Отруйний
Установіть місцезнаходження, щоб побачити дані для свого регіону.











Paxillus involutus (свинуха тонка) — пластинчастий базидіальний гриб родини Paxillaceae з ворсистим, загорнутим донизу краєм шапинки оливково-бурого, жовто-коричневого або рудуватого забарвлення. Пластинки легко відділяються від м'якоті та буріють при натисканні. Довгий час вважався умовно-їстівним, проте сучасна мікологія та токсикологія класифікують його як небезпечний отруйний гриб через ризик виникнення фатального аутоімунного гемолізу.
Розпізнавання, оселище та найважливіші відмінності.
Грибар
Будова плодового тіла
- Тип будови плодового тіла
- Тип будови плодового тіла: Шапинка, ніжка.
Шапинка
- Форма шапинки
- у молодих плодових тіл: Форма шапинки: опуклий.
у зрілих плодових тіл: Форма шапинки: увігнутий.
у зрілих плодових тіл: Форма шапинки: плоский.
у зрілих плодових тіл: Форма шапинки: лійкоподібний. - Рельєф поверхні шапинки
- у старих плодових тіл: Рельєф поверхні шапинки: гладенький.
у молодих плодових тіл: Рельєф поверхні шапинки: горбкувата. - Покрив шапинки
- у сухому стані: Покрив шапинки: замшева.
у молодих плодових тіл: Покрив шапинки: повстиста.
у зрілих плодових тіл: Покрив шапинки: волокниста.
у зрілих плодових тіл: Покрив шапинки: луската. - Блиск поверхні шапинки
- у мокрому стані: Блиск поверхні шапинки: блискучий.
у сухому стані: Блиск поверхні шапинки: матовий. - Клейкість і слизистість шапинки
- у мокрому стані: Клейкість і слизистість шапинки: липкий.
під час висихання: Клейкість і слизистість шапинки: липкий. - Колір шапинки
- Колір шапинки: палевий.
Колір шапинки: сіро-коричневий.
у зрілих плодових тіл: Колір шапинки: каштановий.
у молодих плодових тіл: Колір шапинки: вохристий.
Колір шапинки: вохристо-коричневий.
Колір шапинки: оливковою.
Колір шапинки: іржаво-коричневий.
Колір шапинки: білувате. - Положення краю
- Положення краю: підгорнутий усередину.
- Рельєф поверхні краю шапинки
- Рельєф поверхні краю шапинки: борознистий.
- Покриття краю
- у молодих плодових тіл: Покриття краю: волосистий.
- Діаметр шапинки
- Діаметр шапинки становить 40–120 mm.
у зрілих плодових тіл: Діаметр шапинки становить 50–120 mm. - Центр шапинки
- Центр шапинки: Вдавлений.
Центр шапинки: Вдавлений і з виразним горбком.
Низ шапинки
- Тип гіменофора
- Тип гіменофора: пластинки.
Пластинки біля ніжки
- Прикріплення гіменофора до ніжки
- Прикріплення гіменофора до ніжки: прирослий до ніжки (пластинки).
Прикріплення гіменофора до ніжки: прирослий до ніжки (пластинки).
- Низхідність гіменофору по ніжці
- Низхідність гіменофору по ніжці: низхідний (пластинки).
Низхідність гіменофору по ніжці: низхідний (пластинки). - Відокремлюваність гіменофора від шапинки
- Відокремлюваність гіменофора від шапинки: відділяється (пластинки).
- Колір гіменофора
- у зрілих плодових тіл: Колір гіменофора: коричневий.
у молодих плодових тіл: Колір гіменофора: блідо-вохристий.
Колір гіменофора: блідо-жовтий. - Ступінь анастомозів пластинок
- у місці прилягання пластинок до ніжки: Ступінь анастомозів пластинок: відсутній.
у місці прилягання пластинок до ніжки: Ступінь анастомозів пластинок: слабкі. - Розгалуження пластинок
- Розгалуження пластинок: роздвоєні.
- Забарвлення пластинок після пошкодження
- Забарвлення пластинок після пошкодження: червоно-коричневий (пластинки).
Забарвлення пластинок після пошкодження: іржаво-коричневий (пластинки). - Диференціація довжини пластинок
- Диференціація довжини пластинок: неоднакові.
- Відстань між пластинками
- Відстань між пластинками: густо розташовані.
Відстань між пластинками: густо розташовані.
Ніжка та основа
- Форма ніжки
- Форма ніжки: циліндричний.
- Основа ніжки
- Основа ніжки: циліндрична.
Основа ніжки: звужується. - Колір ніжки
- у молодих плодових тіл: Колір ніжки: світло-вохристий.
у зрілих плодових тіл: Колір ніжки: каштаново-коричнева. - Рельєф поверхні ніжки
- Рельєф поверхні ніжки: гладенький.
- Покрив поверхні ніжки
- Покрив поверхні ніжки: опушена.
- Забарвлення поверхні ніжки після пошкодження
- Забарвлення поверхні ніжки після пошкодження: каштаново-коричнева (поверхня ніжки).
- Довжина ніжки
- Довжина ніжки: 40–120 mm.
- Діаметр ніжки
- Діаметр ніжки: 8–18 mm.
- Вигин ніжки
- Вигин ніжки: зігнутий.
- Якісна відносна довжина ніжки
- Якісна відносна довжина ніжки: короткий.
- Кремезність ніжки
- Кремезність ніжки: кремезний.
М'якуш
- Колір м’якуша
- Колір м’якуша: блідо-жовтий.
Колір м’якуша: жовтуватий. - Щільність м’якуша
- Щільність м’якуша: щільний.
- Смак м’якуша
- Смак м’якуша: кислий.
- Колір м’якуша після пошкодження
- Колір м’якуша після пошкодження: червоно-коричневий (м’якуш ніжки).
Колір м’якуша після пошкодження: шафраново-жовта (м’якуш шапинки). - Запах м’якуша
- Запах м’якуша: фруктовий, сильний.
Запах м’якуша: невиразний (м’якуш). - Категорія товщини м’якуша
- Категорія товщини м’якуша: товстий.
- Виділення молочного соку
- Виділення молочного соку: не виділяє молочного соку.
Де і коли росте
- Оселище
- Оселище: листяний ліс.
Оселище: хвойний ліс.
Оселище: парк. - Субстрат
- Субстрат: ґрунт.
- Характер росту плодових тіл
- Характер росту плодових тіл: групами.
Характер росту плодових тіл: зрослі плодові тіла. - Частота трапляння
- Частота трапляння: звичайний.
- Період плодоношення
- Плодові тіла з’являються з червня до листопада.
- Територія поширення
Їстівність і кулінарія
- Їстівність
- Отруйний
Право
- Охорона
- У Польщі вид не підлягає видовій охороні.
- Торгівля
- У Польщі вид не дозволено для торгівлі чи виробництва грибної продукції.
FAQ
Чи можна їсти свинуху тонку після довгого варіння?
Ні, термічна обробка не знищує антигени, які спричиняють небезпечне руйнування еритроцитів.
Чому свинуху раніше вважали їстівною?
Аутоімунна реакція розвивається не одразу, а накопичується роками, тому зв'язок помітили не одразу.
У чому головна небезпека цього гриба?
Гриб викликає аутоімунний гемоліз — розпад власних клітин крові з відмовою нирок.
З якими деревами росте свинуха тонка?
Найчастіше утворює мікоризу з березою, сосною, ялиною, дубом та вільхою.
Коли триває сезон плодоношення свинухи?
Сезон починається в середині червня і триває до пізньої осені, часто до листопадових морозів.
Чи дозволено продавати свинуху на ринках?
Ні, у більшості країн Європи збір і продаж свинухи тонкої офіційно заборонені законом.
Чи використовують свинуху у ремеслах?
Так, з неї добувають натуральний пігмент для фарбування вовни в оливково-бурі тони.
Як реагують пластинки гриба на пошкодження?
Пластинки легко відділяються від шапинки і швидко буріють навіть при легкому натисканні.
Хто першим із науковців загинув від свинухи?
Німецький міколог Юліус Шеффер помер у 1944 році внаслідок отруєння свинухою тонкою.
Чи росте свинуха на гнилій деревині?
Так, цей гриб нерідко розвивається на старих пнях, моху та сильно струхлявілих стовбурах.
Любитель
Назви та історія
- Obowiązująca nazwa krajowa
- krowiak podwinięty
- Obowiązująca nazwa taksonomiczna
- Paxillus involutus
- Inne nazwy krajowe
- olszówka, krowia morda, krowia myza, krowia papla, krówski pysk, wola morda, świnka, olchówka, podolchówka, podolszówka, podwulcha, krowiak, krówka, krowia gęba
Спостереження вдома
- Колір спорового відбитка після обробки
- Колір спорового відбитка після обробки: після зберігання споровий порошок набув вохристо-коричневого кольору у порівнянні чотирьох видів, серед яких Paxillus involutus.
Споровий відбиток
- Необхідні матеріали
- свіжа, зріла шапинка, аркуш паперу, склянка або чашка, вода
- Час
- 2–24 h
- Виконання
- Покладіть шапинку нижньою стороною на папір.
- Додайте краплю води зверху та накрийте.
- Через 2–24 годин підніміть шапинку й огляньте осад.
Що шукати
- Колір спорового відбитка
- Колір спорового відбитка: коричневий. Колір спорового відбитка: жовтий.
- Відтінок спорового відбитка
- Відтінок спорового відбитка: сієновий. Відтінок спорового відбитка: вохристий.
Під мікроскопом
- Необхідні матеріали
- світловий мікроскоп, предметне й покривне скельця, голка, вода, спори зі спорового відбитка
- Виконання
- Перенесіть голкою трохи спорового відбитка на скельце.
- Додайте краплю води, накрийте покривним скельцем і розгляньте спори.
Що шукати
- Форма спори
- Форма спори: еліпсоїдний. Форма спори: еліпсоїдний. Форма спори: яйцеподібний. Форма спори: мигдалеподібний.
- Поверхня спори
- Поверхня спори: гладенький.
- Розміри спори
- Довжина 6,4–10,6 µm, ширина 4,3–6 µm.
Розміри порівнюйте після калібрування шкали мікроскопа.
Екологія та поширення
- Реакція ґрунту
- Реакція ґрунту: кислий.
- Листяні дерева в оточенні
- Листяні дерева в оточенні: береза.
Листяні дерева в оточенні: вільха.
Листяні дерева в оточенні: дуб.
Листяні дерева в оточенні: бук. - Хвойні дерева в оточенні
- Хвойні дерева в оточенні: сосна.
Хвойні дерева в оточенні: ялина.
Хвойні дерева в оточенні: ялиця. - Тип живлення
- Тип живлення: ектомікоризний.
Некулінарні застосування
У традиційному кустарному фарбуванні вовни плодове тіло свинухи тонкої використовували для отримання глибоких оливково-коричневих, золотаво-бронзових і темно-бурих відтінків завдяки наявності стійких фарбувальних пігментів. У лісових господарствах висушені капелюшки іноді розкладали поблизу мурашників або господарських насаджень як засіб для віднаджування дрібних шкідників саду. Крім того, у практиці виготовлення художнього паперу ручної роботи волокнисту масу старих плодових тіл домішували до рослинної сировини для надання паперовим листам характерної зернистої фактури та темного відтінку. У народній ветеринарії відварами свинухи мили кінські копита для очищення від бруду.
Історія та культура
В етномікології слов'янських народів свинуха тонка посідала помітне місце як поширений «голодний» харчовий ресурс під час воєн і неврожаїв, що відбилося в численних народних назвах: «підсвинок», «кобилка», «коров'як», пов'язаних із формою та повстяною текстурою краю шапинки. Довгий час вона вважалася звичним, безпечним грибом сільського побуту. Переломним моментом у сприйнятті виду стала смерть відомого німецького міколога Юліуса Шеффера у 1944 році внаслідок вживання свинухи, що поклало початок тривалому перегляду токсичності виду в європейській науці та популярній культурі. Згодом свинуха стала класичним символом прихованої грибної загрози та перестороги в просвітницькій літературі другої половини XX століття.
Їстівність і безпека
Свинуха тонка є отруйним грибом, вживання якого становить пряму загрозу життю. Небезпека криється в утворенні специфічних антитіл до антигенів гриба, які після багаторазового споживання спричиняють масивне руйнування власних еритроцитів (аутоімунний гемоліз) із розвитком гострої ниркової недостатності. Жодне тривале відварювання, кількаразове вимочування чи маринування не руйнує ці антигени. У минулому в країнах Східної Європи, СРСР та Німеччині свинуху вважали умовно-їстівною та масово заготовляли, через що фіксувалися численні тяжкі отруєння з летальними наслідками. Сьогодні в більшості європейських держав збір і продаж цього виду офіційно заборонені санітарними нормами, а будь-яке кулінарне вживання виключено.
Оселище та поширення
Paxillus involutus є надзвичайно поширеним видом у помірній і бореальній зонах Голарктики. Гриб трапляється практично повсюдно в хвойних, листяних і змішаних лісах, у міських парках, скверах, лісопарках, на болотистих окрайцях, у канавах, старих садах і вздовж доріг. Утворює мікоризу з широким спектром порід, передусім із березою, сосною, ялиною, вільхою та дубом, хоча нерідко оселяється на дуже кислих, виснажених або зволожених ґрунтах, торфовищах і навіть на сильно зогнилій деревині. Сезон плодоношення розпочинається в середині червня і триває до глибокої осені, нерідко до перших заморозків у листопаді. У південних регіонах із посушливим літом пік масового росту припадає на вологі вересень і жовтень, тоді як у північних лісах активне плодоношення триває безперервно протягом усього літа.
Дослідник
Їстівність і кулінарія
Ustalenia źródłowe: jadalność, spożycie i wykorzystanie
- Їстівність
- Отруйний — źródło oznaczenia
Stöver i in.2019, Fatal Immunohaemolysis, Diagnostics9:130 · Stöver2019, Introduction/PDF2: авторська класифікація dangerously poisonous, базовий статус отруйний; оцінка автора, окрема від доказу причинності конкретних смертей.
- Їстівність
- Смертельно отруйний
Określenie w źródle: czasem
Paweł Zarzyński, Grzyby polskich lasów, CILP, Warszawa2021, ISBN978-83-65659-43-9 · Zarzyński2021, druk217/PDF215: сучасна оцінка смертельно отруйний. Оцінку атласу відокремлено від прочитаних повідомлень klinicznych1982/1986/2019.
Pierwotne doniesienia kliniczne: PubMed 3784443,7105997,2000656; metadane 4059740,5105189 · PMID7105997: первинний опис смертельного випадку після вживання P.involutus; прочитаний абстракт. Історичне визначення, без молекулярного розділення комплексу.
Stöver i in.2019, Fatal Immunohaemolysis, Diagnostics9:130 · Stöver2019, повний текст §4–5/PDF10–11: дуже рідкісний синдром, що загрожує життю, можливість смерті; джерело кваліфікатора czasem біля deadly, без числового ризику.
Наукові назви та таксономія
- Чинна наукова назва
Paxillus involutus
- Колишні наукові назви
- Agaricus adscendibus
Agaricus contiguus
Agaricus involutus
Agaricus involutus var. stillans
Agaricus involutus var. terrestris
Agaricus involutus var. truncigenus
Agaricus involutus β truncigenus
Omphalia involuta
Omphalia involuta var. truncigena
Paxillus involutus f. eburneus
Paxillus involutus f. subrubicundulus
Paxillus involutus var. leptopus
Paxillus involutus var. simplex
Paxillus leptopus
Rhymovis involuta
Ruthea involuta
Tapinia involuta[28]
Наукові назви та таксономія
Свинуха тонка була формально описана в 1783 році Августом Йоганном Георгом Карлом Бачем під назвою Agaricus involutus Batsch (Elench. fung.: 39, 1783), яка є базіонімом цього таксона. У 1838 році Еліас Магнус Фріс переніс цей вид до роду Paxillus, утворивши номенклатурну комбінацію Paxillus involutus (Batsch) Fr., опубліковану в праці Epicrisis Systematis Mycologici: 317 (1838) [1836–1838].
Наукові назви та таксономія
У міжнародній номенклатурній базі Index Fungorum запис з ідентифікатором RecordID 229635 має назву базіоніма: Agaricus involutus Batsch, тоді як поле поточної назви (Current name) вказує на комбінацію Paxillus involutus (Batsch) Fr. 1838 року. У цьому записі зареєстровано епітип MB 191172, призначений у ревізійній роботі Jargeat та ін. 2014 року через відсутність збереженого оригінального зразка Бача. У полі систематичного положення запису базіоніма в Index Fungorum зазначено віднесення до Agaricaceae / Agaricales; воно не є підтвердженням родини Paxillaceae. Сучасна належність свинухи тонкої до родини Paxillaceae Lotsy в порядку болетальних (Boletales) випливає з новітніх філогенетичних досліджень.
Наукові назви та таксономія
Ревізійні дослідження європейських свинух, опубліковані Jargeat та ін. (2014), показали, що таксон, який традиційно визначали як Paxillus involutus, становить у Європі комплекс щонайменше чотирьох окремих криптичних видів. Це дослідження ґрунтувалося на аналізі послідовностей трьох генетичних маркерів (ITS, tef1-α, gpd) для вибірки з 47 колекцій із 24 місцезнаходжень у Франції та Італії, доповненої даними з бази GenBank. У межах цієї ревізії:
Наукові назви та таксономія
- Визначено Paxillus involutus sensu stricto (для якого призначено згаданий епітип);
Наукові назви та таксономія
- Описано як новий, четвертий європейський вид Paxillus cuprinus Jargeat, Gryta, Chaumeton & Vizzini, що характеризується мідним відтінком шапинки у зрілих зразків, яйцеподібно-мигдалеподібними спорами зі звуженням на верхівці та зростанням під деревами з родини березових (Betulaceae) у відкритих оселищах помірної зони;
Наукові назви та таксономія
- Підтверджено самостійність Paxillus obscurisporus C. Hahn;
Наукові назви та таксономія
- Підтверджено самостійність Paxillus ammoniavirescens Contu & Dessì.
Наукові назви та таксономія
Давні європейські повідомлення та збори, позначені як Paxillus involutus, можуть стосуватися комплексу, що розглядається в широкому розумінні sensu lato; їх віднесення до окремих видів потребує окремої верифікації. Обсяг досліджень Jargeat та ін. (2014) охоплював французькі та італійські колекції; він не становив інвентаризації мікобіому Польщі ані доказу присутності всіх чотирьох таксонів на території Польщі.
- Zakres ujęcia taksonomicznego
Paxillus involutus (Batsch) Fr., gatunek w ujęciu Jargeat i in.2014. Epityp, sekwencjonowana f.eburneus i poszczególne badania zachowują własną identyfikację; tradycyjne polskie atlasy, stare kolekcje i przypadki kliniczne odnoszą się do historycznego szerszego P.involutus i nie otrzymują wstecznej identyfikacji DNA. P.cuprinus, P.ammoniavirescens i P.obscurisporus pozostają odrębne.
[4] [5] [20] [33] [15] [28] [10]
Екологія та поширення
Лабораторна діагностика
Dane ustrukturyzowane
Базидії
Каулоцистиди
- Розташування каулоцистид
- Розташування каулоцистид: розсіяні. [18]
- Пряжки
- Пряжки: наявний. [10]
Гіменіальні цистиди
- Оптичний вигляд гіменіальних цистид
- Оптичний вигляд гіменіальних цистид: гіаліновий. [18]
- Довжина спільно описаних гіменіальних цистид
- Довжина спільно описаних гіменіальних цистид: 43–88 µm. [10]
Довжина спільно описаних гіменіальних цистид: 50–73 µm. [10] - Форма спільно описаних гіменіальних цистид
- Форма спільно описаних гіменіальних цистид: майже циліндричні або веретеноподібний. [10]
- Ширина спільно описаних гіменіальних цистид
- Ширина спільно описаних гіменіальних цистид: 8–15 µm. [10]
Ширина спільно описаних гіменіальних цистид: 9–14 µm. [10] - Кількість цистид у зазначеному місці
- Кількість цистид у зазначеному місці: часті. [10]
Кількість цистид у зазначеному місці: нечастий. [10] - Довжина гіменіальної цистиди
- Довжина гіменіальної цистиди: 38,1–105,5 µm. [18]
- Ширина гіменіальної цистиди
- Ширина гіменіальної цистиди: 8–20,3 µm. [18]
Інші лабораторні ознаки
Шкірка шапинки
- Ширина елементів шкірки шапинки
- Ширина елементів шкірки шапинки: 4,8–7 µm. [10]
Ширина елементів шкірки шапинки: 5,1–8,4 µm. [10] - Форма верхівки кінцевої клітини шкірки шапинки
- Форма верхівки кінцевої клітини шкірки шапинки: заокруглений. [18]
- Довжина кінцевої клітини шкірки шапинки
- Довжина кінцевої клітини шкірки шапинки: до 166 µm. [18]
- Форма кінцевої клітини шкірки шапинки
- Форма кінцевої клітини шкірки шапинки: циліндричний. [18]
- Ширина кінцевої клітини шкірки шапинки
- Ширина кінцевої клітини шкірки шапинки: 2,5–9 µm. [18]
Реакції з реактивами
Послідовності ДНК
- Послідовність
PI; ITS; KF261368; B121140.1
- Послідовність
PI; tef; KF261507; B121140.1
- Послідовність
PI; gpd; KF261441; B121140.1
Спори
- Середнє відношення довжини спори до її ширини
- Середнє відношення довжини спори до її ширини: 1,6 (стандартне відхилення: 0,16, середнє значення). [18] [30]
- Медіана відношення довжини до ширини спори
- Медіана відношення довжини до ширини спори: 1,52 (кількість зразків: 34, зразок із джерела Can12.1_B121140 / TL127-0001, медіана). [10] [30]
- Наявність виросту рубчика базидіоспори
- Наявність виросту рубчика базидіоспори: наявний. [18]
- Перетяжка верхівки базидіоспори
- Перетяжка верхівки базидіоспори: наявний. [10]
- Колір спор під мікроскопом
- Колір спор під мікроскопом: солом’яно-жовта. [18]
Колір спор під мікроскопом: солом’яно-жовта. [18] - Довжина спори
- Довжина спори: 7,5–9 µm. [3]
Довжина спори: 6,4–10,6 µm. [10]
Довжина спори: 6,9–13 µm. [18]
Довжина спори: 6,4–9,8 µm. [10] - Наявність ліпідних тілець
- Наявність ліпідних тілець: наявний. [18]
- Відношення довжини спори до її ширини
- Відношення довжини спори до її ширини: 1,32–1,98. [10]
- Форма спори
- Форма спори: еліпсоїдний. [3]
Форма спори: еліпсоїдний. [10]
Форма спори: яйцеподібний. [10]
Форма спори: мигдалеподібний. [10]
Форма спори: яйцеподібний. [18]
Форма спори: мигдалеподібний. [18]
Форма спори: еліпсоїдний (широкий). [18]
Форма спори: яйцеподібний (майже). [18] - Дорсальне заглиблення біля верхівки базидіоспори
- Дорсальне заглиблення біля верхівки базидіоспори: наявний. [10]
- Товщина стінки спори
- Товщина стінки спори: 0,5–0,7 µm. [18]
Матеріал і методи досліджень
Мікроскопічні дані — джерело та обмеження
Матеріал: P.involutus f.eburneus: 249 спор, 7 зразків з 7 італійських колекцій; більшість зі спорових відбитків, решта — з гіменофора зрілих плодових тіл.
Обсяг зчитування: Повний текст.
Обмеження: Середнє L/W та SD наведені автором, а не розраховані з незалежних крайніх значень. Не поєднували середнє 1,60 цієї вибірки з медіаною 1,52 епітипу Jargeat 2014.
Мікроскопічні дані — джерело та обмеження
Матеріал: Епітип Can 12.1_B121140/TL127-0001, Cantaous, Франція, з-під Picea abies, 17.11.2012.
Обсяг зчитування: Повний текст.
Обмеження: Медіана відношення довжини до ширини не є середнім значенням. N34 стосується цієї вибірки спор, без поширення на інші вимірювання.
Чиста культура міцелію
- Спостереження ексудату колонії
- Спостереження ексудату колонії: не спостерігали (краплі, коричневі). [10] [30]
- Діаметр колонії
- Діаметр колонії: 3,71 cm (кількість зразків: 40, обмежений ріст, неуточнений показник розсіювання, поданий як ±, наведене значення після знака ±: 0,93, наведене значення). [10] [30]
- Частка активності в досліджуваній фракції культури
- Частка активності в досліджуваній фракції культури: 97 % (частка загальної активності відновлення заліза(III), фільтрат культури, відносно сумарної активності, виміряної в тому самому досліді, наведене значення). [27] [30]
Частка активності в досліджуваній фракції культури: 3 % (частка загальної активності відновлення заліза(III), міцелій, відносно сумарної активності, виміряної в тому самому досліді, наведене значення). [27] [30]
Біотехнологічні досліди
- Результат біотехнологічного експерименту
- Результат біотехнологічного експерименту: відновлення (залізо(III), лабораторний експеримент, активність виявлено, фільтрат культури MH7). [27] [30]
Результат біотехнологічного експерименту: відновлення (залізо(III), лабораторний експеримент, активність виявлено, міцелій із культури MH7). [27] [30]
Результат біотехнологічного експерименту: відновлення (залізо(III), лабораторний експеримент, за умов тесту активності не виявлено, фільтрат контролю MMN через 7 днів). [27] [30]
Чиста культура міцелію — Shah та ін. (2015)
Матеріал: Shah 2015, штам ATCC200175: 7 днів інкубації екстракту кукурудзяного компосту при 18°C і в темряві, окремий контроль MMN; фільтрат і міцелій досліджували окремо.
Обсяг опрацювання: Повний текст.
Обмеження: Повне опрацювання методів і результатів. Ідентифікація штаму пов'язується з кладом PI в таблиці 2 Jargeat 2014. Частка активності не є відсотковим складом маси. Відновлення Fe(III) не ототожнювалося з окремим тестом на радикали, що вимагає H2O2/FeCl 3, ані з гемолізом людини.
Дослідження складу та активності — матеріал та обмеження
Матеріал: Метанольний екстракт дикорослих плодових тіл із Сербії, Petrović та ін.2024/2025 DOI10.1080/01480545.2024.2412776.
Обсяг опрацювання: Анотація.
Обмеження: Опрацьовано лише анотацію, без ваучерного матеріалу/ДНК, повних протоколів або назв ліній клітин кишковика. Дослідження in vitro: не підтверджують безпеки вживання, терапевтичної дії або клінічної ефективності.
Дослідження складу та активності — Shah та ін. (2015)
Матеріал: Інволютин, виділений із фільтрату MH7 штаму ATCC200175, HPLC/HRMS/NMR.
Обсяг опрацювання: Повний текст.
Обмеження: Ідентичність малої діарилциклопентенонової молекули не є ідентифікацією білкового клінічного антигену. Інший штам, середовище, час або плодове тіло не отримують автоматично такого самого результату.
Дослідження складу та активності — Опрацьовані анотації PubMed: 8817815
Матеріал: Habtemariam 1996, PMID8817815: екстракти свіжих плодових тіл, лінії L929, RAW264.7, HeLa та EAhy 926.
Обсяг опрацювання: Анотація.
Обмеження: Опрацьовано анотацію. Відсутні молекулярна ревізія історичного визначення, концентрації, приписані кожній окремій лінії, або відтворена повна методика. Діапазон панелі не є чотирма ідентичними результатами. 37°C протягом 4 год і ніч при pH0,5 не є кип'ятінням.
Дослідження складу та активності — Опрацьовані анотації PubMed: 8817815
Матеріал: Lv, онлайн 2021/випуск 2022, PMID33949256: пара енантіомерів α-пірону 1 a/1 b. Повна назва в анотації: (E)-5-(4-methoxy-2-oxo-2H-pyran-6-yl)pent-4-en-1-yl 2-hydroxypropanoate.
Обсяг опрацювання: Анотація.
Обмеження: Опрацьовано лише анотацію; без повного протоколу та встановлення DPPH як невказаного типу радикального тесту. Збережено ±2,26/±3,74 та ±2,84/±3,19 за джерелом без автоматичного позначення їх як SD або приписування крайніх значень кожному енантіомеру.
Дослідження складу та активності — Опрацьовані анотації PubMed: 8817815
Матеріал: Lv 2021, PMID34004479: виділені з плодових тіл сполуки furanopaxinA–F (1–6), deoxybisinvolutone(7), coumarinvol(8). Структури досліджували за допомогою HR-ESI-MS та ЯМР.
Обсяг опрацювання: Анотація.
Обмеження: Опрацьовано лише анотацію; без критеріїв ДНК, номера зразка, повного протоколу та прив'язки меж IC50 до кожної сполуки. Значення ±1,68 та ±1,47 на межах залишено в оригіналі та документації. В анотації вони не названі SD, тому їх не позначено як стандартні відхилення. Дослідження in vitro, без висновків щодо лікування людей або безпеки плодового тіла.
- Результати, наведені в джерелах — Кількість спор на базидії
- Materiał badania: Gelardi, Segneri, Ercole i Vizzini2011: jasna forma P. involutus f. eburneus, 7 kolekcji z jednego włoskiego stanowiska, holotyp TO BP05, ITS JN673368. Jargeat2014 tabela2 i filogeneza potwierdzają klad P. involutus s.s. Cech formy nie opisują automatycznie każdego typowego owocnika. Liczba zarodników na jednej podstawce wynosi 2. [18]
Materiał badania: Gelardi, Segneri, Ercole i Vizzini2011: jasna forma P. involutus f. eburneus, 7 kolekcji z jednego włoskiego stanowiska, holotyp TO BP05, ITS JN673368. Jargeat2014 tabela2 i filogeneza potwierdzają klad P. involutus s.s. Cech formy nie opisują automatycznie każdego typowego owocnika. Liczba zarodników na jednej podstawce wynosi 4. [18] - Результати, наведені в джерелах — Довжина спільно описаних гіменіальних цистид
- 50–73 µm [10]
48–86 µm (skrajnie 43–88 µm) [10] - Результати, наведені в джерелах — Ширина спільно описаних гіменіальних цистид
- 9–14 µm (skrajnie 8–15 µm) [10]
9–14 µm [10] - Результати, наведені в джерелах — Ширина елементів шкірки шапинки
- 5,2–8,2 µm (skrajnie 5,1–8,4 µm) [10]
4,8–7 µm [10] - Результати, наведені в джерелах — Довжина спори
- 6,9–8,8 µm (skrajnie 6,4–9,8 µm) [10]
7,5–9 µm [3]
Materiał badania: Gelardi, Segneri, Ercole i Vizzini2011: jasna forma P. involutus f. eburneus, 7 kolekcji z jednego włoskiego stanowiska, holotyp TO BP05, ITS JN673368. Jargeat2014 tabela2 i filogeneza potwierdzają klad P. involutus s.s. Cech formy nie opisują automatycznie każdego typowego owocnika. Materiał suszony, ponownie nawodniony (przygotowanie opisano w Metodach): 6,9–13 µm [18]
6,9–9,2 µm (skrajnie 6,4–10,6 µm) [10] - Результати, наведені в джерелах — Ширина спори
- 4,5–5,6 µm (skrajnie 4,3–6,0 µm) [10]
5–6 µm [3]
Materiał badania: Gelardi, Segneri, Ercole i Vizzini2011: jasna forma P. involutus f. eburneus, 7 kolekcji z jednego włoskiego stanowiska, holotyp TO BP05, ITS JN673368. Jargeat2014 tabela2 i filogeneza potwierdzają klad P. involutus s.s. Cech formy nie opisują automatycznie każdego typowego owocnika. Materiał suszony, ponownie nawodniony (przygotowanie opisano w Metodach): 4,4–6,1 µm [18]
4,7–5,4 µm (skrajnie 4,6–5,6 µm) [10]
Metody i zapisy źródłowe — Gelardi, Segneri, Ercole i Vizzini2011: jasna forma P. involutus f. eburneus, 7 kolekcji z jednego włoskiego stanowiska, holotyp TO BP05, ITS JN673368. Jargeat2014 tabela2 i filogeneza potwierdzają klad P. involutus s.s. Cech formy nie opisują automatycznie każdego typowego owocnika.
Stan materiału: ponownie nawodniony.
Pochodzenie materiału: Caldara di Manziana, Lacjum, Włochy.
Identyfikacja kropli: lipidowa (potwierdzona).
Metoda źródłowa. Technika: mikroskopia świetlna (LM). Medium: Czerwień Kongo w roztworze amoniakalnym. Opis metody w źródle: Ręczne skrawki suszonego materiału po uwodnieniu. Obserwacja elementów hymenium oraz pomiar zarodników i końcowych komórek skórki; nie podano niezmierzonego powiększenia.
Metoda źródłowa. Technika: mikroskopia świetlna (LM). Medium: woda. Opis metody w źródle: Barwa zarodników w źródłowo wskazanym medium.
Metoda źródłowa. Technika: mikroskopia świetlna (LM). Medium: KOH. Stężenie: 5%. Opis metody w źródle: Barwa i pigment po obserwacji w 5% KOH; nie wynik makroreakcji20–30%KOH.
Liczba zarodników na jednej podstawce — zapis źródłowy: „druk550/PDF4: przeważają podstawki4-zarodnikowe, stwierdzono również2-zarodnikowe; częstość pozostaje w dokumentacji własnej wartości.” [18]
Obecność wyrostka wnęki bazydiospory — zapis źródłowy: „druk550/PDF4: short apiculus; wyrostek hilarowy bazydiospory, nie apikule askospory.” [18]
Długość podstawki — zapis źródłowy: „druk550/PDF4: (32,0)35,0–53,9(64,0)µm, n46; długość podstawki.” [18]
Szerokość podstawki — zapis źródłowy: „druk550/PDF4: (7,0)7,5–14,9(15,7)µm, n46; szerokość podstawki. Trzeci zakres3,0–8,5µm pozostaje przy źródle bez zgadywania miary.” [18]
Układ kaulocystyd — zapis źródłowy: „druk551/PDF5: rozproszone kaulocystydy w warstwie na szczycie trzonu; nie przejęto liczbowych wymiarów cystyd hymenialnych.” [18]
Kształt wierzchołka komórki końcowej skórki kapelusza — zapis źródłowy: „druk551/PDF5: zaokrąglony szczyt końcowej komórki skórki.” [18]
Długość komórki końcowej skórki kapelusza — zapis źródłowy: „druk551/PDF5: komórki końcowe skórki do166µm; brak potwierdzonej dolnej granicy.” [18]
Kształt komórki końcowej skórki kapelusza — zapis źródłowy: „druk551/PDF5: końcowe komórki cylindryczne.” [18]
Szerokość komórki końcowej skórki kapelusza — zapis źródłowy: „druk551/PDF5: (2,5)3–7,5(9)µm; skrajne granice zachowane w głównym zakresie.” [18]
Barwa zarodnika w mikroskopie — zapis źródłowy: „druk550/PDF4: straw-yellow w wodzie; źródłowa obserwacja w nazwanym medium, bez udawania kompletnego odrębnego testu chemicznego i bez scalenia z roztworem jodu.” [18]
Barwa zarodnika w mikroskopie — zapis źródłowy: „druk550/PDF4: straw-yellow w 5%KOH; źródłowa obserwacja w nazwanym medium, bez udawania kompletnego odrębnego testu chemicznego i bez scalenia z roztworem jodu.” [18]
Długość zarodnika — zapis źródłowy: „druk550/PDF4: długość zarodników (6,9)8,7±0,90(13,0)µm; n249, 7 prób z 7 kolekcji. Zakres min–max nie zastępuje średniej lub SD.” [18]
Obecność ciał lipidowych — zapis źródłowy: „druk550/PDF4: oil drop — treść lipidowa nazwana przez autorów.” [18]
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „druk550/PDF4: ovoid to amygdaliform in face view. Zachowano widok od czoła; obrys szeroki w widoku bocznym pozostaje osobno, bez łącznego nowego kodu.” [18]
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „druk550/PDF4: broadly elliptical in side view; podstawowy kształt elipsoidalny, szerokość broad i widok boczny osobno.” [18]
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „druk550/PDF4: subovoid in side view; kształt jajowaty i osobny kwalifikator przybliżenia, wyłącznie własnej wartości.” [18]
Powierzchnia zarodnika — zapis źródłowy: „druk550/PDF4: gładkie zarodniki w mikroskopii świetlnej; nie wynik SEM.” [18]
Grubość ściany zarodnika — zapis źródłowy: „druk550/PDF4: ściana umiarkowanie gruba, 0,5–0,7µm; grubość liczbowa zamiast bezwarunkowego epitetu.” [18]
Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „druk550/PDF4: szerokość zarodników (4,4)5,4±0,34(6,1)µm; n249, 7 prób z 7 kolekcji. Skrajności źródłowe zachowane.” [18]
Metody i zapisy źródłowe — Siedem włoskich kolekcji P. involutus f. eburneus z Caldara di Manziana; holotyp TO BP05. Opis cheilocystyd i odrębnie pleurocystyd z wyraźnym wskazaniem podobnej barwy.
Stan materiału: ponownie nawodniony.
Pochodzenie materiału: Caldara di Manziana, Lacjum, Włochy.
Metoda źródłowa. Technika: mikroskopia świetlna (LM). Medium: woda. Opis metody w źródle: Opis barwy komórek w wodzie; materiał suszony, uwodniony zgodnie z metodami pracy. Nie podano powiększenia, czasu obserwacji ani pełnych parametrów preparatu.
Metoda źródłowa. Technika: mikroskopia świetlna (LM). Medium: Czerwień Kongo w roztworze amoniakalnym. Opis metody w źródle: Metody pracy, druk547/PDF1: uwodniony materiał suszony, ręczne skrawki. Wymiary elementów hymenium w źródłowym preparacie; bez podanego powiększenia lub czasu odczytu.
Wygląd optyczny cystyd hymenialnych — zapis źródłowy: „Cheilocystidia hyaline to yellow-ochre in water; pleurocystidia similar in shape, colour and size (druk550–551/PDF4–5). Wspólna możliwość hialinowego wyglądu, nie informacja o barwie zawartości.” [18]
Długość cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „Gelardi2011, druk550/PDF4: cheilocystidia (38.1) 48.5–96.1 (105.5) µm, n=43. Min–max zachowuje skrajności; zakres zwykły i n pozostają w dokumentacji. Wynik dotyczy cheilocystyd, nie przeniesiono n43 na podobnie opisane pleurocystydy.” [18]
Szerokość cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „Gelardi2011, druk550/PDF4: cheilocystidia (8.0) 8.2–19.7 (20.3) µm, n=43. Min–max zachowuje skrajności; zakres zwykły i n pozostają w dokumentacji. Wynik dotyczy cheilocystyd, nie przeniesiono n43 na podobnie opisane pleurocystydy.” [18]
Metody i zapisy źródłowe — Exact source material and scope: ["Paxillus involutus s.s. sensu Jargeat et al.2014, separated European lineage", {}, null, null]
Długość wspólnie opisanych cystyd hymenialnych — zapis źródłowy: „Jargeat Table5: hymenial_cystidia_length; cystydy ostrza i powierzchni liczone łącznie, bez dzielenia jednej próby między typy. Table5 source extremes retained separately; joint cystidia N48 is one research sample, not two axis samples.” [10]
Szerokość wspólnie opisanych cystyd hymenialnych — zapis źródłowy: „Jargeat Table5: hymenial_cystidia_width; cystydy ostrza i powierzchni liczone łącznie, bez dzielenia jednej próby między typy. Table5 source extremes retained separately; joint cystidia N48 is one research sample, not two axis samples.” [10]
Szerokość elementów skórki — zapis źródłowy: „Explicit pileipellis hyphae, not terminal cells; Table5 N68, source extremes separate, not joint-cystidia N48.” [10]
Metody i zapisy źródłowe — Exact source material and scope: ["Paxillus involutus s.s. sensu Jargeat et al.2014, separated European lineage", {"altitude_m": 590, "country_code": "FR", "date": "2012-11-17", "epitype": "TL127-0001", "locality": "Cantaous, Hautes-Pyr\u00e9n\u00e9es", "nearby_tree": "Picea abies", "voucher": "Can12.1_B121140"}, null, null]
Długość wspólnie opisanych cystyd hymenialnych — zapis źródłowy: „Jargeat epityp: hymenial_cystidia_length.” [10]
Kształt wspólnie opisanych cystyd hymenialnych — zapis źródłowy: „Mostly subcylindrical to fusiform hymenial cystidia, joint cheilo-/pleuro treatment; no independent N for shape.” [10]
Szerokość wspólnie opisanych cystyd hymenialnych — zapis źródłowy: „Jargeat epityp: hymenial_cystidia_width.” [10]
Obfitość cystyd — zapis źródłowy: „Epitype treatment explicitly cheilocystidia frequent; no transfer to the other location or numerical frequency.” [10]
Obfitość cystyd — zapis źródłowy: „Epitype treatment explicitly pleurocystidia uncommon; no transfer to the other location or numerical frequency.” [10]
Szerokość elementów skórki — zapis źródłowy: „Explicit pileipellis hyphae, not terminal cells; Exact epitype range, no N inferred.” [10]
Organizacja skórki kapelusza — zapis źródłowy: „Jargeat: cutis do trichodermu, tylko słabo żelatynizowana.” [10]
Metody i zapisy źródłowe — Jargeat2014 microscopic comparison of rhizomorph superficial hyphae in molecularly assigned P.involutus; no explicit root assay, collection or mycorrhizal structure.
Mikrokryształki na strzępkach ryzomorf — zapis źródłowy: „Superficial rhizomorph hyphae finely dotted by microcrystals; generic crystals do not identify chemical composition.” [10]
Metody i zapisy źródłowe — Source epitype treatment: rhizomorphs present. Exact site on stipe/base and mycorrhizal parent not stated.
Obecność ryzomorf — zapis źródłowy: „Rhizomorphs present in the epitype stipe description; no basal-site or root association inferred.” [10]
Metody i zapisy źródłowe — Epitype Can12.1_B121140/TL127-0001, published spores from spore print; apical constriction rare and quite indistinct. No new count or prevalence calculated.
Przewężenie szczytu bazydiospory — zapis źródłowy: „Epitype: apical constriction rare and quite indistinct, not universal absence.” [10]
Metody i zapisy źródłowe — Exact source material and scope: ["Makrocechy i mikroskopowe zakresy w tradycyjnym uj\u0119ciu; ograniczenie kompleksu wed\u0142ug Jargeat 2014. Nie przejmujemy przestarza\u0142ych twierdze\u0144 toksykologicznych.", {}, null, null]
Długość zarodnika — zapis źródłowy: „spore_length: 7.5–9 µm.” [3]
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „Zarodniki elipsoidalne w tradycyjnym profilu autora.” [3]
Powierzchnia zarodnika — zapis źródłowy: „Zarodniki gładkie.” [3]
Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „spore_width: 5–6 µm.” [3]
Metody i zapisy źródłowe — Exact source material and scope: ["Paxillus involutus s.s. sensu Jargeat et al.2014, separated European lineage", {}, 5, 239]
Długość zarodnika — zapis źródłowy: „Jargeat Table5: spore_length dla239 zarodników z5 okazów; zachowano zakres główny i skrajności.” [10]
Iloraz długości i szerokości zarodnika — zapis źródłowy: „Jargeat Table5: Q(1,32)1,39–1,80(1,98),n239. Mediana epitypu1,52,n34; mediana nie jest zakresem.” [10]
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „Jargeat: zarodniki jajowato-migdałowate, w diagnozie epitypu eliptyczne do migdałowatych.” [10]
Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „Jargeat Table5: spore_width dla239 zarodników z5 okazów; zachowano zakres główny i skrajności.” [10]
Metody i zapisy źródłowe — Exact source material and scope: ["Paxillus involutus s.s. sensu Jargeat et al.2014, separated European lineage", {"altitude_m": 590, "country_code": "FR", "date": "2012-11-17", "epitype": "TL127-0001", "locality": "Cantaous, Hautes-Pyr\u00e9n\u00e9es", "nearby_tree": "Picea abies", "voucher": "Can12.1_B121140"}, 1, 34]
Długość zarodnika — zapis źródłowy: „Jargeat epityp: spore_length z34 zarodników, osobno od łącznej próby.” [10]
Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „Jargeat epityp: spore_width z34 zarodników, osobno od łącznej próby.” [10]
Metody i zapisy źródłowe — Jargeat2014 P.involutus aggregate spore comparison. Some spores have dorsal depression near apex like P.cuprinus; species-level material, not epitype-only observation.
Zagłębienie grzbietowe przy szczycie bazydiospory — zapis źródłowy: „Sometimes the same dorsal depression near the apex as described for P.cuprinus; not suprahilar depression.” [10]
Назви та обсяг ідентифікації
Основна назва: Основною назвою залишається krowiak podwinięty. Вживання цієї назви та її зв'язку з назвою olszówka підтверджують польські публікації Lasów Państwowych і WSJP PAN. Словник документує мовне вживання; його коротке визначення не замінює токсикологічної оцінки.
Народні назви: Zarzyński наводить, серед іншого, olchówka, podolchówka, podolszówka, podwulcha, krowiak, krówka, krowia gęba, krowia morda, krowia myza, krowia papla, krówski pysk, wola morda та świnka. Раніше непідтверджену назву podwiniak не було визнано коректним аліасом лише тому, що вона траплялася на сайті.
Етнографічне джерело: Referowska-Chodak (2015) зіставляє власну вибірку студентських анкет за 2011 р. та раніші праці. У частині, що стосується krowiak, власні опитування засвідчують wardocha та wardziocha у Komarówka Podlaska, krowiak у Zgierz і Jabłoń, а також mszak у Brzozów. Інші локації та історичні форми авторка пов'язує з конкретними цитованими дослідженнями. Місцеві назви не є новими видами, а засвідчення назви не доводить безпечності вживання в їжу.
Номенклатура: Species Fungorum вказує Paxillus involutus (Batsch) Fr. та базіонім Agaricus involutus Batsch від 1783 р., разом з історичними комбінаціями та назвами нижчого рангу. Список синонімів є думкою цієї бази; повторної ревізії типів не проводилося. Німецька назва Kahler Krempling має незалежне підтвердження DGfM, у її опрацюванні, що стосується комплексу P. involutus agg.
Сучасний опис виду та порівняльний матеріал
Матеріал: Jargeat та співавтори (2014) досліджували 47 колекцій із 24 французьких та італійських місцезнаходжень. Аналізи ITS, tef 1 a та gpd розділили чотири європейські види комплексу. Епітип P. involutus Can 12.1_B121140 / TL127-0001 походить із Cantaous у Франції, з-під ялин, від 17 листопада 2012 р. Старіші атласи та медичні повідомлення зберігають власний, ширший обсяг визначення.
Мікроскопія: Спори відбирали зі спорових відбитків і вимірювали у воді; довжина не включала гілярний відросток. Інші ознаки досліджували у гідратованому матеріалі з конго червоним в аміачному розчині, а цистиди — також у KOH. Для P. involutus таблиця 5 охоплює 239 спор, 48 вимірювань цистид і 68 вимірювань ширини гіф шкірки. Епітип має власну вибірку з 34 спор. Крайові та поверхневі цистиди не розглядалися як дві незалежні копії об'єднаного вимірювання.
Межі спостережень і статистика: Опис епітипу вказує на сильний фруктовий запах. Ознака стосується описаного матеріалу; залежність інтенсивності запаху від віку не встановлена. Q=1,52 епітипу є медіаною, а не середнім значенням.
Світла форма: матеріал, методи та межі узагальнення
Ідентифікація: Gelardi та співавтори (2011) описали форму eburneus із семи колекцій із Caldara di Manziana в Лаціо. Голотип TO BP05 зібрано 27 листопада 2010 р.; послідовність ITS JN673368 потрапила до клади P. involutus. Пізніший аналіз Jargeat та співавторів зберігає її в межах того самого вузького виду. Світле забарвлення цієї форми не є ознакою кожного krowiak і не було за замовчуванням приписане польським місцезнаходженням.
Підготовка та вимірювання: Макроскопічний опис базувався на свіжих плодових тілах. Мікроскопію проводили на зрізах висушеного, повторно зволоженого матеріалу. Елементи гіменію та клітини шкірки спостерігали в конго червоному в аміачному розчині; забарвлення у воді та 5% KOH збережено окремо. Базидії та їхні дві осі не ототожнювалися зі стеригмами. Розміри основного рядка охоплюють повний підтверджений мінімум і максимум; звичайні межі, крайні значення та обсяги вибірки залишаються за джерелом.
Діапазони та числа: У цій вибірці базидії мали довжину 32–64 µm і ширину 7–15,7 µm; джерело наводить внутрішні інтервали 35–53,9 та 7,5–14,9 µm, n=46. Переважали чотириспорові базидії, також виявлено двоспорові. Числа 2 і 4 є окремими варіантами, а не доказом триспорової базидії. Стінка спор мала 0,5–0,7 µm. Кінцеві клітини шкірки сягали до 166 µm завдовжки; їхня ширина становила 2,5–9 µm.
Вміст і реакції: Автори розпізнали олійні краплі: зазвичай одну центральну, рідко дві або три у зрілих клітинах. Наявність ліпідів записано у призначеному для них полі. Її не дублювали загальними гутулами. Негативну реакцію спор із реактивом Мельцера збережено окремо від виразної метахромазії в крезиловому синьому. Форма та метод бічного й фронтального вигляду залишаються в оригіналі, без створення єдиного безумовного списку.
Інші точні дані: У матеріалі описано шкірку, що знімається, м'якуш пружний, пізніше м'який у шапинці та більш волокнистий у ніжці, розсіяні каулоцистиди біля верхівки ніжки, а також кристали на кінцях цистид у воді, що зникають у лужних розчинах. Гіфи шкірки стають желатинізованими при зволоженні та змінюють розташування. Ці властивості не переносилися на інший орган, реактив чи вік. Спостереження стосуються безпосередньо цієї світлої форми та італійського матеріалу; вони не є описом кожного типового плодового тіла.
Джерельна документація
Висновки джерела: Wright та співавтори (2005) використовували лабораторний штам Paxillus involutus ATCC 200175. Міцелій вирощували на поживному середовищі MMN і системі целофан–агар; мікоризу з березою отримували протягом чотирьох тижнів, а потім рослини переносили в горщики з чотирма дисками міцелію. Ідентифікатор ATCC описує культуру, використану в досліді. Він не є номером дикого гербарного зразка й не підтверджує дикого місцезростання в країні проведення експерименту.
Верифікація поширення — обсяг та обмеження
Матеріал: Źródłowa polska kolekcja; nie wykonano nowej identyfikacji segregatów kompleksu.
Обсяг опрацювання: Фрагменти джерел.
Опрацьовано фрагмент джерела; повний текст і методи не були верифіковані.
Дата перегляду: 21.10.2026.
Обмеження: Вихідне визначення та обсяг поняття збережено. Не декларувалося нового дослідження зразків чи опрацювання всіх публікацій, цитованих джерелом.
Чиста культура міцелію — матеріал та обмеження
Матеріал: Десять секвенованих ізолятів P.involutus із плодових тіл; повне та збіднене середовище MP, 4–5 чашок на ізолят.
Обсяг прочитання: Повний текст.
Обмеження: Опис наводить підсумок 40 вимірювань без приписування всього числа окремо обом середовищам. Вихідне ± не було названо стандартним відхиленням. Відсутність коричневих крапель у результатах і загальніший підпис до рис.6 залишаються розбіжністю; причину не встановлено.
Чиста культура міцелію — протокол результатів
Умови культивування: За температури 24 градусів Цельсія, у темряві, на 35-й день культивування. Результати в цих умовах:
У дослідженій культурі не спостерігалося коричневих крапель виділень.
Діаметр колонії становить 3,71 сантиметра (у джерелі: ±0,93 сантиметра; тип статистики не вказано); ріст описано як обмежений.
Умови культивування: На повному середовищі MP, за температури 24 градусів Цельсія, у темряві, на 35-й день культивування. Результати в цих умовах:
Виділений пігмент є коричневим.
Обсяг опрацювання
Обов'язкові перевірки врегульовані.
Правова основа та межі оцінки
Аналітичні результати
Склад і лабораторна активність
- Виявлені фенольні сполуки
- Виявлені фенольні сполуки: елагова кислота, 5-O-кавоїлхінна кислота і ізоорієнтин. [22] [30]
- Активність дослідженого екстракту
- Активність дослідженого екстракту: антиоксидантна активність. [22] [30]
Активність дослідженого екстракту: цитотоксичність щодо клітин (панель клітинних ліній: L929, RAW264.7, HeLa, EAhy926, за умов тесту активності не виявлено). [26] [30]
Активність дослідженого екстракту: цитотоксичність щодо клітин (панель клітинних ліній: L929, RAW264.7, HeLa, EAhy926, активність виявлено). [26] [30]
Активність дослідженого екстракту: цитотоксичність щодо клітин (панель клітинних ліній: L929, RAW264.7, HeLa, EAhy926, активність виявлено). [26] [30] - Результат виявлення компонента в матеріалі
- Результат виявлення компонента в матеріалі: виявлено (очищена сполука, ідентифікований у джерелі, очищена сполука 1 (Lv та ін., 2021)). [26] [30]
Результат виявлення компонента в матеріалі: виявлено (очищена сполука, ідентифікований у джерелі, очищена сполука 2 (Lv та ін., 2021)). [26] [30]
Результат виявлення компонента в матеріалі: виявлено (очищена сполука, ідентифікований у джерелі, очищена сполука 3 (Lv та ін., 2021)). [26] [30]
Результат виявлення компонента в матеріалі: виявлено (очищена сполука, ідентифікований у джерелі, очищена сполука 4 (Lv та ін., 2021)). [26] [30]
Результат виявлення компонента в матеріалі: виявлено (очищена сполука, ідентифікований у джерелі, очищена сполука 5 (Lv та ін., 2021)). [26] [30]
Результат виявлення компонента в матеріалі: виявлено (очищена сполука, ідентифікований у джерелі, очищена сполука 6 (Lv та ін., 2021)). [26] [30]
Результат виявлення компонента в матеріалі: виявлено (очищена сполука, ідентифікований у джерелі, очищена сполука 7 (Lv та ін., 2021)). [26] [30]
Результат виявлення компонента в матеріалі: виявлено (очищена сполука, ідентифікований у джерелі, очищена сполука 8 (Lv та ін., 2021)). [26] [30]
Результат виявлення компонента в матеріалі: виявлено (очищена сполука, ідентифікований у джерелі, енантіомер α-пірону 1a (Lv та ін., 2022)). [26] [30]
Результат виявлення компонента в матеріалі: виявлено (очищена сполука, ідентифікований у джерелі, енантіомер α-пірону 1b (Lv та ін., 2022)). [26] [30]
Результат виявлення компонента в матеріалі: виявлено (очищена сполука, ідентифікований у джерелі, інволутин із дослідження Shah та ін.). [27] [30] - Концентрація IC50 у зазначеному тесті
- Концентрація IC50 у зазначеному тесті: 14,65–47,55 µM (IC50, α-глюкозидаза, набір очищених сполук, сполуки 5–8 (Lv та ін., 2021), наведене значення). [26] [30]
Концентрація IC50 у зазначеному тесті: 125–250 µg/ml (IC50, панель клітинних ліній: L929, RAW264.7, HeLa, EAhy926, екстракт, етилацетатна фракція зі свіжих плодових тіл (Habtemariam, 1996), наведене значення). [26] [30]
Концентрація IC50 у зазначеному тесті: 10,39–20,43 µg/ml (IC50, тест нейтралізації радикалів без зазначеної методики, набір очищених сполук, енантіомери α-пірону 1a і 1b (Lv та ін., 2022), наведене значення). [26] [30]
Концентрація IC50 у зазначеному тесті: 25,66–26,82 µg/ml (IC50, тирозиназа, набір очищених сполук, енантіомери α-пірону 1a і 1b (Lv та ін., 2022), наведене значення). [26] [30] - Зміна життєздатності клітин у дослідженні
- Зміна життєздатності клітин у дослідженні: 30–45 % (панель клітинних ліній: L929, RAW264.7, HeLa, EAhy926, концентрація дослідженого екстракту: 1 mg/ml, джерело не прив’язує межі діапазону до окремих клітинних ліній, екстракт, зниження, бутанольна фракція зі свіжих плодових тіл (Habtemariam, 1996), наведене значення). [26] [30]
- Концентрація експозиції досліджуваного матеріалу
- Концентрація експозиції досліджуваного матеріалу: 15,6–1000 µg/ml (панель клітинних ліній: L929, RAW264.7, HeLa, EAhy926, екстракт, водна фракція зі свіжих плодових тіл (Habtemariam, 1996), наведене значення). [26] [30]
Концентрація експозиції досліджуваного матеріалу: 1 mg/ml (панель клітинних ліній: L929, RAW264.7, HeLa, EAhy926, екстракт, бутанольна фракція зі свіжих плодових тіл (Habtemariam, 1996), наведене значення). [26] [30]
Активність ізольованих сполук
- Активність виділеної сполуки
- Активність виділеної сполуки: інгібування ферменту (α-глюкозидаза, набір очищених сполук, сполуки 5–8 (Lv та ін., 2021)). [26] [30]
Активність виділеної сполуки: збільшення споживання глюкози (модель інсулінорезистентності, HepG2, набір очищених сполук, сполуки 5–8 (Lv та ін., 2021)). [26] [30]
Активність виділеної сполуки: нейтралізація вільних радикалів (набір очищених сполук, енантіомери α-пірону 1a і 1b (Lv та ін., 2022)). [26] [30]
Активність виділеної сполуки: інгібування ферменту (тирозиназа, набір очищених сполук, енантіомери α-пірону 1a і 1b (Lv та ін., 2022)). [26] [30]
Екстракти та виділені сполуки: реальний етап досліджень
Екстракти та клітини: Habtemariam (1996) досліджував екстракти свіжих плодових тіл на лініях L929, RAW264.7, HeLa та EAhy 926. В анотації водний екстракт не змінював життєздатності в зазначеному діапазоні, а бутанольна та етилацетатна фракції діяли інакше. Для останньої зазначено IC50 125–250 µg/ml. Не приписано кожної межі одній незазначеній лінії. Інкубація протягом чотирьох годин при 37°C та ніч при pH0,5 не є дослідженням варіння. Висновок автора про можливу участь у гемолізі залишається гіпотезою, а не ідентифікацією антигену.
Сербський матеріал: Petrović та співавтори, публікація онлайн 2024 і видання 2025, досліджували метанольний екстракт дикорослих плодових тіл із Сербії. Анотація перелічує елагову кислоту, 5-O-кофеоїлхінову кислоту й ізоорієнтин, а також антиоксидантну, антибактеріальну, протибіоплівкову дію, генотоксичність і сильний гемоліз у тестах. Вона також описує вибіркову цитотоксичність щодо клітин товстої кишки. Вона не наводить ідентифікатора зразка, верифікації ДНК або назв цих ліній. Прочитано лише анотацію, що залишається очевидним обмеженням.
Інгібітори ферментів: Lv та співавтори (2021) описали сполуки furanopaxin A–F, deoxybisinvolutone та coumarinvol. Сполуки 5–8 пригнічували α-глюкозидазу та підвищували споживання глюкози в моделі інсулінорезистентних клітин HepG2. Наступна робота, онлайн 2021, видана 2022, досліджувала енантіомери α-пірону щодо зв'язування радикалів та інгібування тирозинази. Це очищені сполуки та результати in vitro; вони не є дослідженням лікування цукрового діабету в людей або безпеки вживання плодових тіл.
Обсяг ідентифікації та кількості: Повні тексти цих трьох хімічних досліджень не були прочитані. З анотації не відтворено протокол, відсутні критерії, повну панель мішеней або масову основу для всіх концентрацій. Рівень прочитання та числа збережено у вихідній документації. Література про матеріал під назвою P. involutus sensu lato не стає автоматично доказом щодо сучасного вузького виду. У цьому огляді не знайдено підтвердження клінічної ефективності або безпечного фітотерапевтичного застосування.
Найважливіші речовини та їхня дія
Найважливіші речовини та їхня дія
У біохімічних і фізіологічних дослідженнях Paxillus involutus ідентифіковано інволютин (англ. involutin), який є сполукою з групи діарилциклопентенонів. Shah та ін. (2015) охарактеризували інволютин за допомогою мас-спектрометрії (MS) та ядерного магнітного резонансу (NMR). Цей експеримент стосувався виділення інволютину міцелієм P. involutus під час лабораторного культивування на екстракті кукурудзяного компосту; цієї сполуки не було виявлено під час росту міцелію на мінеральному середовищі. Надана література не документує виділення інволютину з плодових тіл свинухи тонкої в межах цього експерименту.
Найважливіші речовини та їхня дія
В умовах in vitro інволютин проявив сильні відновні властивості щодо іонів заліза (відновлення Fe3+ до Fe2+) і в присутності пероксиду водню (H2O2) стимулював неферментативну реакцію Фентона. Це явище відіграє роль в екофізіології гриба, беручи участь у позаклітинному розкладанні органічної речовини в культурі. У праці Shah та ін. (2020) у журналі Microorganisms досліджувалися метаболіти, що відновлюють залізо(III), які виділяються позаклітинно під час отримання азоту з білків; було показано наявність п'яти метаболітів із відновною активністю, а аналізи NMR підтвердили наявність інволютину.
Найважливіші речовини та їхня дія
Дослідження Shah (2015, 2020) не підтверджують, що інволютин є причиною синдрому Paxillus; вони стосувалися фізіології міцелію. Водночас відсутність підтвердження ролі інволютину в клінічній токсикології не є експериментальним виключенням усіх можливих сполук. Stöver та ін. (2019) зазначили, що на момент публікації токсин, відповідальний за синдром Paxillus, не був хімічно ідентифікований.
Найважливіші речовини та їхня дія
У лабораторному дослідженні Habtemariam (1996) вивчав цитотоксичність сирих екстрактів із Paxillus involutus на мишачих (L929, RAW 264.7) та людських (HeLa, EAhy926) клітинних лініях. Отримано такі результати:
Найважливіші речовини та їхня дія
- Водний екстракт у концентраціях 15,6–1000 µg/ml не впливав на життєздатність клітин;
Найважливіші речовини та їхня дія
- Бутанольний екстракт у концентрації 1 mg/ml спричиняв зниження життєздатності клітин на 30–45%;
Найважливіші речовини та їхня дія
- Етилацетатний екстракт демонстрував значення IC50 в діапазоні 125–250 µg/ml.
Найважливіші речовини та їхня дія
Цитотоксичну стабільність екстрактів у дослідженні Habtemariam перевіряли в лабораторних умовах: під час 4-годинної інкубації за температури 37°C та після нічної інкубації в середовищі з pH 0,5. Ці результати не є доказом універсальної нейтралізації або стабільності під час варіння їжі, не представляють досліджень після перорального введення і не є хімічною ідентифікацією фактора, відповідального за клінічний гемоліз у людей.
Отруєння: сила доказів причинно-наслідкового зв'язку
Що було показано в 1982 році: У 49-річного чоловіка після повторного вживання свинухи розвинулися гемоліз, шок і органна недостатність; він помер через 3,5 дня. Розтин виявив порушення згортання крові, а сироватка містила IgG, що реагували з екстрактом гриба. Це клінічні та імунологічні передумови, які виходять за межі самої послідовності подій. Проте було прочитано лише анотацію: вона не дає змоги самостійно перевірити всі контролі, специфічність реакцій або виключення інших причин. Це не є прочитанням повного доказу того, що виключно свинуха спричинила смерть.
1986: тяжке отруєння з виживанням: Опис 37-річного пацієнта стосувався тяжкого гемолізу та оборотної ниркової недостатності після вживання, за твердженням авторів, достатньо зварених свинух. Виявлено специфічні IgG проти мембранних частинок гриба; перебіг тестів підтверджував механізм імунних комплексів. Пацієнт вижив після лікування. Це додаткова передумова механізму тяжкого отруєння, а не ще одна смерть. Поліпшення після видалення комплексів із плазми саме по собі не доводить специфічності причини. Оцінка обмежена анотацією.
2019: дві смерті та нез'ясована причинність: В обох випадках підтверджено наявність свинухи в матеріалі зі страви або шлунка та часовий зв'язок із симптомами. Однак у першого пацієнта виявлено аутоантитіло анти-e; після його елюції тест з екстрактом гриба був негативним. У другої пацієнтки тест також був негативним, були наявні хронічний ВГС і ураження печінки, а страва містила також інші гриби. Повного розтину другої особи призначено не було. Автори визнали діагноз свинухового синдрому сумнівним у світлі альтернативних причин гемолізу. Вони не довели однозначно, що гриб був причиною обох смертей; вони також залишили гіпотезу про більшу схильність цих пацієнтів.
Незалежні звіти 2020 і 2021: China CDC приписало P. involutus по дві події з двома хворими й однією смертю у 2020 році у Внутрішній Монголії та у 2021 році в Тибеті. У 2020 році шестеро осіб їли гриби, а захворіли двоє; це не є суперечливими числами шести й двох пацієнтів. Звіти надають подальші окремі епідеміологічні спостереження. Проте в прочитаних фрагментах вони не надають повної індивідуальної діагностики, яка дозволила б незалежно виключити всі інші причини. Вони не доводять однієї унікальної смерті й не встановлюють ризик для окремого прийому їжі.
Оцінка сили висновку: Загальний матеріал підтверджує реальну загрозу тяжкого отруєння та можливість смертельного перебігу. Причинно-наслідковий зв'язок двох смертей, описаних у 2019 році, залишається нез'ясованим; ранні імунологічні результати сильніші, ніж просто часовий збіг, але повні давні праці не були перевірені. Невідомий антиген сам по собі не спростовує причинності, а рідкість явища не виключає тяжкого наслідку. Не встановлено числової ймовірності або жодного підтвердженого токсину. Історичні європейські визначення не розділяють молекулярно сучасний комплекс; чужі види роду не приписані до цього запису.
Як читати позначення їстівності: Позначення «отруйний, іноді смертельно отруйний» зберігає інформацію про можливий тяжкий наслідок без ствердження, що кожна описана смерть мала однозначно доведену причину. «Іноді» не є відсотком ризику або показником частоти трапляння гриба. Оцінка атласу залишається оцінкою автора, а клінічні результати вимагають окремого аналізу матеріалу, діагностики та обмежень. Рідкісний перебіг не є запевненням безпеки вживання.
Джерельний шлях: антиген, інволютин і давні оцінки
Перевірені посилання: Stöver та ін. (2019) посилається на Schmidt (1971), Winkelmann та ін. (1982) і Winkelmann та ін. (1986) як на попередню основу імунологічної моделі, а на Lefèvre (1982) щодо тесту гемаглютинації. Прочитано повний текст Stöver та анотації обох робіт Winkelmann. Для Schmidt (1971) і Flammer (1985) прочитано лише метадані PubMed; читання відсутньої анотації або повного тексту не імітувалося. Посилання на Lefèvre перевірено в бібліографії Stöver без прочитання самої роботи.
Розбіжність компіляції: Польський атлас 2021 називає інволютин антигенним білком і наводить гіпотезу кумуляції. При цьому у фрагменті він не вказує первинного експерименту, який мав би довести ці тези. Первинна праця Shah та ін. (2015) ідентифікує інволютин як малу діарилциклопентенонову молекулу з редокс-активністю, а не білок. Це дослідження не ототожнює його з антигеном клінічного свинухового синдрому. Розбіжність збережено без перенесення твердження атласу до поля токсину.
Екологічні дослідження
Чиста культура та екологічна роль виділених сполук
Культури сучасного виду: Jargeat та ін. (2014) отримав десять ізолятів P. involutus із плодових тіл і порівнював повне та збіднене середовище MP. Через 35 днів при 24°C і в темряві описано обмежений ріст, 3,71 ±0,93 см, n=40, а також утворення пігменту на багатому середовищі. Автори не приписали цього числа окремо кожному середовищу, невизначеність також не було автоматично названо стандартним відхиленням. Відсутність коричневих крапель в описі результатів розходиться із загальнішим підписом до ілюстрації; різницю не приписували вигаданому віку.
Інволютин: Shah та ін. (2015) досліджував штам ATCC200175 і фільтрат культури на компостному екстракті. Його ідентифікацію з лінією P. involutus можна простежити також у таблиці 2 Jargeat та ін. (2014). Автори ідентифікували інволютин за допомогою хроматографічних методів, мас-спектрометрії та ЯМР. Відновлення Fe(III) відбувалося в досліджуваній системі виділених метаболітів; переважна більшість активності виявилася у фільтраті, а не в біомасі. Утворення радикалів в окремому тесті вимагало також пероксиду водню та заліза.
Контролі та межі: Відсутність активності в контрольному середовищі MMN стосується описаного штаму, часу та умов. Вона не є доказом відсутності метаболіту в усіх плодових тілах. Дослідження екологічного розкладу органічної речовини не було дослідженням гемолізу в пацієнтів чи розробкою ліків. Результати інших видів, які порівнювалися в роботі, не переносилися.
Документоване технічне та дослідницьке застосування
Фарбування вовни: Yerniyazova та Kuragina описали в роботі, позначеній 2021, власний досвід фарбування вовни грибним матеріалом із Волгоградської області. Серед досліджених видів окремо фігурують P. involutus та Tapinella atrotomentosa. Для свинухи автори отримали рожевувато-бежеві, світло-коричневі та зеленкувато-коричневі відтінки залежно від використаної алюмінієвої, мідної або залізної протрави. Це підтверджений технічний експеримент без демонстрації промислового впровадження.
Ідентифікація та обмеження: Автори описують морфологічне та мікроскопічне визначення на основі ключів, без молекулярного розділення комплексу P. involutus та без номера зразка біля цього результату. Загальна декларація екологічної безпеки барвників у статті не є видовим токсикологічним дослідженням. Вона не була прийнята як медико-санітарна оцінка матеріалу або відходів.
Модель симбіозу: Lukešová та співавтори (2015) використали штам PIN-5 як позитивний ектомікоризний контроль в експерименті з березою повислою. Через шість місяців вони виявили гіфальний чохол і мережу Гартіга в коренях усіх інокульованих беріз. Таблиця 1 наводить плодове тіло з Чехії та відсутність номера послідовності; результат має власну сферу застосування. Властивості ендофітів, досліджуваних поруч, не переносилися на свинуху, а експериментальний симбіоз не був представлений як перелік рослин, що оточують природне плодове тіло.
Польський сезон і чинні нормативні списки
Плодоношення: Польська публікація CILP від 2018 вказує липень–жовтень; в атласі Зажинського від 2021 календар містить червень–листопад. Обидва результати збережено як атласні дані традиційного трактування виду. Вони наведені в місяцях і стосуються польського опрацювання. Італійський опис форми eburneus та поодинокі дати збору не використовувалися для подовження польського сезону.
Законодавство: Повні чинні списки перевірено в оригіналах ELI. Свинуха не фігурує в списках охорони з Dz.U.2014 поз.1408 ані в списку дозволених до обігу з Dz.U.2026 поз.258. Юридичний результат не є оцінкою безпеки споживання чи загальним дозволом на збирання в будь-якому місці. Білосвинуха триколірна (Leucopaxillus compactus), зазначена в списку часткової охорони, належить до іншого роду.
Оселище та поширення
Середовище існування, регіон і пора року
З екологічного погляду свинуха тонка є мікоризним грибом. Публікація Lasów Państwowych документує її трапляння у вологих хвойних і листяних лісах та в парках, у зв'язку з березою, вільхою, сосною, ялиною та дубом.
Середовище існування, регіон і пора року
Дослідження Jargeat та ін. (2014) ґрунтувалися на зразках із 24 місцезнаходжень у Франції та в Італії, ілюструючи екологічне різноманіття комплексу в Західній та Південній Європі, а не загальнонаціональний ареал у Польщі.
Potwierdzony zasięg występowania
Wszystkie obszary potwierdzone w zapisanych danych źródłowych.
| Kraj | Regiony i stanowiska | Плодоношення | Джерела |
|---|---|---|---|
| Велика Британія | Nie ustalono regionów w zapisanych danych | VII–X |
|
| Ірландія | Nie ustalono regionów w zapisanych danych | VII–X |
|
| Польща | Нижня Сілезія — діапазон, названий джерелом | VI–XI |
|
Матеріали
Гербарні колекції
- B121140.1
FR; Cantaous, Hautes-Pyrénées; 2012-11-17; J-P Chaumeton
[10]
Джерела
- Wright et al. 2005, Spatial patterns of gene expression in the extramatrical mycelium and mycorrhizal root tips formed by the ectomycorrhizal fungus Paxillus involutus in association with birch (Betula pendula) seedlings in soil microcosms
- archive-paxillus-involutus-profile
- Pat O’Reilly, Paxillus involutus — opis terenowy
- GIS, Bezpieczne grzybobranie — Krowiak podwinięty
- Jargeat i in. (2014), The Paxillus involutus complex in Europe, Fungal Biology 118:12–31 (także [10])
- Pierwotny zapis źródłowy — P0: paxillus_involutus
- src-eli-protection-2014
- src-eli-trade-2026
- src-lasy-safe
- Li i współautorzy (2021) — Mushroom Poisoning Outbreaks — China, 2020
- Li i współautorzy (2022) — Mushroom Poisoning Outbreaks — China, 2021
- Pierwotne doniesienia kliniczne: PubMed 3784443,7105997,2000656; metadane 4059740,5105189
- DGfM, Vergiftungssyndrome, aktualizacja 22.01.2023 — Paxillus-Syndrom
- Yerniyazova i Kuragina, Natural dyeing with mushrooms and plants growing in the Volgograd region, Irrigated Agriculture4(35): 45–47, DOI 10.35809/2618-8279-2021-4-6
- Referowska-Chodak 2015, Ludowe nazwy grzybów w Polsce, Studia i Materiały CEPL 44/3:218–238
- Gelardi, Segneri, Ercole i Vizzini (2011) — A new white form of Paxillus involutus from Italy
- Paweł Zarzyński, Grzyby polskich lasów, CILP, Warszawa 2021, ISBN978-83-65659-43-9
- Krowiak podwinięty — weryfikacja polskich wykazów 18.10.2026
- Petrović i in., online 2024, wydanie 2025, DOI 10.1080/01480545.2024.2412776 — repozytorium autorów, abstrakt
- Lukešová i in. 2015, The Potential of Dark Septate Endophytes... PLOS ONE 10:e0124752
- Rozporządzenie Ministra Środowiska z dnia 9 października 2014 r. w sprawie ochrony gatunkowej grzybów
- Ochrona gatunkowa grzybów, Dz.U. 2014 poz. 1408
- Odczytane abstrakty PubMed: 8817815, 26431968, 39412001, 34004479, 33949256, 24433674
- Shah i in. 2015, Involutin Is an Fe3+ Reductant Secreted by the Ectomycorrhizal Fungus Paxillus involutus during Fenton-Based Decomposition of Organic Matter
- Species Fungorum, current Paxillus involutus and synonyms, RecordID 191172
- Stöver i in. 2019, Fatal Immunohaemolysis, Diagnostics9:130
- Krowiak podwinięty — zestawienie źródłowych wyników badań
- Obwieszczenie Ministra Zdrowia z dnia 13 lutego 2026 r. w sprawie ogłoszenia jednolitego tekstu rozporządzenia Ministra Zdrowia w sprawie grzybów dopuszczonych do obrotu lub produkcji przetworów grzybowych, środków spożywczych zawierających grzyby oraz uprawnień klasyfikatora grzybów i grzyboznawcy
- Jednolity wykaz grzybów dopuszczonych do obrotu, Dz.U. 2026 poz. 258
- Wielki słownik języka polskiego PAN, krowiak podwinięty