wiersza. Kształt źródłowy, cecha i określenie osobno.” [49]
Metody i zapisy źródłowe — Exact source material and scope: ["Rocchi AMINT October2014,source-reported globose despiteQm1.2,not own geometric or epitype identification", {}, null, null]
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „Autor2014mówi globose przyQm1,2; nie wybrano fikcyjnie idealnej kuli.” [16]
Назви та сучасні межі виду
Польська назва: Muchomor szaropłowy є назвою, запропонованою в чеклісті Воєводи (2003, с.47) і досі вживаною в польському опрацюванні GRej. Цю назву збережено як основну. Давня сервісна назва не стає незалежно підтвердженим синонімом лише внаслідок попереднього використання в сервісі.
Наукова назва й епітип: Правильна назва — Amanita lividopallescens (Gillet) Bigeard & Guillemin. Vizzini та співавтори (2016) пов'язують її з базонімом Gillet 1888 р. та видовою комбінацією 1913 р. Вони вказали епітип TO MC121009, зібраний 12 жовтня 2009 р. у Бастії на Корсиці, під Quercus cerris та Castanea sativa; послідовність ITS має номер KX834245. Епітип стабілізує значення назви, не означає повторного визначення давніх зборів.
Обсяг синонімії: Ревізія 2016 р. пов'язує з цим видом, зокрема, типи A. stenospora та різновиду globosispora, а також матеріал A. subfraudulenta. A. oblongospora залишається там пропозицією можливої відповідності: тип не досліджувався, а коротку послідовність виключено з остаточного дерева. Hanss та Moreau (публікація 2020) розглядають змішаний типовий матеріал A. malleata і виділяють форму malleata. До запису не копіювали довільних описів усіх так названих грибів.
Розмежування подібних видів: У праці Varga та співавторів (2024) серед 13 угорських колекцій, спершу визначених морфологічно як A. lividopallescens, лише 3 належали до клади епітипу, а 10 — до близького A. sublividopallescens. Було використано морфологічні дані та чотири локуси. Тому давні атласні дані, фотографії та іракський хімічний матеріал зберігають визначення й обмеження власного джерела; їх не подано як повторно підтверджені молекулярно.
Польща: знахідки та плодоношення
Історичний чекліст: Wojewoda (2003, с.47) наводить Лоховські ліси (Lasy Łochowskie) біля Вишкува, сосновий ліс, зростання на ґрунті та місяці червень–вересень. Проте запис він позначає знаком питання; зіставляючи екологію з іншою працею, припускає ймовірність сплутування з A. fulva. Запис місяців збережено як явний результат історичного польського чекліста, з цим обмеженням у документації. Його не замінювали строками з іншої країни.
Новіший польський матеріал: Gierczyk, Ślusarczyk, Szczepkowski та Kujawa (2019, с.11; PDF с.9) описують кілька десятків плодових тіл, знайдених 11 вересня 2018 р. у Палацовому парку в Біловежі, у парковому насадженні характеру груду, на ґрунті. Збір здійснив Tomasz Ślusarczyk, визначив Błażej Gierczyk; ваучер BGF0002816. Підтверджено опубліковане морфологічне виявлення в Польщі. Публікація не документує порівняння цього збору з виділеним пізніше A. sublividopallescens.
Що випливає з дати та частоти: Одна вереснева дата не формує всього сезону. Оцінка як дуже рідкісного в Польщі походить з підсумку авторів праці 2019 р.; вона не є кількістю місцезростань, встановленою новою інвентаризацією. Бібліографія GRej відсилає також до Domański 1997 і 2001 та опрацювання виставок BPN 2023 р. Ці позиції ідентифіковано бібліографічно; не декларувалося прочитання недоступних повних текстів.
Різні макроскопічні спостереження та їхнє походження
Окремі італійські колекції: В AMINT Stefano Rocchi описує матеріал з Умбрії за червень 2015 р.: шкірочку, що знімається частково до двох третин, широкі пластинки та відсутність залишків покривала на шапинці. Джерело не уточнює основи дробу; не дописувано радіуса чи площі. Massimo Biraghi описує з Ломбардії в червні 2016 р. великі плівчасті клапті й ламку піхву в зрілих плодових тіл. Це різні колекції, тому наявність і відсутність клаптів не утворюють вигаданої послідовності розвитку.
Кільце, зона та запах: Manatarka вказує на відсутність кільця та білий споровий відбиток; автор зазначає про відсутність секвенування своїх болгарських зборів. Naturalis описує біля основи ніжки зону, що нагадує кільце, що не означає наявності справжнього кільця. Запах Naturalis слабкий і неприємний, а за Manatarka — приємний. Збережено відокремленість джерел; відсутній варіант неприємного запаху не замінювали іншим значенням.
Спори: діапазони, форма та середні значення
Матеріал і метод: Vizzini та співавтори (2016) наводять у таблиці 2 окремі рядки для різних зразків, зокрема епітипу TO MC121009 та типів stenospora й globosispora. Прочитано авторський повнотекстовий депозит через інструмент WWW; прямий PDF повертав HTTP 403. У роботі використовували світлову мікроскопію та різні середовища. Не приписували кожному рядку за замовчуванням один реактив чи незазначену кількість вимірювань.
Результат: У вихідному записі значення Q окремих зразків варіюють від 1 до 1,5; епітип має Q 1,2–1,4. Форми охоплюють кулясту, майже кулясту, широко еліпсоїдну, еліпсоїдну та майже циліндричну, але конкретні варіанти належать до відповідних рядків і матеріалів. Кожен збережено як окреме дослідження. Не обчислювали довжину або ширину лише з Q і не дописували виду значень, що належать сусідньому A. simulans.
Інші описи: Tanchaud (2018) наводить 10,5–13,8×7,8–10,8 µm, найчастіше еліпсоїдну форму, іноді майже кулясту. Це зчитування з атласу не документує молекулярного визначення чи обсягу вибірки. Rocchi для матеріалу 2014 р. наводить 10,2–13,4×8,7–11,2 µm і середнє Q 1,2; діапазон уже було записано раніше. Biraghi наводить середні 11×10 µm і Q 1,04. Середні значення осей не перетворювали на мін–макс, а визначення «майже», «широко» й «іноді» записано біля власного значення.
Мікроанатомія покривала та краю пластинки
Два шари піхви: Hanss у своєму мікроскопічному описі вирізняє головний шар піхви з гіфами, паралельними ніжці, та значний желатинізований шар, відносно стійкий до забарвлення конго червоним, із гіфами, розташованими в різних напрямках. У головному шарі він описує циліндричні фізалоїдні членики, переважно акрофізаліди. Документує зображення при 400×. Він не вказав, що головний шар є зовнішнім чи внутрішнім шаром: такого розташування не дописували.
Межі даних: Biraghi в AMINT описує в покривалі гіфи з домішкою майже кулястих і грушоподібних клітин; базидії визначає як значно довші за 60 µm. Відсутній варіант грушоподібної форми та її кваліфікатора, а також строгу нерівність збережено для розширення моделі. Не вносили 60 як спостережуваний мінімум. Фертильний край у синтезі Hanss та Moreau (2020, с.106) не означає безумовної відсутності крайових клітин у всіх колекціях; Vizzini та співавтори показують мінливість цієї ознаки.
Іракське дослідження складу: матеріал, методи та результат
Матеріал та ідентифікація: Sleman і Tahir (2025) досліджують плодові тіла, визначені як A. lividopallescens, зібрані в лютому 2024 р. у Зеве в Іраку; наводять секвенцію PQ686317. Матеріал зберігали за 4°C і подрібнювали після заморожування рідким азотом. У прочитаній публікації не виявлено порівняння з епітипом і A. sublividopallescens; дані стосуються дослідженого визначення авторів.
Вимірювання та стандартна похибка: Для морфологічних ознак наведено середні з 5 повторностей: маса 58,54±1,01 г, довжина ніжки 10,46±0,76 см і два діаметри шапинки 7,07±0,51 та 6,77±0,37 см. Означення vertical diameter не означає висоти шапинки. Біохімічні результати мають 3 повторності, а ± означає SE, стандартну похибку. Це не межі діапазону, не стандартне відхилення і не вимірювання окремого плодового тіла.
Точні біохімічні значення: Таблиця 3 наводить на грам свіжої маси: феноли 142,61±1,09 мкг еквівалента галової кислоти; DPPH 398,07±2,72 мкг еквівалента Trolox; флавоноїди 35,60±1,23 мкг еквівалента кверцетину; білок 4,70±0,53 мг; розчинні цукри 0,79±0,06 мкг еквівалента глюкози. Вода становить 92,61±1,72%, а суха маса 7,39±0,52%. Еквівалент тесту не тотожний масі відповідної сполуки в грибі. У документації збережено повні значення; базис не змінювався на суху масу.
Методи та обмеження: Для визначень екстрагували 0,1 г свіжого матеріалу в 1 мл 80% метанолу. Білок визначали методом Лоурі; суху масу після висушування за 55±1°C до постійної маси. Автори посилаються на раніші методи визначення фенолів, флавоноїдів, DPPH і цукрів. Не додано не зазначеної назви детальної аналітичної реакції. Активність щодо радикала DPPH в умовах тесту не доводить лікувальної дії в людини чи безпечності споживання.
GC-MS: бібліотечні присвоєння та їхні обмеження
Спосіб прочитання: Дослідження Sleman і Tahir використовує GC-MS Agilent 7890B/5977 та бібліотеку NIST 2005. Таблиця 4 наводить відносні частки піків: 9-октадеценова кислота 16,56%, метиловий естер 13-октадеценової кислоти 11,15%, ергостерол 14,62%, метиловий естер гексадеканової кислоти 10,13%. Для двох перших назв не додано не зазначеної конфігурації цис/транс і не замінено їх автоматично олеїновою кислотою.
Ідентифікація та безпечність: Автори наводять також бібліотечні присвоєння Conhydrin 1,43% та 6,8-dodekadien-1-ol(6Z,8E) 3,36%. Відносна площа піку не є концентрацією в плодовому тілі, а збіг із бібліотекою не замінює підтвердження еталоном. З цих чисел не виводили токсичної дози, клінічної класифікації чи рекомендації щодо споживання. Збережено оригінальні назви та невизначеність ідентифікації.
Застосування, їстівність і шлях доведення
Антибактеріальне дослідження: Erjavec і співавтори (2016, Plant Disease 100:453–464) зазначають два екстракти A. lividopallescens з результатом No inhibition щодо Ralstonia solanacearum NIB Z 30(NCPPB 4156). Прочитання охоплює таблицю 1 та фрагмент методики видавця; повний PDF був недоступний. Результат порівнювали з ростом контролю через вимірювання A 595. Це означає відсутність активності за критерієм авторів у цьому досліді, а не відсутність усіх можливих дій виду.
Оцінки їстівності: Поле Yes? у таблиці Erjavec є оцінкою, запозиченою з визначника, а не результатом годування чи токсикологічного дослідження. Ghobad-Nejhad і співавтори (2022) наводять суперечливі оцінки їстівності широкого A. lividopallescens agg.; автори пояснюють їхнє літературне походження. У колонці активності вони мають ND, тобто не визначено. Виду немає серед 24 таксонів, досліджених там тестом ABTS. ND не записано як негативний результат.
Обсяг пошуку: Перевірено технічні, травницькі, традиційні, пряні, фарбувальні, культиваційні та патентні застосування під назвою виду та його вихідними синонімами. Отримано описані дослідження екстрактів і складу. Не знайдено підтвердження впровадженого застосування цього виду або видового дослідження безпечності споживання сучасного вузького таксона. Це результат цього огляду, а не доказ неіснування таких даних.
Доповнення: досліджений зразок із Петіньї
Матеріал та ідентифікація: Jean-Michel Hanss описує власне дослідження зразка JMH2015002, зібраного Jacques Nicolas 8 вересня 2015 р. у Петіньї в Бельгії, на висоті 300 м, у хвойно-дубовому лісі на сланцевому субстраті. Він наводить ідентифікатор секвенування FR2016821 і номер ITS MN490679. Прочитано весь чотиристорінковий PDF, а вимірювання перевірено також на зображенні сторінки 54. Файл не вказує прямо року видання; рік збору не використовувався як рік публікації.
Пізніша перевірка ідентичності: Varga і співавтори (2024) зазначають JMH2015002 / MN490679 у таблиці 1 на сторінці 17. На рисунку 3 на сторінці 7 зразок розташований у кладі A. lividopallescens, разом з епітипом TO MC121009, а не в окремій кладі A. sublividopallescens. Це прочитання опублікованого аналізу; нового власного вирівнювання послідовностей не проводилося. Цю відповідність не переносили на інші давні збори, позначені подібною назвою.
Метод і обсяг результату: Опис містить макроскопію, мікроскопію та номер секвенції, але не визначає для окремих вимірювань реактиву, збільшення, кількості виміряних клітин чи приготування препарату. Ці дані не додавалися. Діапазони базидій, спор, стеригм і видимих клітин краю зберігають власний матеріал. Дво- та чотириспорові базидії є окремими варіантами; частіший чотириспоровий варіант зберігає власне позначення, без вигаданого відсотка.
Будова тканин: Шкірочка шапинки описана як ixocutis із переплетених гіф. У записі розмежовано базову структуру cutis і наявність желатинізації. Піхву утворюють переважно ниткоподібні гіфи з нечисленними здутими кулястими або веретеноподібними елементами. Опис гіменоподію та пояснення на сторінці 56 вказують на білатеральну симетрію трами; чужого підтипу не приписували. Клітини краю можуть важко проглядатися в загуслому гелі — невидимість не була записана як відсутність.
Дані, що вимагають додаткових опцій: У джерелі є також ампулоподібні клітини краю, підгіменій товщиною близько 25 мкм без позначення точки wst-near/wst-far, оліїсті гіфи в шкірочці довжиною до 600 мкм та низький і широкий горбок. Відповідні додаткові визначення та контексти передано до моделі. Горбок записано як базову ознаку, але низький не замінювався на малий, а широкий — на плоский. Не насаджувалася незазначена точка вимірювання підгіменію.
Доповнення: середні та запах у раніших джерелах
Середні осей спор: В описі Massimo Biraghi з Пумененго в Ломбардії за червень 2016 р. AMINT наводить середні розміри спор 11 × 10 мкм та середнє Q 1,04. Поточна модель дозволила записати середню довжину та ширину з окремим статистичним позначенням. Ці значення не збільшують діапазону крайніх вимірювань. Автор не вказав кількості спор і не виявлено порівняння цієї колекції з епітипом за допомогою ДНК.
Невідчутний запах: Stefano Rocchi в описі з Умбрії за червень 2015 р. зазначає відсутність запаху. Це записано як явну оцінку наявності запаху, незалежну від слабкого запаху Naturalis і приємного запаху в іншій праці. Це різні описи й матеріали; усім плодовим тілам не надавали одного спільного стану.
Інші обмеження: Стандартну похибку SE з іракського дослідження наразі записано при вимірюванні маси в цій картці. Давній огляд зазначав також сувору нижню межу понад 60 мкм для базидій в AMINT, умовні 40–50 мм піхви в Manatarka та відсутню опцію неприємного запаху. Вихідні результати залишаються в документації. Нове незалежне вимірювання піхви 40 мм із Петіньї не знімає умовності болгарського опису.
Умовні оцінки їстівності та токсичності — обсяг джерел
Сирий матеріал: Токсикологічне опрацювання SFMU, підготовлене під керівництвом Vincent Danel (Université Grenoble Alpes, ревізія грудень 2019), прямо називає Amanita lividopallescens у групі грибів, отруйних у сирому вигляді або після недостатньої обробки. Запис у сирому вигляді стосується цієї умови. Це класифікація опрацювання, без представленого хімічного чи клінічного дослідження цього таксона, дози та кількості отруєнь. Профіль виду 123 pilze також визначає сирий матеріал як отруйний. Оцінку не переносили з іншого мухомора чи з самого опису смаку.
Оцінка після обробки: Loredana Battisti в профілі виду Monaco Nature Encyclopedia наводить їстівність після термічної обробки. Її збережено як окрему оцінку автора виключно для так підготовленого матеріалу. Джерело не вказує часу, дози, кількості, видового верифікованого протоколу чи результату дослідження безпечності. Cottura означає термічну обробку, а не лише варіння у воді; такої вимоги не додавали. Ця оцінка не встановлює їстівності сирого матеріалу.
Ідентичність і шлях доведення: Використані профілі називають A. lividopallescens; це атласні оцінки або професійне токсикологічне опрацювання без підтвердження визначень через ДНК і порівняння з епітипом. Таблиця Ghobad-Nejhad та ін. (2022) стосується A. lividopallescens agg. і не є тут основою для тегів вузького таксона. Вебсайт Plantea описує сирий матеріал як шкідливий і загалом посилається на книги Pace (1981) та Božac (1989); зазначені сторінки в них не читалися, тому ланцюжок закінчується на вебсайті. Інтернет-повторення не вважаються незалежними результатами дослідження.
Верифікація поширення — обсяг та обмеження
Матеріал: Polska: Białowieża, BPN, Park Pałacowy, 11.09.2018, leg.T.Ślusarczyk, det.B.Gierczyk, BGF0002816.
Обсяг прочитання: Повний текст.
Дата огляду: 19.10.2026.
Обмеження: Підтверджено публікацію польської знахідки в трактуванні автора. Не виявлено повторного визначення ДНК чи порівняння з A.sublividopallescens, виділеним пізніше. Окрема дата не визначає сезону; 11 вересня не замінювалося на діапазон місяців.
Верифікація поширення — обсяг та обмеження
Матеріал: Źródłowe oznaczenie z Białowieskiego Parku Narodowego. Nie zadeklarowano nowej identyfikacji DNA ani rozstrzygnięcia późniejszych segregatów kompleksu.
Обсяг опрацювання: Фрагменти джерел.
Опрацьовано фрагмент джерела; повний текст і методи не були верифіковані.
Дата перегляду: 21.10.2026.
Обмеження: Вихідне визначення та обсяг поняття збережено. Не декларувалося нового дослідження зразків чи опрацювання всіх публікацій, цитованих джерелом.
Обсяг опрацювання
Перед завершенням запис потребує доповнення або врегулювання.
- Пошук регіонів поширення вимагає розрахунку.
Правова основа та межі оцінки
Аналітичні результати
Найважливіші речовини та їхня дія
Матеріал хімічних досліджень
Дослідний матеріал з Азії пов'язали із секвенційним профілем PQ686317, тестуючи його склад у порівнянні з іншими дикорослими грибами.
Результати біохімічних аналізів
Свіжа маса плодових тіл містила в середньому 92,61 ± 1,72% води та 7,39 ± 0,52% сухої речовини; у витяжках визначено наявність фенолів (142,61 мкг GAE/г), флавоноїдів (35,60 мкг QE/г) і білка (4,70 мг/г).
Методи біохімічних аналізів
У лабораторних дослідженнях свіжих плодових тіл визначали вміст білка (екстракція в розчині NaOH), вільних цукрів і фенольних сполук у метанольних екстрактах.
Ідентифікація сполук у хроматографії
У хроматографічних аналізах GC-MS летких фракцій як основні компоненти ідентифіковано 9-октадеценову кислоту (16,56%), ергостерол (14,62%) та естери жирних кислот.
Оселище та поширення
Potwierdzony zasięg występowania
Wszystkie obszary potwierdzone w zapisanych danych źródłowych.
| Kraj | Regiony i stanowiska | Плодоношення | Джерела |
|---|---|---|---|
| Польща | Біловезький національний парк | VI–IX |
|
Джерела
- Scheda descrittiva: Amanita lividopallescens (także [17])
- Varga et al. 2024 — różnorodność i linie filogenetyczne w Amanita sect. Vaginatae (także [47])
- W2-LIVIDOPALLESCENS-NAMES
- 123pilze — Amanita lividopallescens, Geschmack, aktualizacja 1.04.2025.
- Loredana Battisti — Amanita lividopallescens, Monaco Nature Encyclopedia, 9.02.2019.
- Plantea — Blijeda ovojnjača (Amanita lividopallescens), Upotreba i Literatura.
- Vincent Danel (red.), Université Grenoble Alpes / SFMU — Champignons toxiques crus ou peu cuits, rewizja grudzień 2019.
- AMINT, własne kolekcje autorów S.Rocchi/M.Biraghi/P.Curti/F.Sotgiu (także [30], [31])
- Minister Środowiska, Dz.U. 2014 poz. 1408, rozporządzenie w sprawie ochrony gatunkowej grzybów
- Minister Zdrowia, Dz.U. 2026 poz. 258, tekst jednolity rozporządzenia dotyczącego grzybów dopuszczonych do obrotu
- Hanss J.-M., Moreau P.-A., BSMF133(1–2): 67–141, tom datowany 2017, Une révision des amanites vaginées en Europe1
- NaturalisBiodiversityCenter, InteractiveGuide to Mushrooms100106 (także [43])
- NCBITaxonomy2014974
- Sleman K.M., Tahir N.A. 2025, JKSUS37, DOI 10.25259/JKSUS_423_2025 (także [41])
- Jean-Michel Hanss/TaxinoHan, Fiche macro21
- Jean-Michel Hanss/TaxinoHan, Fiche micro21 (także [38])
- Varga i in. 2024, MycolProgress23:38, DOI 10.1007/s11557-024-01974-0
- Vizzini i in. 2016, Phytotaxa280(1): 1–22, DOI 10.11646/phytotaxa.280.1.1
- Nr 28 — aktualne polskie wykazy prawne 19.10.2026
- ELI, stan aktu ochrony grzybów DU 2014/1408
- ELI, tekst jednolity wykazu handlu DU 2026/258
- ELI, stan aktu podstawowego wykazu handlu DU 2011/672
- Erjavec et al. 2016, Plant Disease100:453–464, DOI 10.1094/PDIS-08-14-0812-RE
- Gierczyk B. i in. 2019, XXIV Wystawa Grzybów Puszczy Białowieskiej, Przegląd Przyrodniczy30(2)
- Jean-Michel Hanss, Notes sur Amanita lividopallescens, s. 53–56; okaz JMH2015002. PDF bez jawnego roku wydania; nie utożsamiono roku zbioru 2015 z publikacją.
- Ghobad-Nejhad, Antonín, Moghaddam i Langer (2022), Front.Microbiol.13:1015440, DOI 10.3389/fmicb.2022.1015440
- Nedelev P. 2025, Manatarka, Amanita lividopallescens, autorskie obserwacje i atlas
- Snowarski, GRej, projekt bibliografii, pozycje 1510/3757/2719/3794
- GRej, Snowarski/Soboń, Amanita lividopallescens, polska bibliografia i obserwacje
- Patrice Tanchaud 2018, fiche2379, Amanita lividopallescens
- Vizzini et al. 2016, Phytotaxa280:1–22, Materials and methods (także [49])
- Wojewoda 2003, Krytyczna lista wielkoowocnikowych grzybów podstawkowych Polski