Їстівний
Потребує обробки
Установіть місцезнаходження, щоб побачити дані для свого регіону.










Гіднум рудуватий (Hydnum rufescens), або їжовик рудуватий — їстівний базидієвий гриб родини гіднових (Hydnaceae). Характеризується ламкими шипиками замість пластинок під шапинкою та рудувато-вохристим або оранжево-жовтим забарвленням. Утворює мікоризу як із листяними, так і з хвойними деревами в лісах помірної зони. Гриб цінується грибниками за щільну м'якоть і виразний смак, який розкривається після належної термічної обробки.
Розпізнавання, оселище та найважливіші відмінності.
Грибар
Будова плодового тіла
- Тип будови плодового тіла
- Тип будови плодового тіла: Шапинка.
Тип будови плодового тіла: ніжка. - Консистенція всього плодового тіла
- Консистенція всього плодового тіла: м’ясистий.
Консистенція всього плодового тіла: твердий.
Шапинка
- Форма шапинки
- у молодих плодових тіл: Форма шапинки: опуклий.
у зрілих плодових тіл: Форма шапинки: плоский.
Форма шапинки: опуклий.
у старих плодових тіл: Форма шапинки: неправильний.
Форма шапинки: неправильний. - Поверхня шапинки
- Поверхня шапинки: сухий.
- Рельєф поверхні шапинки
- Рельєф поверхні шапинки: горбкувата.
Рельєф поверхні шапинки: гладенький. - Покрив шапинки
- Покрив шапинки: гола.
у молодих плодових тіл: Покрив шапинки: замшева.
у старих плодових тіл: Покрив шапинки: луската. - Блиск поверхні шапинки
- Блиск поверхні шапинки: матовий.
- Колір шапинки
- Колір шапинки: оранжево-коричневий.
Колір шапинки: насичено-помаранчевий (червонуватий відтінок).
Колір шапинки: жовто-помаранчевий.
Колір шапинки: помаранчевий.
Колір шапинки: помаранчево-вохристий.
Колір шапинки: червонуватий.
Колір шапинки: світло-рудий.
Колір шапинки: вохристо-жовтий. - Положення краю
- Положення краю: підгорнутий усередину.
- Контур краю шапинки
- у зрілих плодових тіл: Контур краю шапинки: хвилястий.
Контур краю шапинки: рівний.
у старих плодових тіл: Контур краю шапинки: хвилястий.
у старих плодових тіл: Контур краю шапинки: лопатевий. - Діаметр шапинки
- Діаметр шапинки становить 23 mm (середнє значення).
Діаметр шапинки становить до 80 mm. - Центр шапинки
- Центр шапинки: Вдавлений.
Центр шапинки: плоский.
Центр шапинки: піднятий. - Відокремлюваність шкірки шапинки
- Відокремлюваність шкірки шапинки: не знімається.
Низ шапинки
- Тип гіменофора
- Тип гіменофора: шипики.
- Прикріплення гіменофора до ніжки
- Прикріплення гіменофора до ніжки: прирослий до ніжки (шипики).
- Низхідність гіменофору по ніжці
- Низхідність гіменофору по ніжці: не спускається на ніжку (шипики).
Низхідність гіменофору по ніжці: низхідний (шипики). - Колір гіменофора
- Колір гіменофора: помаранчевий (світлий відтінок).
Колір гіменофора: білувате.
Колір гіменофора: світло-помаранчево-вохристий.
у молодих плодових тіл: Колір гіменофора: білувате.
у зрілих плодових тіл: Колір гіменофора: лососевого кольору.
Ніжка та основа
- Положення ніжки
- Положення ніжки: центральний.
- Форма ніжки
- Форма ніжки: циліндричний.
Форма ніжки: булавоподібний. - Основа ніжки
- Основа ніжки: звужується.
- Колір ніжки
- Колір ніжки: білий.
Колір ніжки: блідо-вохристий.
Колір ніжки: кремовий.
Колір ніжки: помаранчевий (світлий відтінок).
Колір ніжки: білувате.
Колір ніжки: помаранчевий.
у молодих плодових тіл: Колір ніжки: білувате.
Колір ніжки: світло-помаранчево-вохристий.
Колір ніжки: рожевуватий. - Внутрішня будова ніжки
- Внутрішня будова ніжки: суцільний.
- Забарвлення поверхні ніжки після пошкодження
- Забарвлення поверхні ніжки після пошкодження: оранжево-коричневий (поверхня ніжки).
- Довжина ніжки
- Довжина ніжки: 20–70 mm.
- Діаметр ніжки
- у верхній частині ніжки: Діаметр ніжки: 4–15 mm.
Діаметр ніжки: до 20 mm.
Кільце
- Наявність кільця
- Наявність кільця: без кільця.
- Стійкість м’якуша ніжки до перелому або розриву
- Стійкість м’якуша ніжки до перелому або розриву: крихкий.
- Кремезність ніжки
- Кремезність ніжки: стрункий.
- Піхва
- Піхва: відсутній.
М'якуш
- Колір м’якуша
- Колір м’якуша: жовтуватий.
Колір м’якуша: помаранчевий.
Колір м’якуша: білувате.
Колір м’якуша: кремовий. - Щільність м’якуша
- Щільність м’якуша: щільний.
- Смак м’якуша
- Смак м’якуша: слабкий.
Смак м’якуша: гіркий, слабкий.
у старих плодових тіл: Смак м’якуша: гіркий, слабкий. - Стійкість м’якуша до перелому або розриву
- Стійкість м’якуша до перелому або розриву: крихкий.
- Колір м’якуша після пошкодження
- Колір м’якуша після пошкодження: помаранчевий.
- Запах м’якуша
- Запах м’якуша: невиразний.
Запах м’якуша: приємний.
Запах м’якуша: слабкий.
Де і коли росте
- Оселище
- Оселище: листяний ліс.
Оселище: хвойний ліс.
Оселище: мішаний ліс. - Субстрат
- Субстрат: ґрунт.
- Характер росту плодових тіл
- Характер росту плодових тіл: невеликими групами.
Характер росту плодових тіл: поодинці.
Характер росту плодових тіл: групами.
Характер росту плодових тіл: розсіяні групи.
Характер росту плодових тіл: колами.
Характер росту плодових тіл: рядами.
Характер росту плодових тіл: зрослі плодові тіла. - Період плодоношення
- Плодові тіла з’являються з липня до жовтня.
- Територія поширення
Їстівність і кулінарія
- Їстівність
- Їстівний
- Необхідна обробка
- Потребує обробки
Право
- Охорона
- Вид не внесено до польського переліку охоронюваних видів грибів.
- Торгівля
- Вид не внесено до польського переліку грибів, дозволених до обігу.
- Охорона
- Німеччина: Вид не внесено до федерального переліку охоронюваних видів грибів.
- Охорона
- Чехія: Вид не внесено до офіційного переліку охоронюваних видів грибів.
- Охорона
- Словаччина: Вид не внесено до переліку охоронюваних видів грибів.
- Охорона
- Україна: Вид не внесено до національного переліку охоронюваних видів грибів.
- Охорона
- Білорусь: Вид не внесено до національного переліку охоронюваних видів грибів.
- Охорона
- Литва: Вид не внесено до національного переліку охоронюваних видів грибів.
- Охорона
- Росія: Вид не внесено до федерального переліку охоронюваних видів грибів.
З чим можна сплутати
Hydnum repandum
Найважливіші відмінності
Їжовик рудуватий (Hydnum rufescens) відзначається більш інтенсивним, помаранчево-рудуватим забарвленням і стрункішою ніжкою. У літературі існують розбіжності щодо способу прикріплення гіменофору: Сноварський та атлас ČMS зазначають, що шипики їжовика рудуватого не сходять на ніжку, тоді як Зажинський наводить протилежну ознаку — сильнішу низхідність шипиків, ніж у їжовика жовтого. Отже, саме лише сходження шипиків не є однозначним критерієм розмежування в усіх трактуваннях.
Їжовик жовтий (Hydnum repandum) зазвичай відрізняється більшими та світлішими плодовими тілами, більш кремезною ніжкою, що плавно переходить у шапинку, та виразніше низхідними шипиками. За даними AMINT, плодові тіла H. repandum часто зростаються між собою, що в H. rufescens буває рідко. Інший опис ступеня низхідності шипиків у публікації Зажинського залишається поодинокою розбіжністю.
Cantharellus cibarius
Найважливіші відмінності
Лисичка звичайна (Cantharellus cibarius) при погляді згори може нагадувати рудуватий їжовик кольором і поверхнею шапинки, а обидва види трапляються в тих самих місцях у лісі. Нижній бік шапинки дає змогу одразу їх розрізнити: у лисички є товсті вилчасто розгалужені складки, а в їжовика — крихкі шипи.
FAQ
Чи є їжовик рудуватий їстівним грибом?
Так, це добрий їстівний гриб. У їжу вживають переважно молоді екземпляри після обов'язкового відварювання чи ретельної термічної обробки.
Чи потрібно відварювати гіднум рудуватий перед смаженням?
Так, попереднє відварювання протягом 10–15 хвилин зі зливанням відвару позбавляє гриб можливої гіркоти, характерної для зрілих плодових тіл.
Чому старі гриби можуть гірчити?
З віком м'якоть і шипики накопичують специфічні смолисті речовини. Видалення шипиків перед приготуванням допомагає знизити гіркий присмак.
Чи можна споживати цей гриб у сирому вигляді?
Ні, у сирому вигляді споживати його не можна. Термічна обробка необхідна для руйнування подразнювальних сполук і покращення засвоюваності.
У яких типах лісів найчастіше росте цей вид?
Гриб трапляється в хвойних, мішаних і листяних лісах, особливо поблизу дубів, буків, сосен і ялин на помірно вологих ґрунтах або серед моху.
Коли триває сезон плодоношення гіднума рудуватого?
Плодові тіла з'являються з кінця липня або серпня і трапляються до пізньої осені, нерідко аж до перших серйозних заморозків у листопаді.
Як використовують цей гриб у фарбуванні тканин?
Сушені або свіжі плодові тіла з різними протравами використовують у ремеслі для фарбування натуральної вовни в теплі жовті, вохристі та руді тони.
Хто вперше науково описав цей вид?
Вид науково описав видатний міколог Християн Гендрік Персон наприкінці XVIII століття, відокремивши його за характерним забарвленням.
Чи придатний цей гриб для сушіння та тривалого зберігання?
Так, його можна сушити, маринувати або заморожувати після відварювання; у висушеному вигляді він слугує ароматною грибною приправою.
Чи містить гіднум рудуватий токсини, небезпечні для життя?
Смертельно небезпечних токсинів гриб не містить, проте без термічної обробки може спричинити шлунково-кишковий розлад.
Любитель
Назви та історія
- Чинна національна назва
- Kolczak rudawy
- Чинна таксономічна назва
- Hydnum rufescens
Спостереження вдома
Споровий відбиток
- Необхідні матеріали
- свіжа, зріла шапинка, аркуш паперу, склянка або чашка, вода
- Час
- 2–24 h
- Виконання
- Покладіть шапинку нижньою стороною на папір.
- Додайте краплю води зверху та накрийте.
- Через 2–24 годин підніміть шапинку й огляньте осад.
Що шукати
- Колір спорового відбитка
- Колір спорового відбитка: білий.
- Відтінок спорового відбитка
- Відтінок спорового відбитка: білуватий. Відтінок спорового відбитка: білий.
Під мікроскопом
- Необхідні матеріали
- світловий мікроскоп, предметне й покривне скельця, голка, вода, спори зі спорового відбитка
- Виконання
- Перенесіть голкою трохи спорового відбитка на скельце.
- Додайте краплю води, накрийте покривним скельцем і розгляньте спори.
Що шукати
- Форма спори
- Форма спори: майже кулястий. Форма спори: широкоеліпсоїдний. Форма спори: майже кулястий. Форма спори: кулястий. Форма спори: яйцеподібний (широкий).
- Поверхня спори
- Поверхня спори: гладенький. Поверхня спори: гладенький.
- Розміри спори
- Довжина 5,5–9,6 µm, ширина 5–9 µm.
- Розміри спори
- Довжина 8–8,2 µm, ширина 6,4–6,8 µm.
- Розміри спори
- Довжина 7,4 µm, ширина 6,1 µm.
- Розміри спори
- Довжина 7,9 µm, ширина 6,8 µm.
- Розміри спори
- Довжина 8,2 µm, ширина 6,7 µm.
- Розміри спори
- Довжина 8,4 µm, ширина 7 µm.
Розміри порівнюйте після калібрування шкали мікроскопа.
Екологія та поширення
- Реакція ґрунту
- Реакція ґрунту: кислий.
- Листяні дерева в оточенні
- Листяні дерева в оточенні: бук.
Листяні дерева в оточенні: дуб.
Листяні дерева в оточенні: Tilia cordata.
Листяні дерева в оточенні: липа.
Листяні дерева в оточенні: береза.
Листяні дерева в оточенні: тополі, зокрема осика. - Хвойні дерева в оточенні
- Хвойні дерева в оточенні: Picea abies.
Хвойні дерева в оточенні: ялина. - Кущі в оточенні
- Кущі в оточенні: ліщина.
- Рослини трав’яного ярусу поблизу
- Рослини трав’яного ярусу поблизу: мохи.
- Мікоризні партнери
- Загальний зв’язок виду: Мікоризні партнери: Fagus (загальний перелік партнерів).
Загальний зв’язок виду: Мікоризні партнери: Quercus (загальний перелік партнерів).
Загальний зв’язок виду: Мікоризні партнери: Picea (загальний перелік партнерів).
Загальний зв’язок виду: Мікоризні партнери: Abies (загальний перелік партнерів).
Загальний зв’язок виду: Мікоризні партнери: Carpinus (загальний перелік партнерів). - Тип живлення
- Тип живлення: ектомікоризний.
Некулінарне застосування
Окрім гастрономії, гіднум рудуватий має конкретні практичні застосування в традиційних ремеслах, насамперед у натуральному фарбуванні текстильних волокон. Завдяки наявності стійких природних пігментів у тканинах плодового тіла цей гриб здавна використовується майстрами текстилю для фарбування вибіленої овечої вовни та шовку.
Залежно від застосованих мінеральних протрав і кислотності розчину грибний барвник дає багату палітру теплих тонів. Без протрав або з квасцями отримують м'які пісочні, жовто-солом'яні та палеві кольори. Додавання мідних або залізних солей дозволяє закріпити насичені теракотові, іржаво-оранжеві, коричнюваті та оливково-вохристі відтінки, стійкі до вигорання на сонці та багаторазового прання.
У ремісничих майстернях сухі залишки відпрацьованих плодових тіл після екстракції пігментів інколи додають до волокнистої целюлозної маси при виготовленні художнього паперу ручної роботи. Такий папір набуває характерної зернистої текстури та теплого природного тону. Крім того, висушені порошкоподібні маси гриба використовували в етнографічних практиках як натуральний пігмент для декорування дерев'яних виробів і глиняного посуду.
Історія та культура
Історія вивчення та культурного сприйняття гіднума рудуватого тісно переплетена з розвитком класичної європейської мікології. Науковий опис виду з'явився наприкінці вісімнадцятого століття завдяки видатному досліднику Християну Гендріку Персону, який звернув увагу на характерне руде забарвлення гриба й виділив його в окремий таксон. Пізніше його статус підтвердив Еліас Магнус Фріс у своїх фундаментальних систематичних працях дев'ятнадцятого століття, закріпивши наукову назву у класичній ботанічній літературі.
У народній культурі багатьох європейських народів цей гриб отримав низку колоритних назв, пов'язаних із його зовнішнім виглядом. Через незвичний гіменофор із характерними голчастими шипиками гриб у слов'янських народних говірках називали їжачком або терновиком, а в англомовних краях закріпилася назва «теракотовий їжак» (terracotta hedgehog). У французькому фольклорі подібні гриби поетично йменували «котячими язичками» за шорстку поверхню під шапинкою.
У сільських громадах Центральної Європи знахідка галявини з цими грибами традиційно вважалася ознакою щедрої осені. Символічно гриб уособлював захист і колючу витривалість, а в народних повір'ях його пов'язували з лісовими духами-охоронцями підліску, які ховають під шапинкою ціле військо крихітних голок.
Їстівність і безпека
Гіднум рудуватий є визнаним їстівним грибом доброї якості, який вимагає уважного підходу до кулінарної підготовки. Для споживання найкраще підходять молоді екземпляри, оскільки їхня м'якоть вирізняється пружністю та приємним грибним ароматом зі злегка фруктовим або перцевим відтінком. Зрілі плодові тіла набувають помітної гіркоти, тому в них перед подальшою обробкою рекомендується обережно зішкребти ламкі шипики з нижнього боку шапинки, де концентрується гіркий присмак.
Головним правилом безпеки є обов'язкова ретельна термічна обробка. Вживання гриба у сирому або напівсирому стані заборонене, оскільки це може викликати дискомфорт у травній системі. Базовою первинною підготовкою є попереднє відварювання протягом десяти-п'ятнадцяти хвилин зі зливанням першого відвару, що ефективно нейтралізує залишки терпкості та забезпечує безпеку споживання.
Гастрономічне ставлення до виду варіюється в різних регіонах світу. У багатьох країнах Західної та Центральної Європи, зокрема у Франції, Італії та Польщі, його високо цінують за щільну консистенцію, яка чудово зберігає форму під час тушкування, запікання чи маринування. У деяких регіонах Східної Європи його вважають грибом середньої категорії саме через природну гостроту й гіркуватість старших екземплярів, тоді як кулінари відзначають його стійкість до червивіння та чудову здатність вбирати аромати трав і прянощів.
Оселище та зростання
Гіднум рудуватий є широко поширеним мікоризним грибом лісової зони помірного кліматичного поясу Північної півкулі. Він зустрічається в різноманітних лісових екосистемах Євразії та Північної Америки, від рівнинних масивів до гірських поясів. Основним середовищем його існування є листяні, хвойні, а також мішані ліси з помірною вологістю ґрунту.
Гриб формує симбіотичні мікоризні зв'язки з різними лісовими породами дерев. Серед листяних дерев найважливішими партнерами для нього виступають європейський бук, дуб черешчатий і граб, а в хвойних та змішаних деревостанах вид тісно пов'язаний із сосною звичайною, ялиною європейською та смерекою. Субстратом слугують кислі або вапнякові ґрунти, багаті на гумус, часто вкриті шаром лісового опаду, хвоєю або зеленими мохами.
Сезон плодоношення розпочинається в середині літа, найчастіше наприкінці липня або в серпні, і триває впродовж усієї осені. Пік утворення плодових тіл припадає на вересень і жовтень, коли тримається стабільно волога погода. Гриб відзначається високою стійкістю до похолодань, завдяки чому його можна зустріти навіть у листопаді після настання перших легких заморозків, аж поки ґрунт остаточно не промерзне.
Джерела
- Karel Tejkal, ČMS, Hydnum rufescens — lišák ryšavý
- Huhtinen, S. & Ruotsalainen, J. (2006). Variability of Hydnum rufescens in Finland: three taxa hidden under one name – and appearance? Karstenia, 46, 17–24.
- Tuula Niskanen i współautorzy 2018, Identifying and naming the currently known diversity of the genus Hydnum, Mycologia110(5): 890–918, DOI 10.1080/00275514.2018.1477004
- Marek Snowarski, Hydnum rufescens — kolczak rudawy
- Xu, Y.-H., Zeng, L., Xu, T.-M., Song, C.-G., Shen, L.-L., Sun, Y.-F. & Cui, B.-K. (2026). Supplementary spreadsheet (Supplementary material 1) for: Multi-gene phylogeny and taxonomy of Hydnum (Hydnaceae, Cantharellales) including a global phylogeny of ITS sequences for the genus. IMA Fungus, 17.
- Paweł Zarzyński 2021, Grzyby polskich lasów, CILP, porównanie kolczaka rudawego w haśle Kolczak obłączasty, druk190–191
Дослідник
Їстівність і кулінарія
Дані джерел: їстівність, споживання та використання
- Їстівність
- Їстівний — джерело визначення
Marek Snowarski, Hydnum rufescens — kolczak rudawy · Розділ їстівності атласу прямо: їстівний; старіші плодові тіла гіркуваті.
Hydnum rufescens - Fungipedia Mushroom Guide · Атлас прямо наводить статус їстівний; зазначає можливий комплекс видів.
- Необхідна обробка
- Потребує обробки
Hydnum rufescens – Steccherino arancio - funghi commestibili - Funghi Magazine · Джерело рекомендує тривале термічне приготування та не радить уживати сирим; не зазначено вимоги відварювання у воді або часу у хвилинах.
Наукові назви та таксономія
- Чинна наукова назва
Hydnum rufescens
Наукові назви та таксономія
Наукова назва виду — Hydnum rufescens Pers., опублікована в праці Observationes mycologicae (том 2, с. 95, 1800 [1799]). До того самого трактування Персона відноситься типіфікація, проведена 2018 року Нісканен та співавторами. Таксон належить до родини їжовикових (Hydnaceae), порядку кантарелальних (Cantharellales), класу агарикоміцетів (Agaricomycetes) та типу базидіоміцетів (Basidiomycota).
Наукові назви та таксономія
У мікологічній літературі відзначено історичні номенклатурні комбінації: Dentinum rufescens (Pers.) Gray 1821 року, Hydnum repandum subsp. rufescens (Pers.) Pers. 1825 року, H. repandum var. rufescens (Pers.) Barla 1859 року, Tyrodon rufescens (Pers.) P. Karst. 1889 року та H. repandum f. rufescens (Pers.) Nikol. 1961 року. Синонімом є також Hydnum sulcatipes Peck 1907 року. Давні трактування в ранзі підвиду, варіації чи форми зберігають окреме авторство та дати публікації й не означають автоматичного об'єднання H. repandum та H. rufescens в один вид.
Задокументовані народні назви
Офіційною польською атласною назвою є kolczak rudawy, яку вживають, зокрема, Марек Сноварський та Павел Зажинський. В атласі Чеського мікологічного товариства вид фігурує під чеською назвою lišák ryšavý, тоді як у словнику італійської асоціації AMINT Алессандро Франколіні зазначає розмовну італійську назву Steccherino rosso.
Задокументовані народні назви
В англомовній літературі весь рід Hydnum, що охоплює численні споріднені види, зазвичай називають «hedgehogs» (їжаки), «sweet tooth» (солодкий зуб) та «wood urchins» (лісові їжаки).
Межі таксона та обмеження визначення
У таксономічних зведеннях Species Fungorum спостерігається неузгодженість між основною назвою Hydnum rufescens та віднесенням в ієрархії до роду Dentinum. Сучасна монографія роду 2018 року однозначно класифікує цей вид у межах Hydnum, позначаючи його як типовий вид підроду, секції та підсекції Rufescentia. Авторство Pers. уточнює, до якої саме назви відноситься цей таксономічний опис.
Межі таксона та обмеження визначення
Філогенетична ревізія роду Hydnum 2018 року охопила 132 послідовності ITS, зокрема 46 нових послідовностей, що репрезентують 18 видів. Вирівнювання послідовностей виконано за допомогою алгоритму MUSCLE з ручним коригуванням у програмі SeaView, і воно налічувало 695 позицій разом із пропусками (інделями). Філогенетичне дерево побудовано на основі аналізу максимальної правдоподібності в програмі RAxML 8 із моделлю замін GTRGAMMA та 1000 повторами бутстрепу. У результаті цих досліджень виділено 49 видів, зокрема описано 22 нових для науки.
Межі таксона та обмеження визначення
У генетичному аналізі ДНК виділяли з шипиків висушених плодових тіл за допомогою набору NucleoSpin Plant та праймерів ITS1F і ITS4. Послідовність епітипу H. rufescens (KX388688) відрізняється від сестринського північноамериканського H. subrufescens (KX388649) 18 нуклеотидними позиціями (замінами та інделями).
Межі таксона та обмеження визначення
Таксономічні та номенклатурні дані базуються на ресурсах Species Fungorum і монографічній ревізії роду Hydnum Нісканен та співавторів 2018 року. Макроскопічні ознаки та поширення зіставлено з описами Марека Сноварського, Чеського мікологічного товариства, асоціації AMINT та дослідженням Павела Зажинського. Юридичний статус перевірено в польських нормативних актах щодо охорони видів і обігу грибів.
- Zakres ujęcia taksonomicznego
Hydnum rufescens Pers. w europejskim ujęciu opisanym i typifikowanym przez Niskanena i in. 2018, z epitypem H6003708 i ITS KX388688. Starsze i wyłącznie morfologiczne oznaczenia są zachowane przy własnych źródłach; sama nazwa historyczna nie potwierdza automatycznie ich tożsamości z epitypem.
[73]
Екологія та поширення
- Гранулометричний склад ґрунту
- Гранулометричний склад ґрунту: глиниста (назва виду в джерелі: H. rufescens (23)). [80]
Лабораторна діагностика
Структуровані дані
Базидії
- Довжина стеригми базидії
- Довжина стеригми базидії: 3–5 µm. [73]
- Кількість спор на базидії
- Кількість спор на базидії становить 3. [73]
Кількість спор на базидії становить 4. [73]
Кількість спор на базидії становить 5. [73] - Довжина базидії
- Довжина базидії: 35–40 µm. [73]
- Ширина базидії
- Ширина базидії: 7,5–9 µm. [73]
Інші лабораторні ознаки
- Наявність ризоморф
- Наявність ризоморф: наявний. [74]
Спори
- Середнє відношення довжини спори до її ширини
- Середнє відношення довжини спори до її ширини: 1,21 (середнє значення). [73]
Середнє відношення довжини спори до її ширини: 1,23 (середнє значення). [73]
Середнє відношення довжини спори до її ширини: 1,2 (середнє значення). [79] - Колір спор під мікроскопом
- Колір спор під мікроскопом: гіаліновий. [67]
Колір спор під мікроскопом: гіаліновий. [79] - Довжина спори
- Довжина спори: 8–8,2 µm (діапазон середніх значень для зборів). [73]
Довжина спори: 5,5–9,5 µm. [71]
Довжина спори: 7,9 µm (середнє значення). [71]
Довжина спори: 6,6–8,1 µm. [79]
Довжина спори: 6,5–9 µm. [79]
Довжина спори: 7,4 µm (середнє значення). [79]
Довжина спори: 6,5–9 µm. [67]
Довжина спори: 8,2 µm (середнє значення). [73]
Довжина спори: 7–9 µm. [73]
Довжина спори: 8,4 µm (середнє значення). [73]
Довжина спори: 7–9,6 µm. [73]
Довжина спори: 7,4–8,8 µm. [73] - Відношення довжини спори до її ширини
- Відношення довжини спори до її ширини: 1,1–1,5. [79]
Відношення довжини спори до її ширини: 1,19–1,28 (діапазон середніх значень для зборів). [73]
Відношення довжини спори до її ширини: 1,03–1,35. [73]
Відношення довжини спори до її ширини: 1,1–1,35. [73]
Відношення довжини спори до її ширини: 1,05–1,47. [73] - Форма спори
- Форма спори: майже кулястий. [73]
Форма спори: широкоеліпсоїдний. [73]
Форма спори: майже кулястий. [67]
Форма спори: кулястий. [79]
Форма спори: яйцеподібний (широкий). [79] - Об'єм спори
- Об'єм спори: 82,8–394,6 µm³. [71]
- Товщина стінки спори
- Товщина стінки спори: тонкостінний. [73]
- Ширина спори
- Ширина спори: 6–7,5 µm. [73]
Ширина спори: 7 µm (середнє значення). [73]
Ширина спори: 5,5–7 µm. [79]
Ширина спори: 5,3–8,8 µm. [73]
Ширина спори: 5,7–7,2 µm. [73]
Ширина спори: 5–9 µm. [71]
Ширина спори: 6,7 µm (середнє значення). [73]
Ширина спори: 6,8 µm (середнє значення). [71]
Ширина спори: 5,3–6,7 µm. [79]
Ширина спори: 6,1 µm (середнє значення). [79]
Ширина спори: 5,5–8 µm. [67]
Ширина спори: 6,4–6,8 µm (діапазон середніх значень для зборів). [73]
Матеріал і методи досліджень
Мікроскопічні дані — джерело та обмеження
Матеріал: Один збір GRej 372973 на території Польщі від 3.10.2023; джерело окремо наводить понад десять плодових тіл на локалітеті.
Обсяг зчитування: Повний текст.
Обмеження: Середнє конкретного збору, а не середнє всього виду. Не вказано перевірку ITS або кількість виміряних спор.
Мікроскопічні дані — джерело та обмеження
Матеріал: Історичний гербарний збір L0116296, виділений окремо в аналізі Нісканен та ін.
Обсяг зчитування: Повний текст.
Мікроскопічні дані — джерело та обмеження
Матеріал: Історичний гербарний збір L0116295, виділений окремо в аналізі Нісканен та ін.
Обсяг зчитування: Повний текст.
Спільні обмеження зчитування джерела
Обмеження: Середнє для однієї історичної колекції, а не середнє всього виду; збір не є епітипом і не вказано підтвердження ITS. Не вказано обсяг окремої вибірки, якого джерело тут не наводить.
Дослідження складу та активності — Альяньо-Гонсалес
Матеріал: Гомогенізований зразок, позначений авторами як H. rufescens, Вальдеінф'єрно, Андалусія; зразки в роботі готували щонайменше з 15 плодових тіл кожен, без наведення точної кількості для цього зразка.
Обсяг зчитування: Повний текст.
Підготовка матеріалу: Екстракт із ліофілізованого та подрібненого в порошок зразка, позначеного як H. rufescens. 1. екстракція — метанол, 60 градусів Цельсія.
Обмеження: Матеріал під назвою, наведеною авторами, відсутність опису перевірки ITS у статті. Таблиця 5 не наводить окремого стандартного відхилення чи кількості повторів для цього рядка. Один гомогенізований зразок не описує всіх плодових тіл виду. Фолін–Чокальтеу — це результат тесту для екстракту, а не кількість окремої сполуки чи клінічний доказ.
Дослідження складу та активності — Їлдиз (2017)
Матеріал: 11 морфологічно визначених H. rufescens з Ґьокче, Кастамону, Туреччина, 10.10.2014; матеріал висушений і подрібнений.
Обсяг зчитування: Повний текст.
Підготовка матеріалу: Метанольний екстракт із висушених плодових тіл, визначених як H. rufescens. 1. екстракція — метанол.
Підготовка матеріалу: Цілі плодові тіла сушили протягом 24 год за 40°C, потім подрібнювали. 1. сушіння, 40 градусів Цельсія, 24 години.
Обмеження: Морфологічне визначення до типіфікації 2018 року; не описано ідентифікацію ITS. Три аналітичні повтори не є кількістю плодових тіл.
- Результати, наведені в джерелах — Кількість спор на базидії
- Materiał badania: Badane owocniki i historyczne kolekcje w opisie gatunku; zbiór epitypowy H6003708 jest wskazany osobno, nie jako źródło wszystkich zakresów. Liczba zarodników na jednej podstawce wynosi 3. [73]
Materiał badania: Badane owocniki i historyczne kolekcje w opisie gatunku; zbiór epitypowy H6003708 jest wskazany osobno, nie jako źródło wszystkich zakresów. Liczba zarodników na jednej podstawce wynosi 4. [73]
Materiał badania: Badane owocniki i historyczne kolekcje w opisie gatunku; zbiór epitypowy H6003708 jest wskazany osobno, nie jako źródło wszystkich zakresów. Liczba zarodników na jednej podstawce wynosi 5. [73] - Результати, наведені в джерелах — Довжина спори
- 7–9,6 µm [73]
Materiał badania: Badane owocniki i historyczne kolekcje w opisie gatunku; zbiór epitypowy H6003708 jest wskazany osobno, nie jako źródło wszystkich zakresów. Średnie długości zarodników z badanych kolekcji mogą wynosić od 8 do 8,2 mikrometra. [73]
Średnia długość zarodnika w badanym materiale wynosi 7,9 mikrometra. [71]
Średnia długość zarodnika w badanym materiale wynosi 8,4 mikrometra. [73]
Średnia długość zarodnika w badanym materiale wynosi 7,4 mikrometra. [79]
7–9 µm [73]
5,5–9,5 µm [71]
7,4–8,8 µm [73]
6,5–9 µm [67] [79]
6,6–8,1 µm [79]
Średnia długość zarodnika w badanym materiale wynosi 8,2 mikrometra. [73] - Результати, наведені в джерелах — Відношення довжини спори до її ширини
- Materiał badania: Badane owocniki i historyczne kolekcje w opisie gatunku; zbiór epitypowy H6003708 jest wskazany osobno, nie jako źródło wszystkich zakresów. Średnie ilorazy długości i szerokości zarodników z badanych kolekcji mogą wynosić od 1,19 do 1,28. [73]
1,1–1,35 [73]
1,05–1,47 [73]
1,03–1,35 [73]
1,1–1,5 [79] - Результати, наведені в джерелах — Ширина спори
- 5,7–7,2 µm [73]
5–9 µm [71]
Średnia szerokość zarodnika w badanym materiale wynosi 7,0 mikrometra. [73]
5,5–8 µm [67]
6–7,5 µm [73]
Materiał badania: Badane owocniki i historyczne kolekcje w opisie gatunku; zbiór epitypowy H6003708 jest wskazany osobno, nie jako źródło wszystkich zakresów. Średnie szerokości zarodników z badanych kolekcji mogą wynosić od 6,4 do 6,8 mikrometra. [73]
Średnia szerokość zarodnika w badanym materiale wynosi 6,8 mikrometra. [71]
Średnia szerokość zarodnika w badanym materiale wynosi 6,1 mikrometra. [79]
Średnia szerokość zarodnika w badanym materiale wynosi 6,7 mikrometra. [73]
5,3–8,8 µm [73]
5,3–6,7 µm [79]
5,5–7 µm [79]
Metody i zapisy źródłowe — Badane owocniki i historyczne kolekcje w opisie gatunku; zbiór epitypowy H6003708 jest wskazany osobno, nie jako źródło wszystkich zakresów.
Długość sterygmy podstawki — zapis źródłowy: „Sterygmy podstawki: 3–5 µm.” [73]
Liczba zarodników na jednej podstawce — zapis źródłowy: „Basidia 4-spored, rarely 3- or 5-spored.” [73]
Długość podstawki; Szerokość podstawki — zapis źródłowy: „Basidia 35–40 × 7.5–9.0 µm.” [73]
Długość zarodnika; Kształt zarodnika; Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „PDF s. 22 (druk 910), opis H. rufescens; PDF s. 3, metody.” [73]
Długość zarodnika — zapis źródłowy: „Średnie długości różnych kolekcji: 8.0–8.2 µm.” [73]
Iloraz długości i szerokości zarodnika — zapis źródłowy: „Q=(1.03)1.10–1.28(1.35); granice od minimum do maksimum wraz ze skrajnymi.” [73]
Iloraz długości i szerokości zarodnika — zapis źródłowy: „Średnie Q z różnych kolekcji: 1.19–1.28.” [73]
Grubość ściany zarodnika — zapis źródłowy: „Basidiospores thin-walled.” [73]
Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „Średnie szerokości różnych kolekcji: 6.4–6.8 µm.” [73]
Metody i zapisy źródłowe — Wtórne podsumowanie starszych badań materiału nazywanego H. rufescens; numerów okazów i gospodarza tego wyniku nie podano w cytowanym fragmencie.
Obecność ryzomorf — zapis źródłowy: „Autorzy wtórnie wskazują ryzomorfy u materiału nazwanego Hydnum rufescens, cytując starsze badania; szczegóły poszczególnych próbek nie są tu podane.” [74]
Metody i zapisy źródłowe — Opis atlasowy; nie deklaruje jednoznacznej liczebności badanych okazów ani ich weryfikacji ITS.
Barwa zarodnika w mikroskopie — zapis źródłowy: „Výtrusy průsvitné; medium nieokreślone.” [67]
Długość zarodnika; Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „Popis: výtrusy téměř kulovité, 6,5–9 × 5,5–8 µm, průsvitné, hladké.” [67]
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „Výtrusy téměř kulovité.” [67]
Powierzchnia zarodnika — zapis źródłowy: „Výtrusy hladké.” [67]
Metody i zapisy źródłowe — Ogólny opis atlasowy; oddzielny od pojedynczego zbioru GRej 372973.
Barwa zarodnika w mikroskopie — zapis źródłowy: „Zarodniki bezbarwne; medium nieokreślone.” [79]
Długość zarodnika; Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „Zarodniki: kuliste lub szeroko jajowate, gładkie, bezbarwne; 6,5–9 × 5,5–7 µm.” [79]
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „Zarodniki kuliste.” [79]
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „Zarodniki szeroko jajowate.” [79]
Powierzchnia zarodnika — zapis źródłowy: „Zarodniki gładkie.” [79]
Metody i zapisy źródłowe — Jeden opisany zbiór GRej 372973 z 3.10.2023; miejsce podane w źródle na terenie Polski, bez podanej liczby mierzonych zarodników ani weryfikacji ITS.
Długość zarodnika; Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „GRej ID 372973: zarodniki 6,6–8,1 × 5,3–6,7 µm, średnio 7,4 × 6,1 µm; Q 1,1–1,5, średnio 1,2.” [79]
Długość zarodnika; Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „GRej 372973: średnia danego wymiaru zarodników w tym zbiorze.” [79]
Iloraz długości i szerokości zarodnika — zapis źródłowy: „GRej 372973: Q 1,1–1,5; dane pojedynczego zbioru.” [79]
Metody i zapisy źródłowe — Zagregowane i zaokrąglone wyniki dostępnych kolekcji kladu RU5 z Grebenc i in. 2009; Niskanen i in. 2018 wskazują RU5 sensu Grebenc jako odpowiadający H. rufescens. Nie jest to jedna kolekcja ani epityp.
Długość zarodnika; Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „PDF s. 11, druk s. 129, tabela 2: dane zgrupowane dla kladu RU5; metody PDF s. 5, druk s. 123.” [71]
Długość zarodnika; Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „Tabela 2: zaokrąglona średnia dla dostępnych kolekcji kladu RU5, nie średnia pojedynczego owocnika.” [71]
Objętość zarodnika — zapis źródłowy: „Tabela 2: zakres objętości dla dostępnych kolekcji RU5; średnią 219,3 µm³ zachowano w źródle, ponieważ pole nie przyjmuje statystyki mean.” [71]
Metody i zapisy źródłowe — Historyczna kolekcja L0116295 z Francji, wymieniona przez Niskanena i in. osobno w Notes.
Długość zarodnika; Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „PDF s. 22 (druk 910), Notes: pomiary kolekcji L0116295.” [73]
Długość zarodnika; Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „PDF s. 22 (druk 910), Notes: pomiary kolekcji L0116295. Średnia z tej kolekcji.” [73]
Iloraz długości i szerokości zarodnika — zapis źródłowy: „PDF s. 22 (druk 910), Notes: pomiary kolekcji L0116295. Włączono wartości skrajne podane w nawiasie.” [73]
Metody i zapisy źródłowe — Historyczna kolekcja L0116296, miejsce pochodzenia nieznane, wymieniona przez Niskanena i in. osobno w Notes.
Długość zarodnika; Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „PDF s. 22 (druk 910), Notes: pomiary kolekcji L0116296.” [73]
Długość zarodnika; Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „PDF s. 22 (druk 910), Notes: pomiary kolekcji L0116296. Średnia z tej kolekcji.” [73]
Iloraz długości i szerokości zarodnika — zapis źródłowy: „PDF s. 22 (druk 910), Notes: pomiary kolekcji L0116296. Włączono wartości skrajne podane w nawiasie.” [73]
Перевірка поширення — обсяг і обмеження
Матеріал: Snowarski / GRej: Hydnum rufescens — 19990905.6.99
Обсяг опрацювання: Фрагменти джерел.
Опрацьовано фрагмент джерела; повний текст і методи не перевірялися.
Дата перегляду: 01.11.2026.
Обмеження: Визначення, наведені в джерелах, не є автоматичним підтвердженням відповідності епітипу від 2018 р.
Перевірка поширення — обсяг і обмеження
Матеріал: Snowarski / GRej: Hydnum rufescens — GRej 372973
Обсяг опрацювання: Фрагменти джерел.
Опрацьовано фрагмент джерела; повний текст і методи не перевірялися.
Дата перегляду: 01.11.2026.
Обмеження: Визначення, наведені в джерелах, не є автоматичним підтвердженням відповідності епітипу від 2018 р.
Перевірка поширення — обсяг і обмеження
Матеріал: Helmuth Schmid-Heckel (1985), Zur Kenntnis der Pilze in den Nördlichen Kalkalpen, Forschungsberichte 8
Обсяг опрацювання: Фрагменти джерел.
Опрацьовано фрагмент джерела; повний текст і методи не перевірялися.
Дата перегляду: 01.11.2026.
Обмеження: Визначення, наведені в джерелах, не є автоматичним підтвердженням відповідності епітипу від 2018 р.
Перевірка поширення — обсяг і обмеження
Матеріал: Myko Atlas: Hydnum rufescens
Обсяг опрацювання: Фрагменти джерел.
Опрацьовано фрагмент джерела; повний текст і методи не перевірялися.
Дата перегляду: 01.11.2026.
Обмеження: Визначення, наведені в джерелах, не є автоматичним підтвердженням відповідності епітипу від 2018 р.
Перевірка поширення — обсяг і обмеження
Матеріал: Nahuby.sk Atlas húb, specimen/photo record 95353
Обсяг опрацювання: Фрагменти джерел.
Опрацьовано фрагмент джерела; повний текст і методи не перевірялися.
Дата перегляду: 01.11.2026.
Обмеження: Визначення, наведені в джерелах, не є автоматичним підтвердженням відповідності епітипу від 2018 р.
Перевірка поширення — обсяг і обмеження
Матеріал: Nahuby.sk Atlas húb, record 124194
Обсяг опрацювання: Фрагменти джерел.
Опрацьовано фрагмент джерела; повний текст і методи не перевірялися.
Дата перегляду: 01.11.2026.
Обмеження: Визначення, наведені в джерелах, не є автоматичним підтвердженням відповідності епітипу від 2018 р.
Перевірка поширення — обсяг і обмеження
Матеріал: Nahuby.sk Atlas húb, record 227718
Обсяг опрацювання: Фрагменти джерел.
Опрацьовано фрагмент джерела; повний текст і методи не перевірялися.
Дата перегляду: 01.11.2026.
Обмеження: Визначення, наведені в джерелах, не є автоматичним підтвердженням відповідності епітипу від 2018 р.
Перевірка поширення — обсяг і обмеження
Матеріал: UkrBIN observation
Обсяг опрацювання: Фрагменти джерел.
Опрацьовано фрагмент джерела; повний текст і методи не перевірялися.
Дата перегляду: 01.11.2026.
Обмеження: Визначення, наведені в джерелах, не є автоматичним підтвердженням відповідності епітипу від 2018 р.
Перевірка поширення — обсяг і обмеження
Матеріал: V.P. Heluta et al. (eds. V.P. Heluta), Гриби Правобережного Полісся України, National Academy of Sciences of Ukraine / M.G. Kholodny Institute of Botany, 2024
Обсяг опрацювання: Фрагменти джерел.
Опрацьовано фрагмент джерела; повний текст і методи не перевірялися.
Дата перегляду: 01.11.2026.
Обмеження: Визначення, наведені в джерелах, не є автоматичним підтвердженням відповідності епітипу від 2018 р.
Перевірка поширення — обсяг і обмеження
Матеріал: GBIF: i Naturalist research-grade observations — Belarus
Обсяг опрацювання: Фрагменти джерел.
Опрацьовано фрагмент джерела; повний текст і методи не перевірялися.
Дата перегляду: 01.11.2026.
Обмеження: Визначення, наведені в джерелах, не є автоматичним підтвердженням відповідності епітипу від 2018 р.
Перевірка поширення — обсяг і обмеження
Матеріал: Compendium of Lithuanian macroscopic fungi and lichens (2024)
Обсяг опрацювання: Фрагменти джерел.
Опрацьовано фрагмент джерела; повний текст і методи не перевірялися.
Дата перегляду: 01.11.2026.
Обмеження: Визначення, наведені в джерелах, не є автоматичним підтвердженням відповідності епітипу від 2018 р.
Перевірка поширення — обсяг і обмеження
Матеріал: Aplinkos ministro order D1-184 (2012), Dūkštų ąžuolynas and Dūkštos river valley management plan
Обсяг опрацювання: Фрагменти джерел.
Опрацьовано фрагмент джерела; повний текст і методи не перевірялися.
Дата перегляду: 01.11.2026.
Обмеження: Визначення, наведені в джерелах, не є автоматичним підтвердженням відповідності епітипу від 2018 р.
Перевірка поширення — обсяг і обмеження
Матеріал: BIN RAN-authored Aphyllophoroid fungi of European Russia (2022)
Обсяг опрацювання: Фрагменти джерел.
Опрацьовано фрагмент джерела; повний текст і методи не перевірялися.
Дата перегляду: 01.11.2026.
Обмеження: Визначення, наведені в джерелах, не є автоматичним підтвердженням відповідності епітипу від 2018 р.
Перевірка поширення — обсяг і обмеження
Матеріал: Ageev and Bulonkova, Hydnum rufescens s.l., Mushrooms of Siberia
Обсяг опрацювання: Фрагменти джерел.
Опрацьовано фрагмент джерела; повний текст і методи не перевірялися.
Дата перегляду: 01.11.2026.
Обмеження: Визначення, наведені в джерелах, не є автоматичним підтвердженням відповідності епітипу від 2018 р.
Перевірка поширення — обсяг і обмеження
Матеріал: S.Yu. Bolshakov et al., Aphyllophoroid fungi of Mordovsky Nature Reserve (annotated checklist), BIN RAN, 2015
Обсяг опрацювання: Фрагменти джерел.
Опрацьовано фрагмент джерела; повний текст і методи не перевірялися.
Дата перегляду: 01.11.2026.
Обмеження: Визначення, наведені в джерелах, не є автоматичним підтвердженням відповідності епітипу від 2018 р.
Перевірка поширення — обсяг і обмеження
Матеріал: Beiträge zu bemerkenswerten Familien, Ordnungen, Gattungen und Arten, Nationalpark Harz, Schriftenreihe Band 23
Обсяг опрацювання: Фрагменти джерел.
Опрацьовано фрагмент джерела; повний текст і методи не перевірялися.
Дата перегляду: 01.11.2026.
Обмеження: Визначення, наведені в джерелах, не є автоматичним підтвердженням відповідності епітипу від 2018 р.
Охоплення опрацювання
Перед завершенням запис потребує доповнення або перевірки.
- Нові джерела вимагають урахування відомостей, виявлених під час огляду.
Правова основа та межі оцінки
Правила для місцезнаходження: Польща
Підстава відомостей про охорону
Перевірений перелік видів під охороною для Польщі не містить Hydnum rufescens або узагальненого запису, що його охоплює. Результат стосується цього переліку; територіальні обмеження та правила збору є окремими.
Підстава відомостей про торгівлю
Додаток 1 до польської постанови про обіг від 2026 р. наводить Hydnum repandum L. у позиції 14; не охоплює окремого Hydnum rufescens.
Підстава відомостей про охорону
Перевірений перелік видів під охороною для Німеччини не містить Hydnum rufescens або узагальненого запису, що його охоплює. Результат стосується цього переліку; територіальні обмеження та правила збору є окремими.
Підстава відомостей про охорону
Перевірений перелік видів під охороною для Чехії не містить Hydnum rufescens або узагальненого запису, що його охоплює. Результат стосується цього переліку; територіальні обмеження та правила збору є окремими.
Підстава відомостей про охорону
Перевірений перелік видів під охороною для Словаччини не містить Hydnum rufescens або узагальненого запису, що його охоплює. Результат стосується цього переліку; територіальні обмеження та правила збору є окремими.
Підстава відомостей про охорону
Перевірений перелік видів під охороною для України не містить Hydnum rufescens або узагальненого запису, що його охоплює. Результат стосується цього переліку; територіальні обмеження та правила збору є окремими.
Підстава відомостей про охорону
Перевірений перелік видів під охороною для Білорусі не містить Hydnum rufescens або узагальненого запису, що його охоплює. Результат стосується цього переліку; територіальні обмеження та правила збору є окремими.
Підстава відомостей про охорону
У всьому поточному розділі грибів переліку 504, консолідація від 2026-01-28, не зазначено Hydnum rufescens, Dentinum rufescens, Tyrodon rufescens або зведеного запису, що охоплює цей вид.
Підстава відомостей про охорону
Федеральний перелік 320/2023, увесь розділ грибів 700–741, не містить Hydnum rufescens або зведеного запису, що його охоплює. Результат стосується федерального списку; регіональна охорона є окремою.
Профіль країни — Польща
У польських переліках видів під охороною цей вид не зазначено. Збір для власних потреб у загальнодоступних лісах Державного казначейства регулюється правилами доступу. У національних парках і заповідниках діє заборона на збір за межами спеціально визначених місць. У переліку грибів, дозволених до обігу від 2026 р., позиція 14 охоплює Hydnum repandum, а не окремий вид Hydnum rufescens.
Профіль країни — Німеччина
Вид не значиться у федеральному переліку BArtSchV. §39 абз. 3 BNatSchG дозволяє обережний збір невеликих кількостей для власних потреб у місцях, де вхід не заборонено. Норма не встановлює єдиної загальнодержавної кількості кілограмів; спеціальні правила місцевості та федеральної землі можуть додатково обмежувати збір.
Профіль країни — Чехія
Вид не значиться в перевіреному офіційному переліку охоронюваних видів. §19 лісового закону дозволяє збір лісових плодів для власних потреб із обов'язком охорони лісу. Правила чеських національних парків, національних заповідників та інших заповідників різняться; немає підстав ототожнювати їх з єдиною загальною забороною.
Профіль країни — Словаччина
Вид не значиться в частині грибів додатка 4 до постанови 170/2021. Лісовий закон регулює доступ з обмеженнями. Закон 543/2002 відносить гриби до рослин для цілей своїх норм; заборона збору за §14 абз. 1 літ. h стосується третього рівня охорони та поширюється на четвертий і п'ятий рівні, за винятками з §14 абз. 5.
Профіль країни — Україна
Вид не значиться в повному офіційному розділі грибів, включених до українського охоронного переліку від 2021 р. Ст. 66 лісового кодексу дозволяє збір для власного споживання в державних і комунальних лісах; приватні ліси потребують дозволу власника. Діють ліміти, охорона ресурсів та окремі заборони. Не визначено всіх актуальних регіональних або воєнних обмежень доступу.
Профіль країни — Білорусь
Вид не значиться в повному розділі грибів офіційного білоруського переліку від 2025 р. Ст. 44 лісового кодексу регулює безоплатний збір фізичними особами поза індивідуальною підприємницькою діяльністю. Залишаються винятки щодо охоронюваних видів, категорій лісів та обмежень входу. Це не є дозволом на збір у кожному парку чи заповіднику або повною оцінкою комерційного використання.
Профіль країни — Литва
Гіднум рудуватий не зазначений у поточному литовському переліку 504, у консолідації, що діє від 28 січня 2026 р. Історичний запис за 2010–2011 роки не описує поточного статусу. П. 6 правил D1-310 дозволяє збирання, продаж і закупівлю грибів поза цим переліком, а п. 7 вимагає збереження лісової підстилки. Доступ до лісу та обмеження заповідників та інших охоронюваних територій залишаються окремими. П. 4.6 відсилає торгівлю до правил D1-713; це не є повною оцінкою вимог конкретної комерційної діяльності.
Профіль країни — Росія
Гіднум рудуватий не зазначений у федеральному переліку 320/2023; перевірено весь розділ грибів, позиції 700–741 офіційного PDF Міністерства юстиції. Поточна сторінка Росприроднагляду вказує цей акт як підставу переліку. Не визначено актуальну регіональну охорону в Калінінградській області: книга 2010 р. і проєкт від жовтня 2026 р. не замінюють чинного додатка. Ст. 11 Лісового кодексу передбачає збирання для власних потреб із винятками для охоронюваних видів та обмеженнями доступу. Регіональні правила та норми обігу потребують окремого застосування.
Аналітичні результати
Склад і лабораторна активність
- Кількісний вміст компонента в матеріалі
- Кількісний вміст компонента в матеріалі: 3,66 g/100g (азот, препарат із плодових тіл, у перерахунку на суху масу, висушені плодові тіла (Yildiz та ін., 2017), наведене значення). [81]
Кількісний вміст компонента в матеріалі: 16,03 g/100g (білки, препарат із плодових тіл, у перерахунку на суху масу, висушені плодові тіла (Yildiz та ін., 2017), наведене значення). [81] - Відновна здатність у визначенні Фоліна–Чокальтеу
- Відновна здатність у визначенні Фоліна–Чокальтеу: 11,47 mgGAE/g (метод Фоліна–Чокальтеу, екстракт, у перерахунку на масу вихідного матеріалу, у перерахунку на суху масу, метанольний екстракт ліофілізованого й подрібненого зразка, визначеного як H. rufescens, калібрувальний стандарт: галова кислота, наведене значення, визначення за повідомленням авторів дослідження, молекулярне визначення не зазначено). [65]
Відновна здатність у визначенні Фоліна–Чокальтеу: 1,05 mgGAE/g (метод Фоліна–Чокальтеу, екстракт, у перерахунку на масу вихідного матеріалу, повторні вимірювання, кількість повторень: 3, у перерахунку на суху масу, стандартне відхилення: 0,013, метанольний екстракт із висушених плодових тіл, визначених як H. rufescens, калібрувальний стандарт: галова кислота, середнє значення, визначення за повідомленням авторів дослідження, молекулярне визначення не зазначено). [81]
Hydnum rufescens; Ліофілізовані та подрібнені в порошок плодові тіла; Valdeinfierno, Los Barrios, Cádiz, Іспанія; суха маса
Hydnum rufescens; Цілі плодові тіла висушені та подрібнені в порошок; результат FRAP стосується екстракту й перерахований на суху масу плодових тіл; Gökçe, Doğanyurt, Kastamonu, Туреччина; 2014-10-10; суха маса
- Водень
- 6,41 %; елементний аналіз методом Дюма.[81]
- Вуглець
- 43,96 %; елементний аналіз методом Дюма.[81]
- Відновна здатність FRAP
- 2,028 ± 0,009 мкмоль FeSO₄·7H₂O/г; FRAP; метанольний екстракт із висушених плодових тіл. Статистика: середнє; стандартне відхилення. n = 3 (повтори, наведені в джерелі; біохімічні вимірювання).[81]
Hydnum repandum var. rufescens; Висушені та гомогенізовані плодові тіла; історичне морфологічне визначення; регіон Bolu, Туреччина; суха маса
- Кадмій
- 0,09 ± 0 мг/кг; ICP-OES після мінералізації зразка плодових тіл. Статистика: середнє; стандартне відхилення. n = 3 (повтори, наведені в джерелі; біохімічні вимірювання).[77]
- Кобальт
- 0,16 ± 0,01 мг/кг; ICP-OES після мінералізації зразка плодових тіл. Статистика: середнє; стандартне відхилення. n = 3 (повтори, наведені в джерелі; біохімічні вимірювання).[77]
- Хром
- 2,23 ± 0,67 мг/кг; ICP-OES після мінералізації зразка плодових тіл. Статистика: середнє; стандартне відхилення. n = 3 (повтори, наведені в джерелі; біохімічні вимірювання).[77]
- Мідь
- 2,19 ± 0,28 мг/кг; ICP-OES після мінералізації зразка плодових тіл. Статистика: середнє; стандартне відхилення. n = 3 (повтори, наведені в джерелі; біохімічні вимірювання).[77]
- Залізо
- 17,76 ± 2,13 мг/кг; ICP-OES після мінералізації зразка плодових тіл. Статистика: середнє; стандартне відхилення. n = 3 (повтори, наведені в джерелі; біохімічні вимірювання).[77]
- Нікель
- 3,59 ± 0,39 мг/кг; ICP-OES після мінералізації зразка плодових тіл. Статистика: середнє; стандартне відхилення. n = 3 (повтори, наведені в джерелі; біохімічні вимірювання).[77]
- Свинець
- 4,59 ± 1,02 мг/кг; ICP-OES після мінералізації зразка плодових тіл. Статистика: середнє; стандартне відхилення. n = 3 (повтори, наведені в джерелі; біохімічні вимірювання).[77]
- Цинк
- 2,26 ± 0,01 мг/кг; ICP-OES після мінералізації зразка плодових тіл. Статистика: середнє; стандартне відхилення. n = 3 (повтори, наведені в джерелі; біохімічні вимірювання).[77]
Hydnum rufescens; Висушені та подрібнені в порошок плодові тіла; морфологічне визначення; Grandais, Португалія; суха маса
- Капронова кислота
- 0,068 ± 0,001 мг/кг; GC–MS метилових естерів після гідролізу екстракту. Статистика: середнє; стандартне відхилення. n = 3 (повтори, наведені в джерелі; біохімічні вимірювання).[76]
- Каприлова кислота
- 0,089 ± 0,001 мг/кг; GC–MS метилових естерів після гідролізу екстракту. Статистика: середнє; стандартне відхилення. n = 3 (повтори, наведені в джерелі; біохімічні вимірювання).[76]
- Лауринова кислота
- 0,029 ± 0,002 мг/кг; GC–MS метилових естерів після гідролізу екстракту. Статистика: середнє; стандартне відхилення. n = 3 (повтори, наведені в джерелі; біохімічні вимірювання).[76]
- Тридеканова кислота
- 0,009 ± 0 мг/кг; GC–MS метилових естерів після гідролізу екстракту. Статистика: середнє; стандартне відхилення. n = 3 (повтори, наведені в джерелі; біохімічні вимірювання).[76]
- Міристинова кислота
- 0,298 ± 0,032 мг/кг; GC–MS метилових естерів після гідролізу екстракту. Статистика: середнє; стандартне відхилення. n = 3 (повтори, наведені в джерелі; біохімічні вимірювання).[76]
- Пентадеканова кислота
- 0,75 ± 0,068 мг/кг; GC–MS метилових естерів після гідролізу екстракту. Статистика: середнє; стандартне відхилення. n = 3 (повтори, наведені в джерелі; біохімічні вимірювання).[76]
- Пальмітинова кислота
- 9,933 ± 0,2 мг/кг; GC–MS метилових естерів після гідролізу екстракту. Статистика: середнє; стандартне відхилення. n = 3 (повтори, наведені в джерелі; біохімічні вимірювання).[76]
- Пальмітолеїнова кислота
- 1,862 ± 0,158 мг/кг; GC–MS метилових естерів після гідролізу екстракту. Статистика: середнє; стандартне відхилення. n = 3 (повтори, наведені в джерелі; біохімічні вимірювання).[76]
- Гептадеканова кислота
- 0,442 ± 0,05 мг/кг; GC–MS метилових естерів після гідролізу екстракту. Статистика: середнє; стандартне відхилення. n = 3 (повтори, наведені в джерелі; біохімічні вимірювання).[76]
- Кислота cis-10-heptadecenowy
- 0,04 ± 0,001 мг/кг; GC–MS метилових естерів після гідролізу екстракту. Статистика: середнє; стандартне відхилення. n = 3 (повтори, наведені в джерелі; біохімічні вимірювання).[76]
- Стеаринова кислота
- 4,066 ± 0,263 мг/кг; GC–MS метилових естерів після гідролізу екстракту. Статистика: середнє; стандартне відхилення. n = 3 (повтори, наведені в джерелі; біохімічні вимірювання).[76]
- Олеїнова кислота
- 11,798 ± 0,344 мг/кг; GC–MS метилових естерів після гідролізу екстракту. Статистика: середнє; стандартне відхилення. n = 3 (повтори, наведені в джерелі; біохімічні вимірювання).[76]
- Лінолева кислота
- 7,885 ± 0,1 мг/кг; GC–MS метилових естерів після гідролізу екстракту. Статистика: середнє; стандартне відхилення. n = 3 (повтори, наведені в джерелі; біохімічні вимірювання).[76]
- cis-11,14-ейкозадієнова кислота
- 0,033 ± 0,002 мг/кг; GC–MS метилових естерів після гідролізу екстракту. Статистика: середнє; стандартне відхилення. n = 3 (повтори, наведені в джерелі; біохімічні вимірювання).[76]
- cis-5,8,11,14,17-ейкозапентаєнова кислота
- 0,044 ± 0,002 мг/кг; GC–MS метилових естерів після гідролізу екстракту. Статистика: середнє; стандартне відхилення. n = 3 (повтори, наведені в джерелі; біохімічні вимірювання).[76]
- Бегенова кислота
- 0,216 ± 0,001 мг/кг; GC–MS метилових естерів після гідролізу екстракту. Статистика: середнє; стандартне відхилення. n = 3 (повтори, наведені в джерелі; біохімічні вимірювання).[76]
- Ерукова кислота
- 0,038 ± 0 мг/кг; GC–MS метилових естерів після гідролізу екстракту. Статистика: середнє; стандартне відхилення. n = 3 (повтори, наведені в джерелі; біохімічні вимірювання).[76]
- Трикозанова кислота
- 0,06 ± 0,001 мг/кг; GC–MS метилових естерів після гідролізу екстракту. Статистика: середнє; стандартне відхилення. n = 3 (повтори, наведені в джерелі; біохімічні вимірювання).[76]
- Лігноцеринова кислота
- 0,342 ± 0,012 мг/кг; GC–MS метилових естерів після гідролізу екстракту. Статистика: середнє; стандартне відхилення. n = 3 (повтори, наведені в джерелі; біохімічні вимірювання).[76]
- Нервонова кислота
- 3,247 ± 0,104 мг/кг; GC–MS метилових естерів після гідролізу екстракту. Статистика: середнє; стандартне відхилення. n = 3 (повтори, наведені в джерелі; біохімічні вимірювання).[76]
- Сума визначених жирних кислот
- 41,252 ± 1,3 мг/кг; GC–MS метилових естерів після гідролізу екстракту. Статистика: середнє; стандартне відхилення. n = 3 (повтори, наведені в джерелі; біохімічні вимірювання).[76]
- Сума насичених жирних кислот
- 16,305 ± 0,938 мг/кг; GC–MS метилових естерів після гідролізу екстракту. Статистика: середнє; стандартне відхилення. n = 3 (повтори, наведені в джерелі; біохімічні вимірювання).[76]
- Сума мононенасичених жирних кислот
- 16,985 ± 0,861 мг/кг; GC–MS метилових естерів після гідролізу екстракту. Статистика: середнє; стандартне відхилення. n = 3 (повтори, наведені в джерелі; біохімічні вимірювання).[76]
- Сума поліненасичених жирних кислот
- 7,962 ± 0,5 мг/кг; GC–MS метилових естерів після гідролізу екстракту. Статистика: середнє; стандартне відхилення. n = 3 (повтори, наведені в джерелі; біохімічні вимірювання).[76]
Найважливіші речовини та їхня дія
Найважливіші речовини та їхня дія
Молекулярні дослідження Нісканен та співавторів 2018 року зосереджувалися на мінливості послідовності регіону ITS та мікроморфології з метою впорядкування таксономії роду Hydnum. Ці аналізи мали суто філогенетичний характер і не стосувалися профілю біоактивних речовин, лікувальної дії чи хімічного складу екстрактів із H. rufescens.
Оселище та зростання
Оселище, ареал і сезон
У Чехії цей вид з'являється місцями рясно, найчастіше невеликими групами, у листяних і хвойних лісах. Головними мікоризними партнерами там названо насамперед бук, а далі дуб і ялину.
Оселище, ареал і сезон
Згідно з монографічним трактуванням, пов'язаним з епітипом, вид поширений у Європі. Його збирали в деревостанах із домінуванням ялини звичайної (Picea abies), а також у присутності бука (Fagus), ліщини (Corylus), дуба (Quercus) та на насадженнях липи серцелистої (Tilia cordata). Присутність цих дерев в оселищі вказує на широкий екологічний спектр і меншу вибірковість до оселищ, ніж в інших груп грибів, що не є прямим доказом фізіологічної мікоризи з усіма згаданими видами.
Оселище, ареал і сезон
Період плодоношення їжовика рудуватого припадає на літо й осінь. Марек Сноварський наводить для Польщі місяці з липня по жовтень, тоді як Павел Зажинський вказує період із червня по листопад. Чеський атлас визначає час появи з липня по листопад. У трактуванні монографії 2018 року вид плодоносить у Європі восени.
Оселище, ареал і сезон
У чеському мікологічному реєстрі задокументовано конкретні польові знахідки: екземпляр від 12 липня 2020 року в Середньочеському краї (запис № 0066-2020-0080) та від 6 жовтня 2023 року в Злінському краї (запис № 0066-2023-0292).
Оселище, ареал і сезон
Епітип виду зібрали Каре Лііматайнен і Туула Нісканен 2 вересня 2008 року в Кохагені (Мустіо, Карьяа, регіон Варсінайс-Суомі у Фінляндії). Місцезнаходження становив багатий на трав'янисту рослинність ялиновий ліс із домішкою ліщини, берези та тополі. Збір, позначений як 08-050, задепоновано в гербарії під номером H6003708 (ізоепітип K(M)248981, послідовність ITS за номером KX388688).
Підтверджений ареал поширення
Усі території підтверджені в збережених даних джерел.
| Країна | Регіони та місцезнаходження | Плодоношення | Джерела |
|---|---|---|---|
| Білорусь | Мінськ; Брест; Гомель; Гродно; Вітебськ | Не визначено |
|
| Чехія | Середньочеський край; Злінський край | VII–XI |
|
| Німеччина | Національний парк Берхтесгаден, Фішункель; Національний парк Берхтесгаден, Ау поблизу Рамзау; Національний парк Берхтесгаден, біля Шнайбштайнгаус; Національний парк Берхтесгаден, біля Кюроінт; Національний парк Берхтесгаден, підйом на Грюнштайн; Рьот; нижче Шрайнбахальм; Малервінкель; Гарц (VII–XI) | Не визначено |
|
| Литва | Dūkštų girininkija, широколистяні та мішані лісові біотопи, в межах території Dūkštų ąžuolynas та долини річки Dūkšta, Вільнюський район, Регіональний парк Неріс | Не визначено |
|
| Польща | Нижня Сілезія — діапазон, названий джерелом; Західнопоморське воєводство | VII–X |
|
| Росія | Архангельська область; Ленінградська область; Республіка Карелія; Республіка Татарстан; Санкт-Петербург; Ханти-Мансійський автономний округ — Югра; Сургутський / Ханти-Мансійський райони (VII–IX); Вологодська область; Воронезька область; Кіровська область; Липецька область; Московська область; Мурманська область; Нижньогородська область; Орловська область; Пензенська область; Псковська область; Республіка Мордовія; Рязанська область; Саратовська область; Свердловська область; Тверська область; Удмуртська Республіка; Чуваська Республіка; Республіка Мордовія; Мордовський природний заповідник (кілька лісових кварталів) | Не визначено |
|
| Словаччина | Висока-над-Кисуцоу; Брезно; Хтелніца | VII–XI |
|
| Україна | Івано-Франківська область; Калуський район; село Цінева; Волинська область; Ковельський район; село Мельники; Шацький національний природний парк | Не визначено |
|
Джерела
- Lietuvos saugomų rūšių sąrašas Nr.504 — redakcija nuo 2026-01-28
- E-TAR Nr.504 — historia wersji do 2026-01-28
- Laukinių augalų ir grybų naudojimo tvarkos aprašas, D1-310/2023
- Prekybos laukiniais gyvūnais, augalais ir grybais taisyklės, D1-713/2021
- Lankymosi miške taisyklės — dostęp i zbiór w lasach Litwy
- Росприроднадзор: действующий перечень растений и грибов, приказ320/2023
- Минюст: регистрация приказа320/2023 №74362
- Минприроды России, приказ320 от23.05.2023; Минюст74362
- Przegląd źródeł prawa obwodu królewieckiego — stan nierozstrzygnięty
- Zákon326/2005 Z.z., §30
- Ustawa o lasach, tekst jednolity Dz.U. 2026 poz. 663
- Verkhovna Rada — aktualność nakazu111/2021
- Beiträge zu bemerkenswerten Familien, Ordnungen, Gattungen und Arten, Nationalpark Harz, Schriftenreihe Band 23
- Snowarski / GRej: Hydnum rufescens
- BIN RAN-authored Aphyllophoroid fungi of European Russia (2022)
- BNatSchG §39
- 114/1992 Sb., §29, MZe
- UkrBIN observation
- Минприроды Республики Беларусь, постановление14.03.2025 №10
- 114/1992 Sb., §34, MZe
- Mіндовкілля, наказ111 z 15.02.2021 — pełny załącznik wpisanych roślin i grzybów
- 114/1992 Sb., §3, MZe
- Ustawa o ochronie przyrody, tekst jednolity Dz.U. 2026 poz. 1315
- Закон Республики Беларусь от14.06.2003 №205-З «О растительном мире»
- Ageev and Bulonkova, Hydnum rufescens s.l., Mushrooms of Siberia
- Helmuth Schmid-Heckel (1985), Zur Kenntnis der Pilze in den Nördlichen Kalkalpen, Forschungsberichte 8
- Nahuby.sk Atlas húb, record 124194
- Rozporządzenie Ministra Środowiska z 9.10.2014, Dz.U. 2014 poz. 1408
- BArtSchV §§1–2
- Лесной кодекс Республики Беларусь24.12.2015 №332-З
- Vyhláška395/1992 Sb., přílohaII; urzędowy rejestr AOPK
- Vyhláška170/2021 Z.z., príloha4
- Державне агентство лісових ресурсів України — Najczęściej żądane informacje
- Compendium of Lithuanian macroscopic fungi and lichens (2024)
- Myko Atlas: Hydnum rufescens (також [67])
- Lesní zákon289/1995 Sb., §19, MZe
- Snowarski / GRej: Hydnum rufescens
- Aplinkos ministro order D1-184 (2012), Dūkštų ąžuolynas and Dūkštos river valley management plan
- Лесной кодекс Российской Федерации от04.12.2006 №200-ФЗ, art.11
- V.P. Heluta et al. (eds. V.P. Heluta), Гриби Правобережного Полісся України, National Academy of Sciences of Ukraine / M.G. Kholodny Institute of Botany, 2024
- 114/1992 Sb., §16, MZe
- GBIF: iNaturalist research-grade observations — Belarus
- BArtSchV Anlage1
- Лісовий кодекс України, art.66
- Zákon543/2002 Z.z., wersja 2026-01-01
- S.Yu. Bolshakov et al., Aphyllophoroid fungi of Mordovsky Nature Reserve (annotated checklist), BIN RAN, 2015
- Jednolity tekst rozporządzenia grzybowego, Dz.U. 2026 poz. 258
- Nahuby.sk Atlas húb, record 227718
- Nahuby.sk Atlas húb, specimen/photo record 95353
- Aliaño-González, M. J., Barea-Sepúlveda, M., Espada-Bellido, E., Ferreiro-González, M., López-Castillo, J. G., Palma, M., Barbero, G. F. & Carrera, C. (2022). Ultrasound-Assisted Extraction of Total Phenolic Compounds and Antioxidant Activity in Mushrooms. Agronomy, 12, 1812.
- Alessandro Francolini, AMINT, Rufescens / Rufescentis, Glossario Illustrato Micologico, hasło 1689
- Rozporządzenie Ministra Środowiska 9.10.2014, Dz.U. 2014 poz. 1408
- Obwieszczenie Ministra Zdrowia 13.02.2026, Dz.U. 2026 poz. 258; tekst jednolity rozporządzenia 17.05.2011
- Grebenc, T., Martín, M. P. & Kraigher, H. (2009). Ribosomal ITS diversity among the European species of the genus Hydnum. Anales del Jardín Botánico de Madrid, 66(S1), 121–132.
- Tuula Niskanen i współautorzy 2018, Identifying and naming the currently known diversity of the genus Hydnum, Mycologia110(5): 890–918, DOI 10.1080/00275514.2018.1477004
- Ostrow, H. & Beenken, L. (2004). Hydnum ellipsosporum spec. nov. (Basidiomycetes, Cantharellales) – ein Doppelgänger von Hydnum rufescens Fr. Zeitschrift für Mykologie, 70(2), 137–156.
- Wikimedia Commons, File:Hydnum_rufescens_a1.JPG
- Ribeiro, B. et al. (2009). Fatty acid composition of wild edible mushrooms species: A comparative study. Microchemical Journal, 93, 29–35.
- Severoğlu, Z., Sumer, S., Yalcin, B., Leblebici, Z. & Aksoy, A. (2013). Trace metal levels in edible wild fungi. International Journal of Environmental Science and Technology, 10, 295–304.
- Species Fungorum, Hydnum rufescens Pers., rekord 296549
- Marek Snowarski, Hydnum rufescens — kolczak rudawy
- Xu, Y.-H., Zeng, L., Xu, T.-M., Song, C.-G., Shen, L.-L., Sun, Y.-F. & Cui, B.-K. (2026). Supplementary spreadsheet (Supplementary material 1) for: Multi-gene phylogeny and taxonomy of Hydnum (Hydnaceae, Cantharellales) including a global phylogeny of ITS sequences for the genus. IMA Fungus, 17.
- Yıldız, S., Gürgen, A. & Can, Z. (2017). In vitro bioactive properties of some wild mushrooms collected from Kastamonu province. Kastamonu University Journal of Forestry Faculty, 17(3), 523–530.
- Paweł Zarzyński 2021, Grzyby polskich lasów, CILP, porównanie kolczaka rudawego w haśle Kolczak obłączasty, druk190–191