Їстівний
Потребує обробки
Установіть місцезнаходження, щоб побачити дані для свого регіону.










Маслюк козляк (Suillus bovinus), або решітник, — їстівний трубчастий гриб родини маслюкових. Утворює мікоризу із сосною звичайною, зростаючи на бідних піщаних ґрунтах хвойних лісів Євразії. Вид має охристо-рудувату шапку, широкі кутасті пори та пружний м'якуш, який під час варіння рожевіє або набуває фіолетового відтінку. У кулінарії здебільшого оцінюється як гриб невисокої або середньої категорії, проте є популярним об'єктом збирання завдяки масовому утворенню плодових тіл.
Розпізнавання, оселище та найважливіші відмінності.
Грибар
Будова плодового тіла
- Тип будови плодового тіла
- Тип будови плодового тіла: Шапинка, ніжка.
- Забарвлення міцелію біля основи плодового тіла
- Забарвлення міцелію біля основи плодового тіла: Рожева.
Шапинка
- Форма шапинки
- у молодих плодових тіл: Форма шапинки: опуклий.
у зрілих плодових тіл: Форма шапинки: плоский або увігнутий.
у молодих плодових тіл: Форма шапинки: напівкулястий. - Рельєф поверхні шапинки
- Рельєф поверхні шапинки: гладенький.
- Покрив шапинки
- Покрив шапинки: гола.
- Блиск поверхні шапинки
- у сухому стані: Блиск поверхні шапинки: блискучий.
- Клейкість і слизистість шапинки
- у мокрому стані: Клейкість і слизистість шапинки: липкий.
- Колір шапинки
- Колір шапинки: тілесного кольору.
Колір шапинки: оранжево-коричневий.
Колір шапинки: палевий. - Положення краю
- у молодих плодових тіл: Положення краю: підгорнутий усередину.
- Контур краю шапинки
- у старих плодових тіл: Контур краю шапинки: хвилястий.
- Діаметр шапинки
- Діаметр шапинки становить 30–120 mm.
- Прилягання шкірки шапинки
- Прилягання шкірки шапинки: Прилягає.
- Зростання шапинок
- Зростання шапинок: наявний.
Низ шапинки
- Тип гіменофора
- Тип гіменофора: трубочки.
Трубочки біля ніжки
- Прикріплення гіменофора до ніжки
- Прикріплення гіменофора до ніжки: прирослий до ніжки (трубочки).
- Ширина приростання гіменофора
- Ширина приростання гіменофора: широко прирослий (трубочки).
- Низхідність гіменофору по ніжці
- Низхідність гіменофору по ніжці: низхідний (трубочки).
- Відокремлюваність гіменофора від шапинки
- Відокремлюваність гіменофора від шапинки: Важко відокремлюється (трубочки).
- Форма пор
- Форма пор: кутасті і неправильний.
Форма пор: Видовжені і Лабіринтоподібні. - Природний колір пор
- у молодих плодових тіл: Природний колір пор: жовтуватий.
у старих плодових тіл: Природний колір пор: Оливково-бурувата. - Розмір пор
- Розмір пор: Великі.
- Природний колір трубочок
- Природний колір трубочок: сіро-жовтий.
Природний колір трубочок: вохристого кольору.
Природний колір трубочок: Оливково-зелено-коричнева.
Ніжка та основа
- Форма ніжки
- Форма ніжки: циліндричний.
у молодих плодових тіл: Форма ніжки: булавоподібний. - Основа ніжки
- Основа ніжки: звужується.
- Колір ніжки
- Колір ніжки: палевий, оранжево-коричневий або тілесного кольору.
- Рельєф поверхні ніжки
- Рельєф поверхні ніжки: гладенький.
- Покрив поверхні ніжки
- Покрив поверхні ніжки: Повстиста або волокниста.
- Блиск поверхні ніжки
- Блиск поверхні ніжки: матовий.
- Консистенція ніжки
- Консистенція ніжки: волокнистий і крихкий.
- Довжина ніжки
- Довжина ніжки: 20–100 mm.
- Діаметр ніжки
- Діаметр ніжки: 5–20 mm.
Кільце
- Наявність кільця
- Наявність кільця: без кільця.
М'якуш
- Колір м’якуша
- Колір м’якуша: білувате, жовтуватий або коричнюватий.
після варіння: Колір м’якуша: Червоно-фіолетовий або Буряково-фіолетова.
після висушування: Колір м’якуша: Червоно-фіолетовий або Буряково-фіолетова.
після маринування: Колір м’якуша: Мідно-червона. - Смак м’якуша
- Смак м’якуша: кислий, слабкий.
Смак м’якуша: слабкий. - Пружність м’якуша
- Пружність м’якуша: пружний.
- Структура м’якуша
- Структура м’якуша: губчастий.
- Тип консистенції м'якуша
- Тип консистенції м'якуша: Гумоподібний.
- Запах м’якуша
- Запах м’якуша: фруктовий, приємний.
Запах м’якуша: слабкий.
Де і коли росте
- Оселище
- Оселище: хвойний ліс, узлісся, Лісова галявина або узбіччя.
- Субстрат
- Субстрат: ґрунт.
- Характер росту плодових тіл
- Характер росту плодових тіл: групами, пучками або зрослі плодові тіла.
- Частота трапляння
- Частота трапляння: дуже поширений.
- Період плодоношення
- Плодові тіла з’являються з червня до жовтня.
- Територія поширення
- Територія поширення: підтверджено.
Їстівність і кулінарія
- Їстівність
- Їстівний
- Необхідна обробка
- Потребує обробки
Право
- Охорона
- Вид не внесено до польського переліку охоронюваних видів грибів.
- Торгівля
- У Польщі вид дозволено для торгівлі та виробництва грибної продукції.
З чим можна сплутати
Suillus granulatus
Найважливіші відмінності
Маслюк зернистий (Suillus granulatus) також не має кільця й росте під соснами. Від козляка він відрізняється значно дрібнішими світло-жовтими порами, а також дрібними зернятками й краплинами рідини на верхівці ніжки. У козляка пори значно ширші, кутасті й нерівномірні.
Suillus variegatus
Найважливіші відмінності
Маслюк строкатий (Suillus variegatus) має оливково-коричневі пори й росте в подібних оселищах, але поверхня його шапинки матова, дрібнозерниста й повстисто-луската. Його м’якуш помітно синіє, тоді як шапинка козляка у вологому стані гладка й липка, а пори виразно ситоподібні.
Suillus flavidus
Найважливіші відмінності
Маслюк жовтуватий, у літературі також відомий як маслюк болотний (Suillus flavidus), відрізняється від козляка слизистим кільцем на ніжці. У Польщі Suillus flavidus підлягає частковій правовій охороні.
Chalciporus piperatus
Найважливіші відмінності
Перцевий гриб (Chalciporus piperatus) іноді наводять як вид, з яким можна сплутати козляка. Хоча він не має отруйних властивостей, його гострий, пекучий смак робить його непридатним для кулінарії.
FAQ
Чи є маслюк козляк їстівним грибом?
Так, це їстівний гриб третьої або четвертої категорії. Його можна споживати вареним, смаженим, маринованим або сушеним після обов'язкової попередньої термічної обробки.
Чому під час варіння м'якуш козляка рожевіє або фіолетовіє?
Це природна хімічна реакція пігментів гриба на високу температуру. Зміна забарвлення м'якуша на ліловий чи пурпуровий є цілком нормальною та безпечною для здоров'я.
Чи потрібно знімати шкірочку з шапки перед готуванням?
Ні, шкірочка у козляка тонка, суха й не містить товстого шару слизу, тому здирати її необов'язково. Достатньо ретельно промити гриби та очистити їх від лісового сміття.
Із якими деревами цей гриб утворює мікоризу?
Вид є облігатним симбіонтом сосни, найчастіше сосни звичайної. Він розвивається в соснових і змішаних хвойних лісах на піщаних ґрунтах поруч із цими деревами.
У який період року можна знайти цей вид?
Плодові тіла з'являються з липня до кінця жовтня або початку листопада. Найбільш масове утворення грибів спостерігається наприкінці літа та у вересні після дощів.
Чому цей гриб називають решітником?
Народна назва «решітник» виникла завдяки будові трубчастого шару: трубочки мають широкі, нерівні кутасті отвори, які зовнішнім виглядом нагадують решето чи сито.
Чи використовують маслюк козляк як барвник?
Так, у текстильному ремеслі відвари з плодових тіл застосовують для фарбування вовни. Залежно від протрави волокна набувають стійких жовтих, оливкових або бурих тонів.
Чи придатні старі екземпляри козляка до споживання?
Старі гриби збирати не варто. Їхній трубчастий шар стає губчастим і слизьким, м'якуш втрачає пружність, а накопичені продукти автолізу можуть викликати розлад травлення.
Чи використовують цей гриб у лісовому господарстві?
Так, культури міцелію та спорові матеріали козляка використовують для штучної мікоризації сіянців сосни, що підвищує їхню виживаність на збіднених піщаних землях.
Який гриб часто росте в тісному симбіозі з козляком?
Поруч із козляком дуже часто трапляється мокруха рожева (Gomphidius roseus), яка є мікопаразитом і живиться за рахунок міцелію козляка в кореневій системі сосни.
Любитель
Низ шапинки
- Довжина трубочок
- Довжина трубочок: до 10 mm.
Назви та історія
- Чинна національна назва
- Maślak sitarz
- Чинна таксономічна назва
- Suillus bovinus
- Інші національні назви
- gęsi pępek, ksitki, sitko, sitacz, sitaczek, siciak, siciarz, sitkarz, sitkowiak, sitkowiec, grzyb sitkowy, sitak, sitkówka, sitniak, sitnik, sitny, sitowiak, sitowiec, sitówka, sito, wolak, rzeszotnik, sitarz, krowiak, sitar, sitarek, sitarka, sitek, sitka, sitki
Спостереження вдома
Споровий відбиток
- Необхідні матеріали
- свіжа, зріла шапинка, аркуш паперу, склянка або чашка, вода
- Час
- 2–24 h
- Виконання
- Покладіть шапинку нижньою стороною на папір.
- Додайте краплю води зверху та накрийте.
- Через 2–24 годин підніміть шапинку і огляньте осад.
Що шукати
- Колір спорового відбитка
- Колір спорового відбитка: зелений. Колір спорового відбитка: коричневий.
- Відтінок спорового відбитка
- Відтінок спорового відбитка: жовто-оливковий. Відтінок спорового відбитка: Світло-оливково-коричневий.
Під мікроскопом
- Необхідні матеріали
- світловий мікроскоп, предметне й покривне скельця, голка, вода, спори зі спорового відбитка
- Виконання
- Перенесіть голкою трохи спорового відбитка на скельце.
- Додайте краплю води, накрийте покривним скельцем і розгляньте спори.
Що шукати
- Форма спори
- Форма спори: Циліндрично-еліпсоїдний. Форма спори: еліпсоїдний. Форма спори: видовжено-еліпсоїдний. Форма спори: веретеноподібний.
- Поверхня спори
- Поверхня спори: гладенький.
- Розміри спори
- Довжина 6,83–13 µm, ширина 2,75–5 µm.
Розміри порівнюйте після калібрування шкали мікроскопа.
Екологія та поширення
- Реакція ґрунту
- Реакція ґрунту: кислий.
- Гранулометричний склад ґрунту
- Гранулометричний склад ґрунту: піщаний.
- Родючість ґрунту
- Родючість ґрунту: Бідний на поживні речовини.
- Вологість ґрунту
- Вологість ґрунту: сухий.
- Мікоризні партнери
- Загальний зв’язок виду: Мікоризні партнери: Pinus (загальний перелік партнерів).
- Тип живлення
- Тип живлення: Мікоризний.
Некулінарне застосування
Поза кулінарією маслюк козляк знаходить конкретне практичне застосування в народному ремеслі, сільському та лісовому господарстві:
- Натуральне фарбування текстилю: у традиційному фарбуванні шерсті плодові тіла козляка цінуються як джерело стійких природних пігментів. Залежно від застосованих солей металів (протрав) відвари гриба забарвлюють овечу пряжу у вохристо-жовті, оливкові, бурі та жовто-коричневі тони. Цей спосіб і нині практикується майстрами екологічного текстилю.
- Корм для свійських тварин: у минулому селяни Східної та Центральної Європи у роки рясного врожаю збирали ці гриби для відгодівлі великої рогатої худоби та свиней. Їх відварювали й підмішували до висівок і пійла, що частково вирішувало проблему дефіциту поживних кормів на бідних піщаних землях.
- Лісове господарство та рекультивація: міцелій і спорові суспензії виду цілеспрямовано використовують для біологічної інокуляції сіянців сосни в розсадниках. Така штучна мікоризація є практичним інструментом для відновлення соснових насаджень на бідних пісках, згарищах і рекультивованих територіях кар'єрів.
- Декоративні матеріали: висушені й подрібнені плодові тіла іноді використовують у художніх ремеслах для створення натуральних художніх пігментів та фактурного декоративного паперу.
Історія та культура
Маслюк козляк посідає помітне місце в народній культурі та етномікології Європи. Наукова фіксація виду належить Карлу Ліннею, який у 1753 році ввів назву Boletus bovinus. Латинський епітет «bovinus» (бичачий, коров'ячий) закріпив багатовікове спостереження: гриб рясно ріс на соснових пасовищах і нерідко споживався худобою.
У слов'янській народній культурі сформувався багатий пласт назв. В українській мові поширена назва «решітник», зумовлена широкими кутастими порами, подібними до решета. Назви «козляк», «коров'як» і польська назва «sitarz» відображають пастуший побут. В історичній традиції цей гриб символізував селянську невибагливість і витривалість. Його нерідко сприймали як надійний запас на випадок неврожаю: через високу врожайність козляк рятував сільські громади від голоду.
У поліському та карпатському фольклорі масова поява козляків пов'язувалася з усталенням помірного осіннього тепла та завершенням пори гроз. У краєзнавчих згадках і етнографічних записах цей вид постає невіддільною частиною традиційного укладу піщаного Полісся та борів Центральної Європи, де його масовий збір був звичним обов'язком підпасків і сільської молоді.
Їстівність і безпека
Маслюк козляк є їстівним грибом, який традиційно зараховують до третьої або четвертої категорії якості. Вид не містить токсичних речовин, проте для безпечного споживання придатні лише молоді й щільні плодові тіла. Старі, перерослі чи перезволожені екземпляри можуть викликати шлунковий дискомфорт через підвищений вміст важкоперетравного хітину та початкові процеси розпаду білків.
Підготовка гриба не потребує обов'язкового зняття шкірочки з шапки, оскільки вона тонка й не має густого слизу. Основний акцент робиться на ретельному очищенні від налиплого піску, хвої та ґрунту. Волокнисту ніжку зазвичай укорочують, а в зрілих екземплярів видаляють широкий трубчастий шар, який після варіння стає слизьким. Перед вживанням гриби обов'язково проварюють у воді.
М'якуш має м'який грибний смак із делікатною кислинкою та пружну, злегка гумову структуру. Під час термічної обробки тканина гриба характерно забарвлюється у червонувато-фіолетовий колір, що є природною реакцією і цілком безпечно. Ставлення до козляка в різних країнах неоднакове: в Україні, Польщі та країнах Балтії його охоче маринують, сушать і солять, тоді як у Західній Європі та Північній Америці його нерідко вважають посереднім і не вартим уваги кулінарів.
Оселище та зростання
Маслюк козляк є облігатним мікоризоутворювачем сосни, передусім сосни звичайної (Pinus sylvestris), значно рідше — інших видів цього роду. Він приурочений до світлих хвойних і змішано-соснових лісів із переважанням кислих, бідних на поживні речовини піщаних або торф'янистих ґрунтів. Типовими біотопами є сухі соснові бори-лишайники, моховиті верещатники, піщані дюни, узлісся та краї верхових торфовищ. У цьому середовищі він часто росте у тісному сусідстві з мокрухою рожевою (Gomphidius roseus).
Географічний ареал виду охоплює помірну та бореальну зони Євразії від Британських островів через усю Європу до Сибіру, Далекого Сходу та Японії. Як інтродукований вид разом із сосновими насадженнями трапляється в Південній Африці, Австралії та Новій Зеландії. В Україні козляк масово поширений у зоні мішаних лісів (Полісся), лісостепових борах по борових терасах річок, а також у хвойних масивах Карпат.
Період активного плодоношення триває з липня до кінця жовтня або першої половини листопада, аж до настання стійких заморозків. Пік появи плодових тіл припадає на серпень і вересень. Плодоношення має чітко виражений хвилеподібний характер і відбувається великими скупченнями або зростками з кількох екземплярів після тривалих теплих дощів.
Дослідник
Їстівність і кулінарія
Дані джерел: їстівність, споживання та використання
- Їстівність
- Їстівний — джерело визначення
Marek Snowarski, Suillus bovinus, grzyby.pl · Їстівні чи отруйні: їстівний.
- Необхідна обробка
- Потребує обробки
DGfM Positivliste der Speisepilze, 2024 · с.1: достатнє нагрівання видів списку; с.11: записSuillus bovinus. Без вимоги відварювання у воді.
Наукові назви та таксономія
- Чинна наукова назва
Suillus bovinus
- Колишні наукові назви
- 1753 — Boletus bovinus L.
1760 — Boletus aestivus Schlotterb.
1783 — Agaricus bovinus (L.) Lam.
1792 — Boletus bovinus var. aestivus (Schlotterb.) J.F. Gmel.
1825 — Boletus mitis Pers.
1882 — Boletus bovinus subsp. mitis (Pers.) P. Karst.
1886 — Viscipelles bovina (L.) Quél.
1888 — Ixocomus bovinus (L.) Quél.
1888 — Ixocomus mitis (Pers.) Quél.
1926 — Boletus bovinus var. congoensis Beeli
1942 — Suillus bovinus var. mitis (Pers.) Beneš
1951 [1950] — Boletus bovinus var. viridocaerulescens A. Pearson
1951 — Boletus congoensis (Beeli) Heinem.
1962 [1961] — Suillus bovinus var. viridocaerulescens (A. Pearson) Singer
1987 — Mariaella bovina (L.) Šutara[7]
Nazwy naukowe i taksonomia
Według bazy Species Fungorum obowiązującą nazwą naukową gatunku jest Suillus bovinus (L.) Roussel, opublikowana w 1796 roku w Flora Calvados na stronie 34. Nazwę tę utworzono w oparciu o bazonim Boletus bovinus L., opisany w dziele Species Plantarum (tom 2, strona 1177) z 1753 roku. Taksonomicznie grzyb należy do rodzaju Suillus, rodziny Suillaceae, rzędu Boletales, podklasy Agaricomycetidae, klasy Agaricomycetes oraz typu Basidiomycota w królestwie Fungi.
Nazwy naukowe i taksonomia
W rejestrach mykologicznych zachowano 15 nazw synonimicznych o zróżnicowanych rangach i datach publikacji:
- Boletus bovinus L., Sp. pl. 2: 1177 (1753)
- Agaricus bovinus (L.) Lam., Encycl. Méth. Bot. 1(1): 52 (1783)
- Viscipelles bovina (L.) Quél., Enchiridion Fungorum in Europa media et praesertim in Gallia Vigentium: 157 (1886)
- Ixocomus bovinus (L.) Quél., Fl. mycol. France (Paris): 413 (1888)
- Mariaella bovina (L.) Šutara, Česká Mykol. 41(2): 76 (1987)
- Boletus aestivus Schlotterb., Acta Helv. Phys.-math. 4: 54, tab. 5:2 (1760)
- Boletus bovinus var. aestivus (Schlotterb.) J.F. Gmel., Syst. Nat., Edn 13 2(2): 1432 (1792)
- Boletus mitis Pers., Mycologia Europaea (Erlanga) 2: 129 (1825)
- Boletus bovinus subsp. mitis (Pers.) P. Karst., Bidr. Känn. Finl. Nat. Folk 37: 10 (1882)
- Ixocomus mitis (Pers.) Quél., Fl. mycol. France (Paris): 414 (1888)
- Suillus bovinus var. mitis (Pers.) Beneš, Mykologický Sborník 22: 57 (1942)
- Boletus bovinus var. congoensis Beeli, Bull. Soc. R. Bot. Belg. 58: 210 (1926)
- Boletus congoensis (Beeli) Heinem., Bull. Jard. bot. État Brux. 21: 331 (1951)
- Boletus bovinus var. viridocaerulescens A. Pearson, Trans. Br. mycol. Soc. 33(3-4): 314 (1951) [1950]
- Suillus bovinus var. viridocaerulescens (A. Pearson) Singer [jako 'viridicaerulescens'], Sydowia 15(1-6): 82 (1962) [1961]
Zestawienie to odzwierciedla ujęcie formalnego rejestru nomenclaturowego; poszczególne nazwy nie zawsze funkcjonowały historycznie w tożsamym zakresie, a opisane odmiany nie posiadają odrębnego potwierdzenia molekularnego.
Nazwy naukowe i taksonomia
W literaturze mykologicznej spotyka się rozbieżne zapisy autorstwa nazwy. Rejestr Species Fungorum wskazuje kombinację Suillus bovinus (L.) Roussel z 1796 roku. W czeskim atlasie mykologicznym ČMS podawany jest zapis Suillus bovinus (Pers.) Roussel 1898, który występuje również w polskim urzędowym wykazie grzybów dopuszczonych do obrotu handlowego. Z kolei w atlasie Snowarskiego obok formy (L.) Roussel pojawia się także zapis (L.) Kuntze.
Zakres taksonu i ograniczenia oznaczania
We wstępnym opisie rodzaju Suillus Assyov podaje obecność pełnego trzonu, jednak cechy tej nie wyszczególniono osobno w monograficznym opisie samego Suillus bovinus. Stanowi to ogólną charakterystykę rodzaju.
- Zakres ujęcia taksonomicznego
Suillus bovinus (L.) Roussel według dokładnego zaakceptowanego dopasowania GBIF i odczytanego archiwalnego wykazu Species Fungorum. Rozbieżne autorstwa w atlasie ČMS oraz polskim wykazie prawnym zachowano literalnie przy tych źródłach; nie nadpisują autorstwa zaakceptowanej nazwy. Wykaz historycznych synonimów nie scala odrębnych wpisów katalogu ani odmian.
[15]
Екологія та поширення
- Частота трапляння
- Польща: Частота трапляння: дуже поширений. [8]
Лабораторна діагностика
Структуровані дані
Базидії
Гіменіальні цистиди
Шкірка шапинки
- Розташування гіф шкірки шапинки
- Розташування гіф шкірки шапинки: Паралельні. [1]
Розташування гіф шкірки шапинки: переплетені. [1] - Форма елементів шкірки шапинки
- Форма елементів шкірки шапинки: циліндричний. [1]
- Ширина елементів шкірки шапинки
- Ширина елементів шкірки шапинки: 3–5 µm. [1]
- Перегородки гіф шкірки
- Перегородки гіф шкірки: із перегородками. [1]
- Інкрустація гіф шкірки
- Інкрустація гіф шкірки: наявний. [1]
- Занурення гіф шкірки в драглисту речовину
- Занурення гіф шкірки в драглисту речовину: наявний. [1]
Спори
- Наявність виросту рубчика базидіоспори
- Наявність виросту рубчика базидіоспори: наявний. [1]
- Положення виростка рубчика базидіоспори
- Положення виростка рубчика базидіоспори: Поза центром. [1]
- Колір спор під мікроскопом
- Колір спор під мікроскопом: блідо-жовтий. [1]
- Краплі всередині спори
- Краплі всередині спори: наявний. [1]
- Відношення довжини спори до її ширини
- Відношення довжини спори до її ширини: 2,28–3,09. [1]
- Форма спори
- Форма спори: Циліндрично-еліпсоїдний. [1]
Форма спори: еліпсоїдний. [8]
Форма спори: видовжено-еліпсоїдний. [3]
Форма спори: веретеноподібний. [3] - Поверхня спори
- Поверхня спори: гладенький. [1]
- Товщина стінки спори
- Товщина стінки спори: товстостінний. [1]
Матеріал і методи досліджень
Metody i zapisy źródłowe — Materiał opisany przez źródło fungipedia-micro-1752.
Identyfikacja kropli: nierozstrzygnięta.
Układ strzępek skórki — zapis źródłowy: „More or less parallel to interwoven.” [1]
Liczba zarodników na jednej podstawce — zapis źródłowy: „4-spored basidia; unconditioned count.” [1]
Położenie wyrostka wnęki bazydiospory — zapis źródłowy: „Eccentric apiculus at one end.” [1]
Obecność wyrostka wnęki bazydiospory — zapis źródłowy: „Minute apiculus.” [1]
Długość podstawki — zapis źródłowy: „Basidia20–25µm.” [1]
Kształt podstawki — zapis źródłowy: „Basidia clavate.” [1]
Szerokość podstawki — zapis źródłowy: „Basidia4–6µm.” [1]
Obecność cystyd w hymenium — zapis źródłowy: „Cheilocystidia and pleurocystidia described.” [1]
Długość cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „cheilocystidia40–60µm.” [1]
Długość cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „pleurocystidia40–60µm.” [1]
Kształt cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „Cheilocystidia and pleurocystidia cylindrical-clavate.” [1]
Szerokość cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „cheilocystidia5–7µm.” [1]
Szerokość cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „pleurocystidia5–7µm.” [1]
Kształt elementów skórki kapelusza — zapis źródłowy: „Pileipellis composed of cylindrical hyphae.” [1]
Szerokość elementów skórki — zapis źródłowy: „Pileipellis hyphae3–5µm; generic-element width, source-described elements are hyphae.” [1]
Przegrody strzępki skórki — zapis źródłowy: „Hyphae septate, simple septa.” [1]
Inkrustacja strzępek skórki — zapis źródłowy: „Often with surface encrustations; source frequency retained in original text.” [1]
Osadzenie strzępek skórki w substancji żelowej — zapis źródłowy: „Upper layer widely spaced by gelatinisation.” [1]
Barwa zarodnika w mikroskopie — zapis źródłowy: „Pale yellow under microscope; medium not stated.” [1]
Krople wewnątrz zarodnika — zapis źródłowy: „Oil droplets inside spores.” [1]
Długość zarodnika — zapis źródłowy: „Study measurements, record1752/summary2171, n=30 SPORES; (6.83, 10.48); raw_data and source summary. No medium stated.” [1]
Iloraz długości i szerokości zarodnika — zapis źródłowy: „Study measurements, record1752/summary2171, n=30 SPORES; (2.28, 3.09); raw_data and source summary. No medium stated.” [1]
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „Spores cylindrical-ellipsoidal.” [1]
Powierzchnia zarodnika — zapis źródłowy: „Smooth spores.” [1]
Grubość ściany zarodnika — zapis źródłowy: „Thick-walled spores.” [1]
Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „Study measurements, record1752/summary2171, n=30 SPORES; (2.75, 3.51); raw_data and source summary. No medium stated.” [1]
Metody i zapisy źródłowe — Materiał opisany przez źródło src-snowarski-bovinus.
Metody i zapisy źródłowe — Materiał opisany przez źródło src-cms-bovinus.
Identyfikacja kropli: nierozstrzygnięta.
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „Podlouhle elipsoidní až vřetenovité.” [3]
Materiał i rozmieszczenie polskich kolekcji
Badanie Saby, Falandysza i Nnoroma obejmuje 586 owocników z 13 miejsc w Polsce, zebranych w latach 1993–2013. Wymieniono: Puszcza Darżlubska; Nadmorski Park Krajobrazowy; Dolina Studnicy, Kępice; Sulęczyno; Bory Tucholskie: Łuby; Bory Tucholskie: Osowo Leśne; Bory Tucholskie: Lubichowo; Bory Tucholskie, zbiór 2011/2013; Kaszuny; Szczytno; Wieczfnia Kościelna; Lipowiec Kościelny; Ciechocinek. Źródło grupuje je jako Pomorze, Warmię i Mazury, Mazowsze oraz Kujawy. Są to miejsca pobrania materiału do badania, a nie pełna mapa zasięgu ani podstawa do wyliczenia regularnego sezonu. Grzyby.pl dodatkowo pokazuje kolekcję z lasów milickich. Istniejące identyfikatory regionów Pomorza i Warmii/Mazur są związane z innymi, ściśle nazwanymi zakresami źródeł; nie przypisano do nich nowych stanowisk z domysłu.
Weryfikacja występowania — zakres i ograniczenia
Materiał: Suillus bovinus: krajowy opis atlasowy i materiały z 13 nazwanych stanowisk badaniaHg.
Zakres odczytu: Fragmenty źródeł.
Odczytano fragment źródła; pełny tekst i metody nie zostały zweryfikowane.
Data przeglądu: 02.11.2026.
Ograniczenia: Nazwy historycznych krain źródła nie są automatycznie granicami współczesnych województw.
Weryfikacja występowania — zakres i ograniczenia
Materiał: 13 nazwanych miejsc pobrania materiału — Saba, Falandysz i Nnorom 2016, Table 1.
Zakres odczytu: Fragmenty źródeł.
Odczytano fragment źródła; pełny tekst i metody nie zostały zweryfikowane.
Data przeglądu: 02.11.2026.
Ograniczenia: Table 1 zawiera 14 wierszy rocznych dla 13 miejsc,1993–2013; brak miesięcy,dni,GPS i granic współczesnych województw.
Охоплення опрацювання
Необхідні перевірки виконано.
Правова основа та межі оцінки
Правила для місцезнаходження: Польща
Підстава відомостей про охорону
Маслюк козляк не фігурує в національних переліках охорони видів грибів постанови 2014/1408. Територіальні та майнові обмеження залишаються окремим питанням.
Підстава відомостей про торгівлю
Маслюк козляк допущений до обігу або виробництва грибних продуктів у Польщі. Діють умови постанови, включаючи атестат для свіжих дикорослих грибів у торгівлі.
Найважливіші речовини та їхня дія
Najważniejsze substancje i ich działanie
Badania zawartości rtęci opublikowane w 2016 roku objęły 586 owocników Suillus bovinus zebranych w latach 1993–2013 na 13 stanowiskach w Polsce. Analizowano zdrowe, dojrzałe owocniki oraz próbki wierzchniej warstwy gleby (0–10 cm). W zależności od serii badano pojedyncze owocniki lub próby zbiorcze, dzieląc je na kapelusze (ze skórką) i trzony bądź analizując całe owocniki.
Najważniejsze substancje i ich działanie
Owocniki oczyszczano nożem z tworzywa sztucznego, krojono, suszono w suszarce elektrycznej w temperaturze 65°C do uzyskania stałej masy i homogenizowano w porcelanowym moździerzu. Próbki gleby suszono wstępnie w temperaturze pokojowej, a następnie dosuszano w 65°C do stałej masy, rozcierano i przesiewano przez plastikowe sito o oczkach 2 mm. Wszystkie stężenia pierwiastka podawano w przeliczeniu na suchą masę (mg/kg s.m.).
Najważniejsze substancje i ich działanie
Rtęć całkowitą oznaczano techniką spektrometrii absorpcji atomowej zimnych par (CV-AAS) z automatycznym analizatorem Nippon Instruments MA-2000 po bezpośredniej desorpcji termicznej i zatężaniu par na pułapce ze złotej wełny. W metodyce pracy wskazano długość fali 296 nm oraz użycie roztworów wzorcowych 1,0 mg/mL przygotowanych z roztworu 10 mg/mL (objętości 100, 150 i 200 µL). Granica wykrywalności metody wynosiła 0,003 mg Hg/kg s.m., a granica oznaczalności 0,005 mg Hg/kg s.m.
Najważniejsze substancje i ich działanie
Kontrola analityczna obejmowała próbę ślepą i certyfikowane materiały odniesienia badane co 3–5 próbek. Dla materiału CS-M-1 (sproszkowany Suillus bovinus z Instytutu Chemii i Techniki Jądrowej w Warszawie) wartość deklarowana wynosiła 0,174 ± 0,018 mg Hg/kg s.m., a uzyskana w pomiarach 0,185 ± 0,011 mg/kg s.m. (n = 13). Dla materiału CS-M-2 (Agaricus campestris) wartości te wynosiły odpowiednio 0,164 ± 0,004 mg/kg i 0,165 ± 0,005 mg/kg s.m. (n = 8).
Najważniejsze substancje i ich działanie
Wyniki zawartości rtęci w owocnikach i glebie przedstawia poniższa tabela (stężenia Hg w mg/kg suchej masy; Q oraz BCF bezwymiarowe; format wartości: średnia ± SD / zakres / mediana):
| Stanowisko, rok; próby / owocniki | Hg kapelusze | Hg trzony | Hg gleba | Q kapelusz/trzon | BCF kapelusze | BCF trzony | Całe owocniki i BCF całości |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Puszcza Darżlubska, 2003; 15 / 15 | 0.79 ± 0.4 / 0.30–1.7 / 0.66 | 0.51 ± 0.22 / 0.14–0.88 / 0.43 | 0.017 ± 0.003 / 0.011–0.021 / 0.019 | 1.7 ± 1.1 / 1.0–5.3 / 1.4 | 45 ± 20 / 19–96 / 40 | 29 ± 11 / 7.2–49 / 28 | — |
| Nadmorski Park Krajobrazowy, 2006; 15 / 79 | 0.10 ± 0.06 / 0.015–0.26 / 0.11 | 0.083 ± 0.028 / 0.048–0.14 / 0.082 | 0.016 ± 0.007 / 0.0083–0.035 / 0.013 | 1.3 ± 0.6 / 0.17–2.5 / 1.4 | 8.1 ± 4.9 / 1.2–17 / 8.4 | 5.9 ± 1.9 / 1.9–9.5 / 6.1 | — |
| Dolina Studnicy, Kępice, 2003; 14 / 106 | 0.41 ± 0.30 / 0.098–1.3 / 0.37 | 0.20 ± 0.14 / 0.041–0.59 / 0.17 | 0.025 ± 0.011 / 0.0069–0.048 / 0.023 | 2.2 ± 0.8 / 0.67–4.0 / 2.1 | 19 ± 16 / 2.4–64 / 16 | 9.4 ± 7.5 / 1.1–30 / 7.7 | — |
| Sulęczyno, 2006; 15 / 48 | 0.15 ± 0.05 / 0.10–0.31 / 0.13 | 0.091 ± 0.03 / 0.039–0.16 / 0.095 | 0.025 ± 0.006 / 0.015–0.033 / 0.026 | 1.8 ± 0.8 / 0.96–3.5 / 1.5 | 6.4 ± 2.2 / 4.2–10 / 5.8 | 3.8 ± 1.4 / 1.5–6.2 / 3.6 | — |
| Bory Tucholskie, Łuby, 1993; 1 / 25 | — | — | — | — | — | — | Hg: 0.23; BCF: — |
| Bory Tucholskie, Osowo Leśne, 2006; 15 / 68 | — | — | 0.015 ± 0.004 / 0.0095–0.021 / 0.015 | — | — | — | Hg: 0.21 ± 0.03 / 0.13–0.25 / 0.22; BCF: 14 ± 2 / 10–19 / 14 |
| Bory Tucholskie, Lubichowo, 2007; 13 / 27 | 0.28 ± 0.11 / 0.16–0.60 / 0.26 | 0.17 ± 0.07 / 0.063–0.29 / 0.15 | 0.021 ± 0.016 / 0.0090–0.065 / 0.015 | 1.8 ± 0.6 / 1.1–3.5 / 1.6 | 18 ± 10 / 4.2–38 / 19 | 11 ± 7 / 2.7–23 / 10 | — |
| Bory Tucholskie, 2011; 1 / 60 | — | — | — | — | — | — | Hg: 0.17; BCF: — |
| Bory Tucholskie, 2013; 1 / 62 | — | — | — | — | — | — | Hg: 0.15; BCF: — |
| Kaszuny, 2003; 14 / 14 | 0.33 ± 0.19 / 0.20–0.78 / 0.28 | 0.16 ± 0.10 / 0.070–0.49 / 0.15 | 0.025 ± 0.003 / 0.018–0.031 / 0.025 | 2.0 ± 0.7 / 1.4–4.2 / 1.9 | 13 ± 8 / 4.2–3.1 / 11 | 6.6 ± 4.2 / 3.0–19 / 5.5 | — |
| Szczytno, 2003; 14 / 14 | 0.20 ± 0.04 / 0.13–0.26 / 0.22 | 0.10 ± 0.04 / 0.043–0.15 / 0.088 | 0.031 ± 0.019 / 0.012–0.073 / 0.021 | 2.2 ± 0.6 / 1.4–3.5 / 2.0 | 8.6 ± 3.8 / 3.3–14 / 9.3 | 4.4 ± 1.9 / 1.3–7.9 / 4.7 | — |
| Gmina Kościelna Wieczfnia, 2006; 14 / 15 | 0.11 ± 0.03 / 0.056–0.18 / 0.11 | 0.083 ± 0.030 / 0.055–0.17 / 0.080 | 0.017 ± 0.014 / 0.006–0.62 / 0.013 | 1.3 ± 0.2 / 0.95–1.8 / 1.3 | 9.4 ± 5.6 / 1.4–20 / 7.1 | 7.3 ± 4.7 / 1.0–15 / 5.2 | — |
| Lipowiec Kościelny, 2006; 15 / 20 | 0.38 ± 0.18 / 0.19–0.99 / 0.37 | 0.16 ± 0.13 / 0.07–0.61 / 0.15 | 0.027 ± 0.012 / 0.01–0.04 / 0.03 | 2.6 ± 0.6 / 1.6–4.0 / 2.5 | 19 ± 14 / 8.0–50 / 12 | 7.4 ± 5.4 / 2.4–19 / 5.1 | — |
| Ciechocinek, 2004; 15 / 33 | 0.26 ± 0.06 / 0.20–0.38 / 0.24 | 0.18 ± 0.04 / 0.12–0.25 / 0.17 | 0.026 ± 0.004 / 0.018–0.032 / 0.026 | 1.5 ± 0.3 / 1.1–2.2 / 1.5 | 10 ± 3 / 6.7–16 / 9.2 | 6.8 ± 2.0 / 4.1–10 / 6.6 | — |
Najważniejsze substancje i ich działanie
Średnie stężenia rtęci w kapeluszach wahały się od 0,10 ± 0,06 do 0,79 ± 0,40 mg/kg s.m., a w trzonach od 0,083 ± 0,028 do 0,51 ± 0,22 mg/kg s.m. Iloraz stężeń kapelusz/trzon (Q) wynosił średnio od 1,3 ± 0,2 do 2,6 ± 0,6 (zakres dla pojedynczych par od 0,17 do 5,3). Współczynniki biokoncentracji (BCF) wynosiły dla kapeluszy 6,4 ± 2,2 do 45 ± 20, a dla trzonów 3,8 ± 1,4 do 29 ± 11. Przy niskim poziomie rtęci w podłożu nie stwierdzono statystycznie istotnej korelacji pomiędzy stężeniem pierwiastka w glebie a jego zawartością w owocnikach.
Najważniejsze substancje i ich działanie
W publikacji źródłowej odnotowano niespójności edycyjne: w tabeli 1 dla kapeluszy z Kaszun wydrukowano nielogiczny, odwrócony zakres BCF (4,2–3,1), a dla gleby z gminy Kościelna Wieczfnia podano zakres 0,006–0,62 mg/kg przy średniej 0,017 ± 0,014 mg/kg. Ponadto w tekście pracy podano ogólne stwierdzenie, że wszystkie stężenia były poniżej 1 mg/kg, co koliduje z maksymalnymi wartościami kapeluszy sięgającymi 1,3 i 1,7 mg/kg. Odnotowano także wzmiankę o maksymalnej medianie gleby 0,26 mg/kg, podczas gdy w tabeli mediany gleb nie przekraczały 0,03 mg/kg.
Najważniejsze substancje i ich działanie
W pracy Saby i współpracowników z 2016 roku do szacowania ryzyka przywołano kilka wariantów wartości odniesienia: PTWI 0,004 mg/kg m.c./tydzień i dawkę referencyjną RfD 0,0003 mg/kg m.c./dzień, wartość RfDo 0,0005 mg/kg m.c./dzień, a w części dyskusyjnej PTWI 0,0043 mg/kg m.c./tydzień (odpowiadające 0,00061 mg/kg m.c./dzień). W modelach spożycia przyjęto dwa scenariusze: 100 g świeżych grzybów dziennie dla osoby o masie 30 kg oraz 300 g dziennie dla osoby o masie 70 kg, przy ekspozycji przez 365 dni w roku przez okres 70 lat (dla dzieci wzmiankowano 30 lat), a także model porcji 300 g (90% wody) u osoby o masie 60 kg.
Najważniejsze substancje i ich działanie
Dla porcji 300 g kapeluszy autorzy oszacowali pobranie rtęci na 0,0033 mg z grzybów z terenu gminy Kościelna Wieczfnia oraz 0,024 mg z Puszczy Darżlubskiej. W tekście wskazano Kościelną Wieczfnię jako stanowisko o najniższej średniej w kapeluszach (0,11 mg/kg), mimo że w tabeli 1 dla Nadmorskiego Parku Krajobrazowego podano 0,10 mg/kg. Wyliczone pobranie odpowiadało 1,4–10% dawki referencyjnej, odnosząc się zarazem do tygodniowej wartości 0,24 mg Hg przy hipotetycznym założeniu braku rtęci z innych źródeł pokarmowych.
Najważniejsze substancje i ich działanie
W tabeli 2 publikacji zestawiono szacowane wartości dziennego pobrania (EDI) oraz ilorazu zagrożenia (THQ) dla scenariusza umiarkowanego ALC (100 g/dzień, 30 kg m.c.) i wysokiego HLC (300 g/dzień, 70 kg m.c.). Jednostkę EDI wydrukowano w publikacji jako µg/kg świeżej masy/dzień; opis obliczeń odwołuje się także do masy ciała. THQ jest bezwymiarowe:
| Miejsce | EDI ALC | EDI HLC | THQ ALC | THQ HLC |
|---|---|---|---|---|
| Puszcza Darżlubska | 0.0003–0.0005 | 0.000128–0.000728 | 0.00019–0.00113 | 0.000257–0.001457 |
| Nadmorski Park Krajobrazowy | 0.000005–0.000086 | 0.000006–0.000011 | 0.000009–0.000173 | 0.000013–0.000223 |
| Dolina Studnicy, Kępice | 0.000001–0.000043 | 0.000042–0.000055 | 0.000065–0.000866 | 0.000083–0.001114 |
| Sulęczyno | 0.000003–0.000010 | 0.000004–0.000013 | 0.000066–0.000206 | 0.000085–0.000265 |
| Osowo Leśne | 0.000004–0.000008 | 0.000005–0.000010 | 0.000086–0.000166 | 0.000111–0.000214 |
| Lubichowo | 0.000005–0.000200 | 0.000006–0.000025 | 0.000106–0.000399 | 0.000137–0.000514 |
| Kaszuny | 0.000006–0.000260 | 0.000008–0.000033 | 0.000133–0.000519 | 0.000171–0.000668 |
| Szczytno | 0.000004–0.000008 | 0.000005–0.000011 | 0.000086–0.000173 | 0.000111–0.000223 |
| Gmina Kościelna Wieczfnia | 0.000018–0.000060 | 0.000024–0.000077 | 0.000037–0.000119 | 0.000047–0.000154 |
| Lipowiec Kościelny | 0.000063–0.000330 | 0.000081–0.000420 | 0.000126–0.000659 | 0.000163–0.000848 |
| Ciechocinek | 0.000006–0.000126 | 0.000085–0.000016 | 0.000133–0.000253 | 0.000171–0.000325 |
Najważniejsze substancje i ich działanie
Wyliczone wskaźniki THQ kształtowały się poniżej 1, przy czym w tabeli źródłowej dla Ciechocinka odnotowano odwrócony zapis zakresu EDI HLC (0,000085–0,000016). Badania dotyczyły oznaczenia rtęci całkowitej i nie obejmowały bezpośredniej analizy form chemicznych (specjacji); informacje o dominacji form nieorganicznych i niższym udziale metylortęci przytoczono za literaturą przedmiotu.
Najważniejsze substancje i ich działanie
W literaturze odnotowano podwyższone stężenia rtęci u innych gatunków maślaków z terenów zanieczyszczonych hutnictwem miedzi i rtęci (region Spiszu na Słowacji): 5,7 mg/kg s.m. u Suillus granulatus, 4,8 mg/kg u Suillus grevillei i 5,8 mg/kg u Suillus luteus. U węgierskich okazów Suillus granulatus stwierdzono 2,5 mg/kg s.m. pomimo braku lokalnych źródeł skażenia przemysłowego. Wyniki te dotyczą jednak innych taksonów, a w badaniach polskiego sitarza ze stanowisk o niskim zanieczyszczeniu podłoża nie zaobserwowano istotnej zależności akumulacji od stężeń w glebie.
Оселище та зростання
Siedlisko, obszar i pora roku
W Czechach gatunek ten rośnie obficie pod sosnami, w borach iglastych i sztucznych nasadzeniach na ubogich, kwaśnych piaskach, wchodząc w relacje mikoryzowe z drzewostanem sosnowym.
Siedlisko, obszar i pora roku
Gatunek jest szeroko rozprzestrzeniony w Europie i strefie umiarkowanej półkuli północnej, a na półkuli południowej został odnotowany m.in. w Nowej Zelandii.
Siedlisko, obszar i pora roku
W Czechach sezon owocnikowania przypada na okres od sierpnia do października. W bazie ČMS opublikowano udokumentowane znaleziska terenowe: okaz 0013-2012-0001 z 23 września 2012 r. (Středočeský kraj), 0066-2022-0171 z 17 września 2022 r. (Středočeský kraj) oraz 0188-2022-0035 z 30 października 2022 r. (Královehradecký kraj).
Siedlisko, obszar i pora roku
Maślakowi sitarzowi bardzo często towarzyszy klejówka różowa (Gomphidius roseus), która według obserwacji terenowych wyrasta wyłącznie w sąsiedztwie tego gatunku. Przypuszcza się, że klejówka pasożytuje na grzybni sitarza; w badaniach laboratoryjnych stwierdzono, że strzępki klejówki oplatają korzenie sosen, lecz nie wnikają do wnętrza ich tkanek.
Підтверджений ареал поширення
Усі території підтверджені в збережених даних джерел.
| Країна | Регіони та місцезнаходження | Плодоношення | Джерела |
|---|---|---|---|
| Польща | Puszcza Darżlubska; Nadmorski Park Krajobrazowy; Dolina Studnicy, Kępice; Sulęczyno; Bory Tucholskie: Łuby; Bory Tucholskie: Osowo Leśne; Bory Tucholskie: Lubichowo; Bory Tucholskie; Kaszuny; Szczytno; Wieczfnia Kościelna; Lipowiec Kościelny; Ciechocinek | VI–X |
|
Джерела
- Fungipedia microscopy record by Josep Torres
- B. Assyov, Suillus bovinus, boletales.com
- Karel Tejkal, Česká mykologická společnost, Suillus bovinus
- Obwieszczenie MZ 13.02.2026 Dz.U. 2026 poz. 258 (також [11])
- Saba, Falandysz & Nnorom (2016), Mercury bioaccumulation by Suillus bovinus
- Species Fungorum — Suillus bovinus (L.) Roussel, 1796; RecordID 356928
- Marek Snowarski, Suillus bovinus, grzyby.pl
- Paweł Zarzyński (2021), Grzyby polskich lasów
- protection-2014.pdf
- suillus_bovinus.gbif.exact
- Marek Snowarski — Suillus bovinus, grzyby.pl