Їстівний
Потребує обробки
У сирому вигляді отруйний
Установіть місцезнаходження, щоб побачити дані для свого регіону.












Мухомор шафрановий (Amanita crocea) — гриб родини мухоморових, що входить до секції Vaginatae. Вид легко впізнати за яскравим оранжевим або шафраново-жовтим капелюшком із виразно рубчастим краєм, стрункою ніжкою з оранжевими зигзагоподібними лусочками без кільця та високою мішкоподібною білою вольвою. Гриб є симбіотрофом різноманітних лісових порід і вирізняється витонченою будовою.
Розпізнавання, оселище та найважливіші відмінності.
Грибар
Будова плодового тіла
- Тип будови плодового тіла
- Тип будови плодового тіла: Шапинка, ніжка.
Тип будови плодового тіла: Шапинка.
Шапинка
- Форма шапинки
- Форма шапинки: напівкулястий.
Форма шапинки: яйцеподібний.
Форма шапинки: дзвоникоподібний.
Форма шапинки: опуклий.
Форма шапинки: плоский. - Рельєф поверхні шапинки
- у сухому стані: Рельєф поверхні шапинки: гладенький.
Рельєф поверхні шапинки: гладенький. - Покрив шапинки
- у сухому стані: Покрив шапинки: замшева.
- Блиск поверхні шапинки
- Блиск поверхні шапинки: блискучий.
- Клейкість і слизистість шапинки
- у мокрому стані: Клейкість і слизистість шапинки: липкий.
- Колір шапинки
- Колір шапинки: помаранчево-вохристий.
Колір шапинки: жовто-помаранчевий.
Колір шапинки: помаранчевий.
Колір шапинки: оранжево-коричневий.
Колір шапинки: оранжево-жовта. - Рельєф поверхні краю шапинки
- Рельєф поверхні краю шапинки: борознистий.
- Діаметр шапинки
- Діаметр шапинки становить 30–120 mm.
- Центр шапинки
- Центр шапинки: з виразним горбком.
Низ шапинки
- Тип гіменофора
- Тип гіменофора: пластинки.
Пластинки біля ніжки
- Прикріплення гіменофора до ніжки
- Прикріплення гіменофора до ніжки: вільний від ніжки (пластинки).
- Загальний профіль пластинки
- Загальний профіль пластинки: череватий (пластинки).
- Колір гіменофора
- Колір гіменофора: кремово-білий.
Колір гіменофора: шафраново-жовта.
у зрілих плодових тіл: Колір гіменофора: жовтуватий.
у молодих плодових тіл: Колір гіменофора: білувате.
Колір гіменофора: кремовий. - Макроскопічна будова вільного краю пластинок
- у молодих плодових тіл: Макроскопічна будова вільного краю пластинок: з борошнистим нальотом.
- Відстань між пластинками
- Відстань між пластинками: густо розташовані.
- Товщина пластинок
- Товщина пластинок: тонкий.
- Категорія ширини пластинок
- Категорія ширини пластинок: широке.
- Наявність коротких пластинок
- Наявність коротких пластинок: наявний.
Ніжка та основа
- Положення ніжки
- Положення ніжки: центральний.
- Форма ніжки
- Форма ніжки: циліндричний.
Форма ніжки: звужується догори. - Колір ніжки
- Колір ніжки: білий.
Колір ніжки: кремово-жовтий. - Покрив поверхні ніжки
- Покрив поверхні ніжки: пластівчаста.
Покрив поверхні ніжки: луската. - Візерунок поверхні ніжки
- Візерунок поверхні ніжки: зигзагоподібний.
- Колір орнаментації ніжки
- Колір орнаментації ніжки: помаранчевий.
Колір орнаментації ніжки: жовтуватий.
Колір орнаментації ніжки: жовто-помаранчевий. - Внутрішня будова ніжки
- Внутрішня будова ніжки: порожнистий.
у молодих плодових тіл: Внутрішня будова ніжки: суцільний. - Консистенція ніжки
- Консистенція ніжки: крихкий.
- Довжина ніжки
- Довжина ніжки: 100–180 mm.
- Діаметр ніжки
- Діаметр ніжки: 12–30 mm.
у нижній частині ніжки: Діаметр ніжки: 20–25 mm.
у верхній частині ніжки: Діаметр ніжки: 10–15 mm. - Піхва
- Піхва: наявний.
Піхва: наявний.
Піхва: наявний.
Кільце
- Наявність кільця
- Наявність кільця: без кільця.
Покривало біля основи
- Будова покривала біля основи ніжки
- Будова покривала біля основи ніжки: мішкоподібна.
- М'якість і твердість піхви та покривала біля основи
- М'якість і твердість піхви та покривала біля основи: щільний (елемент покривала біля основи ніжки: вольва).
- Матеріал піхви та покривала в основі ніжки
- Матеріал піхви та покривала в основі ніжки: перетинчастий (елемент покривала біля основи ніжки: вольва).
М'якуш
- Колір м’якуша
- Колір м’якуша: білувате.
Колір м’якуша: білий.
Колір м’якуша: жовтувато-білий.
Колір м’якуша: помаранчевий (м’якуш шапинки, під шкіркою).
Колір м’якуша: оранжево-коричневий (м’якуш шапинки, під шкіркою). - Смак м’якуша
- Смак м’якуша: слабкий.
- Стійкість м’якуша до перелому або розриву
- Стійкість м’якуша до перелому або розриву: крихкий.
- Запах м’якуша
- Запах м’якуша: грибний.
Запах м’якуша: приємний (м’якуш).
Запах м’якуша: невиразний (м’якуш).
Запах м’якуша: невиразний (м’якуш). - Відтінок смаку м’якуша
- Відтінок смаку м’якуша: горіховий.
- Виразність смаку м'якуша
- Виразність смаку м'якуша: невиразний.
Виразність смаку м'якуша: невиразний. - Оцінка приємності смаку м'якоті
- Оцінка приємності смаку м'якоті: приємний.
- Категорія товщини м’якуша
- Категорія товщини м’якуша: тонкий.
Де і коли росте
- Оселище
- Оселище: листяний ліс.
Оселище: мішаний ліс.
Оселище: парк. - Субстрат
- Субстрат: ґрунт.
- Характер росту плодових тіл
- Характер росту плодових тіл: поодинці.
Характер росту плодових тіл: групами. - Частота трапляння
- Частота трапляння: рідкісний.
- Період плодоношення
- Плодові тіла з’являються з липня до вересня.
- Територія поширення
- Територія поширення: підтверджено.
Їстівність і кулінарія
- Їстівність
- Їстівний
- Необхідна обробка
- Потребує обробки
- Споживання в сирому вигляді
- У сирому вигляді отруйний
Право
- Охорона
- У Польщі вид не підлягає видовій охороні.
- Торгівля
- У Польщі вид не дозволено для торгівлі чи виробництва грибної продукції.
З чим можна сплутати

archenzo · CC BY-SA 3.0
Wersja JPEG o szerokości1280px przygotowana przez Wikimedia Commons; bez lokalnej zmiany kadru i koloru.
Джерело фотографії · CC BY-SA 3.0Amanita ceciliae
Найважливіші відмінності
Мухомор жовтуватий (Amanita crocea) має шапинку яскраво-шафранову до помаранчево-жовтої та піхву, забарвлену всередині в помаранчевий колір.
FAQ
Чи можна їсти мухомор шафрановий без варіння?
Ні, сирий гриб токсичний і вимагає обов'язкової попередньої термічної обробки.
Яка кулінарна обробка забезпечує безпеку споживання?
Обов'язкове попереднє відварювання протягом не менше 20 хвилин із повним зливанням відвару.
З якими деревами росте цей гриб?
Утворює симбіоз із березою, буком, дубом, ялиною та сосною на кислих ґрунтах.
Які місяці є основними для плодоношення?
Основний сезон триває від липня до кінця жовтня, з піком у серпні та вересні.
Які смакові якості має відварений гриб?
Гриб вирізняється ніжним, солодкувато-горіховим смаком і приємною структурою м'якоті.
У яких країнах цей вид вважається гастрономічним делікатесом?
Високо цінується в грибних традиціях Франції, Швейцарії, Італії та Іспанії.
Чи є на ніжці мухомора шафранового кільце?
Ні, кільце повністю відсутнє, що характерно для всієї секції Vaginatae.
Який колір має піхва біля основи ніжки?
Піхва мішкоподібна, висока, зазвичай біла або зі слабким вохристим нальотом.
Як цей вид використовували ремісники?
Шапинки застосовували як природний барвник для отримання теплих вохристих і жовтих тонів на вовні.
Чи легко транспортувати цей гриб після збору?
Ні, його плодове тіло ламке й потребує надзвичайно дбайливого поводження.
Любитель
Назви та історія
- Obowiązująca nazwa krajowa
- muchomor żółtawy
- Obowiązująca nazwa taksonomiczna
- Amanita crocea (Quél.) Singer
- Pozostałe nazwy
- muchomor żółty
Спостереження вдома
Споровий відбиток
- Необхідні матеріали
- свіжа, зріла шапинка, аркуш паперу, склянка або чашка, вода
- Час
- 2–24 h
- Виконання
- Покладіть шапинку нижньою стороною на папір.
- Додайте краплю води зверху та накрийте.
- Через 2–24 годин підніміть шапинку й огляньте осад.
Що шукати
- Колір спорового відбитка
- Колір спорового відбитка: білий.
Під мікроскопом
- Необхідні матеріали
- світловий мікроскоп, предметне й покривне скельця, голка, вода, спори зі спорового відбитка
- Виконання
- Перенесіть голкою трохи спорового відбитка на скельце.
- Додайте краплю води, накрийте покривним скельцем і розгляньте спори.
Що шукати
- Форма спори
- Форма спори: кулястий. Форма спори: майже кулястий. Форма спори: кулястий. Форма спори: кулястий. Форма спори: кулястий. Форма спори: кулястий (майже).
- Поверхня спори
- Поверхня спори: гладенький. Поверхня спори: гладенький. Поверхня спори: гладенький.
- Розміри спори
- Довжина 8,45–14,5 µm, ширина 7,42–11,2 µm.
Розміри порівнюйте після калібрування шкали мікроскопа.
Дослід із фенолом
- Матеріал
- М'якуш ніжки
- Реактив
- фенол
- Виконання
- В описаній пробі застосовано фенол до вказаного матеріалу.
- Умови та прогалини в джерелах
У джерелі не вказано: підготовки зразка, концентрації фенолу, кількості реактиву, температури, часу зчитування, детального способу нанесення реактиву.
Спостереження / результат
- Результат у джерелі
- У м'якуші ніжки після застосування фенолу отримано забарвлення, описане в джерелі як «коричнево-винне».
Екологія та поширення
- Реакція ґрунту
- Реакція ґрунту: кислий.
- Листяні дерева в оточенні
- Листяні дерева в оточенні: береза.
Листяні дерева в оточенні: дуб. - Хвойні дерева в оточенні
- Хвойні дерева в оточенні: ялина.
- Мікоризні партнери
- Загальний зв’язок виду: Мікоризні партнери: Betula (загальний перелік партнерів).
Загальний зв’язок виду: Мікоризні партнери: Picea (загальний перелік партнерів). - Тип живлення
- Тип живлення: ектомікоризний.
Некулінарні застосування
У нехарчовій сфері мухомор шафрановий історично знайшов визнання як природний барвник. Завдяки високій концентрації каротиноїдних та інших рослинних пігментів у шкірці капелюшка, екстракти зі свіжих або висушених шапинок застосовували в кустарному текстильному ремеслі для фарбування вовни та шовку, надаючи волокнам теплих охристих, жовто-персикових і палевих відтінків.
Крім того, виразні морфологічні ознаки виду роблять його популярним наочним матеріалом для мікологічних виставок, музейних діорам та університетських практик із систематики макроміцетів. У декоративному флористичному мистецтві висушені зразки іноді застосовували для створення сухих природних композицій та гербарних панно як взірець яскравого лісового біорізноманіття помірної зони.
Історія та культура
Мухомор шафрановий привертав увагу натуралістів завдяки своєму яскравому забарвленню ще в період становлення класичної європейської мікології. Тривалий час його вважали витонченою формою або колоритним різновидом мухомора піхвястого, перш ніж офіційно надали статус самостійного виду, що знайшло відображення в детальних ілюстрованих ботанічних атласах XIX століття.
У традиційній культурі жителів баскських та піренейських гірських районів шафрановий гриб символізував прихід ранньої осені та вважався благородним лісовим трофеєм. У народних переказах деяких альпійських долин помаранчеві шапинки пов'язували з сонячною енергією, що зберігається в лісі до настання зими. Гриб також слугував частим об'єктом для художньої ботанічної графіки завдяки винятковій естетиці поєднання помаранчевого капелюшка й візерунчастої ніжки.
Їстівність і безпека
Мухомор шафрановий є умовно-їстівним видом із високими смаковими якостями, проте потребує обов'язкової термічної обробки. У свіжому вигляді плодове тіло містить токсичні сполуки гемолітичного характеру, які можуть спровокувати подразнення шлунково-кишкового тракту та розпад клітин крові. Попереднє варіння зі зливанням рідини повністю дезактивує ці нестійкі токсини, роблячи продукт придатним для споживання.
М'якоть гриба біла, щільніша, ніж у більшості інших представників поплавків, має приємний свіжий аромат і виражений солодкуватий горіховий смак. У Західній і Південній Європі, зокрема в Іспанії, Франції та Швейцарії, цей гриб визнаний делікатесом і високо цінується за ніжну структуру. У східноєвропейських регіонах збирання менш поширене через загальну недовіру до роду мухоморів і високі вимоги до обережності під час збирання.
Оселище та поширення
Мухомор шафрановий має широкий голарктичний ареал, поширений по всій помірній зоні Європи, у Західному Сибіру та окремих регіонах Північної Америки. Гриб трапляється переважно в листяних, змішаних і гірських хвойних лісах. Основними мікоризними партнерами є береза, бук, дуб, а на кислих або висотних ґрунтах — ялина, сосна та ялиця. Субстратом слугують кислі, супіщані або торф'янисті ґрунти з товстим шаром лісового перегною та моху.
Сезон розвитку триває з середини літа до глибокої осені, зазвичай від липня до кінця жовтня. У північних та високогірних лісах Альп, Карпат і Скандинавії гриб з'являється вже в липні й завершує сезон у вересні. У низинних дібровах та мішаних лісах Центральної Європи найінтенсивніше плодоношення спостерігається у теплі вологі періоди кінця серпня та вересня, іноді затримуючись до перших заморозків у листопаді.
Дослідник
Їстівність і кулінарія
Ustalenia źródłowe: jadalność, spożycie i wykorzystanie
- Необхідна обробка
- Потребує обробки
Tejkal, Česká mykologická společnost, Amanita crocea · Jedlá, nutná delší tepelná úprava; авторська кулінарна оцінка, не визначена експериментально безпечна процедура.
- Їстівність
- Їстівний — źródło oznaczenia
Materiał: po obróbce
Tejkal, Česká mykologická společnost, Amanita crocea · CMS:jedlá, nutná delší tepelná úprava. Оцінка автора після обробки, не доказ безпеки сирого гриба.
- Споживання в сирому вигляді
- Отруйний
Materiał: surowy
Źródło bez opisu bibliograficznego · Remarque; Syndrome associé: harmful haemolytic effect in absence of cooking. Species page author assessment, not a validated preparation protocol.
Наукові назви та таксономія
- Чинна наукова назва
Amanita crocea (Quél.) Singer
Наукові назви та таксономія
Мухомор жовтуватий (Amanita crocea (Quél.) Singer) належить до родини мухоморових (Amanitaceae). Базонімом таксона є Amanita vaginata var. crocea Quél., описана в 1898 році. Сучасну комбінацію на рівні виду надав Рольф Зінгер у праці 1951 року (датованій у джерелах 1949–1951 роками).
Межі таксона та обмеження визначення
Молекулярні дослідження європейських представників секції Vaginatae розмежовують Amanita crocea у вузькому розумінні та Amanita subnudipes. Давніші збори з теплолюбних дубових лісів на вапняках, описані як A. crocea, насправді відповідають A. subnudipes. Справжня Amanita crocea у вузькому сенсі трапляється на кислих субстратах під березами та ялинами, вирізняючись виразним помаранчевим відтінком ніжки.
Межі таксона та обмеження визначення
Сучасні таксономічні аналізи секції Vaginatae ґрунтуються на спільному секвенуванні локусів ITS, LSU, RPB1 та TEF1-α й мікроскопічному аналізі анатомічної будови піхви.
Межі таксона та обмеження визначення
У вимірюваннях свіжих зразків з Близького Сходу середня маса плодового тіла становила 73,74 ± 1,50 г, довжина ніжки 10,28 ± 0,67 см, а середні розміри капелюшка становили близько 7,5–9 см.
- Zakres ujęcia taksonomicznego
Amanita crocea IF115109; source-specific atlas concepts and separate identified experimental materials. Varga2024 A.crocea sensu stricto remains distinct from historical Hungarian oak/calcareous records referred to A.subnudipes; Iranian isolate and Iraqi Dukan material retain only their own source identifications.
[26] [4]
Екологія та поширення
- Частота трапляння
- Польща: Частота трапляння: рідкісний. [41]
Лабораторна діагностика
Dane ustrukturyzowane
Базидії
Гіменіальні цистиди
Шкірка шапинки
Реакції з реактивами
Спори
- Медіана відношення довжини до ширини спори
- Медіана відношення довжини до ширини спори: 1,2 (кількість зразків: 30, медіана). [38]
- Колір спор під мікроскопом
- Колір спор під мікроскопом: гіаліновий. [46]
Колір спор під мікроскопом: гіаліновий. [50] - Довжина спори
- Довжина спори: 10–12 µm. [25]
Довжина спори: 8,45–11,24 µm. [38]
Довжина спори: 10,5–14,5 µm. [46] - Відношення довжини спори до її ширини
- Відношення довжини спори до її ширини: 1,03–1,37. [38]
- Форма спори
- Форма спори: кулястий. [25]
Форма спори: майже кулястий. [25]
Форма спори: кулястий. [46]
Форма спори: кулястий. [38]
Форма спори: кулястий. [50]
Форма спори: кулястий (майже). [34] - Поверхня спори
- Поверхня спори: гладенький. [22]
Поверхня спори: гладенький. [46]
Поверхня спори: гладенький. [38] - Товщина стінки спори
- Товщина стінки спори: тонкостінний. [38]
Матеріал і методи досліджень
Проба з хімічним реактивом — матеріал та обмеження
Матеріал: М'якуш ніжки плодового тіла в обліковому записі SMNF. Не вказано конкретної колекції, використаної для тесту, концентрації реактиву чи часу зчитування.
Обсяг зчитування: Повний текст.
Обмеження: Шоколадно-коричневе забарвлення в порівнянні стосується A. fulva; воно не приписане A. crocea.
Мікроскопічні дані — джерело та обмеження
Матеріал: Власне дослідження Жозепа Торреса у Fungipedia: 30 спор. Не вказано однозначного номера колекції чи геолокації дослідженого зразка.
Обсяг зчитування: Повний текст.
Обмеження: Серединні значення L 9,80 µm та W 8,52 µm збережено в документації; вони не замінюють вихідного min–max.
Дослідження складу та активності — № 24 — матеріал
Матеріал: Туреччина: Beykonağı, Ilgın, Konya; сосновий ліс, червень 2018 року. Зібрано близько 10 плодових тіл; п'ять використано для екстракту після сушіння протягом 48 годин при 40°C. Решту матеріалу збережено у фунгарії Університету Selçuk. Макро- та мікроскопічна ідентифікація, без власного повторного визначення ДНК.
Обсяг зчитування: Повний текст.
Обмеження: Три повторності визначення не є трьома незалежними популяціями. Негативний результат мутагенності та антимутагенність у бактеріальному дослідженні не підтверджують безпеки вживання чи ефективності для людей. Вихідну назву «Hinic acid» збережено без самовільного ототожнення з хінною кислотою.
- Результати, наведені в джерелах — Кількість спор на базидії
- Liczba zarodników na jednej podstawce wynosi 4. [46] [38] [50]
Metody i zapisy źródłowe — GarcíaBona, własny materiał z Nawarry, hiszpański opis skórki, osłony, ostrza, podstawek i zarodników. Zapis10.5[12.1;12.9]14.5×8.9[9.8;10.2]11.2µm zachowany, bez zgadywania statystyki liczb w nawiasach. Brak kalibracji, N i DNA.
Identyfikacja kropli: nierozstrzygnięta.
Układ strzępek skórki — zapis źródłowy: „Hifas entremezcladas; splątany układ strzępek.” [46]
Liczba zarodników na jednej podstawce — zapis źródłowy: „Basides tétrasporiques/basidios producen cuatro esporas;4na1podstawce.” [46]
Kształt podstawki — zapis źródłowy: „Podstawki wąskie u podstawy i rozszerzone ku górze; maczugowaty podstawowy kształt, bez zgadywania wymiarów.” [46]
Kształt cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „Queilocistidios claviformes o piriformes: maczugowata możliwość, tylko cystydy ostrza. Brakujące gruszkowate zapisano w dokumentacji.” [46]
Przegrody strzępki skórki — zapis źródłowy: „Tabiques desprovistos de fíbulas; jawnie opisane przegrody.” [46]
Osadzenie strzępek skórki w substancji żelowej — zapis źródłowy: „Strzępki skórki silnie osadzone/rozdzielone przez żel. Obecność oddzielona od nieobsługiwanego stopnia.” [46]
Barwa pigmentu skórki — zapis źródłowy: „Intracellular pigment: amarillento. Barwa i położenie osobno.” [46]
Barwa zarodnika w mikroskopie — zapis źródłowy: „Hyalines/incoloras; bezbarwne zarodniki w mikroskopii, nie barwa wysypu.” [46]
Zawartość zarodnika — zapis źródłowy: „Gran vacuola central; zawartość wakuolizowana. Nie zidentyfikowano lipidów i nie zapisano kropli oleju.” [46]
Długość zarodnika; Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „GarcíaBona, własny materiał z Nawarry, hiszpański opis skórki, osłony, ostrza, podstawek i zarodników. Zapis10.5[12.1;12.9]14.5×8.9[9.8;10.2]11.2µm zachowany, bez zgadywania statystyki liczb w nawiasach. Brak kalibracji, N i DNA.” [46]
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „Źródłowo globose/sphériques/téměřkulovité, podstawowy kulisty kształt.” [46]
Powierzchnia zarodnika — zapis źródłowy: „Esporas lisas; gładka powierzchnia zarodników, nie cystyd.” [46]
Metody i zapisy źródłowe — JosepTorres,Fungipedia,własny pomiar N=30zarodników. L8.45–11.24µm,W7.42–10.25µm,Q1.03–1.37; środkowe9.80,8.52 nie są skrajnymi granicami. MapaGBIF nie stanowi lokalizacji badanego okazu. Nie podano DNA.
Identyfikacja kropli: nierozstrzygnięta.
Liczba zarodników na jednej podstawce — zapis źródłowy: „Basides tétrasporiques/basidios producen cuatro esporas;4na1podstawce.” [38]
Kształt podstawki — zapis źródłowy: „Podstawki wąskie u podstawy i rozszerzone ku górze; maczugowaty podstawowy kształt, bez zgadywania wymiarów.” [38]
Kształt cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „Queilocistidios claviformes o piriformes: maczugowata możliwość, tylko cystydy ostrza. Brakujące gruszkowate zapisano w dokumentacji.” [38]
Osadzenie strzępek skórki w substancji żelowej — zapis źródłowy: „Strzępki skórki silnie osadzone/rozdzielone przez żel. Obecność oddzielona od nieobsługiwanego stopnia.” [38]
Barwa pigmentu skórki — zapis źródłowy: „Intracellular pigment: pardoocráceo. Barwa i położenie osobno.” [38]
Zawartość zarodnika — zapis źródłowy: „Gran vacuola central; zawartość wakuolizowana. Nie zidentyfikowano lipidów i nie zapisano kropli oleju.” [38]
Długość zarodnika; Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „JosepTorres,Fungipedia,własny pomiar N=30zarodników. L8.45–11.24µm,W7.42–10.25µm,Q1.03–1.37; środkowe9.80,8.52 nie są skrajnymi granicami. MapaGBIF nie stanowi lokalizacji badanego okazu. Nie podano DNA.” [38]
Iloraz długości i szerokości zarodnika — zapis źródłowy: „Fungipedia:Q1.03–1.37,N30, mediana osobno1.20.” [38]
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „Źródłowo globose/sphériques/téměřkulovité, podstawowy kulisty kształt.” [38]
Powierzchnia zarodnika — zapis źródłowy: „Esporas lisas; gładka powierzchnia zarodników, nie cystyd.” [38]
Grubość ściany zarodnika — zapis źródłowy: „De pared fina; cienka ściana zarodnika.” [38]
Metody i zapisy źródłowe — Jean-PierreGavériaux,SMNF,konto z własnymi zdjęciami20.06.2008,DunesduMontSaint-Frieux(Francja). Średnica9–11.5µm, nie para długość×szerokość. Brak N i pełnej metody.
Identyfikacja kropli: nierozstrzygnięta.
Liczba zarodników na jednej podstawce — zapis źródłowy: „Basides tétrasporiques/basidios producen cuatro esporas;4na1podstawce.” [50]
Barwa zarodnika w mikroskopie — zapis źródłowy: „Hyalines/incoloras; bezbarwne zarodniki w mikroskopii, nie barwa wysypu.” [50]
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „Źródłowo globose/sphériques/téměřkulovité, podstawowy kulisty kształt.” [50]
Metody i zapisy źródłowe — Marek Snowarski/GRej: Amanita crocea
Metody i zapisy źródłowe — KarelTejkal,CMS,opis atlasowy. Podano średnicę8–11µm, nie dwie osie. Brak przypisania mikroskopii do jednego z fotografowanych okazów, N i medium.
Identyfikacja kropli: nierozstrzygnięta.
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „Źródłowo globose/sphériques/téměřkulovité, podstawowy kulisty kształt.” [34]
Metody i zapisy źródłowe — Karel Tejkal, Česká mykologická společnost: Amanita crocea
Назви та обсяг визначення виду
Назви: Правильна польська назва — muchomor żółtawy, запропонована в чеклісті Воєводи (2003). Сноварський документує також назву muchomor żółty. Остання є історично неоднозначною: у чеклісті вона трапляється також біля A. citrina. Вона залишається альтернативною назвою цього запису, з власним свідченням використання. Назву „mglejarka żółtawa” не додавали виключно на підставі її присутності у власному сервісі.
Номенклатура: Прийнята наукова назва — Amanita crocea (Quél.) Singer. Збережено історичні Amanita vaginata var. crocea Quél. та Amanitopsis crocea (Quél.) E.-J. Gilbert. Польські та наукові назви перевірено повторно; наявна правильна основна назва залишається. Опрацьований обліковий запис CMS документує обидві комбінації, а свіже зчитування GBIF дає точний збіг із прийнятим A. crocea в Amanitaceae. Не отримано прямих байтів нового облікового запису Index Fungorum/Kew; його попереднє зчитування збережено в історії.
Таксономічна ревізія: Варга та співавтори (2024) розрізняють A. crocea і A. subnudipes. Угорські давніші визначення crocea з вапнякових дубових лісів відносять до subnudipes; справжній crocea є передусім ацидофільним і пов'язаним із березою або ялиною. У дослідженні наведено, зокрема, угорський PG-2023-07-27-1 та норвезький DB-2021-08-08-3 (AD122); таблиця 1 пов'язує їх із послідовностями. Описи давніших іспанських, турецьких і португальських колекцій зберігають визначення авторів, з інформацією про відсутність повторної ідентифікації згідно з цією ревізією. Не визнано всі дані з-поза Європи автоматично за інший вид.
Морфологія: умови та частини плодового тіла
Окремі ознаки: Описи розділяють білий або кремово-жовтий фон ніжки та жовто-помаранчеві пластівці й луски. М'якуш під шкіркою шапинки може бути помаранчевим або помаранчево-коричневим; це не є забарвленням усього м'якуша. У SMNF ніжка суцільна змолоду, тоді як CMS описує внутрішню частину як порожнисту. Варіанти залишаються з власними джерелами та умовою віку, без дописування недокументованої послідовності фаз.
Покривало та край: Піхва описується як стійка й міцна, біла зовні, жовтувата або кремово-жовта всередині. Різні поверхні не об'єднували в безумовний перелік забарвлень усієї піхви. Шапинка зазвичай позбавлена залишків покривала, але описи охоплюють також їхню наявність. Рубчастість може сягати однієї третини радіуса. Кваліфікатор „зазвичай”, дріб та сторона піхви залишаються окремими й стосуються конкретної ознаки.
Атласні доповнення: CMS описує дуже крихкий, білуватий м'якуш, невиразний смак і запах, а також необхідність термічної обробки. García Bona вказує приємний грибний запах і приємний смак. Це окремі характеристики опису; приємність, характер та інтенсивність не замінюють одна одну. Інформація про смак є свідченням опису автора, без інструкцій куштувати сирий гриб.
Мікроскопія: власні спостереження та атласний опис
García Bona: Автор наводить у власному матеріалі 10,5 [12,1; 12,9] 14,5 × 8,9 [9,8; 10,2] 11,2 µm. Межі осей записано як 10,5–14,5 × 8,9–11,2 µm; середні значення в дужках не інтерпретовано без доказів як крайній діапазон. Спори кулясті, гладенькі, безбарвні та неамілоїдні, з великою центральною вакуолею. Вакуолю не ототожнено з краплею олії. Базидії видовжені, вузькі біля основи, сильно розширені зверху і чотириспорові. Не наведено їхніх числових вимірів або N.
Torres: 30 спор: В авторському дослідженні Josepa Torresa у Fungipedia L становить 8,45–11,24 µm, W — 7,42–10,25 µm, а Q — 1,03–1,37. У таблиці середні значення осей становлять 9,80 та 8,52 µm; Q (Me) становить 1,20. Медіану Q записано окремо від діапазону і не обчислювали з частки середніх осей. N=30 не приписували базидіям. Спори описано як майже кулясті, тонкостінні, з центральною вакуолею та негативною реакцією в реактиві Мельцера. Карта GBIF не визначає місця збору дослідженого матеріалу.
Діаметр і метод: Gavériaux у SMNF наводить кулясті спори діаметром 9–11,5 µm, гіалінові та неамілоїдні; обліковий запис містить власні фотографії від 20 червня 2008 р. з Dunes du Mont Saint-Frieux. CMS наводить діаметр 8–11 µm. Діаметр залишається окремою величиною і не замінює пару довжина × ширина. Джерела не пояснюють точної конвенції меж вимірювання; її не домислювали за замовчуванням.
Шкірка та цистиди: В обох авторських іспанських описах гіфи шкірки сильно желатинізовані. García Bona описує їхнє переплетене розташування та жовтуватий внутрішньоклітинний пігмент, Torres — охристо-коричневий пігмент і більш щільні гіфи під зовнішнім шаром. Відсутність пряжок стосується описаних перегородок гіф шкірки, без перенесення на базидії. Цистиди краю булавоподібні або грушоподібні та гладенькі; García Bona описує легке відламування біля основи, Torres — розпорошеність. Форма, поверхня та розміщення стосуються хейлоцистид, без приписування таких самих ознак цистидам поверхні пластинок.
Покривало та реактиви: García Bona описує тонкі, розгалужені гіфи загального покривала, їхні перегородки без пряжок і нечисленні кулясті сфероцисти. Їх не переносили до полів гіф шкірки. SMNF описує в м'якуші ніжки коричнево-винне забарвлення після фенолу; порівняльне коричнево-шоколадне забарвлення належить до A. fulva. Не вказано концентрації фенолу або часу зчитування. В амілоїдних пробах Мельцер явно названий лише у Torres; для решти записів рецептуру не дописували.
Польща: поширення, оселище та плодоношення
Польський період: Чекліст Воєводи (2003), друк с. 46, прямо вказує липень–вересень. Цей діапазон місяців записано для Польщі. Червневі дати поодиноких спостережень у польському реєстрі не були автоматично перетворені на повний сезон. Чеський період червень–листопад та іспанський червень–жовтень зберігають свої регіони й не замінюють польських даних.
Основа поширення: Воєвода згадує Ґардини біля Млинарів, Інсько, заповідник Ціси в Чарному, Мстув і Люблін, посилаючись на п'ять праць. Було опрацьовано чекліст, а не заявлено прочитання всіх цих першодруків. Наведено листяні та мішані ліси й один запис у міському парку. Сноварський описує рідкісне, поодиноке або групове трапляння, трав'янисті узлісся та мінеральні ґрунти. Оцінка рідкісності є атласною; вона не визначає актуальної чисельності популяцій.
Рослини та концепції: Співіснування з деревом в описі місцезростання не є автоматично доказом мікоризи з цим деревом. Ревізія Варги сильніше пов'язує переглянуті A. crocea з березою та ялиною й кислим субстратом. Окремі давніші описи з дубів і буків зберігають власний обсяг визначення. Список рослин не перетворювали на список локалізацій і не запозичували детальної мікроскопії A. subnudipes.
Португалія: склад та активність екстракту
Матеріал і рівень опрацювання: Leal та співавтори (2013), Food Research International 50:1–9, досліджували плодові тіла з околиць Браганси, зібрані в травні 2011 р. у мішаному деревостані. Для виду об'єднували 3–10 плодових тіл, ліофілізували та подрібнювали в порошок матеріал; зразки зберегли в гербарії IPB без зазначених номерів. Визначення було атласним, без DNA. Опрацьовано індексований повний текст авторського рукопису, включно з колонкою A. crocea у таблицях 1–4. Оригінальний PDF не вдалося завантажити (HTTP 403), а візуального контролю таблиць не виконано. Збережено явно позначену примітку щодо зчитування.
Склад: У таблиці 2 наведено 89,04 ± 0,00 g води/100 g свіжої маси. Для сухої маси: зола 25,73 ± 1,75, вуглеводи 49,64 ± 1,34, білок 20,02 ± 1,33 і жир 4,62 ± 0,16 g/100 g. Білок розраховано за коефіцієнтом N×4,38. Розрахована енергія становить 320,19 ± 4,39 kcal/100 g сухої маси. Вільні цукри включають манітол 3,57 ± 0,33 і трегалозу 4,54 ± 0,37 g/100 g. Це середні ± SD повторів дослідженого матеріалу, без створення діапазону для всіх популяцій.
Інші визначення: Профіль жирних кислот включає, зокрема, 54,46 ± 0,65% олеїнової кислоти та 20,14 ± 0,08% лінолевої; відсоток стосується профілю кислот, а не маси плодового тіла. Загальний уміст токоферолів становить 162,19 ± 2,51 µg/100 g сухої маси. Наведено також лікопен 0,23 ± 0,00 mg/100 g, лимонну кислоту 2,07 ± 0,21 g/100 g і протокатехову кислоту 21,33 ± 1,46 mg/100 g. Бета- та дельта-токоферол, а також бета-каротин не виявлено; коричну кислоту позначено як сліди. „Не виявлено” не є нулем, а сліди не стають числом.
Аналізи екстракту: Для метанольного екстракту наведено результат Фоліна–Чокальтеу 22,27 ± 0,38 mg GAE/g. DPPH EC50 становить 7,94 ± 0,08 mg/ml, бета-каротин/лінолеат 50,44 ± 7,65 mg/ml, TBARS 1,44 ± 0,48 mg/ml. У відновленні фериціаніду/берлінської лазурі точка відповідає абсорбції 0,5 і становить 1,08 ± 0,23 mg/ml. Збережено різницю між EC50 та IC50, кількістю ідентифікованих фенолів та неспецифічною відновною здатністю. Це не є дослідженням лікувальної ефективності.
Туреччина: хімія, ензими та тест Еймса
Матеріал і метод: Алкан та співавтори (2020), DOI 10.3390/jof 6030166, зібрали матеріал у Бейконаги, Ілгин, Конья у червні 2018 р. у сосновому лісі. Близько десяти плодових тіл визначено макро- та мікроскопічно; п'ять використано для екстракту, решту збережено у фунгарії Університету Сельчук. Аналізи стосувалися метанольного екстракту висушеного матеріалу. Прочитано повний оригінальний текст у публічній копії PDF та візуально перевірено стовпчики й примітки таблиць 2–6. Нового визначення ДНК не проводилося.
Антиоксидація та склад: У таблиці 2: феноли, визначені Фоліном, 9,33 ± 0,06 мг GAE/г; DPPH 26,09 ± 0,17, ABTS 36,59 ± 2,53, CUPRAC 39,57 ± 1,19 і FRAP 37,40 ± 0,78 мг TE/г. Хелатування металів: 15,06 ± 0,02 мг EDTAE/г; фосфомолібденовий тест: 0,35 ± 0,05 ммоль TE/г. Середні ± SD відносяться до визначень екстракту. У таблиці 3 концентрації становлять: п-гідроксибензойна кислота 56,10, корична 539,38, п-кумарова 2,81 та названа в джерелі «Hinic acid» 36,40 мкг/г екстракту. Цю останню назву не виправляли самовільно на хінну кислоту. Значення нижче LOQ залишаються результатами нижче межі визначення.
Ензими: Таблиця 4 наводить AChE 0,90 ± 0,01 і BChE 0,80 ± 0,02 мг GALAE/г, тирозиназу 49,79 ± 0,15 мг KAE/г та альфа-амілазу 0,08 ± 0,01 ммоль ACAE/г. Альфа-глюкозидазу позначено NA, тобто «not active». Це різні ферментні мішені та еквіваленти стандартів; їх не записано як відсоткове інгібування. Величини з різних стандартів або тестів не є безпосередньо взаємозамінними.
Мутагенність і антимутагенність: У таблиці 5 автори не виявили мутагенного результату в тестах TA98 і TA100 з метаболічною активацією S9 і без неї, при трьох досліджених дозах. У таблиці 6, у присутності контрольних мутагенів, пригнічення кількості ревертантів залежить від штаму, дози та S9. Для TA98 +S9 становить 94%, 55% та 12%; для TA100 +S9 83%, 8% та 3% при послідовних дозах 10 000, 5000 та 2500 мкг/чашку. Результат на бактеріях не доводить протипухлинної дії у людей ані безпеки споживання.
Срібло та хлор: результат, залежний від процедури
Один зразок, різні методи: Синкова та Боровічка (2025) порівняли результати архівного зразка A. crocea AGP-19. Хлор, визначений INAA, становить 2320 мг/кг сухої маси. У серії мікрохвильової мінералізації срібло INAA становить 319 ± 2 мг/кг, а після мінералізації в HR-ICP-MS 144 мг/кг, вилучення 45%. У серії мінералізації на нагрівальній плиті INAA становить 329 ± 2 мг/кг, HR-ICP-MS 237 мг/кг, вилучення 72%. Це дві процедури для того самого зразка, а не мін–макс виду. Значення ±2 є вихідною статистичною невизначеністю визначення, а не SD десяти плодових тіл.
Обмеження інтерпретації: Робота досліджує заниження визначень срібла після мінералізації азотною кислотою внаслідок осадження AgCl. Результат не перетворювали на оцінку харчової придатності, доказ безпеки чи впроваджене вилучення срібла. Дані десяти повторів зразка A. strobiliformis B-1513 з іншої частини публікації не були приписані A. crocea. Детальні метадані архівного AGP-19 наведені в додатках, які тут не заявляються як прочитані.
Ірак: морфометрія, склад та обмеження ідентифікації
Матеріал: Слеман та Тахір (2025), DOI 10.25259/JKSUS_423_2025, описують матеріал із Дукана в іракському Курдистані за лютий 2024 р. Вони наводять морфологічну ідентифікацію та результат ITS із номером PQ686237. Номер є повідомленням авторів; власного повторного визначення послідовності не проводилося. Прочитано повний текст і таблиці; історична назва залишається з точним обсягом дослідженого матеріалу.
Результати: Таблиця 2 наводить середні ± SE з п'яти повторів: маса свіжого екземпляра 73,74 ± 1,50 г, довжина ніжки 10,28 ± 0,67 см, вертикальний діаметр шапинки 9,12 ± 0,78 см і горизонтальний 7,68 ± 0,72 см. Вертикальний діаметр не перетворювали на висоту шапинки, а SE — на SD або мін–макс. Таблиця 3 повідомляє про феноли 146,76 ± 2,03 мкг/г свіжої маси, DPPH 363,37 ± 2,19 мкг/г, флавоноїди 33,60 ± 1,11 мкг/г, вологість 90,19 ± 1,28%, білок 5,01 ± 0,41 мг/г і розчинні цукри 0,75 ± 0,08 мкг/г свіжої маси. Нетипові одиниці збережено за джерелом, без самостійного перерахунку або виправлення.
GC-MS: Віднесення піків GC-MS на основі бібліотеки спектрів та їхні відносні площі не є тим самим, що й підтверджені кількості токсинів у грибі. Зі списку потенційно шкідливих сполук не виводили автоматичної категорії «отруйний». Також до цього запису не переносили результати іншого дослідженого виду.
Експеримент із саджанцями дуба перського
Матеріал і план: Малекзаде та співавтори (2025), DOI 10.1186/s 12870-025-06791-5, використали іранський ізолят, позначений A. crocea. Матеріал походив із лісу Біваре в провінції Ілам. Описано чисту культуру, а таблиця 1 наводить AmCr 1, MF278764 і збіг BLAST 99%. Культивування та експеримент проводили окремо від плодоношення. У теплиці порівняли п'ять варіантів, включно з контролем, у трьох повторах, на саджанцях Quercus brantii протягом семи місяців із жовтня 2021 до травня 2022 р.
Результат і етап застосування: У варіанті A. crocea поглинання цинку листям становило 2098,6 мкг на горщик, на 62,7% більше, ніж у контролі. Концентрації цинку, заліза та міді в листі збільшилися відповідно на 52,5%, 77,1% та 72,9%. Результати стосуються рослини та конкретного експерименту; вони не є складом плодового тіла чи лікувальною дією. Це експериментальна можливість використання інокуляту для саджанців, без доказів комерційного впровадження. Рисунки мікоризи збережено як рисунки авторів; за ними не робили власних вимірювань чохлика чи сітки Гартіга.
Їстівність: оцінки авторів і клінічні дані
Шлях оцінок: Сноварський відсилає при оцінці «їстівний» до Воєводи (2003), який у примітках зазначає Edible. Чекліст не вказує при цьому реченні конкретного токсикологічного дослідження. CMS та SMNF також наводять кулінарні оцінки, із застереженнями щодо обробки або низької якості. Ці описи не враховувалися як кілька незалежних досліджень безпеки. Негативний Еймс екстракту та антиоксидантні результати є іншим типом доказів.
Випадки нездужання: Ла Роза та співавтори (онлайн-публікація 2023, том 2024), DOI 10.1002/fsn 3.3793, ретроспективно аналізували 164 пацієнтів із південної Сардинії за 2011–2021 роки. Таблиця 3 класифікує A. crocea як Edible, але приписує йому три випадки: збудження, нудота та блювання; середня латентність — дві години, середнє перебування в лікарні — один день. Прочитано оригінальний повний XML та відповідний рядок. Бракує індивідуального опису дози, приготування та молекулярного підтвердження кожного прийому їжі. Це клінічний сигнал, який вимагає збереження, без встановлення конкретного токсину та без універсального висновку про токсичність усіх плодових тіл.
Застосування та традиції: дійсно перевірений обсяг
Дослідження та практика: Проводився пошук лікувального та трав'яного, технічного, фарбувального, пряно-смакового та іншого традиційного використання. Підтверджено лабораторні дослідження екстрактів, дослідження методів визначення металів та експеримент з інокуляції саджанців. Не отримано специфічної первинної документації щодо практики фарбування, препарату, схваленого для людей, або продукту приправи з європейського A. crocea. Такий результат огляду не доводить, що використання ніколи не існувало.
Мексиканський обсяг назви: Ернандес-Сантьяго та співавтори (2016) проводили етномікологічне дослідження у чотирьох громадах міштеків в Оахаці. Матеріал, названий A. crocea, на місцевому рівні вважається отруйним і зараховується до групи «жаб'ячих» грибів; автори посилаються на інші роботи при констатації його споживання в решті регіонів Мексики. Прочитано власне дослідження та бібліографію, але не всі цитовані польові праці. Ці звичаї не приписували безпосередньо європейському A. crocea sensu stricto і не вважали локальну класифікацію результатом токсикологічного дослідження.
Джерельна документація
Висновки джерела: Варга та співавтори (2024) описують зв'язки Amanita crocea з Betula і Picea. Водночас вони вказують, що раніші угорські колекції, визначені під цією назвою під Quercus, імовірно, належали до A. subnudipes. Застереження стосується ідентичності давніх визначень; дуб не зафіксовано як додаткового господаря A. crocea, як і не перенесено на цей вид давніх місцезростань A. subnudipes.
Верифікація поширення — обсяг та обмеження
Матеріал: Polska; konto czeklisty Wojewody (2003), druk s. 46, z odsyłaczami do Gardyn, Ińska, rezerwatu Cisy w Czarnem, Mstowa i Lublina.
Обсяг прочитаного: Повний текст.
Дата огляду: 18.10.2026.
Обмеження: Поодинокі червневі дати в реєстрі GRej залишаються спостереженнями; вони не визначають повного сезону. Чекліст за 2003 рік не є актуальним підрахунком популяції у 2026 році.
Верифікація поширення — обсяг та обмеження
Матеріал: Opublikowane polskie stanowisko w Kotlinie Sądeckiej.
Обсяг опрацювання: Фрагменти джерел.
Опрацьовано фрагмент джерела; повний текст і методи не були верифіковані.
Дата перегляду: 21.10.2026.
Обмеження: Вихідне визначення та обсяг поняття збережено. Не декларувалося нового дослідження зразків чи опрацювання всіх публікацій, цитованих джерелом.
Обсяг опрацювання
Обов'язкові перевірки врегульовані.
Правова основа та межі оцінки
Аналітичні результати
Склад і лабораторна активність
- Виявлені фенольні сполуки
- Виявлені фенольні сполуки: протокатехова кислота. [43]
Виявлені фенольні сполуки: 4-гідроксибензойна кислота. [43]
Виявлені фенольні сполуки: 4-гідроксибензойна кислота. [33] - Активність дослідженого екстракту
- Активність дослідженого екстракту: антиоксидантна активність. [43]
Активність дослідженого екстракту: антиоксидантна активність. [33]
Активність дослідженого екстракту: інгібування ферменту (тирозиназа, активність виявлено). [33]
Активність дослідженого екстракту: інгібування ферменту (α-амілаза, активність виявлено). [33] - Кількісний вміст компонента в матеріалі
- Кількісний вміст компонента в матеріалі: 3,57 g/100g (манітол, у перерахунку на суху масу, стандартне відхилення: 0,33, середнє значення). [43]
Кількісний вміст компонента в матеріалі: 131,62 µg/100g (γ-токоферол, у перерахунку на суху масу, стандартне відхилення: 8,16, середнє значення). [43]
Кількісний вміст компонента в матеріалі: 49,64 g/100g (вуглеводи, у перерахунку на суху масу, стандартне відхилення: 1,34, середнє значення). [43]
Кількісний вміст компонента в матеріалі: 8,11 g/100g (загальний вміст цукрів, у перерахунку на суху масу, стандартне відхилення: 0,69, середнє значення). [43]
Кількісний вміст компонента в матеріалі: 0,94 g/100g (яблучна кислота, у перерахунку на суху масу, стандартне відхилення: 0, середнє значення). [43]
Кількісний вміст компонента в матеріалі: 3,86 g/100g (загальний вміст органічних кислот, у перерахунку на суху масу, стандартне відхилення: 0,21, середнє значення). [43]
Кількісний вміст компонента в матеріалі: 4,54 g/100g (трегалоза, у перерахунку на суху масу, стандартне відхилення: 0,37, середнє значення). [43]
Кількісний вміст компонента в матеріалі: 20,02 g/100g (білки, у перерахунку на суху масу, стандартне відхилення: 1,33, середнє значення, коефіцієнт перерахунку азоту в білок: 4,38). [43]
Кількісний вміст компонента в матеріалі: 25,73 g/100g (зола, у перерахунку на суху масу, стандартне відхилення: 1,75, середнє значення). [43]
Кількісний вміст компонента в матеріалі: 4,62 g/100g (жир, у перерахунку на суху масу, стандартне відхилення: 0,16, середнє значення). [43]
Кількісний вміст компонента в матеріалі: 0,23 g/100g (хінна кислота, у перерахунку на суху масу, стандартне відхилення: 0,01, середнє значення). [43]
Кількісний вміст компонента в матеріалі: 0,28 g/100g (щавлева кислота, у перерахунку на суху масу, стандартне відхилення: 0,01, середнє значення). [43]
Кількісний вміст компонента в матеріалі: 0,74 mg/100g (4-гідроксибензойна кислота, у перерахунку на суху масу, стандартне відхилення: 0,08, середнє значення). [43]
Кількісний вміст компонента в матеріалі: 22,07 mg/100g (загальний вміст фенольних кислот, у перерахунку на суху масу, стандартне відхилення: 1,54, середнє значення). [43]
Кількісний вміст компонента в матеріалі: 162,19 µg/100g (загальний вміст токоферолів, у перерахунку на суху масу, стандартне відхилення: 2,51, середнє значення). [43]
Кількісний вміст компонента в матеріалі: 30,57 µg/100g (α-токоферол, у перерахунку на суху масу, стандартне відхилення: 5,65, середнє значення). [43]
Кількісний вміст компонента в матеріалі: 89,04 g/100g (вологість, у перерахунку на свіжу масу, стандартне відхилення: 0, середнє значення). [43]
Кількісний вміст компонента в матеріалі: 0,33 g/100g (фумарова кислота, у перерахунку на суху масу, стандартне відхилення: 0,01, середнє значення). [43] - Частка компонента в профілі жирних кислот
- Частка компонента в профілі жирних кислот: 3,68 % (C18:0, у профілі жирних кислот, стандартне відхилення: 0,23, середнє значення). [43]
Частка компонента в профілі жирних кислот: 55,42 % (MUFA, у профілі жирних кислот, стандартне відхилення: 0,65, середнє значення). [43]
Частка компонента в профілі жирних кислот: 17,66 % (C16:0, у профілі жирних кислот, стандартне відхилення: 1,21, середнє значення). [43]
Частка компонента в профілі жирних кислот: 54,46 % (C18:1 n-9, у профілі жирних кислот, стандартне відхилення: 0,65, середнє значення). [43]
Частка компонента в профілі жирних кислот: 24,21 % (SFA, у профілі жирних кислот, стандартне відхилення: 0,59, середнє значення). [43]
Частка компонента в профілі жирних кислот: 20,14 % (C18:2 n-6, у профілі жирних кислот, стандартне відхилення: 0,08, середнє значення). [43]
Частка компонента в профілі жирних кислот: 20,37 % (PUFA, у профілі жирних кислот, стандартне відхилення: 0,06, середнє значення). [43] - Енергетична цінність досліджуваного матеріалу
- Енергетична цінність досліджуваного матеріалу: 320,19 kcal/100g (у перерахунку на суху масу, розраховано в джерелі, стандартне відхилення: 4,39, середнє значення). [43]
- Результат виявлення компонента в матеріалі
- Результат виявлення компонента в матеріалі: не виявлено (β-токоферол, препарат із плодових тіл, ідентифікований у джерелі). [43]
Результат виявлення компонента в матеріалі: не виявлено (δ-токоферол, препарат із плодових тіл, ідентифікований у джерелі). [43] - Концентрація EC50 у зазначеному антиоксидантному тесті
- Концентрація EC50 у зазначеному антиоксидантному тесті: 1,44 mg/ml (EC50, тест TBARS, стандартне відхилення: 0,48, середнє значення). [43]
Концентрація EC50 у зазначеному антиоксидантному тесті: 7,94 mg/ml (EC50, тест DPPH, стандартне відхилення: 0,08, середнє значення). [43]
Концентрація EC50 у зазначеному антиоксидантному тесті: 50,44 mg/ml (EC50, тест із β-каротином і лінолеатом, стандартне відхилення: 7,65, середнє значення). [43] - Відновна здатність у визначенні Фоліна–Чокальтеу
- Відновна здатність у визначенні Фоліна–Чокальтеу: 22,27 mgGAE/g (метод Фоліна–Чокальтеу, у перерахунку на масу екстракту, стандартне відхилення: 0,38, калібрувальний стандарт: галова кислота, середнє значення). [43]
Відновна здатність у визначенні Фоліна–Чокальтеу: 9,33 mgGAE/g (метод Фоліна–Чокальтеу, у перерахунку на масу екстракту, стандартне відхилення: 0,06, калібрувальний стандарт: галова кислота, середнє значення). [33] - Результат тесту на мутагенність або генотоксичність
- Результат тесту на мутагенність або генотоксичність: негативний (тест Еймса, дослідження мутагенності на бактеріях, метанольний екстракт п’яти плодових тіл, визначених як A. crocea). [33]
Найважливіші речовини та їхня дія
Найважливіші речовини та їхня дія
У хроматографічних аналізах метанольних екстрактів досліджували поліфенольний профіль та антиоксидантну активність плодових тіл.
Найважливіші речовини та їхня дія
У досліджених витяжках підтверджено наявність коричної кислоти (539,38 µg/g екстракту), п-гідроксибензойної кислоти (56,10 µg/g) та п-кумарової кислоти (2,81 µg/g).
Найважливіші речовини та їхня дія
Витяжки з плодових тіл виявляють у лабораторних умовах здатність до нейтралізації вільних радикалів у тестах DPPH, ABTS, FRAP та CUPRAC, а також властивості хелатування металів.
Найважливіші речовини та їхня дія
В ензиматичних тестах екстракти демонстрували помірне пригнічення ацетилхолінестерази, бутирилхолінестерази та тирозинази.
Найважливіші речовини та їхня дія
У бактеріальних тестах Еймса витяжка не виявила мутагенної дії, а в присутності метаболічної фракції S9 пригнічувала дію модельних мутагенів.
Найважливіші речовини та їхня дія
Свіжі плодові тіла містять близько 90% води. У досліджених зразках визначено білок — близько 5 мг/г свіжої маси — та флавоноїди.
Найважливіші речовини та їхня дія
В аналізах летких компонентів методом газової хроматографії ідентифікували фенольні та ароматичні сполуки в метаболічному профілі плодових тіл.
Найважливіші речовини та їхня дія
М'якуш містить ненасичені жирні кислоти, цукри та токофероли, виявляючи антиоксидантну активність у лабораторних тестах.
Найважливіші речовини та їхня дія
Плодові тіла виявляють здатність до акумуляції мікроелементів з лісового субстрату, зокрема срібла.
Оселище та поширення
Potwierdzony zasięg występowania
Wszystkie obszary potwierdzone w zapisanych danych źródłowych.
| Kraj | Regiony i stanowiska | Плодоношення | Джерела |
|---|---|---|---|
| Польща | Сондецька улоговина | VII–IX |
|
Джерела
- IF251657
- VAGINATA-EU-2024
- Leal et al. 2013, Food Research International50:1–9, DOI 10.1016/j.foodres.2012.10.012 — uporządkowane wyniki tego samego badania (także [27], [43])
- Alkan S., Uysal A., Kaşık G., Vlaisavljević S., Berežni S., Zengin G. 2020, J.Fungi6(3): 166, DOI 10.3390/jof6030166
- Karel Tejkal, Česká mykologická společnost: Amanita crocea (także [34])
- Minister Środowiska, Dz.U. 2014 poz. 1408, rozporządzenie w sprawie ochrony gatunkowej grzybów
- Minister Zdrowia, Dz.U. 2026 poz. 258, tekst jednolity rozporządzenia dotyczącego grzybów dopuszczonych do obrotu
- Marek Snowarski/GRej: Amanita crocea (także [41])
- Index Fungorum record115109
- Malekzadeh E., Yousefshahi B., Olamaee M., Ghalavand N. 2025, BMCPlantBiol25:735, DOI 10.1186/s12870-025-06791-5
- Sleman K.M., Tahir N.A. 2025, J.KingSaudUnivSci37:423, DOI 10.25259/JKSUS_423_2025 (także [49])
- Synková I., Borovička J. 2025, BiolTraceElemRes203(11): 5815–5826, DOI 10.1007/s12011-025-04605-1
- Stadt Wien, Marktamt: Orangegelber Scheidenstreifling
- Nr 24 — aktualne polskie wykazy prawne 18.10.2026
- Alkan et al. 2020, J.Fungi6:166, public primary PDF replica
- ELI DU 2014/1408, official protection metadata
- ELI DU 2026/258, official act metadata
- ELI DU 2011/672, base act metadata
- Torres, Fungipedia, własny pomiar30zarodników (także [39])
- GBIF Backbone exact species match
- La Rosa et al. 2024, official EuropePMC full text XML
- malekzadeh-table — linked source detail
- Hernández-Santiago et al. 2016, primary Mixtec ethnomycology
- García Bona, vlastní pozorování Amanita crocea, Navarra (także [47])
- navarra-micro — linked source detail
- Gavériaux, SMNF, Amanita crocea
- Synková and Borovička 2025, Table1
- varga-table — linked source detail
- Wojewoda 2003, Checklist of Polish larger Basidiomycetes, p46