Їстівний
Установіть місцезнаходження, щоб побачити дані для свого регіону.



Часничник великий (Mycetinis alliaceus) — невеликий шапинковий гриб родини Omphalotaceae, відомий виразним і стійким часниковим запахом. Має дзвоникоподібну або розпростерту палево-буру шапинку, кремові густі пластинки та характерну довгу, тонку, темно-коричневу чи майже чорну хрящувату ніжку з оксамитовою поверхнею. Зростає переважно в букових лісах на опаді й гнилій деревині, слугуючи популярною дикорослою приправою.
Розпізнавання, оселище та найважливіші відмінності.
Грибар
Будова плодового тіла
- Тип будови плодового тіла
- Тип будови плодового тіла: Шапинка, ніжка.
Шапинка
- Форма шапинки
- Форма шапинки: напівкулястий, конічний або плоский.
у молодих плодових тіл: Форма шапинки: конічний.
Форма шапинки: плоский.
Форма шапинки: дзвоникоподібний.
Форма шапинки: опуклий. - Поверхня шапинки
- Поверхня шапинки: матовий.
- Рельєф поверхні шапинки
- Рельєф поверхні шапинки: зморшкуватий.
- Колір шапинки
- Колір шапинки: світло-коричневий.
Колір шапинки: сіро-коричневий.
Колір шапинки: вохристо-коричневий.
Колір шапинки: білувате.
у сухому стані: Колір шапинки: брудно-кремовий. - Положення краю
- Положення краю: загнутий донизу.
- Контур краю шапинки
- Контур краю шапинки: хвилястий.
Контур краю шапинки: городчастий. - Рельєф поверхні краю шапинки
- у мокрому стані: Рельєф поверхні краю шапинки: борознистий.
- Діаметр шапинки
- Діаметр шапинки становить 5–60 mm.
- Центр шапинки
- Центр шапинки: піднятий.
- Гігрофанність шапинки
- Гігрофанність шапинки: гігрофанний.
Низ шапинки
- Тип гіменофора
- Тип гіменофора: пластинки.
Пластинки біля ніжки
- Прикріплення гіменофора до ніжки
- Прикріплення гіменофора до ніжки: вільний від ніжки (пластинки).
Прикріплення гіменофора до ніжки: прирослий до ніжки (пластинки). - Профіль гіменофора біля ніжки
- Профіль гіменофора біля ніжки: виїмчастий біля ніжки (пластинки).
- Кількість повних пластинок
- Кількість повних пластинок: 18–24.
- Макроскопічна будова вільного краю пластинок
- Макроскопічна будова вільного краю пластинок: цільні, з гладким контуром.
- Природний колір поверхні пластинки
- Природний колір поверхні пластинки: білувате.
Природний колір поверхні пластинки: світло-кремовий.
Природний колір поверхні пластинки: бруднувато-білувата.
Природний колір поверхні пластинки: коричневий.
Природний колір поверхні пластинки: білий.
Природний колір поверхні пластинки: жовтуватий. - Відстань між пластинками
- Відстань між пластинками: рідко розташовані.
Відстань між пластинками: близько розташовані.
Відстань між пластинками: густо розташовані. - Товщина пластинок
- Товщина пластинок: тонкий.
- Висота пластинок
- Висота пластинок: до 2 mm.
- Наявність коротких пластинок
- Наявність коротких пластинок: наявний.
- Кількість рядів довжини пластиночок
- Кількість рядів довжини пластиночок: 3–4.
Ніжка та основа
- Форма ніжки
- Форма ніжки: циліндричний.
Форма ніжки: циліндричний або сплощений. - Колір ніжки
- у молодих плодових тіл: Колір ніжки: світло-коричневий.
Колір ніжки: темно-коричневий або чорно-коричневий.
Колір ніжки: темно-коричневий або чорний. - Покрив поверхні ніжки
- Покрив поверхні ніжки: замшева.
Покрив поверхні ніжки: борошнистий.
Покрив поверхні ніжки: Повстиста. - Блиск поверхні ніжки
- Блиск поверхні ніжки: матовий.
- Внутрішня будова ніжки
- Внутрішня будова ніжки: порожнистий.
- Консистенція ніжки
- Консистенція ніжки: волокнистий і стійкий до розриву.
Консистенція ніжки: твердий і волокнистий. - Довжина ніжки
- Довжина ніжки: 40–200 mm.
- Діаметр ніжки
- Діаметр ніжки: 1–5 mm.
- Вигин ніжки
- Вигин ніжки: прямий.
- Вкорінення ніжки
- Вкорінення ніжки: коренеподібно видовжений.
М'якуш
- Колір м’якуша
- Колір м’якуша: білувате.
- Запах м’якуша
- Запах м’якуша: часниковий, сильний.
Запах м’якуша: часниковий, неприємний, сильний. - Категорія товщини м’якуша
- Категорія товщини м’якуша: тонкий.
Де і коли росте
- Оселище
- Оселище: листяний ліс.
- Субстрат
- Субстрат: мертва деревина.
Субстрат: заглиблена деревина.
Субстрат: підстилка. - Характер росту плодових тіл
- Характер росту плодових тіл: групами.
Характер росту плодових тіл: поодинці або групами. - Частота трапляння
- Частота трапляння: помірно частий.
- Період плодоношення
- Плодові тіла з’являються з травня до листопада.
- Територія поширення
- Територія поширення: підтверджено.
- Стан розкладання деревини субстрату
- Стан розкладання деревини субстрату: що розкладається.
- Група деревини субстрату
- Група деревини субстрату: деревина листяних дерев (переважно).
Їстівність і кулінарія
- Їстівність
- Їстівний
Право
- Охорона
- Вид не внесено до польського переліку охоронюваних видів грибів.
- Торгівля
- Вид не внесено до польського переліку грибів, дозволених до обігу.
FAQ
Чому часничник великий має такий виразний часниковий запах?
Стійкий запах виникає завдяки летючим сполукам, які вивільняються під час пошкодження клітин плодового тіла та слугують природним захистом.
Чи придатні до споживання ніжки часничника великого?
Ні, ніжки надто жорсткі, сухі та хрящуваті, тому для вживання збирають і використовують виключно шапинки гриба.
У яких лісах найчастіше трапляється цей гриб?
Вид віддає перевагу вологим тінистим буковим і мішаним широколистяним лісам із багатим шаром опаду на вапнякових ґрунтах.
Чи втрачає гриб свій аромат під час сушіння?
Ні, у висушеному стані аромат зберігається тривалий час і знову швидко посилюється навіть від слабкого зволоження.
Який субстрат є головним для розвитку часничника великого?
Гриб розвивається на заглиблених у ґрунт гнилих гілках, коренях листяних дерев, переважно бука, і рідше на товстій підстилці.
Коли триває основний період плодоношення виду?
Масове утворення плодових тіл відбувається з кінця липня або серпня до кінця жовтня, залежно від опадів і температури.
Чи можна отруїтися свіжим часничником великим?
Смертельної небезпеки немає, проте надмірне споживання у свіжому вигляді може спричинити подразнення шлунка через високу гостроту.
Як цей вид використовували в народному побуті крім їжі?
Сухі пучки грибів розвішували в коморах і льохах як природний репелент для відлякування комах і мишей та усунення сирості.
Хто вперше дав науковий опис часничнику великому?
Науковий опис гриба вперше оприлюднив австрійський природодослідник Ніколаус Йозеф фон Жакен у 1773 році.
Чому часничник великий важливий для лісової таксації?
Його стійкі оселища вказують на старовікові лісові екосистеми з безперервною історією та слугують маркером заповідних зон.
Любитель
Назви та історія
- Чинна національна назва
- Grzybnik czosnkowy
- Чинна таксономічна назва
- Mycetinis alliaceus
- Інші назви
- twardzioszek czosnkowy
Спостереження вдома
Споровий відбиток
- Необхідні матеріали
- свіжа, зріла шапинка, аркуш паперу, склянка або чашка, вода
- Час
- 2–24 h
- Виконання
- Покладіть шапинку нижньою стороною на папір.
- Додайте краплю води зверху та накрийте.
- Через 2–24 годин підніміть шапинку та огляньте осад.
Що шукати
- Колір спорового відбитка
- Колір спорового відбитка: білий.
- Відтінок спорового відбитка
- Відтінок спорового відбитка: білий. Відтінок спорового відбитка: кремовий.
Під мікроскопом
- Необхідні матеріали
- світловий мікроскоп, предметне й покривне скельця, голка, вода, спори зі спорового відбитка
- Виконання
- Перенесіть голкою трохи спорового відбитка на скельце.
- Додайте краплю води, накрийте покривним скельцем і розгляньте спори.
Що шукати
- Форма спори
- Форма спори: широкоеліпсоїдний. Форма спори: кулястий (майже). Форма спори: еліпсоїдний. Форма спори: краплеподібний. Форма спори: майже кулястий. Форма спори: яйцеподібний. Форма спори: мигдалеподібний (майже, незначно).
- Поверхня спори
- Поверхня спори: гладенький.
- Розміри спори
- Довжина 7–12 µm, ширина 4,5–9 µm.
Розміри порівнюйте після калібрування шкали мікроскопа.
Екологія та поширення
- Тип живлення
- Тип живлення: сапротрофний.
Некулінарне застосування
Часничник великий знаходить низку конкретних некулінарних застосувань як у традиційному побуті, так і в сучасних галузях.
У народній практиці європейських сіл висушені плодові тіла здавна застосовували як природний відлякувач шкідників. Завдяки стійкому різкому запаху мішечки з подрібненими грибами розкладали в коморах, дерев'яних скринях та зернових засіках для відлякування гризунів, комах-точильників і платтяної молі, а також для маскування запахів плісняви й сирості в льохах.
У лісівництві та природоохоронній практиці цей вид слугує польовим біоіндикатором під час оцінювання цінності лісових масивів. Присутність стабільних популяцій використовують у картографуванні для виявлення непорушених старовікових букових пралісів, які потребують надання охоронного статусу.
У науково-просвітницькій сфері гриб активно залучають до створення інтерактивних експозицій на природничих виставках і навчальних ботанічних маршрутах. Там його демонструють для практичного тренування нюху майбутніх біологів і лісівників. Зразки також застосовують у навчанні фахівців сенсорного аналізу як еталон специфічного природного часникового аромату.
Історія та культура
Часничник великий має тривалу історію відображення в європейській природознавчій літературі та народній культурі лісових регіонів. Перший ґрунтовний науковий опис виду склав австрійський натураліст Ніколаус Йозеф фон Жакен у 1773 році під назвою Agaricus alliaceus, звернувши увагу на незвичний різкий запах, що породив цілу низку народних назв у різних мовах Європи.
У традиційній культурі мешканців передгірних і гірських букових масивів Карпат, Богемії та Альп цей гриб століттями сприймався як безкоштовний природний замінник дорогоцінного часнику. У сільському побуті існували перекази про те, що специфічний часниковий дух здатний відганяти злих духів, лихе око та лісових примар, через що в'язки сушених плодових тіл іноді тримали як своєрідні домашні обереги біля порогів хат.
У класичних мікологічних працях XIX століття, зокрема у творах Еліаса Фріса та Христіана Генріха Персона, гриб фігурував як показовий приклад дивовижної мімікрії ароматів у світі вищих базидіоміцетів. Народна символіка пов'язувала цей стійкий запах із витривалістю та неприступністю, оскільки сухий гриб відновлює свій аромат під час найменшого зволоження, що в сільських традиціях символізувало відродження життя.
Їстівність і безпека
Часничник великий вважається умовно-їстівним або їстівним грибом пряного призначення, який цінується за гострий перцево-часниковий смак і стійкий аромат. У їжу беруть виключно шапинки, оскільки ніжки надто жорсткі, волокнисті та хрящуваті.
Безпечне використання потребує ретельного очищення від часток ґрунту й лісового субстрату та промивання водою. Плодові тіла споживають після короткої термічної обробки або у висушеному та змеленому стані. Тривалого й агресивного відварювання уникають, адже висока температура руйнує характерні смакові властивості.
Специфічний ризик пов'язаний із надмірним вживанням у свіжому вигляді: через виражену пекучість гриб здатний подразнювати слизову оболонку шлунка в людей із підвищеною чутливістю травної системи.
Кулінарне ставлення різниться за регіонами: у країнах Центральної та Західної Європи, зокрема в Німеччині, Австрії, Польщі та Чехії, вид шанують як делікатесну приправу, тоді як у Південній та Східній Європі його здебільшого ігнорують через мініатюрність.
Оселище та зростання
Часничник великий поширений переважно в помірній зоні Європи, тяжіючи до регіонів із добре збереженими широколистяними та мішаними лісовими масивами. Найбільша щільність популяцій спостерігається в Центральній, Західній та Південній Європі, зокрема в Карпатах, Альпах, Балканському регіоні та букових поясах Центрального масиву.
Основним біотопом для виду виступають вологі старовікові бучини, а також грабово-букові та дубові ліси на вапнякових і багатих на гумус ґрунтах. Гриб тісно пов'язаний із буком європейським (Fagus sylvatica). Основним субстратом є заглиблена в ґрунт гнила деревина, дрібні занурені гілочки, залишки коріння та рідше товстий шар букового листяного опаду.
Сезон плодоношення розпочинається зазвичай у середині літа, досягає свого піка наприкінці серпня та у вересні, і триває до кінця жовтня або перших листопадових морозів. У гірських районах і передгір'ях розвиток плодових тіл стартує дещо раніше, залежно від літніх опадів, тоді як на рівнинах та в південних частинах ареалу активне плодоношення може затримуватися до глибокої осені, триваючи до початку стійкого похолодання.
Дослідник
Їстівність і кулінарія
Дані джерел: їстівність, споживання та використання
- Їстівність
- Неїстівний
Grzyby.pl full card readback — Mycetinis alliaceus · Grzyby.pl #TRESC-10260: джерело називає його неїстівним через неприємний запах і гострий смак та зазначає, що воно не має отруйної дії; оцінка лише за карткою для Польщі.
- Їстівність
- Їстівний — джерело визначення
ČMS Myko atlas — Mycetinis alliaceus · ČMS #TRESC-10260 / кулінарне використання: «Je omezeně jedlá, může být použita jako koření. Sbírají se pouze kloboučky.» Джерело зазначає: обмежено їстівний, придатний для використання як приправа, збір лише шапинок; оцінка лише за чеським атласом.
Наукові назви та таксономія
- Чинна наукова назва
Mycetinis alliaceus
- Zakres ujęcia taksonomicznego
Mycetinis alliaceus (Jacq.) Earle ex A.W. Wilson & Desjardin, Mycologia 97(3):677 (2005), w rodzinie Omphalotaceae. Basionim: Agaricus alliaceus Jacq., 1773. Starsze opisy Marasmius alliaceus zachowują zakres identyfikacji ich autorów; nie są ponownym oznaczeniem molekularnym. Historycznych wymiarów var. subtilis nie dołączono do zakresów typowej postaci gatunku.
[11] [13]
Екологія та поширення
- Частота трапляння
- Польща: Частота трапляння: помірно частий. [12]
Лабораторна діагностика
Структуровані дані
Базидії
Каулоцистиди
- Пряжки
- Пряжки: наявний. [16]
Гіменіальні цистиди
- Форма верхівки гіменіальної цистиди
- Форма верхівки гіменіальної цистиди: заокруглений. [15]
- Довжина гіменіальної цистиди
- Довжина гіменіальної цистиди: 36–44 µm. [15]
Довжина гіменіальної цистиди: 45–72 µm. [15] - Оптичний вигляд гіменіальної цистиди
- Оптичний вигляд гіменіальної цистиди: гіаліновий. [15]
- Форма гіменіальної цистиди
- Форма гіменіальної цистиди: веретеноподібний. [15]
Форма гіменіальної цистиди: циліндричний. [15]
Форма гіменіальної цистиди: веретеноподібний. [15]
Форма гіменіальної цистиди: Пляшкоподібна (майже). [15] - Товщина стінки зазначеної гіменіальної цистиди
- Товщина стінки зазначеної гіменіальної цистиди: тонкостінний. [15]
Інші лабораторні ознаки
- Наявність ризоморф
- Наявність ризоморф: наявний. [15]
Шкірка шапинки
Спори
- Середнє відношення довжини спори до її ширини
- Середнє відношення довжини спори до її ширини: 1,51 (середнє значення). [18] [19]
- Колір спор під мікроскопом
- Колір спор під мікроскопом: гіаліновий. [15]
- Довжина спори
- Довжина спори: 9,86 µm (середнє значення). [15]
Довжина спори: 9–12 µm. [5]
Довжина спори: 7,5–11,5 µm. [15]
Довжина спори: 7–11 µm. [12] - Відношення довжини спори до її ширини
- Відношення довжини спори до її ширини: 1,06–2,2. [15]
- Форма спори
- Форма спори: широкоеліпсоїдний. [12]
Форма спори: кулястий (майже). [12]
Форма спори: еліпсоїдний. [5]
Форма спори: краплеподібний. [5]
Форма спори: майже кулястий. [15]
Форма спори: яйцеподібний. [15]
Форма спори: мигдалеподібний (майже, незначно). [15] - Поверхня спори
- Поверхня спори: гладенький. [12]
Матеріал і методи досліджень
Опис ознак — джерело та обсяг
Матеріал: Джерельна вказівка таксона деревини як субстрату, без висновків про мікоризу.
Обсяг прочитання: Фрагменти джерел.
Прочитано фрагмент джерела; повний текст і методи не були верифіковані.
Обмеження: Список видових асоціацій субстрату, а не тест переваг чи визначення мікоризного партнера.
Опис ознак — джерело та обсяг
Матеріал: Джерельна вказівка таксона деревини як субстрату, без висновків про мікоризу.
Обсяг прочитання: Фрагменти джерел.
Прочитано фрагмент джерела; повний текст і методи не були верифіковані.
Обмеження: Список видових асоціацій субстрату, а не тест переваг чи визначення мікоризного партнера.
Опис ознак — джерело та обсяг
Матеріал: Джерельна вказівка таксона деревини як субстрату, без висновків про мікоризу.
Обсяг прочитання: Фрагменти джерел.
Прочитано фрагмент джерела; повний текст і методи не були верифіковані.
Обмеження: Список видових асоціацій субстрату, а не тест переваг чи визначення мікоризного партнера.
Опис ознак — джерело та обсяг
Матеріал: Джерельна вказівка таксона деревини як субстрату, без висновків про мікоризу.
Обсяг прочитання: Фрагменти джерел.
Прочитано фрагмент джерела; повний текст і методи не були верифіковані.
Обмеження: Список видових асоціацій субстрату, а не тест переваг чи визначення мікоризного партнера.
Мікроскопічні дані — джерело та обмеження
Матеріал: Вихідна статистика Q спор в описі Petersen i Hughes 2017; вона не була розрахована з незалежних крайніх вимірів.
Обсяг прочитання: Повний текст.
Обмеження: Не вказано n для цього сукупного опису.
- Результати, наведені в джерелах — Довжина спори
- 7–11 µm [12]
Materiał badania: Petersen i Hughes2017 — mikroskopia źródłowo rozdzielonych struktur Mycetinis alliaceus; fotografie TFB11451 i TFB4737, nie przypisano całego opisu pojedynczej kolekcji. Średnia długość zarodnika w badanym materiale wynosi 9,86 mikrometra. [15]
9–12 µm [5]
7,5–11,5 µm [15]
Metody i zapisy źródłowe — Petersen i Hughes2017 — mikroskopia źródłowo rozdzielonych struktur Mycetinis alliaceus; fotografie TFB11451 i TFB4737, nie przypisano całego opisu pojedynczej kolekcji.
Liczba sterygm jednej podstawki — zapis źródłowy: „Description: basidia4-sterigmate; liczba sterygm, bez wnioskowania o liczbie zaobserwowanych zarodników.” [15]
Długość podstawki — zapis źródłowy: „Description: basidia39–43(–54)×10–14µm; pełny min–max.” [15]
Kształt podstawki — zapis źródłowy: „Description: basidia clavate.” [15]
Szerokość podstawki — zapis źródłowy: „Description: basidia39–43(–54)×10–14µm.” [15]
Długość kaulocystyd — zapis źródłowy: „Description: upper stipe10–75µm,base10–110µm; pełne min–max kaulocystyd, obie części zachowano w dokumentacji.” [15]
Obecność kaulocystyd — zapis źródłowy: „Description: explicit caulocystidia from upper stipe and base.” [15]
Kształt kaulocystyd — zapis źródłowy: „Description: caulocystidia digitate,cylindrical.” [15]
Szerokość kaulocystyd — zapis źródłowy: „Description: upper stipe7–11µm,base7–13µm; pełne min–max kaulocystyd, obie części zachowano w dokumentacji.” [15]
Kształt szczytu cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „Description: Cheilocystidia bluntly rounded apically.” [15]
Długość cystydy hymenialnej; Szerokość cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „Description: Pleurocystidia36–44×9–12µm.” [15]
Długość cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „Description: Cheilocystidia45–72×7–20µm.” [15]
Wygląd optyczny cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „Description: Cheilocystidia hyaline.” [15]
Kształt cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „Description: Pleurocystidia fusiform.” [15]
Kształt cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „Description: Cheilocystidia cylindrical,cigar-shaped.” [15]
Kształt cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „Description: Cheilocystidia occasionally fusiform.” [15]
Kształt cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „Description: Cheilocystidia sublageniform.” [15]
Grubość ściany dokładnie określonej cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „Description: Pleurocystidia thin-walled.” [15]
Szerokość cystydy hymenialnej — zapis źródłowy: „Description: Cheilocystidia45–72×7–20µm; at widest point.” [15]
Długość komórki końcowej skórki kapelusza — zapis źródłowy: „Description: Pileipellis inflated cells30–45(–60)×12–23µm; pełne minimum–maksimum.” [15]
Szerokość komórki końcowej skórki kapelusza — zapis źródłowy: „Description: Pileipellis inflated cells30–45(–60)×12–23µm; widest point.” [15]
Obecność pleurocystyd — zapis źródłowy: „Description: Pleurocystidia36–44×9–12µm; jawny opis tej struktury.” [15]
Obecność ryzomorf — zapis źródłowy: „Opis zawiera ryzomorfy; ich domniemane położenie i wymiary pozostają opisem źródła.” [15]
Barwa zarodnika w mikroskopie — zapis źródłowy: „Description: hyaline.” [15]
Długość zarodnika — zapis źródłowy: „Description: (7.5–)9.5–11.5 ×(4.5–)5.5–6(–9)µm; pełne krańce długości.” [15]
Długość zarodnika — zapis źródłowy: „Description: Lm=9.86µm.” [15]
Iloraz długości i szerokości zarodnika — zapis źródłowy: „Description: Q=1.06–2.20; Qm1.51 nie jest krańcem.” [15]
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „Description: subglobose.” [15]
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „Description: ovate.” [15]
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „Description: subtly amygdaliform; przybliżenie zapisane osobno.” [15]
Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „Description: (7.5–)9.5–11.5 ×(4.5–)5.5–6(–9)µm; pełne krańce szerokości.” [15]
Metody i zapisy źródłowe — Mycetinis alliaceus TFB4731(TENN50328),Halland,Sweden; zbadany materiał komentarza rewizji.
Obecność pleurocystyd — zapis źródłowy: „TFB4731: nie zaobserwowano dojrzałych pleurocystyd; niezidentyfikowane niedojrzałe struktury pozostają nierozstrzygnięte.” [15]
Metody i zapisy źródłowe — Snowarski — atlasowy opis zarodników Mycetinis alliaceus, bez określonego medium i próby.
Długość zarodnika; Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „#TRESC-10257: 7–11 ×6–8µm; opis atlasowy.” [12]
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „#TRESC-10257: szerokoelipsoidalne.” [12]
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „#TRESC-10257: do prawie kulistych.” [12]
Powierzchnia zarodnika — zapis źródłowy: „#TRESC-10257: gładkie.” [12]
Metody i zapisy źródłowe — ČMS — atlasowy opis zarodników Mycetinis alliaceus, bez określonego medium i próby.
Długość zarodnika; Szerokość zarodnika — zapis źródłowy: „Popis: Výtrusy9–12×5–8µm.” [5]
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „Popis: Výtrusy jsou eliptické.” [5]
Kształt zarodnika — zapis źródłowy: „Popis: Výtrusy kapkovité.” [5]
Назва та обсяг даних
Номенклатура: Mycetinis alliaceus (Jacq.) Earle ex A.W. Wilson & Desjardin, Mycologia 97(3):677 (2005), у родині Omphalotaceae. Базіонім: Agaricus alliaceus Jacq., 1773. Старіші описи Marasmius alliaceus зберігають обсяг ідентифікації їхніх авторів; вони не є повторним молекулярним визначенням. Історичні розміри var. subtilis не включено до діапазонів типової форми виду.
Давнє авторство: Заголовок ČMS наводить комбінацію Earle з 1909 р. Index Fungorum вказує на її номенклатурну недійсність і на дійсну комбінацію Wilson та Desjardin з 2005 р. Збережено обидва записи як свідчення джерел, а не два окремі види.
Різні оцінки кулінарної придатності
Оцінки атласів: Snowarski визначає вид як неїстівний через неприємний запах і гострий смак; водночас він не приписує йому отруйної дії. ČMS допускає виключно шапинки як приправу. Це різні оцінки кулінарного застосування, а не доказ отруєння або взаємозамінні результати токсикологічних досліджень. Збережено обидві оцінки та їхні джерела.
Оселище, сезон і колекції
Країна та сезон: Польський атлас зазначає плодоношення з травня по листопад, а чеський — з червня по жовтень. Діапазони записано для відповідних країн; окремі дати зборів не є окремим сезоном. У Польщі описано букові ліси, лежачі гілки та залишки деревини, зазвичай заглиблені, рідше підстилку; вихідна оцінка частоти стосується власного оселища.
Польські знахідки: Окремо зчитані знахідки Marka Snowarskiego з милицьких лісів у Нижній Сілезії:19 жовтня 1997 р.,20 вересня 1998 р. і 10 жовтня 1998 р. Два пізніші описи вказують на букову деревину, зокрема сильно розкладену. Нижня Сілезія залишається назвою регіону, вживаною джерелом; її не замінено межами воєводства чи типовими координатами.
Чеські регіони: Атлас ČMS наводить Південночеський край:16 жовтня 2022 р., а також Злінський край:11 жовтня 2019 р. та 20 вересня 2013 р. Це вихідні позначення колекцій, без автоматичного молекулярного підтвердження.
Точні структури та методи мікроскопії
Джерело вимірювань: Вимірювання походять з опублікованого опису Petersen та Hughes (2017), DOI10.3897/mycokeys.24.12846. Було порівняно PDF-файл видавця та транскрипт тієї самої праці в TreatmentBank. Останній вказує сторінки 5–12, тоді як завантажений PDF містить опис на сторінках 12–20 та незаповнені колонтитули на частині сторінок. Текст вимірювань збігається. Суперечка щодо зазначеної в праці дати базіоніму 1762 не змінює запису 1773 за актуальним номенклатурним реєстром.
Спори та базидії: Опис наводить спори (7,5–)9,5–11,5×(4,5–)5,5–6(–9)µm, Q1,06–2,20, Qm 1,51 та Lm 9,86 µm. Повні крайні значення збережено в полях min–max; середні значення не є додатковими межами. Базидії 39–43(–54)×10–14 µm булавоподібні, мають 4 стеригми та пряжки. Опису не приписано незазначеного n або середовища всіх вимірювань. Автори називають спори неамілоїдними; реактиви та мікроскопічні зображення належать до методу, а не до умов їхньої форми.
Різні цистиди: Плевроцистиди 36–44×9–12 µm веретеноподібні, тонкостінні, з пряжками і зазвичай з невеликим соскоподібним закінченням. Хейлоцистиди 45–72×7–20 µm мають ніжки 6–12×3–5 µm; вони циліндричні або сигароподібні, іноді веретеноподібні або майже пляшкоподібні, тупо закруглені, часом із лопатевими чи пальчастими виростами. Каулоцистиди верхньої частини ніжки 10–75×7–11 µm розсіяні; біля основи 10–110×7–13 µm, дуже щільно скупчені. Сукупний запис розмірів каулоцистид зберігає повний min–max, а обидва положення та діапазони залишаються тут розділеними.
Шкірка та гіфи: Шкірка шапинки описана як більш-менш гіменіформний шар здутих клітин 30–45(–60)×12–23 µm, на ніжках 7–40×4–6 µm. Здуті частини оберненогрушоподібні до майже кулястих, з помітними пряжками, без вираженого слизового матриксу. У корі ніжки описано жовто-коричневі гіфи зі стінками до 1 µm; каулоцистиди мають стінки до 1,5 µm. Пряжки, забарвлення, стінка та вміст стосуються відповідних структур; їх не поширювали на всі клітини плодового тіла.
Дослідження генетичного різноманіття популяції
Матеріал і метод: Bošković, Galović і Karaman (2019), DOI10.2298/ABS190218025 B, досліджували просторовий розподіл генетів сапротрофних грибів у лісах Сербії та Чорногорії. Для Mycetinis alliaceus аналізували 10 плодових тіл з гори Стара-Планина і 13 з гори Тара. З кожного зразка відібрано 20 мг висушеної тканини для екстракції ДНК; це маса лабораторного зразка, а не маса всього плодового тіла. Застосовували ISSR з праймерами(GTG)5 і(GACA)4.
Результат і діапазон: Десять плодових тіл з гори Стара-Планина віднесли до 9 генетів. Усі 13 з гори Тара мали відмінні генетичні профілі. Ці числа описують досліджені зразки та результат генотипування; вони не є оцінкою чисельності всієї популяції, географічним поширенням чи кількістю спор. Результати двох інших видів із тієї ж праці не приписано до цього запису.
Перевірка поширення — обсяг і обмеження
Матеріал: Źródłowy przegląd występowania — Polska — dane ogólne.
Обсяг ознайомлення: Фрагменти джерел.
Ознайомлено з фрагментом джерела; повний текст і методи не були перевірені.
Дата перегляду: 07.11.2026.
Обмеження: Атласні спостереження; вихідна назва та вказаний регіон, без визначення координат або повного поширення. Дати колекції не замінюють атласного сезону.
Перевірка поширення — обсяг і обмеження
Матеріал: Źródłowy przegląd występowania — Czechy — dane ogólne.
Обсяг ознайомлення: Повний текст.
Дата перегляду: 07.11.2026.
Обмеження: Атласні спостереження; вихідна назва та вказаний регіон, без визначення координат або повного поширення. Дати колекції не замінюють атласного сезону.
Перевірка поширення — обсяг і обмеження
Матеріал: Źródłowy przegląd występowania — Dolny Śląsk — zakres nazwany przez źródło.
Обсяг ознайомлення: Фрагменти джерел.
Ознайомлено з фрагментом джерела; повний текст і методи не були перевірені.
Дата перегляду: 07.11.2026.
Обмеження: Атласні спостереження; вихідна назва та вказаний регіон, без визначення координат або повного поширення. Дати колекції не замінюють атласного сезону.
Перевірка поширення — обсяг і обмеження
Матеріал: Źródłowy przegląd występowania — kraj zliński.
Обсяг ознайомлення: Повний текст.
Дата перегляду: 07.11.2026.
Обмеження: Атласні спостереження; вихідна назва та вказаний регіон, без визначення координат або повного поширення. Дати колекції не замінюють атласного сезону.
Перевірка поширення — обсяг і обмеження
Матеріал: Źródłowy przegląd występowania — kraj południowoczeski.
Обсяг ознайомлення: Повний текст.
Дата перегляду: 07.11.2026.
Обмеження: Атласні спостереження; вихідна назва та вказаний регіон, без визначення координат або повного поширення. Дати колекції не замінюють атласного сезону.
Охоплення опрацювання
Перед завершенням запис потребує доповнення або перевірки.
- Зареєстрована джерельна інформація очікує на вирішення.
Відомості, що потребують уточнення: 10
Правова основа та межі оцінки
Правила для місцезнаходження: Польща
Підстава відомостей про охорону
Вид не зазначений у додатках1–4 розпорядження про видову охорону грибів (Dz.U.2014/1408).
Підстава відомостей про торгівлю
Вид не зазначений у переліку грибів, дозволених для обігу та виробництва грибних продуктів (Dz.U.2026/258, додаток1). Це не є оцінкою його їстівності.
Оселище та зростання
Підтверджений ареал поширення
Усі території підтверджені в збережених даних джерел.
| Країна | Регіони та місцезнаходження | Плодоношення | Джерела |
|---|---|---|---|
| Чехія | Злінський край; Південночеський край | VI–X |
|
| Польща | Нижня Сілезія — діапазон, названий джерелом | V–XI |
|
Джерела
- Dz.U. 2014/1408
- Dz.U. 2026/258
- ČMS Myko atlas — Mycetinis alliaceus
- GBIF — dokładne dopasowanie Mycetinis alliaceus
- Grzyby.pl full card readback — Mycetinis alliaceus
- Index Fungorum — Mycetinis alliaceus 101585
- Petersen & Hughes 2017, Plazi TreatmentBank XML for Mycetinis alliaceus (також [18])
- Sprzążki strzępek tramy blaszek — opis rewizji 2017
- Bošković, Galović i Karaman 2019 — przestrzenne rozmieszczenie genetów
- Grzybnik czosnkowy — źródłowa średnia Q zarodników
- Grzybnik czosnkowy — taksony drewna podłoża